Координаційна діяльність прокурора відповідно до положень статті 25 Закону України "Про прокуратуру"

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.1

КООРДИНАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОКУРОРА ВІДПОВІДНО ДО ПОЛОЖЕНЬ СТАТТІ 25 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ПРОКУРАТУРУ»

Микола Бортун

З огляду на криміногенну ситуацію в Україні дедалі більшої актуальності набуває питання ефективності роботи правоохорон-них органів у контексті протидії злочинно-сті та забезпечення при цьому прав і свобод людини й виконання основних завдань кри-мінального судочинства. Особливістю діяль-ності правоохоронних органів щодо протидії злочинності є окрім потреби визначення її основних напрямів узгодженість їхніх дій та збалансованість функцій. У контексті цієї проблеми важливою вбачається координацій-на діяльність прокурора, передбачена у ст. 25 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року. Водночас згідно із цією статтею прокуратура здійснює нагляд за до-держанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, та нагляд за додержан-ням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального ке-рівництва. За прокуратурою залишається і функція нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, яка здійснюється окремо від процесуального керівництва. Враховуючи те, що зазначені функції прокуратури реалізуються різними суб'єктами органів прокуратури і в різний спосіб, необхідно дослідити координаційну діяльність прокурора відповідно до наведе-них особливостей.

Окремі аспекти координаційної діяльно-сті прокурора були предметом наукових до-сліджень вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема Є.М. Блажівського, Л.М. Дави- денка, В.В. Долежана, О.Б. Комарницької, М.В. Косюти, В.І. Малюги, В.Т. Маляренка, М.І. Мичка.

Разом із тим більшість наукових до-сліджень стосувалася координаційної ді-яльності прокурора з точки зору його суто наглядових функцій, і майже не досліджу-вались питання впливу координації на здійснення прокурором нагляду в кримі-нальних провадженнях у формі процесу-ального керівництва та під час проведення оперативно-розшукової діяльності, в той час як ця тема є актуальною та потребує ґрунтовного наукового дослідження.

Метою цієї статті є спроба автора визна-чити основні напрями координаційної діяль-ності прокурора відповідно до реалізації ним своїх функцій у контексті положень ст. 25 За-кону України «Про прокуратуру».

Як зазначає Є. Блажівський, вагомими аспектами, що характеризують стан коор-динаційної діяльності прокуратури у сфері протидії злочинності, є рівень організацій-ного забезпечення цього напряму діяльності, наявність вивіреної стратегії та правильної тактики дій учасників координації, результа-тивність інтеграції сил і засобів органів пра-воохоронної системи в протидії злочинності та корупційним проявам [1, с. 6]. У зв'язку із цим доцільно визначити основні завдання прокуратури під час проведення оперативно- розшукової діяльності, здійснення дізнання та досудового розслідування, підтримання державного обвинувачення в суді.

У статті 1 Закону України від 18 люто-го 1992 року № 2135-XII «Про оперативно- розшукову діяльність» вказано, що завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена у Кримінальному кодексі України (КК України). Згідно зі ст. 14 зазна-ченого Закону прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, які її прово-дять відповідно до ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Варто зауважити, що оперативно- розшукова діяльність в межах досудового роз-слідування кримінальних проваджень не про-водиться за винятком розшуку підозрюваних, які переховуються від органів слідства та суду, та відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у разі, якщо ознаки злочину виявлено під час проведення оперативно-розшукових заходів, що тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження. У таких випадках підрозділ, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, повідом-ляє відповідний орган досудового розслідуван-ня та прокурора про виявлення ознак злочину, закінчує проведення оперативно-розшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріа-ли, в яких зафіксовано фактичні дані про про-типравні діяння окремих осіб та груп, відпові-дальність за які передбачена в КК України, до відповідного органу досудового розслідування.

Під час проведення досудового розсліду-вання прокурор відповідно до ст. 36 Кри-мінального процесуального кодексу України (КПК України) здійснює нагляд за додержанням законів у формі процесуаль-ного керівництва та згідно з ч. 6 зазначеної статті - нагляд за додержанням законів. У су-довому засіданні прокурор підтримує держав-не обвинувачення, беручи участь у судовому провадженні з розгляду обвинувальних ак-тів, окрім випадків, передбачених законом, клопотань про звільнення осіб від кримі-нальної відповідальності, застосування, про-довження, зміну або припинення примусових заходів медичного та виховного характеру, виконання вироку суду іноземної держави або його приведення у відповідність до зако-нодавства України, вирішення питань, пов'я-заних з виконанням судових рішень, віднов-лення втрачених матеріалів кримінального провадження.

