Міжнародні підходи до розробки заходів запобігання та протидії корупції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародні підходи до розробки заходів запобігання та протидії корупції

Дем'янчук Юрій Вікторович

Грабовська Наталія Валентинівна

Постановка проблеми. Українське сьогодення свідчить про низку проблем, пов'язаних із розробкою й удосконаленням заходів запобігання та протидії корупції. Міжнародні організації, упродовж кількох десятків років розробляють й удосконалюють концепції розвитку національної боротьби з корупцією.

Фахівці компанії Transparency стверджують, що єдиної універсальної стратегії подолання корупції не існує, кожна країна повинна особисто добирати, розробляти й удосконалювати заходи подолання корупції. Міжнародні експерти зазначають, що стратегії можуть бути як профілактичні, так і каральні. Проте, при розробці антикорупційних заходів подолання корупції важливо враховувати баланс між двома видами заходів. При чому, переважна більшість фахівців радять зосередитись на превентивних заходах, оскільки обмеження лише каральними може призвести до негативних наслідків.

Мета статті полягає в аналізі та вивченні міжнародного досвіду розробки принципів і заходів запобігання та протидії корупції, із метою розробки ефективних засобів запобігання та протидії корупції в Україні.

Стратегічні засоби подолання корупції Європейських країн ґрунтуються на тому, що діяльність по боротьбі з корупцією, спрямована на подолання можливих проявів корупції і має бути спрямована на усунення причин виникнення корупції.

Виклад основного матеріалу. Аналіз Міжнародного досвіду свідчить, що міжнародні експерти одностайні в тому, що проблем корупції не можна позбутися. Проте, її можливо мінімізувати. Із цією метою варто звернутися до аналізу Міжнародних положень щодо протидії та подолання корупції.

На сьогодні профілактичні заходи та заходи підвищення обізнаності щодо відповідальності за корупційні правопорушення чітко визначені у міжнародних стандартах. Серед них є і поодинокі каральні заходи, і значна кількість заходів необхідні для усунення причин виявлення корупції.

Так, Радою Європи розроблено 20 основних принципів боротьби з корупцією, які починаються із «вживати ефективних заходів для запобігання корупції та підвищити рівень поінформованості громадськості та пропагувати етику поведінки» [5]. Також деякі принципи мають превентивний характер. Наприклад, забезпечення більшої прозорості. Ідеї запобігання корупції шляхом підвищення громадської свідомості та пропаганда етичних цінностей є частиною принципів, що лежать в основі Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції (UNCAC). У частині профілактичних заходів подолання корупції зазначено, що держави-учасниці повинні розвивати та підтримувати антикорупційні дії, політику та ефективні заходи щодо запобігання корупції.

Слід зазначити, що UNCAC містить низку обов'язкових вимог щодо запобігання корупції, а саме: вжити заходів, які сприятимуть прозорості та цілісності державного сектору, забезпечити відповідні системи державних закупівель, сприяти прозорості та підзвітності в управлінні державними фінансами, сприяти цілісності судової влади та вживати заходів, спрямованих на запобігання корупції із залученням приватного сектору, забезпечення належного систематичного наглядового режиму для запобігання та виявлення грошових надходжень, залучити суспільство до антикорупційних зусиль і поширювати інформацію щодо відповідальності за корупційні зловживання [5].

Окрім того, в UNCAC містяться й запобіжні заходи, які держави-учасниці зобов'язані розглянути та прийняти до впровадження, зокрема: прозора політика та практика зайнятості, освіта та навчання державних службовців, прозорість фінансування політичних партій, запобігання конфлікту інтересів у суспільстві, розробка Кодексів і стандартів поведінки для державних службовців, сприяння звітності щодо корупції державними посадовими особами, декларування майна державних службовців.

Аналіз положень Конвенції залишає відкритим питання, які саме мають бути запобіжні заходи, переважна більшість із них має рекомендаційно-обов'язковий характер. Згідно з німецькими дослідженням, поряд із контролюючими заходами запобіжні заходи дозволяють виявити більше корупційних правопорушень [1].

На перший погляд, запобіжні заходи можуть посилювати прояви корупції, це можна трактувати як побічний ефект антикорупційних заходів. Хоча на практиці, вони сприяють зменшенню тіньової корупції. Надалі, ефективні превентивні заходи сприяють скороченню загальної кількості виявлених і прихованих фактів корупції.

