Проблеми застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності в Україні: правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності в Україні: правовий аспект

Метою статті є дослідження основних переваг спрощеної системи оподаткування, доведення її ефективності для малого та середнього бізнесу, виявлення прогалин та колізій законодавства, що регулює сплату єдиного податку, а також проведення аналізу останніх законопроектів з питань реформування єдиного податку, вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного податкового законодавства, що регулює застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності.

За час свого існування система єдиного податку та порядок його стягнення зазнавали численних змін. Останнім підтвердженням цього є проект Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо зменшення ставки податку на додану вартість, реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та підвищення прозорості розрахункових операцій з урахуванням європейської практики» [1], яким серед іншого планувалося скасувати 3 групу платників та встановити додаткові обмеження для другої; проекти Законів «Про внесення зміни до статті 293 Податкового кодексу України щодо ставки єдиного податку»; «Про внесення зміни до підпункту 2 пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України (щодо зменшення фіксованої ставки єдиного податку для фізичних осіб-підприємців другої групи платників єдиного податку)» та інші [2]. Проте спрощена система була і залишається рятівним колом для сотень підприємців, підтримує розвиток малого бізнесу і дозволяє громадянам реалізовувати своє право на підприємництво з мінімальною ризикованістю. У своїй праці «Вдосконалення оподаткування малого бізнесу» Коваленко Г.М. виділяє цілий ряд переваг спрощеної системи [3]. Ми поділяємо `її точку зору і також вважаємо, що перша перевага полягає передусім у спрощеному порядку реєстрації платником єдиного податку. Так, відповідно до статті 298 Податкового кодексу України (далі ПКУ), для обрання спрощеної системи суб'єкт господа© Поляков О.П., 2018 ⁸³рювання подає до Державної податкової інспекції за своїм місцезнаходженням/місцем проживання заяву встановленої форми за 15 календарних днів до початку нового кварталу. Но - востворені суб'єкти можуть вважатися платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація, а у випадку обрання третьої групи за ставкою, яка не передбачає сплату ПДВ - з дати державної реєстрації у разі подання заяви протягом десяти днів після реєстрації [4]. Друга перевага полягає в тому, що при виборі спрощеної системи втілюється принцип добровільності, адже новостворені суб'єкти автоматично починають діяльність на загальній системі оподаткування і лише за своїм бажанням і відповідно до встановлених для платників єдиного податку вимог можуть перейти на спрощену. Третьою перевагою є спрощений розрахунок суми податку. Так, на відміну від податку на доходи фізичних осіб, об'єктом якого виступає чистий прибуток, який визначається на підставі вирахування з обсягу доходу документально підтверджених витрат, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, визначення суми єдиного податку є значно простішим. Відповідно до статті 293 ПКУ, ставки для першої та другої групи є фіксованими і встановлюються місцевими радами у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму - для першої групи та у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати - для другої. Легко визначити, що на 2018 рік максимальні межі ставок складатимуть 170 гривень та 744,60 гривень відповідно. Ставка для третьої групи залежить від обсягу доходу і встановлюється у розмірі 3 відсотків у разі сплати податку на додану вартість та 5 відсотків у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Четвертою перевагою для суб'єктів господарювання, які обрали спрощену систему, є також спрощена форма звітності. Платники єдиного податку складають та подають до контролюючих органів лише один звіт - Декларацію платника єдиного податку за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів №578 від 19.06.2015 року. Для платників третьої групи звітним періодом виступає календарний квартал, для першої та другої - календарний рік. Зазначений вище перелік Коваленко Г.М. доповнює такими перевагами, як спрощення ведення поточного бухгалтерського обліку та форм фінансової звітності, що передбачена стандартами бухгалтерського обліку, та надання права вибору сплати ПДВ [3]. Дані переваги єдиного податку повністю відповідають рекомендаціям Міжнародної конференції праці щодо переходу від неформальної економіки до формальної. Даними рекомендаціями передбачається здійснення комплексу заходів для мікро - та малого бізнесу, серед яких важливе місце займають здійснення реформ щодо зниження реєстраційних витрат і скорочення тривалості відповідних процедур, забезпечення скорочення витрат на дотримання податкового законодавства завдяки впровадженню спрощених режимів обчислення податків і платежів [5].

