Оптимізація досудового провадження щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних із тероризмом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Європейський університет

Кафедра кримінального права, процесу та криміналістики

Оптимізація досудового провадження щодо кримінальних правопорушень, пов'язаних із тероризмом

аспірант Мілевський М.О.

Анотація

У статті проаналізовано законодавчі, процесуальні, організаційні проблеми кримінальних правопорушень, пов'язаних із тероризмом, визначені їхні об'єктивні та суб'єктивні ознаки. Приділено увагу вдосконаленню правової бази й усуненню колізій у нормах матеріального, процесуального та спеціального законодавства. Запропоновано заходи щодо усунення протидії розслідуванню та взаємодії правоохоронних органів під час розслідування суспільно небезпечних діянь із терористичними проявами.

Ключові слова: терористична організація, фінансування тероризму, протидія розслідуванню, взаємодія правоохоронних органів, кримінальний процес.

Аннотация

В статье проанализированы законодательные, процессуальные, организационные проблемы уголовных преступлений, связанных с терроризмом, определены их объективные и субъективные признаки. Уделено внимание совершенствованию правовой базы и устранению коллизий в нормах материального, процессуального и специального законодательства. Предложены меры по устранению противодействия расследованию и взаимодействия правоохранительных органов при расследовании общественно опасных деяний с террористическими проявлениями.

Ключевые слова: террористическая организация, финансирование терроризма, противодействие расследованию, взаимодействие правоохранительных органов, уголовный процесс.

Annotation

The article analyzes the legislative, procedural, and organizational problems of criminal offenses connected with terrorism, their objective and subjective features are determined. The attention was paid to the improvement of the legal framework and the elimination of conflicts in the rules of material, procedural and special legislation. The measures for elimination of counteraction to investigations and interaction of law enforcement bodies in the investigation of socially dangerous acts with terrorist manifestations are proposed.

Key words: terrorist organization, financing terrorism, countering the investigation, law enforcement cooperation, the criminal process.

Постановка проблеми. Терористичні акти призводять до масових людських жертв, чинять сильний психологічний тиск на великі маси людей, призводять до руйнування матеріальних і духовних цінностей, що не піддаються відновленню, сіють ворожнечу між державами, провокують війни, недовіру й ненависть між соціальними й національними групами, які інколи неможливо подолати впродовж життя цілого покоління.

Незважаючи на незначну частку від загальної кількості вчинених суспільно небезпечних діянь, велика потенційна небезпека терористичних проявів зумовлена тим, що навіть один терористичний акт може завдати відчутної шкоди нашій країні в будь-якій сфері - від економічної до екологічної. процесуальний кримінальний злочин тероризм

Проведений аналіз наукових позицій дослідників тероризму в різних його проявах, діяльності практичних працівників із виявлення та розслідування злочинів, пов'язаних із цим явищем, дозволяє констатувати наявність певних різновекторних правозастосовних проблем, що гальмують ефективність здійснення досудового провадження, дотримання процесуальних строків і встановлення доказової бази, виконання окремих процесуальних (слідчих, розшукових) дій; такий аналіз призводить до вдосконалення процесуального забезпечення досудового провадження й сьогодні є актуальним.

Виділяються нормативно-правові колізії й прогалини в регулюванні питань, пов'язаних із понятійним апаратом у сфері боротьби з тероризмом. Такі суперечності й неузгодженості властиві як кримінальному закону, спеціальному законодавству, так і кримінальному процесуальному закону. Теорія й практика кримінального права з упередженням ставляться до використання норм, які не входять до тексту Кримінального кодексу (далі - КК). Проблема номер один - це відсутність у КК визначення «терористична організація». У цілому вченими відмічається наявність понад 250 визначень тероризму, і жодне з них не є загальноприйнятим (класичним). Разом із тим для осіб, які здійснюють досудове й судове кримінальне провадження, украй важливим є чіткість і ясність понятійного апарату. Тому, попри відсутність єдиного розуміння змісту тероризму, законодавець на вітчизняному рівні зобов'язаний визначитися із цим поняттям і поняттям терористичної організації не лише в спеціальному «превентивному» законодавчому акті з боротьби з тероризмом, а й у правовому полі кримінально караної діяльності. Уточнене розуміння цих понять у кримінальному законі сприятиме оптимізації притягнення винних до кримінальної відповідальності й збиранню доказів у кримінальному провадженні.

