Основні питання екологічного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Розкрити питання: ліси як об'єкт правової охорони і використання; управління і контроль у сфері охорони та використання лісів.

Ліс - величезне національне багатство. Він відіграє значну господарську, економічну й екологічну роль. Екологічна функція лісів полягає в тому, що вони є джерелом поліпшення клімату, захищають ґрунти від вітрової і водної ерозії, є місцем перебування звірів і птахів, використовується в рекреаційних, естетичних та культурно-оздоровчих цілях. З економічної сторони ліс є основним джерелом деревини, технічної, лікарської сировини, що використовуються для різних галузей господарства. Ліс - основа паперової, меблевої та інших галузей промисловості.

Правове регулювання лісових відносин ґрунтується на нормах Лісового кодексу України, затвердженого в новій редакції від 8.02.2006 р.

Поняття лісу визначено в ст. 1 Лісового кодексу України, відповідно до якої ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Саме таке широке поняття лісу забезпечує комплексну охорону лісів, єдині засади охорони і використання ділянок лісу у нерозривному взаємозв'язку з іншими природними компонентами.

Новою редакцією Лісового кодексу введено низку нових понять в лісове та земельне законодавство. Зокрема:

· землі лісогосподарського призначення (замість раніше існуючої категорії земель лісового фонду), до яких належать лісові землі на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства;

· земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства;

· лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

· Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Стаття 4 встановлює, що до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До лісового фонду України не належать:

· зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів. їх режим регулюється Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженими наказом Мінбуду України від 10.04.2006 р. Відповідальність за їх незаконну рубку, пошкодження визначене не в главі 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в главі 11 - Адміністративні порушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою (ст. 153 - знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів), такси нарахування розмірів відшкодування визначені окремим нормативно-правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України від 8.04.1999 р. «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів»;

· окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. Згідно з статтями 90, 95 Земельного кодексу України вони є власністю землевласників і землекористувачів і використовуються ними на свій розсуд. Правові вимоги по забезпеченню їх захисту і охорони регулюються законами України «Про захист рослин», «Про карантин рослин» та іншими.

· Усі ліси України в залежності від їх екологічного і соціально-економічного значення та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на категорії. Відповідно до ст. 39 Лісового кодексу України виділяються такі категорії лісів:

· захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);

· рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);

· ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);

· експлуатаційні ліси.

Правовий режим окремих категорій лісів, порядок віднесення лісів до тої чи іншої категорії (групи) регулюється статтями 39-41 Лісового кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. «Про затвердження Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорії захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду».

Крім поняття «ліс» слід виділяти поняття «лісовий ресурс». Відповідно до ст. 6 Лісового кодексу України лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються процесі формування лісових природних комплексів. До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

З поняттям лісу пов'язане інше, не так давно визначене в законодавстві, суміжне поняття - рослинний світ. Відповідно до ст. З Закону України «Про рослинний світ» рослинний світ - це сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угрупувань на певній території. При цьому законодавство України про рослинний світ, як зазначено в ст. 2 Закону регулює суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського призначення судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань і місцезростань. У навчальних підручниках останніх років окремим розділом виділяється розділ щодо правового регулювання і охорони рослинного світу і обґрунтовується необхідність розмежування понять та природних об'єктів - «ліс» і «рослинний світ». Зокрема, зазначається, що до основних видів рослинного світу з позицій його правового регулювання слід віднести: природні лісові ресурси; природну рослинність, що не належить до лісових ресурсів; рослинність сільськогосподарського призначення. Найбільш повно з усіх названих видів урегульовані відносини, що виникають в процесі використання, відтворення та охорони лісових ресурсів. Що стосується природної рослинності, яка не належить до лісового фонду, то правова основа її захисту протягом багатьох років була відсутня. Саме ця прогалина в регулюванні правовідносин у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу була заповнена Законом України «Про рослинний світ».

Аналіз цієї та інших норм Закону «Про рослинний світ» дають підстави вважати, що ліс є складовим об'єктом рослинного світу. Слід зауважити, що Закон «Про рослинний світ» в багатьох положеннях дублює норми Лісового кодексу України. Доцільно було б, щоб в ньому більше уваги було приділено особливостям правового регулювання нелісової рослинності.

Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу. Порядок діяльності державної лісової охорони та лісової охорони визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, наразі чинною є відповідна постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну лісову охорону» від 16 вересня 2009 р. № 976 .

Згідно з вищезазначеними нормативно-правовими актами, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу. Таким чином, лісове законодавство закріплює цілу систему правових норм щодо реалізації охоронних функцій стосовно вітчизняних лісів, проте одночасно з цим, їх застосування не позбавлене певних проблем. Їх негативний вплив на регулювання лісових відносин багато в чому підсилюється, зокрема, недостатньою ефективністю лісового контролю як на загальнодержавному, так і місцевому рівнях, пов'язаному насамперед із системою побудови органів управління у сфері лісових відносин.

Виходячи з оцінок низки фахівців підвищити ефективність державної лісової охорони лише за рахунок змін до лісового законодавства неможливо - дія норм, що встановлюють ідеальні з позиції правової регуляції моделі поведінки, нерідко нівелюється їх нерезультативним виконанням. Саме ефективно функціонуюча система лісової охорони, що складається з державного та територіального лісового контролю, покликана забезпечити належний рівень захисту лісів.

Разом з тим удосконалення норм лише у площині лісового законодавства замало, необхідне насамперед комплексне реформування системи державного управління, організаційна побудова самих профільних органів, їх функцій, відповідних повноважень органів місцевого самоврядування тощо, органів контролю у лісовій галузі, зокрема не лише щодо забезпечення збалансованого розмежування наявних повноважень між ними, а й, можливо, побудови принципово нової моделі органів контролю у сфері лісових відносин як на державному, так і місцевому рівнях.

Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства

На підставі ч. 1 ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України регламентує наступні протиправні діяння у сфері лісових відносин, за які передбачається юридична відповідальність:

1) незаконне вирубування та пошкодження дерев і чагарників;

2) знищення або пошкодження лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, порушення інших вимог пожежної безпеки в лісах;

3) знищення або пошкодження лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтоплення, осушення та інших видів шкідливого впливу;

4) засмічення лісів побутовими і промисловими відходами;

5) порушення строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

6) знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також природного підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу;

7) порушення правил зберігання, транспортування та застосування засобів захисту лісу, стимуляторів росту, мінеральних добрив та інших препаратів;

8) розкорчовування лісових ділянок і використання їх не за призначенням, у тому числі для спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд без належного дозволу;

9) самовільна заготівля сіна та випасання худоби на лісових ділянках;

10) порушення правил заготівлі лісової підстилки, лікарських рослин, дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід тощо;

11) заготівля лісових ресурсів способами, що негативно впливають на стан і відтворення лісів;

12) порушення порядку заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці і використання інших лісових ресурсів;

13) невнесення плати за використання лісових ресурсів у встановлені строки;

14) знищення та пошкодження відмежувальних знаків у лісах;

15) введення в дію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає негативному впливу на стан і відтворення лісів;

16) порушення строків повернення лісових ділянок, що перебувають у тимчасовому користуванні, або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

17) пошкодження сіножатей, пасовищ і ріллі на землях лісогосподарського призначення;

18) знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і доріг на лісових ділянках;

19) невиконання приписів державної лісової охорони та органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення лісового законодавства. До дисциплінарної відповідальності згідно з нормами трудового законодавства притягаються посадові особи, які порушують вимоги лісового законодавства та при цьому мають професійну правосуб'єктність в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Адміністративна відповідальність за порушення лісового законодавства передбачена за: незаконне використання земель державного лісового фонду (ст. 63 КУпАП); порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці (ст. 64 КУпАП); незаконну порубку, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку (ст. 65 КУпАП); знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень (ст. 651 КУпАП); знищення або пошкодження підросту в лісах (ст. 66 КУпАП); здійснення лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку (ст. 67 КУпАП); порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсі спілої деревини (ст. 68 КУпАП); пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду (ст. 69 КУпАП); самовільне сінокосіння і пасіння худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід (ст. 70 КУпАП); введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси (ст. 71 КУпАП); пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (ст. 72 КУпАП); засмічення лісів відходами (ст. 73 КУпАП); знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду (ст. 74 КУпАП); знищення або пошкодження від межувальних знаків у лісах (ст. 75 КУпАП); знищення корисної для лісу фауни (ст. 76 КУпАП); порушення вимог пожежної безпеки в лісах (ст. 77 КУпАП).

