Генетичні дослідження особи злочинця: сучасність і перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ГЕНЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ: СУЧАСНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ

Ольга Подільчак

викладач відділу підготовки прокурорів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях Національної академії прокуратури України, кандидат юридичних наук, доцент

Проаналізовано результати сучасних наукових досліджень особливостей генотипу насильницьких злочинців. Розглянуто питання щодо етичності використання інформації про геном людини. Окреслено проблеми і перспективи подальших досліджень ДНК осіб, які вчинили злочин.

Ключові слова: особа злочинця; біологічне і соціальне в особі злочинця; ген злочинця; хромосомні аномалії; агресія; делінквентна поведінка.

генотип насильницький злочинець

Проанализированы результаты современных научных исследований особенностей генотипа насильственных преступников. Рассмотрены вопросы этичности использования информации о геноме человека. Обозначены проблемы и перспективы дальнейших исследований ДНК лиц, совершивших преступление.

Ключевые слова: личность преступника; биологическое и социальное в личности преступника; ген преступника; хромосомные аномалии; агрессия; делинквентное поведение.

The article analyzed results of modern scientific researches of features of the genotype of violent criminals. It is considered the question of the ethical use of information about the human genome. It is outlined the problems and perspectives of further DNA researches of perpetrators.

Keywords: offender's personality; biological and social in the person of the offender; the genius of a criminal; chromosomal anomalies; aggression; delinquent behavior.

Розвиток людської цивілізації і новітніх технологій дає можливість не тільки освоювати оточуючий світ, а й глибше пізнавати людське тіло, мозок і закономірності його функціонування. В умовах, коли злочинність не зникає, а навпаки, збільшується, дослідження впливу геному людини на антисоціальну поведінку продовжує викликати науковий інтерес.

Вивченню біологічних складових злочинності присвячували роботи видатні вчені, найбільш відомі з яких: Б.Л. Астауров, Д.Н. Беляєв, Ф.Й. Галль, В.П. Ємельянов, Ч. Ломброзо, Є. Кречмер, І.С. Ной, Ж. Пінатель, Г. Рименшнейдер, П.М. Тарновська, Я. Тиіхонен, Д.Л. Хамертон, У. Шелдон, Е. Уілсон, Е. Феррі, В.К. Ефроімсон та інші.

Метою статті є узагальнення сучасних досліджень геному людини та аналіз впливу генотипу на формування антисоціальної поведінки особистості.

Розвиток людського індивідуума залежить від спадкової інформації, закладеної в його ДНК, та навколишнього середовища, в якому відбувається формування особистості. Саме гени є носіями даних, за якими вибудовуються певні речовини для структур живої клітини. Усі гени об'єднуються в загальну структуровану послідовність спіралі ДНК, які компактно згортаються всередині клітини, утворюючи хромосоми. Хромосомний набір здорової людини складається з 46 хромосом (23 пари): 22 пари хромосом є соматичними, а 23-тя пара статевою. Саме вони визначають належність до жіночої або чоловічої статі. У каріотипі жінки присутні дві хромосоми Х (ХХ), а у чоловіка Х і У хромосоми (ХУ). Мутації (зміни в будові ДНК) притаманні усім живим організмам, а сучасний вплив екологічно забрудненого середовища тільки підвищує вірогідність появи хромосомних аберацій.

Більшість хромосомних аномалій порушують звичайний розвиток людини, впливають на її здоров'я, а відтак ускладнюють адаптацію у суспільстві. У ХХ сторіччі виявили, що суттєвий вплив на агресивну протиправну поведінку здійснюють зайві статеві хромосоми Х та У. Вчені з'ясували, що наявність 47 хромосом замість 46 з каріотипами 47 (ХУУ) чи 47 (ХХУ) зумовлює ризик порушень розвитку та поведінки, синдром дефіциту уваги, гіперактивні розлади (ADHD) та розлади аутистичного спектру (ASD) [1]. На думку дослідників, ці розлади зумовлюють аномальну поведінку і труднощі у соціальній взаємодії і комунікаціях, нездатність заводити і підтримувати суспільні зв'язки, відсутність чи зменшення емпатії, а також звуження кола інтересів і наявність часто повторюваних поведінкових актів.

