Виклики бюджетній політиці України в контексті євроінтеграції

Оцінка показала, що видатки на соціальний захист в Україні є найвищими серед досліджуваних країн (70,53%). Основні видатки фінансуються з фондів соціального страхування. Так, з усіх видатків на соціальний захист видатки Пенсійного фонду України становили 66,65% у 2011 році. При цьому видатки на пенсії зростають, а середня пенсія становила 1556 грн у 2011 році та 1996,3 грн у 2013 році [12]. Виникає невідповідність низького рівня доходів пенсіонерів та значних витрат на соціальне забезпечення держави. При порівнянні: мінімальна пенсія у Франції та в Італії становить близько 500 євро щомісяця; у Німеччині, якщо німець за все життя не працює навіть одного дня трудового стажу, йому все одно гарантована пенсія, як мінімум, 350 євро. Великобританія гарантує лише мінімальну пенсію, яка для самотньої людини становить 480 євро на місяць. Середня пенсія на четвертий квартал 2012 року у Литві становила 236 євро, в Латвії - 271 євро, в Естонії - 316 євро [11].

Водночас частка видатків на освіту в Україні займає другу по величині частку усіх державних видатків - 8,16%, що пов'язано з державною формою навчання у ВНЗ та обов'язковою загальною середньою та дошкільною освітою. В порівнянні з іншими країнами видатки на охорону здоров'я в Україні становили у 2011 році 4,63% (11,75% Зведеного бюджету України), що нижче більше ніж у 2,5 раза усіх досліджуваних держав. Крім цього, у досліджуваних державах активно функціонує медичне страхування, тому частина видатків на медичні заклади формується зі страхових внесків населення.

Видатки на громадський порядок, безпеку та судову владу в Україні займали еквівалентну частку з іншими державами (особливо Францією, Німеччиною, Угорщиною), проте займає лідируючі позиції в поданні скарг до Європейського суду з прав людини (більшість випадків - перевищення службових обов'язків міліціонерів та несправедливі судові рішення).

Видатки на економічну діяльність в Україні становили 5,41%. У європейських країнах у видатках на економічну діяльність більша частина споживчих видатків використовується на підтримання транспортної мережі. Україна надає більшість видатків на економічну діяльність через дотації для підприємств паливно-енергетичного комплексу та для сільського господарства. Тому постає питання в перегляді пільг, допомог галузям та їх ефективності.

Крім державного бюджету, кожна з держав Європейського Союзу надає кошти до бюджету ЄС, з якого має можливість і отримати кошти. Бюджет формується з внесків держав (до 1% від ВВП), податкових надходжень, штрафів, мита. Для України це становитиме 4-5% доходів державного бюджету. На основі бюджету ЄС забезпечуються видатки на спільні напрями діяльності, розвитку Європейського Союзу. Від створення організації напрями видатків змінюються. Так, у зв'язку з фінансовою нестабільністю 90-х років і 2007-2009 років зростає роль видатків на економічний розвиток та конкурентоспроможність: якщо у першому бюджеті ЄС на економічний розвиток і конкурентоспроможність було передбачено 7,3% усіх витрат, то у бюджеті - 2013 на це виділено вже 26% [4, с. 8-9], крім витрат, які здійснює кожна держава для розвитку своєї економіки. Якщо порівняти показники Державного бюджету України, то видатки на економічну діяльність у структурі становили в середньому 21,7% за 2008-2012 роки (у 2012 році - 12,5%).

Фінансовий стан Європейського Союзу несприятливий, тому при прийнятті бюджету Європейського Союзу на 2014 рік виникало багато дискусій щодо напрямів скорочень видатків. Рік визначений роком суворої економії. Та незважаючи на це, було збережено зростання фінансування наукових проектів, освіти, інновацій і гуманітарної допомоги країнам Східної Європи. Так, понад 11 млрд євро піде на стимулювання зростання та нових робочих місць; 50 млрд - на соціальні програми та програми територіальної єдності; 56 млрд - на гармонійний та екологічний розвиток, 6 млрд виділено на зміцнення позицій ЄС у світі. Близько 40% видатків бюджету ЄС виділяються на підтримку сільського господарства. Проте хоча в абсолютному вираженні витрати на сільське господарство зростають і надалі, та частка в бюджеті скорочується. Пріоритетом є забезпечння сталого розвитку регіону, стійке зростання конкурентоспроможності та інноваційних процесів.

В Україні є значні сподівання на фінансову підтримку ЄС. Цільові субсидії Євросоюзу на будівництво доріг, промислових парків тощо і на дослідження та інновації сприяють збільшенню інвестицій у країнах Євросоюзу, адже гроші на ці цілі виділяються, переважно, лише частково й за умови, що держава забезпечить надходження суми, якої не вистачає для повного фінансування проекту. Винятком є аграрна сфера - селяни отримують прямі дотації ЄС, і ці кошти є життєво важливими для розвитку сільськогосподарського сектору. Наприклад, від 30 до 40% доходів французьких селян становлять саме надходження з казни Євросоюзу (а от британські селяни практично не користуються дотаціями, через що Лондон має право сплачувати менші внески до загального бюджету) [2, с. 4]. Виділяючи субсидії, ЄС обмежує ввіз товарів сільського господарства, а отже, і виробництво, визначає обов'язкові для застосування міндобрива та техніку збору врожаю. Тому для сільського господарства держава повинна буде забезпечити додаткові дотації на підтримку виробників, оскільки продукція не витримає конкурентоздатності та низьких цін.

