Право служби безпеки України та національного антикорупційного бюро України на доступ до комерційної таємниці суб’єктів господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 340:35.078.3

Право служби безпеки України та національного антикорупційного бюро України на доступ до комерційної таємниці суб'єктів господарювання

Кравченко Олександр Миколайович

Аннотация

комерційний таємниця правоохоронний відповідальність

В основу написания данной научной статьи положен анализ законодательной базы Украины и взгляды ученых на проблематику в сфере, которая касается коммерческой тайны субъектов хозяйствования. Проблематика заключается в том, что нет Закона Украины «О коммерческой тайне», где должны быть прописаны правила доступа к коммерческой тайне правоохранительных органов и ответственность этих контролирующих органов за разглашение сведений, составляющих коммерческую тайну, как это предусмотрено в Законе Украины «О банках и банковской деятельности».

Проведенный анализ свидетельствует, что в Украине решением проблематики, связанной с коммерческой тайной, должно стать принятие Закона Украины «О коммерческой тайне».

Ключевые слова: информация с ограниченным доступом, коммерческая тайна, охрана коммерческой тайны, конфиденциальная информация, корпоративная безопасность.

Abstract

This scientific article is based on the analysis of the legal framework of Ukraine and scientists' views on the issues of trade secrets entities. The range of problems consists in the absence of the Law of Ukraine «On Trade Secret», where the rules of law enforcement authorities access to trade secret must be prescribed and also there must be spelled out the responsibility of these controlling authorities for disclosure the information considered as a trade secret, as it is provided in the Law of Ukraine «On Banks and banking».

The analysis has shown that in Ukraine the solution of the trade secrets issues should be the adoption of the Law of Ukraine «On Trade Secrets».

Key words: classified information, trade secrets, the protection of trade secrets, confidential information, corporate security.

Постановка проблеми. Відсутність Закону України «Про комерційну таємницю», в якому мали б бути чітко визначені правові засади доступу до аналізованого виду таємної інформації правоохоронних органів та інших контролюючих органів, як це зроблено, зокрема, в Законі України «Про банки і банківську діяльність», зумовлюють на практиці низку проблемних ситуацій, що й визначає необхідність їх теоретичного осмислення та вироблення практичних рекомендацій.

Актуальність аналізу комерційної таємниці підвищується в зв'язку з перспективами вступу України до Європейського Союзу, що висуває необхідність виконання вимог Угоди про комерційне використання інтелектуальної власності TRIPS [1], зокрема, що стосується комерційної таємниці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В основу написання статті покладено аналіз законодавчої бази України у сфері, що стосується комерційної таємниці суб'єктів господарювання. Проведений аналіз свідчить, що в Україні вирішенням проблеми, пов'язаної з охороною комерційної таємниці, повинно стати прийняття Закону України «Про комерційну таємницю» та приведення українського законодавства у відповідність із законодавством розвинутих країн з ринковою економікою.

Різним аспектам проблеми захисту комерційної таємниці в дослідженнях приділяють увагу такі фахівці, як А. Марущак, Г. Андрощук, П. Крайнєв, Д. Задихайло, В. Пашков.

Проте на сучасному етапі відчувається нестача комплексних досліджень цього правового явища, корисних організаціям і підприємствам, які активно захищають комерційну таємницю суб'єктів господарювання.

Метою наукової статті є визначення проблематики у сфері захисту комерційної таємниці суб'єктів господарювання та внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства України до законодавчої бази Європейського Союзу.

Виклад основного матеріалу. Спочатку розглянемо як захищається комерційна таємниця в Україні та погляди науковців на різні аспекти проблематики захисту комерційної таємниці суб'єктів господарювання.

Г. Андрощук і П. Крайнєв позитивно ставляться до захисту комерційної таємниці на підприємстві шляхом регулювання трудових відносин, та встановлення правил у локальних нормативних актах [2]. Д. Задихайло наголошує на важливості комплексного застосування напрацьованого арсеналу правових засобів, який дозволив би залежно від внутрішньої та зовнішньої ситуацій оптимізувати управління економікою на тих засадах, що є найбільш ефективними в масштабі як усієї економіки, так і окремих її кластерів [3, с. 131-132, 136-137].

Тепер щодо проблеми використання комерційної таємниці у господарських відносинах [2]. З огляду на те, що адміністративний і юрисдикційний механізми захисту комерційної таємниці є недостатньо ефективними, зупинимося на внутрішньо корпоративних заходах.

