Принцип добросовісності під час укладення та виконання договорів франчайзингу: господарсько-правовий підхід

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Принцип добросовісності під час укладення та виконання договорів франчайзингу: господарсько-правовий підхід

The principle of good faith in the conclusion and implementation of the franchising agreement: economic and legal approach

УДК 346.11:346.34

Карякіна О.Ю., здобувач кафедри цивільного та трудового права

Анотації

Статтю присвячено дослідженню господарсько-правових підходів у використанні принципу добросовісності під час укладення та виконання договорів франчайзингу. У статті доведено, що добросовісність є критерієм правомірності дій суб'єктів господарювання і гарантує належний судовий захист їх прав. Вивчено світовий досвід регулювання франчайзингових правовідносин на переддоговірному етапі, зокрема, щодо обов'язку франчайзера щодо попереднього розкриття інформації. На основі зроблених висновків сформульовано й обґрунтовано практичні пропозиції щодо внесення змін до Господарського кодексу України.

Ключові слова: договір франчайзингу, принцип добросовісності, господарський кодекс, переддоговірні відносини, Європейський кодекс етики франчайзингу.

Статья посвящена исследованию хозяйственно-правовых подходов в использовании принципа добросовестности при заключении и исполнении договоров франчайзинга. В статье доказано, что добросовестность является критерием правомерности действий субъектов хозяйствования и гарантирует надлежащую судебную защиту их прав. Изучен мировой опыт регулирования франчайзинговых правоотношений на преддоговорном этапе, в том числе касательно обязанности франчайзера по предварительному раскрытию информации. На основе сделанных выводов сформулированы и обоснованы практические предложения по внесению изменений в Хозяйственный кодекс Украины.

Ключевые слова: договор франчайзинга, принцип добросовестности, хозяйственный кодекс, преддоговорные отношения, Европейский кодекс этики франчайзинга.

The article is devoted to the analysis of economic and legal approaches to the use of the principle of good faith in the award and administration of contracts franchising. In this paper we have proved that integrity is the criterion of the legal actions of economic entities and ensures adequate judicial protection of their rights. International experience in legal regulation of franchising pre-contractual stage is studied, in particular as regards the obligation on the franchisor's prior disclosure. Based on the conclusions practical proposals to amend the Commercial Code of Ukraine are formulated and proved.

Key words: franchising agreement, the principle of good faith, the Commercial Code, pre-contractual relationships, European Code of Ethics for Franchising.

Вступ

Предмет дослідження складає система чинних нормативно-правових актів в Україні, положення законодавства зарубіжних країн, акти міжнародного приватного права, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, що стосуються принципу добросовісності.

Мета - дати об'єктивну оцінку економіко-право- вим явищам, які виникають між сторонами договору франчайзингу та обумовлюють необхідність регулювання на основі принципу добросовісності, визначити зміст цього принципу та сформулювати необхідні пропозиції зі внесення змін до чинного національного законодавства. У сфері правових відносин необхідно сформулювати спеціально-юридичний підхід до визначення принципу добросовісності, оскільки його застосування чи ігнорування спричиняють правові наслідки. Тому застосування принципу добросовісності у франчайзингових правовідносинах буде розглядатися саме в такому відношенні.

Аналіз останніх досліджень. Дослідженням питань добросовісності під час укладення та виконання договорів франчайзингу займалися українські й зарубіжні вчені, зокрема Д.Г. Павленко, В.П. Паліюк, Р.Б. Прилуцький, М. Абель, С.А. Шейн, П.М. Діллон, Дж. Адлер. Більшість із них розглядали добросовісність як принцип приватного права, проте водночас відсутній науковий доробок щодо проблем його законодавчого закріплення і впливу на розвиток господарських правовідносин в Україні, зокрема між сторонами договору франчайзингу. Такий стан дослідження фундаментальних категорій побудови франчайзингових правовідносин негативно впливає на їх розвиток.

