Становлення і розвиток законодавства України про державну службу в умовах проголошених реформ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становлення і розвиток законодавства україни про державну службу в умовах проголошених реформ

Солопова І. В.

У статті досліджено становлення і розвиток законодавства України про дер-жавну службу, розглянуто сучасні тенденції його розвитку та формування через призму новітнього законодавства, вплив на реформування і подальше станов-лення цього інституту в умовах реалізації прийнятого у 2015 році Закону України «Про державну службу».

Ключові слова: Закон України «Про державну службу» 2015 року, норматив-но-правові акти, реформування законодавства, правова держава, перспективи розвитку державної служби в Україні.

Irzhyna Solopova. Formation and Development of the Legislation of Ukraine on State Service in the Conditions of Proclaimed Reforms. - Article.

The article deals with the formation and development of the legislation of Ukraine on state service, examines the current trends in the development of legislation, its formation through the prism of the latest legislation, the impact on the reformation and further formation of this institute in the implementation of the Law of Ukraine “About The State Service” adopted in 2015.

Keywords: The Law of Ukraine “About The State Service” 2015, normative legal acts, reforming of the legislation, a legal state, prospects of the development of the state service in Ukraine.

Солопова И. В. Становление и развитие законодательства Украины о государственной службе в условиях провозглашенных реформ. - Статья.

В статье исследовано становление и развитие законодательства Украины о государственной службе, рассмотрены современные тенденции его развития и формирования через призму нового законодательства, влияние на реформиро-вание и дальнейшее становление этого института в условиях реализации приня-того в 2015 году Закона Украины «О государственной службе».

Ключевые слова: Закон Украины «О государственной службе» 2015 года, нормативно-правовые акты, реформирование законодательства, правовое госу-дарство, перспективы развития государственной службы в Украине.

Розвиток України на шляху до побудови розвинутої правової дер-жави, утвердження верховенства права, всебічне та повне забезпе-чення державою прав і свобод людини та громадянина неможливі без ефективного, організованого та професійного функціонування інсти-туту державної служби, яким практично забезпечується виконання функцій держави. Сьогодні в Україні в умовах європейської інте-грації відбувається інтенсивне реформування вітчизняного законо-давства з урахуванням європейських стандартів. У колі реформаційних перетворень законодавства важливе місце займає реформування пра-вового регулювання державної служби як одного з основоположних державних інститутів. Без сумніву, від високого рівня організаційно- правового забезпечення функціонування цього інституту, професіо-налізму, фаховості, сумлінного ставлення державних службовців до виконання своїх посадових обов'язків, глибокого розуміння ними сучасних соціально-політичних змін у нашій державі та ідеологічної суті глобальних, засадничих перетворень у нашому суспільстві багато в чому залежить успіх проголошених реформ у нашій країні. Це під-тверджується прийняттям Закону України від 10 грудня 2015 року «Про державну службу» та безлічі нормативно-правових актів, що регулюють її діяльність. Усе це зумовлює необхідність, актуальність і важливість аналізу стану й перспектив розвитку державної служби в Україні. Отже, перспективи розвитку України неможливі без пере-осмислення положень Закону 2015 року та формування принципово нових нормативно-правових засад подальшої розбудови демократич-ної, соціальної, правової держави та гармонійно розвиненого грома-дянського суспільства.

Різні аспекти інституту державної служби в Україні досліджували В. Б. Авер'янов, Ю. П. Битяк, І. Б. Воробйова, О. Ю. Дрозд, М. І. Іншин, Т О. Коломоєць, В. Л. Костюк, О. В. Когут, О. В. Константий, О. В. Муза, Н. Р. Нижник, О. Ю. Оболенський, І. М. Пахомов, А. О. Селіванов, Є. С. Черноног, А. М. Школик та інші. Внаслідок доробку цих вчених правова наука має у своєму розпорядженні знач-ний масив теоретичних і практичних розробок з питань державної політики у сфері державної служби.

Метою статті є дослідження становлення і розвитку законодавства України про державну службу, його формування через призму новіт-нього законодавства, вплив на реформування і подальше становлення цього інституту в умовах реалізації прийнятого у 2015 році Закону України «Про державну службу».

