Незалежність судової гілки влади (на прикладі держав Центральної Європи)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Незалежність судової гілки влади (на прикладі держав Центральної Європи)

Попович Т.П.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії та історії держави і права ДВНЗ «Ужгородський національнийуніверситет»

Статтю присвячено дослідженню особливостей функціонування судової гілки влади в державах Центральної Європи. Розглянуто найбільш вагомі засоби забезпечення незалежності судової системи Чеської, Польської, Словацької та Угорської республік. Проаналізовано спільні та відмінні риси таких засобів у вищезазначених державах. судовий влада держава

Ключові слова: суди, незалежність судової гілки влади, держави Центральної Європи.

Статья посвящена исследованию особенностей функционирования судебной ветви власти в государствах Центральной Европы. Рассмотрены наиболее значимые средства обеспечения независимости судебной системы Чешской, Польской, Словацкой и Венгерской республик. Проанализированы общие и отличительные черты таких средств в вышеупомянутых странах.

Ключевые слова: суды, независимость судебной ветви власти, государства Центральной Европы.

The article is devoted to the research of the peculiarities of the functioning of the judicial branch in the states of Central Europe. The most significant means of ensuring the independence of the judicial system of the Czech, Polish, Slovak and Hungarian republics are considered. The common and distinctive features of such means in the above-mentioned states are analyzed.

Key words: courts, independence ofthe judicial branch, states ofCentral Europe.

Постановка проблеми. Демократична держава пе-редбачає інституційний механізм захисту прав людини. Головним у ньому виступає судова влада. Набір засобів забезпечення незалежності судів є різноманітним і представляє науковий та практичний інтерес для України, в якій упродовж двох десятиліть на порядку денному стоїть питання здійснення судово-правової реформи. Важливо підкреслити, що без забезпечення незалежності судів верховенство права (правова держава) є неможливим в інституційному відношенні. У цьому контексті слід погодитися з тим, що «після краху соціалізму стає зрозуміло, що становлення правової держави є більш важким завданням, ніж формування демократичних інститутів», а «перехід до демократії» не є настільки важким завданням, як «перехід до правової держави» [1, с. 79]. Діяльність у напрямі створення ефективних правових засобів забезпечення незалежності судів у державах Центральної Європи здійснювалася на підставі статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, у якій зазначено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом» у контексті Основних принципів незалежності судових органів ООН, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН у 1985 р. Комітет Міністрів Ради Європи підготував «Рекомендації державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки», в яких було зазначено в пунктах 4 і 5, що «незалежність суддів гарантується незалежністю судової влади загалом. Це є основним принципом верховенства права», а також те, що «судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів». Як випливає з його позиції, способи забезпечення незалежності судової влади Комітет Міністрів Ради Європи сформулював у пунктах 7 і 8: «Незалежність суддів та судової влади має гарантуватися Конституцією або бути закріпленою на найвищому правовому рівні держав-членів. На законодавчому рівні мають бути встановлені більш конкретні норми. Якщо судді вважають, що їхня незалежність опинилася під загрозою, то вони повинні мати можливість звернутися до ради суддів чи іншого незалежного органу або ж скористатися дієвими засобами правового захисту».

Загалом, актуальність обраної теми дослідження зу-мовлена значенням функціонування незалежної судової системи для існування та розвитку демократичної держави. Адже саме судова гілка влади забезпечує можливість ефективного захисту прав і свобод людини, а також створює механізми поновлення порушених прав.

Стан опрацювання. Проблематика незалежності судової гілки влади знайшла свій вияв у працях вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема В. Сладечка, С. Шевчука, В. Чорнобука, В. Гордовенка, Т. Галайденко та ін. Попри те, що ця тематика була предметом низки наукових праць та досліджень, існує потреба у ґрунтовному аналізі функ-ціонуючих засобів забезпечення незалежності суду саме через призму досвіду держав Центральної Європи.

Метою статті є аналіз найбільш вагомих засобів за-безпечення незалежності судової системи у державах Центральної Європи, виокремлення особливостей таких засобів у кожній із досліджуваних держав.

Виклад основного матеріалу. Європейський Суд із прав людини у справі Belios v. Switzerland (1988) визначив поняття суд: «Відповідно до практики Суду, поняття «суд» характеризується у матеріальному сенсі цього терміна функцією здійснення правосуддя, тобто вирішення справ, що належать до його компетенції на основі норм права та після провадження, що відбулося згідно з визначеною процедурою. Воно також має відповідати низці інших вимог: незалежності, зокрема від виконавчої влади, неупередженості, строку повноважень його членів, гарантіям його процедури, деякі з цих вимог містяться в тексті частини 1 статті 6». Аби вважатися «судом», такий орган також повинен мати компетенцію ухвалювати по суті справи рішення обов'язкового характеру [2, с. 242].

