Відмежування позики і позички

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відмежування позики і позички

Воронова С.

В Цивільному кодексі України застосовуються такі поняття, як «позика» і «позичка»[7]. Зміст цих понять хоча й має дещо спільного, та по суті своїй вони означають зовсім різні речі. Аналіз статей Цивільного кодексу України дозволив здійснити наступне порівняння за договором позики позичкодавець передає у власність позичальнику гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а остання сторона зобов'язується повернути позикодавцю цю суму грошей або цю кількість речей цього ж роду та цієї якості. Також Цивільний кодекс України тлумачить договір позички: позичкодавець безоплатно передає користувачеві речі для тимчасового користування. На наш погляд, позика є відносинами на кшталт банківського кредиту, а позичка - оренди. А юрислінгвістичне звучання цих понять майже подібне, і пересічний громадянин навіть не здогадується про цілий ряд відмінностей між досліджуваними поняттями[6]. До того ж, що не раз доводилось чути від досить освічених (в тому числі, з правових питань) людей, що: «А позичка - це позика, тільки маленька». Судячи із звучання та написання цих двох слів, порівняння має свою логіку. Вважаємо, поняття «позика» і «позичка» явища тотожні. За наявністю певних відмінностей[8].

Перекладаючи на російську мову слова «позика» - пишеться і звучить «заем», а «позичка» - «ссуда». При використанні таких понять як «заем» і «ссуда» думка, що це одне й те саме, не виникає. Кожне з понять означає різні об'єктивно існуючі правовідносини. Однак цивільне право, звідки взяті ці поняття є, так би мовити, «наймасовішим»; воно регулює наше життя, саме до нього найчастіше звертаються пересічні громадяни. Тому термінологія цивільного права має бути зрозумілою не лише юристам, а й особам інших професій[9].

Взагалі, піднявши питання про правильність української правничої лексики, хочеться декілька слів сказати про застосування української мови взагалі при складанні юридичних документів, зокрема при складанні текстів рішень господарських судів. Зрозуміло, що українська правнича лінгвістика активно застосовується в нашому суспільстві останнє сторіччя. Причому курс «української ділової мови» вивчається в усіх навчальних закладах незалежно від їх профілю.

Звернемо увагу на основні відмінності договору позички із зовнішньо схожим на нього договором позики, а саме:

1) право власності на річ у разі надання її у позичку зберігається за її власником (позичкодавцем), водночас як за договором позики річ переходить у власність позичальника[9];

2) предметом договору позички є річ, визначена індивідуальними ознаками, а предметом договору позики - річ, яка визначена родовими ознаками, та грошові кошти[9];

3) за договором позички, користувач зобовґязаний повернути ту саму річ, яку отримав у користування, а за договором позики повертається річ того ж роду та якості (у випадку позики грошей - така ж сума грошових коштів)[7,9];

4) договір позички може бути реальним або консенсуальним, тоді як договір позики може бути лише реальним[9];

5) до договору позички можуть застосовуватися норми, що регулюють найм (оренду), а до договору позики застосування цих норм не допускається[9];

6) договір позички завжди є безвідплатним, а договір позики може бути як відплатним, так і безвідплатним[9].

Досліджуючи цю проблематику можна дійти наступного висновку, договір позики посідає самостійне місце серед інших цивільно-правових інститутів, має легальний характер та забезпечує цивільно-правове регулювання суспільних відносин.

Відмінність між договором позики й іншими цивільними договорами (купівлі-продажу, міни, оренди, позички) полягає в тому, що предметом договору позики є речі, визначувані родовими ознаками, повністю споживані під час дії договори[5,2].

В свою чергу, нами здійснено порівняння договору позики із договором позички.

Розмежування понять позички та позики становить не тільки науково-теоретичний інтерес, а й має принципове значення в правозастосовчий практиці.

Договір позики відрізняється від договору позички фактично за предметом, оскільки предмет останнього - речі незамінні (індивідуально-визначені) та неспоживчі. Таке довготривале змішування понять позички й позики призвело до того, що зараз вже неможливо досягнути цілковитої зміни ситуації[5].

Проаналізуювавши на сутність договорів сторонами чи суб'єктами договору позики є позикодавець - той, хто надає у позику предмет договору, і позичальник - той, хто його отримує. Ними можуть бути фізичні і юридичні особи -- дієздатні громадяни, юридичні особи, держава та інші публічні утворення. Нещодавно актуальним стало питання про можливість отримання позик юридичними особами від своїх працівників чи засновників - фізичних осіб[3].