Коротко згадуючи історію розвитку і становлення державної служби в Україні за часів СРСР, необхідно зазначити, що на той час в Україні не було самостійної державно-правової організації, а держав-ний апарат був складовою партійного керівництва. Діяльність дер-жавного апарату спрямовувалася партійними організаціями, а право-вої регламентації цієї діяльності не було. Не було навіть визначення державної служби та правової основи її функціонування, і службовці органів влади, підприємств, установ, організацій розглядалися пра-цівниками на умовах трудового договору з державою. Відсутність будь-якого попереднього досвіду функціонування інституту держав-ної служби обумовила чималі юридично-технічні труднощі у справі створення Україною власного законодавства про державну службу, становлення якого відбувається і до теперішнього часу.

Суспільно-політичні, правові та економічні зміни, які відбувалися на території України в радянський період розвитку, торкнулися різ-них галузей суспільного та державного життя. У період розвитку та становлення СРСР найважливішим знаряддям будівництва комунізму став радянський державний апарат. У процесі розвитку соціалістич-ного суспільства виникала все більша кількість питань навколо побу-дови та удосконалення діяльності державного апарату. Але регулю-вання державно-службових відносин здійснювалося в основному не на основі норм законодавства, а в порядку, що визначався органами комуністичної партії Радянського Союзу. Так, в програмі КПРС були визначені напрямки діяльності державних службовців, їхні права та обов'язки [1, c. 45].

Водночас, з часом тенденції розвитку суспільства та держави обу-мовили нагальну необхідність її інституційного реформування, через посилення ефективності, доступності прав і свобод людини, підви-щення професійної, соціальної мотивації державних службовців, ура-хування міжнародних та європейських стандартів на основі новітньої системи принципів державної служби.

Так, з часу проголошення незалежності в 1991 р., Україна отри-мала у спадок ієрархічну структуру партійної номенклатури, голов-ним завданням якої було управління економікою за допомогою роз-повсюдження рішень комуністичної партії стосовно виробництва та розподілу ресурсів у всіх галузях народногосподарського комп-лексу та забезпечення виконання цих рішень відповідно до офіцій-ної лінії партії. Саме за таких складних умов Україна розпочала ство-рення власної системи державної служби. Україна стала першою з країн колишнього Радянського Союзу, що в 1993 р. прийняла Закон «Про державну службу», яким було встановлено особливий правовий статус державних службовців як осіб, уповноважених на виконання функцій держави. І хоча цей Закон був далеким від досконалості, основне його значення проявилося в самому факті інституціоналіза- ції в Україні державної служби, що є, своєю чергою, важливим етапом українського державотворення. Проте як на час проголошення неза-лежності України, так і на сьогодні залишається надто проблемним розділення приватних і публічних інтересів, відділення влади від біз-несу, а політичної діяльності від державної служби.

Отже, на законодавчому рівні відносини у сфері державної служби вперше були урегульовані уже за часів незалежності нашої дер-жави Законом України від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу» (далі - Закон 1993 року) [2]. Хоча даний закон частково і віддзерка-лював ідеологію та засадничі принципи організації діяльності дер-жавного апарату радянської епохи, він відіграв важливу прогресивну роль у становленні та функціонуванні інституту вітчизняної держав-ної служби, а відтак і в становленні та розбудові молодої незалеж-ної Української держави в перехідний період. У ньому вперше нада-валось законодавче визначення поняття державної служби, її ознаки та принципи, права і обов'язки державних службовців, вирішувалися питання проходження державної служби, пов'язані зі вступом на державну службу, службовою кар'єрою та припиненням державної служби, приводилася класифікація державних службовців та вирішу-валося багато інших питань цього правового інституту. Так, у ст. 3 Закону 1993 року вперше були сформульовані принципи державної служби, які визначаються Конституцією України, іншими законо-давчими та нормативними актами й реалізуються через практичну професійну діяльність державних службовців.

У розвиток основних положень аналізованого закону у 1994-- 1996 рр. того періоду виходить у світ низка указів Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, якими було створено умови для розбудови сучасної державної служби України: утворено спеціально уповноважений орган із питань державної служби (Головдержслужбу України), унормовано ключові питання її функціонування - визначено ранги, порядок обчислення стажу, про-ведення конкурсу, стажування, ведення особових справ державних службовців, формування кадрового резерву, сформовано систему професійного навчання тощо. Прийняття зазначених документів дало змогу вперше в історії української державності юридично визначити роль і місце державних службовців, межі їх повноважень, права та обов'язки, економічні та соціальні гарантії.

