Умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом

Кримінальним кодексом України визначено ряд основних положень, відповідно до яких вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, є підставою кримінальної відповідальності, а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана, необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Вирішення питання про сутність умов та підстав звільнення від кримінальної відповідальності є необхідним етапом у з'ясуванні причин, з яких особа, яка вчинила злочин і для якої повинна настати кримінальна відповідальність за нього, може (або навіть повинна) бути позбавлена цього державою [9, с. 51].

У різні часи в теорії кримінального права значну увагу вивченню проблем звільнення від кримінальної відповідальності приділили такі вчені, як: Ю.В. Баулін, Л.В. Головко, О.О. Житний, М.П. Карпушин, С.Г. Келіна, Н.Ф. Кузнецова, А.А. Музика, В.В. Наумов, В.В. Скибицький, П.В. Хряпінський, С.С. Яценко та інші. Праці цих науковців залишаються фундаментальними та актуальними й дотепер.

Останнім часом дослідженню звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом були присвячені роботи В.В. Ємельяненка, Ю.Ф. Іванова, О.А. Білика та деяких інших науковців. Наукові праці наведених вчених здебільшого стосувалися дослідження окремих аспектів звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом.

Водночас, всебічного та повного дослідження умов та підстав звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом з урахуванням новацій законодавчої регламентації порядку звільнення за даний злочин у кримінально-правовій науці не представлено.

Метою статті є дослідження умов та підстав звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом.

При дослідженні звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом необхідно, насамперед, з'ясувати поняття «умов» та «підстав» звільнення від кримінальної відповідальності.

Поняття «умов» та «підстав» звільнення від кримінальної відповідальності вченими - юристами досить часто об'єднуються і трактуються як конкретний юридичний склад - склад звільнення від кримінальної відповідальності. Науковці у згадані поняття закладають різний зміст, іноді вони ототожнюються [7, с. 7] або ж протиставляються [4, с. 77]. Складається враження, що окремими авторами взагалі не надається суттєвого значення проведенню різниці між ними. Одночасно і чинне кримінальне законодавство України не розмежовує (в узагальненому аспекті) умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності. Між тим вирішення цього питання є не лише значущим для розвитку та удосконалення понятійного апарату кримінально-правової науки, а й запорукою дотримання закону та забезпечення прав людини при притягненні до кримінальної відповідальності та при звільненні від неї [15, с. 88].

Взагалі, умова - це обставина, від якої що-небудь залежить, правила, встановлені у якій-небудь галузі життя, діяльності, дані, вимоги, з яких слід виходити [2, с. 341], підстава - це джерело, головна ланка, на якій що-небудь будується, достатній привід, який виправдовує будь-що [23, с. 210].

Вивчаючи підстави звільнення від кримінальної відповідальності, вчені здебільшого шукають підстави у характеристиках вчиненого суспільно небезпечного діяння чи особи, яка його вчинила.

Зокрема, у фундаментальному дослідженні проблем звільнення від кримінальної відповідальності С.Г. Келіна вказує, що підставою звільнення від кримінальної відповідальності може бути названа така обставина чи сукупність підстав, які відповідають трьом ознакам: 1) вони не лише найбільш суттєві та необхідні для застосування норм про звільнення, але і характеризують скоєний злочин чи особу злочинця; 2) вони характеризують злочин і злочинця на час вчинення суспільно небезпечного діяння чи оцінки його органами правосуддя; 3) між «підставою» та нормою про звільнення існує нероздільний зв'язок, тобто при наявності обставин, які належать до «підстав», завжди чи за загальним правилом, може бути застосовано звільнення від кримінальної відповідальності [10, с. 47-48].

