Інститут нейтралітету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Доповідь

Інститут нейтралітету

Вступ

нейтралітет міжнародний право війна

Поняття нейтралітет є історичним, яке з часом дещо змінило своє первинне значення. Проблеми нейтралітету привертають значну увагу численних дослідників. Із процесом глобалізації та розпадом біполярної системи міжнародних відносин змінюється концепція нейтралітету, його сучасне розуміння і тлумачення. [37, с. 208].

Інтерес, який виявляється нині до міжнародно-правового інституту нейтралітету, зумовлений багатьма факторами, що мають різні історико-правові детермінанти. Поява поняття «нейтралітет» сходить ще до періоду античності. Спочатку під нейтралітетом розумівся нейтралітет тієї або іншої держави під час війни, проте надалі виникли такі його різновиди, як позитивний і постійний нейтралітет. Сьогодні нейтралітет, як інститут міжнародного гуманітарного права, є, передусім, інструментом, покликаним захистити населення держави від лихоліть, пов'язаних зі збройним конфліктом та його наслідками.

Міжнародно-правові проблеми нейтралітету жваво розглядалися в монографічних працях та підручниках такими іноземними правниками, як А.-В. Гефтер, Г. Йєллінек, А. Карназа, Й.Л. Клюбер, Ф. Лист, К. Пьолітц, А. Цорн, Ю. Шмельцінг та інші вчені. Окремі аспекти постійного нейтралітету висвітлені у роботах таких відомих юристів-міжнародників, як В.П. Даневський, П.Є. Казанський, Л.О. Камаровський, Д.І. Каченовський, Б.Е. Нольде, Ф.Ф. Мартенс, В.А. Уляницький та інші.

1. Поняття нейтралітету

Нейтралітет у міжнародному праві Статут ООН визначає як один з інститутів міжнародного права, побудований на визнанні прав нейтральної держави [1, с. 144]:

- на територіальну недоторканність і цілісність держави;

- на власні збройні сили, чисельність яких не перевищує потреб самооборони;

- на надання нею притулку біженцям і постраждалим внаслідок конфліктів;

- на економічну допомогу інших держав, якщо це не порушує її нейтралітету; а також її юридичних обов'язків:

- здійснювати миролюбну зовнішню політику, розвивати дружні взаємини з усіма без винятку державами, сприяти зміцненню загальних миру та безпеки;

- на практиці доводити готовність здійснювати міжнародне співробітництво з вирішення економічних, соціальних, культурних і гуманітарних проблем, сприяти та розвивати повагу до прав і основних свобод усіх без винятку людей, незалежно від раси, статі, мови та релігії;

- вирішувати міжнародні спори мирними засобами, спрямованими на зміцнення миру, безпеки і справедливості, утримуватися в міжнародних відносинах від погроз силою і від її застосування.

Міжнародне право вирізняє кілька форм нейтралітету [2, с. 207]:

1) воєнний (евентуальний) нейтралітет - неучасть у воєнному конфлікті; цей статус визначає позицію держави стосовно конкретного конфлікту, але стосовно іншого - ця позиція може змінюватися без порушення норм міжнародного права;

2) постійний нейтралітет - неучасть у будь-яких воєнних конфліктах (єдиним дозволеним для держави з постійним нейтралітетом видом воєнного конфлікту є оборонна війна ? коли вона збігається з індивідуальною самообороною), у воєнних блоках і союзах, діяльність яких спрямована проти інших держав; постійний нейтралітет передбачає також протидію втягуванню у війну, недопущення іноземного втручання у внутрішні справи, створення на власній території іноземних військових баз і формування загонів воюючих сторін, передачі воюючим сторонам техніки та боєприпасів; у випадку порушення цих правил воюючі сторони вправі вважати територію нейтральної держави театром воєнних дій;

3) неприєднання (позаблоковість) ? відмова від вступу до воєнних союзів без будь-яких гарантій або міжнародного визнання такого статусу іншими державами.

2. Нейтралітет у сухопутній війні

У період збройних конфліктів деякі держави відмовляються брати участь у них і надавати допомогу воюючим сторонам через свій нейтральний (від лат. - що не належить ні тому, ні іншому) статус. Нейтралітет під час війни є двох видів: постійний (на випадок будь-якої війни) або тимчасовий (тільки щодо конкретної війни), про що держава офіційно заявляє. Наприклад, Швейцарія з 1815 р. є постійно нейтральною країною. Україна в Декларації про державний суверенітет України 1990 р. заявила про свою рішучість стати в майбутньому постійно нейтральною державою. Норвегія під час Першої і Другої світових воєн заявляла про тимчасовий нейтралітет, проте Німеччина в роки Другої світової війни окупувала Норвегію, грубо порушивши її статус тимчасово нейтральної держави. І це був не одиничний приклад порушення Німеччиною законів і звичаїв війни щодо нейтральних держав у період 1939-1945 рр.