Як свідчить міжнародний досвід подолання корупції, іншим побічним ефектом профілактичних заходів може стати «бюрократизація протидії корупції» [3]. У такому випадку виникає необхідність підвищення рівнів профілактичних заходів щодо державних службовців й інших осіб, які будуть здійснювати їх упровадження, коли зацікавлені особи втрачають сенс запроваджених заходів. Саме таку ситуацію можемо зараз спостерігати в Україні -- коли розроблено та запроваджено заходи запобігання та протидії корупції, а реально -- вони не діють. Виходячи з Міжнародного досвіду, про відповідальність державними службовцями за корупційні правопорушення мають нагадувати профілактичні заходи, вони мають бути цілеспрямовані в необхідні місця, в необхідній кількості та де потрібно.

Тому, всі профілактичні заходи мають супроводжуватись створенням службових обов'язків, шляхом підвищення обізнаності за корупційні правопорушення.

Загалом, можемо зазначити, що антикорупційна політика щодо розробки заходів є досить однорідною в усій Східній Європі. Більшість країн, під час підготовки антикорупційного звіту, мають впроваджені антикорупційні стратегії на найвищому державному рівні. Кроки для досягнення стратегічних цілей і механізми реалізації конкретизуються на національному рівні програми або у плані дій.

Нарешті, загальноприйнятою практикою є прив'язка всіх антикорупційних заходів до комплексу визначених стратегічних цілей. Це є дуже важливо для планування антикорупційної політики та визначення державних пріоритетів, водночас це може бути ризиковано, більша частина заходів орієнтована зверху донизу.

Превалююча тенденція успішних країн у подоланні корупції полягала в тому, що прийняття антикорупційної політики відбувалось не у формі технічних державних документів, а використання їх як прояв політичних зобов'язань високопосадовців.

У таких країнах, як Естонія, Грузія, Литва, єдиний Закон охоплює різні антикорупційні заходи [2, 3]: правила щодо конфлікту зацікавленості, декларації державних службовців, організація та повноваження антикорупційних органів, оприлюднення та повідомлення про факти корупції, захист осіб, які повідомили про корупцію, антикорупційна експертиза правових актів, оцінка корупційних ризиків державних органів, принципи й обов'язки щодо планування антикорупційної політики, тощо.

Таким чином, для підвищення ефективності існуючих заходів протидії корупції доцільно: на законодавчому рівні прийняти Кодекс поведінки державного службовця, в якому буде визначено систему принципів державної служби, модель поведінки державного службовця в певних ситуаціях. Кодекс повинен містити, рекомендації щодо дій чиновника в разі виникнення матеріальної зацікавленості або спроби дати йому хабар. У державних органах має бути відповідальна посадова особа з питань етики державних службовців.

Варто запровадити обов'язкове, підтверджене, декларування подарунків -- це обмежить можливість незаконного збагачення державних службовців. Необхідно оприлюднювати списки чиновників, засуджених за корупційну діяльність, зловживання владою, казнокрадство, перевищення службових повноважень. Доцільно довічно забороняти таким особам займати посади на державній службі.

Необхідно створити єдину прозору та конкурсну національну систему залучення до державної служби та паралельно розробити програму навчання кадрів. Головні умови -- прилюдний, відкритий конкурсний відбір кандидатів. Розпочинати навчання слід з низових ланок: районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

Хочемо наголосити, що обов'язковими та головними умовами протидії корупції є саме політична воля вищого державного керівництва та забезпечення відкритості влади.

Література

протидія корупція державний чиновник

1. Salvenmoser S., Weise F., Heck R., Bussmann K.D., Schroth A., Krieg O. Kriminalitat im offentlichen Sektor, PwC, Martin-Luther-Universitat HalleWittenberg. 2010. p. 44. URL: http://www.pwc.de/de/offentliche-unternehmen/ kriminalitaet-im-oeffentlichen-sektor-2010.jhtml (Last accessed: 11.04.2018).

2. See the full text of the Estonian Anti-Corruption Act here. Last consulted on 28 Jan. 2015. URL: http://www.legal- text.ee/en/andmebaas/ava.asp?m=022 (Last accessed: 11.04.2018).

3. See the full text of the Integrity and Prevention of Corruption Act of Slovenia here. Last consulted on 28 Jan. 2015. URL: https://www.kpk-rs.si/upload/datoteke/ZintPK-ENG.pdf (Last accessed: 11.04.2018).

4. Transparency International. National Integrity System Assessments. http://www.transparency.org/whatwedo/ nis (Last accessed: 11.04.2018).

5. United Nations Convention against Corruption. http://www.unodc.org/documents/treaties/UNCAC/Publica- tions/Convention/08-50026_E.pdf (Last accessed: 11.04.2018).

Размещено на Allbest.ru