Адміністративно-правові відносини в діяльності органів внутрішніх справ

В статье рассмотрено понятие административно-правовых отношений, определены понятие и особенности административно-правовых отношений, возникающих в деятельности органов внутренних дел, определены функции, которые выполняют административно-управленческие отношения и их значение в деятельности органов внутренних дел.

адміністративний правовий правоохоронний

Органи внутрішніх справ України входять до системи правоохоронних органів, здійснюючи при цьому важливу та специфічну функцію - охорону громадського правопорядку та законності в державі. При виконанні цієї функції органи внутрішніх справ вступають у різні правові відносини, зокрема, і адміністративно-правові, що, у свою чергу, свідчить про те, що вони мають чималу кількість прав та обов'язків у адміністративно-правовій сфері. У зв'язку з цим виникає потреба у з'ясуванні того значення, яке адміністративно-правові відносини відіграють у діяльності органів внутрішніх справ.

У юридичній літературі питання адміністративно-правових відносин, їх особливостей та ролі у діяльності правоохоронних органів, досліджували такі вчені, як В.Б. Авер'янов, С. М. Алфьоров, І.В. Арістова, О.М. Бандурка, І.Л. Бачило, О.К. Безсмертний, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, А.Т. Комзюк, Є.В. Курінний, О.М. Музичук, Д.М. Павлов, В.М. Плішкін, А.О. Селіванов, В.С. Стефанюк, Ю.А. Тихомиров, В.О. Шамрай, М.Я. Швець та багато інших. У сучасних умовах досить актуальним залишається питання особливостей адміністративно-правових відносин у діяльності органів внутрішніх справ.

Метою цієї статті є з'ясування змісту адміністративно-правових відносин у діяльності органів внутрішніх справ. Для досягнення поставленої мети слід вирішити наступні завдання: розглянути поняття адміністративно-правових відносин; дослідити особливості та поняття адміністративно-правових відносин за участю органів внутрішніх справ; визначити функції адміністративно-управлінських відносин та їх значення у діяльності органів внутрішніх справ.

Адміністративні правовідносини охоплюють майже всі сфери суспільної та державної діяльності. Відповідно, у діяльності правоохоронних органів адміністративно-правові відносини виникають повсякчасно і лежать в основі їх державно-владних повноважень. Розгляд адміністративно-правових відносин у діяльності органів внутрішніх справ доцільно розпочати з визначення такої правової категорії як «адміністративні правовідносини», стосовно формулювання якої в науково-правовій літературі й досі немає єдиної точки зору.

У науково-правових джерелах адміністративно-правові відносини визначаються як суспільні відносини, що регулюються адміністративно-правовими нормами, в яких одна із сторін наділена правом вимагати від іншої сторони, у процесі виконавчої та розпорядчої діяльності, здійснення поведінки, вказаної в адміністративно-правовій нормі, а також дане відношення охороняється державою [1, с. 53]. Серед інших можна виділити визначення, відповідно до якого адміністративно-правові відносини - це урегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, де їх учасники виступають носіями прав та обов'язків в сфері державного управління [2, с.81]. Ю.П. Битяк зазначає, що адміністративно-правові відносини - це система суспільних відносин, які виникають у зв'язку з реалізацією функцій державного управління, з приводу здійснення широкої і різноманітної виконавчої та розпорядчої діяльності [3, с. 19]. Таким чином, адміністративно-правові відносини характеризуються відповідною системою ознак, яка авторами визначається по-різному, як за обсягом, так і за змістом. Так, Ю.П. Битяк виділяє три ознаки адміністративно-правових відносин, зокрема, те, що вони: 1) виникають у процесі державного управління; 2) мають обов'язкового суб'єкта - орган державного управління; 3) за своєю сутністю є відносинами влади-підпорядкування, для яких є характерною юридична нерівність сторін [4, с.35]. У даній характеристиці адміністративно-правових відносин враховано державно-владний зміст, особливий суб'єкт, а також об'єкт цих відносин. Проте відсутні характеристики підстав виникнення та елементів їх державного забезпечення.

