Родовий та безпосередній об’єкти складу злочину, передбаченого статтею 382 КК України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Родовий та безпосередній об'єкти складу злочину, передбаченого статтею 382 КК України

А.А. Тертична

Визначено родового та безпосереднього об'єктів складу злочину, передбаченого статтею 382 КК України. У статті розглядаються проблеми родового об'єкта злочинів проти правосуддя і пов'язаної з цим проблеми назви Розділу XVIII Особливої частини КК України. У роботі систематизовано наукові підходи щодо розуміння безпосереднього об'єкта складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України.

Ключові слова: злочини проти правосуддя, невиконання судового рішення, безпосередній об'єкт.

Определено родового и непосредственного объектов преступления, предусмотренного статьей 382 УК Украины. В статье рассматриваются проблемы родового объекта преступлений против правосудия и связанной с этим проблемы названия раздела XVIII Особенной части УК Украины. В работе систематизированы научные подходы к пониманию непосредственного объекта состава преступления, предусмотренного ст. 382 УК Украины.

Ключевые слова: преступления против правосудия, невыполнение судебного решения, непосредственный объект.

The article is devoted to the definition of generic and direct objects of the offense under 382 of the Criminal Code of Ukraine. The article deals with the problems generic object crimes against justice and related problems titles Chapter XVIII of the Criminal Code of Ukraine. In the paper are systematized scientific approaches to understanding the direct object of the offense under 382 of the Criminal Code of Ukraine.

Key words: crimes against justice, default of court decision, direct object.

Протягом останніх десятиріч у теорії кримінального права переважала концепція (теорія) «об'єкт злочину-суспільні відносини». У вітчизняній науці кримінального права з критикою концепції суспільних відносин як об'єкта злочину виступили, зокрема П.С. Матишевський, Є.В. Фесенко, С.Б. Гавриш. П.С. Матишевський і Є.В. Фесенко обґрунтовували тезу про те, що об'єктом як елементом складу злочину є «цінності, що охороняються кримінальним законом, проти яких спрямоване злочинне діяння і яким воно може заподіяти або спричиняє шкоду».

Основними аргументами концепції «об'єкт злочину - соціальні цінності» є те, що вона відповідає Конституції України, враховує інтереси категорії «приватного» у сфері соціального життя та містить широкий спектр соціальних цінностей, на які посягають злочинні діяння. Такі аргументи ми сприймаємо та вважаємо цю концепцію найбільш вдалою для розкриття специфіки змісту об'єкта злочину, передбаченого ст. 382 КК України.

Відповідно до класифікації об'єктів «по вертикалі» в науковій літературі виділяють загальний, родовий та безпосередній об'єкт. Характеризуючи «вертикальну» класифікацію, П.С. Матишевський та Є.В. Фесенко зазначають, що загальний об'єкт (яким вважалась вся сукупність суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом) не може бути об'єктом як елементом складу злочину - по суті, це є об'єкт кримінально-правової охорони, який не слід ототожнювати з поняттям об'єкта злочину. На переконання вчених, яке ми сприймаємо, для включення так званого загального об'єкта у «вертикальну» класифікацію об'єктів злочину немає підстав - ця класифікація включає лише два види об'єктів: родовий та безпосередній.

Під родовим об'єктом злочину П.С. Матишевський та Є.В. Фесенко розуміють соціальні цінності, на які посягає певна група злочинів. Родовий об'єкт відображає характер суспільної небезпечності певної групи злочинів, внаслідок чого використовується як критерій об'єднання окремих складів злочинів у групи і подальшого розміщення таких груп у Особливій частині КК.

Г.І. Богонюк зазначає, що родовим об'єктом злочинів, що передбачені у Розділі XVIII Особливої частини КК України «Злочини проти правосуддя», є встановлений у суспільстві порядок здійснення правосуддя та порядок забезпечення його реалізації5. Утім із системного аналізу змісту статей 371-400 КК України випливає, що далеко не всі заборонні норми, розміщені в Розділі XVIII Особливої частини КК України, посягають на порядок здійснення правосуддя в класичному його розумінні як діяльності, що здійснюється виключно судами. У Розділі XVIII Особливої частини КК України також розміщені норми, які стосуються діяльності органів досудового розслідування, прокуратури, захисників і законних представників, органів, які здійснюють виконання судових рішень, тощо.

