Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

Інформаційна безпека регіону: сутність та зміст поняття

Долженко Костянтин Іванович,

здобувач кафедри загальноправових дисциплін

факультету права та масових комунікацій

Анотація

Поширення інформатизації, медіатизації та комп'ютеризації суспільства зумовило зростання реальних та потенційних загроз національним інтересам в інформаційній сфері та визначило коло питань щодо необхідності забезпечення інформаційної безпеки. Об'єктивно категорія "інформаційна безпека" виникла з появою засобів інформаційних комунікацій між людьми, а також з усвідомленням людиною наявності у громадян і їх об'єднань інтересів, яким може бути завдано збитку шляхом дії на засоби інформаційних комунікацій, наявність і розвиток яких забезпечує інформаційний обмін між всіма елементами соціуму [16]. Як зазначає проф. Б. Кормич, тривалий час дослідження сутності та правових аспектів інформаційної безпеки носили "дещо фрагментарний характер" і не аналізували "проблему комплексно" [10]. Все це зумовлює необхідність обумовлювати необхідність усвідомлення сутності інформаційної безпеки та особливостей її забезпечення як на рівні держави, та і на регіональному рівні.

Поняття інформаційної безпеки тісно пов'язане з поняттям інформаційного середовища. Під інформаційним середовищем розуміють сферу діяльності суб'єктів, пов'язану зі створенням, перетворенням і споживанням інформації. Інформаційне середовище умовно поділяється на три основні предметні частини [23]: створення і розповсюдження вихідної та похідної інформації; формування інформаційних ресурсів, підготовки інформаційних продуктів, надання інформаційних послуг; споживання інформації; та дві забезпечувальні предметні частини: створення і застосування інформаційних систем, інформаційних технологій і засобів їхнього забезпечення; створення і застосування засобів і механізмів інформаційної безпеки.

Слід зазначити, що у науковій літературі, практичній діяльності, а також нормативно-правових документах відсутній єдиний консолідований погляд на зміст поняття "інформаційна безпека" (табл.1). Деякі науковці визначають його як стан, інші як процес, діяльність, здатність, систему гарантій, властивість, функцію тощо. Як зазначає В. Ліпкан [12], поняття процес означає послідовність станів, пов'язаність стадій їх зміни і розвитку, тобто на відміну від поняття "стан", поняття "процес" акцентує увагу на моменті спрямованості в зміні об'єкта, цілепокладанні, у той час, як "стан" відображає лише один момент, певну мить безпеки, а отже, не вичерпує її повністю. У Законі України "Про основи національної безпеки держави" захист інформації розглядається лише як одна зі сфер національної безпеки (Ст.5) [19].

Найбільш розповсюдженим є підхід до трактування інформаційної безпеки як стану захищеності [2, 3, 9, 13, 14, 19, 20, 22, 23, 24], такої ж позиції притримуються і розробники концепції інформаційної безпеки центру Разумкова та російський дослідник І. Панарін [17], роблячи акцент на ролі політичної еліти, яка може протистояти інформаційному впливу. Прибічники такого підходу розглядають інформаційну безпеку як стан, який характеризується відсутністю небезпек, чинників і умов, які загрожують безпосередньо окремій особі, суспільству, державі з боку інформаційного середовища, іншими словами - стан захищеності особи, суспільства, держави від реальних або потенційних загроз. На нашу думку, визначення сутності інформаційної безпеки лише як стану захищеності не відображає динамізму як самої безпеки, так і інформаційної системи, для якої безпека виступає як функція її подальшого розвитку та існування.

Інші дослідники визначають інформаційну безпеку як вид суспільних інформаційних правовідносин [6], одну зі сторін розгляду інформаційних відносин у межах інформаційного законодавства [8], стан інформації (інформаційного середовища суспільства, інформаційного розвитку) [16, 17, 18]. Застосування діяльнісного підходу, на наш погляд, є більш адекватним при описуванні інформаційної безпеки. Так, М. Хрипков вважає, що діяльність по забезпеченню особи, суспільства і держави виникає в ході вирішення суперечності між такою об'єктивною реальністю, як небезпека, і потребою розумної сутності, соціального індивіда, соціальної групи попередити її інформаційної безпеки доцільно використовувати не поняття "інтереси", а більш можливі шкідливі наслідки.