Норми міжнародного права регламентують права й обов'язки нейтральних держав та воюючих сторін щодо них у разі збройного конфлікту. Ці норми закріплені в Гаазьких конвенціях 1907 р.: про права та обов'язки нейтральних держав і осіб у разі сухопутної війни і про права та обов'язки нейтральних держав у разі морської війни, а також в інших міжнародно-правових актах. Основне положення цих норм зводиться до того, що територія нейтральної держави не може перетворюватися на театр воєнних дій.

Воюючим сторонам заборонено проводити через територію нейтральної держави війська і військовий транспорт. Нейтральна держава зобов'язана інтернувати війська воюючої держави, якщо вони опиняться на її території. На території нейтральної держави не допускаються відкриття і функціонування вербувальних пунктів воюючих держав; розміщення радіостанцій та інших засобів зв'язку воюючих сторін. Забороняється надання допомоги воюючим державам зброєю та іншими військовими матеріалами з боку нейтральної держави.

У випадку посягання на статус нейтральної держави вона може використовувати збройні сили для захисту нейтралітету. Проте провезення хворих і поранених воюючих сторін через територію нейтральної держави допускається.

Громадяни нейтральних держав можуть як добровольці битися на стороні воюючої держави. При цьому вони стають комбатантами і втрачають статус нейтральної особи. [9, с. 246-247].

3. Нейтралітет і військові дії на морі

У міжнародному праві значно більше врегульовані питання щодо нейтралітету держав у морській війні, ніжу сухопутній. Згідно з Конвенцією про права та обов'язки нейтральних держав у випадку морської війни від 18 жовтня 1907 р., воюючі сторони зобов'язані поважати права нейтральних держав і утримуватись на нейтральній території або в нейтральних водах від усяких воєнних дій, що могли б призвести до порушення нейтралітету.

Тим, хто воює, не дозволяється створювати в нейтральних портах і водах бази для морських операцій проти противника. Конвенція передбачає обмеження в характері та часі перебування військових кораблів у нейтральних водах, якщо в законодавстві нейтральної держави не передбачені інші правила. Військові судна тих, хто воює, можуть залишатись у портах і на рейдах або в територіальних водах цієї держави не більше ніж 24 години. У випадку, якщо в нейтральному порту одночасно перебувають військові кораблі обох воюючих сторін, встановлюється інтервал 24 години між виходом з нейтрального порту торгового судна і військового корабля, що плавають під різними прапорами.

Порівняно з правилами, що діють стосовно війни на суші, в морській війні «нейтралітет держави не вважається порушеним простим проходженням через її територіальні води військових суден і вантажів того, хто воює» (ст. 40). Однак реальна реалізація цієї норми залежить від позиції нейтральної держави…». Кораблі, які відповіли на заклик, не підлягають захопленню.

Інтереси нейтральних держав і держав, що воюють, найчастіше зіштовхуються у галузі торгівлі нейтральних держав. Як відомо, міжнародне право, з одного боку, проголошує свободу нейтральної торгівлі, а з іншого - передбачає низку винятків із цієї свободи. Одним із найважливіших винятків є заборона військової контрабанди, під якою тут потрібно розуміти предмети, заборонені тими, хто воює, до перевезення на нейтральному судні, оскільки вони можуть бути використані противником для ведення війни. До абсолютної контрабанди належать предмети і матеріали, призначені тільки для війни. Судно, яке перевозить контрабанду, підлягає конфіскації лише за умови, що контрабанда за вартістю або за вагою, або за обсягом, або за ціною фрахту становить більше половини вантажу. [6, с. 306]

До комбатантів війни на морі відносять:

- особовий склад військово-морських сил;

- бойові кораблі всіх класів і типів (підводні і надводні), допоміжні судна військово-морського флоту, а також невоєнні судна, офіційно перетворені у воєнні;

- воєнні літаки та інші літальні апарати, що входять до складу морської авіації.

Не є комбатантами в морській війні судна, що хоча і входять до складу військово-морських сил держави, але призначені винятково для надання допомоги пораненим, хворим і особам, які потерпіли аварію корабля (госпітальні судна, санітарні транспорти, санітарні літальні апарати). Ці судна та їх екіпажі не можуть бути об'єктом нападу і не підлягають захопленню.