Частиною 1 ст. 2 КК України передбачено, що вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, є єдиною підставою кримінальної відповідальності. З цього положення методом від зворотного можна дійти до висновку, що вчинення злочину не може бути підставою для застосування іншого кримінально-правового заходу протидії злочину - звільнення від кримінальної відповідальності. Також не можуть бути підставою для звільнення від кримінальної відповідальності й дії чи інші характеристики особи, яка вчинила злочин, оскільки ті з них, які є значущими для кримінального права (вік, осудність), уже враховані у складі злочину. Разом з тим не можна й стверджувати, що факт вчинення особою злочину не має юридичного значення при звільненні її від кримінальної відповідальності, адже звільнити від неї можна лише особу, яка вчинила злочин [15, с. 89-90].

Необхідно підтримати позицію С.Г. Ке - ліної, яка зазначає, що «питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності постає тоді, коли, з одного боку, є підстави для притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, а з іншого - є об'єктивні підстави (скоєння злочину невеликої суспільної небезпеки, скоєння такого злочину вперше, сплив значного проміжку часу після моменту його вчинення та ін.), які дозволяють звільнити особу від кримінальної відповідальності» [10, с. 7]. Справедливо звертає увагу Є. С. Тенчов на те, що у разі відсутності підстав для притягнення особи до кримінальної відповідальності, не може ставитись питання про звільнення від такої відповідальності, оскільки ніхто не вправі звільнити особу від тих кримінально-правових наслідків її діяння, які й настати не можуть [20, с. 13].

О.В. Наден вважає, що у зв'язку з тим, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення суспільно небезпечного діяння, яке відповідає всім ознакам складу злочину, передбаченого кримінальним законодавством, і що саме з цього моменту між особою, яка таке діяння вчинила, та державою складаються кримінальні правовідносини, можна стверджувати, що самої лише наявності кримінально-правових відносин між особою та державою ще не досить для звільнення особи від кримінальної відповідальності. У таких правовідносинах держава повинна лише покласти на особу кримінальну відповідальність, а не звільнити її від неї [15, с. 90-91].

Т.Т. Дубінін під підставами звільнення від кримінальної відповідальності розумів притаманні тому чи іншому суспільно небезпечному діянню об'єктивні обставини, які з урахуванням законодавчої оцінки в сукупності є необхідні та достатні для обґрунтування висновку суду про те, що скоєне суспільно небезпечне діяння не становить великої суспільної небезпечності, а обвинувачувана особа може бути виправдана без застосування кримінального покарання [8, с. 85, 86]. Проте, як зазначає О.О. Житний, пропозиція знаходити підстави звільнення лише в ознаках, які характеризують вчинений злочин, виглядає не бездоганною, оскільки сфера дослідження таким чином невиправдано звужується, тим більше, що згідно з чинним законодавством вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності пов'язується не лише з ознаками вчиненого діяння, але й з пост - кримінальною поведінкою особи, яка дане діяння вчинила. Крім того, звільнення від кримінальної відповідальності можливе й у випадках вчинення деяких тяжких й особливо тяжких злочинів, які аж ніяк не можна розцінити як такі, що не становлять великої суспільної небезпечності [9, с. 52].

Необхідно зазначити, що скоєння суспільно небезпечного діяння не може бути підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, воно є лише передумовою [12, с. 77].

У науковій літературі сформульована позиція, відповідно до якої підстави звільнення від кримінальної відповідальності представлено як сукупність юридичних обставин. Наприклад, Г.Б. Віттенберг зазначав: «Подібно до того, як підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою діяння, яке містить склад злочину, підставою застосування тієї чи іншої форми звільнення від кримінальної відповідальності… є вся та сукупність передумов, які законом визначені для відповідної форми звільнення» [3, с. 165].

Таку позицію можна зустріти й у наукових розробках деяких фахівців з кримінального права.

Зокрема, І. Н. Мацнєв писав, що підставою звільнення від кримінальної відповідальності є завжди сукупність умов, які визначені кримінальним законом про звільнення від кримінальної відповідальності…» [13, с. 11]. Такої точки зору дотримуються й учені як української [11, с. 134; 21, с. 102], так і російської наукової думки [19, с. 53-57]. В.В. Свєрчков вказує, що підставою звільнення від кримінальної відповідальності є сукупність суб'єктивних та об'єктивних умов, що визначені в диспозиції певної статті закону про кримінальну відповідальність [19, с. 53].