Аналіз засобів забезпечення незалежності судів дозволяє виокремити найбільш вагомі з них.

По-перше, необхідно вказати на недоторканість суддів. У Польській Республіці, якщо йдеться про суддю Конституційного трибуналу, його недоторканість закріплено в Конституції ПР 1997 р. Згідно зі статтею 196 Конституції, «суддя Конституційного трибуналу не може бути без попередньої згоди Конституційного трибуналу притягнутий до кримінальної відповідальності або позбавлений волі». Суддя, крім того, «не може бути затриманий або заарештований, окрім випадків, коли він затриманий на місці вчинення злочину або його затримання є необхідним для забезпечення належного перебігу процесу». У такому разі про затримання судді негайно повідомляють Голову Конституційного трибуналу, який може розпорядитися про негайне звільнення затриманого. Судді загальних судів, статус яких визначається Законом «Про устрій судів загальної юрисдикції» [3], так само наділені правом недоторканості.

У Чеській Республіці статус судді Конституційного суду передбачає право недоторканості. Він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності без згоди Сенату і якщо останній такої згоди не дасть, то кримінальне переслідування судді за вчинений злочин назавжди припиняється. Судді надається також право відмовитися давати свідчення щодо обставин, які йому стали відомі у зв'язку з виконанням функцій судді (ст. 86 Конституції). Зазначимо, що дозвіл однієї з палат законодавчої влади на кримінальне переслідування судді Конституційного суду трактується окремими чеськими дослідниками (наприклад, В. Сладечком) «втручанням до судової влади». Ними ж виносилася пропозиція, реалізована конституційною поправкою 2000 р., котрою передбачалося, що такий дозвіл повинен був даватися виключно пленумом Конституційного суду [4, с. 170].

Судді загальних судів також наділені правом недотор-каності. Судова реформа у 2001 році зі схваленням нового Закону «Про суди і суддів» звузила це право [5]. Згідно з § 76 вказаного Закону, «за злочин, учинений під час здійснення функцій судді або у зв'язку зі здійсненням цієї функції, суддя може бути притягнутий до кримінальної відповідальності або взятий під варту лише за згодою Президента республіки». При цьому орган, який розпочав процедуру кримінального переслідування щодо судді, повідомляє про це міністерство юстиції і голову відповідного суду.

У Словацькій Республіці після реформи 2001 р. судді Конституційного суду наділені правом недоторканості: вони не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності чи взяті під варту без згоди Конституційного суду. Якщо Суд такої згоди не дає, то кримінальне переслідування судді і в майбутньому стає неможливим. Під час тієї ж реформи 2001 р. право недоторканості суддів загальних суддів так само зміцнювалося. Нововведена частина третя статті 136 Конституції СР визначила, що згода на кримінальне переслідування судді або взяття його під варту є можливими лише за згоди Конституційного суду СР (раніше таку згоду надавала Національна рада - парламент).

По-друге, в усіх державах Центральної Європи було засновано спеціальний орган захисту незалежності суду. Такі спеціальні органи постали під час судових реформ у державах Центральної Європи напередодні прийняття до ЄС. У Польській Республіці статус Державної судової ради було закріплено Конституцією 1997 р., але лише в 2001 р. її повноваження й порядок діяльності були більш детально врегульовані спеціальним Законом «Про Державну судову раду» [6].

Державна судова рада складається з 25 членів: Голови Верховного суду, міністра юстиції, Голови Вищого адміністративного суду, особи, котру призначає Президент ПР, 15 членів, які обираються загальними зборами суддів Верховного суду, загальних, адміністративних і військових судів, 4 членів, що обираються Сеймом із депутатів, а також 2 членів, які обираються Сенатом із сенаторів. До повноважень ДСР належать такі: 1) подання висновку до Конституційного трибуналу про відповідність Конституції ПР нормативних актів у частині, в якій вони стосуються самостійності судів і незалежності суддів; 2) розгляд і оцінка кандидатів на посади суддів Верховного суду і Вищого адміністративного суду, а також на суддівські посади в загальних і військових судах; 3) унесення Президентові ПР подань про призначення суддів на вищеназвані посади; 4) розгляд подань про вихід суддів у відставку, а також надання згоди на продовження службових повноважень після досягнення ними 65 років; 5) розгляд питань про повернення суддів, які перебувають у відставці, до здійснення суддівських повноважень; 6) обрання дисциплі-нарного представника загальних судів; 7) висловлення думки у питаннях призначення і звільнення голів або заступників голів загальних чи військових судів; 8) затвердження правил професійної етики суддів і стеження за їх дотриманням.

