Юридична відповідальність як складова охоронної функції господарського процесуального права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький юридичний інститут МВС України, м. Маріуполь

Іванюта Наталя Валеріївна

Анотація

Статтю присвячено дослідженню питань юридичної відповідальності як складової охоронної функції господарського процесуального права. Проведено аналіз ряду охоронних процесуальних норм, які прямо вказують на можливість застосування відповідальності у випадках, визначених законом. Виокремлено об'єкт, суб'єкти, формальні та фактичні підстави юридичної відповідальності як підфункції господарського процесуального права.

Ключові слова: юридична відповідальність, господарське судочинство, правопорушення, неповага до суду, санкції.

Аннотация

Статья посвящена исследованию вопросов юридической ответственности как составляющей охранительной функции хозяйственного процессуального права. Проведен анализ ряда охранительных процессуальных норм, которые прямо указывают на возможность применения ответственности в случаях, указанных в законе. Определены объект, субъекты, формальные и фактические основания юридической ответственности как подфункции хозяйственного процессуального права.

Ключевые слова: юридическая ответственность, хозяйственное судопроизводство, правонарушения, неуважение к суду, санкции.

Annotation

The article is devoted to the study of issues of legal liability as a component of the protective function of commercial procedural law. The analysis of a number of protective procedural norms, which directly indicate the possibility of liability in cases defined by law. The object, subjects, formal and factual grounds of legal liability as a subfunction of commercial procedural law are singled out.

The article states that the Commercial Procedural Code of Ukraine provides for a number of procedural safeguards that directly indicate the possibility of applying liability in cases determined by law in order to influence unscrupulous economic operators, most of which receive their refinement in the norms of criminal and administrative law.

It has been determined that updating the issues of prosecution for contempt of the court is fully in line with the position of the European Court of Human Rights on the prevention and proper response of the courts to this group of offenses.

Keywords: legal liability, commercial legal proceedings, offenses, contempt of court, sanctions.

Постановка проблеми. У господарському судочинстві не поодинокими є випадки порушення прав і законних інтересів учасників процесу, які належним чином виконують свої процесуальні обов'язки, з боку окремих учасників шляхом недобросовісної поведінки, які негативно впливають на порядок розгляду та вирішення господарської справи, оперативність судового процесу тощо.

Актуалізація питань притягнення до відповідальності в господарському судочинстві пов'язується з такими системними проблемами:

- відсутність у судовій практиці одноманітного розуміння змісту та призначення відповідних норм права, зокрема питань віднесення тих чи інших обставин до ознак складу правопорушення;

- відсутність узгодженості національного процесуального законодавства та судової практики з позиціями ЄСПЛ;

- недосконалість юридично-технічного оформлення процесуальних норм.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання юридичної відповідальності досліджували у своїх роботах В.В. Рєзнікова, О.П. Подцерковний, А.О. Коліна, М.Ю. Картузов та інші вчені.

Мета статті полягає в аналізі питань юридичної відповідальності в господарському судочинстві в контексті охоронної функції господарського процесуального права.

Виклад основного матеріалу. У господарському процесуальному праві питання наявності господарської процесуальної відповідальності є дискусійним та неоднозначним. Одні автори визнають її самостійність [1, с. 427-434; 2, с. 180] та в її зміст включають усі діяння учасників судочинства, які підпадають під вплив так званих «негативних» процесуальних норм, що мають у собі елементи державного примусу, у результаті чого наступають чи можуть наступити несприятливі наслідки. Інші -- юридичну відповідальність і державний примус визнають поняттями, тісно пов'язаними між собою, але не вважають їх тотожними [3, с. 182].

У складі охоронної функції господарського процесуального права можна виокремити систему підфункцій, до якої за змістом буде входити і юридична відповідальність.

У ГПК України передбачено ряд охоронних процесуальних норм, які прямо вказують на можливість застосування відповідальності у випадках, визначених законом, з метою впливу на недобросовісних учасників господарської справи, більшість яких отримують своє уточнення в нормах КК України та КУпАП.

Так, нормам ГПК України відносно відповідальності щодо невиконання судового рішення (ст. 18), за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи (ст. 42), за надання неправдивих показів (ч. 2 ст. 88), за завідомо неправдивий висновок (ч. 7 ст. 98) кореспондують: ст. 384 КК України «Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу», диспозицією об'єктивної сторони якої є завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання за- відомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках; ст. 385 КК України «Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків», диспозицією об'єктивної сторони якої є відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України; ст. 382 КК України «Невиконання судового рішення», диспозицією об'єктивної сторони якої є умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Ці норми відіграють важливу роль у вирішенні проблеми недостовірності доказового матеріалу в судовому процесі. Однак суб'єктний склад у зазначених вище нормах КК України є чітко визначеним та обмеженим, що випускає з поля зору діяльність інших учасників з подання доказів у господарський суд. Мова йде про сторони господарської справи, треті особи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відсутність процесуальних обмежувачів для даних учасників у вигляді відповідальності за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи є прямою загрозою для нормального судового процесу та об'єктивності результату розгляду справи. Вбачається правильним доповнення відповідних правових дефініцій КК України шляхом включення зазначених учасників до можливих суб'єктів злочину.

