Причинний зв’язок як ознака об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 419 КК України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВНЗ «Національна академія управління»

Кафедра кримінального права та процесу

Casual relation between illegal action and caused grave consequences as obligatory indicia of the objective side of the criminal violation of the border guard duty rules is researched in the Article.

Keywords: casual relation, violation of the rules, Border Guard.

Постановка проблеми. Протягом останніх років в Україні проводиться державна політика щодо поступової трансформації кримінальної юстиції в напрямку її гуманізації та значної декриміналізації деяких діянь, а також відкритості органів влади, в тому числі й у Державній прикордонній службі України.

Зокрема, у 2008 р. Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» [1] внесено зміни до ст. 419 Кримінального кодексу України (далі - КК України), якою передбачена кримінальна відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби. Згідно з нормативним приписом, що викладено у новій редакції статті, обов'язковою умовою для кваліфікації вчиненого діяння є настання спричинення тяжких наслідків. Саме тому злочин, передбачений цією статтею, за конструкцією свого складу треба відносити до злочинів з матеріальним складом. протиправний злочинний порушення прикордонний

З урахуванням цього, об'єктивній стороні складу злочину, відповідальність за який встановлена ст. 419 КК України, належить мати такі три обов'язкові елементи як: (1) діяння, (2) його тяжкі наслідки і (3) причинний зв'язок між ними.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Особливості кримінальної відповідальності про порушення правил несення прикордонної служби в різні роки мали фрагментарне дослідження у працях таких українських вчених-юристів, як: Г.М. Анісімов, В.П. Бодаєвський, С.І. Дячук, М.І. Карпенко, О.В. Нарожна, Т.Б. Ніколаєнко, М.І. Панов, М.І. Хавронюк та ін. У той же час окремі важливі теоретичні та практичні питання залишаються невирішеними або недостатньо розробленими й сьогодні.

Метою цією статті є дослідження однієї з найменш досліджених ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 419 КК України, - причинного зв'язку між протиправним діянням і тяжкими наслідками, що ним спричиняються.

Основні результати дослідження. Теорія і практика кримінального права виходить з основного принципу, відповідно до якого суспільно небезпечні наслідки можуть бути поставлені у вину особі лише за умови, що вони перебували у причинному зв'язку з її дією або бездіяльністю [2, с. 120-121]. Визначення причинного зв'язку збігається зі встановленням конкретних юридичних фактів: причиною та наслідком. Іншими словами, причинний зв'язок виконує роль з'єднувальної ланки між суспільно небезпечним діянням і наслідками. Його можна уявити у вигляді ланцюга тих явищ, що об'єктивно обумовлюють перехід від протиправного діяння до його результату, а тому простежити співвідношення діяння та спричиненої (завданої) ним шкоди можна шляхом аналізу причинного зв'язку між ними.

Правова наука не створює особливого вчення про причинний зв'язок, а ґрунтується на теорії причинності, розробленої філософією [2, с. 121; 3, с. 99]. Тому на практиці працівники слідчих органів, прокуратури чи суду під час встановлення причинного зв'язку між поведінкою правопорушника та спричинених (завданих) ним наслідків керуються (можливо, несвідомо) тими самими філософськими положеннями, що й науковці.

У науці кримінального права з проблеми причинного зв'язку висловлено різні думки (погляди). М.І. Панов [2, с. 121], П.Л. Фріс [4, с. 149], О.О. Кваша [5, с. 90-91] та інші виділяють такі три основні теорії вчень про причинний зв'язок, кожна з яких, базуючись на різних філософських концепціях, розглядає з більшою чи меншою повнотою і науковою обґрунтованістю проблему причинності у кримінальному праві:

- теорія необхідної умови (condicio sine qua non¹) - причиною слід вважати будь-який фактор, який так чи інакше вплинув на виникнення наслідку;

- теорія адекватної причини - визнаються як такі лише «стандартні» причини, а у випадках, коли причиною стає щось нестандартне, це не може розглядатись як причина явища;

- теорія необхідного спричинення - визнає за причину лише таке явище, яке не випадково, а об'єктивно, закономірно зумовлює настання наслідку.

