Класифікація фінансово-господарського контролю

Размещено на http://www.allbest.ru/ Размещено на http://www.allbest.ru//Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Класифікація фінансово-господарського контролю

Лілія Попова,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри фінансів та кредиту Харківського національного університету будівництва та архітектури

Вступ

фінансовий господарський контроль

Реформи, які в останні роки проводяться в економіці та фінансових відносинах України, розвиток ділової ініціативи та підприємництва потребують докорінної перебудови управлінських функцій, у тому числі контрольних. Адже, для нормального функціонування суб'єктів підприємницької діяльності, необхідно, щоб керівники, які приймають управлінське рішення, мали повну та достовірну інформацію про фінансово-майновий стан керованого об'єкта. Таку інформацію дає, в першу чергу, система фінансово- господарського контролю, що визначає актуальність досліджувальної теми.

Огляд останніх джерел досліджень і публікацій. Саме тому проблемним питанням розвитку фінансово-господарського контролю підприємницьких структур в нашій країні присвячені праці таких вчених як О. М. Бандурки, Ф. Ф. Бутинця, В. М. Гаращука, Ю. Б. Іванова, Є. В. Калюги, М. В. Куркіна, М. П. Кучерявенка, В. А. Лушкіна, В. Д. Понікарова, Л. А. Савченко та інших. Однак низка проблем, пов'язаних з розподілом функцій між різноманітними органами фінансово-господарського контролю в сучасних умовах поки що залишаються недослідженими.

Завдання статті полягає у розгляді функцій різних органів фінансово-господарського контролю та окремим напрямкам підвищення ефективності їх діяльності.

Виклад основного матеріалу

Фінансово-господарський контроль має охоплювати всі напрямки діяльності суб'єктів підприємництва. А оскільки підприємницька діяльність в Україні є вельми різноманітною, це обумовлює широку класифікацію фінансово-господарського контролю за різними ознаками. Фундаментальні засади здійснення фінансового контролю закріплені в Конституції України [1] та в Законі України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» [2].

Складовими елементами фінансово-господарського контролю є контрольні перевірки, аудит, інспектування (ревізії), перевірки державних закупівель та судово-економічні експертизи, які досліджують один і той же предмет (фінансово-господарську діяльність підприємницьких структур, установ та організацій), використовують ті ж самі контрольні прийоми та процедури. Всі ці контрольні заходи направлені на виявлення негативних явищ у фінансово- господарській діяльності з метою їх усунення та недопущення в майбутньому. Крім того, вони досліджують однакові джерела інформації (первинні облікові документи, реєстри податкового та бухгалтерського обліку, типові форми статистичної, фінансової та іншої звітності підприєм- ництких структур).

Проте між ними є суттєві відмінності, зумовлені їхньою юридичною природою, метою та конкретними завданнями.

Контрольні перевірки проводяться з метою загального ознайомлення з фінансово-господарською діяльністю суб'єктів господарювання або для дослідження окремих її сторін. Вони потребують використання спеціальних методик, відповідних професійних знань та навичок контрольно- ревізійної роботи (наприклад, пов'язаної з дослідженням облікових документів та бухгалтерських реєстрів). Висновки таких перевірок, як правило, оформлюються довідками, а пропозиції щодо усунення виявлених недоліків носять, в основному, рекомендаційний характер.

Відповідно до статті 363 Господарського кодексу України, «аудит - це перевірка бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово- госпо-дарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам» [3].

Нині аудит проводять як органи державного контролю, так і підрозділи внутрішнього аудиту, що створюються як самостійні органи внутрішього контролю. При чому аудитори перевіряють не тільки законність проведення господарських операцій контрольованих об'єктів, а й аналізують ефективність їхньої діяльності.

Відповідно до чинного законодавства, державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильного ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю [2].

У разі встановлення фактів порушення законодавства під час проведення аудиту, державний аудитор невідкладно повинен інформувати про це керівництво підрозділу (служби), які призначили аудит. За результатами поданої інформації орган державного фінансового контролю, який призначив аудит, надсилає керівникові суб'єкта господарювання письмові вимоги щодо усунення виявлених фактів порушення законодавства із зазначенням зворотнього інформування про вжиті заходи про їх усунення.

