Проблема професійно-особистісного становлення керівника Міністерства внутрішніх справ України

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Проблема професійно-особистісного становлення керівника міністерства внутрішніх справ України

Бойко-Бузиль Ю. Ю.

кандидат психологічних наук, доцент,

Стаття присвячена проблемі професійно-особистісного становлення керівника Міністерства внутрішніх справ України. Розкрито основний понятійно- категоріальний апарат та визначено особливості процесу професійно- особистісного становлення управлінця, а саме ознаки, механізми дії, етапи та рівні розвитку.

Ключові слова: професійно-особистісне становлення, керівник, Міністерство внутрішніх справ України.

Постановка проблеми. Питання безпеки наразі є одним з найбільш актуальних. Останні події в країні, засвідчили, що забезпечення саме конституційних прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Характерно-специфічну функцію серед усіх органів системи виконавчої влади, на які покладено захист прав і свобод людини, оскільки саме життя людини, її здоров'я, честь, гідність, недоторканність та безпека, визнаються найвищою цінністю, покликані реалізовувати правоохоронні органи, зокрема органи Міністерства внутрішніх справ України (МВС України). Тому особливо актуалізуються питання професійного та індивідуально- психологічного розвитку фахівців МВС України, зокрема професійного та особистісного становлення його керівної ланки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчив, що певні теоретико- методологічні основи й практичні аспекти професійного та особистісного становлення особистості працівника правоохоронних органів України були об'єктом дослідження таких вчених, як В. Андросюк, В. Барко, М. Костицький, Л. Казміренко, В. Казміренко, Г. Кудрявцев, В. Лефте- ров, С. Максименко, В. Медведев, Є. Потапчук, Л. Мороз, О. Сафін, В. Си- ньов, О. Тімченко, О. Цільмак, Г. Юхновець, С. Яковенко та інші. Разом з тим проблема професійного та особистісного становлення саме управлінців Міністерства внутрішніх справ України залишилась такою, що потребує прискіпливої уваги та подальшого покращення. Відповідно, мета статті -- розкрити особливості професійного та особистісного становлення керівника МВС України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується на формування і реалізацію державної політики у сфері захисту, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку тощо. Зрозуміло, що успіх виконання професійних обов'язків працівників МВС України перебуває у прямій залежності від кваліфікації та фахової компетентності управлінської ланки. В контексті нашого дослідження зацікавлення викликає саме єдність процесів професійного та особистісного становлення керівника.

Звернемося до розтлумачення сутності основних понять досліджуваної проблеми, а саме «становлення» та «професійно-особистісне становлення». Поняття «становлення» належить до категоріально-термінологічного апарату філософії, психології, педагогіки та інших галузей знань. У філософських літературних джерелах ця категорія розглядають як одна з форм розвитку, набуття якісної визначеності тощо. Становлення -- це категорія, що відображає процес діалектичного переходу від одного ступеня розвитку до іншого, як момент взаємоперетворення протилежних і разом з тим взаємопов'язаних моментів розвитку [8].

Необхідно зазначити, що категорія становлення уживається в трьох основних значеннях: а) як синонім категорії розвитку; б) як вираження процесу створення передумов процесів і явищ, що виникають на їх основі; в) як характеристика «первинного формування» предмету, як процес, що є єдністю виникнення і знищення, буття і небуття. В процесі становлення здійснюється перехід від старого до нового, його зростання, зміцнення і перетворення на цілісну розвинену систему [7, с. 56].

Перейдемо до тлумачення професійно-особистісного становлення. Так, Е. Зеєр стверджує, що професійне становлення особистості -- це продуктивний процес розвитку і саморозвитку особистості, освоєння та самопро- ектування професійно орієнтованих видів діяльності, визначення свого місця у світі професій, реалізація себе в професії й самоактуалізація свого потенціалу для досягнення вершин професіоналізму [3, с. 29-30].

Е. Борисова зазначає, що процес професійного становлення особистості -- це «вростання людини в професію». Саме у міру оволодіння майстерністю, входження у професійну групу професійні інтереси починають проникати в усі сфери життєдіяльності працівника, займати важливе, а інколи і провідне місце в його житті [1, с. 175].