На відміну від Закону 1993 року, структура Закону України «Про державну службу» 2011 року була значно розгалуженіша та більш деталізована. В ньому чітко були окреслені сфери державної служби, встановлені критерії до посад державної служби. Також розмежовано сфери застосування принципів та норм публічного та приватного права для регулювання відносин у державній службі. Розмежовано політичні посади і посади державної служби для забезпечення полі-тичної нейтральності державних службовців. Так, особа, яка вступала на державну службу, зобов'язана була припинити членство в політич-ній партії. Вступ на державну службу залишався на конкурсній основі. Термін подання документів для участі у конкурсі становив менше 20 та більше 30-ти календарних днів із дня опублікування оголошення про проведення конкурсу. Рішення про призначення на посаду дер-жавної служби приймалося не пізніше 30-ти календарних днів після оприлюднення інформації про його переможця, після проведення спеціальної перевірки керівником державної служби в органі держав-ної влади за результатами конкурсу. Керівником державної служби в органі державної влади законопроектом було визначено керівника апарату, а там, де відсутня така посада - керівника цього органу влади. Умови проходження служби фактично не змінилися, але якщо в Законі 1993 року було 15 рангів держаних службовців, то в Законі 2011 року їх було 9. Також було введено поняття ротація державного службовця - періодичне переміщення державного службовця з однієї посади державної служби на іншу в межах однієї категорії посад, з метою ефективного використання потенціалу державних службовців

13 урахуванням потреб держави, створення необхідних умов для їх службового та професійного росту, забезпечення рівних можливостей для просування по службі та закріплення державних службовців на службі, а також для зниження ризику корупції.

Водночас наявність значної кількості нормативно-правових актів, які регулюють державну службу, жодною мірою не означала, що сучасний стан законодавства України про державну службу був завер-шеним. Йдеться не лише про внесення низки базових змін у чинне законодавство, а й про прийняття нових законів, які б враховували всі недоліки попередніх і відповідали тим сучасним вимогам, які вису-ваються як до державної служби загалом, так і до окремих катего-рій державних службовців. Так, важливим стало прийняття Закону 2011 р., разом з тим, який так і не набув чинності [3].

Далі процес формування інституту державної служби обумовив необхідність розробки науково-теоретичних, методологічних підхо-дів до досліджень державної служби та понятійного апарату, який забезпечує аналіз стану і прогнозування перспектив розвитку та нау- ково-обґрунтований вибір пріоритетних напрямів та етапів модерні-зації державної служби, практичну розробку цільових комплексних програм і стратегій управління змінами в державній службі.

Без сумніву, на розробку та осмислення нових підходів до процесів модернізації системи державної служби вплинули і нормативно-пра-вові документи, у яких визначалися напрями вдосконалення меха-нізмів її функціонування та розвитку. У цьому сенсі слід згадати ряд указів Президента України, передусім Указ Президента України від

14 квітня 2000 р. «Про стратегію реформування системи державної служби в Україні» [4]. Здійснення економічних та соціальних пере-творень, досягнення економічного зростання та надання державою громадянам управлінських послуг на високому рівні, просування в напрямі європейської інтеграції можливі лише за умови створення ефективної системи державного управління, що відповідає стандар-там демократичної, правової держави із соціально орієнтованою рин-ковою економікою. Так, з цього часу в Україні починається широко-масштабна адміністративна реформа, невід'ємною складовою якої стало реформування системи державної служби, а саме: удоскона-лення кадрового потенціалу, створення оновленого, потужного і дієз-датного державного апарату, становлення професійної, політично нейтральної та авторитетної державної служби.

Важливе значення для професійного розвитку державної служби має і Указ Президента України від 9 листопада 2000 р. «Про Комплексну програму підготовки державних службовців» [5], в якому чітко визна-чено цілі та завдання органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо розвитку професійного кадрового потенціалу державного управління та місцевого самоврядування шляхом якіс-ного вдосконалення функціонування загальнонаціональної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців для професійної діяльності в цих органах.