Виклад основного матеріалу

Суспільно-політичні зміни у країні, обумовлені подіями кінця 2013 - початку 2014 року поставили на порядок денний необхідність докорінної перебудови економіки України, яка буде здійснюватись, перш за все, на принципах добросовісності в нормотворенні, побудові правовідносин та державотворенні в цілому. Орієнтація всіх учасників правовідносин на дотримання принципу добросовісності - запорука перебування їх у правовому полі та побудови економічно ефективних відносин із досягненням високих результатів у господарській діяльності. У процесах відновлення економіки господарському праву відведено важливу роль, що вимагає переосмислення принципів цієї галузі в їх спрямованому впливі на правовідносини, зокрема франчайзингові.

Принцип добросовісності посідає основоположне місце в реалізації договору франчайзингу, що підтверджується фактом неможливості врегулювання лише нормами закону й положеннями договору всіх правовідносин, які виникають між сторонами в ході укладення та виконання цього договору. Незважаючи на лаконічність принципів права, вони здатні врегульовувати незрівнянно більше правовідносин, ніж норма, або навіть декілька норм, нормативно-правових актів. Важливість даного дослідження доводиться тим, що на принципах права будується правова система.

Твердження, що принципи господарського права - це керівні начала, котрі визначають характер правового регулювання відповідних суспільних відносин, - достатньо загальне, формальне, не враховує особливостей практичного регулювання ними конкретних правовідносин.

Принципи права, в тому числі і принцип добросовісності, використовуються в наступних випадках: 1) безпосередньо під час регулювання господарських відносин; 2) під час тлумачення норм права у процесі їх реалізації; 3) під час застосування аналогії права за виявлення прогалин у законодавстві; 4) у правотворчості для подолання постійного ускладнення законодавства, наприклад, його обсягу, збільшення казуїстичності та суперечливості правових приписів [1, с. 82].

Тобто якщо правовідносини між сторонами регулюються правом і положеннями договору, то принцип добросовісності виступає додатковим критерієм оцінки правомірності поведінки сторін. У випадку, якщо певні відносини, що виникли між сторонами, не врегульовані договором між ними та/або положеннями нормативно-правових актів, їх регулювання здійснюється на підставі принципу добросовісності.

Добросовісність включає наступні поняття: відсутність у діях сторін прихованого мотиву, визнання і врахування законних інтересів сторін договору, зобов'язання сторін співпрацювати для досягнення ефективних економічних результатів відповідно до положень договору, дотримання чесних стандартів поведінки, дотримання норм поведінки, які, з урахуванням інтересів сторін, є розумними.

Обов'язок добросовісності відноситься до Європейських принципів договірного права (ст. 1.106): «Здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, кожна сторона повинна діяти добросовісно та відповідно до чесної ділової практики. Сторони не можуть виключити або обмежити цей обов'язок» [2, с. 25]. добросовісність судовий франчайзинговий

Добросовісність є обов'язком в європейській правовій доктрині, а у вітчизняному законодавстві вона скоріше є презумпцією, апріорі встановленим припущенням про добросовісність особи. Добросовісність - базовий принцип, який діє в ряді європейських та інших світових юрисдикцій, у тому числі юрисдикціях загального права (Австралія, Канада). У західному праві суди, керуючись принципами добросовісності та розумності, можуть виносити рішення contra legem, тобто всупереч закону, якщо цього потребують суспільні інтереси (цінності). Зокрема, до таких країн належать ті, в яких суд, зазвичай, не творить право, - Франція, Німеччина.

У 1990 році Європейською Федерацією Франчайзингу було прийнято Європейський кодекс етики франчайзингу [3], покликаний виправити дисбаланс у правових статусах сторін договору франчайзингу. Етичний кодекс - намагання формалізувати основоположні принципи побудови законних та економічно-ефективних правовідносин на засадах щирості, довіри, чесності, поваги, істинності, ефективної комунікації, відкритості, довіри [4]. Принцип добросовісності має на меті зміцнення почуття спільної мети серед учасників франчайзингових правовідносин, укорінення професійних упереджень, стримування неетичної поведінки, гарантування підтримки й захисту для сторони, яка зіткнулась із тиском поводити себе неетично. Крім того, він слугує в якості основи під час судового розгляду та вирішення суперечок між суб'єктами франчайзингових правовідносин.