Таблиця 1

Підходи до трактування категорії "інформаційна безпека"

Джерело: складено автором за даними [2, 3, 6, 8, 9, 12, 13, 14, 17, 18, 19, 22, 23, 24]

Як зазначає В. Ліпкан, інформаційна фундаментальне поняття "цінності", через безпека становить собою діяльність органів державного управління. Звідси витікає те, що у цінностях знаходять вираз інтереси суб'єктів суспільних відносин, зіткнення яких породжує важливий висновок, що слід діяти активно, [12] здійснюючи вплив на джерела інформаційної небезпеки. При цьому щодо змісту безпеки слід наголосити на ролі органів державної влади і управління по підтриманню безпеки, оскільки, інформаційна безпека покликана забезпечити реалізацію національних інтересів за допомогою всіх засобів, що маються в її розпорядженні. На думку А. Качинського та М. Дрозда поява ринку інформаційних послуг супроводжується перетворенням інформації та інформаційних засобів на товар, що має грошову вартість. Проте є такі сфери життєдіяльності, де інформація має надаватися споживачам безоплатно (як інші види забезпечення безпеки). Очевидно, що все це істотно впливає на розмір компенсацій за втрату життя чи здоров'я пересічного громадянина України. За згадану інформацію має сплачувати держава, акумулюючи громадські кошти та витрачаючи їх на забезпечення безпеки людини та суспільства [7].

Таким чином, проведене дослідження різних підходів до визначення сутності поняття "інформаційна безпека" дає змогу стверджувати про недоцільність суворого обрання того чи іншого підходу. Аналіз наведених вище підходів до трактування категорії "інформаційна безпека" дозволяє розглядати дане питання більш комплексно та зробити висновок про доцільність використання інтегрального підходу, згідно з яким інформаційна безпека може розглядатися не як окремий стан, а як процесу з урахуванням постійної динаміки інформаційних систем. Базовою характеристикою якої слід вважати імовірність появи загрози підвищеного ризику реалізації небезпеки для індивіда, суспільства та держави.

Також потрібно визначити ряд основних характеристик інформаційної безпеки, що обумовлюються специфікою її об'єкта [9]: зони інформаційної безпеки перебувають на перехресті функції національної безпеки та інформаційної функції держави; питання інформаційної безпеки держави носить екстериторіальний характер; суспільні відносини, що входять до сфери інформаційної безпеки, є неоднорідними і різноплановими; компетенція держави у сфері інформаційної безпеки обумовлюється конкуренцією між інформаційними правами особи та функціями держави і її органів по регулюванню інформаційних процесів; у демократичному суспільстві державне регулювання інформаційної сфери можливе лише шляхом встановлення правових норм; політика інформаційної безпеки носить багатовекторний характер, кожен з яких має власні специфічні форми і методи її формування та реалізації.

Для задоволення та захисту законних різносторонніх соціальних інтересів осіб, які прагнуть сприяти розвитку і піднесенню сфери інформаційної безпеки та інформаційних технологій України, суміжних з нею сфер, створено Всеукраїнське об'єднання громадян "Всеукраїнська Асоціація "Інформаційна безпека та інформаційні технології", основними завданнями якої є: співробітництво з органами державної влади, громадськими та професійними спілками; участь у формуванні та реалізації соціально-економічної політики держави; сприяння розвитку, популяризація використання українських засобів захисту інформації; сприяння формуванню ефективної системи підготовки кадрів, що задовольнятимуть потреби галузі захисту інформації; підготовка пропозицій до органів влади і управління щодо визначення стратегії та напрямів діяльності у сфері захисту інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах, криптографічного та технічного захисту інформації [15].

