Порядок застосування дисциплінарних стягнень за адміністративні проступки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порядок застосування дисциплінарних стягнень за адміністративні проступки

B.B. Середа

Ключові слова: адміністративний проступок, дисциплінарна відповідальність, дисциплінарне стягнення, дисциплінарне провадження, оскар-ження рішення

Державна дисципліна військовослужбовців та осіб, на яких розповсюджується дія дисцип-лінарних статутів вимагає у кожному конкрет-ному випадку її порушенім чіткого реагування з боку конкретних суб'єктів юрисдикції. На-кладення дисциплінарних стягнень на вказа-них спеціальних суб'єктів, вимагає застосу-вання певних процесуальних форм, щоб забезпечити законність, справедливість і дося-гти поставленої мети публічно-управлінської діяльності. А саме притягнути винного до від-повідальності за скоєний протиправний вчи-нок. Порядок реалізації матеріальних норм щодо притягнення до дисциплінарної відпові-дальності визначається дисциплінарним про-вадженням. Завдяки цьому компетентні суб'єкти вирішують спірні питання щодо справи, здійснюють правову оцінку поведінки тих чи інших осіб, збирають докази, здійс-нюють інші процесуальні дії, в результаті яких приходять до висновку про необхідність застосування передбачених чинним законо-давством заходів державного примусу. державний дисципліна військовослужбовець

Юридична процесуальна наука не має єдиного підходу до змісту дисциплінарного провадження. А на сьогодні майже відсутні комплексні розробки даного інституту у по-рівнянні з наукою радянських часів, коли ди-сциплінарному провадженню приділялась се-рйозна увага таких відомих правників, як Д.М. Бахрах, Б.І. Жерліцин, В.Д. Сорокін, В.М. Манохін, Є.В. Додін, І.О. Галаган, Ю.М. Козлов, В.О. Лорія, Ю.С. Адушкін та багатьох інших.

Ця ситуація є не зовсім природною. Адже, як слушно підкреслює Ю.С. Адушкін, «дис-циплінарна відповідальність переважає будь- який інший вид юридичної відповідальності по масштабах та частоті реалізації, з огляду на що необхідність поглибленого вивчення порядку застосування дисциплінарних захо-дів є беззаперечною» [1, с. 122].

Незважаючи на зазначене вчені, які приді-ляли увагу змісту та структурі дисциплінар-ного провадження, як ми вже зауважували, не мають одностайної позиції на даний інститут. Відповідно, мета дослідження - уніфікувати порядок застосування дисциплінарних стяг-нень за адміністративні проступки.

О.М. Бандурка та М.М. Тищенко детермі-нують дисциплінарне провадження, як «суку-пність юридичних норм, регламентуючих сус-пільні відносини у зв'язку з правозастосовною діяльністю щодо вирішення питання про дис-циплінарну відповідальність за допущене правопорушення» [2, с. 182]. Ідентичну як за формою, так і за змістом, думку висловлює С.С. Тюрін [3, с.89].

Як «правовий порядок застосування ком-петентними органами або їх посадовими осо-бами дисциплінарних стягнень до порушників службової та трудової дисципліни» визначає дисциплінарне провадження С.Т. Гончарук [4, с.126]. О.В. Нікіфоров розглядає дисцип-лінарне провадження не тільки як певну дія-льність, але й як систему юридичних норм, що її регламентують. Сюди відносяться нор-ми, які регулюють порушення й розгляд справи про дисциплінарне правопорушення винесення за результатами його розгляду правозастосовного акта його перегляд і вико-нання [5, с.87].

В.В. Богуцький та В.В. Мартиновський ви-значає дисциплінарне провадження як вид процесуальної діяльності, врегульований за-коном порядок по вирішенню певної групи справ [6, с.5]. О.В. Кузьменко наводить влас-ну дефініцію «дисциплінарного провадження як регламентовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноваже-них суб'єктів з вирішення справ про дисцип-лінарні проступки» [7, с.315].

Всі наведені дефініції мають суперечності щодо змісту та призначенім дисциплінарного провадження.

Наприклад, у першій дефініції використо-вується конструкція «за допущене правопо-рушення», з цього приводу виникає запитан-ня: ким допущене і ким вчинене?

З другою конструкцією можна не погоди-тися в частині «до порушників службової та трудової дисципліни», так як порушення гро-мадського порядку не відноситься до службо-вої та трудової дисципліни, не згадуючи вже частину проступків публічно-організаційного змісту.

Третя дефініція зводить зміст провадження виключно до «системи юридичних норм, що її регламентують», а це є не правильним з то-чки зору призначення та мети провадження.

