Актуальні питання визначення стійкості злочинних об’єднань

The article explores the problems of stability of both mandatory and optional criminal legal signs of criminal Association and conceptual approaches to the peculiarities of its entry such forms of complicity as a group of persons, group of persons by prior conspiracy, an organized group and criminal organization.

Будь-які кримінально-правові ознаки організованих злочинних об'єднань у тому числі стійкість мають відповідати певним критеріям. Вони повинні бути чіткими, однозначними, зрозумілими для правозастосовних органів і не мають суперечити іншим ознакам, підмінювати їх чи конкурувати з ними.

Аналіз положень Постанови Пленуму Верховного Суду України відносно стійкості дозволяє висловити певні зауваження.

По-перше, необґрунтованим є визначення організованої групи виключно як внутрішньо, а злочинної організації як внутрішньо і зовнішньо стійкого об'єднання. Ця позиція Пленуму Верховного Суду України суперечить закону про кримінальну відповідальність, оскільки у ч. 3 та 4 ст. 28 КК України серед ознак злочинів, учинених організованою групою та злочинною організацією, відсутній поділ стійкості на зовнішню та внутрішню.

По-друге, визначення стійкості, що наведена в Постанові Пленуму Верховного Суду України, нечітке, оскільки не визначено скільки ознак стійкості, перелічених у Постанові Пленуму Верховного Суду України, необхідно встановити, щоб визнати об'єднання зовнішньо чи внутрішньо стійким.

Наприклад, чи достатньо встановлення факту централізованого підпорядкування учасників для констатації стійкості організованої групи або ж чи забезпечено стабільність і безпеку функціонування організованої групи і злочинної організації у разі виявлення і припинення їх діяльності працівниками правоохоронних органів?

Крім того, окремі ознаки зовнішньої та внутрішньої стійкості потребують уточнення. Так, наприклад, склад організованих злочинних об'єднань є не просто стабільним, а відносно стабільним, оскільки у процесі злочинної діяльності вони можуть поповнюватись новими членами або ж окремі учасники вибувають з нього. Про стабільність складу злочинного об'єднання можна говорити лише тоді, коли одній й ті ж учасники об'єднання беруть участь у спільному вчиненні декількох злочинів. Більше половини складу об'єднання повинна залишатися незмінною, інакше - це буде інше злочинне об'єднання.

Тісні стосунки між його учасниками також можна розуміти по-різному: як спільне проведення часу поза злочинною діяльністю, спільне проживання або ж ситуацію, в якій члени об'єднання знають один одного давно (друзі, родичі тощо).

По-третє, ознаки зовнішньої та внутрішньої стійкості можуть бути характерними як для організованої групи, так і злочинної організації, а в окремих випадках - для групи осіб за попередньою змовою. Водночас не слід виключати можливу відсутність окремих ознак внутрішньої стійкості в організованій групі, або ж внутрішньої та зовнішньої стійкості в злочинній організації.

Ознаки внутрішньої та зовнішньої стійкості є ознаками другого рівня (підознаками стійкості). Їх доцільно поділити на обов'язкові (які обов'язково необхідно встановити для того щоб об'єднання визнати стійким) та факультативні (які є необов'язковими і призначені для додаткової характеристики стійкості).

Тому, наприклад, такі критерії стійкості як встановлення корупційних зв'язків в органах влади, наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегальних (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення й використання є характерними не для усіх організованих злочинних об'єднань, тобто вони факультативні.

По-четверте, окремі ознаки стійкості дублюють (підміняють) інші кримінально-правові ознаки організованих злочинних об'єднань, які мають самостійне значення, оскільки вказані у ч. 3 та 4 ст. 28 КК України поряд з стійкістю. Наприклад, централізоване підпорядкування учасників є не лише ознакою стійкості, але й ієрархічності.

З огляду на вказані проблеми положення стійкості висвітлені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчиненні стійкими злочинними об'єднаннями«, потребують перегляду.

Стійкість як і будь-яка інша ознака злочинного об'єднання обумовлює ступінь його суспільної небезпеки. Тому вона повинна визначатися крізь призму відповідних категорії.