Норми етичних кодексів франчайзингу, в тому числі Кодексу етики франчайзингу України [5], - система професійних норм, які втілюють колективну совість певної професії та є свідченням для визнання сукупності його норм моральним виміром.

Зміст принципу добросовісності визначається умовами договору та певними обставинами в конкретному випадку і характеризується двома елементами: переддоговірний обов'язок - сумлінна поведінка під час переговорів; постдоговірний обов'язок - сумлінність сторін під час укладення договору, виконання його положень та розірвання [6].

Нижче ми розглянемо обидва елементи на конкретних прикладах із розробленими з урахуванням позитивного досвіду європейських країн пропозиціями щодо вдосконалення чинного законодавства.

На переддоговірному етапі сторони ще не перебувають у правовідносинах і, відповідно, не мають статусу франчайзі (користувача) і франчайзера (правовласника). На франчайзера покладено обов'язок із переддоговірного розкриття інформації щодо предмета майбутнього франчайзингового договору протягом розумного строку до його укладення в національних законодавствах Бельгії, Франції, Швеції, Італії, Іспанії, Австралії, Японії, деяких провінціях Канади (Онтаріо, Альберта й Острів Принца Едуарда). В українському законодавстві не передбачено такий обов'язок правоволодільця. Це ризикований крок для франчайзера і, водночас, необхідність для франчайзі на етапі прийняття рішення щодо франшизи, оскільки він нестиме ризики як підприємець, починаючи бізнес за «правилами» іншого учасника економічних правовідносин. На цьому етапі зловживання можуть бути з обох сторін. Найбільш повним правовим актом, що регулює питання розкриття франчайзером інформації, є Модельний закон «Про розкриття інформації про франшизу», підготовлений у 2002 році УНІДРУА [7].

Дослідження світового досвіду регулювання правил розкриття інформації у країнах із високим рівнем розвитку франчайзингових взаємовідносин доводить принципову важливість державного контролю обов'язкового розкриття інформації на переддоговірному етапі франчайзингових відносин між сторонами. Так, наприклад, в Австралії у випадку, якщо франчайзі на цьому етапі не отримає повну й достовірну інформацію щодо франшизи, такий договір у судовому порядку може бути розірвано або частково визнано недійсним, а франчайзі, у свою чергу, отримає відшкодування пов'язаних із такими діями або бездіяльністю франчайзера збитків. Більше того, в судовому порядку також може бути накладено заборону на подальший продаж франшизи правоволодільця [8, с. 81].

Асоціація європейських франчайзингових юристів (EuroFranchise Lawyers) у грудні 2013 року опублікувала детальне юридичне дослідження на тему розкриття інформації франчайзерами перед потенційними франчайзі (зауважимо, що у Франції, Бельгії та Швеції діють майже аналогічні закони про розкриття) [9]. Така інформація включає наступне: інформацію про франчайзингові платежі й обсяги необхідних інвестицій на початкових етапах налагодження бізнесу; фінансову інформацію франчайзера та/або майстер-франчайзі (якщо такий є) за останні 2-3 роки; бізнес-історію франчайзера; оцінку загальних витрат франчайзі, пов'язаних зі створенням франчайзингового бізнесу; загальний опис основних характеристик ноу-хау; надання технічної підтримки франчайзером франчайзі; назви й адреси існуючих франчайзингових підприємств у франчайзинговій мережі; кількість франчайзі, договори франчайзингу з якими було розірвано протягом останніх 1-2 років з обов'язковим зазначенням причин; інформація, що стосується всіх ліцензій, передбачених законом для створення і функціонування франчайзингового бізнесу; основні елементи договору франчайзингу, такі як права й обов'язки обох сторін, термін дії договору, пролонгацію або припинення, умови про ексклюзивність тощо; відомості про комплекс прав інтелектуальної власності, які будуть передані франчайзі.