Особливої уваги потребують питання відповідальності за неповагу до суду чи судді, яка за характером є відсилочною, однак реалізується в самому господарському судочинстві.

Згідно із ч. 4 ст. 200 ГПК України, прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом. Питання щодо притягнення учасника справи або іншої особи, присутньої в залі судового засідання, до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні із розгляду справи оголошується перерва або після закінчення судового засідання. Відповідне положення міститься і в ч. 3 ст. 129 Конституції України щодо притягнення до юридичної відповідальності осіб за неповагу до суду чи судді та ст. 50 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Конкретизацію диспозиція об'єктивної сторони за прояв неповаги до суду отримала у ст. 185-3 КУпАП, до якої відносять такі діяння учасників господарського судочинства, як злісне ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, злісне ухилення експерта, перекладача від явки в суд.

Рішенням Ради суддів України № 74 від 04.11.2016 р. було схвалено рекомендації щодо притягнення до відповідальності за неповагу до суду [4]. У рекомендаціях зазначені процедурні особливості, які є характерними для господарських судів під час розгляду справи за ст. 185-3 КУпАП, а саме: 1) постанови суддів господарського, апеляційного, вищого або Верховного Суду за наслідком розгляду справи за ст. 185-3 КУпАП є остаточними та не підлягають оскарженню; 2) при розгляді справи за ст. 185-3 КУпАП місцевими господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом -- складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення (стаття 255 КУпАП) не передбачено; 3) такій справі не присвоюється власний єдиний унікальний номер та номер провадження (справи) за індексом «З»; 4) постанова у справі про адміністративне правопорушення долучається до матеріалів справи (провадження), у якій було допущено прояв неповаги до суду, і обліковується її за тим самим єдиним унікальним номером.

Актуалізація питань притягнення до відповідальності за неповагу до суду цілком узгоджується з позицією ЄСПЛ щодо недопущення та належного реагування з боку судів на дану групу правопорушень. Як приклад можна навести рішення ЄСПЛ від 8 листопада 2005 року у справі «Смирнова проти України», у якому зазначалося, що національні органи значною мірою вплинули на затягування провадження. Це, зокрема, стосується нездатності державних органів ефективно протидіяти перепонам, які умисно створював відповідач для руху справи. Суд, який розглядав справу, не вжив жодних заходів, передбачених законодавством України, для боротьби з тактикою затягування. Зокрема, суд жодного разу не розглянув питання про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за прояв неповаги до суду (ст. 185-3 КУпАП) [5].

Разом із тим господарські суди, у межах наданих їм повноважень, застосовують відповідні норми щодо притягнення до адміністративної відповідальності за неповагу до суду. Так, в ухвалі господарського суду Одеської області від 16 січня 2018 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -- Одеського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу О. С. Малого про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зазначається, що під час надання представником позивача свого правового обґрунтування, поданого клопотання про витребування доказів, представником відповідача В. М. Горик, усупереч зобов'язанням, встановленим у п. 1 ч. 2 ст. 42 ГПК України, неодноразово було порушено порядок у судовому засіданні. Упродовж судового засідання представник відповідача В. М. Горик неодноразово перешкоджав веденню судового процесу, а саме: перебивав представника позивача, який намагався навести суду правове обґрунтування поданої заяви, без дозволу судді підіймався зі свого місця та намагався зробити зауваження діям судді, що призвело до порушення порядку в залі судового засідання. З метою усунення порушень порядку в судовому засіданні та з метою забезпечення принципу змагальності сторін, суд неодноразово звертав увагу представника відповідача В. М. Горик на неприпустимість його поведінки та дотримання вимог ГПК України. Проте представник відповідача В. М. Горик, проявляючи неповагу до суду, продовжував порушувати порядок у судовому засіданні, ігноруючи вимоги суду, продовжував порушувати порядок ведення судового процесу та сперечатися із суддею. У результаті суд визначив, що неповага до суду представника відповідача В. М. Горик виразилася у невиконанні розпоряджень судді, у порушенні порядку під час судового засідання та вчиненні дій, які свідчать про явну зневагу до суду та встановлених ГПК України правил ведення підготовчого засідання [6]. В ухвалі господарського суду Миколаївської області від 12 квітня 2017 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТАЧ ЮГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СУДНОКОТЛОСЕРВІС ПІВДЕНЬ» про стягнення 92 896 грн. 94 коп. зазначається, що дії сторін щодо неявки в судове засідання, невиконання вимог ухвали суду розцінюються господарським судом як прояв неповаги до суду [7].