Л. Мітіна виділяє дві моделі професійного становлення особистості:

адаптивну модель, при якій у самосвідомості особистості домінує тенденція до підпорядкування професійної діяльності зовнішнім обставинам у вигляді виконання алгоритмів рішення професійних завдань, правил, норм;

модель професійного розвитку, що характеризується здатністю особистості вийти за межі сформованої практики.

Адаптивна модель відбиває становлення фахівця, що є носієм професійних знань, умінь і досвіду. Модель професійного розвитку характеризує професіонала, що володіє професійною діяльністю в цілому, здатного до її самопроектування і удосконалювання [10, с. 18].

На думку О. Орлова, успішність професійного становлення особистості забезпечують два процеси професійно-особистісного самовизначення: персоналізація та персоніфікація. Процес персоналізації є трансляцією людини світу, іншим людям як сильної персони. Цей процес пов'язаний з прагненням бути авторитетною, референтною особистістю та призводить найчастіше до того, що людина прагне бути адекватною не сама собі, а заданій соціальній ролі. Процес персоніфікації, навпаки, виявляється в бажанні бути самим собою, призводить до збільшення зон актуалізації людини і до відмови від особистісних «фасадів». Успішний перебіг процесу персоніфікації підвищує ступінь позитивності, емпатійності та конгруентності людини й є більш цілісним, інтегративним процесом, ніж персоналі- зація особистості. Він допомагає уникнути повного самоототожнення себе з певною професійною роллю, а ставлення до світу визначають внутрішні мотиви та буттєві цінності, в яких виявляється істинна сутність індивіда, його внутрішнє Я [9].

Н. Коломінський зазначає, що професійне становлення особистості відбувається за наступних умов: формування професійних установок; формування системи професійно важливих знань, умінь, навичок, науково- культурного кругозору; виявлення, розвиток професійно важливих здібностей; розвиток духовних потреб, морально-етичного вдосконалення; сприяння самоактуалізації кожної особистості, культивування розвитку індивідуальності як передумови індивідуального стилю праці [4, с. 13].

Професійне становлення, як відзначає О. Фонарьов, може відбуватися у трьох формах: індивідуальній, особистісній та індивідуально-особистісній [13]. Для індивідуальної форми характерне прагнення до збереження засвоєних форм дій, до підтримки відповідності між людиною і вимогами тієї діяльності, яку вона виконує. Особистісна регуляція визначається ломкою старих способів і засобів діяльності, усталених стосунків, активним прагненням до нових змістів, які потребують нового рівня психологічної регуляції. Індивідуально-особистісна форма професійного становлення характеризується тим, що людина втрачає узгодженість із самою собою, у неї виникає невпевненість у своїх силах, нечіткість життєвих цілей, нерозуміння, як жити далі. Найчастіше це відбувається в силу дискредитації всієї системи цінностей, коли втрачаються внутрішня цілісність і сенс життя [2].

Професійний розвиток невіддільний від особистісного, у їх основі «лежить принцип саморозвитку, який детермінує здатність особистості перетворювати власну життєдіяльність у предмет практичного перетворення, яка призводить до найвищої форми життєдіяльності людини -- творчої самореалізації», що підтверджує факт єдності і взаємозв'язку особистісного та професійного розвитку [9].

Таким чином, професійне становлення особистості розглядають як вагомий складник загального розвитку особистості та її життєдіяльності, що пов'язаний з індивідуальною неповторністю особистості, яка займається професійною діяльністю [12].

Саме в діяльності здійснюється формування особистості, відбувається становлення її індивідуальності, виробляється система певних ставлень до світу, суспільства, себе [1]. Зрозуміло, що серед усіх видів діяльності особливе місце займає професійна, яка є основною формою активності особистості. Для більшості людей саме цей вид діяльності надає можливості задовольняти свої здібності, стверджувати себе як особистість, досягати певного соціального статусу тощо.

Відтак існують два основних напрямки розуміння взаємодії професійного та особистісного становлення. Зокрема, перший напрямок заперечує вплив професії на особистість, тобто особистість, обравши певну професійну діяльність, не змінюється на шляху засвоєння та здійснення трудових функцій. Другий напрямок, який ми розділяємо, визнає вплив професії на особистість та зміну особистості в процесі професійного становлення.