Стан опрацювання. Питання формування понятійного апарату щодо методики розслідування тероризму пропонує підняти фахівець кафедри криміналістики Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Г Чорний [13]. Особливості застосування норм кримінального процесуального закону під час розслідування злочинів, пов'язаних із тероризмом, зокрема й в умовах проведення антитерористичної операції, розглядаються низкою дослідників. Так, професор О. Капліна у зв'язку з уведенням до КПК нового розділу ІХ-1, яким закріплено особливий режим досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або в районі проведення антитерористичної операції, відмічає, що під час правозастосовної діяльності в практичних працівників будуть виникати численні проблеми правозастосовного характеру та встановлення меж зазначеної зони, якими визначається дія в просторі законодавчих положень, вирішення територіальної підслідності та підсудності, можливість застосування превентивного затримання [3, с. 51]. Конкретні пропозиції щодо вдосконалення кримінального процесуального законодавства в контексті проведення досудового розслідування в умовах проведення антитерористичної операції представлені начальником ГУ Національної поліції в Луганській області С. Комісаровим [12, с. 173-175]. Серед проблем розслідування таких злочинів л. Максимів зазначає відсутність практичних навичок щодо їх розслідування, помилки, що призводять до втрати доказів, неналежну взаємодію слідчого та «інших працівників Національної поліції» [7, с. 225]. На необхідність високого рівня кваліфікації слідчих і посилену увагу суб'єктів, уповноважених здійснювати керівництво досудовим розслідуванням, нагляд та контроль за його швидким, повним і неупередженим проведенням відповідно до вимог закону, вказує і О. Баулін, відзначаючи, що проблеми в розслідуванні тероризму зумовлені різними причинами [2, с. 29].

Метою статті обрано висвітлення проблем розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних із тероризмом, і оптимізацію досудового розслідування шляхом внесення змін до законодавства, усунення протидії розслідуванню і взаємодії спецпідрозділів під час розслідування злочинів, пов'язаних із тероризмом.

Виклад основного матеріалу. Законодавчі прогалини й колізії, що свідчать про недостатній рівень урегулювання понятійного апарату й особливості кримінального провадження щодо злочинів, пов'язаних із тероризмом, теоретично можна віднести до нормативно-правових проблем матеріального й процесуального характеру. Деякі конкретні пропозиції щодо вдосконалення кримінального й кримінального процесуального законів можна об'єднати таким чином: 1) унесення змін до КК України й Закону України «Про боротьбу з тероризмом»: а) у частині уточнення поняття «навчання тероризму» (ст. 258-4); б) узгодження законодавчих приписів (закону і кодексу) щодо визначення терористичних цілей (як впливу на прийняття рішень органами державної влади чи місцевого самоврядування); 2) удосконалення кримінального процесуального закону: а) закріплення в ч. 2 ст. 216 КПК (абз. 3) правила, згідно з яким за наявності ознак інших злочинів, учинення яких переслідувало терористичну мету, такі злочини розслідуються слідчими органів безпеки; б) введення в ст. 3 КПК поняття «підстави для початку кримінального провадження» як джерела, в яких містяться відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; в) вилучення слова «самостійне» (виявлення) у першому реченні ч. 1 ст. 214 КПК (видається надто індивідуалізованим, і ним не охоплюються всі випадки отримання слідчим (прокурором) відомостей про кримінальне правопорушення); г) у п. 3 ч. 5 ст. 214 КПК після слів «кримінального правопорушення» доповнення словами «(матеріали оперативно-розшукової діяльності, матеріали перевірок, проведених уповноваженими суб'єктами в порядку, передбаченому законом, тощо)»; ґ) виокремлення такої підстави початку кримінального провадження, як добровільне повідомлення особи про вчинене нею кримінальне правопорушення, і закріплення положення про те, що в разі внесення відомостей до ЄРДР про злочин, пов'язаний із тероризмом, за який особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності, заявник про вчинений ним злочин має права підозрюваного (ст. ст. 60, 285, 286 КПК); д) доповнення ч. 4 ст. 469 КПК пунктом 3 такого змісту: «особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Служби безпеки України, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (інших осіб, у тому числі юридичних осіб) у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Служби безпеки України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами та з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження»; е) доповнення ч. 2 ст. 297-5 КПК реченням такого змісту: «Захиснику обов'язково повідомляється про час і місце проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Неприбуття належно повідомленого захисника для проведення слідчої (розшукової) дії не є підставою для визнання її незаконною. Копія протоколу слідчої (розшукової) дії не пізніше 24 годин із моменту складання надсилається захиснику»; є) удосконалення приписів ст. 615 КПК стосовно організації й проведення негласних слідчих (розшукових) дій, застосування ст. 249 КПК в умовах воєнного, надзвичайного стану або в районі проведення антитерористичної операції; ж) доповнення ст. 72 КПК у частині відшкодування спеціалістом витрат за неприбуття за викликом не лише до суду, а й до слідчого, прокурора без поважних причин; 3) уточнення приписів ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у частині направлення зібраних у результаті ОРД матеріалів, які свідчать про наявність ознак злочину, слідчому (прокурору) для прийняття рішення про початок досудового розслідування.

