Проблеми встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб в Україні

Тищенко Олег

студент 5-го курсу факультету права, гуманітарних і соціальних наук

Кременчуцького національного університету імені М. Остроградського

Науковий керівник - Митрофанов Ігор Іванович,

доцент кафедри галузевих юридичних наук

Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, доктор юридичних наук, доцент

Загальновідомо, що за національним законодавством кримінальній відповідальності підлягають лише фізичні осудні особи. Проте Україна намагається набути членства в Європейському Союзі, що спричиняє необхідність реформування всієї правової системи нашої країни. Не є винятком і кримінальне законодавство України. Разом з тим, зміни до Кримінального кодексу України (далі - КК) щодо юридичних осіб не беруть до уваги традиції національної правової системи, тому ці зміни не завжди позитивні, оскільки вносяться під тиском Європейського Союзу.

Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України щодо відповідальності юридичних осіб, прийнятий 23 травня 2013 р., що набрав чинності від 1 вересня 2014 р. Цей закон доповнив КК України розділом XIV-1 «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб». Нормами цього розділу КК України встановлено

Зокрема, у розділі XIV1 КК України законодавець визначив:

1) підстави (вичерпний перелік статей, за вчинення яких передбачено можливість застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб) для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру (ст. 963 КК України);

2) перелік юридичних осіб, до яких застосовуються заходи кримінально-правового характеру (ст. 964 КК України);

3) підстави для звільнення юридичної особини від застосування заходів кримінально- правового характеру (ст. 965 КК України);

4) види заходів кримінально-правового характеру, що застосовуються до юридичних осіб (ст. 966 КК України), зокрема такі, як:

- штраф у розмірі від 5 до 75 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85000 - 1 275 000 грн.) (ст. 967 КК України);

- конфіскація майна юридичної особи (ст. 968 КК України);

- ліквідація юридичної особини, яка застосовується судом у разі вчинення її уповноваженою особою будь-якого із злочинів, передбачених ст.ст. 109, 110, 113, 146, 147, 160, 260, 262, 258-2585, 436, 4361, 437, 438, 442, 444, 447 КК України (ст. 969 КК України);

5) загальні правила застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру (ст. 9610 КК України);

6) застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру за сукупністю злочинів (ст. 9611 КК України).

За законодавством про кримінальну відповідальність до юридичної особини можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру за: 1) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особині будь-якого із злочинів, передбачених у ст.ст. 209 (легалізація (відмивання) доходів, отриманих в результаті вчинення злочину) та 306 (використання коштів, здобутих від протиправного обігу наркотиків), ч. ч. 1 і 2 ст. 3683 (підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), ч.ч. 1 і 2 ст. 3684 (підкуп особи, яка надає публічні послуги), ст.ст. 369 (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі) та 3692 (зловживання впливом) КК України; 2) незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу законом або установчими документами юридичної особини обов'язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із злочинів, передбачених у ст.ст. 209 (легалізація (відмивання) доходів, отриманих в результаті вчинення злочину) та 306 (використання коштів, здобутих від протиправного обігу наркотиків), ч. ч. 1 і 2 ст. 3683 (підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), ч.ч. 1 і 2 ст. 3684 (підкуп особи, яка надає публічні послуги), ст.ст. 369 (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі) та 3692 (зловживання впливом) КК України; 3) вчинення її уповноваженою особою від імені юридичної особини будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 258-2585 (встановлюють покарання за терористичну діяльність) КК України; 4) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особині будь-якого із злочинів, передбачених ст.ст. 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), 113 (диверсія), 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), 147 (захоплення заручників), ч.ч. 2-4 ст. 1591 (порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму), ст.ст. 160 (підкуп виборця, учасника референдуму), 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), 262 (викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем), 436 (пропаганда війни), 437 (планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни), 438 (порушення законів та звичаїв війни), 442 (геноцид), 444 (злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист), 447 (найманство) КК України.

Указані зміни в законодавстві про кримінальну відповідальність викликали багато дискусій між національними науковцями та правниками. Сучасні теоретичні підходи до такого явища, як кримінальна відповідальність юридичних осіб можна умовно звести до трьох моделей: 1) введення кримінальної відповідальності юридичних осіб; 2) невведення кримінальної відповідальності юридичних осіб; 3) компромісний варіант.