Каріотипу 47 (ХУУ) приписують більшу агресивність, ніж 47 (ХХУ). Набір хромосом 47 (ХУУ) сприяє розвитку рослих чоловіків, схильних до імпульсивної агресивної поведінки, неконтрольованих сплесків люті [2, с. 186]. Присутність у чоловіків зайвої Х-хромосоми з каріотипом 47 (ХХУ), або синдром Клайнфельтера (KS), також впливає на наявність високого зросту і може спричинити відставання в розвитку, пасивність, відсутність критичного мислення, схильність піддаватися навіюванням. Дослідники вважали синдром Клайнфельтера причиною «пасивної антисоціальності» [2, с. 187]. Джон Л. Хамертон узагальнив дослідження генетиків і наводить такі дані [3]: в установах виконання покарань коефіцієнт частоти каріотипу ХУУ порівняно з загальною популяцією новонароджених збільшується в 4 рази, а в тюремних психіатричних лікарнях (mental-penal) у 20 разів (див. таблицю).

Хромосомні аномалії зазвичай зумовлюють погіршення стану здоров'я, можуть спричиняти проблеми соціалізації та зменшувати здатність до адаптації у людському суспільстві. Перевищення частоти таких порушень у осіб, які відбувають покарання, у 2-4 рази порівняно з новонародженими, а з хворими у тюремних психіатричних лікарнях у 20-100разів, пов'язано з неадаптивною поведінкою чоловіків із зайвою 47 хромосомою та особливостями роботи правоохоронних органів. Кримінальна юстиція швидше розкриє злочин, якщо особа не здатна ужити складних заходів його приховування. Вважаємо, що каріотип 47 (ХУУ, ХХУ) чи 48 (ХХУУ) не є маркером злочинності, а лише пояснює причини особливого функціонування нервової системи людини. Аутичні розлади, що можуть супроводжувати такий каріотип, здатні зумовлювати не тільки антисоціальну поведінку, а й спряти видатним досягненням у різних сферах життя, зокрема особливим математичним здібностям [4]. Крім того, не кожна хромосомна аномалія визначає схильність до агресивної дезадаптивної поведінки. Наприклад, відсутність однієї Х-хромосоми у жінок (синдром Шерешевського Тернера, каріотип 45 (ХО)) зумовлює низький зріст, розумову і фізіологічну інфантильність, труднощі в абстрактному мисленні. Проте за свідченням генетиків [2, с. 188], завдяки працелюбності, наполегливості, своєрідному практицизму такі люди досить успішно навчаються, закінчують школи і навіть ВНЗ.

Таблиця

Окрім грубих порушень кількості хромосом можливі й менш суттєві мутації, пов'язані з делецією (втратою частини хромосоми), інверсією (вбудовуванням фрагмента хромосоми на колишнє місце після повороту на 180°С), дуплікацією (подвоєнням (множенням) ділянки хромосоми), міжхромосомними та ізохромосомними абераціями (обміном фрагментами між негомологічними хромосомами або утворенням однакових, але дзеркальних фрагментів двох різних хромосом, що містять одні й ті ж набори генів). Одні мутації можуть не мати суттєвих наслідків, а інші призводити до затримки фізичного, психічного та інтелектуального розвитку чи інших вад здоров'я й обміну речовин. Подальше обстеження осіб з делінквентною поведінкою може сприяти виявленню нових факторів, що зумовлюють утруднення соціальної адаптації й схильність до агресії та імпульсивності.

Вченими було виявлено, що певна мутація гену моноаміноксидази А (МАО-А) призводить до надлишку моноамінів у мозку, таких, як серотонін, допамін і норепінефрін, які зумовлюють імпульсивну агресивність. Мутація розташовується на восьмому екзоні гена МАО-А, спричиняючи його дисфункцію. Регулярна функція МАО руйнування моноамінів, порушується, викликаючи їх накопичення у мозку [5]. У мишей, позбавлених функціонального гену МАО-А, відзначалися вищі рівні агресії порівняно з мишами з функціональним МАО-геном [6, с. 739]. У 2000-2002 роках А. Каспі з групою вчених [7, с. 851] досліджували 50 засуджених за насильницькі злочини і також дійшли висновку про те, що низькоактивний генотип МАО-А притаманний таким правопорушникам, але має вплив лише у сукупності з поганим поводженням у дитинстві.