Особливістю вітчизняної боротьби з тероризмом, що, безумовно, впливає на кримінальне провадження стосовно цих злочинів, є й те, що значна частина затриманих за їх учинення обмінюється на полонених українських військових та інших затриманих в ЛНР/ДНР громадян. При цьому кримінальні провадження не закриваються після такого обміну через відсутність відповідних законодавчо закріплених підстав. Узагалі така практика жорстко критикується з боку правозахисників, на переконання яких цей обмін є цілком таємним і не регулюється жодними правовими процедурами: укладається або угода зі слідством, або особі призначається покарання з відстрочкою виконання вироку. Можна було б ввести уточнюючі зміни до КПК у частині закриття провадження в таких випадках. Але в правовому полі цього зробити неможливо, тим більше, що Україна в червні 2015 р. приєдналася до Міжнародної конвенції про захист осіб від насильницьких зникнень і зобов'язана дотримуватися всіх її норм.

Суттєве коло проблем пов'язане і з виявленням фактів фінансування тероризму. Так, дослідники методів, способів і фінансових інструментів фінансування тероризму стверджують, що система, яка базується переважно на можливості банків щодо аналізу наявної інформації стосовно фінансових операцій, не позбавлена ризиків [1, с. 42]. Найбільш прогресивними й ефективними заходами щодо попередження та протидії фінансуванню тероризму та сепаратизму можуть стати жорсткі обмеження щодо обігу готівки (установлення жорстких лімітів на рахунки щодо зняття коштів готівкою; збільшення лімітів на зняття коштів готівкою тільки на підставі документів, що підтверджують джерела походження коштів і цільове призначення коштів) [1, с. 38].

Неабиякі труднощі виникають під час установлення фактів фінансування тероризму з боку держав, з якими не встановлені належні міжнародні взаємовідносини й відсутній механізм взаємоузгоджених дій у цьому напрямку. так, наприклад, в одному з повідомлень СБУ (25.02.2017 р.) зазначається таке: «Одним із механізмів наповнення бюджету терористів обрано кишеньковий благодійний «Фонд підтримки міжнародних гуманітарних проектів» (президент - громадянин Росії), засновником фонду, зареєстрованого наприкінці 2015 року, є московський «Міжнародний розрахунковий банк». При цьому провести будь-які процесуальні дії на території російської федерації неможливо, так само, як і звернутись із запитом щодо надання міжнародно-правової допомоги.

