Взаємозв’язок методів і стилів управління персоналом у сфері державної служби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємозв'язок методів і стилів управління персоналом у сфері державної служби

Постановка проблеми

Ефективність діяльності органів державної влади багато в чому безпосередньо залежить від стилю і методів управління персоналом у сфері державної служби. Стилі і методи управління персоналом у сфері державної служби взаємопов'язані. Тому для удосконалення стилів управління персоналом у сфері державної служби України важливе значення має аналіз взаємозв'язку методів і стилів управління персоналом у сфері державної служби.

Виклад основного матеріалу

У сфері державної служби методи й стилі управління персоналом є важливими елементами управлінської діяльності і мають тісний взаємозв'язок. Органи державної влади, їх керівники здійснюють процес управління персоналом при допомозі різних методів, процедур і правил, використовуючи при цьому різноманітні стилі управління персоналом.

В загальному розумінні метод (від грец. methodos - шлях дослідження, теорія, вивчення; від латинського methodus - прийом, спосіб, метод) означає шлях до мети, засіб досягнення якої-небудь цілі, вирішення конкретної задачі. Стосовно сфери державної служби метод - це сукупність засобів або прийомів практичного чи теоретичного пізнання дійсності, впливу суб'єкта на об'єкт управління для досягнення цілей, що поставлені перед органом державної влади[6].

Перш ніж визначити сутність поняття “методи управління персоналом в сфері державної служби”, розглянемо низку пов'язаних з цим поняттям термінів. Слід зазначити, що в державному управлінні найбільш уживаними термінами є такі: “методи управління”, “методи керівництва”,“методи діяльності керівника”, “методи управлінської діяльності”.

Методи державного управління безпосередньо зв'язані з державно - владними повноваженнями й стосуються їх практичної реалізації. Метод прийнято тлумачити як спосіб здійснення організуючого впливу у стосунках між суб'єктами та об'єктами управління. У такому розумінні до методів примикає і стиль управлінської діяльності, але не як особисті, індивідуальні риси роботи управлінських кадрів, а як сукупність прийомів діяльності, що виступають окремим проявом більш загального явища - методів управління [5].

В науці «державне управління» склались два підходи до визначення методів управління і методів керівництва. Перший підхід заснований на ототожненні методів управління і методів керівництва. Вони розглядаються як засоби організуючого впливу суб'єктів управління на об'єкти управління, на процес службової діяльності, можливості і засоби. Другий підхід розглядає методи керівництва в якості впливу конкретної керуючої системи (керівника органу державної влади будь-якого рівня) на окремих підлеглих, або колективи в цілому в процесі управління. Відмінність цих підходів пов'язана з різними поглядами на оцінку їх функціонального призначення. Автор погоджується з думкою С.Н.Князєва, що ототожнення методів управління і методів керівництва, яке зустрічається в літературі, є не зовсім вірним, оскільки керівництво є складовою частиною управління. Методами керівництва можуть користуватися лише керівники, а не всі учасники управлінського процесу, тобто для застосування методів керівництва необхідні певні формальні повноваження, якими наділені лише керівники (наприклад, видача наказів, розпоряджень, доручень, вказівок і т.д.) [7].

Методи державного управління є похідними від політичного режиму держави і показують, яким чином держава вирішує свої завдання у сфері управління. Враховуючи це, деякі вчені визначають метод управління як спосіб реалізації його функцій, засіб впливу органу виконавчої влади на об'єкти управління [10].

Існує велика кількість та різноманітність методів державного управління, і в тому числі методів управління персоналом у сфері державної служби, що пояснюється багатоманітністю управлінських функцій.

Серед них слід виділити методи організації і методи діяльності органів управління. В даному випадку суб'єктами є органи державної влади, державні установи, організації, підприємства, їх структурні підрозділи чи посадові особи, які готують, приймають і ухвалюють управлінські рішення, здійснюють керівний вплив на підпорядковані об'єкти управління, а об'єктами розвитку - суспільство в цілому, окремі галузі, сфери діяльності організацій, колективи, окрема людина, на яку й спрямовані дії відповідних суб'єктів управління.

Організаційні методи - це сукупність двох рівнозначних елементів: вплив на структуру управління (регламентація діяльності і нормування в системі управління) і на процес управління (підготовка, прийняття, організація виконання і контроль за управлінськими рішеннями).