У науковій літературі виокремлюють три рівні забезпечення інформаційної безпеки [8]:

рівень особи (формування раціонального, критичного мислення на основі принципів свободи вибору);

суспільний рівень (формування якісного інформаційно-аналітичного простору, плюралізм, багатоканальність отримання інформації, незалежні потужні ЗМІ, які належать вітчизняним власникам);

державний рівень (інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державних органів, інформаційне забезпечення внутрішньої і зовнішньої політики на міждержавному рівні, система захисту інформації з обмеженим доступом, протидія правопорушенням в інформаційній сфері, комп'ютерним злочинам). Так, інформаційна безпеки особистості характеризується як стан захищеності особистості, різноманітних соціальних груп та об'єднань людей від впливів, здатних проти їхньої волі та бажання змінювати психічні стани і психологічні характеристики людини, модифікувати її поведінку та обмежувати свободу вибору [4]. У свою чергу, інформаційна безпека організації - цілеспрямована діяльність її органів та посадових осіб з використанням дозволених сил і засобів по досягненню стану захищеності інформаційного середовища організації, що забезпечує її нормальне функціонування і динамічний розвиток [8].

Як зазначає О. Юдін, інформаційна безпека держави (суспільства) характеризується мірою захищеності держави (суспільства) та стійкості основних сфер життєдіяльності (економіки, науки, техносфери, сфери управління, військової справи та ін.) відносно небезпечних (дестабілізуючих, деструктивних, уражаючих державні інтереси та ін.) інформаційних впливів, причому як з упровадження, так і добування інформації. Інформаційна безпека держави визначається здатністю нейтралізувати такі впливи [23]. Інформаційна безпека держави - стан захищеності життєвоважливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації [16].

Цікавою є думка В.В. Остроухова, який зазначає, що інформаційна безпека держави - це стан її захищеності та інформаційного розвитку, за якого спеціальні інформаційні операції, акції інформаційної агресії, інформаційний тероризм, незаконне зняття інформації за допомогою спеціальних технічних засобів, комп'ютерні злочини та інші деструктивні інформаційні впливи не завдають суттєвої шкоди національним інтересам [14].

Як зазначають вітчизняні дослідники В. Бондаренко та О. Литвиненко, основними цілями політики інформаційної безпеки Україні є такі:

1) реалізація конституційних прав громадян, суспільства та держави на інформацію;

2) захист інформаційного суверенітету України, зокрема, національного інформаційного ресурсу, систем формування суспільної свідомості;

3) забезпечення рівня інформаційної достатності для прийняття рішень державним установам, підприємствам та громадянам;

4) належна присутність країни у світовому інформаційному просторі [5].

У свою чергу, інформаційна безпека держави визначає інформаційну безпеку регіонів, галузей економіки, суб'єктів господарювання, суспільства та особистості.

Проведене дослідження дозволяє визначити сутність поняття "інформаційна безпека регіону" як такий стан інформаційного середовища регіону, який забезпечує захищеність життєво важливих інтересів органів місцевого самоврядування, підприємств та населення, які забезпечують його формування, використання та розвиток від зовнішніх та внутрішніх загроз.

До основних завдань інформаційної безпеки регіону слід віднести такі: виявлення, оцінка та прогнозування поведінки джерел загроз інформаційній безпеці, що здійснюється шляхом оперативного моніторингу інформаційного середовища; регулювання інформаційних відносин на регіональному рівні з метою забезпечення національних інтересів в інформаційній сфері, територіальної цілісності та громадського порядку; підтримання законності та забезпечення цілісності інформації; реалізація державної політики у галузі інформаційної безпеки, зокрема у напрямку формування позитивного іміджу держави на міжнародному рівні; створення та експлуатація систем забезпечення інформаційної безпеки; регулювання інформаційних відносин у сфері захисту комерційної інформації, прав і свобод громадян щодо одержання, використання та зберігання інформації; сприяння зростанню інтелектуального потенціалу, зміцненню духовного та психічного здоров'я та населення; сприяння інтеграції держави у європейський інформаційний простір; протидія незаконним діям з інформаційними ресурсами та негативним наслідкам розвитку інформаційних технологій, зокрема боротьба з кіберзлочинністю.

Висновок