Цивільно-правова відповідальність за порушення лісового законодавства має вияв у відшкодуванні шкоди. Згідно зі ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню в установленому порядку. В разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість (ст. 108 Лісового кодексу України). Кримінальна відповідальність у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів визначена Кримінальним кодексом України за знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245) та незаконну порубку лісу (ст. 246).

2.Скласти таблицю видів відповідальності за порушення законодавства про використання лісів (з посиланням на відповідні НПА)

Таблиця

Знайти в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua/Page/1 судове рішення по справі за останні три роки що стосується правового регулювання охорони та використання лісів та здійснити її аналіз.

Путильський районний суд Чернівецької області в складі:

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Путила кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, раніше не судимого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

Встановив:

Органом досудового слідства ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.367 КК України. А саме наказом директора ДП «Путильський ЛГ» №24-к від 01.04.2010 ОСОБА_2 призначено на посаду майстра лісу Плосківського лісництва ДП «Путильський ЛГ».

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

На підставі ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993, ст. 89 Лісового кодексу України та «Положення про державну лісову охорону», затвердженого постановою КМУ №976 від 16.09.2009 державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.

Згідно з додатком до «Положення про державну лісову охорону», затвердженого постановою КМУ №976 від 16.09.2009 майстер лісу є посадовою особою державної лісової охорони.

Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Стаття 90 Лісового кодексу України встановлює, що о сновними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Порушення лісового законодавства відповідно до ст. 105 Лісового кодексу України тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев несуть відповідальність за порушення лісового законодавства.

Відповідно до вимог ст. 91 Лісового кодексу України посадові особи державної лісової охорони мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку ліси, що перебувають у власності чи користуванні громадян і юридичних осіб; перевіряти у встановленому порядку в громадян і юридичних осіб наявність дозволів та інших документів на використання лісових ресурсів і користування лісами; складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, про правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; зупиняти транспортні засоби та проводити огляд речей, транспортних засобів, знарядь, добутої в лісі продукції та інших предметів; у разі неможливості встановлення особи правопорушника лісового законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції або в органи місцевого самоврядування для складення протоколу про адміністративне правопорушення; у разі порушення лісового законодавства вилучати в установленому законом порядку у громадян і юридичних осіб документи, добуті лісові ресурси, знаряддя їх добування, а також транспортні засоби, що були знаряддям правопорушення, та вирішувати питання про їх подальшу належність і використання; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень у зв'язку з порушенням ними лісового законодавства; безперешкодно відвідувати територію і приміщення підприємств, установ та організацій, які здійснюють добування, зберігання або перероблення продуктів лісу, з метою здійснення нагляду за законністю використання лісових ресурсів; визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству; направляти у відповідні державні органи матеріали про притягнення осіб до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності, позови до суду; давати обов'язкові для виконання приписи з питань, що належать до їх повноважень.

01 квітня 2010 року між директором ДП «Путильський ЛГ» ОСОБА_3 та майстром лісу Плосківського лісництва ОСОБА_2 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким останній, працюючи на посаді майстра лісу, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за всі передані йому під звіт підприємством товарно-матеріальних цінностей, зобов'язаний у встановленому порядку і встановлені терміни подавати звіт про рух товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів переданих йому під звіт, у випадку виявлення недостачі переданих йому під звіт товарно-матеріальних цінностей або грошових коштів зобов'язаний відшкодувати недостачу та вартість не достаючи або зіпсованих з його вини товарів, матеріалів.