Також доречно сформулювати основні позиції формули процесу формування особистості професіонала, запропонованої В. Дружиніним. На думку вченого, процес формування особистості професіонала обумовлюється синтезом можливостей, здібностей, активності особистості та вимогами діяльності. Мається на увазі, що «особистість проявляється в професії», тобто у виборі та оволодінні професією, в задоволенні особистісних пізнавальних інтересів; «особистість розвивається в діяльності», що відображається в формуванні професійно орієнтованих якостей, розширенні сфери пізнання та форм й змісту спілкування [11, с. 143].

Відповідно, ми виходимо з розуміння професійно-особистісного становлення керівників МВС України як процесу активного освоєння особистістю управлінської діяльності. При чому управлінська діяльність керівної ланки системи МВС України -- це вид свідомо здійснюваної діяльності, спрямованої на ефективне функціонування підпорядкованого підрозділу.

На нашу думку, ознаками професійно-особистісного становлення керівника МВС України є: неперервність процесу; перехід від одного рівня розвитку до іншого; спрямованість на досягнення управлінських цілей; формування професійно значущих якостей керівника.

Як справедливо зазначає В. Лефтеров [5], особистісно-професійний розвиток фахівців екстремальних видів діяльності, до яких відноситься і професійна діяльність керівників МВС України, відбувається за загальними закономірностями розвитку людини та під впливом специфіки професії. Особистісний та професійний розвиток, а тим більше становлення працівника МВС України визначається як цілісний, соціально і психологічно- детермінований, багаторівневий процес, під час якого здійснюється становлення професійної особистості, формується її професійна свідомість, пізнавальна, мотиваційна і моральна активність, досвід тощо.

Процес професійно-особистісного становлення керівника МВС України проходить три взаємопов'язані стадії, а саме:

адаптацію в професійній діяльності, коли здійснюється процес пристосування керівника до умов зовнішнього і внутрішнього робочого середовища; освоєння професійних та організаційних умов праці; формування необхідного рівня продуктивності й якості праці; оволодіння професійною діяльністю; звикання до змісту й характеру праці, її умов і організації; акомодація до професійної діяльності, до робочого колективу;

індивідуалізація в професійній діяльності, коли загострюється пошук засобів самоорганізації та самореалізації в професійній діяльності, що сприяє

повному розкриттю творчого потенціалу; становлення індивідуального стилю діяльності, керівництва та компетентністного управлінського підходу;

інтеграція в професійній діяльності, коли керівник реалізує себе в професійному середовищі через сформовані управлінські компетенції.

Успішне проходження трьох стадій процесу професійно-особистісного становлення веде до формування особистості управлінця МВС України. Зауважимо, що процес успішного професійно-особистісного становлення управлінця системи органів МВС України забезпечується дією наступних механізмів: ідентифікації та відокремлення.

Як зазначає В. Дружинін, ідентифікація людини з професією є процесом адаптації особистості до вимог професійної діяльності, де остання визначає напрямок розвитку особистості, формує інтереси, установки, риси особистості та манеру її поведінки [11]. Розвитку особистості керівника МВС України сприяє виникнення його «образу-Я» як професіонала, тобто створення образу управлінця як ідеальної моделі фахівця, його особистості та відповідного прагнення їй відповідати у повній мірі.

Відокремлення полягає у встановленні особистості керівника правоохоронних органів України як професіонала зі збереженням власної індивідуальності та стилю управління.

Враховуючи вищезазначене, професійно-особистісне становлення керівника МВС України проходить наступні етапи:

об'єктивне оцінювання себе як потенційного керівника-управлінця в системі МВС України;

визначення реальних цілей та планування ефективних результатів управлінської діяльності в контексті стратегії керівника системи;

створення перспективно-реальної програми дій керівника з урахуванням наявної теоретичної бази та набутого практичного досвіду;

підведення підсумків відповідно до обраних стратегії та програми стосовно управлінської компетентності та здатності до керівної діяльності;

подальше планування управлінської діяльності з урахування виявлених недоліків та прогалин в професійній діяльності.

Також необхідно виділити рівні професійно-особистісного становлення керівника МВС України:

готовність до здійснення управлінської діяльності, що передбачає розвиток не лише необхідних професійно-значущих якостей, але й досконале володіння нормативно-правовою базою;

управлінська компетентність являє собою систему знань, досвіду, внутрішніх ресурсів особистості, необхідних для організації та реалізації ефективного керівництва підлеглим підрозділом відповідно до його функціональної діяльності;

управлінський професіоналізм є інтегральною властивістю особистості керівника, що передбачає наявність професіоналізму діяльності та спілкування й професійної зрілості особистості;

управлінська майстерність як гнучкість та легкість здійснення керівництва підлеглим підрозділом з подальшим розвитком не лише себе як особистості та професіонала, але й ввіреного колективу.