Четверта дефініція акцентує увагу на тому, що дисциплінарне провадження урегульовано законом, а це не є вірним, та вислів «вирі-шенню певної групи справ» робить наведене поняття універсальним та позбавляє його конкретики.

П'ята дефініція є найбільш сучасною, але також має уразливе місце, що пов'язане з ро-змитістю змісту відповідальності «про дис-циплінарні проступки», не зрозумілим на які відносини посягає дане діяння.

Підводячи підсумок викладеному вважає-мо, що дисциплінарне провадження - послі-довніш порядок діяльності компетентних суб 'єктів юрисдикції, визначених норматив-ними актами, по вирішенню справ, щодо притягнення до дисгщплінарної відповідаль-ності осіб, за порушення службової і трудо-вої дисгщпліни та громадського порядку.

Дисциплінарне провадження характеризу-ється наступними загальними принципами: верховенство права, законності, презумпція невинуватості, право на захист, право на оскарження рішення, рівність громадян перед законом, застосування об'єктивної істини у справі, гласність провадження.

Принцип верховенства права - це фундаме-нтальний принцип сучасного правопорядку в світі, встановленого з прийняттям Статуту ООН - документу, що заснував підвалини які-сно новим цивілізаційним правовідносинам і сучасного світового порядку. Він відображає загальне надбання людства - ідеали свободи, демократії, прав людини і поступово реалізує їх шляхом регламентації усіх суспільних від-носин у контексті найвищої справедливості [8].

Отже, цей принцип права передбачає, що жоден політичний лідер не є впливовішим від закону, що ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону, і що ніхто не може бути засудженим за порушення закону іншим чином, ніж у порядку, встанов-леному законом. Верховенство права різко контрастує з ідеєю, що лідер може бути вище закону, що було особливістю римського пра-ва, нацистського права та деяких інших пра-вових систем.

На думку М.І. Козюбри, основними озна-ками верховенства права є такі: юридичне за-безпечення дотримання природних прав лю-дини державою; розподіл влади; обмеження дискреційних повноважень; гарантія верхо-венства Конституції; визначеність; пропор-ційність; незалежність суду і суддів [9, с. 135].

Принцип законності означає необхідність суворого та неухильного виконання вимог закону всіма учасниками дисциплінарного провадження застосування дисциплінарних санкцій у повній відповідності закону, а та-кож те що жодна людина не може бути при-тягнута до відповідальності інакше як на під-ставах і в порядку встановлених законом.

Презумпція невинуватості означає, що особа, яка притягається до дисциплінарної відповідальності вважається невинною доти доки її вину не буде доведено у встановлено-му законом порядку. Обов'язок доведення вини покладається на уповноважену сторону відповідно особа не зобов'язана доводити свою невинуватість, будь-які сумніви повинні трактуватися на її користь.

Право на захист реалізується наданням особі, яка притягається до дисциплінарної відповідальності правом давати пояснення по суті справи та оскаржувати прийняте рішен-ня. На жаль, через недосконалість трудового законодавства реалізація деяких важливих елементів даного принципу законодавчо не визначена, зокрема можливість знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися рідною мовою і послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадженім.

Принцип рівності перед законом є консти-туційним принципом та забороняє в ході ди-сциплінарного провадження будь-яку дис-кримінацію на підстав расових соціальних, політичних, релігійних, майнових особливостей.

Повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи найважливіше завдання і принцип дисциплінарного провадження, адже саме тут повинна бути реалізована неупере-дженість розгляду справи посадовими особа-ми. Нормативно це виражається в обов'язку проведення керівником перевірки фактів про правопорушення, отримання пояснень від по-рушника, заборони брати участь в розсліду-ванні особам, що є підлеглими порушника чи мають яку іншу зацікавленість в результатах перевірки.

Принцип гласності означає, що прова-дження здійснюється відкрито, зміст наказу про накладення дисциплінарного стягнення оголошується працівнику [10, с.353].

Дисциплінарне провадження характеризу-ється певною стадійністю та має окрему про-цедуру кожної із стадій.

