Характеристика прав потерпілого в кримінальному провадженні щодо відшкодування шкоди

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика прав потерпілого в кримінальному провадженні щодо відшкодування шкоди

Топчій В.В.

Анотації

Стаття присвячена характеристиці основних прав потерпілого у кримінальному провадженні щодо відшкодування шкоди. Автор аналізує у статті порядок відшкодування шкоди в кримінальному провадженні та напрями вдосконалення чинного законодавства щодо способів відшкодування.

Ключові слова: потерпілий, права потерпілого, кримінальне провадження, гарантії, відшкодування шкоди.

Статья посвящена характеристике основных прав потерпевшего в уголовном производстве по возмещению вреда. Автор анализирует в статье порядок возмещения вреда в уголовном производстве и направления совершенствования действующего законодательства относительно способов возмещения.

Ключевые слова: потерпевший, права потерпевшего, уголовное производство, гарантии, возмещение ущерба.

The article is devoted to the characterization of the fundamental rights of the victim in the criminal proceedings for damages. The author analyzes the procedure for damages in criminal proceedings and directions for improving the current legislation on remedies.

Key words: victim, victim's rights, criminal proceedings, guarantees, damages.

Постановка проблеми. У сфері кримінальних процесуальних відносин, де вирішуються питання, пов'язані з такими людськими цінностями, як життя, свобода, честь, гідність, гостро стоїть питання про те, щоб становище (статус) особи визначалось не тільки офіційно проголошеними правами, але й їх гарантованістю. Звідси - проблема гарантій інтересів особи і, перш за все, потерпілого в кримінальному провадженні.

У нинішніх умовах реформування кримінального процесу першочерговими є завдання щодо впровадження європейських стандартів доступу до правосуддя і права на справедливий суд у діяльність представників правоохоронних органів та судів. Отже, проблеми реалізації процесуальних гарантій через інститут відводу та самовідводу набули підкресленої актуальності.

Важливість і актуальність інституту кримінально- процесуальних гарантій пояснюється особливим значенням його для сфери основних громадянських прав і свобод, для врегулювання діяльності органів правосуддя задля виконання завдань кримінального провадження [1].

Стан опрацювання. Вагомий внесок у розробку питань, пов'язаних з особливостями процесуального становища потерпілого у кримінальному провадженні, зробили такі науковці, як В. Введенська, М. Гошовський, С. Давиденко, В. Денисова, В. Калугін, О. Кучинська, М. Михаєнко, В. Нор, В. Пожар, С. Портянко та інші.

Метою статті є подальша теоретична розробка прав потерпілого у кримінальному провадженні. шкода кримінальний законодавство

Виклад основного матеріалу. Велике значення цього інституту зумовлено самою специфікою діяльності з розслідування і судового розгляду кримінальних проваджень, яка пов'язана з можливістю застосування примусових правообмежуючих заходів. "Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути піддано свавільному арешту чи триманню під вартою. Нікого не може бути позбавлено волі інакше, як на таких підставах і відповідно до такої процедури, які встановлені законом", - так проголошує принцип недоторканності особи, закріплений в ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права [2, с. 39].

У сфері забезпечення прав потерпілих на відшкодування шкоди важливою процесуальною гарантією є процесуальна форма, що визначає порядок провадження загалом, алгоритм проведення окремих процесуальних дій, а також порядок прийняття, зміст і форму процесуальних рішень [3, с. 197]. Дотримання процесуальної форми є непорушною умовою забезпечення законності у сфері кримінального судочинства, виконання завдань, які стоять перед ним, важливою гарантією прав й інтересів учасників кримінальної процесуальної діяльності, а також гарантією виконання обов'язків, покладених на суб'єктів процесу. кримінальну процесуальну форму щодо забезпечення відшкодування потерпілому завданої кримінальним правопорушенням шкоди визначено в положеннях ст.ст. 55, 56, 61-64, 127-130 КПК України. Зазначені норми передбачають способи та порядок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в кримінальному провадженні, а також окреслюють права потерпілих (цивільних позивачів) та обов'язки слідчого щодо забезпечення потерпілому необхідних умов для реалізації його прав і законних інтересів під час досудового розслідування.

Незважаючи на те, що в національному законодавстві передбачено процесуальні гарантії відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, увагу варто акцентувати на впровадженні принципів відшкодування шкоди, завданої потерпілим унаслідок кримінального правопорушення.

Засади (принципи) кримінального провадження нерозривно пов'язані й утворюють єдину систему. Вони відіграють концептуальну роль у забезпеченні гарантій прав і законних інтересів учасників кримінального провадження [4, с. 150]. Актуальним є питання співвідношення процесуальних презумпцій, принципів і гарантій відшкодування шкоди. Із цього приводу П.С. Елькінд цілком аргументовано зазначає: "<...> дотримання принципів кримінального провадження є найважливішою гарантією виконання завдань кримінального судочинства" [5, с. 41]. Принципи є фундаментальними засадами побудови всієї системи кримінального провадження, їх текстуальне відображення в КПК України є бажаним і навіть необхідним [6, с. 357]. Походження слова "принцип" визначає первинність і фундаментальність правових норм, що належать до принципів. Останні є відображенням правових ідей, теорій, підходів до праворозуміння, формування юридичної практики, правової культури [7, с. 115].

