Особливості захисту національною поліцією права власності в зоні проведення антитерористичної операції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості захисту національною поліцією права власності в зоні проведення антитерористичної операції

Роман ЛЯШУК ,

доктор юридичних наук, Національна академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

У статті розглядаються особливості діяльності Національної поліції щодо захисту права власності в зоні проведення антитерористичної операції. В результаті дослідження наукових праць та норм національного законодавства визначено, що важливим видом правових засобів захисту права власності є адміністративні. З'ясовано, що виняткової ваги адміністративні засоби захисту права власності набувають в умовах проведення антитерористичної операції та реалізуються, в першу чергу, у діяльності органів Національної поліції України.

Ключові слова: право власності, захист права власності, Національна поліція України, правові засоби захисту права власності, адміністративні засоби захисту права власності, антитерористична операція.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Конституція України гарантує право власності та його захист. Дане право отримало свій розвиток у цивільному законодавстві, яке закріплює способи захисту цивільних прав та інтересів. Одним із завдань цивільно-правової науки є визначення критеріїв вибору способу захисту порушеного чи оспорюваного права власності, що послужить забезпеченню та покращенню стабільності й надійності становища власників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. У наукових працях з юридичних наук питанням захисту права власності постійно приділяється значна увага, проте частина з них не знаходить єдності точок зору, викликаючи дискусії та формулювання різних підходів до розуміння тих чи інших понять, ознак, класифікацій. Серед іншого, вказане стосується питання діяльності органів держави щодо захисту права власності. Ця проблематика стала предметом дослідження таких вчених, як О. Б. Гнатів, І. О. Дзера, О. В. Дзера, І. Жилінкова, В. П. Ємельянов, О. С. Іоффе, Н. С. Кузнєцова, О. А. Підопригора, А. М. Сичевська, Є. О. Суханов, Є. О. Харитонов, О. С. Харченко та ін. При цьому питання забезпечення захисту права власності підрозділами Національної поліції України в зоні проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) залишається відкритим.

Метою статті є вивчення особливостей діяльності Національної поліції України щодо захисту права власності в умовах АТО.

Виклад основного матеріалу дослідження. Досліджуючи проблеми захисту права власності, в першу чергу варто звернути увагу на те, що у науковій літературі йдеться як про захист права власності, так і про його охорону [1, с. 757].

При вивченні співвідношення цих понять, певне, варто виходити з того, що «охорона права власності» є поняттям більш широким і охоплює усю сукупність норм права, які передбачають підстави набуття права власності та його припинення, обсяг прав власника, порядок та межі здійснення права, правовий режим окремих видів об'єктів права власності, а також сукупність організаційних і правових заходів, спрямованих на забезпечення реалізації і відновлення порушеного права власності. Загалом, цілком припустимим є визначення охорони права власності як «захист права власності у широкому сенсі» [1, с. 757].

Враховуючи зміст права власності, воно охороняється нормами цивільного, кримінального, адміністративного, конституційного та інших галузей законодавства. До того ж норми права, спрямовані на охорону права власності, створюють передумови для забезпечення захисту права власності у спеціальному (вузькому) значенні цього поняття.

Захист права власності у особливому значенні включає комплекс правових засобів, які застосовуються судом, уповноваженими на те органами держави або самим власником для забезпечення реалізації і відновлення порушеного суб'єктивного права власності. За своєю суттю захист права власності забезпечується переважно нормами цивільного права, які спеціально призначені для цього [2, с. 130, 131].

У зв'язку з цим варто зауважити, що важливе місце серед інших актів законодавства, котрі визначають засади, підстави та порядок захисту права власності, належить Конституції. Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності. Це означає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності [3, ст. 41].

Однак зі сторони практичного забезпечення здійснення права власності та його захисту головна роль відводиться цивільному праву та цивільно-правовим засобам захисту права власності. Що пов'язане з спрямованістю цивільно- правових засобів, передусім, на відновлення того становища, яке існувало до порушення, а також на припинення дій, якими порушується право власності. Тому ці норми покликані відновити порушене право власності та ліквідувати наслідки такого порушення та відшкодувати збитки, завдані власнику [4, с. 231].