Науковці різних галузей права по-різному підходили до визначення стадій дисциплінар-ного провадження. О.А. Абрамова виокрем-лює наступні стадії: виявлення дисциплінар-ного правопорушення й підготовка справи; розгляд справи й накладення стягнення; при-пинення процесу [11, с.138]. В.Г. Самойлов обстоює думку, що дисциплінарне прова-дження може складатися з наступних стадій: по-перше, порушення й розслідування робо-тодавцем дисциплінарної справи; по-друге, винесення роботодавцем рішення про необ-хідність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та вибір заходу від-повідальності, що підлягає застосуванню; по- третє, попереднє узгодження обраного робо-тодавцем заходу відповідальності з компетен-тним органом, в разі якщо це передбачено за-конодавством; по-четверте, видання наказу (розпорядження) про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та застосо-вування дисциплінарного стягнення [12, с.36].

Представлені позиції не в повній мірі представляють структуру дисциплінарного провадження, на нашу думку, воно складається:

1) перевірка даних про дисциплінарний проступок;

2) відкриття дисциплінарного провадження;

3) розгляд та прийняття рішення по дисци-плінарній справі;

4) своєчасне виконання прийнятого рішення;

5) оскарження рішення.

Перевірка даних про дисциплінарний проступок полягає в практичних діях робо-тодавця по аналізу інформації про факт вчи-нення дисциплінарного проступку, перевірка її правдивості, вирішення питання про доці-льність притягнення до відповідальності чи обмежитися заходами громадського впливу. Як правило, ці функції покладаються на без-посереднього керівника (керівника структу-рного підрозділу) або спеціалізовану службу. В наукових роботах Ю.С. Адушкін зазначає, що самі по собі повідомлення відповідних суб'єктів ще не є підставою для порушення дисциплінарного провадження, а служать лише приводом для обговорення питання про можливість або неможливість порушен-ня провадження. Підставами є виключно фа-ктичні дані, що свідчать про реальну наяв-ність у діях особи ознак дисциплінарного проступку [1, с.109].

Якщо після проведеної перевірки встанов-лено факт проступку та необхідність притяг-нення до відповідальності, посадовою особою (суб'єктом дисциплінарної влади, суб'єктом звинувачення) порушується дисциплінарне провадження. На жаль, у законодавстві зако-нодавчо не закріплений спосіб порушення ди-сциплінарного провадження, з цього приводу рідко видається окремий наказ (хіба що у ви-падку відсторонення особи), тому про нього можна судити з офіційних повідомлень (ін-формувань, запитів) посадових осіб конкрет-ної установи, наприклад, пропозиції надати пояснення по суті справи.

Керівник (командир) підрозділу повинен зажадати від порушника дисципліни або гро-мадського порядку письмові поясненім. У випадку відмови працівника від дачі пояс-нень, в силу законодавчої невизначеності, ке-рівний командир) на сьогодні керується наяв-ною практикою, зокрема здійснює складання відповідного акту відмови. Така відмова по-винна бути зафіксована відповідно до вимог провадження дорученням посадовою особою, про що складається відповідний акт.

Центральною стадією провадження є розг-ляд та прийняття рішення по справі, вона полягає в остаточному з'ясуванні ступеня ви-ни працівника та міри відповідальності за по-рушення дисципліни та громадського порядку, що здійснюється керівником або командиром підрозділу чи органу, органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвер-дження та призначення на посаду) даного працівника. Де б не було скоєно проступок, розгляд і вирішення справи по суті здійсню-ється в тому підрозділі чи організації, де пра-цює порушник. Водночас, для військовослу-жбовців та працівників органів внутрішніх справ встановлено дещо інший принцип: у разі порушення дисципліни чи громадського порядку в період перебування у відрядженні, відпустці, на відпочинку або в період тимча-сової непрацездатності начальник органу чи підрозділу, у межах відповідної території, де вчинено дисциплінарний проступок, уживає заходів щодо його припинення, збирає пер-винні матеріали та надсилає їх для розгляду за місцем проходження служби порушника.

В результаті розгляду всіх наявних матері-алів, що стосуються притягнення особи до відповідальності, уповноважена особа вправі прийняти наступні рішення:

1) притягти особу до дисциплінарної від-повідальності та визначити міру покарання;

2) не притягати особу до дисциплінарної відповідальності (якщо в її діях відсутній склад проступку, збіг строків давності).

При обранні виду дисциплінарного стяг-нення керівник(командир) може враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, запо-діяну шкоду, обставини, за яких його вчине-но, попередню роботу військовослужбовця, або особи на яку розповсюджується дія дис-циплінарного статуту. Практика також відно-сить сюди визнання особи власної вини, став-лення до виконання посадових обов'язків, рівень кваліфікації, повага в колективі тощо. Врахування керівником(командиром) даних обставин гарантуватиме всебічний розгляд справи, сприятиме прийняттю об'єктивного рішення, прийнятного для обох сторін.