Із боку добросовісного франчайзі необхідним є дотримання режиму конфіденційності інформації, отриманої на переддоговірному етапі франчайзингових відносин.

Другий елемент принципу добросовісності - постдоговірний обов'язок. На етапі виконання договору також можуть бути численні порушення з обох сторін, за нехтування ними принципу добросовісності.

Так, недобросовісність франчайзі, викликана ігноруванням принципів добросовісності й сумлінності, порушує домовленості за договором франчайзингу щодо об'єктів прав інтелектуальної власності, переданих йому, та зловживання діловою репутацією франчайзера, що проявляється в наступних діях: введення споживачів в оману щодо характеру, способу й місця виготовлення, споживчих властивостей та якості товару; самовільне використання товарного знака, фірмового найменування або маркування товару; копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення товару франчайзера; використання, розголошення науково-технічної, виробничої або торговельної інформації, в тому числі комерційної таємниці, без згоди її власника (франчайзера).

У свою чергу, недобросовісність правоволодільців за договором піддає ризикам їх контрагентів, які вступають у договірні відносини з неблагонадійними франчайзерами. На практиці франчайзингу нерідкими були та є випадки недобросовісного виконання зобов'язань за договором із боку правоволодільців (франчайзерів), які розглядали договір як засіб швидкого збагачення з мінімальними витратами. Франчайзери заздалегідь значно завищували ціни на пропоновані франшизи та не надавали потенційним користувачам за договором франчайзингу вихідну інформацію або спотворювали її зміст, а також необгрунтовано розривали такі договори.

Порушення принципу добросовісності на етапі укладення й виконання договору франчайзингу проявляється у включені до його змісту завідомо нечесних положень щодо контрагента або в діях сторін під час виконання договору, що наносять фінансовий збиток або іншу шкоду, наприклад: покладення на франчайзі обов'язку купувати за завищеними цінами товари або їх надмірної кількості; встановлення положень, що забезпечують доступ франчайзера до рахунків франчайзі два рази на місяць, цим самим обмежуючи підприємницьку свободу останнього; використання франчайзі комерційної таємниці франчайзера, що завдає шкоди чи іншим чином загрожує його інтересам (недобросовісна конкуренція). У такому випадку франчайзер має право вимагати публічної заяви франчайзі з поясненням відповідних дій та відшкодування завданої шкоди відповідно до загальних правил компенсації; вчинення інших дій, які перешкоджають отриманню доходів, які прогнозувались під час укладення договору або іншим чином порушують права сторони договору франчайзингу [10].

Крім того, важливо торкнутись питання оціночних понять, які фігурують у главі 36 «Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія)» Господарського кодексу України (далі - ГК) [11]. Виконання таких положень закону визначається виключно на рівні добросовісності й сумлінності сторін. У п. 5 ч. 1 ст. 372 ГК передбачено обмеження права сторони договору у формі відмови користувача від одержання за договором комерційної концесії аналогічних прав у конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця. Поняття «потенційний конкурент» не має законодавчого чи договірного тлумачення, тому як користувач (франчайзі), так і правоволоділець (франчайзер) повинні сумлінно й добросовісно ставитися до співпраці й адекватно оцінювати і приймати рішення, у правовідносини з якими суб'єктами не слід вступати у зв'язку з укладенням договору комерційної концесії (франчайзингу). Те саме стосується п. 5 ст. 371 ГК, в якому визначено один з обов'язків користувача (франчайзі) - інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії. Добросовісний франчайзі (користувач), дотримуючись принципу добросовісності й сумлінності, буде інтерпретувати це положення таким чином, щоб своїми діями забезпечити права франчайзі на об'єкти права інтелектуальної власності, які він використовує виключно в межах правового поля без ознак зловживання.