Усі положення кримінального процесуального законодавства мають ґрунтуватися, підпорядковуватися та відповідати принципам. Чільне місце в системі принципів кримінального процесу належить принципу законності. Він зобов'язує всіх учасників провадження неухильно виконувати норми кримінального процесуального законодавства. Порушення його в контексті забезпечення відшкодування моральної, майнової та фізичної шкоди, завданої злочином, є недопустимим. Із цього приводу М. Орлов зазначає: "Процес відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди складний не тільки сам собою. Він передбачає наявність належного законодавства і точне втілення його приписів у життя. Але цей процес також найчастіше пов'язаний зі значним обмеженням демократичних прав і свобод, наданих громадянам конституцією України, а будь-яке їх обмеження допустиме лише в межах закону" [8, с. 70]. Забезпечення відшкодування шкоди слідчим супроводжується заходами забезпечення кримінального провадження, тому безпосередньо пов'язане зі значним обмеженням демократичних прав і свобод осіб, залучених у сферу кримінального процесу. Недотримання вимог закону під час застосування цих заходів призводить до визнання доказів недопустимими, а отже, унеможливлює здійснення доказування завданої шкоди й подальше її відшкодування. Аналізований принцип зобов'язує слідчого правильно визначити предмет доказування щодо цивільного позову, якщо його було заявлено, з'ясувати, у чому конкретно виявилася шкода, її розмір тощо. Принцип законності в діяльності слідчого, спрямований на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, полягає в: забезпеченні законності під час перевірки інформації про майно, на яке може бути накладено арешт із метою забезпечення цивільного позову; забезпеченні законності під час проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій щодо виявлення майна та інших матеріальних цінностей осіб, підозрюваних у вчиненні злочину. Важливе значення для забезпечення прав потерпілих на відшкодування шкоди має також принцип публічності. Відповідно до цього принципу, слідчий зобов'язаний за законом і службовим обов'язком ужити заходів для усунення негативних наслідків учиненого кримінального правопорушення, зокрема відшкодування завданої ним шкоди. У главі 9 КПК України передбачено такі способи відшкодування (компенсації) шкоди потерпілому: добровільне відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди підозрюваним, обвинуваченим чи за його згодою будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою; відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, коштом Державного бюджету України; заявлення цивільного позову в кримінальному провадженні. З огляду на принцип публічності, досудове розслідування має бути спрямовано не лише на встановлення осіб, які скоїли злочин з метою притягнути їх до кримінальної відповідальності, а й на виконання завдань, пов'язаних із цивільно-правовою відповідальністю обвинувачених та осіб, які за законом несуть матеріальну відповідальність за результати злочинної діяльності обвинувачених (цивільних відповідачів). Саме слідчий зобов'язаний за принципом публічності здійснювати доказування заявленого цивільного позову, тобто вчиняти процесуальні дії, спрямовані на встановлення його підстав, розміру, способу відшкодування тощо. Покладаючи цей обов'язок на слідчого, держава певним чином прагне захистити особу, її права й охоронювані законом інтереси від суспільно небезпечних діянь, перелік яких вона встановлює. Процесуально-правовий зміст принципу публічності виявляється в органічному поєднанні інтересів держави щодо охорони прав і свобод людини та громадянина, зокрема потерпілого й обвинуваченого, із завданням запобігання злочинів і справедливого покарання винного та відшкодування завданих збитків [9, с. 513]. Важливим є взаємозв'язок принципу публічності й публічного інтересу. До змісту публічного інтересу належать інтереси держави, суспільства й особистості. Не можна визнати досягнутими інтереси публічних утворень, якщо ігнорують інтереси окремої особи [9, с. 513]. Зокрема, йдеться про інтерес фізичної особи у відшкодуванні шкоди, якої вона зазнала через кримінальне правопорушення. Таким чином, принципи законності та публічності відіграють важливу роль у діяльності слідчого з відшкодування шкоди, якої особа зазнала внаслідок учинення кримінального правопорушення, відображають правові ідеї законодавця щодо відновлення прав потерпілих осіб. Водночас на формування процесу відшкодування шкоди впливають не лише гарантії та принципи, а й кримінальні правові презумпції. Так, В.А. Ойгензихт визначає презумпцію як юридичні правила, положення та прийоми процесу доказування, за допомогою яких можна дійти висновку про наявність певних обставин, фактів, правових статусів і властивостей [10, с. 26]. Дослідник С.О. Ковальчук тлумачить презумпції як явище, що розглядають поза зв'язком із нормами права [11, с. 224]. Таким чином, презумпціями є неспростовні факти, наявність яких не потребує доказування в кримінальному процесі. В аспекті забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним провадженням, цікавою для дослідження є презумпція заподіяння шкоди. її суть полягає в безумовному визнанні державою завданої шкоди. Це стосується здебільшого злочинів із формальним складом. Вони презюмуються в усіх випадках такими, що завдають шкоди суспільним відносинам, охоронюваним законом. Ця презумпція є неспростовною [7, с. 115]. для кваліфікації злочину та притягнення особи до кримінальної відповідальності слідчому не треба встановлювати шкідливі наслідки. Проте суперечливим є положення п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Вимога цієї статті поширюється на злочини як із формальним, так і з матеріальним складом. Водночас виникає ситуація, за якої згідно з презумпцією завдання шкоди, остання не підлягає встановленню, однак відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 кПк України слідчий зобов'язаний здійснювати доказування виду та розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. З огляду на зазначене, положення аналізованої статті потребує законодавчого врегулювання. До того ж, проблемним і досить дискусійним є питання відшкодування моральної, майнової та фізичної шкоди потерпілим особам у злочинах із формальним складом. У межах кримінального провадження з формальним складом осіб, які зазнали шкоди, не визнають потерпілими, цивільний позов, відповідно, не заявляють, а слідчий не вживає заходів для забезпечення відшкодування шкоди. Механізм відшкодування шкоди, завданої такими злочинами, у порядку цивільного судочинства не дієвий.

