Принципи нормотворчої діяльності: загальна характеристика
Визначення основних принципів нормотворчості, серед яких виділено принципи об'єктивності, демократизму, законності, професіоналізму, науковості, системності. Необхідність залучення до громадського моніторингу чинного законодавства вчених, фахівців.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.11.2018 |
| Размер файла | 23,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Принципи нормотворчої діяльності: загальна характеристика
Дашковська О.Р.
У статті обґрунтовано, що принципи виступають необхідною умовою ефективної нормотворчої діяльності, певним орієнтиром для всіх його учасників, на їх основі створюються своєчасно необхідні, якісно діючі і стабіль-но функціонуючі нормативні акти. Визначено основні принципи нормотворчості, серед яких виділено принципи об'єктивності, демократизму, законності, професіоналізму, науковості, системності. Констатовано необхідність залучення до громадського моніторингу чинного законодавства вчених, фахівців тощо.
Ключові слова: нормотворчість, принципи нормотворчості, об'єктивність, демократизм, законність, професіо-налізм, науковість, системність. нормотворчість демократизм громадський моніторинг
Автор обосновывает, что принципы выступают необходимым условием эффективной нормотворческой дея-тельности, определенным ориентиром для всех его участников, на их основе создаются своевременно необходи-мые, качественно действующие и стабильно функционирующие нормативные акты. В статье рассмотрены основ-ные принципы нормотворчества, среди которых выделены принципы объективности, демократизма, законности, профессионализма, научности, системности. Констатирована необходимость привлечения к общественному мо-ниторингу действующего законодательства ученых, специалистов.
Ключевые слова: нормотворчество, принципы нормотворчества, объективность, демократизм, законность, профессионализм, научность, системность.
The author proves that principles are necessary condition for an effective standard-setting, appropriate, quality-acting and stable operating regulations. The article describes basic principles of rule-making, among which there are principles of objectivity, democracy, rule of law, professionalism, scientific, systematic. It is stated need to bring to public monitoring of current legislation of scientists, experts.
Key words: rule-making, rule-making principles, objectivity, democracy, rule of law, professionalism, scientific, systematic.
Актуальність теми. Нормотворчість є одним із найскладніших напрямків правової діяльності, який вимагає всебічної та детальної регламентації з метою досягнення оптимальних результатів пра-вового регулювання суспільних відносин. Правова основа нормотворчої роботи повинна бути гнуч-кою, щоб не обмежувати ініціативу та надавати їй розумний простір. Отже, бажані однаковість і оптимальність даного процесу можуть бути досяг-нуті за рахунок належного методичного забезпе-чення.
В основу будь-якої людської діяльності повинна бути закладена ідея. Нормотворчість - не виняток, і для того, щоб її результат був предметним, цілеспря-мованим та результативним, суб'єкти нормотворчої діяльності використовують певні принципи.
Обов'язкові вимоги нормотворчості є основними засадами, керівними ідеями, вихідними положення-ми, на яких будується нормотворчий процес. Прин-ципи виступають необхідною умовою ефективної нормотворчої діяльності, є певним орієнтиром для всіх його учасників, на їх основі створюються своє-часно необхідні, якісно діючі і стабільно функціону-ючі нормативні акти.
Визнані засади нормотворчості мають об'єктивний характер, вони відображають справжню реальність, пов'язану з прийняттям, скасуванням або замі-ною правових норм. У той же час вони суб'єктивні, оскільки обумовлені практичною діяльністю і на рівні правової політики набувають форми офіційних дер-жавно-правових ідей, отримують загальне визнання та стають ефективним регулятором лише тоді, коли отримують достатнє юридичне закріплення. Тому цілком виправдано, що в документах, які регламен-тують відносини нормотворчості, є спеціальні статті, що визначають принципи організації цього процесу. Вони поширюють свій вплив як на початковому ета-пі в порядку виявлення потреби у правовій реакції на зміни в житті, так і на завершальній стадії, коли від-бувається видання нормативного акта.