Не менш важливе значення в процесі розвитку законодавства відіграв Указ Президента України від 5 березня 2004 р. «Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стан-дартів Європейського Союзу» [6], метою якого стало визначення та здійснення комплексу заходів, спрямованих перш за все на подальше вдосконалення інституту державної служби в рамках адаптації його до стандартів Європейського Союзу, що сприятиме більш повній реа-лізації конституційних прав, свобод та законних інтересів громадян, наданню їм у належному обсязі якісних державних послуг.

Задля подальшого розвитку та вдосконалення функціонування дер-жавної служби Указом Президента України від 20 лютого 2006 р. було схвалено Концепцію розвитку законодавства про державну службу [7]. Цю Концепцію спрямовано на системне правове розв'язання про-блем у сфері державної служби з урахуванням вітчизняного та міжна-родного досвіду, зокрема вдосконалення правового регулювання дер-жавної служби.

Стартом адміністративної реформи послужив Указ Президента України від 9 грудня 2010 р. «Про оптимізацію системи централь-них органів виконавчої влади» [8]. Структурна реорганізація органів виконавчої влади на центральному рівні на сьогоднішній день уже відбулась. У результаті реорганізації оптимізовано систему органів виконавчої влади, реформовано систему прийняття урядових рішень, реформовано систему контролю й нагляду. Принципами реформу-вання місцевої влади є децентралізація, узгодженість державного управління з ринковою економікою, інституціалізація служби в орга-нах місцевого самоврядування.

У рамках Плану модернізації державного управління: пропози-ції щодо приведення державного управління та державної служби України у відповідність із принципами і практиками демократичного урядування [9] аналізуються ключові завдання стосовно реалізації ідеї сервісної держави в Україні та надаються пропозиції щодо меха-нізмів реформування державного управління та державної служби з метою їх приведення у відповідність до принципів і практик демокра-тичного врядування. Увага зосереджується на завданнях з реалізації ідеї сервісної держави в Україні, пропонуються механізми реформу-вання ключових сфер державного управління та державної служби.

Важливим кроком на шляху до модернізації державної служби з метою вдосконалення управління державною службою в Україні Указом Президента України від 18 липня 2011 р. «Про затвердження Положення про Національне агентство України з питань державної служби» [10] стало створення єдиного органу, що забезпечує форму-вання та реалізацію державної політики у сфері державної служби та здійснює функціональне управління державною службою - Національного агентства України з питань державної служби. Згодом, в умовах проголошених реформ постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N° 500 було затверджене нове Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затверджене [11].

Стратегія державної кадрової політики України на 2012-2020 роки, схвалена Указом Президента України від 1 лютого 2012 р. [12], регла-ментує забезпечення всіх сфер життєдіяльності суспільства кваліфіко-ваними кадрами, необхідними для реалізації національних інтересів у контексті розвитку України як демократичної, соціальної держави з розвинутою ринковою економікою. У стратегії зазначені питання, що потребують вирішення: необхідність забезпечення взаємозв'язку між ринком освітніх послуг та ринком праці, приведення обсягів та якості професійної освіти й навчання у відповідність до потреб роботодав-ців; підвищення ролі соціальних партнерів, суб'єктів господарювання в реалізації стратегії навчання впродовж життя. Головною метою цієї програми є створення комплексного підходу до формування та реалі-зації державної кадрової політики та забезпечення ефективної реалі-зації Стратегії державної кадрової політики на 2012-2020 рр.

Так, 2012 року з метою вироблення комплексного підходу до ство-рення людського капіталу, кадрової системи держави та забезпе-чення всіх сфер життєдіяльності держави кваліфікованими кадрами, необхідними для реалізації національних інтересів у контексті роз-витку України як демократичної, соціальної та ефективної держави, Національним агентством України з питань державної служби роз-робляється проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції державної цільової програми щодо формування та реалізації державної кадрової політики», далі Розпорядження було схвалено з назвою «Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку державної служби на період до 2016 року», проте згодом втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 р. № 71 «Деякі питання оптимізації держав-них цільових програм і національних проектів, економії бюджет-них коштів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» [13]. 10 вересня 2014 року з метою опти- мізації системи центральних органів виконавчої влади та відповідно до пунктів 9 і 91 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України затверджує постанову «Про оптимізацію системи централь-них органів виконавчої влади» [14].