Російським дослідником питання теорії та практики причинного зв'язку в кримінальному праві професором В.Б. Малініним виділено набагато більшу систему теоретичних поглядів щодо проблеми причинного зв'язку [6, с. 316356]. Виходячи з дослідження автора такими теоріями є:

- теорія адекватного причинного зв'язку - розглядається низка конкретних випадків, згрупованих за типовими ознаками; умови, які не будуть типовими (адекватними), не розглядатимуться як причина явища (Д. Кріз, Л. Трегер та ін.);

- теорія головної причини - причиною завданого результату визнається тільки вирішальне, головне діяння, що спричинило найбільший вплив на завданий результат (прихильників цієї теорії В.Б. Мілінін не називає);

- теорія причини та умови - причина та наслідок пов'язані генетичним зв'язком, умова ним обумовлюється; без благополучних умов можливість виникнення наслідків причиною не реалізується (А. Хорн, Р. Хорн, Н.М. Ярмиш, Н.Ф. Кузнєцова та ін.);

- теорія безпосередньої (найближчої) причини - тільки останнє, безпосереднє та найближче до наслідків діяння має визнаватись причиною спричиненого результату (В.Б. Малінін називає цю теорію «улюбленою теорією практичних працівників»);

- теорія необхідного та випадкового причинного зв'язку - питання про кримінальну відповідальність може ставитись лише по відношенню до необхідних наслідків цього діяння людини; випадкові наслідки лежать за межами інтересів кримінального права (Л.Д. Гаухман, А.А. Піонтковський та ін.);

- теорія вірогідного причинного зв'язку - після вчинення діяння з тим чи іншим ступенем вірогідності настають відповідні наслідки (Ф.Ю. Бердичевський, Л. Майданчик та ін.);

- теорія юридичного фіктивного причинного зв'язку - хто спільно здійснює діяльність, небезпечну для оточуючих, той спільно відповідає за шкоду, заподіяну цією діяльністю, якщо буде неможливим встановити, чиї саме дії спричинили настання шкідливих наслідків (О.В. Федотов);

- теорія можливості та дійсності - необхідне чи дійсне спричинення злочинного наслідку має місце тоді, коли поведінка особи є однією з необхідних умов спричинення злочинного результату, разом з тим перетворює на дійсність реальну можливість настання цього результату, створену нею самою, іншими особами чи силами, або активно беручи участь у цьому (П.Г. Семенов, Т.Л. Сергєєва, В.С. Прохоров);

- теорії винуватої причинності - юридичне значення має лише той причинний зв'язок, який охоплюється або має охоплюватись передбаченням суб'єкта (М.Д. Сєргєєвський, П.П. Михайленко та ін.);

- теорія необхідної умови (condicio sine qua non) - дія людини є причиною цього наслідку, коли ця дія була однією з необхідних умов його настання (Е.Ф. Побегайло, А.В. Успенський та ін.).

О.Л. Тимчук під час проведення дисертаційного дослідження на тему «Причинний зв'язок як ознака об'єктивної сторони складу злочину» дійшов висновку, що серед українських, російських і радянських вчених домінуючою концепцією причинного зв'язку є теорія необхідного спричинення, а у сучасній західній кримінально-правовій науці та судовій практиці домінують три концепції: condicio sine qua non, «адекватної причини» і «найближчої причини» [7, с. 9, 11].

Кожна з цих теорій може бути доповнена новими положеннями, які тією чи іншою мірою могли б поглибити загальне уявлення про причинний зв'язок у кримінальному праві [2, с. 121]. Однак при цьому слід ураховувати застереження М.Д. Сергеєвського, що питання причинного зв'язку в кримінальному праві є таким, у якому найбільше проявляється елемент суб'єктивного свавілля дослідника; взагалі доктрина кримінального права страждає цим недоліком [8, с. 296]. Більш складним і не досить визначеним у теорії кримінального права є причинність при бездіяльності.

Не маючи можливості більш глибокого дослідження проблеми причинного зв'язку в межах цієї роботи, зазначимо, що, на нашу думку, в цьому аспекті доцільно використовувати позиції науковців (М.І. Бажанов, Е.М. Кісілюк, М.І. Панов, Є.В. Фесенко та ін.), які ґрунтуються на загальнотеоретичних положеннях «необхідного спричинення», які найбільш повно розкривають основні підходи, що характеризують це явище у вітчизняній кримінально-правовій науці. З цього випливають такі необхідні вимоги: між діянням (причи- ною) та наслідком має існувати визначена зовнішня послідовність, з яких перше (тобто діяння) стало необхідною умовою (фактором) спричинення другого (тобто наслідку), тобто:

- порушення правил несення прикордонної служби завжди передує тяжким наслідкам;

- порушення правил несення прикордонної служби є необхідною умовою спричинених тяжких наслідків, без якого ці наслідки не могли настати.

