Міжнародні організації

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА КОНСТИТУЦІЙНОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

Контрольна робота

З дисципліни: “Міжнародне право”

на тему: “Міжнародні організації”

Виконала: Кур'ян І.І.

Студентка групи МЕ - ІІІ-1

Перевірив: Поляков Ю.С.

Старший викладач

Київ 2018

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи діяльності міжнародних організацій

1.1 Поняття,ознаки та класифікація міжнародних організацій

1.2 Основні функції,цілі та напрями діяльності міжнародних організацій

Розділ 2. Участь України в діяльності глобальних міжнародних організацій

2.1 Україна і ООН

2.2 Україна і СОТ

2.3 Співробітництво України і НАТО

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність дослідження в контрольній роботі пов'язана з розвитком наступних сучасних тенденцій міжнародного життя,зростання чисельності та ролі міжнародних організацій у світовій системі,сучасною практичною діяльністю України в міжнародних організаціях і перспективами її залучення до широкого кола співтовариств.

Вивчаючи цю тему можна дійти висновків, що в сучасних умовах система світового господарства зазнає якісних змін в умовах, коли економічна взаємозалежність стає умовою будівництва для всієї майбутньої світової економіки. Все більш вільний рух капіталу і товарів, швидкий темп розвитку технологій, динаміка просування робочої сили, системи управління бізнесом і прийняття складних господарських рішень - все це безумовні ознаки сучасної епохи.

В цих умовах міжнародні організації беруть на себе багато координаційних завдань, охоплюють надзвичайно широкий спектр інтересів,проблем держав,суспільних груп,а також окремих громадян. Використання досвіду міжнародних неурядових і урядових організацій дозволяє країнам побачити перспективи свого соціального і економічного розвитку, оцінити свою безпеку в енергетичній та економічній сферах, змінити ставлення світової громадськості шляхом формування позитивного іміджу. Україна прагне зайняти гідне місце в світовій громадській порядку, цьому сприяє її співпраця зі світовими міжнародними організаціями.

Мета роботи - на підставі аналізу різної економічної і наукової літератури, матеріалів міжнародних конференцій, нормативно-правових актів розкрити особливості,цілі й завдання участі нашої держави у різноманітних міжнародних структурах з метою ширшого її залучення до ефективної міжнародної співпраці,зростання її геополітичної ваги і значення, провести оцінку досвіду і перспектив співпраці України з різними міжнародними організаціями.

Об'єктом роботи служить співпраця України з різними міжнародними організаціями, предметом - аналіз їх сучасного стану та шляхів подальшого розвитку, а також оцінка переваг і перспектив від вступу України в ті чи інші організації.

Для досягнення поставленої мети передбачається вирішити завдання такого змісту:

· Розглянути поняття,основні ознаки та функції міжнародних організацій, визначити цілі та призначення міжнародних організацій, , оцінити зростання ролі міжнародних організацій в процесах світової глобалізації суспільства;

· Провести аналіз сучасного стану співпраці України з різними міжнародними організаціями глобального типу, зокрема оцінити основні напрямки участі України в таких міжнародних організаціях, як ООН,СОТ,НАТО. Виділити установи ООН,що є на території України та основні форми допомоги спрямовані на розвиток нашої держави не тільки в економічній,а й в культурній сфері. Зробити економічні підсумки співпраці в рамках України і СОТ, Україна і НАТО в сучасних умовах.

Розділ 1. Теоретичні основи діяльності міжнародних організацій

1.1 Поняття, ознаки та класифікація міжнародних організацій

міжнародний організація україна

У сучасних міжнародних відносинах міжнародні організації відіграють істотну роль як форма співробітництва держав і багатосторонньої дипломатії. Вони мають місце в розвитку людського суспільства впродовж тисячоліть. Проте тільки в останні століття, й особливо з утворенням ООН, міжнародні організації стали відігравати все більш і більш помітну роль. Взаємні зв'язки і співробітництво між існуючими в даний час міжнародними організаціями дозволяють говорити про систему міжнародних організацій, в центрі якої знаходиться ООН.

На початку ХХІ ст. кількість міжнародних організацій вимірюється тисячами. Вони дуже різноманітні за складом учасників, цілями, функціями, місцем в інституційному середовищі міжнародного бізнесу та впливом на міжнародні відносини. Найчисленнішими є неурядові міжнародні організації, яких налічується близько 20 тисяч. Значно менше міждержавних організацій - близько 3 тис., і їх кількість зростає чи не щороку.

Дослідження питання щодо виникнення і еволюції міжнародних організацій в історичній ретроспективі дозволяє сформувати розуміння того,що є міжнародними організаціями в теперішній час.

Узагальнюючи досвід діяльності міжнародних організацій, можна виокремити риси,характерні для міжнародної організації в цілому:

· Участь в об'єднанні різнонаціональних сторін (держав,юридичних чи фізичних осіб,суспільних груп);

· Спільні постійні цілі;

· Наявність установчого договору чи статуту,що регламентує принципи організації та діяльності утворення;

· постійні інституційні органи, що забезпечують статутну діяльність міжнародної організації;

· рівність учасників об'єднання;

· відповідність цілей діяльності загальновизнаним принципам та міжнародно-правовим нормам

Отже,міжнародна організація -- це стабільний інститут багатосторонніх міжнародних відносин, який утворюється щонайменше двома учасниками міжнародних відносин, що мають спільні цілі, для досягнення яких створюють постійні органи, та діють у межах визначених норм та принципів (статут, процедура, членство тощо).

З цього визначення можна виділити такі ознаки будь-якої міжнародної організації:

· членство двох і більше держав.

· повага суверенітету держав-членів організації і невтручання у внутрішні справи.

· створення відповідно до міжнародного права.