Крім цього, важливо підкреслити, що принципи нормотворчості не існують самі по собі, а перебу-вають у тісній взаємодії один із одним. Тому існує узгоджена система принципів, яку можна конкрети-зувати, спираючись на потреби розвитку суспільства і закономірності нормотворчого процесу, що під-тверджені на практиці, тому метою статті є дослі-дження принципів нормотворчості з використанням методології системного підходу, визначення їх впли-ву на результативність нормотворчості.
Питання принципів нормотворчості неоднора-зово досліджувались у вітчизняній та зарубіжній літературі, про що свідчать наукові праці таких українських вчених, як Ю. Глущенко, А. Олійник, В. Плавич, А. Ришелюк, О. Скакун, І. Терлецька, М. Фігель, О. Чаплюк, Р Ященко та інших.
Виклад основного матеріалу. У юридичній на-уці висловлюються різноманітні погляди на систему принципів нормотворчості, серед яких розглядають-ся різні підходи вчених:
а) наукова обґрунтованість, демократизм, закон-ність, гласність, професіоналізм, оперативність, ди-ференціація нормотворчої компетенції, компаратив- ність [1, c. 187];
б) законність, науковість, демократизм, систем-ність і узгодженість, наступність, професіоналізм, чітка диференціація нормотворчих повноважень, планування, своєчасність, використання правового досвіду, зв'язок із практикою, гуманізм, технічна до-сконалість [2, с. 83-86];
в) гуманізм, єдність інтересів особистості і сус-пільства, демократизм, гласність, законність, на-уковість і професіоналізм, зв'язок із практикою, планування, оперативність, поєднання динамізму і стабільності [3, с. 380-381].
В юридичній науці існують й більш розгорнуті системи принципів нормотворчості, зокрема, про-понується виділяти загальні принципи, так звані системоутворюючі вимоги і спеціальні установки, властиві окремим видам нормотворчості, які мають допоміжний, організаційний характер [4, с. 18].
До системоутворюючих принципів нормотвор-чості в цьому зв'язку належать такі: верховенство права, соціальна орієнтація, демократизм, закон-ність, наукова обґрунтованість, оптимальність, сис-темність, ієрархічність. Видається, що не всі керівні засади із запропонованих є принципами нормотвор- чої діяльності у власному розумінні цього слова. Навряд чи до основоположних принципів слід від-носити техніко-юридичні вимоги, якими наділені уповноважені суб'єкти нормотворчості. Нормотвор- ча діяльність - це, насамперед, процес створення правових норм, тому основні ідеї повинні поширю-ватися на всі етапи і не обмежуватися окремим ас-пектом цієї діяльності.
Отже, визначаючи види принципів нормотвор- чості, доцільно виходити з позиції, що їх систему створюють: верховенство права, об'єктивність, де-мократизм, законність, професіоналізм, науковість, системність.
Право виступає найважливішою гарантією сво-боди і рівності громадян у суспільстві. За допомо-гою принципу верховенства права забезпечуються невід'ємні права людини і громадянина на свободу, рівність, справедливість, повагу до її честі та гід-ності. Отже, нормотворча діяльність повинна здій-снюватися з неухильним дотриманням цієї умови, а метою нормотворчого процесу повинно бути забез-печення та захист невід'ємних прав громадян.
Пріоритет прав людини передбачає визнання її прав і свобод найвищою соціальною цінністю. М. Козюбра вважає, що людина живе в правовому середовищі і внаслідок низки природних, соціаль-но-економічних, політичних та інших причин не може існувати без права, оскільки останнє є однією з найважливіших і невід'ємних властивостей буття
[5, с. 31].
Об'єктивність як принцип нормотворчості озна-чає, що дана діяльність розглядається, як реальний факт соціальної дійсності і правового життя люд-ства. Законне рішення як результат нормотворчос- ті - це не тільки продукт умовиводів уповноважених суб'єктів, а природна реакція на певні потреби дер-жави, суспільства, особистості, які породжені сучас-ною практикою.
У своїх прагненнях суб'єкти нормотворчої ді-яльності повинні, в першу чергу, керуватися об'єктивними законами і тенденціями розвитку люд-ського буття. При цьому важливо не замикатися на окремих правових явищах, а підходити до процесу формування права з більш широких позицій, врахо-вувати всі фактори, пов'язані з ним. Мета нормот- ворчої діяльності повинна погоджуватися з осно-вними людськими цінностями і вимогами природної справедливості, свободи, рівності, гуманізму тощо.