Відповідно до Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020», що схвалена Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015

[15] , реалізацію реформи державного управління визначено однією з першочергових реформ. Її мета - створення професійного інсти-туту державної служби та забезпечення її ефективності. Поряд із цим, реформу державної служби Стратегією також включено до переліку реформ за вектором розвитку.

Водночас Стратегією національної безпеки України, що затверд-жена Указом Президента України від 6 травня 2015 року № 287/2015

[16] , «депрофесіоналізацію та деградацію державної служби» визна-чено однією з актуальних загроз національній безпеці України. У свою чергу, реформування інституту державної служби, формування висо-кокваліфікованого, патріотичного, політично нейтрального корпусу державних службовців» є одним з основних напрямів державної полі-тики національної безпеки України.

Нарешті 1 травня 2016 року набрав чинності новий Закон України від 10 грудня 2015 р. «Про державну службу» [17]. Розроблено та прийнято біля 50 підзаконних нормативно-правових актів для впро-вадження Закону, у т. ч. біля 40 рішень Кабінету Міністрів України, зокрема: «Про затвердження Типового положення про службу управ-ління персоналом державного органу» від 03.03.2016 р. № 47; «Про затвердження Порядку стажування державних службовців» від

03.03.2016 р. № 48; «Про затвердження Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами» від 03.03.2016 р. № 49; «Про затверд-ження Типових правил внутрішнього службового розпорядку» від

03.03.2016 р. № 50; «Про затвердження Порядку ведення та збері-гання особових справ державних службовців» від 22.03.2016 р. № 64; «Про затвердження Положення про Комісію з питань вищого кор-пусу державної служби» від 25.03.2016 р. № 243; «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби» від 25.03.2016 р. № 246; «Про затвердження Положення про застосу-вання стимулюючих виплат державним службовцям» від 06.04.2016 р. № 289; «Про затвердження Порядку обрання представників гро-мадських об'єднань до складу конкурсних комісій з відбору осіб на зайняття посад державної служби» від 12.04.2016 р. № 76; «Про поря-док надання медичного висновку у зв'язку з неможливістю виконання державним службовцем службових обов'язків за станом здоров'я» від

13.04.2016 р. № 80/352; «Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України» від 14.04.2016 р. № 1099-VIII; «Про затвердження Порядку організації підвищення кваліфікації державних службовців і поса-дових осіб місцевого самоврядування у навчальних закладах за дер-жавним замовленням Національного агентства України з питань дер-жавної служби» від 19.04.2017 р. № 86; «Про затвердження Порядку обрання представників громадських об'єднань, наукових установ, навчальних закладів та експертів до складу Комісії з питань вищого корпусу державної служби» від 20.04.2016 р. № 314; «Питання при-своєння рангів державних службовців та співвідношення між ран-гами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» від 20.04.2016 р. № 306; роз'яс-нення Національного агентства України з питань державної служби «Щодо віднесення посад керівників структурних підрозділів міс-цевих державних адміністрацій до відповідних категорій посад державної служби» від 10.05.2016 р. № 6-р/з; «Про затвердження Порядку оформлення та надсилання (вручення) вимоги про скасу-вання рішень державних органів та їх посадових осіб з питань дер-жавної служби, які суперечать законодавству в частині реалізації гро-мадянами права на державну службу, про усунення порушень прав державного службовця або про скасування результатів конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби» від 25.05.2016 р.; лист Національного агентства України з питань державної служби направлений обласним державним адміністраціям від 21.06.2016 р. № 93/13/22-16; «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування Національним агентством з питань державної служби або його територіальними органами стосовно керівника держав-ної служби в державному органі чи державного службовця вищого органу» від 24.06.2016 р. № 393; роз'яснення Нацдержслужби щодо керівника державної служби у структурних підрозділах місцевих дер-жавних адміністрацій від 16.06.2016 р. № 11-рз; «Про затвердження Типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А»» від 22.07.2016 р. № 448; «Про умови оплати праці працівників патронатних служб в державних органах» від