До морської війни зазвичай застосовуються загальні правила сухопутної війни, у т.ч. і правила щодо заборони на певні засоби і методи ведення воєнних дій. Але тут є ряд суттєвих відмінностей, наприклад, дозволене захоплення майна торгових суден нейтральних держав, у випадках, якщо буде доведено, що вони перевозили вантажі для ворожої держави; режим військового полону поширюється на ворожих торгових моряків, захоплених разом із їхнім судном, які не є комбатантами.

За сучасним міжнародним правом озброєння торгових суден припустимо тільки у воєнний час, при цьому озброєне торгове судно не перетворюється у військовий корабель і не користується правом ведення воєнних дій. Проте воно може використовувати зброю для самооборони при нападі противника.

На підводні човни поширюються загальні правила ведення війни і норми, що стосуються надводних військових кораблів. Воєнна діяльність підводних човнів спеціально регламентується Правилами про дії підводних човнів стосовно торгових суден у воєнний час 1936 р. (Україна є учасником цієї угоди). Правила передбачають, що у своїх діях стосовно торгових суден підводні човни повинні співвідноситися з нормами, що діють для надводних кораблів. Підводні човни вправі зупинити і піддати огляду вороже торгове судно, потопити його у разі відмови зупинитися, попередньо забезпечивши безпеку пасажирів і команди, захопити його в якості призу. Пасажири, команда і суднові папери повинні бути доставлені в безпечне місце. При цьому під безпечним місцем, з урахуванням навколишнього оточення і близькості берега або іншого судна, слід розуміти шлюпки корабля, що атакується.

Допустимою з погляду міжнародного права є морська блокада - це система дій військово-морських силі авіації, що перешкоджають доступу з моря до портів і берегів противника і виходові з цих портів і берегів у море.

Насамперед блокада повинна бути публічно оголошена державою, що блокує, з вказівкою дати початку блокади району, що блокується, терміну для виходу з портів, що блокуються, суден нейтральних держав. Блокада повинна бути дійсною (ефективною). Покаранням за спробу прориву блокади можуть бути захоплення або конфіскація судна і вантажу або знищення судна-блокадо-проривача. Блокада, здійснювана державою-агресором, завжди протиправна.

У сучасних умовах блокада вважається законною, якщо вона здійснюється в порядку самооборони за ст. 51 Статуту ООН або за рішенням Ради Безпеки ООН на підставі ст. 42 Статуту ООН. [7]

У війні на морі передбачено інститути призів та трофеїв. Призом є будь-яке торгове судно противника незалежно від характеру того, що перевозиться, і вантажу. Таке судно може бути захоплено; не підлягають захопленню: невеликі рибальські судна, судна, що виконують наукові і філантропічні доручення, а також судна, що вийшли в море до оголошення війни. Це ж стосується і вантажів, перевезених на цих кораблях. Якщо на їх борту знаходиться неконтрабандний вантаж нейтральної держави, власники вправі вимагати компенсації. Право захоплювати приз належить тільки військовим кораблям і літальним апаратам. [5, с. 211]

4. Нейтралітет і військові дії в повітряному просторі

нейтралітет міжнародний право війна

У зв'язку з розвитком НТП і підвищенням рівня у військово-промисловому комплексі, особливе місце в міжнародному праві озброєних конфліктів займають засоби і методи ведення повітряної війни. Положення додаткового протоколу I направлені на захист цивільного населення від нападів з повітря. Напади з повітря можуть бути направлені тільки проти військових об'єктів. Забороняється напад або загроза нападу, основна мета якого полягає в тому, щоб тероризувати цивільне населення.

Особлива заборона встановлена відносно невиборчого нападу, тобто такого, яке направлене як на військові, так і на невійськові об'єкти. При нанесенні ударів з повітря належить:

1. упевнитися у військовому характері цілей;

2. вибирати такі методи і засоби, які зводять до мінімуму випадкову поразку цивільних об'єктів і населення;

3. утримуватися від нападу, якщо конкретна і пряма військова перевага від нього незрівняно поступатиметься випадковим втратам цивільного характеру.

При веденні військових дій в повітрі належить вживати заходи для мінімізації збитку цивільним особам і об'єктам, зокрема попереджати про напади, що можуть торкнутися цивільного населення.

