Основні аспекти та напрями роботи Уповноваженого Верховної Ради України з захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні

Мета статті -- висвітлити та проаналізувати основні аспекти та напрями роботи Уповноваженого Верховної Ради України з захисту прав людини та дитини в Україні.

Виклад основного матеріалу. Дослідниця Л. Тюптя у посібнику зазначає, що законодавчу, нормативно-правову основу соціальної роботи в Україні, як і в інших країнах світу, визначають правові документи, які умовно згруповані у п'ять груп відповідно до суб'єктів їх видання:

1) регламентуючі, дорадчі документи світового співтовариства (акти, декларації, пакти, конвенції, рекомендації, резолюції ООН, ВООЗ, МОП, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ та ін.);

2) внутрішньодержавні юридичні акти (Конституція, закони, укази, розпорядження Президента України, постанови уряду України, накази, рішення колегій та інструкції Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства освіти і науки, Міністерства охорони здоров'я, Державного комітету у справах сім'ї та молоді та ін.);

3) документи суб'єктів України, які забезпечують реалізацію законів на своїй території;

4) документи муніципальних утворень (міські і сільські райони, мікрорайони (трудові колективи);

5) рішення, накази, розпорядження безпосередньо закладів та організацій. Законодавчу базу соціальної роботи в Україні становлять такі міжнародні документи, як Загальна декларація прав людини (ООН, 10 грудня 1948 p.), Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (Нью-Йорк, 19 грудня 1966 p.) [5, с. 84].

Тому у законі України про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 1998 року із доповненнями до 2016 року прописано, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі -- Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У цьому ж законі, розділі 1, статті 3 визначено мету парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, а саме:

1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;

2) додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб'єктами;

3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;

5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;

6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу [2, с. 1-2].

У березні 2016 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (Омбудсмен) Валерія Лутковська затвердила План заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, яким передбачено постійний про активний моніторинг працівниками Секретаріату Уповноваженого стану виконання Стратегії відповідними державними органами.

Серед напрямів, у сфері яких проводиться робота, -- протидія катуванням, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, запобігання та протидія дискримінації, забезпечення права на життя, права на свободу та особисту недоторканність, права на справедливий суд, права на участь в управлінні державними справами та у виборах, права на приватність, свободи думки і слова та доступу до інформації, свободи мирних зібрань та об'єднань, прав корінних народів і національних меншин, прав учасників антитерористичної операції, а також захист прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Стратегія (2015-2020), яка містить 24 пріоритетні напрями, була підписана президентом у серпні 2015 року. Вона охоплює широке коло прав і свобод, у тому числі відповіді на нові виклики (наприклад, підтримку прав людини на територіях, які не перебувають під контролем України, або захист прав ВПО). Рівність чоловіків і жінок було закріплено в документі як окремий пріоритет [4, с. 1].

ПРООН в Україні відіграла активну роль у створенні першої Національної стратегії у сфері прав людини і Національного плану дій, спрямованих на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження та забезпечення прав і свобод людини, створення дієвого механізму захисту прав і свобод людини, вирішення системних проблем у зазначеній сфері.

Зокрема на сайті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повідомляється: «Уповноважений з прав людини Валерія Лутковська у грудні 2013 року звернулася до Женевського офісу ООН з проханням здійснити акредитацію очолюваної інституції на повну відповідність вказаним Паризьким принципам. Протягом року фахівцями відповідного підкомітету ООН вивчалася діяльність Секретаріату Уповноваженого, зокрема, щорічні доповіді про стан дотримання прав і свобод людини в Україні за 2012 і 2013 рік, а також спеціальні доповіді. Рішенням Бюро міжнародного координаційного комітету ООН ґрунтувалось на основі думки представників української правозахисної спільноти та неурядових організацій, позицій колег в рамках європейської мережі національних інституцій з прав людини та міжнародних партнерів. Зокрема, оцінювалась ефективність, незалежність і незаангажованість інституцій Омбудсмана України» [3, с. 1-2].

Також, у рішенні Бюро міжнародного координаційного комітету ООН вказано, що цілком вітається розширення функції новими законами Уповноваженого в сфері боротьби з дискримінацією, захисту персональних даних, національного превентивного механізму та представництва осіб у судах. Ще однією особливістю діяльності є те, що офіс Уповноваженого з прав людини став першою інституцією, що запровадила постійний публічний зовнішній громадський моніторинг своєї діяльності [там само, с. 2].

Одним із основних та пріоритетних напрямів роботи з прав людини Уповноваженого є дотримання прав дитини. У структурі Секретаріату Уповноваженого створено відповідний структурний підрозділ з питань дотримання прав дитини, до повноважень якого віднесені питання щодо моніторингу стану дотримання в Україні прав дитини, виконання Україною міжнародних зобов'язань у цій сфері та підготовка пропозицій Уповноваженому з прав людини щодо вжиття актів реагування з метою запобігання порушенням прав дитини або сприяння їх поновленню. Тому, за роки існування інституту Уповноваженого з прав людини у 2013 році Україна вперше стала членом Європейської мережі омбудсменів з прав дітей (ENOC) [3, с. 3].

