Застосування застереження про публічний порядок у сучасному міжнародному приватному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування застереження про публічний порядок у сучасному міжнародному приватному праві

Звягіна І.Н.

У статті досліджується застосування застереження про публічний порядок у сучасному міжнародному приватному праві. Автором проаналізовані сучасні міжнародні правові акти, законодавство та судова практика. На думку автора, в подальшому при вдосконаленні українського законодавства потрібно враховувати сучасні міжнародні правові акти.

Ключові слова: застереження про публічний порядок, ordre public (публічний порядок), основи правопорядку, міжнародне приватне право, міжнародні договори, принципи вибору права, іноземне право.

В статье исследуется применение оговорки о публичном порядке в современном международном частном праве. Автором проанализированы современные международные правовые акты, законодательство и судебная практика. По мнению автора, в дальнейшем при совершенствовании украинского законодательства нужно учитывать современные международные правовые акты.

Ключевые слова: оговорка о публичном порядке, ordre public (публичный порядок), основы правопорядка, международное частное право, международные договора, принципы выбора права, иностранное право.

This article studies application of public policy clause in modern private international law. The author analyzed contemporary international legal acts, legislation and judicial practice. In the author's opinion, in the future, when modernizing Ukrainian legislation, it is necessary to take into account contemporary international legal acts.

Key words: public policy clause, ordre public, foundations of law and order, private international law, international treaties, principles on choice of law, foreign law. міжнародний правовий акт приватний

Постановка проблеми. У сучасному міжнародному приватному праві загальноприйнятою є доктрина застереження про публічний порядок. Принцип автономії волі сторін при виборі права не є абсолютним і обмежується публічним порядком держави суду. Суди всіх країн світу дуже часто змушені звертатися до застереження про публічний порядок при розгляді справ, які стосуються приватноправових відносин з іноземним елементом. Зміст застереження про публічний порядок полягає в тому, що права і обов'язки, що виникли на підставі норм іноземного права, не можуть бути реалізовані в нашій державі, якщо наслідки застосування іноземного права будуть не сумісні з основами правопорядку, державного ладу, основними громадянськими правами і свободами.

стан дослідження. У різний час дослідженням публічного порядку займались такі вітчизняні та зарубіжні науковці: А.С. Довгерт, О.О. Мережко, Л.А. Лунц, В.І. Кисіль, М.М. Богуславський,

А.Н. Жильцов та інші. Питання застосування публічного порядку з урахування сучасних міжнародних правових актів, зокрема Г аазьких принципів вибору права в міжнародних комерційних договорах від 19 березня 2015 року, досліджено недостатньо, що підтверджується відсутністю наукових публікацій та суперечливою судовою практикою.

Метою статті є дослідження застосування іноземного права в Україні, при якому не порушується публічний порядок України. завдання дослідження можна сформулювати як з'ясування випадків, коли права та обов'язки, що виникли на підставі норм іноземного права, не можуть бути реалізовані в Україні.

Виклад основного матеріалу. Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульовано у міжнародних конвенціях, розроблених гаазькою конференцією з міжнародного приватного права. гаазька конференція з міжнародного приватного права об'єднує багатосторонні зусилля 82 держав та Європейського Союзу щодо гармонізації у сфері міжнародного приватного права. Україна приєдналася до даної міжнародної організації 3 грудня 2003 року. Організація збирається кожні чотири роки на пленарному засіданні для проведення переговорів, прийняття конвенцій та вирішення основних завдань щодо майбутньої роботи.

відповідно до ст. 9 конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України [1]. Україна не приєдналася до гаазької конвенції про право, застосовуване до міжнародної купівлі-продажу товарів від 15 червня 1955 року [2], Гаазької Конвенції про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року [3]. Україною також не була здійснена гармонізація діючого законодавства із Г аазькими принципами від 19 березня 2015 року [4].

У статті 6 Гаазької Конвенції про право, застосовуване до міжнародної купівлі-продажу товарів від 15 червня 1955 року, встановлено, що в кожній із держав-учасниць застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключене з мотивів публічного порядку [2]. Таке ж правило встановлене у статті 18 Гаазької Конвенції про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року [3]. У застосуванні права, визначеного зазначеною Конвенцією, може бути відмовлено лише в тому випадку, коли таке застосування явно не сумісне з публічним порядком (ordre public).