· заснування на основі міжнародного договору.

· здійснення співробітництва в конкретних галузях діяльності.

· наявність відповідної організаційної структури (постійні органи і штаб-квартира).

· наявність прав і обов'язків організацій.

· самостійні міжнародні права й обов'язки організації.

· установлення порядку прийняття рішень і їхньої юридичної чинності.

Типологія міжнародних організацій відображає такі аспекти, за якими аналізується суть і діяльність організацій. Тобто, існують певні критерії визначення типу організації залежно від того, в якому аспекті їх розглядати.

Основними критеріями типології міжнародних організацій є:

· членство суб'єктів міжнародних відносин і юридичний статус організації;

· географічне поширення;

· функціональна спрямованість;

· характер діяльності.

За складом членів та юридичним статусом організації поділяються на міждержавні і неурядові.

Міждержавні організації утворюються на основі офіційних урядових угод між країнами. Якщо угода укладається тільки між двома державами, то такі міждержавні угоди називаються двосторонніми, або білатеральними; вони ще не утворюють організації у звичайному розумінні. Якщо узгодження багатостороннє, то дії країн мають інституційний характер, і формується організація як інституційна одиниця міжнародних відносин. Прикладів міждержавних організацій чимало: ООН, НАТО, ОБСЄ та ін.; серед МДЕО - Європейський Союз, МВФ, НАФТА та ін. У роботі міждержавної організації бере участь офіційний представник уряду країни-члена; відповідальність за його дії несе уряд країни. Отже, представник країни в організації відстоює позиції свого уряду з того чи іншого питання.

Неурядові організації утворюються на основі індивідуального або колективного членства суб'єктів, які не є офіційними представниками своїх урядів. Як правило, вони не є членами уряду в своїх державах, і уряд їх не уповноважує (принаймні, формально) відстоювати офіційну точку зору. Тому члени неурядових організацій мають значно більше свободи в своїх діях, вони можуть висловлювати свою думку, незважаючи на позицію свого уряду. Це зумовлює гнучкість і оперативність в обговоренні багатьох проблем і прийнятті відповідних рішень. Але уряд не несе відповідальності за дії свого громадянина - члена неурядової організації. Якщо в МДЕО прийняте рішення зобов'язує (цілком або певною мірою) уряд до його виконання, то рішення неурядових організацій уряд може тільки взяти до уваги або навіть ігнорувати. Втім, неурядові міжнародні організації мають досить сильний вплив на міжнародні відносини. Наприклад, Лондонський клуб, що є консультативним комітетом найбільших приватних банків світу, часто ефективно вирішує питання про кредитування або реструктуризацію боргу тієї чи іншої країни у випадках, коли уряд неспроможний впоратись із ситуацією. Найвідоміші з них - Спілка міжнародних ярмарків, Міжнародний кооперативний альянс, Всесвітня конфедерація праці.

Досить обґрунтованим є поділ міжнародних організацій за критерієм функціонального типу та географічного масштабу діяльності.

За географічним масштабом міжнародні організації поділяють на:

· глобальні;

· міжрегіональні;

· регіональні;

· субрегіональні.

До глобальних відносять ті з них, що мають досить широке як територіальне представництво членів (ООН, ЮНЕСКО, МАГ ATE), так і вплив на глобальний розвиток людства.

До міжрегіональних відносять організації за критеріями членства, до яких входять представники суміжних регіонів. При цьому під регіоном, як правило, розуміють географічний простір (Європа, Азія, Африка тощо). З огляду на це прикладом міжрегіональних організацій можуть слугувати СНД, ГУАМ, НАТО та ін.

Відповідно, регіональні організації -- як міждержавні, так і неурядові -- обмежують коло своїх учасників певним регіоном. До регіональних міждержавних організацій належать: Організація африканської єдності (трансформована в Африканський союз), ЄС, НАФТА, ЄБРР. Оскільки поняття "регіон" є багатозначним, часто в окрему групу виділяють субреґіональні організації (наприклад, Бенілюкс, Вишеградська четвірка тощо).

За функціональною спрямованістю організації поділяються на організації загальної та спеціальної компетенції.

Організації загальної компетенції в своїй діяльності охоплюють широке коло проблем і напрямів. Безпрецедентною тут є ООН, діяльність якої простягається в сфери: політичну, екологічну, безпеки, юридичну та ін. Її органи виконують функції обговорення питань, консультативні, науково-дослідні, регулювальні, технічної допомоги та багато інших. Більшість регіональних організацій, особливо утворених у процесі економічної інтеграції, також мають багатофункціональний характер. Наприклад, функції ЄС мають широку розгалуженість; вони охоплюють: регулювання економіки в цілому, митне регулювання, сферу кредиту, валютний ринок, міграційну політику, узгодження зовнішньої політики і т. ін.

До організацій спеціальної компетенції відносяться міжнародні організації, в яких одна з функцій є головною, а решта (якщо вони є) - допоміжні. Найчастіше це відноситься до організацій у сфері виробництва і торгівлі, що утворилися для ефективної реалізації товару. Торгівля є також головною функцією Всесвітньої організації торгівлі (СОТ); функцією Світової туристської організації є сприяння розвиткові міжнародного туризму.

За характером діяльності міжнародні організації поділяються на універсальні, політичні, економічні, гуманітарні,культурно-просвітницькі, оборонні та ін. Характер організацій тісно пов'язаний з функціями, які вони виконують.

Універсальною міжнародною організацією є ООН, яка виконує функції регулювання й нагляду в найважливіших сферах людської діяльності. До універсального типу наближається Європейський Союз, у діяльності якого різноманітні економічні функції доповнились політичними (спільне громадянство, узгоджена зовнішня політика, спільний парламент тощо).