Як відомо, розслідуванню будь-якого кримінального правопорушення заважає протидія з боку різних суб'єктів кримінальних процесуальних правовідносин. Це питання може бути самостійним об'єктом наукових досліджень, а в контексті піднятих проблем доцільно зауважити, що протидія розслідуванню злочинів, пов'язаних із тероризмом, зокрема, у зоні проведення АТО, зумовлена, з одного боку, можливістю переховуватися на тимчасово окупованій території, безперешкодно перетинати кордон із російською федерацією, відсутністю злагодженої співпраці із цією країною в напрямку надання правової допомоги, а з іншого - негативним ставленням частини населення цієї території до української влади, свідомою підтримкою терористів, наданням їм допомоги в приховуванні слідів злочинів, переховуванні злочинців або страхом за своє життя, життя рідних і близьких, низькою правосвідомістю.

Оскільки основним органом розслідування досліджуваних злочинів є Служба безпеки України та її територіальні органи, то мають відповідний інтерес питання взаємодії цих органів з іншими відомствами, службами тощо. так, наказом Міністерства оборони України й Служби безпеки України від 13.01.2014 р. № 24/6 затверджено Інструкцію про порядок взаємодії державної служби України з надзвичайних ситуацій і Служби безпеки України у сфері запобігання виникненню та реагування на надзвичайні ситуації: така взаємодія здійснюється під час загрози або виникнення диверсій, терористичних актів, викрадення, навмисного знищення, пошкодження майна й інших дій на військових об'єктах, унаслідок яких загинули люди або заподіяно значну матеріальну шкоду; передбачені шляхи, заходи взаємодії цих органів.

У контексті взаємодії СБУ й держфінмоніторингу затверджено форму надання Службою безпеки України державній службі фінансового моніторингу України відомостей щодо осіб, пов'язаних зі здійсненням терористичної діяльності (наказ Міністерства фінансів, Служби безпеки від 16.10.2012 р. № 1103/464), а також Порядок формування переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (постанова КМУ від 25.11.2015 р. № 966).

Окремі риси взаємодії випливають з Інструкції про порядок превентивного затримання в районі проведення антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності, і особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або в районі проведення антитерористичної операції (Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України від 26.08.2014 р. № 872/88/537). Так, у п. 2.3 зазначено, що співробітники органів і підрозділів, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції та затримали осіб, причетних до терористичної діяльності, зобов'язані негайно будь-яким доступним способом із зазначенням особи, яка здійснює повідомлення, повідомити про це відповідну чергову частину головного управління (управління) Служби безпеки України або головного управління (управління) Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, загальний порядок взаємодії правоохоронних та інших (фінансових) органів у розслідуванні злочинів, пов'язаних із тероризмом, відсутній, хоча мають місце окремі нормативно-правові акти, які тією чи іншою мірою торкаються питань узгодження дій між тими чи іншими відомствами в боротьбі з тероризмом. На нашу думку, позитивний вплив на оптимізацію досудового розслідування мав би такий порядок, в якому б визначалися напрямки, способи взаємодії, обміну інформацією. Однак це питання лише побічно зачіпає кримінальну процесуальну сферу, тому його детальне вивчення є доцільним у межах інших спеціальностей.

У контексті міжнародного співробітництва доцільно зазначити, що боротьба з тероризмом потребує, з одного боку, значного зменшення бар'єрів (національних і відомчих) на шляху до обміну необхідною інформацією, зокрема розвідувальною, а з іншого - створення посилених багаторівневих систем контролю за персональними, фінансовими й іншими даними [1, с. 40]. Фахівці у сфері боротьби з тероризмом наголошують, що «проблема інтеграції України в систему міжнародної безпеки та співпраці зі світовими та європейськими інтеграційними структурами у сфері безпеки пов'язана з процесом формування рівних стандартів для різних країн у боротьбі з глобальним тероризмом, що мають містити оцінку та відстеження діяльності терористичних організацій і угруповань за умови координації дій системи безпеки України та зарубіжних країн, зокрема країн НАТО. Для України в контексті забезпечення власної безпеки важливо стати органічним елементом міжнародних антитерористичних структур» [1, с. 40].