О.О. Дудоров, М.І. Омельяненко та В.П. Сабадаш у зв'язку з цим задають резонні питання: чи є правосуддя родовим об'єктом злочинів, описаних нормами Розділу XVIII Особливої частини КК України? І якщо є, то як у цьому випадку усувати невідповідність між назвою вказаного розділу та його змістом і чи варто це робити?

С.В. Хилюк зазначає, що загальний аналіз кримінально-правової літератури дозволяє стверджувати, що в теорії кримінального права існує два основних підходи щодо вирішення поставлених питань.

Представники першого підходу переконані в тому, що в назві Розділу XVIII Особливої частини КК України термін «правосуддя» вживається не в процесуальному («вузькому») розумінні цього слова (як нормальна діяльність КСУ та судів загальної юрисдикції), а в матеріальному («широкому») розумінні цього слова (як діяльність не тільки суду, а і тих органів, які сприяють суду в реалізації завдань і функцій правосуддя).

На думку представників другого підходу, поняття «правосуддя», вжите в назві Розділу XVIII Особливої частини КК України, не може бути одним для законодавства та теорії конституційного процесу, цивільного і кримінального процесу та іншим - для кримінального законодавства, науки кримінального права. У зв'язку з цим науковці вважають, що між назвою Розділу XVIII Особливої частини КК України та його змістом існує суттєва невідповідність, яку слід усунути шляхом внесення змін у кримінальне законодавство.

При цьому, як зазначає В.М. Бурдін, наведену невідповідність можна усунути двома способами: 1) шляхом зміни назви Розділу XVIII Особливої частини КК України для того, щоб він охоплював не тільки злочини проти правосуддя, а й інші, які посягають на пов'язані із правосуддям відносини (у зв'язку із проведенням дізнання, досудового слідства, виконанням та відбуванням покарань); 2) шляхом виключення з Розділу XVIII Особливої частини КК України тих складів злочинів, які безпосередньо не посягають на правосуддя, а також уточнення окремих складів злочинів.

Прихильники першого способу вирішення наведеної невідповідності пропонують наступні назви Розділу XVIII Особливої частини КК України:

1) «Злочини проти правосуддя та порядку діяльності, що сприяє його здійсненню» - С.Є. Дідик вважає, що таке формулювання назви вказаного розділу дасть змогу уникнути суперечностей щодо двозначного розуміння поняття «правосуддя». А.М. Оленьчева пропонує схожу назву та зазначає, що специфічні властивості правосуддя, з одного боку, та своєрідність державної функції з примусового виконання судових актів, з іншого боку, не дозволяють розглядати її об'єкт в якості складової частини видового об'єкту злочинів проти правосуддя. З урахуванням нерозривного зв'язку правосуддя та виконання судових актів А.М Оленьчева пропонує змінити назву відповідного розділу на «Злочини проти правосуддя та діяльності, що сприяє правосуддю».

2) «Злочини проти порядку судочинства та виконання судових рішень» - Л.М. Палюх зазначає, що в назві відповідного розділу кримінального закону видається більш доцільним використання терміна «судочинство».

3) «Злочини у сфері судочинства» - Ю.І. Кулєшов вважає, що поняття «судочинство» є більш широким, порівняно з поняттям «правосуддя», і включає в себе як діяльність суду з розгляду і вирішення справ, так і дії інших суб'єктів, які реалізують свої права та обов'язки, вступаючи в процесуальні відносини з судом.

4) «Злочини проти судової влади, процесуальної діяльності органів попереднього розслідування та органів, покликаних виконувати вироки та інші судові акти»14 - на переконання О.О. Дудорова, М.І. Омельяненка та В.П. Сабадаш така назва є доволі громіздкою.

Прихильники другого способу вирішення невідповідності між назвою Розділу XVIII Особливої частини КК України та його змістом пропонують зосередити в розділі про злочини проти правосуддя лише ті норми, що охороняють відносини зі здійснення правосуддя.

Окресливши наукову дискусію щодо родового об'єкта злочинів проти правосуддя та проаналізувавши окремі доктринальні положення з досліджуваного питання, ми вважаємо, що назву Розділу XVIII Особливої частини КК України змінювати не варто, оскільки вона є лаконічною і схожу назву підібрати важко.