У Словацькій Республіці Судова рада також була заснована в 2001 р. під час конституційної реформи. У розділ 2 глави 7 Основного закону СР з назвою «Суди Словацької Республіки» було внесено низку новел [7, в. 1557-1558]. Новою статтею 141а в Конституції СР було засновано Судову раду, врегульовано порядок її формування, повноваження. Головою Судової ради за посадою є голова Верховного суду СР, а також, окрім нього, до її складу входять: а) вісім суддів інших судів, які обираються і звільняються суддями Словацької Республіки; б) троє членів, які обираються і звільняються Національною радою СР; в) троє членів, які призначаються і звільняються Президентом СР; г) троє членів, які призначаються і звільняються Урядом СР.

Повноваження Судової ради (згідно з ч. З статті 141а Конституції СР) передбачають таке: 1) подає Президентові СР пропозиції на призначення суддів та звільнення;

1) подає Президентові СР пропозиції щодо кандидатів на призначення ним голови Верховного суду СР і заступника голови Верховного суду СР та пропозиції на звільнення;

2) подає Уряду СР пропозиції щодо кандидатів на призна-чення на посади суддів, які від імені Словацької Республіки входять до міжнародних судових органів; 4) обирає і звільняє членів дисциплінарних сенатів, а також обирає і звільняє голів дисциплінарних сенатів; 5) бере участь у підготовці проекту бюджету Верховного суду СР під час складання проекту державного бюджету; 6) приймає рішення щодо місця роботи судді та його переведення до іншої місцевості.

По-третє, звертає увагу спеціальний порядок призначення і звільнення суддів. У Польській Республіці конституційно закріплена процедура передбачає, що призначає суддів судів загальної юрисдикції Президент ПР за поданням Державної судової ради на невизначений строк. Облік вакансій суддів веде Міністр юстиції. Водночас у 2001 р. змінилися вимоги до претендентів на цю посаду. Стаття 61 Закону «Про загальний устрій судів» передбачає, що на посаду судді районного суду може претендувати особа, яка: 1) має польське громадянство і повну дієздатність; 2) має бездоганний характер; 3) закінчила вищий навчальний юридичний заклад у Польщі і здобула статус магістра або отримала відповідну освіту, яка визнається у Польщі; 4) придатна, зважаючи на стан здоров'я, до виконання суддівських обов'язків; 5) досягла 29 років; 6) склала суддівський чи прокурорський екзамен; 7) працювала суддівським чи прокурорським помічником щонайменше три роки або судовим референтом упродовж п'яти років.

У Чеській Республіці (згідно зі статтею 93 Конституції) суддів безстроково призначає Президент ЧР за поданням міністра юстиції.

У Словацькій Республіці (згідно з новою редакцією статті 145 Конституції СР) суддів призначає і звільняє Президент СР безстроково на підставі пропозицій Судової ради. На посаду судді може бути призначений громадянин Словацької Республіки, котрий досяг 30-річного віку та має вищу юридичну освіту. У такий спосіб скасовувався попередній порядок першого призначення судді з 4-річ- ним роки строком повноважень.

Указуючи на підстави для звільнення в державах Цен-тральної Європи, визначених конституціями та законами, необхідно вказати відсутність серед них такої підстави, як «порушення присяги» суддею.

По-четверте, у державах Центральної Європи за-конодавством передбачено низку інших засобів забезпечення незалежності судів, зокрема: а) спеціальний порядок створення і ліквідації судів, який передбачає прийняття рішення у формі закону та виключає довільність у цьому питанні; б) спеціальний порядок фінансування судової влади загалом і встановлення винагороди для суддів зокрема. В основі цієї гарантії незалежності стоять відповідні повноваження спеціального органу, який забезпечує незалежність судової влади. Так, наприклад, в Угорщині, згідно із Законом №116/1997 р. «Про систему судочинства та судову адміністрацію» [8], до повноважень Державної ради юстиції, окрім іншого, входить «підготовка пропозиції щодо бюджету в частині фінансування судів і звіт про виконання бюджету попереднього року для подання Уряду; якщо сума бюджетних асигнувань у бюджетній пропозиції Державної Ради юстиції й урядовому законопроекті щодо бюджету відрізняється, Уряд зобов'язаний надати детальну інформацію про початкову пропозицію і пояснення щодо різниці»; в) спеціальний порядок установлення винагороди для суддів, який передбачає закріплення відповідної процедури на рівні закону, встановлення співвідношення з іншими носіями публічної влади.