Внаслідок договору позики об'єктом позики можуть бути гроші та інші речі, визначені родовими ознаками, які передаються позикодавцем у власність позичальнику.

Зміст договору полягає в передачі грошей або інших родових речей від однієї особи (позикодавця) до іншої (позичальника) у власність[11].

Позика вважається повернутою з моменту фактичного передання речей, визначених родовими ознаками, позикодавцеві (із рук в руки) або з моменту зарахування грошових коштів, що позичалися, на банківський рахунок позикодавця.

Договір позики у переважній більшості є платним. У ВРУ існує проект закону, де позика буде сплачуватись за рішенням суду з відсотками[1].

Відсутність у договорі умови про винагороду не означає, що договір є безоплатним. Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, яка надається у позику[12].

Договір позики може бути строковим, тобто таким, що передбачає конкретний строк повернення отриманого позичальником майна, або безстроковим, якщо строк виконання позичальником його зобов'язання не визначений або визначений моментом витребування[4].

Права і обов'язки сторін зважаючи на однобічність цього договору, можуть бути розглянуті у межах обов'язків позичальника, що визначають права позикодавця.

Таким чином, що поняття «позика» і «позичка» в законодавстві України та юридичній літературі часто змішуються та вживаються як синоніми. Відомий цивіліст проф. Мейер Д.І. відмітив, що поняття позички з'явилось в нашому законодавстві під впливом римських розумінь про commodatum - реальний договір за яким індивідуально-визначена річ передається у безоплатне користування для користування на певний строк, що є безкоштовним майновим наймом. В збірці законів Російської імперії позичка була визначена як безоплатний найм рухомого майна. Однак, в законодавстві і практиці мало місце не розуміння відмінності цих двох понять[10].

Це відмічав проф. Шершеневич Г.Ф. Він вказував на принципове видову відмінність позички і позики. Він виділив наступне: «З юридичної точки зору між цими поняттями немає однаковості, що в побуті і в законодавстві вони змішуються». Однак при цьому вважає, що це змішання набуло такої масовості в вітчизняному законодавстві французьким правом, яке ставить поряд pret a usage и pret de consommation. Законодавець зазначив, що предметом позички можуть бути гроші, цим самим вступивши в протиріччя з самим поняттям позичка[13].

В українській юрислінгвістиці позика і позичка (безоплатне користування) є словам однокорінними від «позичати». Однак, ця спільність в найменуванні не змінює тих правових відмінностей, які є між ними. Тому помилковою буде та думка, що обидва договори оформлюють кредитні відносини[10].

Підсумовуючи вказане, з'ясовано неузгодженість у встановленні правничої лінгвістики та на практиці застосування цивільно-процесуальних договорів відмінності застосування позики та позички, за предметом їх змісту і призначенням.

позика позичка договір

Список використаних джерел

1. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, Харків, 2001р. - 46 с.

2. Вінник О.М Господарське право: курс лекцій. - Атіка, 2005. - 624 с.

3. Домбругова А. Договір позики за новим Цивільним кодексом України // Юрид. Україна. - К., 2003. - № 11. - С. 73-81.

4. Кривенда О.В. Цивільно-правове регулювання позикових відносин в Україні: Автореф. дис. канд. юрид. наук / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. - К., 2003. - 22 с.

5. Лепех С. Поняття договорів позики, кредиту та позички за законодавством України //Актуальні проблеми держави і права. -О., 2002. - Вип. 13. - С. 48-50.

6. Майданик Р. Фідуціарні позики і кредити (цивільно-правова характеристика) // Підприємництво, господарство і право. - 2001. -№9. -С. 35-38.

7. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України/За ред. В.М. Коссака. - К., 2004.-897 с.

8. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Т. 2. - 987с.

9. Прядко О.С. Договори позики і позички: спільне та відмінне // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К., 2002 - Вип. 34. - Ч. 1.-С. 135-137.

10. Рябко Л. Розмежування понять позички і кредиту // Право України.-2001.-№ 1.-С. 45-47.

11. Цивільне право України. Договірні та не договірні зобов'язання: Підручник / С.С.Бичкова, І.А. Бірюков, В.І. Бобрик та ін..; За заг. Ред.. С.С.Бичкової. - К.: КНТ, 2006. - 498 с.

12. Цивільне право України: Підруч. / Харитонов Є.О., Старцев О.В / Вид. 2 перероблене доп. - К.: Істина, 2007. - 816 с.

13. Цивільне право України: Підручник. - За ред.. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової. - 2-ге вид., доповн і переробл. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Кн..2. - 640 с.

Размещено на Allbest.ru