Окрім підстав звільнення від кримінальної відповідальності, у кожного виду звільнення є свої передумови (юридичні, фактичні, процесуальні тощо) та умови, однак стосовно вказаних елементів науковці не приходять до єдиної спільної точки зору.

Зокрема, Ю.В. Баулін вказує, що передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного злочину [1, с. 72].

О.О. Житний зазначає, що передумовою будь-якого виду звільнення від кримінальної відповідальності є встановлення у вчиненому діянні всіх ознак складу злочину, що, відповідно, обумовлено його точною й правильною кримінально-правовою кваліфікацією. Тому передумова звільнення є спільною для будь-якого його виду [9, с. 59].

О.В. Наден та М.Є. Григор'єва допускають існування таких передумов звільнення від кримінальної відповідальності, як вчинення особою певного виду суспільно небезпечного діяння [14, с. 10] та вчинення суспільно небезпечного діяння невеликої тяжкості [6, с. 11].

В окремих нормах інституту звільнення від кримінальної відповідальності зазначено вимоги до поведінки суб'єкта, якого звільняють, тобто яких вимог необхідно дотримуватись уже після прийняття вироку суду стосовно звільнення такої особи від кримінальної відповідальності та недотримання яких робить звільнення як таке недійсним. Такі вимоги у юридичній літературі мають назву умови звільнення від кримінальної відповідальності [10, с. 171].

Умови звільнення від кримінальної відповідальності - це вказані у правовій підставі звільнення об'єктивні або суб'єктивні ознаки, відповідність яким фактичних обставин справи визначає необхідність (або можливість) здійснення вказаного в даній нормі виду звільнення [9, с. 59-60].

О.М. Гальперін вважає, що невідповідність фактичних обставин кримінального провадження вказаним у законі умовам звільнення від кримінальної відповідальності виключає навіть постановку питання про здійснення звільнення [5, с. 91]. О.О. Жит - ний звертає увагу на те, що умовами звільнення від кримінальної відповідальності також є і обставини, які описані в нормі про звільнення, сукупність яких визначає необхідність застосування вказаного у розглядуваній нормі виду звільнення [9, с. 4].

Отже, існування умов та підстав звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному праві є важливим та необхідним. Лише при вчиненні суспільно небезпечних діянь, за умови в подальшому позитивної посткримінальної поведінки, особа має право бути звільненою від кримінальної відповідальності. При дослідженні співвідношення умов та підстав звільнення від кримінальної відповідальності, необхідно враховувати, що підстава відіграє визначальну роль [12, с. 84]. Якщо умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті. Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності) [17].

У ряді норм Особливої частини КК України (зокрема, ч. 5 ст. 110-2, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 6 ст. 258, ч. 2 ст. 258-3, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 5 ст. 321, ч. 5 ст. 354, ч. 4 ст. 3211, ч. 4 ст. 401 та ін.) передбачено спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності. У всіх зазначених випадках за наявності обставин, передбачених конкретною нормою закону, суд зобов'язаний звільнити відповідних осіб від кримінальної відповідальності [17].

Відповідно до ч. 4 ст. 289 КК України звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.

Тобто у ч. 4 ст. 289 КК України передбачено спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом, яке здійснюється за наявності сукупності таких умов:

1. Особа вперше вчинила дії, передбачені зазначеною статтею.

Такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення [17]. Незаконне заволодіння транспортним засобом визнається вчиненим особою вперше, якщо: 1) ця особа фактично в перший раз вчинила такий злочин; 2) ця особа вже раніше вчинила такий злочин, але до дня його повторного вчинення сплили строки давності, передбачені ст. 49 КК України; 3) ця особа раніше вчинила такий злочин, але до дня вчинення нового (заволодіння транспортним засобом) була звільнена від кримінальної відповідальності за підставами, передбаченими законом; нарешті, 4) ця особа раніше була засуджена за вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, але до дня вчинення нового такого злочину судимість за раніше вчинене суспільно небезпечне діяння була погашена чи знята [1, с. 261].

2. Такі дії повинні бути вчинені без застосування насильства до потерпілого чи погрозою його застосування.

У даному випадку йдеться про погрозу застосування будь-якого як фізичного, так і психічного насильства (яке не є небезпечним або є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого). У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» [18] дається роз'яснення, що під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Тепер слід перейти до аналізу підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом, якими є:

1. Добровільна заява про вчинений злочин правоохоронним органам.

Це означає, що особа повинна добровільно повідомити в будь-якій формі правоохоронні органи про те, що нею вчинене незаконне заволодіння транспортним засобом. Добровільність означає остаточне припинення особою за своєю волею протиправного діяння, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції [16].

Законодавець не визначає час добровільної заяви. З аналізу ч. 4 ст. 289 КК України можна зробити висновок, що добровільно повідомити про вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом підозрюваний може як до початку здійснення кримінального провадження, аж до оголошення йому підозри у вчиненні злочину.

У цьому випадку цікавим є положення ст. 477 КПК України, де зазначається, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, окрім інших, частинами першою або другою ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом без особливо обтяжуючих обставин) - якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім'ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого. Із даного положення можна зробити висновок, що чоловік (дружина) потерпілого, інші близькі родичі чи члени сім'ї потерпілого, або особа, яка щодо потерпілого була найманим працівником, можуть добровільно заявити про вчинений злочин правоохоронним органам лише до початку кримінального провадження.

2. Повернення транспортного засобу власнику.

Згідно з приміткою до ст. 286 КК України під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт (п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306). До транспортних засобів належать: усі види автобусів; усі види автомобілів, зокрема й спеціальних і спеціалізованих (наприклад, санітарні, пожежні, спортивні й поливальні, автокрани, навантажувачі); трактори - самохідні машини (колісні або на гусеничному ходу), призначені для перевезення вантажів чи виконання сільськогосподарських, будівельних, лісових та інших робіт; самохідні машини, призначені для виконання сільськогосподарських, дорожніх, будівельних, меліоративних і лісових робіт, - комбайни, грейдери, бульдозери, екскаватори, крани та ін.; міський електротранспорт - трамваї і тролейбуси, у тому числі пасажирські, вантажні, ремонтні, спеціального обслуговування, колієукладачі; мотоцикли, зокрема дорожні, спортивні, спеціального призначення, з боковим причепом або без нього; моторолери, мотоколяски й інші механічні транспорті засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг; інші механічні транспортні засоби - всюдиходи, аеросани, амфібії тощо; а також причепи. Не є транспортними засобами рухомий склад метрополітену, фунікулера та інших видів залізниць (пасажирські й вантажні потяги, локомотиви, дрезини тощо).

Виникає питання щодо вказівки законодавця на повернення транспортного засобу лише його власнику. Хоча у примітці до ст. 289 КК України зазначається, що під заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Виходячи із зазначеного, слід доповнити ч. 4 ст. 289 КК України положенням про можливість повернення транспортного засобу не лише власнику, а й користувачу чи правоохоронним органам.

3. Повне відшкодування завданих збитків.

Із реалізацією даної підстави звільнення від кримінальної відповідальності виникає декілька дискусійних питань.

По-перше, якщо звернутись до законодавчої регламентації збитків, то відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

По-друге, як бути в тих ситуаціях, коли винна особа знищила або пошкодила транспортний засіб і не може (не має можливості) відшкодувати завдані збитки, але може усунути заподіяну шкоду (наприклад, відремонтувати транспортний засіб).