Аудит також можуть проводити і незалежні аудиторські фірми (аудитори). Під час проведення незалежного аудиту досліджуються тільки ті питання, які обумовлені в договорі із замовником. Науково обгрунтовані висновки незалежних аудиторів можуть використовуватися власником підприємницької структури для поліпшення фінансово-господарської діяльності та усунення встановлених недоліків, особливо в розрахунках з державним бюджетом. Для зовнішніх контрагентів висновок незалежного аудитора вважається достовірною та об'єктивною інформацією. Однак аудиторські перевірки незалежних аудиторських фірм (аудиторів) не виключають виконання функцій державними органами контролю, їх підрозділами та посадовими особами, що уповноважені законами України

на здійснення фінансово-господарського контролю.

Поточний (оперативний) фінансовий контроль здійснюється в процесі виконання господарських операцій з метою виявлення відхилень для оперативного усунення негативних чинників. Найбільш повно відповідає вимогам оперативного (поточного) контролю нормативний облік витрат та чітка нормативно- правова регламентація виконання всіх фінансових та господарських операцій. Так, податок на доходи фізичних осіб, відповідно до Податкового кодексу України [7], сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. І банківські установи не мають права приймати платіжних документів на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Такий оперативний контроль з боку банку практично виключає порушення податкового законодавства при нарахуванні та перерахуванні податку з доходів фізичних осіб. Тому особливістю поточного контролю є регулярний аналіз витрат з діючими нормами та бази оподаткування з нарахованими сумами податків та оперативне виявлення відхилень від цих норм.

Найбільш повним та глибоким підходом до фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності визначається ретроспективний (остаточний) контроль, завдяки якому можна виявити та усунути недоліки попереднього й поточного контролю.

Ретроспективний контроль з точки зору глибини та охоплення різних сфер діяльності підприємств, установ та організацій можна розподілити на рахункові перевірки звітності (камеральні перевірки), тематичні перевірки та ревізії (інспектування).

Рахункова перевірка - це сукупність спеціальних методів контролю за достовірністю фінансової, податкової звітності та балансів підприємства. Можна виділити три основні етапи контролю в процесі проведення рахункової перевірки:

перевірка узгодженості показників різних форм звітності;

перевірка звітних показників записам в реєстрах податкового та бухгалтерського обліку;

перевірка обгрунтованості облікових записів даними первинних документів.

Така послідовність робить рахункові перевірки ефективним способом контролю за станом податкового та бухгалтерського обліку на підприємстві, зміцненням звітної дисципліни та усуненням недоліків у процесі організації облікового процесу. Різновидом рахункової перевірки є камеральна перевірка, тобто документальна перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у поданій звітності суб'єкта підприємницької діяльності, в приміщенні контролюючого органу.

Тематичні перевірки проводяться з визначеного кола питань або одного питання (теми) шляхом ознайомлення на місці з окремими ланками фінансової діяльності суб'єкта підприємницької діяльності. Саме до таких перевірок, на нашу думку, належать документальні перевірки органів фіскальної служби, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Інспектування здійснюється шляхом проведення ревізій, які грунтуються на перевірці первинних документів, реєстрів податкового та бухгалтерського обліку, податкових розрахунків, фінансової та статистичної звітності; фактичної наявності грошових коштів і товарно- матеріальних цінностей. Ревізія (інспектування) є методом ретроспективного контролю, який дає можливість всебічно оцінювати фінансово- господарську діяльності будь-яких підприємницьких структур.

За повнотою дослідження господарських операцій фінансово- господарський контроль поділяють на вибірковий, суцільний та комбінований.

Вибірковий контроль передбачає дослідження не всіх, а лише певної частини документів та записів у облікових реєстрах, які відображають окремі господарські операції за той чи інший проміжок часу і стосуються певних виробничих і фінансових процесів, які вибираються на підставі науково обгрунтованих рекомендацій.

Суцільний контроль передбачає дослідження всіх первинних документів і облікових реєстрів, у яких відображені всі господарські операції за весь період, що перевіряється.

Комбінований контроль полягає в тому, що частина документів та інформації перевіряється суцільно, інша - вибірково.

Фінансово-господарський контроль за його статусом у системі управління, який виражається в обсязі владних повноважень, поділяється на такі типи: державний, муніципальний, незалежний, громадський та контроль власника.