22.07.2016 р. № 448; «Про затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого само-врядування» від 05.08.2016 р. № 158; «Про затвердження Порядку визначення спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій «Б» і «В»» від 06.08.2016 р. № 72; роз'яснення Національного агентства України з питань держав-ної служби «Щодо строку відпрацювання для присвоєння черго-вого рангу на займаній посаді, передбаченого пунктом 10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, затвердженого поста-новою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306» від 19.08.2016 р. № 17-р/з; «Про затвердження Порядку організа-ції і проведення тренінгів для державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А»» від 23.08.2016 р. № 536; «Про затвердження Порядку надання державним службовцям мате-ріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» від

23.08.2016 р. № 536; «Про затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого само-врядування» від 05.09.2016 р. № 158; «Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій» від 14.09.2016 р. № 622; «Про деякі питання оплати праці» від 14.09.2016 р. № 633; «Про затвердження Порядку проведення Національним агентством України з питань дер-жавної служби та його територіальними органами перевірок стану дотримання державними органами Закону України «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби» від 26.09.2016 р. № 193; «Про деякі питання реформування системи професійного навчання державних службовців і посадо-вих осіб місцевого самоврядування» від 27.09.2016 р. № 674; «Про затвердження форми звітності КСДС (квартальна) «Звіт про кількіс-ний склад державних службовців» та Інструкції щодо її заповнення від 21.10.2016 р. № 223; «Про присвоєння рангу державного служ-бовця» від 17.11.2016 р. № 508/2016.

Разом з тим, протягом року з часу набуття чинності Закону 2015 року більшість законів та підзаконних нормативно-правових актів так і не була приведена у відповідність до його норм. Виключенням є лише прийняття Закону України від 21.12.2016 р. № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», яким внесені зміни Закону України «Про державну службу», що визначають особливості правового регулю-вання державної служби в системі правосуддя; Закон України від

06.12.2016 р. № 1774-VTTT «Про внесення змін до деяких законодав-чих актів України», яким внесені зміни до Закону України «Про дер-жавну службу», що скасовують залежність розміру посадових окладів державних службовців від мінімальної заробітної плати.

Як бачимо, процесу реформування державної служби в Україні надано потужного імпульсу шляхом прийняття Закону 2015 року. Задля імплементації його норм прийнято біля 50 підзаконних нор-мативно-правових актів Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади. Водночас окремі новели Закону 2015 року на практиці призвели до різного застосування одних і тих же норм Закону та порушення прав державних службовців та громадян, які виявили бажання скористатися своїм конституційним правом доступу до державної служби. Разом з тим, цілковито досконалим цей Закон вважати не можна. Підтвердженням цього є як низка законопроек-тів про внесення змін до нього, так і критичні зауваження науков-ців та практиків, відтак в умовах євроінтеграції України ця пробле-матика в науковій літературі залишається недостатньо дослідженою, особливо це стосується формування нової нормативно-правової бази з питань проходження державної служби відповідно до Закону та розроблення механізмів забезпечення його впровадження. Також у процесі їх реалізації державними органами проявилася й низка інших проблем, які постала проблема вирішити. Про це свідчить зокрема і те, що суб'єктами законодавчої ініціативи до Верховної Ради України внесено більше двадцяти законопроектів про внесення змін як до самого Закону України «Про державну службу», так і до інших зако-нів України у зв'язку з його прийняттям.

Підсумовуючи можна зазначити, що одночасно зі становленням державності в Україні відбувався і процес розвитку та формування інституту державної служби. З цього часу кадрові проблеми держав-них органів влади почали вирішуватись не за партійно-номенклатур-ним принципом, а на засадах демократії. З проголошенням незалеж-ності України розпочався період легітимного існування інституту державної служби України. В сучасних умовах модернізація держав-ної служби відбувається на засадах нещодавно прийнятих нормативно- правових актів, які регулюють діяльність усієї системи державного управління, зокрема:

а) інституційні зміни передбачають створення стійких інститутів громадської участі в процесах підготовки та прийняття державних управлінських рішень, коригування самих рішень і процедур їх реа-лізації органами влади, а також формування прийнятих і підтриманих суспільством механізмів зворотного зв'язку;