Стійкість пов'язана насамперед з кількістю злочинів, учинених об'єднанням та періодом часу його функціонування. За загальним правилом чим більше часу проіснувало об'єднання і чим більше вчинено злочинів його учасники, тим більш воно суспільно небезпечне. Водночас кримінально-правові положення, що стосуються стійкості повинні бути спрямовані на максимальне зменшення ступеня такої небезпеки, а також на недопущення подальшого вчинення злочинних діянь. З огляду на це критерії стійкості повинні відповідати цим вимогам.

Для визначення, того яке об'єднання є стійким можна висунути такі гіпотези:

1) об'єднання стає стійким після виникнення у його учасників умислу на вчинення двох і більше злочинів;

2) об'єднання набуває стійкості після вчинення його учасники одного злочину. Тобто другий злочин слід визнавати таким, що вчинений стійким об'єднанням;

3) об'єднання слід вважати стійким після вчинення його учасниками двох злочинів. Тобто третій злочин вже вчиняється у складі стійкого об'єднання.

Для спростування першої гіпотези слід зазначити, що об'єднання, яке має лише намір вчинити злочини не слід вважати стійким, оскільки його учасники можуть так і не розпочати злочинну діяльність. Не слід виключати також добровільну відмову співучасників від доведення злочину до кінця або припинення його діяльності на стадії готування чи замаху. Крім того, у разі виявлення «голого умислу« не має підстав для притягнення до кримінальної відповідальності.

Варіант передбачений другою гіпотезою свідчить про певні тенденції у діяльності об'єднання, спрямованість його учасників на подальшу злочинну діяльність, небажанні зупинятися на досягнутому. У цьому разі стійкість хоча й незначна, однак реальна. Крім того, зазначений варіант найбільше відповідає потребам протидії організованим злочинним об'єднанням, оскільки дозволяє визнати об'єднання організованою групою чи злочинною організацією (за наявності інших обов'язкових кримінально- правових ознак) під час другого злочину і застосувати відповідні оперативно-розшукові, кримінальні процесуальні, кримінальні та інші заходи реагування.

Третя гіпотеза найбільш переконливо засвідчує стійкість злочинного об'єднання, тобто його створення задля тривалої злочинної діяльності. З іншого боку, така позиція гірше відповідає потребам протидії організованим злочинним об'єднанням, оскільки дозволяє визнавати злочинну діяльність групи осіб як злочин учинений організованою групою чи злочинною організацією, не під час вчинення другого, а лише під час вчинення третього злочину його учасниками.

З метою підвищення ефективності протидії організованій злочинності кримінально-правовими засобами пропонуємо стійким визнавати об'єднання під час вчинення його учасниками другого злочину, а за наявності інших ознак, кваліфікувати таке діяння як злочин, учинений організованою групою чи злочинною організацією.

Водночас слід відмітити, особливості цих злочинів. На наш погляд, це можуть бути, по-перше, як закінчені так і незакінчені злочини. По-друге, ці злочини, повинні утворювати повторність або реальну, але не ідеальну сукупність. Тобто злочини, що утворюють ідеальну сукупність, та входять до мінімальної кількості злочинів, що засвідчує стійкість тієї чи іншої форми співучасті враховуються як один злочин. При цьому вони можуть бути як тотожними, однорідними, так і різнорідними.

Наприклад, учасники групи осіб за попередньою змовою вчинили крадіжку чужого майна з проникненням до житла, заволодівши при цьому вогнепальною зброєю. Їх дії слід кваліфікувати за ч. 2, 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 262 КК України, однак під час визначення стійкості це діяння слід врахувати як один злочин.

Наступною ознакою стійкості повинен бути відносно постійний склад учасників об'єднання. Це означає, що у вчиненні злочинів беруть участь одні й ті ж суб'єкти. Водночас окремі особи можуть брати участь не у всіх злочинах або ж до вчинення окремих злочинів залучаються інші співучасники, що не є членами об'єднання.

Так, наприклад, до складу злочинної організації, що функціонувала з травня 2004р. по травень 2007р. на території Чернігівської області, складалася з дев 'яти членів та спеціалізувалася на незаконному заволодінні чужим майном, час від часу залучалися інші учасники, що не були її членами. Члени та учасники злочинної організації вчинили 48 злочинів спрямованих на заволодіння чужим майном. Водночас до чотирьох злочинів, учинених цим об'єднанням, залучалися три особи, що не були членами злочинної організації (одна особа брала участь у трьох злочинах, і дві особи - у двох злочинах). Такі учасники злочинної організації безпосередньо проникали до житла та інших приміщень звідки таємно викрадали чуже майно. При цьому в кожному злочині, учиненому злочинною організації, брало участь здебільшого чотири - п 'ять учасників [4].