Методи діяльності поділяються на загальні, які застосовуються при виконанні всіх, або основних функцій управління на найважливіших стадіях управлінського процесу, і спеціальні, які застосовуються при здійсненні окремих функцій на окремих стадіях управлінського процесу.

Н.Р. Нижник і О.А Машков вказують на те, що при характеристиці методів управління необхідно розглянути їхню спрямованість, зміст та організаційну форму. Спрямованість методів управління орієнтована на систему управління. Зміст - це специфіка засобів та прийомів впливу. Організаційна форма - вплив (прямий або опосередкований) на конкретну ситуацію, що склалася[9].

Методам державного управління притаманні певні особливості, які полягають у тому, що вони: реалізуються в процесі державного управління; виражають керівний вплив суб'єктів управління на об'єкти управління, становлять зміст цього впливу і завжди мають своїм адресатом конкретний колективний чи індивідуальний об'єкт; використовуються суб'єктами управління як засіб реалізації закріплених за ними компетенцій; мають свою форму, зовнішнє вираження; в них завжди міститься воля держави, виражаються повноваження владного характеру органів державного управління [8].

Методи державного управління виконують особливу роль, яка полягає в тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу державного управління і забезпечити його найбільшу ефективність та результативність.

Вони застосовуються залежно від конкретної ситуації, від рівня субординації між суб'єктом і об'єктом управління, від мотивів і характеру впливу суб'єкта на об'єкт управління. Визначення поняття методів управління персоналом у сфері державної служби і в енциклопедичному словнику з державного управління, і в інших наукових джерелах з державного управління відсутнє.

На думку автора, методи управління персоналому сфері державної служби - це сукупність засобів або прийомів практичного чи теоретичного пізнання дійсності, аналізу і оцінки управлінських ситуацій, використання правових і організаційних форм управлінської діяльності,за допомогою яких досягається мета на багатьох етапах виконання управлінських рішень,організуючого впливу суб'єкта( органу державної влади або його керівника) на об'єкт управління (персонал, його свідомість і поведінку в управлінських процесах, відношеннях і зв'язках) для досягнення цілей, що поставлені перед органом державної влади.

В реальному процесі функціонування системи державної служби методи управління персоналом використовуються в різних комбінаціях, а тому, звичайно, впливають на стиль управління персоналом.

Стиль управління персоналом у сфері державної служби, на наш погляд- це сукупність засобів, методів і прийомів, які орган державної влади або його керівник використовують у своїй практичній діяльності і які формуються під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних умов державного управління, це система поведінки керівника органу державної влади, характер його взаємодії з колективом, підлеглим персоналом.

В науковій літературі є різні підходи до класифікації методів управління, і в тому числі методів управління персоналом. Так, Г.Атаманчук, В.Бакуменко і С.Кравченко виділяють чотири групи: адміністративні, морально-етичні, соціально-політичні, економічні [1; 6]; А.Решетніченко досліджує “нетрадиційні” методи державного управління в різних сферах життєдіяльності, метою яких є розбудова гуманістичного громадянського суспільства, відносячи до них загальні, спеціальні та окремі гуманістичні, соціальні, евристичні, наукові, пізнавальні, організаційні, виховні, валеологічні, геронтологічні, психологічні, комунікативні, інноваційні, аналітичні, прогностичні, діагностичні та цілий ряд інших[12].

Ряд авторів окремо аналізують методи управління персоналом. Так, Т.Базаров і Б.Єрьомін відомі сьогодні методи управління персоналом об'єднують в три підгрупи:методи формування кадрового складу організації;методи підтримки працездатності персона- лу;методи оптимізації кадрового потенціалу [13, с. 193194]. Н.Гончарук серед методів управління керівним персоналом у сфері державної служби називає адміністративні, організаційно-розпорядчі, правові, економічні, соціально-психологічні, морально-етичні [4, с.71]. На наш погляд, доцільно виокремити наступні методи управління персоналом у сфері державної служби: адміністративні, правові, економічні, соціально- психологічні, морально-етичні та методи стимулювання (рис.1).

