Правові засоби регулювання роботи засобів масової інформації в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові засоби регулювання роботи засобів масової інформації в Україні

Чепульченко Т.О.,

кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри публічного права факультет соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Тофан А.О.,

студентка факультету соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Анотація

У статті проаналізовано умови перешкоджання законній професійній діяльності журналістів в Україні, розглянуто окремі аспекти правового регулювання їх діяльності. Запропоновано відповідні пропозиції до законодавства, що регулює діяльність засобів масової інформації, з метою припинення безкарності з боку держави та її інституцій.

Ключові слова: засоби масової інформації, законна професійна діяльність, журналіст, перешкоджання, запобігання.

Аннотация

В статье проанализированы условия препятствование законной профессиональной деятельности журналистов в Украине, рассмотрены отдельные аспекты правового регулирования их деятельности. Предложены соответствующие предложения в законодательство, регулирующее деятельность средств массовой информации, с целью прекращения безнаказанности со стороны государства и его институтов.

Ключевые слова: средства массовой информации, законная профессиональная деятельность, журналист, препятствование, предотвращение.

Annotation

The article analyzes the conditions impeding the legitimate professional activity of journalists in Ukraine, examines certain aspects of the legal regulation of their activities. Proposals have been made in the legislation regulating the activities of the mass media in order to put an end to impunity on the part of the state and its institutions.

Key words: mass media, lawful professional activity, journalist, interference, prevention.

Постановка проблеми. Однією з найбільш актуальних науково-практичних проблем сучасності є інформування суспільства. На сьогодні засоби масової інформації являють собою засіб контролю за діяльністю влади в Україні. Конституція України проголошує достатньо норм щодо свободи слова, які відповідають загальновизнаним, міжнародним стандартам, але насправді це все зазнає обмежень з боку влади. Інформація, здобута журналістом, стає продуктом політичних ігор та економічного ринку, тому бажання щодо перешкоджання професійній діяльності журналіста зростає з кожним днем.

Стан дослідження. Слід зазначити, що питання діяльності журналістів стали предметом дослідження таких учених, як: Заєць І.С. [11], Письменний Є.О. [7], Зайцева-Калаур І. В. [10].

За умови розбудови правової держави в Україні одним із основних завдань постає забезпечення прав журналістів, тому мета статті полягає в аналізі проблематики захисту прав журналістів, спробувати розглянути окремі правові аспекти регулювання та висвітлити умови перешкоджання законній професійній діяльності.

Виклад основного матеріалу. Правові засади діяльності журналістів визначені Конституцією України, законами України «Про інформацію» [1],«Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» [2], «Про інформаційні агентства» [3], «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні засобами масової» [4], «Про телебачення і радіомовлення» [5], «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» [6] та іншими нормативно-правовими актами. Отже, право журналіста на безпеку має, перш за все, конституційний характер.

Стаття 34 Конституції України гарантує право на свободу думки, слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен, незалежно від професії, має право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно чи письмово [7]. Подібні права гарантує стаття 10 Європейської конвенції про захист прав людини.

У свою чергу, журналіст зобов'язаний притримуватися принципів інформаційних відносин, тобто в процесі діяльності використовувати лише достовірну інформацію та не зловживати правами, які надані законом.

Згідно зі статтею 15 частиною 3 Конституції України встановлено, що цензура в Україні заборонена. Відповідно до цього забороняється втручатися в професійну діяльність журналістів, контролюватиза змістом поширюваної інформації, замовчувати необхідну інформацію [8].

Умисне перешкоджання їх діяльності тягне за собою відповідальність згідно із законами України.

Стаття 171 Кримінального кодексу встановлює відповідальність за умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Відповідно до закону діяння караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на термін до шести місяців, або обмеження волі до трьох років. вплив на журналіста у будь-якій формі - штраф до двохсот неоподаткованих мінімумів, арешт до 6 місяців або обмеження волі до чотирьох років [9, с. 74].

Що стосується професійних прав журналістів, то в законі України «Про інформацію» йдеться мова про права та гарантії діяльності засобів масової інформації. Стаття 25 даного закону забезпечує право журналістів здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи. Вони мають право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи. Працівник має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, воєнних дій. Може відмовитися від авторства, якщо зміст після його редагування суперечить власним переконанням [10].

Українська журналістика протягом багатьох років переживала важкі часи. На жаль, це все спостерігається і донині. Досить часто засоби масової інформації наголошують про те, що кореспонденти під час виконання їх службових обов'язків: інформування жителів про діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування, неодноразово зазнавали утисків з боку юридичних і фізичних осіб. Серед головних причин, які зумовлюють перешкоджання професійній діяльності журналістів, можна виокремити такі: соціально-економічні та політичні, залежність засобів масової інформації від держави чи деформація правосвідомості людини, недоліки в роботі правоохоронних органів, що прослідковується у відсутності належної співпраці із ЗМІ, недоліки чинного законодавства, зниження рівня свободи слова [11].