Гаазька конференція нещодавно прийняла новий міжнародний правовий акт під назвою «Принципи вибору права в міжнародних комерційних договорах», затверджений 19 березня 2015 року (надалі - Гаазькі принципи) [4]. Гаазькі принципи вибору права в міжнародних комерційних договорах не є міжнародним договором чи міжнародною конвенцією, а є міжнародним правовим актом м'якої гармонізації норм міжнародного приватного права. На жаль, Україна не була представлена у робочій групі, яка готувала ці принципи. Члени робочої групи в основному були науковцями, професорами права провідних університетів світу, які брали особисту участь, а не як офіційні представники держав.

Гаазькі принципи були схвалені Комісією ООН по праву міжнародної торгівлі на сорок восьмій сесії 29 червня - 16 липня 2015 року. Як зазначено у записці секретаріату Комісії ООН по праву міжнародної торгівлі, мета Гаазьких принципів полягає у зміцненні автономії сторін і забезпечення максимально широкої сфери застосування права, вибраного сторонами в рамках міжнародних комерційних угод, з урахуванням чітко встановлених меж [4].

У преамбулі Гаазьких принципів зазначено, що принципи стосуються вибору права в міжнародних комерційних договорах. Ними підтверджується принцип автономії сторін з урахуванням обмеженого числа винятків. Принципи можуть бути використані як типові в національних, регіональних, наднаціональних або міжнародних правових актах. Обмеження застосування автономії волі сторін і відповідно застосування обраного права передбачені у статті 11 Гаазьких принципів. Стаття 11 Гаазьких принципів регулює застосування імперативних норм і застереження про публічний порядок (ordre public) [4].

Відповідно до ст. 11 Г аазьких принципів вони не перешкоджають застосуванню судом імперативних норми права держави суду, які мають переважну силу і які застосовуються незалежно від обраного сторонами права. На підставі права держави суду визначаються умови, при яких суд може або повинен застосовувати або враховувати імперативні норми іншого права, що мають переважну силу. суд може виключити застосування того чи іншого положення, обраного сторонами права тільки в тих випадках і в тією мірою, в яких наслідки такого застосування явно суперечили б основоположним поняттям публічного порядку (ordre public) держави суду. Випадки, в яких суд може або повинен застосовувати або враховувати публічний порядок (ordre public) держави, право якого буде застосовуваним за відсутності обраного права, визначаються на основі положень права держави суду. Дані Принципи не перешкоджають застосуванню або врахуванню третейським судом міркувань публічного порядку (ordre public), застосуванню або врахуванню переважної сили імперативних положень іншого права, ніж права, обраного сторонами, якщо третейський суд зобов'язаний або вправі прийняти таке рішення [4].

Стаття про публічний порядок передбачена в інших Г аазьких конвенціях, наприклад, у Конвенції про колізії законів, які стосуються форми заповітів від 5 жовтня 1961 року [5], Конвенції про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод від 4 травня 1971 року [6], Конвенції про право, що застосовується до режимів власності подружжя від 14 березня 1978 року [7], Конвенція про угоди про вибір суду від 30 червня 2005 року [8]. Україна приєдналася до всіх зазначених Г аазьких конвенцій.

дуже схожі положення про публічний порядок передбачені у національному законодавстві. У національному законодавстві питання застереження про публічний порядок може бути підставою для відмови в застосуванні іноземного права на території України.

Національне законодавство України не містить чіткого визначення поняття «публічний порядок України». Ч. 1 ст. 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює, що норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України [9]. Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» відмова в застосуванні права іноземної держави не може ґрунтуватись лише на відмінності правової, політичної або економічної системи України [9].

Як зазначено у науково-практичному коментарі Закону «Про міжнародне приватне право» за редакцією Довгерта А.С., міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи та засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого відношення до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов'язки держави щодо дотримання своїх зобов'язань перед державами і міжнародними організаціями [10, с. 78].

Головною ознакою публічного порядку є те, що він має трактуватися залежно від обставин реальної ситуації. Загальновизнаним є те, що попередження злочинів, захист меншин та суспільного здоров'я охоплюються захистом публічного порядку. Фактично категорія публічного порядку є найбільш відкритою для тлумачення, адже стосується будь-якого аспекту ефективного функціонування суспільства та держави.

Міжнародні договори та законодавство України не містять вичерпного визначення публічного порядку у міжнародному приватному праві. У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15 Верховний Суд України сформулював правовий висновок про те, що категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку, і про те, що публічний порядок - це публічно- правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави [11].