Рис.1. Методи управління персоналом у сфері державної служби

Адміністративні методи управління персоналом пронизують усі відносини у сфері державної служби. При будь-яких формах державного устрою, організації державної влади, економічних відносин адміністративне розпорядництво є необхідною складовою функціонування органів державної влади, більше того - без нього воно просто неможливе. Адміністративні методи управління персоналом полягають у впливі суб'єкта управління (органу державної влади або його керівника) на його об'єкт управління (персонал, його свідомість і поведінку в управлінських процесах, відношеннях і зв'язках) через розпорядчі вказівки, організаційне упорядкування, вони опираються на владу керівника та його повноваження. Ці методи мають забезпечити чітку організацію та дисципліну праці. Отже, адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципах управління.

Для адміністративних методів управління персоналом характерна чітка адресність директив, обов'язковість виконання розпоряджень та вказівок. Адміністративним методам управління персоналом притаманні такі ознаки, як єдиноначальність, субординація, ієрархічність, імперативність. Суть адміністративного методу управліннязаключається у ознаках:

1) прямий вплив державного органу, або посадової особи на волю виконавців, шляхом визначення їх обов'язків, норм поведінки і видачі конкретних команд;

2) односторонній спосіб вирішення поставленого завдання, варіанту поведінки, однозначне вирішення ситуації, що підлягає обов'язковому виконанню;

3) безумовна обов'язковість виконання розпоряджень, наказів, вказівок, невиконання яких може спричинити різні види юридичної відповідальності.

У мовою застосування адміністративних методів управління персоналом є зведення до мінімуму ініціативи підлеглих і покладення відповідальності за результати на підлеглих. Позитивною стороною застосування адміністративних методів управління персоналом є перевага однозначних способів вирішення поставлених перед органом державної влади завдань, а також те, що ці методи відіграють особливу роль у забезпеченні системою державної служби нововведень. Недоліком адміністративних методів управління персоналом є те, що вони базуються на досягненні заданої результативності, а не на її безперервному зростанні, заохочують не ініціативу, а виконавчу дисципліну.

Правові методи управління персоналом у сфері державної служби - це методи, які базуються на застосуванні норм права, визначених для державної служби, і є важливим інструментом формування у персоналу державної служби правової свідомості, правової відповідальності й правової культури. Вони повинні постійно використовуватись у діяльності органу державної влади і його керівника, є імперативними (обов'язковими для виконання), диспозитивними (передбачають, що можна керівникові робити і що не можна), рекомендаційними (указують, як потрібно вести себе керівникові відповідно до норм права в тій чи іншій ситуації) і заохочувальними (сприяють заохоченню працівників, що творчо керуються нормами права)[4].

Важливе значення для розвитку системи державної служби мають економічні методи управління персоналом,які зорієнтовані на досягнення поставлених цілей за допомогою притаманних управлінню економічних, матеріальних стимулів та засобів, що впливають на економічні інтереси працівників. Головна відмінність цих методів від адміністративних та інших полягає у використанні різноманітних економічних інструментів впливу: фінансових, фіскальних, дозвільних тощо. Економічні методи посилюють мотивацію персоналу до результативної діяльності, підвищують його матеріальну зацікавленість до роботи, передбачають підвищення заробітної плати залежно від складності і якості виконуваних службових обов'язків і повноважень, преміювання і різноманітні пільги, що позитивно впливають на результати діяльності персоналу. Ефективне використання економічних важелів і стимулів залежить від умов їх застосування. Комплекс економічних методів управління персоналом у сфері державної служби повинен бути гнучким, негайно реагувати на зміну економічної ситуації в державі.

Групу соціально-психологічних методів управління персоналом складають засоби впливу на свідомість і поведінку особистості і колективу, на стан і настрій організації, створення сприятливого психологічного клімату органу державної влади на базі високої організаційної культури, глибокої поваги до людини і колективу. Соціально-психологічні методи управління персоналом використовуються для управління відносинами в органах державної влади і між ними, регулюють поведінку кожного державного службовця.До соціально- психологічних методів управління відносяться: соціальне прогнозування, соціальне планування,створення сприятливого психологічного клімату в колективі.

Морально-етичні методи управління персоналом базуються на гідності, честі і совісті людини, регулюють поведінку персоналу в тій чи іншій ситуації, за певних службових обставин, передбачають відповідність моральним нормам,формують у персоналу у сфері державної служби моральну свідомість, націлюють їх на доброчесну поведінку.