Додатковий протокол I проголошує принцип пошани і захисту санітарних літальних апаратів і встановлює умови такого захисту. Сторони в конфлікті не мають права використовувати санітарну авіацію для отримання військової переваги над іншим супротивником, зокрема для збору і передачі розвідувальних відомостей. [3]

Комбатантами в повітряній війні вважаються екіпажі всіх літальних апаратів, що входять до складу військової авіації воюючих держав та мають їх розпізнавальний знак. До них відносяться і екіпажі суден цивільної авіації, перетворених на військові. Гаазькі правила вимагають, щоб кожен військовий літак мав відмітний знак, влаштований таким чином, щоб він не міг бути змінений у польоті. Він повинен бути настільки великим, наскільки це практично можливо, і повинен бути видимим зверху, знизу і з кожного боку. Екіпаж військових літаків повинен носити певні відмітні знаки з тим, щоб вони були впізнавані на відстані в тих випадках, коли особи з екіпажу перебувають не на повітряному судні.

Не належать до комбатантів члени екіпажу військового літака з числа найманців, які повинні каратися як кримінальні злочинці.

Некомбатантами є екіпажі санітарних літаків, госпітальних повітряних суден воюючих сторін і національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, призначених для евакуації та лікування поранених і хворих. Правовий режим санітарних літаків регулюється Женевською конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (1949 р.). Конвенція встановлює, що санітарні літаки повинні застосовуватися тільки для евакуації поранених і хворих і для перевезення санітарного та особового складу та майна, не повинні піддаватися нападу, якщо вони будуть літати на висоті, під час і за маршрутами, спеціально передбаченим угодою між зацікавленими воюючими сторонами. Санітарні літаки повинні мати ясно видимий відмітний знак. Вони повинні підкорятися всякому вимогу про приземлення. У разі вимушеної посадки на ворожій або зайнятої ворогом території поранені і хворі, а також екіпаж літака стають військовополоненими. У разі ж приземлення на вимогу літак зі своїми пасажирами зможе продовжувати свій політ після можливого огляду.

Військові дії. Гаазькі правила визначають, що військові літаки можуть використовувати ракетні, вогневі або розривні снаряди. Однак у повітряній війні повинні застосовуватися загальні обмеження бомбардувань, які встановлені Гаагскими конвенціями 1907 про закони і звичаї сухопутної війни, заборонними атакувати або бомбардувати яким би то не було способом, а отже, і з повітря незахищені міста, селища, житла і т. п. Гаазькі правила (ст. 22) забороняють повітряне бомбардування в цілях тероризування цивільного населення і нанесення шкоди цивільним особам. Повітряне бомбардування є законною тільки тоді, коли вона спрямована проти військового об'єкта, тобто проти об'єкта, знищення і пошкодження якого принесе явні військові переваги воюючої сторони. [8, с. 432-433]

5. Громадяни нейтральних держав та їх майно на території воюючих держав

Громадяни нейтральної держави знаходяться на території воюючої держави відповідно до норм гуманітарного права не можуть претендувати на особливі привілеї в порівнянні з місцевим населенням. За ними визнаються права мирного населення. Слід, однак, враховувати, що можливість їх дипломатичної захисту з боку своєї нейтральної держави має істотне значення.

Нейтральна власність під час збройного конфлікту піддається тій же небезпеці, що і місцева. За її пошкодження в ході військових дій воююча держава відповідальності не несе. Винятками є пошкодження або знищення, реквізиція власності, а також якщо шкода заподіяна з порушенням норм гуманітарного права. [4, с. 321]

Список використаної літератури

1. Антонович М. Міжнародне публічне право: [навч. посібник для студ. вузів] / М. Антонович. - К.: КМ Академія: Алерта, 2003. - 307 с.

2. Буткевич В. Міжнародне право: Основи теорії: [підручник для студ. вищ. навч. закл.] / В. Буткевич, В. Мицик, О. Задорожній. - К.: Либідь, 2002. - 605 с.

3. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_199.

4. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: учеб. для студентов юрид. фак. и вузов / И.И. Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права, Академ. правовой ун-т. - Изд. 3-е, перераб. и доп. - М.: Волтерс Клувер, 2005. - 544 с.

5. Пронюк Н.В. Сучасне міжнародне право: навчальний посібник - 2-ге вид., змін. та доп. - Київ: КНТ, 2010. - 280 с.

6. Репецький В.М. Міжнародне публічне право: Підручник / В.М. Репецький. - К, 2011. - 437 с.

7. Статут Організації Об'єднаних Націй від 6 червня 1945 року / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_010.

8. Стрекозов В.Г., Кудашкин А.В. та ін. Військове право: Підручник. Серія «Право в Збройних Силах - консультант». - М.: «За права військовослужбовців». - Вип. 45. -2004 - 640 с.

9. Тимченко Л.Д. Міжнародне право: підручник / Л.Д. Тимченко, В.П. Кононенко. - К.: Знання, 2012. - 631 с.

Размещено на Allbest.ru