Стійкими можуть бути такі злочинні об'єднання як група осіб за попередньою змовою, організована група та злочинна організація. Водночас в кожному з цих об'єднань вона має певні особливості.

Групу осіб за попередньою змовою слід вважати стійкою під час вчинення її учасниками другого злочину (замаху на злочин або готування до нього). Причому один із цих злочинів її учасники могли вчинити у складі групи осіб (без попередньої змови). Групу осіб за попередньою змовою, що вчиняє другий злочин (замах на злочин або готування до нього) за наявності інших ознак організованого злочинного об'єднання є організованою групою або злочинною організацією. Водночас склад учасників таких об'єднань повинен залишатись відносно постійним.

Виходячи з цього виникненню організованої групи чи злочинної організації обов'язково передує форма існування злочинного об'єднання як групи осіб чи групи осіб за попередньою змовою.

Створення організованого злочинного об'єднання відбувається лише під час вчинення його учасниками другого злочину (замаху на злочин або готування до нього).

Об'єднання можна визнати організованою групою чи злочинною організацією лише під час вчинення його учасниками другого злочину (замаху на злочин чи готування до нього) за умови наявності інших кримінально-правових ознак цих форм співучасті.

Фактично стійкість безпосередньо пов'язана з трансформацією злочинних об'єднань - зміною їх істотних властивостей, унаслідок чого злочинне об'єднання одного виду перетворюється в інше. Тому дії співучасників під час вчинення злочинів у складі різних видів злочинних об'єднань мають кваліфікуватися самостійно у кожному конкретному випадку [5, с. 255-257].

Відтак, стійкість організованого злочинного об'єднання може з'явитись в один із таких способів:

1. Перший злочин вчинено групою осіб, а другий - організованою групою чи злочинною організацією.

2. Перший злочин вчинено групою осіб за попередньою змовою, а другий - організованою групою чи злочинною організацією.

3. Перший злочин вчинено групою осіб, другий - групою осіб за попередньою змовою, а третій - організованою групою чи злочинною організацією.

4. Перший злочин вчинено групою осіб, другий - групою осіб за попередньою змовою, третій - організованою групою, четвертий - злочинною організацією.

5. Перший злочин вчинено групою осіб, другий - групою осіб за попередньою змовою, третій - групою осіб за попередньою змовою, четвертий - організованою групою або злочинною організацією.

Водночас цим не вичерпуються усі можливі варіанти виникнення організованих злочинних об'єднань. У судовій практиці найбільшого поширення набуває трансформація групи осіб за попередньою змовою в організовану групу чи злочинну організацію.

Таким чином, стійким слід визнавати об'єднання під час вчинення його учасниками другого та наступних злочинів, незалежно від того закінчені вони чи ні. За винятком випадків, коли перший та другий злочин утворюють ідеальну сукупність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вознюк А. А. Концептуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини, пов'язані зі створенням та участю в організованих групах і злочинних організаціях / А. А. Вознюк // Актуальні проблеми юридичної науки очима молодих вчених : матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (Донецьк, 24 лют. 2012 р.). - Донецьк : Вид. Дім «Кальміус», 20І2. - Ч. І. - С. 97-98.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2009. - 1736 с.

3. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчиненні стійкими злочинними об'єднаннями: постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 груд. 2005 р. № 13 // Вісник Верховного Суду України. - 2006. - № 1. - С. 2-6.

4. Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 берез. 2009 р. Справа № 1-10/09 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/8872822.

5. Вознюк А. А. Трансформація злочинних об'єднань та її вплив на кваліфікацію злочинів / А. А. Вознюк // Актуальні проблеми розслідування злочинів за новим Кримінальним процесуальним кодексом України : матеріали Всеукр. наук.- практ. конф. (Київ, 5 лип. 2013 р.). - К. : Нац. акад. внутр. справ, 2013.- С. 255-257.

Размещено на Allbest.ru