Проте залишається ряд проблем, які необхідно вирішити для більш ефективного функціонування спрощеної системи оподаткування. Так, однією з важливих проблем спрощеної системи є недосконалість вимоги щодо обсягів доходу для різних груп платників, яка ніяк не співвідноситься з економічною ситуацією в країні, насамперед з мінімальною заробітною платою та рівнем інфляції. Спрощена система оподаткування обліку та звітності була запроваджена Указом Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». У першій редакції даного нормативного акта до суб'єктів господарювання встановлювалася вимога до обсягу виручки в розмірі не більшому ніж 250 тисяч гривень протягом року [6]. З моменту внесення змін до даного акта Указом Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28.06.1999 року [7] і до прийняття Податкового кодексу України у 2010 році вимогу щодо обсягів виручки було збільшено до 500 тисяч для фізичних осіб-підприємців та 1 мільйона гривень для юридичних осіб. Однак рівень мінімальної зарплати протягом даного періоду зріс від 90 гривень у 2000-му році до 869 гривень у 2010 році. Аналогічну ситуацію спостерігаємо і в останні роки. Починаючи з 2015 року, для платників єдиного податку першої та другої групи встановлено ліміт у 300 тисяч гривень та 1,5 мільйона гривень відповідно. Проте до 2018 року рівень мінімальної заробітної плати зріс у 3 рази, з 1218 гривень до 3723 гривень. Крім того, існує неузгодженість між самими елементами спрощеної системи, оскільки ставка єдиного податку для першої та другої групи прив'язується до прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати і відповідно з кожним роком зростає, незважаючи на незмінність граничної межі доходу. Дана незмінність граничної межі допустимого доходу та її непристосованість до економічних реалій здійснює негативний та дестимулюючий вплив на розвиток суб'єктів малого підприємництва, змушуючи їх шукати шляхи приховування реальних обсягів доходу, і як наслідок - мінімізація оподаткування та перехід бізнесу до тіньового сектору. Способом вирішення даної проблеми може стати прив'язка вимоги щодо обсягу доходу до мінімальної заробітної плати. За такої умови вимоги спрощеної системи будуть відповідати економічній ситуації в країні і зберігатимуть доцільність для розвитку малого бізнесу, до того ж не буде неузгодженості між обсягом доходу та ставкою, які будуть залежати від одних і тих же змінних показників.

Серед недоліків єдиного податку, крім обмеженості обсягів виручки, М.Я. Матвіїв виділяє сплату авансових внесків з єдиного податку без врахування фактичного отримання доходу від підприємницької діяльності [8]. Але ми вважаємо, що даний факт скоріше є особливістю спрощеної системи, але аж ніяк не недоліком. Суб'єкт господарювання в добровільному порядку визначається із системою оподаткування і кожен дає відповідь на питання: чи сплачувати мінімальні внески у вигляді єдиного податку без врахування отримання доходу, чи оподатковувати тільки чистий прибуток у разі його наявності.

Проблема недоопрацьованості елементів єдиного податку розглядалася і в проекті Закону «Про внесення зміни до підпункту 2 пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України (щодо зменшення фіксованої ставки єдиного податку для фізичних осіб-підприємців другої групи платників єдиного податку)» [2]. Даним законопроектом пропонувалося зменшити податкове навантаження для платників єдиного податку 2 групи шляхом заміни ставки у 20% від мінімальної зарплати на 10%. Причинами таких змін було різке зростання рівня мінімальної зарплати у 2017 році, і як наслідок - збільшення майже вдвічі суми податку, низька купівельна спроможність населення у зв'язку з ситуацією на Сході країни та нестабільністю національної валюти. Ми вважаємо, що такі зміни є недоцільними, адже щомісячну суму єдиного податку не можна навіть порівняти з оподаткуванням за правилами загальної системи та сплатою 18% ПДФО з чистого прибутку, тому зменшення ставки податку удвічі тільки призведе до втрат доходної частини місцевих бюджетів, а відчутного зменшення податкового тягаря не відбудеться.

Суттєвих змін до інституту спрощеної системи пропонувалося внести і проектом Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо зменшення ставки податку на додану вартість, реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та підвищення прозорості розрахункових операцій з урахуванням європейської практики». Метою даного законопроекту була боротьба з тіньовим сектором економіки та ухиленням від оподаткування шляхом застосування різноманітних схем з використанням ПДВ та єдиного податку. Для вирішення даного комплексу проблем пропонувалася ціла система заходів, яка, зокрема, включала ліквідацію третьої групи платників єдиного податку, запровадження обов'язкового застосування реєстраторів розрахункових операцій для всіх платників єдиного податку другої групи, зміна видів діяльності для другої групи платників єдиного податку, а саме коло платників другої групи пропонувалося обмежити фізичними особами-підприємцями, які здійснюють виробництво товарів, роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках; роздрібний продаж товарів та/або діяльність у сфері ресторанного господарства в торговельному об'єкті площею до 20 квадратних метрів чи з використанням засобу пересувної торгівлі тощо [1].