Більш повна система специфічних для адміністративно-правових відносин ознак представлена у роботі В.К. Колпакова та О.В. Кузьменка, де особливостями адміністративно-правових відносин є: 1) адміністративно-правові відносини є формою (однією з форм) існування соціальних відносин. Переважною сферою їх виникнення є сфера державного управління; 2) адміністративно-правові відносини конструюються у межах адміністративно-правових норм, тобто норми містять абстрактні конструкції відносин; 3) адміністративно-правові відносини об'єктивуються з виникненням юридичних фактів, передбачених адміністративно-правовими нормами; 4) один із суб'єктів адміністративно-правових відносин завжди є носієм владних повноважень щодо інших учасників, якими його наділяють адміністративно-правові норми; 5) адміністративно-правові відносини об'єктивуються переважно в особливій сфері суспільного життя - сфері державного управління, як правило, у зв'язку зі здійсненням органами державного управління своїх управлінських функцій, тобто у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності; 6) адміністративні правовідносини можуть виникати за ініціативою будь-якої зі сторін; 7) суперечки, що виникають між сторонами адміністративних правовідносин, як правило, вирішуються у позасудовому порядку, тобто шляхом прямого юридично-владного розпорядження правомочного органу; 8) якщо учасник адміністративно-правових відносин порушує вимоги норм адміністративного права, то він є відповідальним перед державою в особі його органу [5, с. 70-71]. До визначених ознак,- Ю.М. Старилов додає також ознаку, відповідно до якої адміністративним відносинах властивий правовий режим, тобто встановлення гарантій судового захисту прав та інтересів громадян стосовно до управління [6, с.406]. На практиці дана ознака адміністративно-правових відносин втілюється в можливості звернення до адміністративного суду.

В.К. Колпаков зазначає, що адміністративно-правові відносини виникають у результаті впливу адміністративно-правових норм на поведінку суб'єктів сфери державного управління, внаслідок якого між ними виникають сталі правові зв'язки державно-владного характеру [7, с. 80]. Сутнісна ознака адміністративних правовідносин виявляється у їх державно-управлінському характері.

Таким чином, аналіз різних наукових джерел, у яких досліджуються поняття та ознаки адміністративно-правових відносин, дає змогу визначити, що адміністративно-правові відносини - це врегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, які виникають та розвиваються у сфері державного (публічного) управління між суб'єктами, один з яких обов'язково наділений державно-владними повноваженнями, з приводу дотримання їх прав та виконання ними обов'язків, виникнення яких обумовлено юридичними фактами, визначеними адміністративно-правовими нормами, та які забезпечені можливістю застосування державного примусу.

У юридичній літературі специфіку діяльності органів внутрішніх справ пов'язують, у першу чергу, з тим, що вказані органи: - 1) мають досить великий обсяг і складну компетенцію при здійсненні правоохоронної діяльності; 2) несуть основний тягар боротьби зі злочинністю, профілактикою і запобіганню злочинам; 3) є найчисленнішими серед правоохоронних органів України [8, с.315]. Правовою основою діяльності цих органів є Конституція України, Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси України, Закони України «Про міліцію», «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» та чисельні відомчі накази Міністерства внутрішніх справ України.

Центральним органом у системі органів внутрішніх справ є Міністерство внутрішніх справ України, яке належить до органів виконавчої влади та діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Дане Міністерство діє на основі Положення про нього, яке затверджено Указом Президента від 6 квітня 2011 р. [9].

Організаційна структура та система органів внутрішніх справ зумовлена, перш за все, функціями та завданнями, які покладаються на ці органи. Так, основним завданням Міністерства внутрішніх справ України є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів [9]. Отже, завданнями, покладеними в основу діяльності органів внутрішніх справ, обґрунтовується їх система, яка поділяє ці органи відповідно до тієї ділянки роботи, яка охоплює виконання якогось конкретного завдання або групи завдань.

Під функціями органів внутрішніх справ необхідно розуміти напрямки їхньої діяльності у процесі вирішення поставлених перед ними завдань. Вони поділяються на три групи: основні, забезпечувальні та функції загального керівництва [10, с.5]. Виконання відповідної функції зумовлює структурний поділ (структурну організацію) у межах відповідного органу, який входить до системи органів внутрішніх справ. У сфері виконання кожної з цих функцій можна виділити відповідний вид адміністративно-правових відносин. Тому адміністративно-правові відносини у сфері діяльності органів внутрішніх справ можуть виникати як у всій системі органів внутрішніх справ (пов'язані з організаційно-управлінськими функціями Міністерства внутрішніх справ, яке очолює систему цих органів), так і у відповідному органі, який входить до будь-якої ланки системи органів внутрішніх справ, і, навіть, у структурному підрозділі конкретного органу внутрішніх справ (ієрархічне підпорядкування в межах системи).

