Аналіз судової практики щодо застосування штрафних санкцій на межі податкового та господарського законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз судової практики щодо застосування штрафних санкцій на межі податкового та господарського законодавства

Ларіна О.В., здобувач кафедри фінансового права НЮУ імені Ярослава Мудрого

У статті автором здійснюється аналіз судової практики щодо застосування штрафних санкцій з огляду на податкове та господарське законодавство. У процесі дослідження автор приходить до висновку про доцільність застосування щодо штрафних санкцій строків давності, визначених податковим законодавством, а також необхідність визнання податковим зобов'язанням власне суми несплаченого податку без урахування нарахованих на неї штрафних санкцій.

Ключові слова: штрафні санкції, строки давності, сума податкового зобов'язання.

В статье автором проводится анализ судебной практики по применению штрафных санкций учитывая налоговое и хозяйственное законодательство. В процессе исследования автор приходит к выводу о целесообразности применения в отношении штрафных санкций сроков давности, определенных налоговым законодательством, а также необходимость признания налоговым обязательством собственно суммы неуплаченного налога без учета начисленных на нее штрафных санкций.

Ключевые слова: штрафные санкции, сроки давности, сумма налогового обязательства.

In this article the author analyzes the judicial practice on penalties with regard to tax and business law. In the study, the author concludes on the feasibility of penalties limitation periods stipulated by the tax legislation and the need to recognize their own tax obligations of the amount of unpaid tax excluding accrued penalties on it.

Keywords: penalties, limitation periods, the amount of tax liability.

Постановка проблеми. Проблема колізій в національному законодавстві України, нажаль, не є рідким явищем. І попри постійну роботу науковців та законодавців, на даний момент формальні неузгодженості правової системи продовжують існувати, чим, безперечно становлять загрозу для правильного застосування правових норм. Як відомо, основним способом усунення колізій є нормотворчість. Проте, деякі неузгодженості можливо виявити тільки під час застосування правових норм на практиці. З огляду на це, метою даної статті є аналіз судової практики застосування штрафних санкцій за для виявлення неузгодженостей на межі податкового та господарського законодавства та окреслення можливих шляхів усунення даних проблем.

У справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля" до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Верховним Судом України [1] було підтверджено правову позицію Вищого адміністративного суду України щодо необхідності розмежування строків застосування штрафних санкцій, встановлених статтею 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв до прийняття Податкового кодексу України [6], та строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України [2].

У згаданій постанові, зокрема, наголошено на тому, що скасовуючи ухвалені у цій справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направляючи її на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України, не поширюються на випадки накладення штрафних санкцій за порушення платником податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''[5]. Такий висновок є правильним, оскільки цей Закон виступає спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У пункті 1.5 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''[5], який втратив чинність з прийняттям Податкового кодексу України, штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами. Натепер у пп. 14.1.265 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України [6] штрафна санкція розглядається якплата у вигляді фіксованої суми та/ або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, порушення платником податків строків погашення податкового зобов'язання, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з пунктом 1.9 статті 1 зазначеного Закону є письмовим повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. При визначенні суми податкових зобов'язань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені статтею 15 Закону

України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Таким чином, щодо штрафних санкцій, запроваджених Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовуються строки давності, передбачені цим Законом, а не строки накладення адміністративно- господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України.

Верховним Судом України [3] у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі було висловлено правову позицію щодо необхідності нарахування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що діяв на час розгляду справи, на суму несплаченого вчасно штрафу, який підлягає застосуванню у разі самостійного виявлення платником податків суми несплаченого податкового зобов'язання.

Зазначеною постановою було скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2008 року[7]. Скасовуючи нарахування штрафних санкцій за порушення платником податків пункту 17.2 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"[5], Вищий адміністративний суд України не врахував, що відповідно до пункту 17.3 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"[5] сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених в цій статті, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. В цій ситуації ми бачимо, що Верховний Суд України вважає, що штраф у розмірі п'яти відсотків від суми заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, передбачений пунктом 17.2 статті 17 цього Закону, є податковим зобов'язанням платника податків.

Верховний Суд України, скасовуючи вищезазначену постанову, також звертає увагу, що згідно з абзацом 2 пункту 17.2 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються лише якщо після подачі декларації за звітний період платник подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період. Відповідно до положень підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули [2].

Вважаємо за потрібне підтримати позицію Вищого адміністративного суду України стосовно того, що причиною виникнення судової помилки у розглядуваній справі було намагання Вищого адміністративного суду України розмежувати основну суму податкового зобов'язання у вигляді несплаченого податку (недоїмку) та санкції, що нараховуються у разі несплати відповідного податкового зобов'язання. При цьому Вищий адміністративний суд України виходив з того, що з аналізу норм Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вбачається, що вихідним критерієм обчислення штрафної санкції є податкове зобов'язання. Однак при визначенні її розміру не враховується пеня та штрафні санкції. Звідси випливає, що штраф, передбачений пунктом 17.2 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не може вважатися зобов'язанням з основного платежу. Нарахування штрафних санкцій на цю суму суперечить вимогам пункту 1.5 статті 1 цього Закону та підпункту 2.2 пункту 2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби [2].

Відповідно до пункту 17.3 статті 17 зазначеного Закону [5] сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Таким чином, цією нормою визначено порядок сплати (стягнення) та оскарження сум штрафних санкцій, що не змінює правової природи штрафу на зобов'язання з основного платежу. Такий підхід дозволяє реалізувати принцип справедливості при застосуванні відповідальності за несплату податкових зобов'язань. При цьому вирізняється власне сума несплаченого податку (податкового зобов'язання), що є базою для нарахування штрафних санкцій. Тим самим виключається подвійне застосування відповідальності (нарахування “санкцій на санкції"), що відповідає конституційному принципу “одна відповідальність за одне правопорушення". На жаль, зазначений підхід не знаходить відображення при буквальному тлумаченні норм Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що і було констатовано Верховним Судом України під час скасування згаданого судового рішення Вищого адміністративного суду України [2].

Безумовно, спираючись на вищенаведене, необхідно вести мову про необхідність внесення відповідних змін до податкового законодавства України які передбачатимуть визнання податковим зобов'язанням власне суми несплаченого податку без урахування нарахованих на неї штрафних санкцій. Зауважимо, що помилки у застосуванні норм статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що діяв на той час, суд касаційної інстанції припустився також у справі за позовом Закритого акціонерного товариства “Укртатнафта" (постанова Верховного Суду України [4]) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, залишивши поза увагою, що платник податку виявив заниження суми податкового зобов'язання вже під час проведення перевірки податкового органу, а тому він не міг скористатися правилами та гарантіями, встановленими пунктом 17.2 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" [5].

судовий штрафний санкція податковий

Література

1. Постанова Верховного Суду України від 20 січня 2009 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3060677

2. Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби: Інформаційний лист ВАСУ від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 // Податки та бухгалтерський облік. - 2010. - № 82.

3. Постанова Верховного Суду України від 25 березня 2009 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3551132

4. Постанова Верховного Суду України від 8 грудня 2009 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7417986.

5. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»: Закон України від 21.12.2000 № 2181-III// Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 10. - Ст.44.

6. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010р. № 2755-VI / / Голос України від 04.12.2010. - 2010. - №229-230.

7. Постанова ВАСУ від 7 жовтня 2008 року[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.reyestr.court.gov.ua

Размещено на Allbest.ru