Основи цивільно-правового захисту права власності визначені у ст. 386 ЦК, яка розвиває положення ст. 13 Конституції та встановлює, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності [5].

Отож, характерними рисами цивільно-правового захисту права власності є: гарантованість державою; загальність (можливість отримати такий захист існує для усіх суб'єктів права власності; рівність для всіх суб'єктів; повнота захисту (власник, права якого порушені, має право не лише вимагати відновлення стану, який існував до порушення та припинення порушення, але й відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди на підставах, встановлених) [5, ст. 22, 23].

Правові засоби захисту права власності можуть бути поділені на легітимовані (публічні) і самоврядні (приватні). Легітимовані (публічні) - це ті, які здійснюються на підставі припису закону за допомогою суду та інших державних органів, а самоврядні (приватні) - це ті, які здійснюються самими власниками без звернення до суду та інших державних органів - самозахист; захист на підставі норм, встановлених договором, тощо.

Першочергове значення мають легітимовані засоби захисту права власності. В свою чергу вони бувають двох видів - судові та адміністративні [6, с. 25].

Найбільшого поширення у правовій науці набув поділ цивільно-правових способів захисту на речово-правові та зобов'язально-правові [7, с. 527].

Цивільно-правові судові засоби захисту права власності поділяються на дві групи: речово-правові та зобов'язально-правові.

Метою речово-правових засобів захисту права власності є захист права власності як абсолютного суб'єктивного права, забезпечення реалізації здійснення прав, власника (володіння, користування, розпорядження тощо) стосовно речі, яка йому належить. До них відносяться позови про:

витребування майна з чужого незаконного володіння (індикаційний позов);

усунення перешкод, що заважають нормальному здійсненню права власності (негаторний та похідні від нього позови про визнання незаконним правового акту, який порушує право власності, тощо);

визнання права власності [1, с. 761; 5, ст. 16].

А зобов'язально-правові засоби захисту права власності направлені проти порушення прав власника певною особою. При цьому самої речі в натурі вже не існує або вона пошкоджена та є потреба у відновленні її якості. До таких засобів захисту належать, наприклад, вимоги відшкодувати заподіяну майнову шкоду; вимоги про виконання договору і передачу боржником кредитору (власнику) речі, яка йому належить; вимоги про повернення безпідставно одержаного за рахунок власника майна та ін.

Через те що цивільне законодавство передбачає можливість захисту від дій, які порушують право власності, не лише з боку суб'єктів цивільного, але й публічного права (наприклад, при визнанні недійсним правового акту органу державної влади), варто вести мову не лише про «зобов'язально-правові засоби захисту», а взагалі про «інші засоби захисту права власності». Останні застосовуються як при порушеннях зобов'язань, так і в усіх інших випадках порушення права власності [1, с. 762].

Вадою терміну «інші засоби захисту права власності» є те, що він не несе в собі змістовного навантаження, характеризуючи лише засоби захисту, котрі належать до цієї групи, як «такі, що не є речовими». У зв'язку з цим доцільним здається використання ідеї римського права про поділ позовів на «actio in rem» (позов щодо речі) та «actio in personam» (позов щодо особи).

Зазначені відносини, на перший погляд, дійсно не пов'язані безпосередньо з жодним із вказаних вище випадків. Проте у виокремленні цих ситуацій необхідності нема, оскільки залежно від виду і джерела порушення права власності можуть бути застосовані речові або персональні засоби його захисту. Наприклад, якщо порушене право розпорядження майном особи, визнаної померлою, застосовується речово-правовий засіб захисту (подається негаторний позов). Якщо неналежним чином здійснюється опіка над таким майном, і воно внаслідок цього пошкоджене, то до порушника подається персональний позов про відшкодування завданої шкоди [4, с. 232].

Щодо адміністративних засобів захисту права власності, то вони реалізуються в діяльності органів виконавчої влади. Розглянемо особливості захисту права власності у діяльності органів Національної поліції України.

Ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначає повноваження поліції, які спрямовані в тому числі на адміністративний захист права власності, а саме, поліція відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;

здійснює охорону об'єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони;

здійснює на договірних засадах охорону фізичних осіб та об'єктів права приватної і комунальної власності [8].

З метою забезпечення захисту права власності поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно: викрадених (втрачених) документів за зверненням громадян; знайдених, вилучених предметів і речей, у тому числі заборонених або обмежених в обігу, а також документів з ознаками підробки, які мають індивідуальні (заводські) номери;

викрадених транспортних засобів, які розшукуються у зв'язку з безвісним зникненням особи, виявлених безгосподарних транспортних засобів, а також викрадених, втрачених номерних знаків [8, ст. 26].

Особливої ваги адміністративні засоби захисту права власності набувають в АТО, адже в таких умовах право власності часто порушується. Тому, з метою оперативності та ефективності його захисту, необхідним є реалізація поліцією адміністративних засобів захисту права власності.

У зоні проведення АТО, поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу [8, ст. 30]. Серед них - обмеження фактичного володіння річчю [8, ст. 31].

Поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров'я або на життя чи здоров'я іншої людини, або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцейський зобов'язаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів.

Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється шляхом вилучення речі в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення. Поліцейський зобов'язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю особи, а також зобов'язаний скласти протокол про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю та вручити протокол цій особі [8, ст. 37].

Частина території України, на якій проводиться АТО є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією [9].

Відповідно до норм Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях в Донецькій та Луганській областях» за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України [9, ст. 2].

Будь-який акт виданий окупаційною адміністрацією на тимчасово окупованих територіях (крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи) є недійсним і не створює жодних правових наслідків [9, ст. 2].

Якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом (АТО, в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи [8, ст. 32; 9, ст. 12]. Під час таких перевірок поліція виявляє порушення права власності та застосовує заходи щодо його захисту.

Висновки

Отже, важливим видом правових засобів захисту права власності є адміністративні. Виняткової ваги вони набувають в умовах АТО та реалізуються, в першу чергу, у діяльності органів Національної поліції України.

Національною поліцією здійснюється захист права власності в зоні проведення АТО шляхом:

здійснення превентивної та профілактичної діяльності;

виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;

здійснення охорони об'єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також участі у здійсненні державної охорони;

наповнення та підтримання в актуальному стані відповідних баз даних;

застосування превентивних заходів та заходів примусу (обмеження фактичного володіння річчю);

перевірки осіб та документів, що підтверджують відповідне право особи.

Подальшого дослідження потребує механізм захисту поліцією права власності в зонах проведення спеціальних операції.

Список використаної літератури

власність захист право антитерористичний

Дзера О. В. Цивільне право України. Загальна частина: підручник / за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, Р.А. Майданика. 4-те вид., стереотипне. - К. : Юрінком Інтер, 2014. - 976 с.

Жилінкова І. Превентивний спосіб захисту права власності / І. Жилінкова // Вісник академії правових наук України. - Харків: Вид-во. «Право», 2005. - Вип. 3 (42). - С. 130-136.

Конституція України (зі змінами) [Електронний ресурс] : прийнята на

п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Законодавство України. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

Сичевська А. М. Способи захисту права власності: окремі питання теоретико-правового характеру / А. М. Сичевська // Часопис Київського університету права. - К., 2012. - Вип. 2. - С. 231-234.

Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] : Закон України від

16.01.2003 № 435-IV // Законодавство України.

Гнатів О. Б. Захист права власності в цивільному праві: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. / Гнатів Оксана Богданівна - Львів, 2014. - 202 с.

Цивільне право України: у 2 кн. Кн. 2: підручник / ред. І. О. Дзера, Н. С. Кузнєцова. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 784 с.

Про Національну поліцію [Електронний ресурс] : Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII // Законодавство України. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/580-19/print1521743059703982

Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях в Донецькій та Луганській областях [Електронний ресурс] : Закон України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII // Законодавство України. - Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/rada/show/2268- 19/print

Размещено на Allbest.ru