Як зазначено у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб, наприклад, шляхом прилюдного вибачення за завдану образу.

У зв'язку з цим можна підтримати позицію П.В. Хряпінського, який зазначає, що відшкодування збитків полягає у наданні компенсації потерпілому шляхом виплати грошової вартості збитку, передачі свого майна в натурі або наданні іншого майнового еквіваленту. На відміну від цього, усунення заподіяної шкоди - це ліквідація наслідків злочину у натуральному вигляді, що, зазвичай, виникає тоді, коли у винного недостатньо коштів для відшкодування заподіяних збитків, але він може власними силами усунути шкоду» [22, с. 4-5].

Так, пропонується закріпити у ч. 4 ст. 289 КК України положення щодо можливості винною особою не лише повністю відшкодувати завдані збитки, а й усунути заподіяну шкоду.

Отже, вбачається за доцільне внести вищевказані доповнення до ч. 4 ст. 289 КК України та викласти у наступній редакції:

«4. Звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодін - ня транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику або користувачу чи правоохоронним органам і повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду».

На нашу думку, введення таких змін та доповнень до ч. 4 ст. 289 КК України сприятиме забезпеченню більш дієвої реалізації положень щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Література

кримінальний юридичний відповідальність транспортний

1. Баулін, Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності [Текст]: [монографія] / Ю.В. Баулін. - К.: Атіка, 2004. - 296 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст]: (з дод. і до - пов.) / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.

3. Виттенберг, Г.Б. Вопросы освобождения от уголовной ответственности и наказания с применением мер общественного воздействия [Текст] / Г.Б. Виттенберг. - Иркутск, 1970. - Ч. 1. - 223 с.

4. Виттенберг, Г.Б. Совершенствование законодательства о наказании [Текст] / Г.Б. Виттенберг // Сов. государство и право.

- 1980. - №6. - С. 73-78.

5. Гальперин, И.М. Взаимодействие государственных органов и общественности по борьбе с преступностью (Уголовно-правовое и уголовно-процессуальное исследование) [Текст] / И.М. Гальперин. - М.: Юрид. лит., 1972. - 184 с.

6. Григор'єва, М. Є. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям [Текст]: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.08 / М. Є. Григор'єва. - Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2007. - 20 с.

7. Дубинин, Т.Т. Состав преступления и состав освобождения от уголовной ответственности [Текст] / Т.Т. Дубинин // Уголовно-правовые и процессуальные проблемы реализации уголовной ответственности: межвуз. сб. ст. 1986. - С. 5-13.

8. Дубинин, Т.Т. Основания освобождения от уголовной ответственности [Текст] / Т.Т. Дубинин // Уголовное право в борьбе с преступностью. - 1981. - С. 79-88.

9. Житний, О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям [Текст]: [монографія] / О.О. Житний. - Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ,

2004. - 152 с.

10. Келина, С.Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности [Текст] / С.Г. Келина. - М.: Наука, 1974.

- 231 с.

11. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар [Текст] / М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. - К.: Кан - нон: А.С.К., 2001. - 1104 с.

12. Луценко, Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України [Текст]: [монографія] / Ю.В. Луценко. - Х.: Право, 2015. - 200 с.

13. Мацнев, Н.И. Освобождение от уголовной ответственности с привлечением к административной ответственности [Текст]: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Н.И. Мацнев; Ленингр. ун-т, Л., 1981. - 20 с.

14. Наден, О.В. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів [Текст]: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / О.В. Наден; Нац. юрид. акад. ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2003. - 20 с.

15. Наден, О.В. Спеціальні види звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів [Текст]: [монографія] / О.В. Наден. - Х.: Право, 2003. - 224 с.

16. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів [Текст]: Закон України від 23 груд. 1993 р. №3781-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - №11. - Ст. 50.

17. Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності [Текст]: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 23.12.2005 р. №12 // Вісн. Верхов. Суду України. - 2006. - №2.

Размещено на Allbest.ru