Своєчасне виконання прийнятих рішень - важлива гарантія невідворотності покарання за вчинені дисциплінарні проступки. Зміст названої стадії полягає в практичній її реалі-зації шляхом доведення до відома правопо-рушника обраного заходу дисциплінарного стягнення й забезпечення його виконання. Коло процесуальних дій не лише обмежуєть-ся оголошенням про стягнення, а й включає в себе ознайомлення з рішенням по дисциплі-нарній справі й заходами щодо безпосеред-нього застосування стягнення і зняття його.

Оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Безпосередній механізм оскарження дис-циплінарних стягнень військовослужбовцями та особами, на яких розповсюджується дія дисциплінарних статутів визначається та рег-ламентується Дисциплінарними статутами України.

Зокрема, в ст.20 Дисциплінарного статуту ОВС України зазначається, що особа рядово-го чи начальницького складу ОВС України має право усно чи письмово послідовно звер-нутися зі скаргою щодо накладення на неї ди-сциплінарного стягнення до старшого прямо-го начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду. Якщо вирішення питань, порушених у скарзі, не належать до повноважень начальника, який її отримав, скарга не пізніше ніж протягом п'яти днів надсилається за належністю, про що повідом-ляється заявникові. Забороняється пересилати скарги на розгляд тих начальників, дії чи рі-шенім яких оскаржуються.

Особа рядового та начальницького складу ОВС України може подати скаргу особисто або через уповноваженого нею представника. Зокрема, в інтересах особи рядового та нача-льницького складу ОВС України за його упо-вноваженням, оформленим в установленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом чи організаці-єю, що здійснює правозахисну діяльність. До скарги додаються наявні рішення чи копії рі-шень, які приймалися за його зверненням ра-ніше, а також інші документи, необхідні для її розгляду. Після розгляду скарги, зазначені документи повертаються скаржнику.

Керівники ОВС України та їх заступники, які розглядають скаргу про накладення дис-циплінарного стягнення, зобов'язані уважно вивчати її зміст і вимоги, що висуваються; в разі потреби вимагати у виконавців матеріали перевірки викладених у скарзі фактів; ужива-ти інших заходів, з метою об'єктивного вирі-шення висунутих у скарзі вимог. Безпосеред-ні виконавці під час здійснення перевірок за скаргами про накладення дисциплінарних стягнень, обов'язково спілкуються з їх авто-рами, з'ясовують усі порушені питання та об-ставини, детально вивчають суть і характер дисциплінарного проступку, а також інших заходів з метою захисту конституційних прав осіб рядового та начальницького складу ОВС України.

Термін розгляду скарг обчислюється з дня їх надходження та реєстрації в ОВС України до дня направлення скаржнику відповіді. Як-що останній день терміну розгляду скарги припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день. У разі направлення скарги для перевірки та прийняття рішень до підвідом-чих ОВС України, термін розгляду такої ска-рги обчислюється з дня надходження її до ОВС України вищого рівня й закінчується днем надання відповіді тим органом, який ро-зглядав її по суті. В інших випадках, термін розгляду скарги обчислюється від дня її ре-єстрації.

Дисциплінарним статутом збройних сил України встановлено, що військовослужбо-вець, який вважає, що не вчинив правопору-шення, має право протягом місяця з часу на-кладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Військовослужбовці, які подали заяву чи скаргу, мають право:

- особисто викласти свої аргументи особі, яка перевіряє заяву чи скаргу, звернутися за допомогою до свідків;

- подати додаткові матеріали, що стосу-ються справи, чи клопотати, щоб їх вимагав командир або орган, який розглядає заяву або скаргу;

- бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги;

- одержати письмову відповідь про ре-зультати розгляду заяви чи скарги;

- ознайомитися з матеріалами перевірки заяви чи скарги;

- оскаржити прийняте за їхньою заявою чи скаргою рішення в суді;

- вимагати відшкодування збитків у вста-новленому законом порядку.

Ніхто не може бути скривджений на служ-бі чи покараний за те, що він подає пропози-цію, заяву чи скаргу.

Подання скарги військовослужбовцями не звільняє їх від виконання своїх службових обов'язків і наказів командирів.

Заборонено подавати скаргу під час бойо-вого чергування, перебування в строю (за ви-нятком скарг, поданих під час опитування військовослужбовців), на варті (вахті), а та-кож у добовому наряді, під час занять.

Скарга вважаються вирішеними, якщо роз-глянуто всі порушені в них питання і з приво-ду їх вжито необхідних заходів або дано ви-черпні відповіді.