б) кадрові зміни полягають у підтримці стабільності системи управління шляхом призначення керівників, орієнтованих на роботу з поточною управлінською командою і мають чітко поставлені завдання розвитку (регулювання) сфери, що перебуває в їх віданні. Це означає перерозподіл посад і повноважень між органами влади, включаючи створення нових, без зміни сутності їх діяльності в рамках наявних функцій (повноважень);

в) функціональні зміни являють собою набір управлінських техно-логій, раціоналізують внутрішні процедури діяльності органів влади, але не зачіпають рівень і якість політичних (стратегічних) рішень, а також спосіб виконання доручення «зверху» найбільш економічно.

Разом з тим, в цілому, поточний стан законодавства про державну службу залишається неврегульованим і потребує суттєвого розвитку та модернізації. Це відзначено в декількох ключових стратегічних документах за останні роки в Україні, зокрема, основні шляхи усу-нення існуючих прогалин полягають у необхідності уніфікації норм базового Закону України «Про державну службу» з нормами профіль-них законів, що регулюють проходження державної служби в Україні і тоді сподіватимемося, що оновлена модель державної служби з ура-хуванням виправлених недоліків стане справжнім ефективним інстру-ментарієм реального втілення в життя радикальних реформаційних змін на євроінтеграційному шляху нашої країни.

державний служба законодавство реформування

ЛІТЕРАТУРА

1. Пахомов І. М. Адміністративно-правові питання державної служби в СРСР. - К.: Київський університет, 1971. С. 45.

2. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 52. Ст. 490 (втр. чин.).

3. Про державну службу: Закон України від 17.11.2011 р. // Офіційний вісник України. 2012. № 4. Ст. 115 (втр. чин.).

4. Про Стратегію реформування системи державної служби в Україні: Указ Президента України від 14.04.2000 № 599/2000 // Офіційний вісник України. 2000. № 16. Ст. 665.

5. Про комплексну програму підготовки державних службовців: Указ Президента України від 9.11.2000 р. № 1212/2000 // Офіційний вісник України. 2000. № 46. Ст. 1982.

6. Концепція адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу: Указ Президента України від 5.03.2004 р. № 278/2004 // Офіційний вісник України. 2004. № 10. Ст. 578.

7. Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні: Указ Президента України від 20.02.2006 р. № 140/2006 // Офіційний вісник України. 2006. № 8. Ст. 421.

8. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 9.12.2010 р. № 1085/2010 // Офіційний вісник України.

2010. № 94. Ст. 3334.

9. План модернізації державного управління: пропозиції щодо приведення держав-ного управління та державної служби України у відповідність із принципами і практиками демократичного урядування / В. Афанасьева, А. Вишневський та ін.; під заг. ред. Т. Мотренка. - К. : Центр адаптації держ. служби до стандартів Європейського Союзу 2010. 320 с.

10. Положення про Національне агентство України з питань державної служби: Указ Президента України від 18.07.2011 р. № 769/2011 // Офіційний вісник України.

2011. № 56. Ст. 2240.

11. Про затвердження Положення про Національне агентство України з питань дер-жавної служби: постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 500 // Офіційний вісник України. 2014. № 81. Ст. 2288.

12. Про стратегію державної кадрової політики на 2012 - 2020 роки: Указ Президента України від 1.02.2012 р. № 45/2012 // Офіційний вісник України. 2012. № 10. Ст. 365.

13. Деякі питання оптимізації державних цільових програм і національних проек-тів, економії бюджетних коштів та визнання такими, що втратили чинність, дея-ких актів Кабінету Міністрів України: постанова Кабінету Міністрів України від 5.03.2014 р. № 71. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/2471166n

14. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 // Офіційний вісник України

2014. № 74. Ст 2105.

15. Стратегія сталого розвитку «Україна - 2020», схвалена Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015 // Офіційний вісник Президента України.

2015. № 2. Ст. 154.

16. Стратегія національної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 26 травня 2015 року № 287/2015 // Офіційний вісник Президента України. 2015. № 13. Ст. 874.

17. Про державну службу: Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII // Відомості Верховної Ради України. 2016. №4. Ст. 43.

Размещено на Allbest.ru