Методи стимулювання персоналу передбачають стимулювання, активізацію та спрямування на досягнення поставлених цілей, розвиток у персоналу лідерських якостей, професіоналізму, компетентності, діловитості, ініціативи й творчого ставлення до виконання посадових обов'язків, створюють умови для розвитку наявного особистісного потенціалу й сприяють поєднанню особистих і колективних інтересів державних службовців при перевазі інтересів органу державної влади й держави в цілому.

Різноманітність методів управління персоналом у сфері державної служби і вибір із них найбільш оптимальних спрощує завдання вибору тих, котрі при вирішенні конкретних проблем органу державної влади виявляться найбільш ефективними. Використання одного і того ж метода впродовж тривалого часу поступово приводить до того, що персонал адаптується до нього і втрачає потрібну реакцію на керуючий вплив. Проведений аналіз свідчить про те, що методи управління персоналом у сфері державної служби дають найбільший ефект при комплексному їх використанні з урахуванням конкретної управлінської мети[3].

Методи управління персоналом у сфері державної служби відповідно до розроблених Ю. Одєговим критеріїв класифікації за певними ознаками та відповідно до класифікації методів управління керівним персоналом у сфері державної служби, розробленої Н.Гончарук, можна класифікувати наступним чином (табл. 1) [4;11 На стиль управління персоналом впливають природні якості особистості, відповідне оточення, рівень підготовленості, стаж роботи. Можна відзначити загальний стиль роботи, який притаманний апарату управління органу державної влади в цілому,та індивідуальний стиль, який характерний для окремих керівників. Загальний стиль управління персоналом складається під впливом переважаючих особливостей стилю окремих керівників. І, навпаки, індивідуальний стиль управління персоналом формується на основі загального стилю управління персоналом в органі державної влади із урахуванням певних умов роботи та особистих професійних, психічних та інтелектуальнихособливостей кожного керівника.

Таблиця 1 Класифікація методів управління персоналом у сфері державної служби

Висновки

Таким чином, стилі й методи управління персоналому сфері державної службиу практиці державного управління мають застосовуватися комплексно, взаємно доповнюючи один одного, створюючи єдину цілісну систему .Залежно від конкретної ситуації та конкретного органу державної влади,певних умов ті чи інші методи й стилі управління можуть мати більш пріоритетне значення.Сучасному рівню організації та функціонування державної служби найбільшою мірою, на наш погляд, відповідає демократичний стиль управління персоналом у сфері державної служби.Ефективність застосування у сфері державної службистилів і методівуправління персоналом об'єктивно визначається їх відповідністю цілям і завданням розвитку державної служби та її інститутів.

Список використаних джерел

1. Атаманчук Г.В. Теориягосударственногоуправления: Курс лекций. - М.: Юрид.лит., 1997. - 400 с.

2. Гончарук Н.Т.Принципи та методи управління керівним персоналом у сфері державної служби // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. - О.: ОРІДУ НАДУ. - 2о0б. - Вип. 3. - С. 170 - 176.

3. Гончарук Н.Т. Форми і методи державного управління // Ефективність держ. управління: Зб. наук. пр. - Л.: ЛРІДУ НАДУ. - 2003. - Вип. 4. - С. 43 - 49.

4. Гончарук Н. Т. Управління керівним персоналом у сфері державної служби України: теорія та практика / Н.Т. Гончарук.Д.: ДРІДУ НАДУ, 2012. - 343 с.

5. Державне управління в Україні: теорія та практика: Монографія / Під заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432 с.

6. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. Ю.П.Сурмін, В.Д.Бакуменко, А.М.Михненко та ін..; за заг. ред. Ю.В.Ковбасюка, В.П.трощинського, Ю.П.Сурміна. - К.: НАДУ, 2010. - 820 с.

7. Князев С.Н. Управление: искусство, наука, практика: Учеб- ноепособие.- Мн.: Аршета - Маркетинг, Менеджмент, 2002.512 с.

8. Колпаков В.К. Адміністративне право України. Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. -736с.

9. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління. Навч. посібник / За заг. ред. Н.Р.Нижник. -К.: Вид-во. УАДУ, 1998.-160с.

10. Овсянко Д.М. Административное право: учебное пособие для студентов / отв. ред. Г.А.Туманов. - М.: Юрист, 1995.- 304с.

11. Одегов Ю.Г. Управление персоналом в структурнологических схемах: Учебник. - М.: Академический Проект, 2005. - 108 с.

Размещено на Allbest.ru