Державне регулювання соціального страхування

- надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування, забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

Порядок визначення та застосування державних соціальних гарантій у реалізації державної соціально-економічної політики базується на законодавчій основі. Проте виключно законами України визначаються:

- мінімальний розмір заробітної плати;

- мінімальний розмір пенсії за віком;

- неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

- величина порогу індексації грошових доходів громадян;

- пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Базовим державним соціальним стандартом, який впливає на інші соціальні гарантії є прожитковий мінімум. Прожитковий мінімум -- величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається на підставі формування набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів, набору послуг для чотирьох категорій громадян (для основних соціальних та демографічних груп населення), а саме: діти до 6 років; діти від 6 до 18 років; працездатні громадяни; громадяни, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум застосовується для:

- загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;

- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім"ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України;

- визначення права на призначення соціальної допомоги;

- визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;

- встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На жаль, починаючи з 2002 p., коли в Україні вперше було офіційно затверджено розмір прожиткового мінімуму, процес його формування, встановлення та затвердження постійно супроводжується жорсткими дискусіями політичного характеру в стінах парламенту, з одного боку, та між Урядом і профспілками -- з іншого. На користь застосування прожиткового мінімуму як базового соціального стандарту висувалися такі аргументи: необхідність забезпечення використання цього стандарту відповідно до Конституції для всіх соціальних виплат та державних гарантій; удосконалення методики розрахунку розміру прожиткового мінімуму задля забезпечення максимальної його відповідності реальній вартості життя в країні; необхідність перегляду набору товарів та послуг у напрямі їх відповідності життєвим потребам людини та міжнародним стандартам його формування.

У Державному бюджеті України на 2006 р. вперше запропоновано поетапне, протягом року, зростання розміру прожиткового мінімуму (в середньому на одну особу).

В табл.1. наведена динаміка зміни прожиткового мінімуму в Україні по роках. Включення цих витрат у прожитковий мінімум відповідає принципам його формування, закріпленим в Законі України про прожитковий мінімум, а також міжнародним стандартам, визначеним Конвенцією МОП № 117 про основні цілі та норми соціальної політики. В той же час неправильне визначення розміру прожиткового мінімуму впливає на цілий ряд інших соціальних гарантій, що негативно позначається на матеріальному добробуті тих громадян, які потребують допомоги з боку держави.

Таблиця 1 Динаміка прожиткового мінімуму в Україні

Система соціальних допомог, компенсацій і інших виплат, яка склалася в останні роки, дала можливість в певній мірі компенсувати населенню втрати грошових доходів. Але головний недолік чинної системи полягає в тому, що соціальні допомоги призначаються і виплачуються без врахування доходів сім'ї, тобто безадресно. У зв'язку з цим різні види соціальних допомог, компенсацій і інших виплат отримує значна частина громадян України, хоча реально потребують їх перш за все громадяни, які мають доходи нижче вартісної величини межі малозабезпеченості. Це призвело до того, що при значних витратах на виплату соціальних трансфертів реальні розміри допомог і соціальних виплат залишаються дуже низькими. Для забезпечених груп населення ці допомоги не мають економічного сенсу, а малозабезпеченим громадянам не гарантують необхідного соціального захисту. Головним завданням в цьому плані є формування системи соціальних допомог і компенсаційних виплат, які забезпечували б допомогу реально потребуючим сім'ям і окремим громадянам.

До системи універсальних соціальних допомог можна віднести соціальне обслуговування населення. В останні роки в цій галузі ситуація значно змінилася. Вводяться в дію нові територіальні центри соціального обслуговування, запроваджуються нові соціальні технології. Разом з тим, залишаються недостатніми матеріально-технічна база і фінансування галузі. Наявні можливості поки що не забезпечують потреб населення в соціальному обслуговуванні. Відсутні стандарти соціального обслуговування. Метою реформування соціального обслуговування є концентрація зусиль на послідовну реалізацію заходів щодо розвитку і зміцнення системи соціального обслуговування населення, яка забезпечуватиме гарантований державою рівень соціального захисту. В цьому плані необхідно ввести нові, диференційовані підходи щодо реалізації права на соціальний захист і обслуговування непрацездатних громадян в залежності від їх індивідуальних потреб і матеріальної забезпеченості. В розвитку системи соціального обслуговування потрібно зробити акцент на більш активне залучення коштів громадян, з тим, щоб розширити спектр послуг, що надаються, підвищити їх якість, більш повно враховувати індивідуальні потреби людини.

Наступною складовою системи соціальних гарантій є виплати з соціальної підтримки населення. Ці виплати здійснюються окремим категоріям громадян у разі настання певного випадку в їх житті. Так, це виплати допомог на поховання, виплати по соціальному захисту інвалідів, ветеранів війни та праці, громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. Всі ці гарантії регламентуються законами України.