Політичні організації об'єднують країни, для яких політична мета об'єднання має визначальний характер. Наприклад,головна мета Ліги арабських держав - захищати інтереси арабських країн у світі, координувати діяльність для піднесення добробуту, для зміцнення політичної і культурної єдності країн-членів, узгоджувати дії у військовій сфері. Схожі цілі має Організація Ісламська конференція, але в основу її політичної діяльності покладено не національну, а конфесійну солідарність.

Чисто військовими за характером є Північно-Атлантична оборонна організація (НАТО), колишня Організація країн Варшавської угоди.

За умовами участі в членстві міжнародні організації поділяються на відкриті й закриті. До відкритих організацій може увійти кожна держава, яка поділяє принципи й статут організації. До закритих організацій нових членів приймають тільки на запрошення засновників організації.

За характером повноважень міжнародні організації поділяються на міждержавні й наддержавні (наднаціональні). До першої групи належать майже всі міжнародні організації, метою яких є здійснення міждержавного співробітництва і рішення адресовані державам-членам. Головною метою наддержавних організацій є здійснення інтеграції, а їх рішення поширюються безпосередньо на фізичних та юридичних осіб держав-членів. Наприклад, такою наддержавною організацією є Європейський Союз (ЄС).

Правовою основою функціонування міжнародних організацій є:

· статут, або установчий договір;

· затверджений регламент, або правила процедури;

· погоджені норми щодо імунітету та статусу персоналу;

· угоди з урядом країни перебування штаб-квартири;

· угоди з іншими міжнародними організаціями.

1.2 Основні функції,цілі,та напрями діяльності міжнародних організацій

Функції міжнародної організації можна розуміти як зовнішні прояви процесів її діяльності, спрямованої на реалізацію її цілей і виконання покладених на неї завдань. Йдеться про те, що організація має право здійснювати свої функції тільки в межах закріпленої за нею компетенції. Значення і обсяг функцій міжнародних організацій зростає в міру зростання їхньої ролі в системі міжнародних відносин.

Сучасні міждержавні (міжурядові) організації виконують кілька функцій; серед них нормативні, контрольні, оперативні, інформаційні, організаційні:

1) Нормотворча функція полягає у виробленні правил поведінки учасників міжнародних відносин (правові норми). Особливе місце серед функцій міжурядових організацій як механізмів регулювання відносин між державами посідає правотворча функція. Основою для реалізації правотворчої функції міждержавних (міжурядових) організацій є їх міжнародна правосуб'єктність. Володіючи нею, міжурядові організації створюють норми міжнародного права.

2) Контрольна функція, що припускає контроль втілення в життя положень міжнародно-правових актів з боку міжнародних організацій. Міжнародно-правові акти міжнародних організацій -- статути, конвенції, пакти -- передбачають різноманітні форми і органи контролю. Вітчизняні дослідники зазначали,що реалізація контрольних функцій міжнародних організацій повинна здійснюватися відповідно до принципів пошани державного суверенітету і невтручання у внутрішні справи; вона полягає виключно в контролі реалізації міжнародно-правових актів.

3) Оперативна функція -- достатньо нова для міжнародних організацій і являє собою особливий спосіб їх діяльності. Як відзначав В. Моравецький, -- при здійсненні оперативних функцій міжнародна організація сама реалізує свої задачі за допомогою людських і матеріальних засобів, що знаходяться в її розпорядженні. До оперативних функцій міжурядових організацій належать: операції ООН з підтримки міжнародного миру і безпеки; міжнародні розрахунки (МВФ), а також надання технічної, економічної і фінансової допомоги державам, що розвиваються.

4) Інформаційна функція -- одна з найстаріших; вона існує з моменту виникнення міжнародних організацій. Будь-яка міжнародна організація поширює інформацію як серед своїх членів, так і на більш широку аудиторію. Насамперед, це інформація власне про міжнародну організацію, її цілі та основні напрями діяльності, структуру тощо. Окрім цього, міжнародні організації поширюють спеціальні матеріали з актуальних проблем міжнародних відносин у вигляді доповідей, оглядів, щорічників, бюлетенів, довідників тощо. Варто також відзначити, що сучасні інформаційні технології створюють додаткові можливості для більш широкого розповсюдження інформації, більш оперативного її оновлення.

5) Організаційна функція належить до внутрішньої діяльності міжнародної організації; реалізація цієї функції дає можливість підтримати організацію як самостійний інститут й адаптувати до умов існування, що змінюються.

Зрозуміло, що у своїй діяльності міжнародні організації керуються усталеними нормами міжнародного права. Водночас у результаті їхньої діяльності з розв'язання тих чи інших питань з'являються рішення, зміст яких часто зводиться не лише до політичного характеру, але й тягне за собою правові наслідки.

На сучасному етапі розвитку світових господарських зв'язків науково-технічна революція перетворила більшість національних та регіональних проблем у проблеми глобальні, чим і зумовлено зростання ролі міжнародних організацій, насамперед ООН, у регулюванні світових господарських зв'язків.

До головних цілей міжнародних організацій належать:

1) вивчення та застосування заходів вирішення найважливіших проблем міжнародних економічних відносин;

2) забезпечення стабілізації валют;

3) сприяння усуненню торговельних бар'єрів і забезпечення широкого товарообміну між державами;

4) виділення коштів на додаток до приватного капіталу для надання допомоги технологічному та економічному прогресу;

5) стимулювання покращення умов праці і трудових відносин;

6) прийняття резолюцій і рекомендацій з регулювання світових господарських зв'язків.

Як організаційні форми співробітництва міжнародні міжурядові організації створюються державами відповідно до об'єктивної необхідності і потреб розвитку міжнародних економічних відносин.