Органами (суб'єктами) державного контролю є структури державної влади управління, що мають певні контрольні повноваження, які закріплені у відповідних нормативно-правових актах, адже, більшість контролюючих органів є державними установами. Так, перелік державних органів виконавчої влади, які здійснюють контроль (нагляд) у сфері господарської діяльності вказано у Постанові Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію центральних органів виконавчої влади» [8].

Муніципальний контроль здійснюють місцеві органи самоврядування або утворені ними комісії.

Незалежний (аудиторський) контроль здійснюється аудиторськими фірмами (аудиторами, які мають ліцензії на право аудиторської діяльності на території України).

Згідно з чинним законодавством, деякі громадські організації (трудові колекиви, профспілки) також мають певні повноваження у сфері фінансового контролю (використання фонду оплати праці, оплати лікарняних тощо).

Роздержавлення економіки України приводить до створення різних об'єднань та асоціацій, заснованих на різних формах власності (державної, колективної, змішаної). Контрольні підрозділи цих структур здійснюють контроль власника.

Професор Бандурка О. М. також класифікує фінансовий контроль залежно від сфери фінансової діяльності, що перевіряється (бюджетний; податковий; валютний; банківський; страховий); залежно від плановості (плановий, позаплановий); залежно від джерела інформації (фактичний, документальний); залежно від періодичності здійснення (оперативний фінансовий контроль, що проводиться у межах звітного періоду та періодичний фінансовий контроль, що здійснюється після звітного періоду) тощо [9].

Гаращук В. М. вбачає призначення фінансового контролю в тому, що він виконує статистично-аналітичну функцію як у масштабі усієї держави, так і в межах відповідного господарюючого суб'єкту, що дозволяє бачити загальну картину господарювання, прогнозувати, планувати та корегувати господарську, фінансову та іншу діяльність. З цієї позиції фінансово- господарський контроль, що проводиться в Україні класифікується залежно від структур, які його здійснюють, та розподіляється на два види: державний (здійснюється державними органами) та недержавний (здійснюється недержавними утвореннями) [10].

Висновки

Приведена вище класифікація фінансово-господарського контролю не є вичерпною, і різні фахівці та вчені можуть поділяти його за іншими ознаками. Але сам фінансово-господарський контроль у сфері підприємницької діяльності, як самостійна функція управління, є єдиним та неподільним, як є єдиною і фінансова політика держави, що має багато напрямів (бюджетна, грошово-кредитна, валютна та ін.), які спрямовані на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів підприємницької діяльності і споживачів, різних суспільниx верств і насeлeння в цілому.

Великий обсяг обліково- аналітичної інформації та контрольних процедур, залучення до їх обробки значної кількості фахівців та засобів електронно-обчислювальної техніки обумовлює необхідність розширення сфери діяльності фінансо- господарського контролю і забезпечити розподіл праці органів контролю за функціональними принципами. При цьому різнородна обліково- аналітична інформація про фінансово-господарські операції підприємницьких структур контролюється односторонньо, що не може забезпечити глибоке дослідження всіх сторін їх діяльності.

Тому для того, щоб фінансовий контроль мав ефективний вплив на роботу підконтрольних структур, доцільно розширити сферу його діяльності та проводити його об'єднаними зусиллями всіх контролюючих служб державного, відомчого та позавідомчого рівнів, більш чітко з'ясовувати мету і завдання контролю, планувати і координувати його роботу, визначати терміни її виконання та складати проміжні програми для вирішення окремих завдань.

Список використаних джерел

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - с. 141.

Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні: Закон України від 26.01.1993 р. № 2939-12 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-12/ed20151228

Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15/page?text= %EF%B3%E4%EF%F0

Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 р. №4032-12 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038- 12/ed20171215

Понікаров В. Д. Судово-економічна експертиза. - Харків : ВД«ІНЖЕК», 2005. - 232 с.

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-17 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/4651- 17/ed20171215

Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (Редакція станом на 01.01.2018) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 442 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/442-2014-п

Фінансове право : підручник / за заг. ред. О. М. Бандурки та О. П. Гетма- нець ; Ю. М. Жорнокуй, О. В. Кашкарьова, Т. В. Колесник та інші. - Х. : Екограф, 2015 - 500 с.

Гаращук В. М. Ознаки, функції та система фінансового контролю в Україні / В. М. Гаращук // Державне будівництво та місцеве самоврядування. - 2002. - Випуск 4.- С.87-93.Размещено на Allbest.ru