Виділимо ознаки адміністративно-правових відносин у діяльності органів внутрішніх справ: 1) є відносинами державного управління; 2) відсутня формальна та юридична рівність сторін, тобто це завжди відносини вертикальні та субординаційні або координаційні, в деяких випадках реординаційні (відносини між різними але формально рівними ланками системи органів внутрішніх справ); 3) підставами їх виникнення є відомчі або міжвідомчі накази керівних органів або правомірні чи неправомірні дії учасників; 4) чітко регламентовані нормами адміністративного права; 5) суб'єктами виступають переважно працівники системи органів внутрішніх справ, іноді - громадяни та юридичні особи при зверненні за захистом своїх прав; 6) забезпечені можливістю застосування державного примусу у вигляді адміністративної відповідальності; 7) є можливість оскарження державно-владних рішень у порядку адміністративного судочинства або застосування позасудової адміністративної процедури.

Таким чином, адміністративно-правові відносини в діяльності органів внутрішніх справ - це регламентовані нормами адміністративного права державно-владні та організаційно-виконавчі відносини, які складаються у сфері державного управління органами внутрішніх справ, обов'язковим суб'єктом яких виступає посадова особа або відповідний орган внутрішніх справ, підставою виникнення яких є відомчі або міжвідомчі накази керівних органів або правомірні чи неправомірні дії учасників і які забезпечені можливістю застосування державного примусу у вигляді адміністративної відповідальності, а також можливістю оскарження управлінських рішень уповноваженого суб'єкта у порядку адміністративного судочинства або застосування позасудової адміністративної процедури.

Наступне, що необхідно з'ясувати для характеристики адміністративно-правових відносин у діяльності органів внутрішніх справ, це визначення загальних управлінських функцій, оскільки саме державне управління виступає об'єктом адміністративних правовідносин, і саме у функціях втілене значення та загальна користь певного процесу або правовідношення.

Д.М. Бахрах до числа загальних управлінських функцій відносить: прогнозування, планування, нормативне регулювання, методичне керівництво, роботу з кадрами, облік, контроль та інше, об'єднуючи їх за змістом на три групи: 1) функції орієнтування системи. До них належать: прогнозування, планування, нормативне регулювання, методичне керівництво; 2) функції забезпечення системи включають: кадрову функцію, функції матеріально-технічного забезпечення, фінансування, інформаційного забезпечення, а також функцію організаційно-структурного забезпечення (ця функція стосується створення організацій, їх структурних підрозділів, розподіл повноважень тощо); 3) функції оперативного управління системою: функції безпосереднього регулювання діяльності, обліку, контролю та оцінки (всієї праці, окремих працівників, виконання конкретних завдань тощо) [11, с.64]. Отже, фактично, адміністративно-управлінські відносини належать до сфери внутрішньої організації діяльності відповідного державного органу, а також визначають порядок та оптимальні шляхи реалізації його основних завдань та функцій, підвищують їх якість та знижують час на їх виконання.

Ю.Н. Старилов визначає такі функції державного управління: 1) інформаційне забезпечення, 2) прогнозування та моделювання, 3) планування, 4) організацію, 5) розпорядництво, тобто оперативне регулювання управлінських відносин, 6) керівництво, 7) координацію, 8) контроль, 9) регулювання [6, с.179].

Таким чином, адаптуючи функції адміністративно-управлінських відносин до діяльності органів внутрішніх справ, можна стверджувати, що такі відносини відіграють значну роль у діяльності системи зазначених органів, зокрема, за їх допомогою: 1) здійснюється організаційне, кадрове, інформаційне, правове забезпечення діяльності органів внутрішніх справ; 2) забезпечується розподіл функціональних обов'язків в середині системи та визначається ієрархічне підпорядкування в цій системі, що дозволяє зосередити зусилля відповідного структурного підрозділу (або посадової особи) на виконанні властивих йому функцій, підвищуючи якість виконуваної роботи та професіоналізм посадових осіб органів внутрішніх справ за допомогою звуження їх спеціалізації; 3) визначаються та оптимізуються шляхи та засоби практичної реалізації, покладених на органи внутрішніх справ, функціональних обов'язків; 4) розробляються поточні та стратегічні плани діяльності органів внутрішніх справ; 5) виявляються недоліки та прогалини в організаційній та функціональній будові системи органів внутрішніх справ та визначаються шляхи її покращення; 6) відсторонюються від роботи в органах внутрішніх справ або звільняються від неї некомпетентні та непрофесійні, або такі, що допустили порушення законодавства, посадові особи із можливим притягненням їх до адміністративної, дисциплінарної або матеріальної відповідальності, або ініціювання кримінального провадження щодо них; 7) здійснюється контроль за своєчасним та ефективним виконанням посадовими особами органів внутрішніх справ своїх функціональних обов'язків. Адміністративно-правові відносини в діяльності органів внутрішніх справ відіграють важливу роль, яка забезпечує належне функціонування всієї системи цих органів, і кожного окремого органу внутрішніх справ у цій системі.

Література