Судовий захист як універсальна форма захисту трудових прав та законних інтересів працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУДОВИМ ЗАХИСТ ЯК УНІВЕРСАЛЬНА ФОРМА ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ПРАЦІВНИКІВ

Б. О. СТАХІВ

Для України як соціальної, демократичної та правової держави важливим на сьогоднішній день залишається питання забезпечення реалізації природних прав людини. Право на працю є, безперечно, невід'ємним правом людини, без якого неможливо уявити її існування в сучасному світі. Саме тому захист цього права повинен займати одне з пріоритетних місць при визначенні цілей державної політики в Україні.

Ст. 43 Конституції України проголошує, що кожен має право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, на яку особа вільно погоджується або обирає. Також гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на її оплату, на відпочинок. Ефективна реалізація трудових прав можлива у випадку, якщо вони належним чином захищені державою [1]. І однією з найбільш ефективних форм захисту цього права можна вважати саме судовий захист, оскільки фактично в «руках» органів судової влади знаходяться ті реальні та дієві механізми, що забезпечують винесення законного та обґрунтованого рішення у справі. Як влучно відзначено в науковій літературі, суд виступає спеціалізованим державним органом, який здійснює функцію соціального контролю за наявності конфлікту між окремими членами суспільства, між ними та державою, який виник у будь-якій сфері діяльності людини, яка врегульована правом [2, 643].

Право на судовий захист завжди було і надалі залишається одним з важливих прав кожної особи, оскільки завдяки ньому можна реально відновити, захистити чи реалізувати своє порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. З огляду на це його дослідження уже впродовж тривалого часу займає одне з пріоритетних місць у трудовому праві. Зокрема, питання судового захисту трудових прав працівників активно досліджувалось у працях Лагутіної І.В., Лазора В.В., Давиденка І.О., Коляди Т.А., Козуб І.Г., Бурака В.Я., Дашутіна І.В., Ілларіонової С.І. та ряду інших науковців.

Одним з найбільш вдалих визначення права на судовий захист можна вважати тлумачення запропоноване Дашутіним І.В. Так, правом на судовий захист автор вважає передбачену законодавством можливість фізичних та юридичних осіб захищати свої права в судах загальної і конституційної юрисдикції. Він розглядає це право двояко: з одного боку, як одне з конституційних прав людини в державі на рівні з іншими політичними, економічними, соціальними й культурними правами, а з другого - як право, що закріплює спеціальний механізм захисту всіх без винятку вищезазначених прав [3, 12].

Право на судовий захист закріплене як в національному законодавстві, так і на міжнародному рівні.

Зокрема, у ст. 8 Загальної декларації прав людини зазначається, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом [4].

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право на справедливий суд, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення [5]. Майже аналогічне положення міститься й у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права.

У Європейській соціальній хартії передбачається право усіх працівників на захист у випадку звільнення. Зокрема, у ч. 2 ст. 24 встановлюється обов'язок для сторін Хартії забезпечити, щоб кожний працівник, який вважає себе звільненим без поважної причини, мав право на оскарження в неупередженому органі [6]. А таким неупередженим органом повинен виступати саме суд, як орган, якому у відповідності до Конституції України належить виключне право на здійснення правосуддя у державі.

Право на судовий захист знайшло своє відображення і у чинному законодавстві. Так, ст. 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб [1]. У ст. 2 КЗпП України серед основних трудових прав працівників передбачено право працівника на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством [7].

Право на судовий захист покликане сьогодні виконати важливе завдання: забезпечити та утвердити цінність особи працівника у сфері праці [8, 21]. Реалізувати на практиці це право можна завдяки судовій формі захисту. Що ж слід розуміти під «судовою формою захисту трудових прав працівників»?

Більшість науковці підходять до визначення цього поняття по різному. Так, наприклад, Ілларіонова С.І. трактує судову форму захисту трудових прав працівників, як сферу застосування права (законодавства), спрямованого на запобігання, припинення порушень трудових прав, поновлення таких прав і відшкодування шкоди, що реалізовується виключно судами у встановленому законом процесуальному порядку [9, 353].

Більш ширше це поняття було розкрито Андреевим Ю.Н., який під судовою формою захисту запропонував розуміти діяльність органів судової влади зі здійснення захисту законних прав та інтересів громадян на основі конституційних принципів, цивільно-правовими способами і засобами, в передбаченій законом процесуальній формі шляхом розгляду спорів, скарг, судового контролю, прийняття законного і обґрунтованого судового рішення з метою запобігання можливим і припинення здійснюваних правопорушень, усунення перешкод у здійсненні суб'єктивних прав і законних інтересів [10].

Бурак В.Я. під судовою формою захисту трудових прав та законних інтересів працівників розуміє одну із юрисдикційних форм захисту трудових прав, яка реалізується шляхом здійснення правосуддя з метою захисту і відновлення порушених трудових прав та законних інтересів працівника [11, 179].

Отже, з вищенаведених підходів можна виділити наступні ознаки, що характеризують поняття «судової форми захисту трудових прав працівників»:

- по-перше, це юрисдикційна форма захисту, що реалізується через діяльність органів судової влади;

- по-друге, така діяльність здійснюється на основі конституційних принципів та чинного законодавства, з використанням цивільно-правових та адміністративних способів та засобів;

- по-третє, вона здійснюється у передбаченій законом процесуальній формі;

- по-четверте, метою такої форми захисту є і припинення здійснюваних правопорушень; поновлення порушених прав і законних інтересів та усунення перешкод у здійсненні цих прав чи реалізації інтересів; відшкодування шкоди, завданої таким правопорушенням; запобігання виникненню можливим правопорушенням у даній сфері;

- по-п'яте, кінцевим результатом застосування даної форми захисту має бути прийняття законного та обґрунтованого рішення суду.