Демократизм нормотворчості передбачає, в пер-шу чергу, конструктивну і різноманітну співпрацю державних органів із громадянським суспільством у питаннях створення норм права. Активна участь громадян в управлінні державою - це не патетика, а вимога Конституції України. У цьому зв'язку до громадського моніторингу чинного законодавства важливо залучати вчених, фахівців, різні об'єднання та соціальні групи громадян для того, щоб вони до-помагали виявленню правових прогалин, встанов-ленню правотворчих помилок, розробці проектів певних нормативних правових актів [6, с. 250].
З іншого боку, прийняті рішення повинні від-повідати соціальним очікуванням, відповідати по-требам суспільної практики і спиратися у своїй ре-алізації на підтримку широких верств населення. В обов'язковому порядку бути зрозумілими і під-тримуватися персоналом організацій, якщо мова йде про відомчі акти. І це буде реальним тоді, коли нормотворчі рішення стануть відображати соціальні інтереси і встановлювати справедливий баланс цін-нісних орієнтацій переважної більшості членів сус-пільства [7, с. 84].
Велике значення має інформаційний взаємообмін та взаємовплив між суб'єктами нормотворчої діяль-ності, представниками державних структур та насе-ленням. Мова йде, насамперед, про етап підготовки проектів нормативно-правових актів, особливо тих, які безпосередньо регулюють права і законні інтер-еси громадян та їх об'єднань [8].
Гласним і відкритим має бути процес обгово-рення. У цьому зв'язку заслуговує на увагу прак-тика розміщення проектів нормотворчих рішень, вироблених органами виконавчої влади, на своїх офіційних сайтах у мережі Інтернет. Дана практика обов'язкова для всіх проектів, які стосуються прав і свобод людини і громадянина [9, с. 160].
Законність - наступний універсальний принцип, що охоплює всі сфери правового життя, у тому чис-лі і сферу нормотворчості. Вимога неухильного і точного виконання законів і заснованих на них під- законних актів усіма учасниками суспільних відно-син - це суть принципу законності, яка в рівній мірі стосується як процесу розробки правових актів, так їх форми і змісту [10, с. 112]. Суб'єкти нормотворчої діяльності у своїх діях не повинні виходити за межі окресленої для них компетенції, вони зобов'язані чітко слідувати своїм повноваженням, які визначе-ні законодавством. Гарантією забезпечення даного принципу виступає гласність щодо проведення під-готовчих робіт, відкритість та доступність інформа-ції про прийняті правові акти [11, с. 21].
Професіоналізм як принцип нормотворчої ді-яльності означає, що проекти правових актів пови-нні готуватися фахівцями найвищої кваліфікації, які мають відповідну вищу освіту, практичні знання, навички та вміння. Ігнорування зазначених вимог призводить до прийняття норм, які не відповідають реальним потребам суспільства, прийняті з груби-ми відхиленнями від правил юридичної техніки [12, с. 66]. На жаль, нормотворча практика рясніє та-кими недосконалими «творіннями».
Тому сьогодні актуальним завданням є формуван-ня штату та резерву фахівців, здатних організовува-ти і проводити висококваліфіковану нормотворчу діяльність. Вони повинні знати прийоми і способи нормотворчості. Для цього необхідна фахова під-готовка, яка повинна планомірно здійснюватися в освітніх установах, на курсах підвищення кваліфіка-ції керівних працівників, у системі поточної профе-сійної підготовки співробітників державних органів, які є суб'єктами нормотворчої діяльності.
Принцип науковості припускає, що методи, засо-би, форми і зміст нормотворчої діяльності повинні спиратися на висновки та рекомендації науки, бути перевірені на практиці [13, с. 22]. У цьому зв'язку за-слуговує на увагу питання про розробку фундамен-тальної теорії нормотворчості, яка б містила чіткі і обґрунтовані відповіді на багато питань методології та технології нормотворчої діяльності.
У даний час нормотворча проблематика активно залучена в процес наукового осмислення. З'явилася низка наукових досліджень, проведено чимало ці-кавих наукових симпозіумів, конференцій, семіна-рів. Разом із тим говорити про те, що в даний час сформувалася повноцінна теорія нормотворчості, на жаль, не доводиться.
