Нормативне-правове та організаційне забезпечення протидії відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормативне-правове та організаційне забезпечення протидії відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом

Актуальність теми

В Україні з перших років незалежності питання боротьби з кримінальним обігом грошей не залишалися поза увагою, було вжито низку законодавчих кроків у напрямку боротьби з відмиванням незаконних доходів.

Виклад основного матеріалу

З набуттям Україною членства в Раді Європи (у 1995 році) було розпочато процес приєднання до основних європейських конвенцій з питань кримінального судочинства. Найважливішими документами цієї сфери є Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах.

Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин від 20 грудня 1988 р., яка отримала назву -- Віденська конвенція, що вперше дала визначення поняттю “відмивання грошей" у міжнародному праві. Також стала першим універсальним міжнародним договором, що передбачає розвиток співробітництва в боротьбі з відмиванням коштів.

Директива Ради ЄС від 10.06.1991р. щодо запобігання використанню фінансової системи для відмивання коштів містить заборону на ці дії і програму заходів у сфері фінансів, спрямованих на запобігання відмиванню грошей і розвиток співробітництва фінансових установ і правоохоронних органів.

Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 17 грудня 1997 р.

Конвенція Ради Європи (Страсбурзька) про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльності набрала чинності в Україні 1.05.1998 р. Конвенція регулює три основні види питань:

- зближення кримінально-правової оцінки відмивання коштів у законодавстві держав-учасниць;

- зближення національних заходів, спрямованих на боротьбу з відмиванням коштів;

- форми і процедури міжнародного співробітництва в боротьбі з відмиванням коштів.

Постановою Кабінету Міністрів і Національного банку України від 28 серпня 2001 р. органам виконавчої влади, банківським та іншим фінансовим установам було доручено керуватися у своїй діяльності Сорока рекомендаціями FATF. У 2002 р. Україною ратифіковано Європейську конвенцію про боротьбу з тероризмом.

Не менш важливим етапом розвитку національного законодавства з протидії відмиванню грошей стала ратифікація 4 лютого 2004 р. Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності. У вересні 2001 р. на пленарному засіданні FATF було визнано, що вжиті Україною заходи з боротьби у сфері відмивання кримінальних доходів є недостатніми.

За оцінками фахівців FATF, на той час Україна частково чи повністю відповідала основним критеріям, за якими визначаються країни, що не співпрацюють у сфері боротьби з відмиванням коштів (“чорний список", NCCT). Йшлося про необхідність суттєвого поліпшення системи протидії відмиванню коштів. З-поміж недоліків було названо неефективність державної системи доведення інформації про операції, що підлягають фінансовому моніторингу, до уповноваженого органу -- фінансової розвідки. Інші претензії стосувалися недостатньої ідентифікації клієнта та неналежного її інансування боротьби з відмиванням коштів, здобутих злочинним шляхом. Особливо наголошувалося на відсутності спеціального закону, спря-мованого на боротьбу з відмиванням коштів.

Президент України своїм Указом від 10 грудня 2001 р. № 1199 “Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержа-них злочинним шляхом" доручив Кабінету Міністрів України утворити у складі Міністерства фінансів України Державний, департаменту фінансового моніторингу зі статусом урядового органу державного управління, затвердити Положення та вирішити питання, пов'язані із забезпеченням його діяльності. На виконання цього Указу постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. № 35 утворено Державний департамент фінансового моніторингу, що діє у складі Міністерства фінансів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. № 194 затверджено Положення про Державний департамент фінансового моніторингу.

Наприкінці 2002 р. було прийнято Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом"зі змінами та доповненнями від 2011 року (далі -- базовий закон). Він у цілому відповідав міжнародним стандартам у сфері боротьби з кримінальними доходами, в тому числі Віденській та Страсбурзькій конвенціям, Директивам ЄС про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів [2, С. 10].

Прийняття базового закону стало правовим інструментом, що дозволив значно вдосконалити інше законодавство в сфері надання фінансових послуг. З метою створення цілісної, внутрішньо узгодженої нормативно-правової бази були внесені необхідні зміни до законів, що регулюють діяльність на ринку фінансових послуг.

Законом від 06 лютого 2003 р. було внесено зміни до Законів України “Про банки і банківську діяльність" та “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", останні зміни були внесенні 18.09.2012 р. Зокрема, були встановлені вимоги щодо правил та програм внутрішнього фінансового моніторингу банків та інших фінансових установ, заборони анонімних (номерних) рахунків. Банкам були надані повноваження отримувати для ідентифікації клієнтів дані як від самих клієнтів, так і віддержавних органів. Було встановлено п'ятирічний термін зберігання документів про здійснення операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та результати ідентифікації їх учасників [3, с. 11].

Було доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 166-9, яка встановила адміністративну відповідальність за порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом [5, с. 14].