Міжнародне регулювання здійснюється за напрямами:

1) економічне і промислове співробітництво;

2) співробітництво у галузі транспорту;

3) співробітництво у валютно-фінансовій сфері;

4) співробітництво у сфері світової торгівлі;

5) співробітництво у сфері інтелектуальної власності;

6) співробітництво у сфері стандартизації і сертифікації продукції;

7) співробітництво у сфері інвестицій;

8) науково-технічне співробітництво;

9) співробітництво у сфері міжнародної комерційної практики.

Здійсненням співробітництва займаються міжнародні організації відповідної компетенції. Організації системи ООН, а також регіональні здійснюють міжнародне економічне співробітництво через органи ЕКОСОР, спеціалізовані установи та автономні органи, пов'язані з ООН. Метою регіонального економічного співробітництва є надання допомоги країнам, що розвиваються, забезпечення стійкого економічного зростання і розвитку найважливіших галузей економіки, підвищення рівня соціального розвитку та покращення життя людей.

Розділ 2. Участь України в діяльності глобальних міжнародних організацій

2.1 Україна і ООН

Організація Об'єднаних Націй є універсальною міжнародною організацією з питань підтримки міжнародного миру і безпеки та розвитку співпраці між державами. У 1945 р. Україна стала однією з держав-співзасновниць ООН.. Україна в числі перших держав підписала Статут і ввійшла в групу з 51 держави-засновниці ООН. Упродовж усієї історії членства в Організації Україна неухильно дотримується цілей та принципів Статуту Організації,робить суттєвий склад у її діяльність у сферах підтримання міжнародного миру та безпеки,роззброєння,економічного та соціального розвитку,захисту прав людини,зміцнення міжнародного права тощо.

Незалежність здобута Україною 1991 р.,не тільки розпочала нову сторінку в історії розвитку країни,але й визначила низку завдань,без вирішення котрих можливості інтегрування України в світове суспільство значно зменшуються. З'явилися питання у сферах економіки,медицини,освіти та в суспільно-політичній сфері,які могли б бути вирішені тільки з використанням нових підходів,заснованих на принципах відкритого суспільства та поваги до прав людини. Для того,щоб прискорити інтеграцію України в світове суспільство,потрібно було бажання людей,а також підтримка міжнародних організацій. ООН стала однією з перших у наданні такої підтримки,відкривши 1992 року свій офіс в у Києві. Беручи до уваги,що в Україні працюють кілька агенцій ООН,в червні 1999 р. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан надав київському офісу Організації статус Представництва ООН і головне його завдання - узгоджувати роботу установ ООН і міжнародних організацій для надання Україні відповідної допомоги, щоб здолати сьогоденні та майбутні перешкоди й полегшити процеси інтеграції Україна - світ та світ -Україна.

Основними напрямками роботи України в системі ООН є:

По-перше,подолання викликів нового тисячоліття. Наша держава надає винятково важливого значення питанню зміцнення ООН як центру багатосторонніх зусиль у подоланні складних та комплексних викликів нового тисячоліття. Настільки ж важливого значення наша держава надає питанню реформуванню Ради безпеки. Україна виступає за розширення членського складу РБ,підтримуючи збільшення кількості як постійних,так і непостійних членів.

По-друге,боротьба з тероризмом. Виходячи з нагальної необхідності розробки світовою спільнотою ефективних заходів боротьби з тероризмом,Україна приєдналася до глобальної антитерористичної коаліції,підтвердили свою готовність докласти максимальних зусиль для спільної боротьби з міжнародним тероризмом,насамперед у рамках ООН. На Наразі наша держава є учасником усіх універсальних антитерористичних міжнародних договорів.

По-третє,підтримання міжнародного миру та безпеки. Україна як одна з держав-фундаторів ООН надає особливого значення її діяльності з підтримання міжнародного миру і безпеки,розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики. За період незалежності України у понад 20 миротворчих операціях взяли участь близько 28 тисяч українських військових. Сьогодні понад 550 військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ представляють Україну в миротворчих операціях ООН.

По - четверте,економічний та гуманітарний напрями. Зусилля спрямовуються на розширення міжнародної,фінансової і технічної допомоги для вирішення завдань економічного та соціального розвитку України.

По-п'яте,захист прав людини. Україна є активним учасником діяльності органів системи ООН у сфері прав людини. Наша держава є стороною всіх основних міжнародно-правових документів з прав людини,найважливішими з яких є Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Міжнародний пакт про економічні ,культурні та соціальні права,Міжнародна конвенція з ліквідації всіх форм расової дискримінації.

По-шосте,охорона навколишнього середовища. На сьогодні Україна є стороною понад 40 міжнародних конвенцій та угод,учасником багатьох програм та проектів ООН,спрямованих на охорону навколишнього природного середовища. У лютому 2004р. Україна приєдналася до найважливішої міжнародної екологічної угоди-Кіотського протоколу.

У серпні 2005 р. Уряд України та система агенцій ООН,які працюють в Україні,підписали рамкову програму допомоги ООН для України(УНДАФ). Це стратегічний документ,в якому було викладено план співпраці між ООН і Україною протягом 2006-2010 рр. У 2004 р. було проведено дослідження,щоб визначити найактуальніші виклики сучасної України. За результатами досліджень було визначено чотири пріоритетні сфери в яких ООН допомагатиме Україні :

Перша сфера-інституційні реформи,в якій ООН надаватиме сприяння та технічну підтримку Урядові та народові України:

· Для розробки та впровадження політики,що передбачає залучення всіх і кожного без дискримінації за тендерними та віковими ознаками або іншими характеристиками.

· Для зміцнення установ,які захищають права людини.

· Для поліпшення доступу населення до урядових установ і державних послуг.

