Окремі питання правового регулювання майнових та особистих немайнових прав батьків і дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Окремі питання правового регулювання майнових та особистих немайнових прав батьків і дітей

Горіславська І.В., Дідух А.О.

У статті на основі теоретично-правових джерел досліджуються окремі питання правового регулювання майнових та особистих немайнових прав батьків і дітей. Розкрито зміст аліментів, покарання за несплату аліментів. Проаналізовано окремі проблемні питання категорії - «вдосконалення порядку стягнення алі-ментів». Аналізується національне законодавство, пов'язане з питанням цивільного стану особи, встанов-лення факту батьківства. Розкриваються особливості встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Ключові слова: цивільний стан особи, встановлення факту батьківства, встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, аліменти, несплата аліментів, порядок стяг-нення аліментів.

Постановка проблеми. Зміна соціально-еко-номічного укладу, негативні демографічні процеси у нашій країні призвели до суттєвих змін щодо становища особи в суспільстві. До пи-тань національної безпеки нині входять питання міграційної політики, і охорони здоров'я, охоро-ни дитинства та культурного розвитку населення. Нині в Україні на 229 шлюбів 130 розлучень на 1000 осіб, що складає майже 56%, що негативним чином впливає і на питання щодо встановлення фактів походження дитини [1]. Крім цього існує вічна проблема для багатьох неповних сімей -- це аліменти на дитину. не всі батьки є добросовісни-ми, є такі, які інколи уникають від своїх обов'язків щодо дітей, у тому числі майнових. на захисті по-рушеного права дитини стоять Сімейний кодекс України, інші нормативно-правові акти.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Окремі аспекти правового регулювання алімент-них правовідносин досліджувалися у роботах С. А. Петреченко, Т. В. Малярчук, X. К. Рогів, С. Л. Старнс, Н. А. Д'ячкова, О. О. Дерій, І. Грі- шина, Н. Єршової, І. Жилінкової, О. Кудрявце-вой Г. Клімова, та інших. Свої дисертаційні до-слідження питанню аліментні правовідносини в Україні присвятила л. в. Афанасьєва, а питан-ню правове регулювання аліментних обов'язків батьків та дітей -- Л. В. Сапейко. Проте, новели в законодавстві, що регулюють майнових та осо-бистих немайнових прав батьків і дітей, вимага-ють нового погляду та аналізу.

Виділення невирішених раніше частин за-гальної проблеми. Характер внутрішньо сус-пільних трансформацій, їхні масштаби та глиби-на негативно позначились на становищі сучасної українського сім'ї, яка опинилась на межі кри-зи. Питання встановлення батьківства, зокрема в умовах військових дій у нашій країні, та пра-вові новели реалізації обов'язку батьків по утри-манню своїх дітей через механізм стягнення алі-ментів -- потребує додаткового дослідження. правовий майновий аліменти батьківство

Метою цієї статті є дослідження окремих но-вел правового регулювання майнових та особис-тих немайнових прав батьків і дітей.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, він є особистим, індивідуальним, а не солідарним [2, с. 16].

Болючим питанням для багатьох неповних сімей є аліменти на дитину, аліменти -- кошти, надані у визначених законом випадках одними особами на утримання інших, які потребують матеріальної допомоги [3, с. 44]. Відповідно до ст. 179 СК України [4] аліменти, одержані на дити-ну, є власністю дитини, а той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого ви-плачуються аліменти, розпоряджається алімен-тами виключно за цільовим призначенням в ін-тересах дитини. Неповнолітня дитина (від 14 до 18 років) має право брати участь у розпоря-дженні аліментами, одержаними на її утриман-ня, а також на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивіль-ного кодексу України. Обов'язок по утриман-ню батьками дитини закріплений в Конституції України (статті 51, 52), а також в СК України (статті 180-201). Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, або за рішенням суду. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі, виходячи із інтересів дитини.

Новели у сфері посилення захисту права ди-тини на належне їх утримання спрямовані на вдосконалення порядку примусового стягнен-ня заборгованості із сплати аліментів, шляхом: 1) спрощення порядку встановлення тимчасо-вого обмеження у праві виїзду боржника -- за межі України (покладено обов'язок на виконавця встановлювати тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців без участі суду); 2) впровадження нових засобів примусового виконання рішень, які можуть вживатися тільки до боржника, в якого наявна заборгованість зі сплати аліментів у роз-мірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців (тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними за-собом, тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пнев-матичною зброєю, пристроями вітчизняного ви-робництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивос-тями метальними снарядами несмертельної дії; тимчасове обмеження боржника у праві полю-вання); 3) впровадження нового виду адміністра-тивного стягнення у вигляді соціальних робіт, які полягають у виконанні особою, яка вчинила адмі-ністративне правопорушення, у вільний від робо-ти чи навчання час оплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначатимуть органи місцевого самоврядування; 4) усунення прогалин, наявних в чинному законодавстві (звільнення від сплати судового збору заявників у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення алі-ментів); 5) встановлення припису, відповідно до якого передбачається, що у випадку наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, питання тимчасового виїзду ди-тини за межі України на строк, що перевищує один місяць, самостійно вирішує той з батьків, з яким рішенням суду визначено місце прожи-вання дитини [5].

Однією з найскладніших проблем, пов'язаних зі сплатою аліментів батьків і дітей в україні, є навмисна несплата аліментів. Як свідчить ста-тистика, серед невиконаних судових рішень 90% складають ті, що стосуються аліментів [6, с. 113].