На сьогоднішній день існує досить широке коло вибору форми захисту своїх трудових прав, попри це за останні роки працівники все більший рівень довіри виявляють саме до судової форми захисту. І це не дивно, адже, як засвідчує практика, понад 80% позовів в сфері захисту трудових прав працівників щорічно задовольняються судом. А це в свою чергу не може не приваблювати працівників, чиї законні права чи інтереси порушено роботодавцем, оскільки вони, обираючи форму захисту, в першу чергу так чи інакше оцінюють наскільки результативною буде для них дана форма захисту та наскільки швидко їм вдасться поновити чи захистити порушене, невизнане чи оспорюване роботодавцем право.

Судовий захист здійснюється шляхом здійснення судового розгляду загальними судами, а також адміністративними судами. За загальним правилом захист трудових прав здійснюється загальними судами, проте, якщо мають місце публічно-правові спори, а саме, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, то у такому випадку на ці спори буде поширюватись юрисдикція адміністративних судів.

Основною рисою судового захисту є його всезагальність, тобто кожен без винятку може звернутись за захистом свого права. Відповідно і кожен працівник, який має достатні підстави вважати, що його право чи інтерес були тим чи іншим чином порушені, має право звернутися до суду. При цьому, важливим є врахування того факту, що такий працівник може використати судову форму захисту незалежно від того використовував він інші форми, наприклад, звертався до профспілки чи КТС, чи ні.

Завдяки судовій формі захисту можливим стає об'єктивне з'ясування реальних обставин справи. Таке об'єктивне з'ясування реальних обставин справи можливе тільки тоді, коли суд заслухає пояснення сторін спірного правовідношення, а також суд має одержати від них необхідні документи, викликати і заслухати показання свідків, залучити експертів і вислухати їх висновки тощо [12, 258].

Також безсумнівною превагою судового захисту є те, що деякі рішення суду за індивідуальними трудовими спорами є такими, що підлягають негайному виконанню, зокрема, до них належать присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника (ст. 367 ЦПК України, ч. 3 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження») [13, 14].

Таким чином, можна без будь-яких сумнівів стверджувати, що судова форма захисту трудових прав працівників є у наш час найбільш поширеною та ефективною. Вона має цілу низку переваг, що створюють сприятливі передумови для реалізації працівниками їх трудових прав. Більше того на важливості застосування саме такої форми захисту зроблено наголос у численних міжнародних актах, що спрямовані забезпечити реалізацію основних прав людини, у тому числі і трудових прав. Попри це, перед нашою державою залишається одне з важливих завдань сьогочасних реалій, а саме, забезпечення незалежності діяльності судів та прийняття прозорих і неупереджених рішень. Вирішення цього завдання допоможе підняти Україну на цілком новий та ефективний рівень у питаннях розв'язання трудових спорів та відновлення порушених, невизнаних чи оспорюваних прав та інтересів працівників, зробивши її гідною державою на європейській арені.

трудовий право судовий захист

СПИСОК ЛИТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.

2. Сравнительное конституционное право/ под. ред. А. И. Ковлера, В. Е. Чиркина, Ю. А. Юдина. - М.: Манускрипт, 1996. - 727 с.

3. Дашутін І. В. Правове регулювання судового захисту трудових прав громадян: автореферат на здобуття наукового ступеня к.ю.н. / І. В. Дашутін. - Харків, 2011 рік.

4. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Офіційний вісник України. - 2008. - № 93. - Ст. 3103.

5. Конвенція про захист прав і основоположних свобод від 4 листопада 1980 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 13. - Ст. 270.

6. Європейська соціальна хартія від 3 травня 1996 р. // Офіційний вісник України. - 2006. - № 40. - Ст. 37.

7. Кодекс законів про працю України: затверджений Законом УРСР від 10.12.1971 р. № 322-VIII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1971. - Додаток до № 50. - Ст. 375.

8. Ситницька О. А. Юридичні гарантії права на працю та права на відпочинок за трудовим законодавством України: [монографія] / О. А. Ситницька // Хмельницький університет управління та права. Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2010. - 167 с.

9. Ілларіонова С.І. Загальна характеристика сучасних форм захисту трудових прав працівників // Митна справа. - 2012. - № 1(79). - С. 349-354.

10. Андреев Ю. Н. Механизм гражданско-правовой защиты [Электронный ресурс] / Ю. Н. Андреев. - М.: Норма - ИНФРА-М, 2010. - С. 315. - Режим доступа: http:// пазЬаисЬеЬа.ги/у51654/андреев-ю.н._механизм_гражданско-правовой_защиты

11. Бурак В. Я. До поняття правового захисту трудових прав працівників / В. Бурак // Вісник ЛНУ ім. І. Франка. - 2009. - Вип. 48 - С. 177-182. - (Серія юридична).

12. Трудове право України: навч. посібн. / В. В. Бонтлаб, К. М. Біда, В. Л. Костюк, Я. М. Сімутіна, І. Р. Вітик, В. П. Мельник, О. Я. Мельник ; за заг. ред. В. Л. Костюка. - К.: Промінь, 2010. - 280 с.

13. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року № 1618 - IV // Офіційний вісник України. - 2004. - № 16. - Ст. 1088.

14. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 р. № 606-XVI // Офіційний вісник України. - 1999. - № 19. - Ст. 194.

Размещено на Allbest.ru