Показником наукового підходу до організації нормотворчої діяльності є професійне використан-ня на практиці можливостей правового моніторингу. Спираючись на нього, можна визначити цілі та ме-ханізми необхідного правового регулювання. Мо-ніторинг правозастосування на сьогодні є одним із найефективніших інструментів спостереження за станом і розвитком соціально-правових процесів, оцінки якості прийнятих правових рішень.
Показником науковості нормотворчої діяльнос-ті є активне використання сучасних інформаційних технологій, методів моделювання, прогнозуван-ня та соціально-правових експериментів. Стає все більш очевидним, що прорив на цьому напрямку пов'язаний зі створенням нових правових механіз-мів, які діють на основі сучасних інформаційних технологій. Якісною відмінністю цих механізмів по-винна стати автоматизація процесів збору, накопи-чення та обробки правової інформації, проведення, хоча б частково, автоматизованого аналізу правових норм, стандартизація та уніфікація правових рішень.
Науковий підхід -- це ще й ретельний розрахунок варіантів досягнення поставлених цілей. З макси-мально можливої кількості способів правового впли-ву обирається той, який створений в життєвих умо-вах суспільства і є найбільш оптимальним [14, с. 88]. При виборі варіанту враховується все різноманіття правоутворюючих чинників -- економічні, соціальні, освітні, морально-психологічні та інші об'єктивні моменти утилітарного буття.
Системність нормотворчості полягає в тому, що процес створення норм права -- це єдине ціле. Ін-шими словами, на жодному з етапів нормотворчості необхідно унеможливити виникнення помилок, тому що через циклічність руху юридичної норми очевид-ний ризик порушення порядку її застосування, що, в свою чергу, може спричинити перекручення її змісту відносно законних прав та інтересів громадян. Тому при плануванні та здійсненні нормотворчих опера-цій повинні враховуватися можливі наслідки. Не-задовільна робота на одній ділянці може призвести до незадовільних результатів в цілому, наприклад, неправильне визначення мети може призвести до результату, який не відповідає соціальним очіку-ванням. Те ж саме може статися, якщо неправильно обрана, наприклад, форма нормативного правового акта. З позицій системності нормативний акт пови-нен органічно інтегруватися в сучасне правове поле, і в цьому зв'язку слід враховувати чинне законодав-ство, узгоджуватися з його положеннями.
Висновки. Практичне слідування в ході нормот-ворчості зазначеним принципам - це невелика, але гарантія якості прийнятих правових рішень. А особли-вість нормативних правових актів, поряд із належним правозастосуванням, як відомо, є гарантією якості сус-пільного буття як в цілому, так і в різних його галузях.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Луць Л.А. Загальна теорія держави і права: Навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою) / Л.А. Луць. - К. : Атіка, 2007. - 412 с.
2. Кельман М.С. Загальна теорія права (зі схемами, кросвордами, тестами) : підручник / М.С. Кельман, О.Г Мура- шин. - К. : Кондор, 2002. -353 с.
3. Крестовська Н.М. Теорія держави і права. Підручник. Практикум. Тести: підручник / Н.М. Крестовська, Л.Г. Матвеє- ва. - Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.», Одес. держ. ун-т внутр. справ. - Київ : Юрінком Інтер, 2015. - 583 с.
4. Сысоев Ю.Е. Системообразующие принципы нормотворчества : дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ю.Е. Сысоев. - М., 2006. -166 с.
5. Козюбра М.І. Верховенство права і Україна / М.І. Козюбра // Право України. - 2012. - № 1-2. - С. 30-63.
6. Ященко РЮ. Система принципів правотворчої діяльності та їх законодавче забезпечення / РЮ. Ященко / Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 44. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. - С. 249-258.
7. Плавич В.П. Засадничі принципи правотворчої діяльності як основа її ефективності / В.П. Плавич, С.В. Плавич / Альманах права. Свобода, рівність та гідність особи в правовій теорії та юридичній практиці. - Випуск 4. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2013. - С. 83-87.
