До правової реформи земель в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

До правової реформи земель в Україні

Філіпов Г.

В статті розглянуто перспективи та особливості проведення правової реформи в Україні, її проблемні аспекти

Наприкінці ХХІ століття у зв'язку з переходом України на ринкові відносини та багатоманітність форм власності виникає необхідність подальшого реформування земельних відносин для вдосконалення економіки країни. На сьогодні гостро відчувається незавершеність земельних реформ, які продовжуються в Україні протягом усіх років незалежності в таких напрямках: формування земельних відносин на ринкових засадах, включення землі в ринковий обіг, підвищення ефективності використання земель і підвищення їх родючості, удосконалення системи захисту права власності на землю, розподіл та перепідпорядкування адміністративних територій; інвентаризація земельних ресурсів, моніторинг за цільовим та нецільовим використанням землі, наприклад під воєнними об'єктами, які втратили своє стратегічне значення тощо.

Мета доповіді спрямована на з'ясуванні проблем та особливостей подальшого проведення земельно правової реформи в Україні.

На наш погляд сутність цієї реформи полягає в поновленні права власності на землю, щодо справжнього володіння, користування і розпорядження, а головне збереження і рекреації. Незважаючи на те, що проведення земельної реформи стало одним із головних економічних чинників, земля ще не має справжнього господаря і залишається бездоглядною.

Таку бездоглядність намагалися усунути ще в царські часи В дореволюційній Росії (в ХІХ столітті реформами імператора Олександра ІІ, на початку ХХ століття - реформами С. Ю. Вітте та П. А. Столипіна), а в період становлення СРСР (в першій третині ХХ століття, - шляхом насильницької «колективізації»)

Історичні шляхи земельної реформи в радянські часи характеризуються одержавленням земель, повною колективізацією селян з їх « рабською» працею та позбавленням природного права на земельну власність, що призвело фактично до розпаду СРСР.

Вважаємо, що корисним внеском в земельно-правову реформу було прийняття Земельного кодексу України. Проте розвиток суспільних відносин, вимоги державного будівництва зумовили оновлення його змісту в найближчий час. Тому в Україні було прийнято другий ЗК, завданням ЗК було регулювання земельних відносин з метою створення умов для національного використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.

Вчені вважають що, на сучасному етапі Україна проходить складний процес зміни своєї правової системи та її адаптації до нових соціальних, політичних та економічних умов. Безсумнівно зазначені заходи земельного законодавства, яке визначає застосування напрямків розвитку правової системи в цілому, буде корисним зазначення таких положень.

Відповідно до Російського Закону «Про сприяння розвитку житлового будівництва» державні службовці, вчені та військовослужбовці мають право отримати безкоштовно земельну ділянку під будівництво житла у власність, але за умови якщо вони об'єднаються у кооператив.

Науково-теоретичним підґрунтям земельною реформи стали праці вчених. Зокрема В.В. Носік, О.Г. Бондар, В.Д. Базилевич та П. Кулинич досліджували землю як об'єкт права власності, О.Ю. Дрозд - землю як об'єкт земельних правовідносин, а Г.П. Лактіонов та Е.О. Сисак - землю, як фактор виробництва в ринковій економіці, О.І. Настіна та С.І. Пересунько - землю як об'єкт державної власності; В.І.Андрейцев, М. Пугачов з'ясовував правові засади земельної реформи в Україні; О.Гнаткович, А.С.Даниленко, В.М.Трегобчук, М.М. Федоров, Н.В. Шарафутдінова висвітлювали особливості державного регулювання ринку землі; О.М.Загурський досліджує розвиток земельних відносин в ринковій економіці України; Л.М.Петрович, А.М. Третяк з'ясовували проблеми, пов'язані з земельним кадастром та економічною цінністю землі; Л.В.Лейба розкриває процедуру вирішення земельних спорів. Т.В. Лісова досліджує проблеми пов'язані з формуванням правового поля в сфері адміністративно-територіальних утворень, формування раціональних меж та земельно-кадастрової організації територій. М.Ступень та С. Малахова розглядають необхідність внесення змін до чинного Земельного кодексу у зв'язку з необхідністю підвищення ефективності проведення земельної реформи в Україні, досліджують управлінську вертикаль в системі управління земельними ресурсами.

Разом з тим, на сьогодні існує необхідність в узагальненні різних підходів з урахуванням тенденцій формування ринку земель. Вимагає подальшого удосконалення конституційний статус українських земель. Не вирішеними залишаються проблеми використання земель при здійсненні підприємницької діяльності підприємствами різних форм власності, зміни цільового призначення земель. Особливої уваги набуває формування земельного кадастру, пов'язані з питаннями достовірності та повноти наявної інформації по вже існуючим земельним ділянкам: накладенням меж земельних ділянок внаслідок недоліків та неузгодженості при розробці проектів землевідведення, коли на одну земельну ділянку було видано по кілька держаків тощо. На сьогодні в цивільному законодавстві залишається низка прогалин в сфері спадкування землі, її купівлі-продажу, дарування.