В питаннях фінансування заходів соціального захисту інвалідів, ветеранів війни, праці, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи існує ряд складних проблем. Насамперед це стосується фінансового забезпечення цих заходів. Це відноситься як до законодавчого визначення джерел фінансування законодавчо закріплених пільг ветеранам війни, так і до визначення конкретних установ, які забезпечували б їх фінансування.

Система виплат по соціальній підтримці населення потребує подальшого розвитку шляхом надання передбачених законодавством пільг і гарантій та нових видів допомоги із визначенням реальних джерел їх фінансування, в першу чергу в таких галузях, як: забезпечення медичним обслуговуванням, медикаментами та санаторно-курортним лікуванням; забезпечення благоустроєним житлом та комунальними послугами; створення економічних умов для безперешкодного користування громадським транспортом тощо.

5. Державний контроль та моніторинг у сфері соціального страхування

Фінансовий контроль є важливою функцією держави, що забезпечує умови нормального функціонування системи соціального страхування. Фінансовий контроль у сфері соціального страхування - це специфічна діяльність, що реалізується через систему спостереження і перевірки законності і ефективності процесів створення і використання грошових доходів і грошових фондів з метою оцінки обґрунтованості прийнятих управлінських рішень і результатів їх виконання для досягнення ефективного функціонування системи соціального захисту населення. Контроль за дотриманням законодавства про державні соціальні стандарти і нормативи та державні соціальні гарантії здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування із залученням громадських організацій та незалежних експертів на засадах гласності. Об'єднання профспілок відповідно до їх повноважень можуть проводити перевірки дотримання державних соціальних стандартів і нормативів та державних соціальних гарантій, з результатами яких вони ознайомлюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

З метою дотримання державних соціальних гарантій, оцінки ефективності державної соціальної політики, її впливу на рівень та якість життя в Україні здійснюється також постійний державний моніторинг у сфері застосування та фінансового забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів.

Розрізняють наступні методи здійснення моніторингу:

- щомісячна оцінка вартісної величини основних державних соціальних стандартів;

- ведення державного статистичного обліку щодо дотримання державних соціальних стандартів і нормативів;

- поточне коригування вартісних величин державних соціальних нормативів та нормативів витрат (фінансування) залежно від зміни цін та інших умов їх формування.

За результатами моніторингу здійснюється перегляд розмірів державних соціальних гарантій в порядку, що визначається законами.

Порядок проведення моніторингу застосування державних соціальних стандартів і нормативів та його фінансового забезпечення визначається Кабінетом Міністрів України. Відомості про розміри державних соціальних стандартів і нормативів, а також щодо результатів моніторингу їх застосування підлягають публікації в офіційних виданнях.

Суб'єктами фінансового контролю можуть бути Верховна Рада України, Президент України, Кабінет міністрів України, міністерства та відомства, фонди соціального страхування.

Особливе місце у контролі загальнообов'язкового соціального страхування посідає контроль за правильністю та своєчасністю нарахування та сплати страхових внесків до фондів соціального страхування.

Правління Фонду відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 р. № 2240-ІV здійснює контроль за цільовим використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання; виконавча дирекція - контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечує цільове використання коштів аналізованого виду загальнообов'язкового державного соціального страхування. Наглядова рада під час здійснення контролю за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів Фондом має право порушувати питання про відповідальність посадових осіб органів управління Фонду, з вини яких допущено порушення прав застрахованих осіб, а в разі необхідності - вживати заходів для проведення аудиторської перевірки використання страхових коштів та окремих напрямів роботи Фонду, правління та виконавчої дирекції Фонду.

Повноваження Фонду на проведення документальних перевірок регулюється двома Інструкціями, затвердженими правлінням Фонду зокрема: Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду від 26 червня 2001 р. № 16; Інструкцією про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19 вересня 2001 р. № 38. Зміст норм цих документів останнім часом значно змінено. Зокрема, ними визначено, що ревізії та перевірки проводяться на підставі розпорядчих документів органів Фонду. За наслідками камеральних перевірок може складатися довідка, в якій фіксуються виявлені недоліки і порушення.

Державний контроль у сфері соціального страхування дає змогу не лише слідкувати за законністю використання коштів фондів соціального страхування, а й розробляти, за результатами перевірок, заходи щодо поліпшення надходження, обліку та використання коштів соціального страхування. Державний контроль є дієвим інструментом перевірки ефективності державного регулювання у сфері соціального страхування, оскільки він дає оцінку діяльності не лише фондам соціального страхування, а і державним органам, які безпосередньо відповідають за управління та нагляд в даній сфері.

Список використаної літератури

1. Аверьянова Е. Пенсионное и социальное страхование: практ. рук. / Аверьянова Е., Артемьева Л., Бударина Л. - Днепропетровск : Баланс-Клуб, 2008. - 175 c.