Щодо відповідності бюджетному менеджменту, то бюджетний рік України відповідає бюджетному періоду Європейського Союзу (з 1 січня до 31 грудня). Проте важливого питання набуває посилення ролі середньострокового планування. Починаючи з 2003 р., весь бюджетний процес на рівні країн ЄС здійснюється за єдиною методологією розробки, ухвалення й виконання бюджетів, яка передбачає використання середньострокового бюджетного планування. Такий підхід надає можливість бюджетного фінансування цільових програм, реалізація яких виходить за межі фінансового року, а також дозволяє планувати витрати в розрізі окремих інституцій ЄС та стратегічних і тактичних цілей розвитку [5]. Особливої уваги набуває оцінка показників результативності програм. Згідно з Бюджетним кодексом, в Україні також функціонує середньострокове планування, бюджетні програми містять показники результативності. Але ці напрями є лише директивними. Не ведеться аналіз середньострокових прогнозів розвитку економіки, узгодження цілей та стратегій розвитку держави.

Хоча за останні роки в бюджетному менеджменті України відображалися поступові реформи (формування бюджетних програм, стратегій розвитку, інформаційне забезпечення), проте темп їх впровадження визначений ЄС як задовільний. Сталим чинником підвищення ефективності було використання Казначейської системи - це забезпечувало покращення обліку наявності коштів, управління касовими залишками, заборгованістю та зобов'язаннями, а також підвищення якості та своєчасності подання фінансової звітності [7]. Проте 2013 рік показав роботу Казначейської служби України в ручному режимі, використання коштів бюджетних установ не за призначенням та вибірковим наданням ресурсів.

Залишається ще питання в узгодженні ведення бухгалтерської звітності та аудиту. В ЄС в питанні аудиту позитивно визначається робота Рахункової палати України. Єдине, це визначають недостатню дієвість цього органу у визначенні порушень бюджетної дисципліни та виявленні відповідальних.

Одним із важливих чинників у реформуванні державних фінансів є прозорість бюджетної політики. Так, із 2005 року проводиться аналіз Індексу відкритості бюджету. На основні розрахунків IBP Індекс України у 2008 році становив 55, у 2010 році - 62 та у 2012 році - 54. В порівнянні до інших країн Центральної та Східної Європи: Албанія - 47, Болгарія - 65, Чеська Республіка - 75, Польща 59, Румунія - 47, Росія - 74, Словаччина - 67, Туреччина - 50. Суть цього Індексу полягає в тому, щоб визначити прозорість бюджетних документів для суспільства (зрозумілість, сучасність і корисність документів). Середня оцінка становить 43 бали для всіх ста досліджуваних країн [8]. Тому основні проблеми, які висвітлює цей показник - це прозорість бюджетного процесу. З 2000 року Закон України «Про Державний бюджет України» був вчасно прийнятий згідно з законодавством лише один раз у 2003 році (бюджет 2004 року). Критичними були прийняття бюджету 17 лютого 2000 року та 27 квітня 2010 року. Це призводило до дестабілізації бюджетної сфери та нефінансування капітальних видатків. Однією з причин порушення терміну прийняття законів було несвоєчасне подання його проекту до парламенту (за 2000-2014 роки вісім разів порушувались терміни). Це призводить до скорочення часу розгляду законопроекту у Верховній раді України (в останні два роки - до 20 хвилин), майже припинено обговорення проектів науковцями, аналітиками, журналістами. За умови порушення термінів, приймається фактично той проект, який подається, без суттєвих змін. Тому потребує визначення відповідальності за порушення бюджетного законодавства та з'ясування відповідальних осіб. Вагомого значення набула і проблема з державними закупівлями (одна з непрозорих та найкорумпованіших систем). Це знижує ефективність використання державних коштів. Публічне обговорення змін, внесення реформ галузей до напрямів бюджетної політики, а також покарання відповідальних за нецільове використання державних коштів або їх привласнення мають стати новим рівнем бюджетного менеджменту.

Одним із напрямів врегулювання бюджетної політики є зростання доходів бюджетів та валового внутрішнього продукту. Доходи державних бюджетів країн із ринковою економікою в першу чергу залежать від податкових надходжень, а отже, від розвитку бізнесу. Так, співпраця з ЄС та зона вільної торгівлі приведе до змін умов бізнесу в Україні, розуміння важливості норм стандартизації, а від цього і підвищення значення конкурентоздатності продукції на ринку. У рейтингу глобальної конкурентоспроможності за 2013-2014 рік Україна втратила 11 позицій, з 73 до 84 (серед 144 країн світу) [1]. Власне зниження показника відбулось вперше за три періоди. При оцінці складових індексу конкурентоспроможності України визначили, що лідируючі позиції займають здоров'я населення та початкова освіта, вища освіта і підготовка, великі обсяги ринку забезпечені розміром держави, чисельністю населення та споживанням товарів і послуг. Гірші показники індексу в інфраструктурі, технологіях, фінансах та в бізнесі. На найнижчому рівні - інновації та управлінська сфера.

Для сильної позиції в економіці Європейського Союзу Україна повинна мати активну й конкурентоспроможну економіку. Оцінюючи розвиток країн, із якими ЄС має постійні програми розвитку (табл. 4), визначаємо, що Платіжний баланс України за рахунком поточних операцій є найнижчим серед досліджуваних країн та з тенденцією до погіршення.

Починаючи з 2006 року в Україні простежується переважання імпорту над експортом продукції, вивіз капіталів, продаж золотовалютних резервів. Дослідження торговельного балансу підтверджує негативні тенденції економіки України. Конкурентоспроможні товари, роботи, послуги втримають та зміцнять внутрішній ринок України, а також позиціонуватимуть державу на зовнішньому ринку і збільшать надходження від податків.

Таблиця 4. Платіжний баланс рахунку поточних операцій (млрд. євро)*