Аналіз наукових досліджень показує, що існують значні проблеми в Україні в сфері розподілу земельних ділянок. За інформацією Генеральної прокуратури України, злочини у земельній сфері не можуть вчинюватись без участі або сприяння корумпованих державних службовців різного рівня. За статистикою лише в 2010 р. правоохоронними органами до суду направлено 600 протоколів про корупційні діяння, вчинені у цій сфері, та притягнуто до відповідальності понад 500 осіб. Найбільше -- у Дніпропетровській області -- 74, Луганській -- 60, Одеській -- 47, Херсонській -- 46 та Сумській -- 40. За результатами прокурорських перевірок протягом останнього часу порушено понад 1,1 тис. кримінальних справ, дві третини з яких направлено до суду.

В країні процвітає самовільне захоплення землі. Однією із перешкод нормальному і повноцінному функціонуванню чинного земельного законодавства є те, що деякі закони (наприклад, «Про землеустрій», «Про охорону земель», «Про оцінку земель») не відповідають міжнародним стандартам і нормам.

На сьогодні доцільно вести мову і про складність процедури реєстрації земельних ділянок. Обтяжлива, тривала й витратна, ця процедура істотно перешкоджає обороту земельних ділянок і негативно впливає на стан економіки України. земля економіка право захист

Формування цивілізованого ринку землі - процес дуже складний, поступовий і тривалий у часі. Формування і розвиток ринку землі в Україні відбуватиметься в міру формування конкурентного середовища в національній економіці, створення спеціалізованої інфраструктури ринку землі, наявності платоспроможного попиту на землю та землевласників, спроможних раціонально використовувати землю, отримувати задоволення від праці на ній і ефективно господарювати. Ефективне функціонування цього ринку передбачає контроль з боку держави, яка повинна регулювати перерозподіл земель, встановлювати розміри приватного землеволодіння, контролювати їх використання за цільовим призначенням.

З розширенням сфери застосування цивільно-правових договорів у регулюванні земельних відносин постала проблема розмежування предметів правового регулювання цих відносин нормами цивільного та земельного права. Ряд положень ЦК України про право власності та інші речові права, цілком застосовні і до права власності та інших прав на землю. Що стосується регулювання обороту землі, тобто переходу земельної ділянки від однієї особи до іншої, то це є прерогативою цивільного законодавства. А підстави та порядок припинення права власності й інших речових прав на земельні ділянки повинні визначатися виключно нормами земельного законодавства. Тобто, система правового регулювання цивільно-правових договорів щодо землі в Україні базується як на нормах цивільного, так і на нормах земельного законодавства. При виникненні колізій між загальними і спеціальними нормами застосовуються останні. Іншими словами, норми земельного права повинні мати пріоритет перед нормами цивільного права. Однак, наявні у земельному законодавстві прогалини у регулюванні земельних правочинів повинні, на нашу думку, усуватися за рахунок норм цивільного законодавства, регулюючий інструментарій якого розроблений фундаментальніше, ніж інструментарій земельного права.

Проведений аналіз розвитку інституційного середовища та функціонування інституційного механізму земельної ренти в сільському господарстві України дозволяє зробити наступні висновки. Функціонування інституційного механізму земельної ренти потрібує подальшого вдосконалення, зокрема, вдосконалення нормативно-правових основ функціонування інституційного механізму земельної ренти, зміни в нормативно-правових актах, що регламентують діяльність суб'єктів відносин земельної ренти з урахуванням природних, економічних, культурно- історичних особливостей становлення інституту земельної ренти в Україні; тощо. Створення умов, що формують ефективну систему захисту прав власності на землі сільськогосподарського призначення, а саме: формування повного реєстру земель сільськогосподарського призначення, формування системи об'єктивної економічної оцінки землі, створення інститутів земельного ринку, формування інфраструктури інституту земельної ренти. Запропоновані заходи дозволять створити умови для нормального функціонування інституту земельної ренти, забезпечать юридичну обґрунтованість вилучення земельної ренти, захищеність прав землевласників і землекористувачів.

Правова реформа земель в Україні є довготривалим процесом, спрямованим за допомогою правових засобів забезпечити українському народу стабільне демографічне становище та життєзабезпечення.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Закон вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

2. Цивільний кодекс України: Закон вiд 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356

3. Земельний кодекс України Закон вiд 25.10.2001 № 2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 3-4, ст.27

4. Основні напрямки земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки: Указом Президента України №372/2001 від 30 травня 2001 р.

5. Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: [навч. -- практ. посіб.] / Андрейцев В. І. - К.: Істина, 1999. - 320 с.

6. Бондар О. Г. Земля як об'єкт права власності за земельним законодавством України: дис.. канд. юрид. наук / Бондар О. Г. - К., 2005. - 222 с.

7. Гнаткович О. Державне регулювання ринку землі / О. Гнаткович // В кн.: Еколого-економічні проблеми розвитку АПК: матер. Міжнар. наук.-практ. конф., 25-27 вересня 2002 р. - Т. 2. - Львів: Львівський ДАУ, 2002. - С. 164-167.

8. Голотова О.В. Правове регулювання правочинів щодо земельних ділянок в Україні: дис... канд. юр. наук за спец. 12.00.06. - Інститут держави і права ім. В.М. Корець- кого НАН України. - Київ, 2003.

9. Даниленко А.С. Формування ринку землі в Україні / А.С. Даниленко, Ю.Д. Білик. - К.: Вид-во "Урожай", 2006. - 277 с.

10. Пугачов М. Земельна реформа в Україні / М. Пугачов, М. Кобець // Аграрна політика для людського розвитку: проект. - 2004. - № 1.- С. 20-24

11. Шеремет А.П. Земельне право України: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. -

Размещено на Allbest.ru