2. Адамчук В. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. / Адамчук В., Ромашов О., Сорокина М. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 407 с.

3. Александров А.А. Страхование / Александров А.А. - М.: Издательство ПРИОР, 1998. - 192 с.

4. Андріїв В. Соціальне страхування: історія, проблеми [Текст] / В. Андріїв // Соціальний захист. - 1999. - № 2. - С.43-51.

5. Астрахан Е.И. Принципы пенсионного обеспечения рабочих и служащих в СРСР / Астрахан Е.И. - М., 1961. - 125 с.

6. Бабич А.М. Экономика социального страхования / Бабич А.М., Егоров Е.Н., Жильцов Е.Н. - М.: ТЕИС, 1998. - 189 с.

7. Базилевич В.Д. Державні фінанси: Навч. посібник [Текст] / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик : за ред. Базилевича В. Д. - К.: Атіка, 2002. - 368 с.

8. Базилевич В.Д. Страхова справа / Базилевич В.Д., Базилевич К.С. - К.: Товариство „Знання”, КОО, 1998. - 216 с.

9. Басай О.В. Правові питання соціального захисту безробітних / Басай О.В. // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Вип. 4. - Івано-Франківськ: Плай, 2000. - С. 73 - 79.

10. Басай О.В. Про поняття та основні напрямки державної політики зайнятості в Україні / Басай О.В. // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Вип. 12. - Івано-Франківськ: Плай, 2004. - С. 145-150.

11. Березіна С. Є різні моделі і різні підходи. Важливо не схибити / Березіна С. // Вісник Пенсійного фонду України. - 2002. - №2. - С.46-48.

12. Бідак В. Державні механізми регулювання соціального захисту населення / Бідак В. // Формування ринкових відносин в Україні. - 2001. - №4. - С.94-97.

13. Бідний В.Г. Медичне страхування / Бідний В.Г., Орлова Н.М. - К.: Задруга. 2000 - 134 с.

14. Білоусов В. Огляд зарубіжного досвіду в сфері реформування системи пенсійного забезпечення. Перспективи для України / Білоусов В. // Україна: аспекти праці. - 2004. - №3. - С.39-45.

15. Боднарук М. Об'єкти правовідносин загальнообов'язкового державного соціального страхування / Боднарук М. // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 6. - С. 54 - 57.

16. Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: Стан і проблеми / Борецька Н.П. - Донецьк, 2001. - 355 с.

17. Василенко Л. І. Державні цільові фонди: навч. посібн [Текст] / Л. І. Василенко, Т. О. Масленнікова. - К.: КНЕУ, 2002. - 170 с.

18. Василик О. Д. Державні фінанси України: Підручник [Текст] / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. - К.: НЮС, 2002. - 608 с.

19. Вінер М. Пенсійні системи країн Латинської Америки / Вінер М. // Україна аспекти праці. - 2000. - №5. - С.35-45.

20. Внукова Н.М. Соціальне страхування: навч. посіб [Текст] / Н.М. Внукова, Н.В. Кузьминчук. - К.:Кондор, 2006. - 352с.

21. Воскобойніков В. Сторінки української та світової історії недержавного пенсійного забезпечення / Воскобойніков В. // Вісник Пенсійного фонду України. - 2003. - №12. - С.25-26.

22. Выборных М.В. Генезис и эволюция государственных пенсионных систем / Выборных М.В. // Вестник государственного социального страхования. - 2004. - №1. - С.26-29.

23. Галицький І. Розрахунок тарифів по добровільному медичному страхуванню / Галицький І. //Страхова справа. - 2001. - № 2. - С. 62-63.

24. Ганслі М. Теренс. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки / Пер.з англ. О.Перепадя. / Ганслі М. Теренс. - К.: Основи, 1995. - 237 с.

25. Гнибіденко І.Ф. Недержавні пенсійні фонди та їх роль в іпотечному кредитуванні / Гнибіденко І.Ф. // Соціальний захист. - 2003. - №1. - С.10-13.

26. Голяченко О.М. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я / Голяченко О.М. - К.: ПП. „Вігой”, 1993. - 198с.

27. Грищенко Н.Б. Добровольное медицинсое страхование: Основы современной практики / Грищенко Н.Б., Кревно В.А., Мищенко В.В. - Барнаул, 2001. - 78 с.

28. Грушко В.І. Пенсійна система: Навч. посіб. / Грушко В.І. - Київ, 2005. - 496 с.

29. Губар О.Є. Медичне страхування у країнах європейського союзу / Губар О.Є. // Фінанси України. - 2003. - № 7. - С. 130-136.

30. Губар О.Є. Соціальне страхування у забезпеченні суспільного добробуту / Губар О.Є. // Фінанси України. - 2002. - №8. - С.130-137.

Размещено на Allbest.ru