Обов'язково слід звернути увагу на те, що професійно-особистісне становлення керівника МВС України має широкий спектр проявів -- від дилетантства (тобто поверхневих управлінських навичок, зокрема недостатнього рівня теоретичних професійних знань, практичних вмінь та навичок, досвіду, розуміння цілей та механізмів, способів та засобів реалізації організаторської діяльності) до формування жорстких професійних стереотипів управлінської діяльності, що може виявлятися навіть у професійній деформації особистості.

Висновки з даного дослідження

керівник управлінець професійний особистісний

На сьогодні до вирішення проблем кадрового забезпечення органів МВС України кваліфікованими управлінцями необхідно підходити комплексно, починаючи з розробки їх професійно-особистісного становлення. Ми виходимо з розуміння професійно-особистісного становлення керівників МВС України як процесу активного освоєння особистістю управлінської діяльності, що має певні ознаки та у своєму розвитку проходить стадії адаптації, індивідуалізації та інтеграції в професійній діяльності; забезпечується дією механізмів ідентифікації та відокремлення; проходить етапи оцінювання себе, визначення реальних цілей, створення програми дій, підведення підсумків та подальшого планування; та має рівні готовності до здійснення управлінської діяльності, управлінської компетентності, управлінського професіоналізму, управлінської майстерності.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі стосуються розробки та впровадження програми психологічного супроводження процесу професійно-особистісного становлення керівників МВС України.

Список використаних джерел та літератури

Борисова Е. М. О роли профессиональной деятельности в формировании личности / Е. М. Борисова // Психология формирования и развития личности / под ред. Л. И. Анцы- феровой. -- М.: Наука, 1981. -- С. 159-177.

Виговська С. В. Теоретико-методичні засади професійного становлення студенток у вищих навчальних закладах / С. В. Виговська. -- К.: НАКіМ, 2010. -- 214 с.

Зеер Э. Ф. Психология профессий: Учебное пособие для студентов вузов / Э. Ф. Зеер. -- 2-е изд., перераб., доп. -- М., 2003. -- 336 с.

Коломийський Н. Л. Методологічні засади професійної підготовки практичного психолога / Н. Л. Коломийський // Практична психологія та соціальна робота. -- 2003. -- № 4. -- С. 8-13.

Лефтеров В. О. Особистісний та професійний розвиток персоналу в екстремальних видах діяльності / В. О. Лефтеров // Актуальні проблеми психології. -- К., 2008. -- Т. X: Психологія / за ред. С. Д. Максименка. -- Ч. 8. -- С. 328-335.

Митина Л. М. Личностное и профессиональное развитие человека в нових социальноэкономических условиях / Л. М. Митина // Вопросы психологии. -- 1997. -- № 4. -- С. 28-38.

Некрасова Н. А. Тематический философский словарь: Учебное пособие / Н. А. Некрасова, С. И. Некрасов, О. Г. Садикова. -- М.: МГУ ПС (МИИТ), 2008. -- 164 с.

Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. -- К.: Аконт, 1999. -- Т. 4. -- С. 658.

Орлов А. Б. Личность и сущность: внешнее и внутреннее «Я» человека / А. Б. Орлов // Вопросы психологии / гл. ред. Е. В. Щедрина. -- 1995. -- № 2. -- С. 5-12.

Психологическое сопровождение выбора профессии / Под ред. Л. М. Митиной. -- М., 1998. -- 186 с.

Психология: Учебник для гуманитарных вузов / Под общ. ред. В. Н. Дружинина. -- 2-е изд. -- СПб.: Питер, 2009. -- 656 с.

Савчин М. В. Вступ до спеціальності: Психолог, практичний психолог: Навчальний посібник / М. В. Савчин, 3. С. Гавриш. -- Івано-Франківськ: Місто НВ, 2007. -- 400 с.

Фонарев А. Р. Формы становления личности в процессе ее профессионализации / А. Р. Фонарев // Вопросы психологии. -- 1997. -- № 2. -- С. 88-93.

Размещено на Allbest.ru