Висновки

Тому окреслене питання потребує глибшого дослідження та законодавчої регламентації для забезпечення права потерпілих на відшкодування шкоди від злочинів із формальним складом. Таким чином, гарантії, принципи та презумпції утворюють систему, яка має забезпечити дотримання прав і свобод усіх учасників кримінального провадження, зокрема щодо відшкодування шкоди. Вони є засобами, які надають змогу забезпечити відновлення порушених прав. Однак правове регулювання зазначеного кола питань не можна визнати задовільним. Деякі з них є досить дискусійними та потребують подальшого вивчення [15].

Таким чином, враховуючи зазначені вище положення, необхідно рекомендувати зміни до КПК України та КК України щодо введення положення про обов'язок винної особи відшкодувати шкоду потерпілому як у матеріальних, так і формальних складах злочинів, а також регламентувати відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні і коштом держави, що потребує прийняття спеціального закону, де мають бути чітко регламентованими підстави, умови та порядок відшкодування шкоди коштом держави. Наукове обґрунтування законодавчого закріплення певних спірних положень досліджуваного питання сприятиме реальному досягненню завдань кримінального провадження.

Список використаних джерел

1. URL: http://historylaw.eenu.edu.ua/publ/2_92_2014/rozdil_4_kriminalne_ta_kriminalno_vikonache_pravo_kriminologija_ kriminalnij_proces/g_denisova_kriminalno_procesualni_garantiji_jikh_vidi_ta_misce_institutu_vidvodu_samovidvodu_u_jikh_ strukturi/27-1-0-138.

2. Права людини. Основні міжнародно-правові документи. К.: Наукова думка, 1989. С. 39-54.

3. Вітрук О.В. Процесуальні гарантії забезпечення відшкодування потерпілому завданої кримінальним правопорушенням шкоди. Вісник Чернівецького факультету Національного університету "Одеська юридична академія". 2015. № 3. С. 190-201.

4. Орлов К. Кримінально-процесуальні гарантії відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином. Право України. 2004. № 5. С. 68-71.

5. Бегма А. Окремі питання цивільного позову в кримінальному процесі. Підприємництво, господарство і право. 2005. № 8. С. 149-152.

6. Элькинд П.С. Право обвиняемого на защиту в советском уголовном процессе (общие вопросы). Вопросы защиты по уголовным делам: сб. ст. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1967. С. 7-44.

7. Дидич О.Ю. Система принципів кримінального процесу України: еволюція поглядів. Актуальні проблеми держави і права. 2013. Вип. 69. С. 353-358.

8. Солоніна О.П. Особливості використання презумпції заподіяння шкоди при вчиненні злочину з формальним складом у доказуванні за кримінальними справами. Наше право. 2014. № 1. С. 114-119.

9. Волошина В.К. Визначення принципу публічності та його зміст на досудових стадіях. Актуальні проблеми держави і права. 2012. Вип. 64. С. 511-516.

10. Ойгензихт В.А. Понятие гражданско-правовой презумпции. Советское государство и право. 1975. № 10. С. 25-33.

11. Ковальчук С.О. Поняття, ознаки і види правових презумпцій, які діють у кримінальному провадженні. Вісник Чернівецького факультету Національного університету "Одеська юридична академія". 2013. № 1. С. 222-233.

12. Соф'їн М.І. Процесуальні принципи і гарантії забезпечення слідчим відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. URL: http://www.naiau.kiev.ua/ojs/index.php/lawjoumal/artide/viewFile/509/512.

Размещено на Allbest.ru