Слід визнати, що далеко не завжди в судовій практиці формується однакове розуміння змісту та призначення норм права, а в даному випадку -- питань віднесення тих чи інших обставин до ознак складу правопорушення за неповагу до суду. Очевидна неоднозначність прослідковується на прикладі ухвали господарського суду Житомирської області від 21 червня 2016 р. у справі за позовом Фірми KAS-DAR (Польща) до Приватного підприємства «Приватлайн-V» про розірвання контракту № 01/15 від 16.02.2015 р. та стягнення 6530,00 EUR (по курсу НБУ на 17.03.2016 -- 193947,31 грн.). У даній ухвалі диспозицією об'єктивної сторони за прояв неповаги до суду визнається така дія, як невиконання вимог ухвал суду від 24.03.2016 р., від 12.04. 2016 р., від 12.05.16 р., від 30.05.2016 р. та 06.06.2016 р. Такий підхід господарського суду дозволив йому розцінювати ухилення відповідача та ПАТ КБ «Приватбанк» від виконання вимог ухвал суду як прояв неповаги до суду та притягнення осіб до юридичної відповідальності [8].

Але, як було зазначено вище, ст. 185-3 КУпАП не відносить такі діяння учасників господарського судочинства до об'єктивної сторони правопорушення, а процедурно така ситуація отримує оформлення у відповідній постанові у справі про адміністративне правопорушення. Думається, що така ситуація є результатом певної рефлекторності дії суддів із застосування відповідного виду відповідальності та недоліків законодавства. З позиції діючого законодавства, за таких обставин суд не міг притягати осіб до адміністративної відповідальності, а повинен був обмежитися застосуванням виключно процесуального інструментарію у вигляді окремої ухвали. Адже, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади» [9], у всіх випадках втручання, прояву неповаги до суду або судді, повинні виноситись окремі ухвали чи постанови, а якщо в таких діях убачаються ознаки відповідного злочину -- реагувати згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства України. Відповідні положення містить ГПК України, визначаючи, що суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (у тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором (ч.2 ст. 246 ГПК України). Схожі положення містять Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (п. 5.13), Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 р. «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві». Можна погодитися з думкою В. В. Рєзнікової щодо доцільності передбачення спеціальних заходів відповідальності -- санкцій за невиконання приписів, окремих ухвал господарського суду. Без конкретної та невідворотної відповідальності за невиконання вказівок, які містяться в окремій ухвалі, інститут окремої ухвали не стане дієвим [10]. На сьогодні єдина відповідальність в аспекті виконання окремих ухвал визначена ст. 185-6 КУпАП «Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду», згідно з якою залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених у ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Щодо господарського судочинства дана відповідальність обмежена лише таким суб'єктом, як посадова особа, та не може бути розповсюджена на інших учасників судового процесу.

юридичний відповідальність охоронний процесуальний

Висновки

Проаналізовані випадки та обставини дозволяють зробити висновок, що а) об'єктом функції юридичної відповідальності є правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів, розгляду та вирішення господарського спору, підтримки авторитету суду, забезпечення виконання процесуальних обов'язків; б) суб'єктами можуть виступати позивач, відповідач, свідки, експерти, перекладачі, адвокати, прокурори; в) формальними підставами виступають норми ГПК України, КК України та КУпАП; г) фактичною підставою є правопорушення або злочин, які посягають в цілому на нормальне здійснення правосуддя та суб'єктивну сторону інтересів судової влади зокрема.

Список використаних джерел

1. Коліна А. О. Штрафні санкції в господарському процесі. Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. Одеса : Юрид. л-ра, 2012. Вип. 66. С. 427-434.

2. Господарське процесуальне право: підручник / за ред. О. П. Подцерковного, М. Ю. Картузо- ва. Х.: Одіссей, 2012. 400 с.

3. Волинка К. Г. Теорія держави і права : навч. посібник. K. : МАУП, 2003. 240 с.

4. 43Рішення Ради суддів України № 74 від 04.11.2016 р. URL: https://oda.court.gov.ua/userfiles/file/sud1590/News/Rishennya%2074.pdf.

5. Рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смирнова проти України». Офіційний вісник України. 2006. № 8. С. 341. Ст. 495.

6. Ухвала Господарського суду Одеської області від 16.01.2018 р. у справі № 916/3006/17. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71633634.

7. Ухвала Господарського суду Миколаївського області від 12.04.2017 р. у справі № 915/260/17. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65940812.

8. Ухвала Господарського суду Житомирської області від 21.06.2016 р. у справі № 906/255/16. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58464605.

9. Про незалежність судової влади: постанова Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р. № 8. Вісник господарського судочинства. 2007. № 4. С. 6.

10. Рєзнікова В. В. Ответственность участников хозяйственного процесса за злоупотребление правами и невыполнение процессуальных обязанностей URL: https://uajcc.org/ru/vidpovidalnist-za-zlovguvannay-pravom/.

Размещено на Allbest.ru