8. Терлецька І.С. Принципи законопроектування в системі загальноправових принципів, як головний фактор ефек-тивності вітчизняної законотворчості. - [Електронний ресурс] // Теорія та історія держави і права. - 2010. - № 3. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nzizvru/2010_3/p3_5.htm.
9. Шаган В.О. Принципи нормотворчості органів місцевого самоврядування / В.О. Шаган // Вісник Національного уні-верситету «Львівська політехніка». Юридичні науки. - 2014. - № 801. - С. 159-163.
10. Горбунова Л.М. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади: монографія / Л.М. Горбу-нова. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 240 с.
11. Совгиря О.В. Принципи відкритості, прозорості та гласності діяльності уряду: визначення змісту та співвідношення понять / О.В. Совгиря // Публічне право. - 2011. - № 2. - С. 19-26.
12. Глущенко Ю.М. Принципи правотворчої діяльності місцевих державних адміністрацій / Ю.М. Глущенко / Форум права. - 2008. - № 2. - С. 66-67.
13. Фігель М.В. Поняття принципів правотворчості та основні підходи до їх класифікації / М.В. Фігель // Наукові запис-ки. - Т 53. - Юридичні науки. - К. : Вид. дім «Києво-Могилян. акад.». - 2006. - С. 21-24.
14. Чаплюк О.І. Загальні та спеціальні принципи національної правотворчості: поняття, значення та види / О.І. Чаплюк // Часопис Київського університету права. - 2010. - № 1. - С. 87-93.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Визначення поняття та головне призначення правотворчості, її ознаки та основні функції. Характеристика принципів гуманізму, демократизму, законності, гласності, науковості і системності. Законодавча техніка, стадії та суб'єкти правотворчого процесу.
курсовая работа [32,3 K], добавлен 05.12.2010Поняття та характеристика основних принципів кримінального процесу, що використовуються в теперішньому законодавстві. Повага і захист честі і гідності людини. Принципи законності і здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом.
курсовая работа [29,3 K], добавлен 16.01.2010Поняття основних історичних типів права. Загальнолюдські принципи права: теоретичні аспекти. Класифікація правових принципів, їх роль у нормотворчій та правозастосовчій діяльності держави. Проблеми визначення та дії принципу верховенства права в Україні.
курсовая работа [37,6 K], добавлен 10.05.2012Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад кримінального судочинства. Характеристика окремих принципів кримінального процесу. Загальноправові та спеціальні принципи кримінального процесу України.
реферат [48,9 K], добавлен 25.07.2007Класифікація цінних паперів та форми їх функціонування. Склад і принципи формування чинного, цивільного законодавства про ринок цінних паперів. Принципи формування чинного, цивільного законодавства про ринок цінних паперів та форми саморегуляції ринку.
дипломная работа [123,9 K], добавлен 22.06.2010Законодавча база та значення основних принципів адміністративного судочинства: верховенства права, законності, змагальності, диспозитивності та офіційності. Взаємозв'язок принципів судочинства між собою та їх використання в адміністративних справах.
реферат [25,5 K], добавлен 20.06.2009Визначення принципів цивільного права (ЦП) України та його співвідношення з засадами цивільного законодавства України (ЦЗУ). Необхідність адаптації цивілістичної концепції, принципів ЦП та засад ЦЗУ до Європейського приватного права на основі DCFR.
статья [24,7 K], добавлен 17.08.2017Основні принципи здійснення кримінально-правової кваліфікації. Положення принципів законності, індивідуальності та повноти кваліфікації, недопустимості подвійного інкримінування. Застосування правил, принципів кваліфікації при кримінально-правовій оцінці.
контрольная работа [22,7 K], добавлен 15.04.2011Проблеми законності і правопорядку. Сутність поняття "режим законності". Право як регулятор суспільних відносин. Основні принципи законності. Законність як невід'ємний елемент демократії. Економічні, соціальні, політичні, ідеологічні, юридичні гарантії.
курсовая работа [39,1 K], добавлен 16.03.2010Загальна характеристика, визначення, ознаки та принципи діяльності профспілок. Загальна характеристика статусу профспілок у сфері праці. Особливості діяльності профспілок в Україні в умовах переходу до ринкової економіки. Укладання трудового договору.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 15.02.2011