У 2013-2014 роках репрезентативне дослідження засуджених щодо наявності зазначених генних аномалій провела група скандинавських вчених (J. Tiihonen, M-R. Rautiainen, H.M. Ollila та інші) [8]. Вони проаналізували генотип 794 ув'язнених. Особи, які вчинили лише ненасильницькі злочини, були класифіковані як ненасильницькі правопорушники (n=215). Особи, які вчинили принаймні один насильницький злочин, були віднесені до групи насильницьких правопорушників (n=538), а ті, хто вчинив щонайменше 10 жорстоких насильницьких злочинів, були класифіковані як надзвичайно жорстокі злочинці (n=84). Статус насильницького злочину був невідомий для 41 особи, внаслідок чого їх було виключено з дослідження. До насильницьких злочинів входили вбивство, замах на вбивство, насильство, що призвело до вбивства з необережності, інші види вбивств та побиття. Ненасильницькі злочини, як правило, включали в себе кермування у нетверезому стані, злочини, пов'язані з наркотиками, або злочини проти власності. Злочинців, які вчинили лише сексуальні злочини, з дослідження виключили. Учасники пройшли структуроване клінічне інтерв'ю для DSM-IV-розладів (SCID), щоб виключити осіб з діагнозом психозу та оцінити, чи відповідає суб'єкт критеріям асоціального розладу особистості.

Результати визначили як низький метаболізм моноаміну, так і дисфункцію мембран нейронів як імовірні фактори в етіології надзвичайної кримінальної насильницької поведінки. Вивчення генетичних особливостей важкої рецидивної насильницької поведінки дало високу статистичну значимість для малоактивного генотипу МАО-А, але не для HTR2B. Робота Ярі Тиіхонена та інших засвідчила вплив цього генотипу у понад 500 правопорушників, при цьому жорстоке поводження чи його відсутність у дитинстві не змінювало результати. Основний ефект мутацій МАО-А спостерігався лише серед правопорушників, які вчинили щонайменше два тяжкі насильницькі злочини.

Про вплив генетично зумовленого рівня гормонів на поведінку зазначає у своєму дослідженні й антрополог Елен Фішер. На її думку, експресія певних генів дофамінової системи викликає допитливість, креативність, імпульсивність, енергійність і гнучкість свідомості. Такі люди люблять ризик і новизну. Ті, у кого високий рівень серотоніну (або хто приймає селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну як антидепресанти), товариські та легко соціалізуються.

Вони консервативні й не прагнуть досліджувати світ. Експресія тестостерону робить людину впертою, прямолінійною, рішучою, скептичною і наполегливою а також схильною до точних дисциплін: інженерії, інформаційних технологій, механіки, математики та музики. Нарешті, переважання естрогену/окситоцину характерно для інтуїційних і емпатійних осіб вдумливих, які володіють уявою і схильних довіряти оточуючим [9]. На думку вчених, існують і певні регіональні особливості. Наприклад, серед китайців і японців багато людей «серотонінового» типу, а «дофаміновий» ген характерний для жителів басейну Амазонки [10]. Ці дані мають певне кримінологічне значення, оскільки розподіл «дофамінового» і «серотонінового» генотипів певним чином збігається з найбільшими і найменшими коефіцієнтами вбивств на 100 000 населення, де найвищі показники в країнах Латинської Америки (Гондурас 81,8; Эль-Сальвадор 64,7; Мексика 23,7; 2010 р.), а найнижчі в країнах Азії (Китай 1,0; Гонконг 0,5 та Японія 0,4; 2010 р. ) [11, с. 126-128].