Друга сфера-посилення громадського суспільства,де ООН підтримуватиме розвиток громадянського суспільства та працюватиме:

· Над зміцненням організацій громадянського суспільства,які надають правову й соціальну допомогу вразливим групам.

· Над підвищенням рівня поінформованості широкої громадськості як про власні політичні,громадянські,соціальні,економічні та культурні права,так і про те,як повною мірою користуватися цими правами.

· Над докладанням особливих зусиль для захисту прав людей,які живуть ВІЛ і СНІДом.

Третя сфера-високоякісна,доступна охорона здоров'я для всіх,де ООН підтримуватиме Україну у найближчі роки:

· У посиленні національної відповіді на ВІЛ/СНІД,туберкульоз,потреби здоров'я матері та дитини(особлива увага приділятиметься вразливим групам),а також у забезпеченні права на профілактику,лікування та боротьбу з захворюваннями відповідно до міжнародних стандартів.

· У розширенні доступу матерів і дітей,осіб,уражених ВІЛ/СНІДом і туберкульозом,молоді та вразливих категорій населення до якісного лікування й медичних послуг,а також у розширенні можливостей використання цими групами якісного лікування та медичних послуг.

Четверта сфера-зменшення бідності. ООН працюватиме над зниженням показників бідності в Україні на 50 % до 2015р. і працюватиме:

· У продовженні сільськогосподарської реформи та розвитку села.

· У розробці широкомасштабної програми розвитку міст,яка передбачає суспільні роботи,професійне навчання,підтримку малих і середніх підприємств.

· У гарантуванні повного досвіту до якісної освіти як у міських,так і в сільських районах.

· У підтримці заходів щодо захисту прав працівників.

Діяльність України в ООН дозволяє нашій державі отримувати міжнародну підтримку в розв'язанні проблем внутрішнього розвитку. Зокрема,ООН відіграє провідну роль у міжнародних зусиллях спрямованих на подолання та мінімізацію довготермінових наслідків Чорнобильської катастрофи. Україна активно використовує трибуну ООН для вшанування на міжнародному рівні пам'яті жертв Голодомору 1932-33рр. в Україні. Тримаючи це питання серед пріоритетних напрямів своєї діяльності,наша держава має на меті привернути якомога ширшу міжнародну увагу до правди про трагедію українського народу,відновити історичну справедливість та запобігти повторенню подібних катастроф у майбутньому.

24 березня 2011 року представники установ системи ООН та Уряду України підписали Рамкову програму партнерства Уряду України - ООН на 2012-2016 роки. Новий п'ятирічний документ визначатиме стратегічні напрямки співробітництва та партнерства між системою ООН та Урядом України та прийде на зміну Рамкової програми допомоги ООН для України на 2006-2010 роки, терміну дії якої закінчується цього року.

Впровадження Рамкової програми партнерства Уряду України - ООН на 2012-2016 роки стане якісно новим кроком співпраці України з ООН, оскільки вперше наголос робиться на принципі партнерства та ведучої ролі української сторони у визначенні пріоритетів та цілей допомоги з боку ООН.

Рамкова програма визначає основи стратегічного планування та діяльності ООН в Україні на наступні п'ять років відповідно до 4 головних сфер партнерства.

У досягненні визначених цілей братимуть участь 20 установ системи ООН, серед яких Програма Розвитку ООН (UNDP), Фонд народонаселення ООН (UNFPA), Дитячий фонд ООН (UNICEF), Об'єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу (UNAIDS), Міжнародна організація праці (ILO), Управління ООН з наркотиків та злочинності у Молдові та Україні, Всесвітня організація охорони здоров'я (WHO), Міжнародна організація з міграції (IOM), Світовий Банк (WB), Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO), Міжнародне Агентство з Атомної Енергії (IAEA), Конференція ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD) Програми ООН з навколишнього середовища (UNEP), Організація ООН з питань освіти, науки та культури (UNESCO), Організація ООН з промислового розвитку (UNIDO), Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, ООН - Жінки (UN Women). Загальний орієнтовний обсяг ресурсів, які організації системи ООН передбачають виділити на реалізацію визначених цілей Рамкової програми, становить 132 млн. дол. США (стале економічне зростання і подолання бідності - 12 450 дол. США; соціальний розвиток - 64 000 дол. США; врядування та управління - 21 585 дол. США; навколишнє середовище та зміна клімату - 34 730 дол. США).

2.2 Україна і СОТ

Вступ України до СОТ був одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України і розглядався як системний фактор розвитку національної економіки,лібералізації зовнішньої торгівлі,створення передбачуваного середовища для залучення іноземних інвестицій. Процес приєднання України до СОТ тривав з 1993 р. і передбачав:

· узгодження з країнами-членами Робочої групи графіків зниження імпортного мита та режиму доступу до ринку послуг;

· завершення багатосторонніх переговорів з країнами-членами Робочої групи та узгодження проекту Звіту Робочої Групи;

· гармонізація законодавства з нормами та вимогами СОТ.

Було проведено 16 офіційних засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ. Під час цих засідань розглядалося законодавство,прийнятого Верховною Радою України з метою вступу України до СОТ і формування проекту з розгляду заявки України про вступ до СОТ і формуванню в цьому документі зобов'язань України.

В частині законодавчого забезпечення процесу вступу України до СОТ Верховною Радою України було прийнято 11 законів технічного характеру. Прийняті закони врегульовують такі сфери,як інтелектуальна власність,вивізне мито на сільськогосподарську продукцію,страхова та банківська діяльність,ввезення транспортних засобів на територію України,оподаткування сільськогосподарських підприємств,ветеринарна медицина,а також удосконалення митного законодавства,обіг генетично-модифікованих продуктів та перехід на нову систему опису та кодування товарів.