Загалом ця діяльність спрямована на ви-конання основних завдань кримінального судочинства і покликана забезпечити захист особи, суспільства та держави від криміналь-них правопорушень. Звісно, до виконання цих завдань залучені й інші правоохорон-ні органи та їхні посадові особи, які мають власні відмітні повноваження, організаційні структури та завдання. Тому з метою уточ-нення цих завдань та способів їх виконання законодавець увів поняття координаційних заходів і доручив їх проведення прокуратурі відповідно до ст. 25 Закону України «Про про-куратуру».

Координувати діяльність правоохоронних органів у виконанні їхніх функцій означає погоджувати, узгоджувати їх, робити ефек-тивним їх здійснення. У науковій літературі координація визначається як: 1) спеціальна система теоретико-методологічних і праксе- ологічних засад інтерпретації методів і ме-тодик упорядкування та взаємоузгодження організаційно-управлінської діяльності пра-воохоронних та інших державних і недержав-них органів та організацій з метою створення ефективної організаційно-управлінської та правової системи перманентного контролю за криміногенними процесами в суспільстві та превентивної протидії злочинності; 2) методи-ка здійснення функції управління, що спря-мована на досягнення основної мети діяльно-сті органів безпеки [2, с. 43]; 3) спрямовані на зміцнення законності та правопорядку спільне розроблення та практична реалізація узгоджених заходів зі своєчасного виявлення, розкриття, припинення й попередження зло-чинів і корупційних діянь, усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню [3].

Як зазначає М. Шумило, прокурор у кримі-нальному процесі представляє обвинувальну владу з підлеглими йому оперативним під-розділами і слідчими, які виявляють і розслі-дують злочин та повідомляють про підозру під контролем слідчого судді. Тому на проку-рора покладається публічно-правовий обов'я-зок доведення перед судом обвинувачення. Про невиконання цієї вимоги має бути зазна-чено у виправдувальному чи обвинувальному вироках, в яких також повинні бути перед-бачені відповідні наслідки. Повноваження щодо проведення негласних слідчих і слідчих (розшукових) дій слід розглядати як похідні від влади прокурора [4, с. 22].

Безпосередню відповідальність за за-безпечення законності у кримінальному провадженні несе прокурор, який здійснює нагляд у формі процесуального керівництва, і адміністративні функції керівника прокура-тури не повинні поєднуватися з процесуаль-ними функціями прокурора у кримінальному провадженні. Саме цю ідею й покладено в основу реформування органів прокуратури, їй відповідають положення КПК України, ви-знаного європейськими інституціями.

У контексті запропонованих для дослі-дження проблемних питань обґрунтованою вбачається позиція М. Руденка, який вважає, що об'єднувати функції нагляду і процесуаль-ного керівництва чи ставити між ними знак рівності не можна [5, с. 34] через те, що ко-ординаційна діяльність прокурора повинна також відповідати функціям прокуратури. На думку М. Шумила, ухвалений 13 квіт-ня 2012 року КПК України можна визнати більш-менш вдалою спробою наблизитися до європейських прототипів на основі обра-ної його проектувальниками філософії, яка пориває з ідеологемами, закладеними попе-редніми кодексами 1922, 1927 і 1960 років. Тому, з одного боку, у ньому можна спостері-гати цивілізаційний відгомін СКС 1864 року, а з другого, намагання реалізувати сучасні західні стандарти справедливого правосуддя. Водночас критична рефлексія його змісту дає підстави для висновку, що цьому ordinandi lex притаманні всі ознаки перехідного. Це цілком закономірно, адже така ситуація ха-рактерна для періоду посттоталітарних тран-сформацій, коли власну національну модель кримінального процесу ще не сформовано, а життя вимагає термінових змін [6, c. 22].

Отже, координувати діяльність право-охоронних органів повинен саме прокурор: відповідно до свого статусу, як особа, що від-повідає за законність прийнятих рішень і використання результатів діяльності опера- тивно-розшукових служб та органів дізнання і досудового розслідування в кримінальному провадженні. Однак, аналізуючи функції прокурора згідно зі ст. 25 Закону України «Про прокуратуру», доходимо висновку, що координаційна діяльність органу прокура-тури із забезпечення виконання завдань оперативно-розшукової діяльності здійсню-ється з метою протидії злочинності, а відпо-відно до результатів досудового розслідуван-ня - для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства. Це може стосува-тися результативності виконання доручень слідчого, вказівок прокурора, процесуального керівництва прокурорами певної прокурату-ри та організації досудового розслідування керівником органу досудового розслідування тощо. Координувати одночасно діяльність правоохоронних органів щодо здійснення ними оперативно-розшукової діяльності, ді-знання та досудового розслідування є непра-вильним і, на нашу думку, неефективним, оскільки виконання доручень буде пов'язано із забезпеченням різних завдань, покладених згідно із законодавством на правоохоронні органи. оперативний досудовий розслідування прокурор

Не можуть бути предметом координаційної діяльності питання, віднесені до безпосеред-ньої компетенції прокурора згідно з положен-нями КПК України. Наприклад, законність та обґрунтованість повідомлення про підозру, застосування заходів забезпечення кримі-нального провадження, зупинення досудо- вого розслідування, закриття кримінальних проваджень, відкриття матеріалів кримі-нального провадження іншій стороні тощо.