На нашу думку, на практиці труднощів щодо встановлення такого зв'язку між суспільно небезпечними діянням і наслідком здебільшого не виникає. Це підтверджується також тезою А.А. Музики, що встановлення причинного зв'язку за багатьма злочинами з матеріальним складом, як правило, не викликає складнощів у юристів-практиків, оскільки у зазначених діях причинний зв'язок поведінки винного з суспільно небезпечними наслідками, що настали, є очевидним [9, с. 5]. Щодо практичного аналізу та визначення причинного зв'язку у разі бездіяльності, на наш погляд, потрібно встановити: чи входив прикордонник, який вчинив злочин, до системи охоронюваних суспільних відносин; чи існувала правова норма, на підставі якої особа зобов'язана була діяти певним чином; чи виконав прикордонник встановлені вимоги, маючи відповідні права та фізичну можливість.

Слід наголосити, що вагому роль у вирішенні конкретних питань щодо наявності (відсутності) причинного зв'язку між поведінкою особи та наслідком відіграє експертна думка. Адже саме експерт як спеціаліст у галузі спеціальних знань може найточніше вирішити питання щодо існування та розвитку певних об'єктивних закономірностей, а також встановити, чи діяв прикордонник відповідно до встановлених правил несення прикордонної служби. У цьому контексті ми цілковито погоджуємося з думкою Є.В. Фесенка, про потребу перегляду звичного для нашої юриспруденції постулату, що висновок стосовно причинного зв'язку має робити насамперед юрист. Висновок щодо наявності (відсутності) ознаки складу злочину дійсно прерогатива юриста. Але практичне обґрунтування цього висновку без спеціальних знань неможливе. Тому вирішальне значення у конкретній справі слід надавати все ж таки висновкам експерта [10, с. 3].

Висновки

Особливість побудови причинного зв'язку злочину, передбаченого ст. 419 КК України, полягає у тому, що вчинене прикордонником порушення може бути підґрунтям протиправної поведінки іншої особи, дії якої призводять до безпосередніх негативних наслідків для безпеки держави. Тому для встановлення причинного зв'язку порушення правил несення прикордонної служби потрібно з'ясувати характер порушення, яке у відповідних обставинах створило реальну можливість настання зазначених наслідків.

Для встановлення причинного зв'язку між порушенням правил несення прикордонної служби та спричиненими тяжкими наслідками органам кримінальної юстиції потрібно з'ясувати такі обставини: чи було це порушення та тяжкі наслідки протиправними та суспільно-небезпечними; чи спричинені ці наслідки саме цим порушенням, а в разі спричинення кількох наслідків - чи були ці порушення причиною кожного такого наслідку або причиною одного наслідку, яке викликало настання інших наслідків.

Звісно, причинний зв'язкою є не єдиною ознакою, що характеризує об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 419 КК України. Такими ознаками також є діяння, тяжкі наслідки, місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення цього злочину, розкриття яких сприятиме правильній та повній оцінці досліджуваного суспільно небезпечного діяння.

Список використаних джерел

1. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності: Закон України від 15.04.2008 // ВВР - 2008. - № 24. - Ст. 236.

2. Панов М.І. Об'єктивна сторона злочину // Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов [та ін.]; за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - Київ - Х. : Юрінком Інтер - Право, 2001. - 416 с.

3. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления: Учебник уголовного права. Общая часть / С.В. Бородин, В.Н. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнецова [и др.]. - М. : СПАРК, 1996. - 412 с.

4. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студентів вищ. навч. закладів. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К. : Атіка, 2009. - 512 с.

5. Мала енциклопедія кримінального права / Ю.Л. Башицький, М.О. Костенко, З.А. Тростюк, О.О. Кваша [та ін.]; за заг. ред. Ю.Л. Башицького та З.Л. Тростюк. - К. : Кондор, 2012. - 284 с.

6. Малинин В.Б. Объективная сторона преступления // Энциклопедия уголовного права [в 35 т.] / Под ред. В.Б. Малинина. - Т. 4 : Состав преступления. - СПб. : Издание проф. Малинина, 2005. - 800 с.

7. Тимчук О.Л. Причинний зв'язок як ознака об'єктивної сторони складу злочину: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 - Львів. нац. ун-т ім. І. Франка / О.Л. Тимчук. - Л., 2005. - 19 с.

8. Сергеевский Н.Д. Избранные труды / Отв. ред. и автор библиогр. очерка А.И. Чучаев. - М. : Буквовед, 2008. - 606 с.

9. Музыка А.А. Причинная связь: уголовно-правовой очерк / А.А. Музыка, С.Р Багиров. - Хмельницкий : Хмельн. ун-т управ. и права, 2009. - 112 с.

10. Фесенко Є.В. Особливості наслідків та причинного зв'язку у злочинах з матеріальним складом / Є.В. Фесенко // Часопис Академії адвокатури України. - 2010. - № 6. - С. 1-5.

Размещено на Allbest.ru