Журналісти потребують належних заходів реагування з боку держави, правоохоронних органів, аби запобігти перешкоджанню їх професійній діяльності.

Згідно зі статтею 19 «Загальної декларації прав людини», яка ратифікована Україною, зазначається: «кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів» [12].

Системна безкарність проти журналістів продовжується спостерігатися і до сьогодні: акти насильства проти працівників преси залишаються поза увагою з боку влади, важко знайти такий випадок, де кривдника справедливо покарали, в більшості подібних ситуаціях призначаються лише незначні штрафи.

Так, в Україні поширюються сумнівна практика гонінь за журналістами, насамперед, за вільне висловлювання своїх поглядів. нерідко зустрічаються випадки незаконного вилучення опрацьованих матеріалів чи обмеження в доступі до інформації, досить-таки часто зазнають обмеження щодо висвітлення окремих тем, наприклад, критика особи, яка займає не останнє місце в органах державної влади.

На жаль, нападники залишаються безкарними, а позиція правоохоронців дуже часто виявляється байдужою, а й часом вони самі беруть участь у протиправних посяганнях. Яскравим прикладом їхньої агресії можна віднести інцидент між співробітниками Управління Державної Охорони України та знімальною групою телепрограми «Схема», коли вони знімали сюжет про весілля сина генпрокурора Юрія Луценка. Як наслідок, стався конфлікт, оператор зазнав тілесних ушкоджень під час виконання професійних обов'язків. Парадоксальним виявилося те, що під час службової перевірки в діях співробітників спецслужби не виявили жодних правопорушень стосовно даної ситуації [13].

Так, журналіст Сергій томіленко доволі чітко та влучно охарактеризував нинішню ситуацію: «Мусимо констатувати наявність подвійних стандартів у сфері дотримання прав журналістів, коли публічно, надто для західних партнерів України, виголошуються «правильні» заяви, а на ділі мало що змінюється в умовах роботи преси» [14]. отже, чинна влада навчилася створювати гарну «картинку», за якою приховується підступність, байдужість та в той же час безкарність.

Національна спілка журналістів України зафіксувала у 2017 році близько 90 випадків фізичної агресії щодо журналістів. Ці показники є неприпустимо високими, порівняно із попередніми роками. Індекс фізичної безпеки журналістів було оприлюднено 4 січня 2018 року. Дані засвідчили, що 14 випадках нападники є чиновники, посадовці, депутати, у 8 - правоохоронці, 3 інциденти сталися із застосуванням зброї [15]. З початку 2017 року було відкрито 200 справ по «журналістським» статтям: 17 справ передано до суду, 120 - закрито [16]. Бездіяльність правоохоронців просто дивує.

Держава не повинна контролювати засоби масової інформації, зловживати своїм статусом, вона покликана забезпечувати захист і сприяти свободі вираження поглядів, охороняти життя та професійні права журналістів. На відміну від загальноприйнятих стандартів, у нашій державі діє все навпаки. Журналісти все частіше зіштовхуються з проблемою щодо обмеження прав на свободу слова, подібні вчинки слід кваліфікувати за статтею 171 частиною 1 кримінального кодексу.

14 липня 2017 року співробітниками Національної поліції і Головної військової прокуратури в редакції газети «Вісти» - був проведений обшук. В офісі відбувся обшук телефонів журналістів, контактів та текстових повідомлень, що є свідченням загрози свободи преси.

Згодом знову відбулася подібна ситуація. 6 вересня представники Генеральної прокуратури прийшли з обшуком до будинку «1+1 Media». Внаслідок чого була заарештована будівля в місті Києві, яка орендується телерадіокомпанією «Студія 1+1». Справа стосувалася того, що розкрадались кошти з Приватбанку. Отже, дану ситуацію можна розглядати як метод тиску влади на медіаактив із метою припинення критики керівництва держави [16].

Тиск на засоби масової інформації відбувається систематично. Чергового утиску зазнала газета «Неделя», було здійснено хакерську атаку.

Наразі уряд не зацікавлений у розслідуванні умисних нападів, викрадень та й навіть вбивств. Під великий сумнів можна поставити доброчесність правоохоронної та судової систем.

Досить часто трапляються випадки, коли телеканал звільняє журналістів за відмову «шарити» певну впливову особу. Подібний випадок стався випадок на телеканалі ZIK. Одна із ведучих, Роксана Руно, звільнилася з каналу через небажання виконувати розпорядження власника Петра Димінського [17].

Із цього можна зробити висновок, наскільки сильно впливає влада на представників силових структур, що вони переходять межі дозволеного, цим самим порушуючи закони.