Протягом 2003-2006 рр. підписано 35 із 44 двосторонніх протоколів з доступу до ринків товарів та послуг:

· у 2004р. з Аргентиною, Гондурасом, Домініканською Республікою, Литвою,Парагваєм,Туреччиною,Швейцарією;

· у 2005р. з Сальвадором, Молдовою, Норвегією, Японією, Ісландією, Хорватією,Еквадором та Китаєм;

· у 2006 р. зі США,Панамою,Австралією,Єгиптом та Колумбією.

Протягом 2005-2007 рр. Було вирішено низку проблемних питань,які уповільнювали переговори між Україною та СОТ. Зокрема, було:

· усунуто податкові пільги,що надавалися окремим підприємствам промисловості;

· встановлено однакові ставки акцизного збору на вітчизняні та імпортні транспортні засоби відповідно до принципу національного режиму;

· усунуто звільнення від ПДВ та податку на прибуток,платежів у Державний інноваційний фонд,від ПДВ і митних зборів на імпорт сировини,матеріалів,обладнання та товарів(не вироблених в Україні),які призначалися для використання в межах технологічних парків;

· скасовано режим ліцензування і квотування експорту деяких видів продукції;

· скасовано додатковий збір при імпорті нафтопродуктів.

Зокрема,з метою гармонізації законодавства з вимогами угод СОТ було прийнято наступні Закони України з метою реформування нормативної бази у відповідності до стандартів СОТ:

· «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 №349-IV,яким удосконалено порядок оподаткування податком на прибуток операцій з надання(отримання)фінансової допомоги,упорядковано визначення терміну «звичайна ціна», знижено з 1 січня 2004 р. ставку податку на прибуток із 30 до 25 %;

· «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України,щодо охорони інтелектуальної власності»№1407-IV ВІД 03.02.2004(щодо авторського права та суміжних прав);

· «Про державну підтримку сільського господарства України»№1877-IV від24.06.2004(визначає основи державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку);

· «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників»№1878-IV від 24.06.2004.

З огляду на прагнення України стати членом СОТ,пріоритетність упровадження міжнародних стандартів є основою для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та її гідного представлення на міжнародних ринках. З цією метою Держспоживстандартом України створено розгалужену систему з 154 технічних комітетів,діяльність яких спрямована на розроблення національних стандартів,гармонізацію їх з міжнародними та європейськими.

Важливим кроком для гармонізації національного законодавства з вимогами угод СОТ стало прийняття Закону України: «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 р. та деяких інших законодавчих актів» у частині,що стосується скасування пільг та створення недискримінаційних і стабільних умов ведення бізнесу для всіх суб'єктів підприємницької діяльності. Окрім,того 15 березня 2005 року Верховна Рада проголосувала про закон «Про внесення змін до Митного тарифу України» з метою запобігання можливості несанкціонованого ввезення в Україну окремих товарів,забезпечення стабільності на споживчому ринку,а також на виконання міжнародних зобов'язань в рамках переговорного процесу щодо вступу України до СОТ.

В Україні було створено ряд структур,які забезпечили процес вступу України до СОТ:

· Делегація України на переговорах зі вступу до СОТ.

· Спільну парламентсько-урядову комісію з інтеграції України до СОТ.

· Департамент співробітництва з СОТ Міністерства економіки України.

· Підрозділи та робочі групи з питань СОТ у межах окремих міністерств і відомств.

Результатом цієї роботи стало те,що 5 лютого 2008 р.,Україну було прийнято до СОТ,відповідно до процедури вступу Україна ратифікувала протокол 10 квітня 2008 року,дотримавшись умов СОТ.

Б)Переваги та недоліки вступу України у СОТ

Розглянемо можливі переваги вступу України у СОТ:

· "добра домовленість" -- основним елементом вступу України с можливість (та потреба) домовитися про вигідні для України тарифи (позитивно як для держави, так і для громадян);

· "переломний крок" -- покращення іміджу, що призвело б до збільшення інвестицій, запровадження нових технологій, зростання зацікавленості до України як до постійного партнера, зменшення корупції,більша економічна активність підприємців, пришвидшення вступу до ЄС, зменшення нелегального імпорту (позитивно як для держави, таж і для громадян);

· "великий ринок" -- безумовне розширення ринку збуту; суттєвий ріст виробництва експортно-орієнтованих галузей економіки; більш справедливе встановлення цін на внутрішньому ринку; зростання суспільного добробуту;

· "скасування подвійних стандартів" -- в Україні та COT відмінні поняття якості продуктів; українські товари при виході на зовнішній ринок повинні пройти додаткові випробовування і відповідати стандартам COT;

· "ширший асортимент" -- споживачі отримають змогу обирати з ширшого кола товарів та послуг, які можуть бути кращими та дешевшими від попередніх; за добре обумовлених тарифів виробники отримували би справедливі прибутки;

· "зниження комерційних ризиків" -- унаслідок запровадження більш стабільного режиму торгівлі, що сприятиме зниженню ціни пропозиції та підвищенню конкурентоспроможності української продукції на відповідних ринках;

З вищесказаного стає зрозуміло, що за умови вступу до СОТ Україна матиме певні переваги. Проте не забуваймо й про іншу сторону медалі; адже те, що вигідно нам як споживачам, може стати шибеницею для виробників. Багато з перелічених вірогідних наслідків мають двоякий характер.