Міністерством юстиції України запущено пу-блічній реєстр неплатників аліментів, куди по-трапляють усі неплатники з боргом понад 3 мі-сяці, не залежно від їхніх статків, соціального становища чи місяця роботи (станом на 4 черв-ня 2018 р. таких осіб 183529), сформовано окре-мі групи виконавців, робота яких сфокусована на виконанні судових проваджень саме по ви-платі аліментів, створено штаби з моніторингу та контролю за станом виконання органами Дер-жавної виконавчої служби Мін'юсту рішень про стягнення аліментів.

Проблему навмисної несплати аліментів можна розв'язати завдяки укладенню між по-дружжям шлюбного договору, що регулюватиме аліментні правовідносини подружжя в разі розі-рвання шлюбу [6, с. 117].

Відповідно до ст. 92 СК України шлюб-ний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, a тaкoж тодружжям. Шлюбний дoгoвiр нє мсжє регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми (ст. 93 СК України). Як підкреслює О. Маломуж, найважливішою особливістю шлюбного договору є те, що ним майнові права й обов'язки подружжя може бути визначено інакше, ніж це передбачено загальними правилами сімейного законодавства. При укладенні шлюбного договору необхідно враховувати деякі особливості щодо правово-го режиму майна, а з урахуванням ІТ сфери то й щодо віртуального майна (комп'ютерні про-грами, веб-сайти, аккаунти, електронні кошти, віртуальні об'єкти інтелектуальної власності, ре-зультати творчості, які розміщуються на сайтах в Інтернеті тощо): допускається вирішувати пи-тання щодо електронних коштів; сторони можуть передбачити, що віртуальне майно, яке набуте кожним з подружжя до шлюбу або одержане за час шлюбу в дар, належатиме подружжю ра-зом і набуватиме режиму спільної часткової або спільної сумісної власності подружжя [7, с. 85].

Зважаючи також на позицію СК України (п. 3^і ст. 182), що вносить до числа обставин, які вра-ховуються судом при визначенні розміру алімен-тів -- наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, було б доцільно передбачити і віртуальні об'єкти.

Питанням, що тісно пов'язане та впливає на можливість реалізовувати обов'язки по утриман-ню дітей, є питання встановлення батьківства. Цивільний стан особи -- це правове положення конкретного громадянина як носія різноманітних прав та обов'язків, у тому числі майнових та осо-бистих немайнових, яке визначається фактами та обставинами як природного, так і соціального громадського характеру [8, с. 63]. Відповідно до ст. 49 ЦК України та ст.ст. 122-125 СК України походження дитини від певних батьків стає юри-дичним фактом лише за умови його посвідчення органом реєстрації актів цивільного стану.

Таким, що не відповідає положенням Конвен-ції ООН з прав дитини [9], що набула чиннос-ті для України 27 вересня 1991 року в частині забезпечення права дитини знати своїх батьків і мати право на їх піклування (ст. 7 Конвенції), є виключення статті 127 СК України, за поло-женнями якої чоловік, що не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, мав право подати заяву про визнання батьківства у визначених статтею ви-падках. відтак визнання батьківства у випадку, якщо мати і батько не перебувають у зареєстро-ваному шлюбі, відносно дитини можливе лише на підставі спільної заяви матері та батька дитини, а за її відсутності -- за рішенням суду (ст. 125 СК України). І хоча передбачено процедуру визна-ння батьківства за рішенням суду (ст. 128 СК України) через подання позову про визнання батьківства особою, яка вважає себе батьком ди-тини, така обставина веде до затягування проце-су встановлення походження дитини додатковою процедурою. тим паче, що Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні [10] визначають, що державна реєстрація народжен-ня дитини проводиться з одночасним визначен-ням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові, а серед підстав для проведення державної реєстрації народження дитини -- рішення суду про встановлення бать-ківства не має. Зате у 2016 році Правила були доповнені абзацом про те, що якщо державна реєстрація народження дитини проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження, дані про дату і місце народження дитини зазначають відповідно до рішення суду.

Новели Цивільного процесуального кодексу України [11] дають можливість не лише вста-новити походження дитини через встановлення факту батьківства у порядку окремого прова-дження відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 315 ЦПК Укра-їни, а саме: суд розглядає справи про встанов-лення факту родинних відносин між фізичними особами. Запроваджена особливість встановлен-ня факту народження або смерті особи на тимча-сово окупованій території України, а заявниками можуть виступати батьки, родичі, їхні представники або інші законні представники дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заяв-ника (ст. 317 ЦПК України).

висновки і пропозиції. Питання реалізації обов'язку батьків по утриманню дітей може ви-рішуватись на різних рівнях, як правових (санк-ції, публічні реєстри та штаби з моніторингу та контролю тощо), так і підвищення загального духовного та матеріального рівня розвитку сус-пільства. Проблему несплати аліментів можна розв'язати завдяки укладенню між подружжям шлюбного договору, що регулюватиме алімент-ні правовідносини подружжя в разі розірвання шлюбу. Викликає увагу віднесення до кола за-явників «родичів», оскільки у межах СК Укра-їни здійснюється регулювання сімейних, зокре-ма, особистих немайнових відносин між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правну-ками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком. Якщо про-вести аналіз ЦК України, то до кола «родичів» відносять також і родичів спадкодавця до шос-того ступеня споріднення включно (ст. 1265 ЦК України). Доцільно чітко окреслити коло осіб, що можуть бути заявниками у справах про вста-новлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Размещено на Allbest.ru