Зазначимо, що функціонування головного мозку не визначається якимось одним геном чи рівнем гормону, це складна мультифакторна система, роботу якої забезпечує велика кількість хромосомної інформації. Наприклад, ізраїльські вчені досліджували вплив короткого варіанту гену AVPR1a, для чого провели ДНК-тестування 203 студентів-добровольців [12]. Студентам запропонували гру Dictator Game, під час якої вони могли зробити вибір між захистом ігрових персонажів і безжальним знищенням всього на своєму шляху. При оцінці ступеня альтруїзму гравців було виявлено, що для безжальних і егоїстичних характерна присутність більш короткого варіанту гена AVPR1a. При цьому будь-якого зв'язку між статтю учасників і їх поведінкою вчені не виявили. Ген AVPR1a кодує білки, що впливають на активність рецепторів головного мозку, що детектують гормон вазопресин. Науковці вважають, що цей гормон крім звуження судин і антидіуретичного ефекту впливає на центральну нервову систему, рівень агресії і соціальну поведінку людини.

Іншим гормоном, якому приписували вплив на формування агресивної протиправної поведінки, є тестостерон. У чоловіків У-хромосома зумовлює значно вищий рівень цього гормону, ніж у жінок, що відповідає більшому рівню чоловічої злочинності порівняно з жіночою. Вчені вважали, що тестостерон є одним із гормонів агресії, які змушують людину полювати і вбивати здобич. На думку деяких дослідників, якщо не розрядити насиченість тестостерону в крові шляхом фізичних навантажень, то підвищується ймовірність зростання агресивності і схильність до асоціальних вчинків. Збільшення кількості тестостерону в крові підлітків у віці від 12 до 17 років відповідає зростанню рівня злочинності [13]. Подальші дослідження довели, що високий рівень тестостерону мають спортсмени з найвищими показниками сили і витривалості, а після занять силовими вправами часто спостерігається зростання рівня тестостерону [14], при цьому ніяких антисоціальних вчинків не фіксується.

Слід зазначити, що крім генетичної схильності рівень гормонів у клітинах людини визначають деякі психоактивні речовини. В Україні, як і більшості країн Європи, значна кількість насильницьких злочинів учиняється під впливом алкоголю або амфетаміну, які викликають тимчасове підвищення рівня дофаміну в мозку [15; 16]. Крім того, для регуляції поведінки потрібна комплексна дія багатьох гормонів. Отже, покладати всю відповідальність за насильницьку поведінку на особливості генної будови завчасно.

При дослідженні даних про будову генома та особливості гормонального фону особи виникає етичне питання: як використовувати і зберігати отриману інформацію, не допустити дискримінації людини залежно від структури її хромосом, захистити право на приватність та на захист персональних даних. Виявлення особливостей генотипу осіб зі значними проблемами в соціалізації та адаптації можуть допомогти визначити напрями психологічної роботи та виховання. В Україні у практичній діяльності суб'єктів запобігання злочинності неповнолітніх комплексно не враховуються ні анатомо-фізіологічні, генетичні, нервовомозкові та інші властивості дитячого організму, які у період раннього формування особи набувають вирішального значення [17, с. 12], ні генетично зумовлені властивості дорослих.

Освітні та поведінкові втручання можуть зменшити проблеми дезадаптації у навчальних закладах та у домашніх умовах, і їх необхідно застосовувати до осіб, які мають труднощі у навчанні та спілкуванні. Разом з тим виникає загроза неетичного використання інформації про генотип конкретної людини. Наприклад, неетичними є висловлювання генетиків на кшталт: «... певна частка таких осіб легко піддаються імпульсам, що призводять до . гомосексуалізму, педофілії, крадіжок, підпалів; будь-яке примушування викликає у них спалах злобної люті, дуже слабо контрольований затримуючими нервами» [2, с. 186]. Такий прогноз стосовно конкретної людини чи групи людей є неприйнятним.