Розглянемо можливі недоліки вступу України до СОТ:

· "погана домовленість" -- якщо Україна все ж таки не зможе домовитися про сприятливі для неї тарифи і вступить за таких умов до СОТ (погано як українцям, так і державі, однак вигідно іноземцям);

· легке захоплення ринку іноземними агентами, неготовність України до відкритої конкуренції;

· "мала значущість" -- на жаль, Україна не виступає в світі у ролі активного торговельного партнера; очікуваний ріст інвестицій може також скоротитися після вступу до СОТ;

· "через дилерів вигідніше" -- не потрібно будувати нові заводи на території України та виробляти там товари; можна просто відкрити магазини і продавати ці товари; набагато швидше розвиватиметься власне дилерська діяльність;

· "суспільний фактор" -- українське суспільство поки що не готове до переходу на якісно інший рівень торговельних відносин; багато українських виробників будуть не готові до конкуренції з іноземцями; низька забезпеченість спеціалістами з міжнародного торговельного права та неготовність перекваліфіковуватися на інші спеціальності;

· "визначимо пріоритети" -- українські товари та послуги не становлять великого інтересу для іноземців; експорт спочатку не буде розвиватися швидше, ніж раніше.

Отже, вступ України до Світової організації торгівлі є складним і неоднозначним питанням. З іншого боку, Україні потрібно рухатися вперед, і численні спеціалісти наводять вагомі докази того, що вже у найближчому часі Україна може отримувати переваги від цього вступу. Проте виробники товарів та послуг повинні уявляти крайні межі такого вступу, тоді і вони будуть у змозі до нього належно підготуватися.

Попри початкові економічні негаразди , Україні все одно краще в COT. Адже єдиним шляхом знищення корумпованості може бути співпраця з менш корумпованими країнами.,а Україні вже давно слід змінити свою економічну стратегію.

2.3 Співробітництво України і НАТО

Становлення та розвиток співробітництва між Україною і Організації Північноатлантичного договору розпочалося одразу після проголошення незалежності та міжнародного визнання України іншими державами. Уже в січні 1992 р. Україна бере участь у роботі Ради Північноатлантичного співробітництва, а візити до Києва Генерального секретаря НАТО та відповідно, до Брюсселя Президента України цього ж року перевели контакти між Україною та Альянсом на рейки прямих відносин. Україна практично стала однією з перших колишніх радянських республік, яка започаткувала відносини з НАТО. Керівництво України ініціювало приєднання нашої держави до програми "Партнерство заради миру", в рамках якої військовослужбовці збройних сил стали учасниками військово-технічної підготовки, координації дій, узгодженості під час командно-штабних навчань.

У відповідності до процедури Партнерства укладає з НАТО Програму індивідуального партнерства. Вона розширила можливості участі Збройних сил України у спільних військових навчаннях та миротворчих операціях. Практичним втіленням стало успішне проведення спільних військових навчань "Щит миру", "Осінні союзники", "Козацький степ", "Широкий лан" та ін. Українські військові взяли активну участь в об'єднаних миротворчих силах НАТО під час врегулювання Балканської кризи на території Боснії та Герцеговини.

У 1997 р. було задекларовано завдання набуття асоційованого членства в цій організаціїю.9 липня 1997 р. між Україною та Організацією Північноатлантичного договору було укладено хартію «Про особливе партнерство». Хартія задекларувала визнання з боку Альянсу територіальної цілісності та непорушності кордонів України, взяла на себе зобов'язання гарантувати безпеку нашої держави у разі прямої загрози її національним інтересам чи її існуванню. З метою реалізації співробітництва було створено комісію "Україна -- НАТО", яка розпочала практичну діяльність з 1999 р. (на саміті у Вашингтоні). На наступному Празькому саміті 2002 р. було схвалено "План дій Україна -- НАТО" на дворічний термін та перший цільовий план співпраці Україна -- НАТО. На саміті у Страсбурзі в 2004 р. було підведено підсумки співпраці, задекларовано виконання цільових планів Україна -- НАТО та ухвалено рішення щодо вивчення можливості поглиблення співробітництва України та Альянсу.

Спiвробiтництво України з НАТО у вiйськових галузях має на меті використання досвiду i допомоги НАТО, держав-членiв i країн-партнерiв

Альянсу для реформування i розвитку ЗС України, вдосконалення механізмів соцiального захисту вiйськовослужбовцiв, пiдготовку військових контингентiв України для взаємодiї з НАТО пiд час проведення спiльних миротворчих, пошукових i рятувальних операцiй.

Спiвробiтництво з економiчних питань координується Економiчним комітетом (ЕК) НАТО.В рамках дiяльностi ЕК проводяться дослiдження економічних тенденцiй та економiчних питань в галузi оборони. В рамках спiвробiтництва України з НАТО в економiчнiй сферi реалізується ряд важливих iнiцiатив та програм. Так, з жовтня 1999 року в Українi здiйснюється спiльний проект Україна-НАТО з мовної перепiдготовки вiйськовослужбовцiв, звiльнених в запас або вiдставку.

Важливою складовою економiчного спiвробiтництва України з НАТО в економiчнiй галузi є дiяльнiсть Робочої групи вiдкритого складу з питань економiчної безпеки. В ходi щорiчних засiдань цiєї Робочої групи обговорюються теоретичнi та практичнi питання економiчної безпеки, розглядаються концепцiї забезпечення цiєї важливої складової загальної безпеки держави.

Що ж до інформаційної сфери починаючи з 1997 року Центр iнформацiї i документацiї НАТО провiв в Українi понад 90 семiнарiв i "круглих столiв", розповсюджує публiцистичну лiтературу та україномовнi перiодичнi видання про дiяльнiсть Альянсу. З iншого боку, Україна активно використовує рiзноманiтнi форуми спiвробiтництва Україна-НАТО для доведення до представникiв країн-членiв НАТО та держав-партнерiв об'єктивної iнформацiї про зовнiшню та внутрiшню полiтику нашої держави. В штаб-квартирi НАТО регулярно розповсюджуються вiдповiднi прес-релiзи, проводяться виставки, iнтерв'ю та прес-конференцiї з офіційними делегацiями України.

