Загальнотеоретична характеристика загальних принципів права: від позитивізму до юснатуралізму

Сам термін „загальні принципи права” у його широкому значенні пов'язують із тих основоположними ідеями і фундаментальними засадами, які випливають із категорій справедливості і свободи та в цілому відображають сутність права [1, с.138]. Зрозуміло, що загальні принципи права, які складають невід'ємну частину міжнародного права, не можна зводити лише до їх розуміння як основи міжнародного права. Феномен поняття „загальні принципи” унікальний тим, що його сутність значно глибша і водночас складніша від існуючих теоретичних конструкцій.

Не випадково, що сьогодні наука міжнародного права ще не виробила консолідованої точки зору щодо тлумачення загальних принципів права. З цього приводу вченими розроблено три основних підходи, які є відмінними за своїми змістовними характеристиками, а відтак конкурують між собою.

1. Під загальними принципами права розуміють принципи внутрішньодержавного права без можливості будь-якого диференційованого розмежування між ними. Під таким кутом зору загальні принципи права включають принципи внутрішньодержавного права (спільні для правових систем різних держав), перенесені на грунт міжнародного права [2, с.50].

Стверджується, що положення ст.38 Статуту Міжнародного суду ООН про загальні принципи права, визнані цивілізованими націями стосуються властиво принципів національного права. Позаяк саме таке значення надавалось державами загальним принципам права під час розробки установчого акту ООН [3, с.239]. Такий підхід пройшов перевірку часом та був акцептований міжнародною судово-арбітражною практикою [4, с.127].

2. Загальні принципи права пов'язують із основними принципами міжнародного права, що, по суті, означає їх ототожнення (В. Дурденевський, В. Корецький, В. Євінтов) [5, с.177-180]. Втім, цей підхід, з-поміж інших, залишається малопоширеним через те, що загальні принципи права існували задовго до появи самих основних принципів, які з'явились лише у XX ст., зокрема, у положеннях Статуту ООН.

3. Загальні принципи права носять міжсистемний (полісистемний) характер, а тому вони розглядаються такими принципами, які є спільними як для національного, так і для міжнародного права [6, с.44]. Важливу роль у наданні статусу загального принципу права належить судово-арбітражним органам.

В умовах ідеологічного протистояння між трьома розглянутими підходами до інтерпретації природи загальних принципів права у науці продовжується пошук тих критеріїв, за допомогою яких можна забезпечити кваліфікацію таких принципів. теоретичним осердям, яке використовується з метою трактування загальних принципів, виступає те, що вони складають юридичні поняття, постулати, правила юридичної логіки і техніки, що мають застосування у національних правових системах і міжнародному праві [7, С.211]. Однак, як вбачається, цього ще не достатньо для того, щоб конкретно визначити ті принципи, які охоплюються поняттям „загальні принципи права”. Відсутність об'єктивних критеріїв для кваліфікації загальних принципів зводить усі наукові розвідки властиво до суб'єктивізму, де оціночні судження переважають над істиною.

Так чи інакше, але теоретичне підґрунтя існуючих наукових розробок, які стосуються загальних принципів права, акумулювало у собі певні традиції, що повинні бути використані для подальших академічних досліджень.

Плюралізм підходів до дослідження загальних принципів права також відображає множинність самих принципів, які охоплюються цим поняттям. До загальних принципів права, як правило, відносять: взаємність, рівність, добросовісність, відповідальність [8, c.46], справедливість [9, c.95; 10, c.24], рівність перед законом, законність [10, c.24], pacta sunt servanda - принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань, який також відносять до категорії загальних принципів права [9, c.95] та ін. Відповідно за таких обставин відсутні будь-які передумови для розробки єдиного загальноприйнятого переліку загальних принципів права.

Незважаючи на те, що існуючі теоретичні конструкції у своїй більшості є відбитком теорії позитивізму, яка проектується на поняття „загальні принципи права”, нерідко воно досліджується з позицій юснатуралізму. У природно-правовій інтерпретації загальні принципи права постають у якісно іншому вигляді, що дозволяє по-іншому оцінити їх природу і сутність.

Між загальними принципами права і природним правом існує взаємозв'язок, який проявляється у різних формах. Загалом наголошується, що загальні принципи права мають природно-правову основу. В цьому відношенні ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН розглядається не інакше як договірна форма об'єктивації природного права через загальні принципи, визнані цивілізованими націями [11, с.74]. При цьому природне право саме по собі не володіє регулятивними властивостями щодо регламентації відносин, які виникають між суб'єктами міжнародного права. Регулятивний вплив природного права забезпечує їх позитивація в принципах і нормах міжнародного права, які перетворюють його в частину правової матерії. Тому природне право, будучи опосередкованим у загальних принципах права, взаємодіє зі сферою міжнародних відносин лише в результаті його позитивації [12, с.709].

У цілому загальні принципи права, незалежно від того під яким кутом зору відбувається їх дослідження, володіють функціями, які забезпечують їх зв'язок із правовим середовищем, у якому діє міжнародне право. Інтегративна функція, зокрема, має на меті конвергенцію міжнародного і національного права, що особливо посилюється в умовах глобалізації, інтернаціоналізації внутрішньодержавного права та інших чинників. тут загальні принципи права служать інструментом зближення міжнародного та національного права [13, с.162].

Не менш важливою є програмно-системна функція загальних принципів права, за допомогою котрої здійснюється заповнення прогалин у міжнародному праві [14, с.45]. Особливого значення така функція набуває в умовах відсутності норм міжнародного права у тій чи іншій сфері міжнародних відносин. У відповідності із аксіологічною функцією програмуються передумови для встановлення загальних стандартів, які визначають юридичну основу моделі поведінки для суб'єктів міжнародного права. У такий спосіб природне право через загальні принципи права впливає на позитивно-правову реальність у частині забезпечення відповідності права реальним потребам суспільства та узгодженості якості норми права потребам права [15, с.12].

Висновки

Таким чином, феномен «загальні принципи права» є досить неоднозначний. Характерна багатоаспектність даного поняття створює різнобічні світоглядні уявлення про його сутність і природу. Безпосередній вплив на еволюцію поняття „загальні принципи права” в тій чи іншій мірі здійснюють як природне, так і позитивне право. внаслідок цього загальні принципи права нерідко є втіленням низки ознак, що у своїй сукупності можна охарактеризувати як „поєднання непоєднуваного” (визначеність - абстрактність; суб'єктивізм - об'єктивізм; раціональність - ірраціональність тощо), що, у свою чергу, виступають антиноміями природного і позитивного права. поза цим загальні принципи права складають невід'ємну частину сучасного міжнародного права (елемент нормативної системи міжнародного права, елемент механізму міжнародно-правового регулювання). На такому зрізі очевидним є те, що загальні принципи права ще не повністю розкрили той потенціал, який може бути використаний з користю для подальшого розвитку міжнародного права. Тому як науковий, так і практичний інтерес до загальних принципів права буде незмінно зростати.

Література