Відмова в задоволенні питань, викладених у скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які її подали, у письмовій формі з по-силанням на закон або військові статути із зазначенням мотивів відмови та роз'ясненням порядку скарження прийнятого рішення.

Військовослужбовці та особи, на яких роз-повсюджується дія дисциплінарних статутів за окремі проступки, притягається до адмініс-тративної відповідальності на загальних підс-тавах, у порядку провадженім у справах про адміністративні проступки.

У теорії адміністративного процесу прова-дження у справах про адміністративні просту-пки поділяється на чотири стадії: порушення справи; розгляд та вирішення цієї справи; оскарження і опротестування постанови по справі; виконання постанови [13, с.83].

Відповідно до виокремлених етапів справи про притягнення до відповідальності зазначе-них спеціальних суб'єктів розглядаються від-повідно до вимог провадження у справах про адміністративні проступки.

Треба відзначити, що процесуальні питан-ня реалізації адміністративної відповідально-сті військовослужбовців та осіб, на яких роз-повсюджується дія дисциплінарних статутів регулюються загальними для всіх службовців правилами провадження у справах про адмі-ністративні правопорушення.

І як що раніше в Кодексі України про ад-міністративні правопорушення передбачалася можливість органу (посадової особи), яким надано право накладати адміністративні стяг-нення, замість накладення адміністративних стягнень передавати матеріали про правопо-рушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних спеціальних суб'єктів до дисциплінарної відповідальності, тобто, з'являлася специфіка щодо оформлен-ня провадження, то на сьогодні даний пункт ст. 15 КУпАП виключений. Залишилися лише особливості щодо видів стягнень, які накладаються на військовослу-жбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також осіб ря-дового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, ор-ганів внутрішніх справ, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України несуть. А саме: до зазначених осіб не може бути за-стосовано громадські роботи, виправні робо-ти і адміністративний арешт. Але це впливає на загальний зміст зазначеного провадження.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адушкин Ю. С. Нормы о дисциплинар-ном производстве в системе советского права / Ю. С. Адушкин // Хозяйство. Право. Управ-ление : межвуз. сб. науч. трудов. - 1983. - Выл. 4. - С. 122-129.

2. Бандурка А. М. Административный процесе: учебник для высших учебных заве-дений / А. М. Бандурка, М. М. Тищенко. - Київ : Литера ЛТД, 2001 - 336 с.

3. Тюрин С. С. Дисциплинарная ответст-венность военнослужащих Вооруженных сил Украины: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / С. С. Тюрин. - Харків : НУВС, 2002. - 176 с.

4. Гончарук С. Т. Адміністративне право України: навчальний посібник / С. Т. Гонча-рук. - Київ : Вид-во НАВСУ, 2000. - 240 с.

5. Никифоров О. В. Дисциплинарная ответ-ственность сотрудников органов внутренних дел: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.02 / О. В. Никифоров. - Омск, 1998. - 202 с.

6. Богуцький В. В. Провадження у справах про адміністративні правопорушення : навч. посіб. / В. В. Богуцький, В. В. Мартиновсь- кий. - Харків : ФІНИ, 2009. - 179 с.

7. Кузьменко О. В. Адміністративно-про-цесуальне право України підручник / О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій ; за ред. О. В. Кузьменко. - Київ : Атіка, 2007. - 416 с.

8. Верховенство права [Електронний ре-сурс]. - Режим доступу: http: //uk.wikipedia. org/wiki/Верховенствоправа.

9. Козюбра М. Принцип верховенства пра-ва і конституційна юрисдикція / М. Козюбра // Вісник Конституційного Суду України. - 2000.-№ 4.-С. 24-33.

10. Ковальов С. С. Поняття та особливості дисциплінарного провадження: принципи, суб'єкти, стадії / С. С. Ковальов // Форум пра-ва. - 2012. - № 2. - С. 352-357 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/e-journals/FP/2012-2/12kccpcc.pdf.

11. Абрамова А. А. Дисциплина труда в СССР: правовые вопросы / А. А. Абрамова. - М. : Юрид. лит., 1969. - 176 с.

12. Самойлов В. Г. Дисциплинарная ответственность в трудовом праве: общая и специ-альная: дне. ... кандидата юрид. наук 12.00.05 / В. Г. Самойлов. - М., 2006. - 177 с.

13. Застрожная О. К. Советский админист-ративный процесс : учеб, пособие / О. К. За- сторожная. - Воронеж : Изд-во Воронеж, ун-та, 1985.- 100 с.

Размещено на Allbest.ru