У Словацькій Республіці Закон «Про зарплати деяким конституційним діячам», схвалений у 1993 р., визначає певну впорядковану схему зарплат для носіїв конституційної влади, зокрема для суддів [9]. У §2 визначається, що депутатові Національної ради призначається щомісячно зарплата у розмірі, що втричі перевищує середню номінальну зарплату місячної винагороди працівника в економіці Словацької Республіки у попередньому календарному році. Розрахований у такий спосіб розмір зарплати депутата Парламенту виступає своєрідним еквівалентом. У § 16 закону визначається, що судді Конституційного суду встановлюється зарплата, що в 1,3 рази перевищує зарплату депутата щомісячно, а голові Конституційного суду, крім того, доплата 331,94 євро, його заступникові - 248,96 євро, голові сенату Конституційного суду - 165,97 євро. Суддям загальних судів (згідно з §23 закону) розмір щомісячної зарплати встановлюється у розмірі, що дорівнює розміру зарплати депутата Парламенту. Законом передбачено надбавки для голови й заступника Верховного суду в розмірах, аналогічних розміру надбавок, установлених для голови й заступника голови Конституційного суду. Для Голови Судової ради, основним завданням якої є забезпечення незалежності судової влади, згідно з §19а закону, щомісячна зарплата встановлюється у розмірі, що в 1,5 рази перевищу зарплату депутата Парламенту. У цій же країні згідно із спеціальним законом винагорода судді встановлена у розмірі посадового окладу члена парламенту, а судді Верховного Суду і судді Спеціалізованого кримінального суду - з коефіцієнтом 1,3 до такого окладу (Закон «Про суддів і присяжних та внесення змін і доповнень до деяких законів» (385/2000 Z. г.).

Висновки. Демократична держава передбачає інститу- ційний механізм захисту прав людини і головним у ньому виступає судова влада. У державах Центральної Європи в реформах проявлялося розуміння того, що демократія є неможливою без верховенства права і тому забезпечення параметрів незалежного суду виступало ключовою ціллю судово-правової реформи.

На основі проведеного дослідження можна стверджувати, що у процесі судово-правових реформ у державах Центральної Європи було розроблено низку засобів для забезпечення незалежності судової системи. Серед них виокремимо такі: надання суддям гарантій недоторканості, встановлення спеціального порядку призначення та звільнення з посад, створення спеціальних органів, діяльність яких спрямована на забезпечення незалежності суду, тощо.

Список використаних джерел

1. Zakosek N. Pravna drzava і demokracija u postsocijalizmu. Politicka misao. Zagreb, 1997. G. 34, № 4. S. 78-85.

2. Шевчук C. Судовий захист прав людини: практика Європейського Суду з прав людини в контексті західної правової традиції. Київ: Реферат, 2010. 848 с.

3. Ustawa z dnia 27 Іірса 2001 r. Prawo о ustroju s^dow powszechnych. Dziennik Ustaw Rzeczpospolitej Polskiej. № 98. Poz. 1070.

S. 7221-7267.

4. Sladecek V. Ьstavni soudnictvi v Ustave Ceske republiky (skutecnost a predstavy). Aktuдlnost zmen Ьstavy CR. Brno, Masarykova univerzita. 1999. S. 167-177.

5. Zдkon о soudech a soudcich. Sb. zдkonь CR c. 6/2002. S. 125-178.

6. Ustawa z dnia 23 lipca 2001 r. Prawo о krajovej Radzie Sadownictwa. Dziennik Ustaw Rzeczpospolitej Polskiej. 2001. № 100. Poz. 1082.

S. 7368-7370.

7. Predseda Narodnej rady Slovenskej republiky Vyhlasuje uplne znenie Ьstavy Slovenskej republiky c. 460/1992 Zb., ako vyplyva zo zmien a doplneni vykonanych ьstavnym zдkonom c. 244/1998 Z.z., ьstavnym zдkonom c. 9/1999 Z.z. ьstavnym zдkonom c. 90/2001 Z.z.. Sb. zдkonov c. 135/2001. S. 1538-1560.

8. Evi LXVI. torveni a birosagok szervezeterol es igazgatasarol. Torvenyek es rendeletek hivatalos gjujtemenye 1997. S. 327-263.

9. Zдkon Narodnej rady Slovenskej republiky c. 120/1993 Z. z. о platovych pomeroch niektorych ьstavnych cinitel'ov Slovenskej republiky vzneni neskorsich predpisov URL: https://www.nrsr.sk/web/Static/sk-SK/NRSR/Doc/zd_platove-pomery.pdf.

Размещено на Allbest.ru