Добросовісність як принцип права є критерієм правомірності дій суб'єктів господарювання та гарантує належний судовий захист їх прав. Тобто даний принцип має юридичну силу у правозастосовній практиці. Так, за звернення до суду щодо порушення контрагентом принципу добросовісності сторона може посилатись на наступні обставини, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги: вчинення франчайзером дій, якими він перешкоджає франчайзі здійснювати правомірні юридично-значимі дії в межах договору франчайзингу; докази діяльності франчайзера, спрямованої на дискредитацію партнера за договором; обґрунтування в позові фінансового тиску на франчайзі; розірвання договору з ініціативи франчайзера, який проігнорував запит франчайзі щодо обов'язкового посередництва; розірвання франчайзером договору на підставі незначних порушень із боку франчайзі; здійснення франчайзером діяльності на території франчайзі, яка в договорі або з міркувань принципу розумності обумовлена як територія франчайзі (навіть у випадку, якщо ця територія є «не виключною»); вступ франчайзера у правовідносини, в результаті яких його нові контрагенти-франчайзі здійснюють на території первісного франчайзі або поблизу неї аналогічну діяльність, що чинить негативний економічний вплив на бізнес франчайзі [12].

Очевидним з усіх обставин є той факт, що сторона зловживає правом із прямим умислом, що є причиною виходу за межі принципу добросовісності, який ширше за категорії «умисел» чи «намір». Як наслідок, суд може прийняти рішення про визнання повністю або частково недійсним договору франчайзингу, якщо його положення «несправедливі» щодо однієї зі сторін [13].

Висновок

Виходячи з викладеного вище, можна зробити висновок про те, що принцип добросовісності - це фундаментальна засада побудови господарських правовідносин, заснована на чесних стандартах поведінки, критерій правомірності дій суб'єктів господарювання, який покладає на сторони зобов'язання сумлінної співпраці на переддоговірній стадії та під час виконання договору для досягнення ефективних економічних результатів.

Здійснення суб'єктивних прав учасниками франчайзингових правовідносин має відбуватись з обов'язковим та повним урахуванням усіх елементів принципу добросовісності, що вимагає узгодження взаємних прав та обов'язків. Законодавче закріплення принципу добросовісності й сумлінності в його різних формах стане критерієм визначення наявності або відсутності зловживання правом.

Завдяки проведеному дослідженню принципу добросовісності в його спрямованому впливі на формування відповідних правових норм сформульовано наступні пропозиції зі внесення змін до законодавства.

1. Ст. 6 ГК доповнити п. 7: «Регулювання правовідносин між учасниками на переддоговірному етапі та під час укладення й виконання договорів має здійснюватись відповідно до принципів добросовісності, розумності, справедливості та чесної поведінки». Доцільність такого доповнення обумовлена доведеним у даній статті фактом притаманності принципу добросовісності не лише ідеологічного характеру, а й регулятивного, оскільки вчинення сторонами дій усупереч цьому принципу породжує дисбаланс їх прав та обов'язків.

2. Доповнити главу 36 ГК ст. 366-1 «Переддоговірний етап укладення договору комерційної концесії» такого змісту:

«1. Правоволоділець зобов'язаний за 20 днів до підписання договору комерційної концесії здійснити розкриття інформації майбутньому користувачеві.

3. До відомостей, які в повному обсязі повинні передаватись у рамках переддоговірного етапу, відносяться:

інформація про обов'язкові платежі за договором та оцінка загальних витрат користувача, пов'язаних із налагодженням бізнесу;

бізнес-історія розвитку компанії правоволодільця;

назви й адреси існуючих учасників у мережі, які здійснюють свою господарську діяльність на підставі договору комерційної концесії, укладеного з відповідним правоволодільцем;

інформація про суб'єктів господарювання, які розірвали договори комерційної концесії із правоволодільцем протягом останніх двох років (з обов'язковим зазначенням причин такого припинення);

відомості про комплекс прав інтелектуальної власності, які будуть передані користувачеві, та загальний опис основних характеристик ноу-хау;

основні елементи майбутнього договору: права й обов'язки обох сторін, термін дії договору, його припинення, продовження, умови про ексклюзивність, (якщо такі передбачено);

економічні прогнози правоволодільця щодо розвитку його мережі.