На нашу думку, стаття 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» в цілому не суперечить статті 11 Г аазьких принципів. Стаття 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» не дає розгорнутого визначення публічного порядку та переліку випадків порушення публічного порядку, що є істотним недоліком діючого законодавства та перешкоджає однаковому застосуванню судами застереження про публічний порядок.

Такий самий висновок зробив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 21 інформаційного листа від 11.12.2015 р. Формулювання частини першої статті 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» не дає чітких вказівок про те, які саме ситуації, пов'язані із застосуванням іноземного права, слід вважати такими, що суперечать публічному порядку. Друга частина зазначеної норми права врегульовує відносини вибору правової системи України в диспозитивній формі у разі виключення застосування права іноземної держави [12].

Слід враховувати, що посилання на частину першу статті 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» можливі тільки у разі, коли є безпосередній зв'язок між спірними правовідносинами з іноземним елементом і судом, який його розглядає в межах судового розгляду. Суб'єктом правозасто- сування застереження про публічний порядок може бути тільки суд. Тобто питання про те, чи порушуватиме інтереси України застосування права іноземної держави вирішується в суді. Роль суду як суб'єкта правозастосування застереження про публічний порядок об'єктивна, оскільки необхідність її застосування виникає тільки у разі звернення особи до суду за захистом порушеного права у приватноправових відносинах з іноземним елементом. У системі органів державної влади питання захисту зазначених прав належать до компетенції судової влади [12]. Така позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ повністю узгоджується із ч. 3 ст. 11 Гаазьких принципів, що тільки суд може виключити застосування того чи іншого положення, обраного сторонами права.

Таким чином, головним завданням застереження про публічний порядок у міжнародному праві є вирішення колізій законів різних країн. Об'єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незасто- сування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин [12].

Водночас відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» (надалі - Постанова Пленуму ВСУ № 12) під публічним порядком у тих випадках належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо) [13].

Для більш детального розкриття змісту публічного порядку слід звертатись до положень окремих законів України, які визначають правопорядок держави України, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу, стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо.

Висновки

Отже, наслідки застосування іноземного права в Україні не можуть суперечити ані публічному порядку України в цивільно-правовому контексті, ані моральним засадам українського суспільства. Таким чином, категорія публічного порядку застосовується до міжнародних приватних правовідносин, якщо наслідки застосування іноземного права явно суперечать основоположним поняттям публічного порядку (ordre public) держави. Публічним порядком є публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. На нашу думку, при подальшому вдосконаленні і гармонізації українського законодавства з європейським, слід обов'язково враховувати нові загальновизнані міжнародні правові акти з міжнародного приватного права.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. О праве, применимом к международной купле-продаже товаров: Конвенция от 15 июня 1955 г. / Гаазька конференція з міжнародного приватного права. - и^: https://assets.hcch.net/docs/a0c9d124-4c31-48cb-baf3-3903ff0d1fe4.pdf

3. Про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів: Конвенція від 22 грудня 1986 р. / Верховна Рада України. - и^: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_915

4. Принципы, касающиеся выбора права в международных коммерческих договорах, от 19 марта 2015 г. / Комиссия ООН по праву международной торговли. - и^: https://daccess-ods.un.org/TMP/9364877.3431778.html

5. Про колізії законів, які стосуються форми заповітів: Конвенція від 5 жовтня 1961 р. / Верховна Рада України. - URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_424

6. Про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод: Конвенція від 4 травня 1971 р. / Верховна Рада України. - URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/973_003

7. Про право, що застосовується до режимів власності подружжя: Конвенція від 14 березня 1978 р. / Верховна Рада України. - URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_923

8. Про угоди про вибір суду: Конвенція від 30 червня 2005 р. / Верховна Рада України. - URL: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/973_004

9. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005р. № 2709-ІУ / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 32. - Ст. 422.

10. Міжнародне приватне право. Науково-практичний коментар Закону / за ред. доктора юридичних наук, проф. А.Довгерта. Харків: ТОВ «Одіссей», 2008. - 352 с.

11. Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 р. по справі №6-1528цс15 / Верховний Суд України. - URL: http://www.scourtgov.ua/dients/vsu/vsu.nsf/(documents)/E20EA25D2D884E C0C2257FB8001FBD24

12. Про практику розгляду судами справ про оспорювання рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду України при Торгово-промисловій палаті України та про визнання та виконання рішень міжнародних та іноземних арбітра- жів: інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 р. / Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. - URL: http://sc.gov.ua/ua/ uzagalnennja_sudovoji_praktiki.html

Размещено на Allbest.ru