Науковий прогрес неминуче призведе до накопичення інформації про індивідуальну будову хромосом людини. Великі, підтримувані державою, бази даних ДНК існують у багатьох країнах світу та ефективно використовуються у кримінальному судочинстві. Лише у Великобританії Національна інформаційна база зразків ДНК (The UK National DNA Database NDNAD) станом на 30 червня 2017 року містить 6 066 194 млн зразків [18], Китай планує витратити на програму збору ДНК-зразків 9 млрд дол. США до 2030 року [19]. У США Національний індекс ДНК (NDIS), що функціонує в рамках Об'єднаної системи індексів ДНК (The Combined DNA Index System, or CODIS), містить понад 13 002 727 зразків правопорушників станом на серпень 2017 року [20]. У РФ законом запроваджується обов'язкова геномна реєстрація осіб, засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів, а також для всіх категорій злочинів проти статевої недоторканості і статевої свободи [21, ст. 7], хоча виконання закону призупинялося внаслідок несприятливої економічної ситуації. База даних ДНК Інтерполу, відома як DNA Gateway, у серпні 2016 року містила понад 155 000 профілів ДНК, які надали понад 70 країн-членів [22]. Інтерпол повідомляє, що 2008 року в Україні було опрацьовано 176 профілів ДНК з місця злочину та 1772 профілів особи. У 2011 році база даних ДНК України зросла до 2609 профілів ДНК з місця злочинів, а також 5162 довідкових профілів ДНК, отриманих від окремих осіб [23]. В Україні зразки ДНК зберігаються відповідно до Інструкції з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС України [24], згідно з якою автоматизований облік генетичних ознак людини функціонує на центральному та обласних рівнях й формується з ДНК-профілів осіб, які підозрюються або звинувачуються у вчиненні злочинів; узятих під варту, засуджених у випадку їх добровільної згоди; біологічних слідів, вилучених при ОМП, у тому числі за фактами безвісного зникнення осіб, проведення інших слідчих дій та оперативно-розшукових заходів; невпізнаних трупів. Внаслідок високої вартості аналізу зразки ДНК відбираються не від усіх осіб, а тільки у випадку, коли таку інформацію необхідно отримати в ході кримінального провадження. Таким чином, дослідження генотипу осіб, які вчинили злочин, в Україні має вибірковий характер і зумовлюється криміналістичними потребами. У Кувейті ж у межах боротьби з тероризмом з 2016 року взагалі усі громадяни та будь-які особи, які в'їжджають в країну, зобов'язані надати зразки ДНК [25]. Отже, збір ДНК-інформації це сучасна світова тенденція розвитку людства.

З накопиченням відомостей про геном людини, у тому числі про особу правопорушника, постає проблема етичного використання інформації та дотримання прав людини. ООН прийнято Загальну декларацію про геном людини та права людини [26], у ст. 2 якої зазначено, що кожна людина має право на дотримання її достоїнства і прав, незалежно від генетичних характеристик, та що особистість людини не може зводитися до її генетичної будови. Ст. 32 Конституції України гарантує конфіденційність особистої інформації про людину, ст. 286 Цивільного кодексу України надає кожному право на таємницю про стан здоров'я та відомості, одержані при медичному обстеженні. Крім того, згідно зі ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних» забороняється обробка персональних біометричних або генетичних даних, окрім випадків, коли обробка персональних даних необхідна для обґрунтування, задоволення або захисту правової вимоги, в медичних цілях або якщо це стосується вироків суду, виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом та здійснюється державним органом в межах його повноважень, визначених законом, та в інших випадках [27]. Тому для дослідження генетичних особливостей правопорушників у кримінологічних цілях потрібна обов'язкова згода кожного учасника на обробку персональних даних.

Для формулювання спільної міжнародної позиції щодо накопичення і використання генетичної інформації у 2010 році була створена міжнародна Судова генетична політична ініціатива (Forensic Genetics Policy Initiative (FGPI)). FGPI прагне досягти дотримання прав людини при створенні і використанні баз даних ДНК у всьому світі [28]. Американське товариство людської генетики (American Society of Human Genetics (ASHG)) також підтримує профілювання ДНК як правоохоронний інструмент для виявлення злочинців та звільнення невинних [29]. Однак ASHG застерігає, що при використанні ДНК необхідно поважати право громадян на недоторканність приватного життя, й уряди повинні гарантувати, що генетичні дані не будуть використані для інших цілей, ніж охорона правопорядку.