Систематизувавши наукові точки зору щодо безпосереднього об'єкта складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України, можемо виділити наступні підходи щодо того, що є безпосереднім об'єктом невиконання судового рішення:

- суспільні відносини: суспільні відносини, які забезпечують інтереси правосуддя в частині повного й своєчасного виконання судового рішення; суспільні відносини, що виникають у зв'язку з нормативно регламентованим порядком виконання судових актів; суспільні відносини, що забезпечують виконання судових рішень;

суспільні відносини у сфері правосуддя з приводу забезпечення належного виконання законних вироків, постанов, ухвал чи рішень суду, а також рішень Європейського суду з прав людини; суспільні відносини у сфері забезпечення безперешкодного виконання вироку суду, рішення суду чи іншого судового акта органами, що сприяють суду у здійсненні правосуддя; суспільні відносини, що забезпечують обов'язковість реалізації вироку суду, рішення суду або іншого судового акта; суспільні відносини, що забезпечують обов'язковість виконання судових рішень, які прийняті в порядку конституційного, кримінального, цивільного, адміністративного, господарського судочинства суспільні відносини, що забезпечують встановлений порядок реалізації судових рішень, винесених в порядку конституційного, кримінального, цивільного, господарського та адміністративного судочинства;

- правовідносини: правовідносини, які складаються в процесі примусового виконання рішень судів у цивільних та господарських справах, постанов судів в адміністративних справах та справах про адміністративні правопорушення, вироків судів у кримінальних справах та ухвал судів у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах, які набрали законної сили, і в яких прийнято рішення про необхідність вчинення особою (боржником, засудженим) певних дій або про обов'язок утриматися від будь-яких дій, органами, уповноваженими на виконання зазначених судових актів (Державною виконавчою службою України, іншими органами, уповноваженими на виконання рішень, ухвал, постанов суду, органами і установами виконання покарань);

- інтереси: інтереси забезпечення неухильного, точного та своєчасного виконання судових рішень суду як органу правосуддя; інтереси правосуддя; інтереси правосуддя в частині забезпечення повного і своєчасного виконання судового рішення;

- діяльність: нормальну діяльність з виконання судових актів; нормальну діяльність органів та установ кримінально-виконавчої системи щодо забезпечення виконання вироку, рішення чи іншого судового акту; діяльність суду по відправленню правосуддя в частині забезпечення повного і своєчасного виконання судових рішень, обов'язковість яких проголошена п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України; діяльність суду з відправлення правосуддя, що передбачає точне і своєчасне виконання його приписів, які реалізують цю функцію, кожною особою;

- порядок: порядок діяльності суду як органу правосуддя, що передбачає точне і своєчасне виконання його рішень; встановлений порядок виконання судового рішення.

На нашу думку, безпосереднім об'єктом невиконання судового рішення є встановлений порядок виконання судового рішення. Під встановленим порядком виконання судового рішення ми розуміємо регламентовану законом діяльність суб'єктів правовідносин, що виникають у зв'язку з виконанням судового рішення. Вважаємо, що в даному контексті доцільно вживати саме формулювання «суб'єкти правовідносин», як більш широке і таке, що включатиме в себе і органи, уповноважені законом на виконання судових рішень, і органи чи посадових осіб, яких конкретне судове рішення уповноважує на вчинення певних дій чи утримання від їх вчинення, і осіб, які відповідно до закону та змісту судового рішення мають право вимагати вчасного та повного виконання судового рішення. Відмічу, що залежно від виду судочинства та судового рішення, яке підлягає виконанню, теоретично можливі різні варіанти суб'єктного складу таких правовідносин.

родовий безпосередній злочин правосуддя

Література

1. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Київ - Харків: Юрінком Інтер - Право, 2001. С. 123.

2. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І.Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Харків: Право, 2010. С. 105

3. Кримінальне право України. Загал. частина: підруч. для студентів. юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенківський та ін.; за ред. П.С. Матишевського та ін. Київ: Юрінком Інтер, 1999. С. 129.

4. Там само.

5. БогонюкГ.І. Кримінально- правова характеристика невиконання судового рішення: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Львів, 2016. С. 58.

6. Дудоров О.О., Омельяненко М.І., Сабадаш В.П. Кримінальна відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації: монографія. Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2014. С. 169.