Однак рішення, запропоновані в даному акті, не можуть вважатися рятівними через цілий ряд причин. Передусім, за даними дослідження, проведеного Інститутом соціально - економічної трансформації, для вирішення проблем з ухилення від сплати податків та проблем тіньової економіки важливою є боротьба зі зловживаннями у великому та середньому сегментах бізнесу, такими як «податкові ями», контрабанда, офшорні схеми, корумпованість контролюючих органів тощо [9]. На підтвердження цього зазначається, що зловживання у секторі мікро - та малого бізнесу не є фіскально значимими, адже обороти їх складають близько 7% від загального обороту сектору підприємств і за економічними масштабами не можуть навіть наблизитися до тих проблем, які є в загальній системі. Крім того, великою помилкою є спроби ототожнити спрощену систему з тіньовою економікою, оскільки остання складає 35% від ВВП, тобто її додана вартість складає порядку трильйона гривень - в той час, коли весь оборот спрощеної системи етаном на 2014 р. складав 235 млрд. (і він не є складовою тіньової економіки). Щодо масової фіскалізації, як засобу контролю за готівковими розрахунками, то такий крок призведе до підвищення порога для входження в бізнес, а також підвищить затратність самого підприємництва. Крім того, для запобігання несумлінного використання касових апаратів і торгівлі без видачі чеків необхідно буде попередньо передбачити ряд заходів: значні штрафи за порушення, висока вірогідність перевірки, невідворотність покарань. Доцільною може стати вибіркова фіскалізація найбільш ризикової групи платників з одночасним заохоченням використання РРО, яке може проявлятися в значному здешевленні придбання та використання касових апаратів, спрощення звітності чи звільнення від її подачі, вимоги для покупців захищати свої інтереси виключно на підставі фіскальних чеків, покладання солідарної відповідальності за невидачу чеку на підприємця та найманого працівника.

Стосовно прив'язки діяльності ФОП на другій групі до площі використовуваного приміщення, то таким обмеженням мають передувати серйозні дослідження взаємозв'язку торговельної площі, категорії товарів у продажу та річним доходом (обігом) підприємців. Дані вказаного вище дослідження свідчать про те, що у сільських населених пунктах суттєво перевищують оборот 1,5 млн. гривень на рік підприємці з площею більше 100-150 м. кв., у поселеннях міського типу - із площею близько 50-80 м. кв., а у великих містах - площа ще менша [9].

Таким чином, інститут спрощеної системи оподаткування містить цілу низку протиріч та суперечностей. Очевидною є необхідність єдиного податку для суб'єктів мікро - та малого підприємництва завдяки його основним перевагам: 1) спрощеному порядку реєстрації; 2) добровільності переходу; 3) спрощеному розрахунку суми податку; 4) спрощеному веденню поточного бухгалтерського обліку та форм фінансової звітності; 5) надання права вибору сплати ПДВ. Разом з тим проблемами спрощеної системи є неузгодженість елементів податку з економічними реаліями, зменшення та використання її платниками та представниками великого та середнього сегментів бізнесу для мінімізації чи ухилення від оподаткування. Для вирішення даних проблем необхідним є проведення аналізу та формування статистичних даних для визначення взаємозв'язку торговельної площі з обсягом виручки, а також встановлення найбільш ризикових категорій платників єдиного податку задля можливості застосування вибіркової фіскалізації.

Список використаних джерел

правовий оподаткування пільговий бізнес

1. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо зменшення ставки податку на додану вартість, реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та підвищення прозорості розрахункових операцій з урахуванням європейської практики: Проект Закону від 01.03.2018 №8089. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1? pf3511=63565.

2. Про внесення зміни до підпункту 2 пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України (щодо зменшення фіксованої ставки єдиного податку для фізичних осіб-підприємців другої групи платників єдиного податку): Проект Закону від 30.01.2017 №604. URL: http://w1.c1. rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1? pf3511=61028.

3. Коваленко Г.М. Вдосконалення оподаткування малого бізнесу: дис…. канд. екон. наук: спец. 08.04.01. Черкаський державний технологічний університет. 2008. 23 с.

4. Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

5. Рекомендації щодо переходу від неформальної економіки до формальної: Рекомендації Міжнародної конференції праці №204. URL: http://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/-ed_norm/ - normes/documents/normativemstmment/wcms_386779.pdf.

6. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва: Указ Президента України від 03.07.1998. №727/98. URL: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/727/98/ed19980703 (втратив чинність).

7. Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»: Указ Президента України від 28.06.1999 №746/99. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/746/99/ed19990628 (втратив чинність).

8. Матвіїв М.Я., Хомин П.Я. Бухгалтерський облік на малих підприємствах за різними формами: навч. посібн. К.: Центр навч. літ-ри, 2004. 352 с.

9. Дубровський В., Черкашин В., Гетман О. Як зменшити можливості для ухилення від сплати податків при імпорті та продажі товарів, зокрема через зловживання спрощеною системою оподаткування? URL: http://iset-ua.org/ua/doslidzhennya/item/90-yak-zmenshyty-mozhlyvosti-dlia-ukhylennia

Размещено на Allbest.ru