У подальшому також було внесено зміни до Кримінального кодексу України. Так, статтю 209 було викладено в новій редакції (розширено ознаки злочину “Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом").

Кримінальний кодекс також було доповнено статтею 209-1 “Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", згідно з якою повторне умисне неподання або подання завідомо недостовірної інформації про операції, що підлягають фінансовому моніторингу, а також розголошення відомостей про них визнається кримінальним злочином.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 644 затверджено порядок реєстрації фінансових операцій суб'єктами первинного фінансового моніторингу та порядок надання інформації Держфінмоніторингу [6, С. 10].

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 646 затверджено порядок взяття на облік Держфінмоніторингом фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу. Держфінмопіторингом видано наказ від 24 квітня 2003 р. № 40 “Про затвердження Вимог до організації фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму", яким встановлено вимоги до внутрішніх процедур суб'єктів фінансового моніторингу [10, С. 13].

Наказом Держфінмоніторингу від 12 травня 2003 р. № 46 затверджено “Вимоги до кваліфікації працівника суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відповідального за проведення фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму".

Також у травні 2003 р. затверджено наказ Держфінмоніторингу № 48 “Про затвердження деяких форм обліку та подання інформації, пов'язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та Інструкції щодо їх заповнення".

Таким чином, було проведено необхідну підготовку до початку дії базового закону. Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" набрав чинності з 12 червня 2003 р. останні зміни внесені до Закону в 2011 р. [2, С. 23].

Внесення змін до Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" обумовлене не тільки впровадженням міжнародних стандартів, а й необхідністю реалізації досвіду Держфінмоніторингу і всіх суб'єктів фінансового ринку. Прийнятий після цього Указ Президента України від 22 липня 2003 р. № 740 “Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму" визначив подальші напрями розвитку системи боротьби з відмиванням коштів.

Держфінмоніторингом розроблено Концепцію розвитку національної системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму на 2005--2010 pp., в якій визначені стратегічні напрями її вдосконалення.

Органами нагляду та регулювання розроблено та затверджено також низку нормативно-правових актів, якими встановлені вимоги щодо дотримання фінансовими посередниками законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Національним банком України постановою від 14 травня 2003 р. № 189 затверджено Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, а постановою від 4 червня 2003 р. № 233 затверджені Склад реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та банками (філіями).

Також головне місце серед інших НПА посідає Закон України від 05.07. 2012 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Цей Закон спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та забезпечення формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичноїінформації, що дає змогу правоохоронним органам України та іноземних держав виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов'язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями [2, с. 3].

Висновки

Отже, Україна послідовно йде шляхом гармонізації внутрішнього законодавства із міжнародними стандартами. У нас прийнято ряд нормативно- правових актів, спрямованих на боротьбу з відмиванням «брудних грошей» та корупцією, серед яких варто виокремити: Закон України № 2664-III від 12 липня 2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та закон України № 2121-111 від 07 грудня 2000 р. «Про банки і банківську діяльність», у листопаді 2002 р. прийнято закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» та закон України «Про засади запобігання і протидію корупції» прийнятий 7.04.2012 року [3, с. 3], [4, с. 9].

Література

1. Конституція України: Офіц. видання. - Станом на 01. 11. 2010р. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 88 с.

2. Закон України “Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 2011р. № 25.: Ел. ресурс: <www. zakon.rada.gov.ua>.

3. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7.12.2000 р.: Ел. ресурс: <www. zakon.rada.gov.ua>.

4. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 18.09.2012 р.: Ел. ресурс: www.zakon.rada.gov.ua.

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення: - К.: ПАЛИВОДА А. В., 2010. - 248 с.

6. Кримінальний кодекс України: - К.: Велес, 2012. - 144с.

7. Науково-прикладний коментар Кримінального кодексу України. 3-тс вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - К.: Атіка, 2003. - 1056 с.

8. Про Сорок рекомендацій Г рупи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей : Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 28.08.2001 р. за № 1124 // Офіційний Вісник України. - 2001. - № 35. - С. 1630.

9. Порядок реєстрації фінансових операцій суб'єктами первинного фінансового моніторингу, затверджений постановою КМУ від 28.04.2003 р. № 644: Ел. ресурс: <www. zakon.rada.gov.ua>.

10. Порядок взяття на облік Держфінмоніторингом фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, затверджений постановою КМУ від 26.04.2003 р. № 646: Ел. ресурс: <www. zakon.rada.gov.ua>.

11. Наказ Держфінмоніторингу України, МВС України, СБУ, ДПА України №240/ 718/1158/ 755 від 28.10. 2011 року «Про затвердження Порядку надання та розгляду узагальнених матеріалів».

12. Протидія відмиванню коштів в Україні: правові та організаційні засади правоохоронної діяльності: навч. посіб. / за ред. Джужі О. М. - К. : КНТ, 2009. - 612 с.

Размещено на Allbest.ru