7. Хилюк С.В. Розвиток науки кримінального права України після відновлення її державної незалежності (питання Особливої частини): дис канд. юрид. наук. Львів, 2007. С. 170.

8. Дудоров О.О., Омельяненко М.І., Сабадаш В.П. Цит. праця. С. 173.

9. Бурдін В.М.Окремі проблеми злочинів проти правосуддя за КК України // Життя і право. 2004. № 2. С. 74-77.

10. Дідик С. Є. Кримінально-правова охорона правосуддя від незаконних діянь судді як спеціального суб'єкта злочину: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2009. С. 77.

11. Оленьчева А. Н. Неисполнение приговора суда, решения суда или иного судебного акта: уголовно-правовая характеристика и проблемы квалификации: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Москва, 2011. С. 17.

12. Палюх Л.М.Деякі питання про об'єкт злочину «невиконання судового рішення» // Держава та регіони: науково-виробничий журнал / Гуманітарний університет «Запорізький інститут державного та муніципального управління». Запоріжжя, 2009. С. 51.

13. Кулешов Ю.И. Преступления против правосудия: проблемы теории, законотворчества и правоприменения: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Владивосток, 2007. С. 12.

14. Спектор Л.А. Судебная власть как обьект уголовно-правовой охраны: автореф. дис. . д-ра юрид. наук. Ростов-на-Дону, 2011. С. 15-16.

15. Дудоров О.О., Омельяненко М.І., Сабадаш В.П. Цит. праця. С. 173.

16. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений. Ленинград: Изд-во Ленинград. унта, 1979. С. 108.

17. Болдарь Г.Є. Кримінальна відповідальність за незаконні дії щодо майна, що підлягає конфіскації за рішенням суду, що набрало законної сили // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. 2010. № 2. С. 157.

18. Оленьчева А. Н. Цит. работа. С.17.

19. Науково-практичний комен-тар Кримінального кодексу України / за заг. ред. О.М. Джужі, А.В. Савченка, B.В. Чернєя. Київ: Юрінком Інтер, 2015. С. 929.

20. Кримінальне право. Особлива частина: підручник / за ред. О.О. Дудорова, Є.О. Письменського. Київ «ВД Дакор», 2013. С. 693.

21. Летягина Е. А. Уголовная ответственность за неисполнение приговора суда, решения суда или иного судебного акта: автореферат дис. ... кандидата юридических наук: 12.00.08. Красноярск, 2009. C.16.

22. Федоров А.В. Понятие и классификация преступлений против правосудия: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Ульяновск, 2004. С. 222.

23. Палюх Л.М. Цит. праця. С. 54.

24.Харьковский Д.А. Уголовно-правовая характеристика неисполнения приговора суда, решения суда или иного судебного акта: автореф. дисс. канд. юрид. наук. Ростов-на-Дону, 2007. С. 13.

25. ЛуганськийВ.І. Щодо визначення об'єкта складу злочину, передбаченого статтею 382 КК України // Вісник Запорізького національного університету. 2011. № 4. С. 203.

26. Кримінальне право України. Особлива частина: підручник / кол. авторів А.В. Байлов, О.А. Васильєв, О.О. Житний, та ін.; за заг. ред. О.М. Литвинова; наук. ред. серії О.М. Бандурка. Харків: Вид-во ХНУВС, 2011. С. 507.

27. Кулешов Ю.И. Преступления против правосудия: понятие, система, юридический анализ и проблемы квалификации: учеб. пособие. Хабаровск: Хабар. гос. акад. экономики и права, 2001. С. 132.

28. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. Київ: Юридична думка, 2008. С. 1019.

29.Милюков С.Ф. Преступления против правосудия. Санкт-Петербург, 1999. С. 65.

30. Постатейный комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / под ред. А.И. Чучаева. Москва: Изд-во Инфра-М; КОНТРАКТ, 2004. С. 720.

31. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: у 2 т. Т. 2 / за заг. ред., П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. Київ: Алерта; КНТ; Центр учбової літератури, 2009. С. 464.

32. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. Київ: А.С.К., 2005. С. 748.

33. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В. К. Київ: Істина, 2005. С. 297-298.

34. Богонюк Г.І. Цит. праця. C. 92.

Размещено на Allbest.ru