І навпаки, виявлення злочинів, прове-дення спільних слідчих дій, створення груп прокурорів та слідчих у кримінальному провадженні та ефективність їх роботи, особли-вості взаємодії слідчих та прокурора в кримі-нальних провадженнях, погодження певних методик розслідування з урахуванням склад-ності криміногенної ситуації в районі (місті), області, державі, якості досудового розсліду-вання, ефективності проведення оперативно- розшукових заходів можуть і повинні коорди-нуватися, оскільки прямо впливають на стан протидії злочинності. Ефективність коорди-наційної діяльності прокурора залежатиме не тільки від визначення предмета коорди-нації, а й від наявності спільних наказів, ін-струкцій, положень.

Наприклад, спільний наказ Генеральної прокуратури України, Служби безпеки Украї-ни, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів Украї-ни, Міністерства юстиції України від 16 ли-стопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/ 1687/51 «Про затвердження Інструкції „Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій, використання їх резуль-татів у кримінальному провадженні”», яким фактично визначено узгодженість дій право-охоронних органів під час проведення неглас-них слідчих (розшукових) дій з урахуванням функціональних особливостей кожного в кри-мінальному провадженні. Або спільний на-каз Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Гене-ральної прокуратури України від 29 вересня 2017 року № 807/1193/279 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозді-лами Національної поліції, закладами охоро-ни здоров'я та органами прокуратури Украї-ни при встановленні факту смерті людини».

Останній наказ врегульовує порядок вза-ємодії органів та підрозділів Національної поліції, охорони здоров'я та органів прокура-тури при вирішенні заяв та повідомлень про факти виявлення трупів померлих грома-дян. Виконання цього наказу повинно бути узгоджено між зазначеними відомствами, а тому, звичайно, такі дії потребують коорди-наційної діяльності прокурора, оскільки саме прокурор визначає обґрунтованість прийнят-тя рішення як поза межами кримінальних процесуальних дій (складання висновку щодо ненасильницької смерті за місцем проживан-ня), так і здійснення організації розслідуван-ня факту виявлення ознак насильницької смерті громадян. Аби такі рішення були узго-дженими, а виявлені під час застосування спільного наказу недоліки, різні колізії, не-ясності своєчасно усунуті, з метою вироблен-ня однакового підходу у використанні усі ці питання повинні обов'язково розглядатися на спільних нарадах.

На думку декого з учених, за загальними правилами координація здійснюється у та-ких формах:

- координаційні наради керівників право-охоронних органів під головуванням відпо-відного прокурора;

- спільні засідання колегій правоохорон-них органів;

- міжвідомчі наради за участю керівників правоохоронних органів, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та держав-ного нагляду (контролю);

- спільні накази, вказівки, інформаційні листи та інші документи організаційного та методичного характеру;

- обмін інформацією з питань стану зло-чинності та корупції;

- розробка і здійснення узгоджених захо-дів з метою виявлення, припинення та по-передження кримінальних правопорушень, у тому числі з ознаками корупції, а також усунення причин та умов, що сприяли їх вчи-ненню;

- організація комплексного вивчення ефективності протидії злочинності та коруп-ції у регіонах, де спостерігаються негативні тенденції цієї діяльності;

- спільні виїзди до регіонів для проведен-ня узгоджених заходів, перевірок і надання допомоги правоохоронним органам на місцях;

- вивчення позитивного досвіду з питань запобігання і протидії злочинності та коруп-ції, впровадження його в практичну діяль-ність правоохоронних органів;

- розробка пропозицій з питань удоскона-лення правового регулювання запобігання і протидії злочинності та корупції;

- спільне ініціювання та проведення аналітичних, наукових досліджень у сфе-рі протидії злочинності та корупції, а також взаємне використання можливостей право-охоронних органів для підготовки і навчан-ня кадрів, підвищення їх кваліфікації, про-ведення семінарів, конференцій та інших навчально-практичних заходів [7, с.74].