4. Сторона, на користь якої здійснюється переддоговірне розкриття інформації, зобов'язується дотримуватись режиму конфіденційності такої інформації.

5. Якщо користувач на переддоговірному етапі не отримав повної і достовірної відповідної інформації щодо предмета майбутнього договору комерційної концесії або отримав інформацію, яка ввела його в оману або була неповною чи недостовірною, в судовому порядку такий договір може бути розірвано або частково визнано недійсним, а користувачу призначено відшкодування пов'язаних із такими діями або бездіяльністю правоволодільця збитків.

6. За невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, передбачених цією статтею, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України».

Врахування викладених висновків і пропозицій позитивно відобразиться на розвитку національного франчайзингового ринку.

Список використаних джерел

1. Прилуцький Р.Б. Про відповідність принципів господарського права потребам докорінної перебудови економіки України у світлі наслідків фінансово-економічної кризи та глобальних змін клімату / Р.Б. Прилуцький // Юридична наука. -2011.-№2.-С. 80-89.

2. Принципи європейського договірного права. Коментарі та рекомендації / [пер. з англ. ТОВ «Асоціація експортерів і імпортерів «ЗЕД»]. - К. : Асоціація «ЗЕД», 2013. - 304 с.

3. Європейський кодекс етики франчайзингу// Портал ідей для бізнесу Franchising.ua. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://franchising.ua/franchayzing/94/evropeyskiy-kodeks-etiki-franchayzingu/.

4. Joseph Y. Adler “The Ethics of Franchising: How Codes of Ethics Compare and What to Consider in Deciding Whether to Subscribe to Them” II Hoffer Adler LLP. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.hofferadler.com/article007.html.

5. Кодекс етики франчайзингу України II Національний каталог франшиз України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uafranchise.com/pro-franchajzing/kodeks-etiki-franchajzingu/.

6. Franchise Agreements and the Duty of Good Faith: Implied or not be Implied? II Norton Rose Fulbright. Global Legal Practice. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nortonrosefulbright.com/knowledge/publications/32605/ franchise-agreements-and-the-duty-of-good-faith-implied-or-not-be-implied.

7. Модель Франчайзингу. Закон про розкриття інформації. - Рим, вересень 2002 р. II UNIDROIT Model Franchise Disclosure Law. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.unidroit.org/english/modellaws/2002franchise/2002mo dellaw-e.pdf.

8. Панюк В.В. Новое торговое пространство для франчайзинга / В.В. Панюк II Торговое право. - 2012. - № 6. - С. 75-94.

9. What to disclose to prospective franchises in Europe? II Newsletter EFL (EuroFranchise Lawyers). - December 2013. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://bahagram.com/newsletters/Newsletter_EFL_December_2013.pdf.

10. Peter Micrae Dillon “What is good faith? - Franchise lawyer Canada” II [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// www.evancarmichael.com/Franchises/704/What-is-Good-Faith--Franchise-Lawyer-Canada.html.

11. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. II Відомості Верховної Ради України. -2003. - № 18, 19-20, 21-22. -Ст. 144.

12. Heath Adams “Good Faith in Franchising”//Adams Partners Lawyers. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// adamslawyers.com.au/good-faith-in-franchising/.

13. Mark Abell and Victoria Hobbs “The duty of good faith in franchise agreements - a comparative study of the civil and common law approaches in the EU” II International Journal of Franchising Law. - 2013. - Volume 11 - Issue X. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.twobirds.eom/~/media/PDFs/Brochures/Franchising/The%20duty%20of%20good%20 faith%20in%20franchise%20agreements.PDF.

Размещено на Allbest.ru