Багато вчених посилаються на досвід зарубіжних країн, де накопичений досвід у протидії таким явищам, як корупція й екологічна злочинність [1; 2]. При цьому в першій моделі юридична особа розглядається як самостійний суб'єкта поряд з фізичною особою. Вказана модель характерна для правничих систем країн загального права (Англія, Шотландія, США, Канада і т.д.) і для деяких країн, що належать до романо-германської сім'ї права (Австрія, Бельгія, Люксембург і т.д.). Зазначена модель не може бути застосована в Україні, оскільки не відповідає традиційній кримінально-правовій доктрині відповідальності. Тільки за наявності вини (усвідомлене (психічне) ставлення суб'єкта до діяння і його наслідків) вчинене набуває реальної суспільної небезпеки.

Друга модель кримінальної відповідальності юридичних осіб враховує принцип відповідальності особи за вчинення злочину в більшій мірі та грунтується на визнанні фізичної особи єдино можливим суб'єктом злочину. У разі ж участі юридичної особи в злочині, що вчиняється фізичною особою в його інтересах, юридична особа поряд з фізичною особою піддається кримінально-правовому впливу. В даний час ця модель введена в кримінальне законодавство таких країн, як Україна, Албанія, Іспанія, Латвія, Мексика, Перу, Туреччина, Швейцарія. На думку деяких вчених, для української правової системи ця модель найбільш краща, тому що дозволяє ефективно протидіяти злочинності юридичних осіб без зміни чинної доктрини кримінального права, яка в більшій мірі, ніж інші світові кримінально-правові системи, де існує принцип особистої винної відповідальності. Із урахуванням того, що юридична особа не розглядається як суб'єкта злочину, як правило, несприятливі кримінально-правові наслідки участі в злочині відносяться не до інституту покарання (яке несе тільки фізична особа), а до інших заходів кримінально-правового впливу.

Відповідно до третьої моделі, юридична особа підлягає адміністративній відповідальності за причетність до злочину. Іноді цю модель називають «квазікримінальною відповідальністю юридичних осіб». Вона характерна для країн, що займають помірковану позицію щодо заходів впливу щодо юридичних осіб. Зазначена модель сьогодні впроваджена в Німеччині, Італії, Швеції. кримінальний відповідальність юридичний

Необхідність внесеня змін до Кримінального кодексу України супроводжувалося й тим, що Україна приєдналася до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності, до Конвенції ООН проти корупції та до Конвенції про кримінальну відповідальність за корупцію, які передбачають обов'язок держав-учасниць ввести кримінальну відповідальність юридичних осіб за причетність до певних видів злочинів.

Питання про кримінальну відповідальність юридичних осіб має бути вирішено з урахуванням правових принципів держави-учасниці. Згідно зі ст. 18 КК України кримінальної відповідальності підлягає тільки осудна фізична особа, яка досягла відповідного віку. Таким чином, тільки фізичні особи можуть бути суб'єктами кримінальної відповідальності за кримінальним законодавством України. Однак одна із вимог вступу в Європейський Союз - це реформування КК. Одна із реформ введення інституту кримінально-правового впливу щодо юридичних осіб, але як би без притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Розглянувши моделі регулювання інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб, очевидно, що кожна з них має як свої плюси, так і недоліки. Концепція кримінальної відповідальності юридичних осіб вельми приваблива та перспективна, особливо в плані підвищення ефективності боротьби з цілою низкою специфічних видів злочинної діяльності, включаючи організовану злочинність. Згідно з позицією загальної теорії права, юридична особа розуміється як штучно створений за допомогою простої фікції суб'єкт права. Відповідно до даної концепції, юридична особа створюється для певної мети, причому тільки держава відповідним актом може «викликати його до життя», визначаючи при цьому сферу його діяльності. Можна сказати, що юридична особа не може діяти без волі людей, будучи при цьому самостійним суб'єктом правовідносин. Також необхідно сказати кілька слів про вину юридичної особи. Варто зазначити, що кожен фахівець, який не підтримує концепцію кримінальної відповідальності юридичних осіб, особливу увагу звертає на винність юридичної особи. Згідно зі ст. 23 КК України кримінальна відповідальність особи настає лише за той злочин, в якому доведено вину. Вина є психічним ставленням особи до вчиненого - психічна ж діяльність залишається для юридичної особи явищем непізнаваним і недосяжним, оскільки вина охоплює саме сторони психічного життя людини. Необхідно додати, що прихильники кримінальної відповідальності юридичних осіб також говорять про те, що не слід користуватися термінами «вина», «винність», що мають психологічний зміст. Деякі пропонують скористатися англійським принципом ототожнення або ідентифікації.

Список використаних джерел

1. Митрофанов І.І. Проблеми визнання юридичної особи суб'єктом кримінальної відповідальності. Право і суспільство. 2010. № 1. С. 88-94.

2. Митрофанов І.І. Теоретичні засади механізму реалізації кримінальної відповідальності: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Харків, 2017. 38 с.

Размещено на Allbest.ru