Відповідно до положень ч. 1 ст. 36 КПК України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші осо-би зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора. Організу-юча роль прокурора в координації полягає також у забезпеченні належної взаємодії з іншими органами державної влади, в тому числі зі слідчими суддями, судами, контролю-ючими органами, іншими державними струк-турами, а також органами місцевого само-врядування та громадськими організаціями. Залучення за погодженням представників цих органів до участі в роботі координацій-них нарад, у виробленні та реалізації заходів з протидії злочинності сприятиме ефектив-ності координаційної діяльності.

Важливим є і той факт, що шляхом коорди-наційної діяльності, на наш погляд, можливо узгодити певні дії щодо застосування норм права і з іншими учасниками кримінального провадження. Наприклад, зі слідчим суддею, оскільки в період реформування судової та правоохоронної систем трапляються випадки неправильного або навіть упередженого під-ходу до застосування певних норм.

У цьому контексті наочним прикладом є постанова у справі № 5-142 кс (15) 17 судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року, від-повідно до якої відсутність у КПК України норми, яка регулювала б дії учасників кримі-нального провадження у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України, не дає підстав суду апеляцій-ної інстанції відмовити у перевірці її законно-сті під час вирішення питання про відкриття провадження.

ЄСПЛ у своїх рішеннях щодо України вже після набрання чинності КПК Украї-ни в 2012 році неодноразово зазначав, що найбільш ефективним способом вирішення проблем щодо усунення прогалин у законо-давстві є внесення змін до відповідного за-конодавства. Наприклад, рішення у справі «Чанєв проти України» хоча й стосувалось питань продовження строків тримання під вартою, але такі прогалини можна усунути і на координаційних нарадах.

Таким чином, координаційна діяльність прокурора, що здійснюється відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про про-куратуру», має велике значення для протидії злочинності та у виявленні основних недолі-ків діяльності правоохоронних органів, але проводити її потрібно згідно з функціональ-ними обов'язками прокурора та інших право-охоронних органів.

Тому цілком логічно було б прийняти спе-ціальне міжвідомче положення «Про коор-динаційну діяльність прокурора», в якому визначити правовий статус прокурора щодо координації діяльності правоохоронних орга-нів у протидії злочинності, принципи та мету такої діяльності, її завдання, функції, повно-важення, напрями і форми координації.

Список використаних джерел

1. Блажівський Є. Координаційна діяльність органів прокуратури України у сфері протидії зло¬чинності та корупції / Є. Блажівський // Вісник Національної академії прокуратури України. -- 2013. -- № 2. - С. 5-9.

2. Бурбика М. Сутність та особливості координаційної діяльності органів прокуратури у сфері протидії злочинності / М. Бурбика // Форум права. -- 2011. -- № 4. -- С. 43-48.

3. Печенкін І. Координація діяльності з протидії злочинності та корупції як один із пріоритетних напрямів роботи прокурора [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.viche.info/journal/4546/

4. Шумило М. Роль науки у критичній рефлексії положень КПК України / М. Шумило // Актуаль¬ні питання кримінального процесу, криміналістики та судової експертизи: мат-ли міжвідом. наук.- практ. конф. (Київ, 24 листопада 2017 року): у 2 ч. / [редкол.: В.В. Черней, С.С. Чернявський, Л.Д. Уда¬лова та ін.]. -- Київ: Національна академія внутрішніх справ, 2017. -- Ч. 1. -- 396 с.

5. Руденко М. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням як нова функція прокурату¬ри / М. Руденко // Вісник прокуратури. -- 2014. -- № 2. -- C. 33--42.Шумило М. Роль науки у критичній рефлексії положень КПК України / М. Шумило // Актуаль-ні питання кримінального процесу, криміналістики та судової експертизи: мат-ли міжвідом. наук.- практ. конф. (Київ, 24 листопада 2017 року): у 2 ч. / [редкол.: В.В. Чернєй, С.С. Чернявський, Л.Д. Удалова та ін.]. -- Київ: Національна академія внутрішніх справ, 2017. -- Ч. 1. -- 396 с.

6. Мудров А. Форми координаційної діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочин-ності та корупції / А. Мудров, І. Європіна // Вісник Національної академії прокуратури України. -- 2013. - № 3. - C. 73-78.

Анотація

Розглянуто правову основу, форми та особливості координаційної діяльності прокурора, підстави, на яких її здійснюють, способи, завдання.

Ключові слова: координаційна діяльність; слідчий; прокурор; слідчий суддя; правоохорон-ні органи.

Рассмотрена правовая основа, формы и особенности координационной деятельности проку-рора, основания, на которых она осуществляется, способы, задачи.

Ключевые слова: координационная деятельность; следователь; прокурор; следственный судья; правоохранительные органы.

The article described the legal basis, forms and features of the coordinating activity of the prosecutor, grounds, methods, tasks.

Keywords: coordination activity; investigator; prosecutor; investigating judge; law enforcement bodies.

Размещено на Allbest.ru