1 липня 2010 року постановою Верховною Радою України було створено Тимчасову слідчу комісію з питань розслідування випадків цензури у ЗМІ, тиску на свободу слова та перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Приводом для створення стали звернення журналістів, громадських медійних об'єднань, аби розслідувати ситуації, які пов'язані з перешкоджанням журналістській діяльності. Даний документ засвідчив, що 75% звернень - це скарги про тиск з боку органів державної влади, а інші 25% - перешкоджання їхній професійній діяльності погрозами і т.п.

Звернення журналіста «Нового каналу» Сергія Кутракова набула широкого резонансу, оскільки під час зйомки виставки «Волинська різня - польські і єврейські жертви ОУН-УПА» співробітники спец- підрозділу «Беркут» перешкоджали знімати бійку. Вона виникла між організаторами виставки та представниками партії «Свобода» [18].

Інцидент, який не залишився поза увагою Тимчасово слідчої комісссії, пов'язаний із Сергієм Андрушком, який є журналістом телеканалу СТБ. У своєму звернення він зазначив, що співробітники Управління Державної охорони, під час заходу за участю Президента, перешкоджали його професійній діяльності та навіть були нанесені тілесні ушкодження. Цікавим є те, що йому було відмовлено у порушенні кримінальної справи [18].

Справи були скасовані. Влада не зацікавлена в припиненні безкарності, хоча вони тягнуть за собою кримінально відповідальність згідно з статтею 364 частиною 1 Кримінального кодексу України, де йдеться мова про зловживання службовим становищем з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян [9, с. 165].

Таким чином, проблема щодо безпеки журналістів є актуальною, тому все більше створюються організацій, до яких зможуть звернутися журналісти у разі потреби. До всеукраїнських громадських організацій належать: Національна спілка журналістів України, незалежна медіа-профспілка України, Комісія з журналістської етики, Інститут медіа права, Інститут масової інформації; міжнародні організації - Міжнародна комісія юристів, Міжнародна асоціація медіа та комунікацій. Зроблений значний внесок зроблений щодо охорони журналістів, але, на жаль, це все не зовсім є дієвим в нашій країні, потрібно більш ефективні методи для боротьби із безкарністю. З незалежністю України було проголошено свободу слова, але влада не дотримується.

Враховуючи нинішню ситуацію, насамперед, необхідно знизити контроль за засобами масової інформації. для вирішення цієї проблеми необхідно проведення тренінгів із правоохоронними органами, з метою підвищення ефективності щодо виконання їхніх повноважень та обов'язків. Закріпити на законодавчому рівні єдиний нормативно- правовий акт, який би мав одногалузевий характер, оскільки на даному етапі відносини в сфері засобів масової інформації регулюються комплексним законодавством. Створити внутрішню та зовнішню системи моніторингу за діяльністю щодо реагування на вчинення злочинів щодо журналістів. для викорінення безкарності дуже важливо є гарантувати незалежність судової системи від різних чинників, наприклад, політичних, а також необхідно, щоб всі злочини розслідувалися оперативно, неупереджено та професійно.

Таким чином, можна із впевненістю сказати, що журналісти належать до групи професій із підвищеним рівнем ризику, тому саме уряд має сприяти створенню безпечних умов праці та нести відповідальність за те, аби запобігти погрозам та посяганням на журналіста, вони потребують особливого захисту з боку влади, а не навпаки.

інформація журналіст злочин

Список використаних джерел

1. Закон України «Про інформацію».

2. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

3. Закон України «Про інформаційні агентства».

4. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні засобами масової.

5. Закон України «Про телебачення і радіомовлення».

6. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

7. Письменський Є.О. Злочини у сфері професійної діяльності журналістів у контексті забезпечення потреб українського суспільства на сучасному етапі його розвитку. Вісник кримінологічної асоціації України. 2018. С. 96.

8. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. № 30. С. 141.

9. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 5 верес. 2017 року: (офіц.текст). К.: Паливода А.В., 2017. 212 с.

10. Зайцева-Калаур І.В. Авторські права журналіста. Вісник Запорізького національного університету. 2015. С. 68.

11. Заєць І.С. Детермінанти злочинного перешкоджання законній професійній діяльності журналістів України. Право і суспільство. 2014. С. 219.

12. Загальна декларація прав людини. Верховна Рада України. 1948.

13. В УДО кажуть, що журналістів не били: Перечепився, падав, схопився. Українська правда. 2017.

14. Системна безкарність за злочини проти журналістів - як з нею боротися. Українська правда. 2017.

15. Національна спілка журналістів України торік зафіксувала 90 випадків фізичної агресії щодо працівників ЗМІ.

16. Моніторинг ситуації з правами людини в Україні у другому півріччі 2017 року. Міжфракційне депутатське об'єднання «Заборонено забороняти».

17. Канал звільняє журналістів за їх відмову піарити Медведчука. Українські новини. 2018.

18. Розслідування випадків цензури у засобах масової інформації, тиску на свободу слова в Україні та перешкоджання законній професійній діяльності журналістів [Текст]: звіт / Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України. Київ, 2010.

Размещено на Allbest.ru