Висновки

Таким чином, підсумовуючи, можна констатувати наявність в Україні двох блоків питань досудового розслідування злочинів, пов'язаних із тероризмом: 1) колізійність законодавства кримінально-правового циклу й законодавства у сфері боротьби з тероризмом, прогалини в урегулюванні особливостей кримінального провадження щодо цих злочинів, зокрема в умовах воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції; 2) проблеми організаційного характеру, які залежать від умов організації проведення досудового розслідування: а) пов'язані із труднощами виявлення слідів злочину (злочинів), необхідністю здійснення певної діяльності в умовах таємності, високою ймовірністю протидії розслідуванню, невмінням розмежовувати окремі кримінальні правопорушення, схожі за способами розслідування, тощо; б) експертні складнощі, зумовлені необхідністю використання різних методик досліджень; в) недостатній рівень взаємодії органів досудового розслідування, оперативних підрозділів та інших відомств і служб, наділених правоохоронними функціями; г) неукомплектованість слідчо-оперативних груп, неналежний стан їх техніко-криміналістичного забезпечення.

Суттєву групу проблемних питань становлять проблеми організаційного характеру, що зумовлені труднощами в організації й проведенні досудового розслідування злочинів, пов'язаних із тероризмом. Причини таких ситуацій є різними: від професійної неосвіченості щодо розслідування цих злочинів, техніко-криміналістичної неукомплектованості слідчо-оперативних груп до протидії розслідуванню з боку учасників кримінального провадження, населення територій Донецької/Луганської областей.

Оптимізація досудового розслідування злочинів, пов'язаних із тероризмом, вбачається у внесенні змін і доповнень до чинного кримінального, кримінального процесуального законів, закону з оперативно-розшукової діяльності, спеціального законодавства у сфері боротьби з тероризмом, а також в удосконаленні організаційних складників процесу розслідування цих злочинів: у розробленні відповідних методик, налагодженні взаємодії між правоохоронними, судовими органами й органами зі здійснення фінансового контролю, у належному інформаційному забезпеченні територій Донецької та Луганської областей.

Список використаних джерел

1. Актуальні методи, способи та фінансові інструменти фінансування тероризму та сепаратизму. Департамент фінансових розслідувань, Державна служба фінансового моніторингу України. URL: http://proksima.ua.

2. Баулін О. Обставини, що підлягають встановленню під час розслідування терористичного акту. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2015. № 4. С. 28-38.

3. Капліна О. Проблеми застосування норм кримінального процесуального законодавства в умовах проведення АТО. URL: http://dspace.nlu.edu.ua/.

4. Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму від 16.05.2005 р. URL: www.zakon.rada.gov.ua.

5. Кримінальний кодекс України: Закон від 05.04.2001 р. № 2341-Ш. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2001. № 25-26. Ст 131.

6. Кримінальний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / за заг. ред. професорів В. Гончаренка, В. Нора, М. Шумила. К.: Юстиніан, 2012. 1224 с.

7. Максимів Л. Деякі проблеми розслідування злочинів, пов'язаних із терористичною діяльністю. Електронний юридичний журнал. 2016. № 6. С. 224-226.

8. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20.03.2003 р. № 638-У Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2003 - № 25. Ст. 180.

9. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. № 2135-ХІІ. Голос України. 1992. № 56.

10. Про взаємодію Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України в питанні розшуку осіб: наказ СБ України та МВС України від 03.05.2012 р. № 169/391. URL: http://zakon3.rada.gov.ua.

11. Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні: наказ МВС України, Генеральної прокуратури, СбУ від 16.11.2012 р. № 114/1042/516/1199/936/1687/5. URL: http://zakon3.rada.gov.ua.

12. Протидія терористичній діяльності: міжнародний досвід і його актуальність для України: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (30.09.2016 р.). К.: Національна академія прокуратури України, 2016. 432 с.

13. Черный Г Проблемы формирования понятийного аппарата в методике расследования терроризма. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. № 1137. Серія «ПРАВО». Випуск № 18. 2014. С. 203-207.

Размещено на Allbest.ru