Згідно з посадовою інструкцією майстра лісу затвердженої директором ДП «Путильський ЛГ»» на ОСОБА_2 було покладено обов'язки щодо: здійснення контролю за правильністю лісокористування, охороною і захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях; проводити ревізії обходів і довіреного лісникам майна, а також вести роз'яснювальну роботу серед населення з питань збереження і збільшення лісових ресурсів; перевіряти додержання лісозаготівельниками та іншими лісокористувачами правил пожежної безпеки в лісах, правил відпуску лісу на пні, правил рубання лісу та інших видів користування лісом; вживати заходів до усунення виявлених порушень і порушень правил полювання; перевіряти складені лісниками протоколи про порушення лісового законодавства, а також самостійно складати протоколи про такі порушення; вживати заходи щодо профілактики та ліквідації лісових пожеж; затримувати у встановленому порядку осіб, винних у вчиненні лісо порушень; накладати арешт на незаконно добуту в лісі й на шляху з лісу лісо продукцію; здійснювати державний контроль за станом, використання, відтворенням, охороною і захистом лісів.

Крім того, посадовою інструкцією ОСОБА_2 встановлено, що майстер лісу несе відповідальність за якість і своєчасність виконання покладених на нього посадовою інструкцією обов'язків.

03 січня 2011 року майстер лісу ОСОБА_2 згідно акту прийому-передачі обходу прийняв від обхід №5 Плосківського лісництва, який складається з кварталів №31,33, загальною площею 275 га.

Під час приймання-передачі обходу №5, що відбувалося в присутності працівників Плосківського лісництва ДП «Путильський ЛГ», здійснено перевірку території вказаного обходу, в результаті якої станом на 03 січня 2011 року, тобто на момент прийому обходу майстром лісу ОСОБА_2, на території обходу №5 Плосківського лісництва ДП «Путильський ЛГ» самовільних рубок, не оформлених актами лісопорушень, а також інших порушень виявлено не було.

Отже, 03 січня 2011 року ОСОБА_2, як працівнику правоохоронного органу, який обіймає посаду, пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, було ввірено під охорону квартали №31 та №33, загальною площею 275 га, обходу №5 Плосківського лісництва ДП «Путильський ЛГ», у зв'язку з чим останній повинен був належно виконувати свої службові обов'язки, передбачені службовими інструкціями та чинним законодавством України.

На ввіреному ОСОБА_2 під охорону лісовому кварталі №31, 33 обходу №5 Плосківського лісництва ДП «Путильський ЛГ»» 30 листопада 2015 року було проведено ревізію, за наслідками якої самовільних рубок лісу у вказаному кварталі лісу не встановлено.

Запевнившись, що за час його роботи у лісгоспі, а саме з квітня 2010 року до листопада 2015 року, на ввіреному йому під охорону кварталі № 31, 33 обходу №5 незаконних порубок лісодеревини не було, легковажно розраховуючи, що і далі таких незаконних порубок не буде, в подальшому, здійснюючи упродовж листопада 2015 - червня 2016 року свою діяльність, пов'язану із охороною лісу на ввіреному йому обході №5 Плосківського лісництва ДП «Путильський ЛГ», перестав належно виконувати покладені на нього обов'язки, не здійснював належних перевірок на ввіреному йому обході, не здійснював належних дій щодо попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства, а саме - попередження пошкодження лісових насаджень внаслідок незаконних рубок, не здійснював належного державного контролю за додержанням лісового законодавства в межах ввіреного йому обходу, хоча повинен був і міг це зробити та забезпечити.