Враховуючи реальну роль і потенціал НАТО, Україна виходить з того, що розвиток стабільної взаємодії з Альянсом надає можливість:

· зміцнити зовнішні гарантії національної безпеки України, її політичної незалежності, територіальної цілісності й непорушності кордонів;

· активно сприяти розвитку співробітництва України з європейськими та євроатлантичними структурами;

· отримувати сучасну інформацію щодо досвіду країн-членів НАТО та держав-партнерів для її використання у процесі реформування національних Збройних сил України та Воєнної організації держави в цілому;

· використовувати практичний досвід НАТО та окремих країн-членів Альянсу з метою забезпечення належного рівня цивільного контролю над військовими формуваннями;

· сприяти налагодженню і розвитку взаємосумісності збройних сил з метою підвищення здатності й готовності брати участь (у межах, передбачених Конституцією і законодавством України) у миротворчих операціях, здійснюваних під егідою ООН, ОБСЄ, НАТО; за допомогою НАТО та її країн-членів здійснювати операції з захисту населення від наслідків техногенних аварій та катастроф, стихійного лиха.

На даному етапі на порядку денному відносин України з Альянсом знаходяться завдання підвищення рівня відносин, активізації спільних зусиль і співпраці з метою зміцнення миру і стабільності в Європі. Українське політичне керівництво робить рішучі кроки щодо реалізації ідеї набуття повноправного членства України.

Висновки

У цій контрольній роботі я зробила спробу дослідити діяльність глобальних міжнародних організацій та значення їх для нашої держави. Виділити основні віхи співпраці різноманітних міжнародних організацій, визначити переваги та недоліки участі у тій чи іншій організації. Із великої кількості проаналізованої інформації можна зробити ряд висновків:

Для України є дуже важлива співпраця з міжнародними організаціями,так як вона веде до зміцнення авторитету нашої держави на міжнародній арені. Налагодження зв'язків з країнами Європи,встановлення зони вільної торгівлі з країнами СНД, чорноморського регіону, веде до збільшення конкурентоздатності вітчизняної продукції, співробітництво з установами ООН у різних галузях,а також допомога міжнародних організацій веде до розвитку нашої країни,не тільки в економічній, а й соціально-політичній сфері,а також і до збільшення добробуту українських громадян. Це співробітництво допомагає нашій державі вирішувати актуальні проблеми,що зараз наявні і потребують вирішення, особливо такі як,бізнес-клімат в Україні, необхідне дотримання прав власності, здійснення реформи в судовій системі, в держуправлінні і адмініструванні, вирішити питання боротьби з корупцією.

Ці всі перераховані вище чинники негативно впливають на розвиток нашої держави і є перешкодою для вступу до деяких міжнародних організацій,наприклад Європейського Союзу,членство в яких відкрило б нові можливості для України.

Отже, можна зробити закономірний висновок, що для дійсного відродження України як суверенної держави необхідна розробка національної стратегії розвитку, яка неодмінно повинна враховувати питання пов'язані з проблемами незалежності в усіх сферах. А також можна зазначити, що Україна прагне до активної участі як у глобальних, так і в регіональних організаціях. Реальний внесок, який надає своєю діяльністю Україна в міжнародні організації, підвищує її авторитет у світовій спільноті. Але не заради одних тільки політичних дивідендів вступає наша країна до міжнародних об'єднань. Нині важливо використати міжнародне співробітництво з максимальною користю для економіки України і участь у міжнародних інститутах сприяє вирішенню цього завдання.

Список використаних джерел

1. Гриценко А.,Чалий В.ГУАМ:Реалії та перспективи//Національна безпека та оборона.-2001.-№7(19).

2. Головинська В. Україна і Світова організація торгівлі: стан, проблеми, перспективи інтеграції / Українська академія держ. управління при Президентові України; Центр дослідження адміністративної реформи. -- К. : Видавництво УАДУ, 2014. -- 167 с.

3. Голуб Н.В.Україна та міжнародні організації:Довідник-К.:Кондор,2003-212с.

4. Деркач О. СНД і Україна на сучасному етапі // Армія України. - 1998. - 21.05. - с.4-7.

5. Зарубінський О.Україна і НАТО//Голос країни-2013-№2 .

6. Козак Ю.Г. Міжнародні стратегії економічного розвитку. - К: ЦУЛ. -2009. -353 с.

7. Кубинський В. ООН та геополітичні виклики сучасності: роль та ефективність організації у розв'язанні глобальних проблем // Політика і час. - 2004. - №3.

8. Міжнародні організації:Навч.посіб./За ред..О.С.Кучика.-2-ге вид., М58 перероб. і доп. -К.:Знання,2007.-749 с.

9. Міжнародні організації:Навч.посіб./За ред..Ю.Г.Козака,В.В.Ковалевського-К.:ЦУЛ,2013.-288с.

10. Україна в міжнародних організаціях:Навч.посіб./За ред..Ю.І.Макара-Ч.:Прут,2008.-880 с.

11. Циганкова Н., Гордєєва О. Міжнародні організації: Навч.посіб.-2-ге вид.,перероб. і доп. -К.:КНЕУ,2011.-340с.

12 .Шреплер Х.А. Международные организации: Справочник. -М.: Международные отношения,1995.

13. http://www.geopolitics.ru/common/organisations.htm - международные организации;

14. http://www.un.org.ua/ua-официальный сайт ООН;

15. . http://www.mfa.gov.ua/uno/ua/26414.htm;

16. http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/58042.htm

17. http://kimo.univ.kiev.ua/MOrg/98.htm

Размещено на Allbest.ru