Отже, можемо констатувати, що певні генетичні властивості впливають на обмін речовин, розвиток і схильність людини до певних зразків поведінки. Порушення соціалізації, зниження емпатії, імпульсивна агресивність можуть бути зумовлені генетично. Незважаючи на наявність репрезентативних досліджень осіб з проблемами соціальної адаптації, які виявляють певні особливості генотипу у деяких з них, немає підстав робити висновки про генетичне підґрунтя злочинності, оскільки жоден окремий ген не визначає остаточний варіант поведінки особи. Подальші дослідження геному людини в контексті пошуків джерел делінквентної поведінки мають проводитися з урахуванням міжнародних стандартів дотримання прав людини.

Список використаних джерел:

1. Behavioral and Social Phenotypes in Boys With 47, XYY Syndrome or 47, XXY Klinefelter Syndrome / Judith L. Ross, David P. Roeltgen, Harvey Kushner at al. // Pediatrics. 2012. 129(4). P. 769-778 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3356148/

2. Эфроимсон В.П. Генетика этики и эстетики / В.П. Эфроимсон. СПб.: Талисман, 1995. 288 с.

3. Hamerton John L. Human Population Cytogenetics: Dilemmas and Problems / John L. Hamerton // American Society of Human Genetics. 1976. № 28. P. 107-122 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1684924/pdf/ajhg00212-0009.pdf

4. Chiang HM. Mathematical ability of students with Asperger syndrome and high-functioning autism / HM Chiang, YH. Lin // Autism. 2007. № 11 (6). P. 547-56 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/17947290

5. X-linked borderline mental retardation with prominent behavioral disturbance: phenotype, genetic localization, and evidence for disturbed monoamine metabolism / H.G. Brunner, M.R. Nelen, P. van Zandvoort at al. // The American Journal of Human Genetics. 1993. № 52. P. 1032-1039 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1682278/pdf/ajhg00064-0013.pdf

6. Scott A.L. Novel monoamine oxidase a knock out mice with human-like spontaneous mutation / Scott A.L., Bortolato M., Chen K, Shih J.C. // Neuro Report. 2008. № 19(7). P. 739-743 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/18418249

7. Role of genotype in the cycle of violence in maltreated children / Caspi A., McClay J., Moffitt T.E., Mill J., Martin J., Craig I.W. at al. // Science. 2002. P. 297, 851-854 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/12161658

8. Genetic background of extreme violent behavior / J. Tiihonen, M-R. Rautiainen, H.M. Ollila at al. // Mol Psychiatry. 2015. № 20(6). P. 786-792 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.ncbi.nlm. nih.gov/pmc/articles/PMC4776744/pdf/nihms680228.pdf

9. Fisher H. Neural Correlates of Four Broad Temperament Dimensions: Testing Predictions for a Novel Construct of Personality / H. Fisher // Plos One. 2013. Vol. 8. № 11 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://helenfisher.com/downloads/articles/Brown_et_al_2013.pdf

10. Биард Э. Поняв, как работает мозг, вы достучитесь до любого / Э. Биард // Бизнес и общество. Наука. 2017. 31 июля [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://hbr-russia.ru/biznes-iobshchestvo/nauka/a21921/

11. Intentional homicide count and rate per 100,000 population, by country/territory (2000--2012) // Global study on homicide. Trends, contexts, data. -- Vienna: United Nations Office on Drugs and Crime United Nations Publication Sales, 2013.