Сьогодні досить гостре постає питання про вплив Інтернету як віртуального середовища. Проте не всі усвідомлюють, що в ньому можуть як реалізуватися, так і порушуватися права і свободи людини, а останнім часом дитини, адже стрімко збільшується кількість користувачів інтернету -- дітей та молоді. У статті О. Черних вказано: «Комітет Міністрів Ради Європи в Рекомендації CM/Rec (2014) зазначає, що права людини й основні свободи належать як до офлайн-, так і до онлайн-простору. Ніхто не повинен бути об'єктом незаконного втручання у здійснення прав людини й основних свобод під час роботи в Інтернеті. ... Важливо розуміти й застосовувати певні механізми щодо захисту прав дитини, які можуть бути порушенні як в реальному житті, так і в Інтернеті. Такими механізмами є звернення щодо захисту своїх прав насамперед до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» [6, с. 35].

Тому на восьмій періодичній доповіді про виконання Україною Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, нашою державою було подано Генеральному секретареві ООН відповідно до статті 18 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок доповідь, яка охоплює звітний період за 2010-2013 роки та інформацію про стан справ в Україні у 2014 році на час її підготовки. Документ підготовлено з урахуванням Керівних принципів подання доповідей Комітету з ліквідації дискримінації щодо жінок, а також Заключних зауважень та рекомендацій Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок за підсумками розгляду шостої і сьомої об'єднаної доповіді України. У першій частині доповіді міститься загальна інформація про Україну: опис геополітичних характеристик країни, державного і адміністративно-територіального устрою, виборчої системи, чисельності та вікової структури населення в ґендерному аспекті, його національного складу, освітнього рівня, мовної та релігійної ситуацій. Наводиться аналіз соціально-економічного становища, короткий опис трансформацій українського суспільства, хронологія подій кінця 20І3 -- початку 2014 років. До першої частини доповіді також включено актуальну інформацію щодо стану національного механізму забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків. Друга частина доповіді являє собою постатейний огляд реалізації Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок в Україні у трьох аспектах: реалізація заключних зауважень (особливо «питань, що викликають стурбованість» і «рекомендацій») до об'єднаної шостої та сьомої періодичної доповіді, пояснень у зв'язку з невиконанням заключних зауважень або труднощами, які виникли; аналітичний, орієнтований на досягнення результатів розгляд додаткових правових та інших відповідних кроків і заходів, зроблених для виконання Конвенції; інформація про інші перешкоди в реалізації жінками своїх прав у громадській, політичній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах, а також інформація про заходи, передбачені для подолання цих перешкод [1, с. 3].

У 2017 році на сайті Уповноваженого була опублікована «щорічна доповідь уповноваженого з прав людини 2016», у якій зазначалося: «Для розуміння загальної ситуації з правами людини в державі, а також для визначення рівня обізнаності зі своїми правами з 22 жовтня по 6 листопада 2016 року Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс» на замовлення Програми розвитку ООН в Україні та у співпраці із ГО «Центр інформації про права людини» і Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було проведено Загальнонаціональне соціологічне дослідження «Права людини в Україні». У ході дослідження було опитано 2002 респондента за квотною загальнонаціональною вибіркою, яка за областями України, типами поселення (Київ, обласні центри, інші міста, села), статтю і віком репрезентує доросле населення України (18 років і старше). Опитування проводилось у всіх областях України, м. Києві та контрольованих територіях Донецької і Луганської областей [7, с. 9].

Національна стратегія у сфері прав людини, яка затверджена указом Президента України і була покликана стати основною дорожньою картою для поліпшення ситуації у сфері прав людини, на жаль, не виконується належним чином. Це констатували і правозахисники, які на спільній платформі Уповноваженого з прав людини та Української Гельсінської Спілки з прав людини здійснюють системний моніторинг імплементації Стратегії» [7, с. 9].

Позитивом у своїй діяльності В. Лутковська називає те, що у 2016 році стала можливість здійснити офіційний візит до Автономної Республіки Крим та зустрітись із жертвами політичного переслідування -- Ахтемом Чийгозом, Мустафою Дегерменджі та Алі Асановим. Більше того, започатковане плідне співробітництво з Омбудсменом Російської Федерації і можливість переміщення з Криму громадян України, які перебували в місцях несвободи, дає підстави сподіватись на підтримку подальших моїх ініціатив щодо захисту прав українців, які сьогодні незаконно утримуються у в'язницях Російської Федерації [7, с. 10].

Висновки

Отже, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює широкий спектр роботи, зокрема, це захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб'єктами; запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод. Останнім часом ці напрямки роботи стають надзвичайно актуальними, адже Україна перебуває у складному становищі пов'язаних з військовими діями на сході нашої держави, важким економічним, соціальним становищем, і далі все більше відчутно як порушуються права наших громадян, а особливо дітей. Тому будемо сподіватися, що саме Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в особі Валерії Лутковської буде здійснювати роботу «на ділі», а не на щорічних доповідях та звітах.