Таке безвідповідальне ставлення ОСОБА_2 до виконання своїх службових обов'язків надало стороннім невстановленим слідством особам безконтрольний доступ до лісу в кварталі №33 обходу №5 Плосківського лісництва ДП «Путильський ЛГ» та змогу безперешкодно здійснити порубку 9 дерев породи ялина у ввіреному йому під охорону обході №5 квартал 33 виділ № 35, 34 та 38 Плосківського лісництва ДП «Путильський ЛГ», а в подальшому вільно та безкарно вивезти цю лісопродукцію, чим самим було спричинено збитки державі в сумі 83524,40 грн. у вигляді заподіяння шкоди лісовому фонду України через нераціональне використання, відтворення і збереження природних ресурсів, порушення функцій лісів, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності людини, підтриманням екологічного балансу у навколишньому природному середовищі, знищення екологічних зв'язків, руйнації природного механізму затримання вологи, що, в свою чергу, наносить непоправних втрат генетичному фонду живої природи, ландшафту, чинить негативний вплив на навколишнє природне середовище, а це завдає шкоду народу України, як виключному власнику природних ресурсів, та підриває екологічний та економічний потенціал держави.

Крім того, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, що виявилось у нездійсненні належних перевірок на ввіреному йому обході, ОСОБА_2 не виявляв та не повідомляв керівництво Плосківського лісництва ДП «Путильський ЛГ» про дану незаконну порубку, що призвело до неможливості встановити осіб, якими вчинена незаконна порубка та унеможливило відшкодування заподіяних цією порубкою збитків.

Вказану незаконну порубку лісу було виявлено у червні 2016 року лише під час перевірки Державної екологічної інспекції, про що складено акт перевірки дотримання вимого природоохоронного законодавства про охорону, захист використання та відтворення лісів ДП «Путильський ЛГ» від 08.07.2016.

Через таке несумлінне ставлення майстром лісу Плосківського лісництва ДП «Путильський ЛГ» ОСОБА_2 до своїх службових обов'язків, яке полягало у не проведенні регулярних обстежень (перевірок) ввіреного йому під охорону обходу №5 не виявленні незаконних (самовільних) порубок лісу, не встановленні осіб, які їх вчинили, та невиконанні інших обов'язків, пов'язаних з охороною лісу, завдано шкоди охоронюваним законом інтересам держави збитки на загальну суму 83524,40 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, а саме - службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам

19.09.2016 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Кожелянко В.Д. та підозрюваним ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_1 укладена угода про визнання винуватості, яку учасники процесу під час проведення підготовчого судового засідання просили затвердити.

Згідно вказаної угоди ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, та зобов'язався: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Крім цього, згідно вказаної угоди обвинувачений ОСОБА_2 погодився понести покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.367 КК України, у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 4250 грн.; додаткове покарання за ч. 1 ст. 367 КК України у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані із здійсненням владних повноважень, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік 6 місяців;

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 стверджував, що повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ч.1 ст.367 КК України щодо якого він визнає себе повністю винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, які йому роз'яснені судом.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_2 вказував на те, що угода про визнання винуватості укладена між ним та прокурором добровільно, без застосування будь - якого насильства, примусу чи погроз та не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Заслухавши думку учасників процесу з приводу затвердження угоди, дослідивши матеріали кримінального провадження, переконавшись у добровільності укладення угоди з боку обвинуваченого ОСОБА_2, перевіривши угоду на відповідність вимогам ст.ст.472-473 КПК України та нормам КК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відмови у її затвердженні.

Так, згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до вимог п.2 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

При цьому, як передбачено ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, даний злочини, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості. Санкція ч.1 ст.367 КК України передбачає максимальне покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років.

Судом також з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи те, що взяті на себе зобов'язання обвинуваченим ОСОБА_2 можуть бути реально виконані, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, постановивши відносно ОСОБА_2 обвинувальний вирок та призначивши йому узгоджену сторонами міру покарання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.368-371,374,473-476 КПК України, суд,

Ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 18 вересня 2016 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016260000000135 від 28.07.2016 року, яка укладена між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Кожелянко В.Д. та обвинуваченим ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_1

Визнати винним ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у виді штрафу в сумі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн., з позбавлення права обіймати посади, пов'язані із здійсненням владних повноважень, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік 6 місяців.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернівецької області через Путильський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня отримання копії вироку.

3.Скласти схему: «Міжнародно-правові норми в системі джерел екологічного права»

правовий ліс державний

Література

правовий ліс державний

1.Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2.Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 41. - Ст. 546.

3.Закон України “Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 р.

Размещено на Allbest.ru