12. Individual differences in allocation of funds in the dictator game associated with length of the arginine vasopressin 1a receptor RS3 promoter region and correlation between RS3 length and hippocampal mRNA / A. Knafo, S. Israel, A. Darvasi at al. // Genes, Brain and Behavior. -- 2008. -- P. 266--275 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1601-183X.2007.00341.x/epdf

13. Пиз А. Тестостерон -- награда или проклятие? / Пиз Алан // Язык взаимоотношений (Мужчина и женщина). -- М.: ЭКСМО, 2016. -- 384 с. [Электронный ресурс]. -- Режим доступа: https://psy.wikireading. ru/46329

14. Фридл К.Е. Значение интенсивности и продолжительности силовых упражнений. Влияние интенсивности и продолжительности двигательной активности, а также интервалов отдыха на изменения уровня тестостерона в процессе силовой тренировки / К.Е. Фридл; под ред. У. Дж. Кремера и А.Д. Рогола; пер. с англ. // Эндокринная система, спорт и двигательная активность. -- М.: Олимп. литература, 2008. -- Гл. 35. -- 600 с. [Электронный ресурс]. -- Режим доступа: http://sportwiki.to/%D0%A 1%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%8B%D0%B5_%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D 1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8_%D0%B8_%D1%82%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81 %D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%BD

15. Дубинин В. Мозг и алкоголь / В. Дубинин // ПостНаука. -- 2016. -- 4 декабря [Электронный ресурс]. -- Режим доступа: https://postnauka.ru/video/70616

16. Кайсаров А. Древний гормон дофамин -- причина любой зависимости / А. Кайсаров // Другие виды зависимостей. -- 2016. -- 15 декабря [Электронный ресурс]. -- Режим доступа: http://ntrez.ru/ dofamin-gormon.html

17. Шостко О.Ю. Біологічні та психологічні теорії пояснення злочинної поведінки неповнолітніх у США / О.Ю. Шостко // Теорія і практика правознавства. -- 2015. -- Вип. 1(7). -- С. 1--14 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: file:///C:/Users/opodilchak/Downloads/tipp_2015_1_26%20(2).pdf

18. NDNAD Statistics, As of 30th June 2017 // National DNA Database statistics, Q1 2017 to 2018 // National DNA Database statistics // Official Statistics [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: https://www.gov.uk/ government/statistics/national-dna-database-statistics

19. Окашин Р. Китай собирает образцы ДНК, чтобы найти лекарства от всех болезней / Р. Окашин // ДНК-исследования. -- 2017. -- 21 сертября [Электронный ресурс]. -- Режим доступа: https://hightech. fm/2017/09/21/china_dna

20. CODIS--NDIS Statistics / Measuring Success // Services; Laboratory Services; Statistics as of September 2017 / FBI [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: https://www.fbi.gov/services/laboratory/biometricanalysis/codis/ndis-statistics

21. О государственной геномной регистрации в Российской Федерации: Федеральный закон от 3 декабря 2008 года № 242-ФЗ [Электронный ресурс]. -- Режим доступа: http://ivo.garant.ru/#/ document/12163758/paragraph/64:0

22. Interpol's DNA database / DNA; Forensic; Interpol expertise / Interpol [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: https://www.interpol.int/INTERPOL-expertise/Forensics/DNA

23. Ukraine DNA Policy Info by Country (Main Page, 25 July 2016) [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://dnapolicyinitiative.org/wiki/index.php?title=Ukraine

24. Інструкція з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС України: затверджено наказом МВС України 10 вересня 2009 року № 390, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 жовтня 2009 року за № 963/16979 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0963-09

25. Kuwait to test tourists' DNA before letting them into the country by Christian Gollayan Published // Foxnews. -- 2016. -- April 21 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.foxnews.com/ travel/2016/04/21/kuwait-to-test-tourists-dna-before-letting-them-into-country.html

26. Всеобщая декларация о геноме человека и правах человека от 11 ноября 1997 года. Резолюция 53/152, принятая Генеральной Ассамблеей ООН «Геном человека и права человека» [Электронный ресурс]. -- Режим доступа: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_575

27. Про захист персональних даних: Закон України від 1 червня 2010 року № 2297-VI [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2297-17

28. About the Forensic Genetics Policy Initiative // Forensic Genetics Policy Initiative -- 2014 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://dnapolicyinitiative.org/wp-content/uploads/2012/02/CRG-BrochureFGPI.pdf

29. Statement on Collection and Use of Genetic Information for Law Enforcement // The American Society of Human Genetics. -- 2017. -- March 2 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: https://www.ashg.org/ policy/pdf/LawEnforcementStatement030217.pdf

Размещено на Allbest.ru