По-перше, це закріплення в основоположних документах суб'єкта господарювання (статуті, засновницькому та колективному договорах, правилах внутрішнього трудового розпорядку) таких положень:

- право підприємства на володіння та захист комерційної таємниці;

- класифікація інформації, яка йому належить, перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначення її складу і порядку захисту;

- призначення особи (органу товариства), яка затверджує порядок захисту вказаної інформації та має право вимагати від співробітників виконання встановленого на підприємстві порядку збереження комерційної таємниці;

- вказівка на те, що підприємство має право не виконувати вимоги правоохоронних органів та інших органів державної влади, якщо ці вимоги виходять за межі їх повноважень, пов'язаних із доступом до комерційної таємниці;

- порядок формування статутного фонду внесками учасників у формі інтелектуальної власності, їх оцінки та припинення участі в товаристві.

По-друге, наказом керівника суб'єкта господарювання необхідно затвердити перелік відомостей, які підлягають захисту як комерційна таємниця. У середньостатистичному підприємстві такими відомостями є:

- умови залучених чи запланованих кредитів;

- комерційні найменування контрагентів;

- обсяги виробництва (місяць, квартал, рік);

- розмір прибутку (місяць, квартал, рік), його розподіл;

- завдання і тактика переговорів з контрагентами;

- умови господарських договорів;

- регіони збуту продукції;

- напрями маркетингових досліджень, перелік особистої інформації, що може зберігатися на робочому місці.

Варто зазначити, що у відносинах із державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій вирізняється така ознака ноу-хау, як визначеність (вичерпний опис, на підставі якого перевіряють її відповідність критеріям незагальновідомості, істотності), а такий критерій, як вжиття заходів з правової охорони цих відомостей, не згадується.

По-третє, розробити і затвердити положення про комерційну таємницю, в якому врегулювати питання:

- грошової оцінки комерційної таємниці та методики її оцінювання, строки збереження;

- допуску до роботи з комерційною таємницею працівників, інших осіб;

- порядку збереження комерційної таємниці при укладанні господарських договорів, розміщенні реклами;

- взаємодії структурних підрозділів підприємства під час здійснення діяльності із захисту корпоративної безпеки;

- застосування технічних способів захисту комерційної таємниці та фіксації правопорушень;

- відповідальності працівників за недотримання правил корпоративної безпеки, порядку відшкодування збитків.

По-четверте, затвердити інструкцію з організації роботи з документами, що містять комерційну таємницю, в якій урегулювати правила діловодства, порядок віднесення інформації до комерційної таємниці, облік, розмноження, пересилання, зберігання, періодичні перевірки її наявності та знищення. При підготовці господарських договорів слід брати до уваги Постанову Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21 червня 1995 року, якою затверджені форми застереження про конфіденційність.

По-п'яте, закріпити в типовому трудовому договорі (контракті) умову про нерозголошення комерційної таємниці працівником або передбачити підписання акта про забезпечення конфіденційності інформації.

А. Марущак рекомендує включати норму про нерозголошення комерційної таємниці до трудового договору (контракту) як керівника підприємства, так й інших співробітників. Науковець зазначає, що зобов'язання про нерозголошення інформації може бути оформлене як записом безпосередньо у тексті трудового договору (контракту), так і у вигляді окремого документа, що є додатком до трудового договору (контракту) [4].

Відповідно до статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків надається право: «на підставі рішення Директора Національного бюро або його заступника, погодженого з прокурором, отримувати від банків, депозитарних, фінансових та інших установ, підприємств та організацій незалежно від форми власності інформацію про операції, рахунки, вклади, правочини фізичних та юридичних осіб, яка необхідна для виконання обов'язків Національного бюро. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється в порядку та обсязі, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» з урахуванням положень цього Закону, а отримання від Центрального депозитарію цінних паперів, Національного банку України та депозитарних установ інформації, що міститься у системі депозитарного обліку цінних паперів, - в порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про депозитарну систему України» з урахуванням положень цього Закону».

До того ж потрібно відзначити, що «суб'єкти, яким адресоване зазначене рішення, зобов'язані невідкладно, але не більше ніж протягом трьох робочих днів, надати відповідну інформацію. У разі неможливості її надання у зазначений строк з обґрунтованих причин за зверненням відповідного суб'єкта Національне бюро може продовжити строк надання інформації на строк не більше двох календарних днів» [5].

Як бачимо, проблематика полягає в тому, що немає Закону України «Про комерційну таємницю», де повинні бути прописані правила доступу до комерційної таємниці та відповідальність правоохоронних органів України, в тому числі й Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ). Як це прописано в Законі України «Про банки і банківську діяльність» (глава 10 «Банківська таємниця та конфіденційність інформації», стаття 61 «Зобов'язання щодо збереження банківської таємниці»). А саме застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що містить банківську таємницю, зобов'язані забезпечити збереження такої інформації, не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб [6].

У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами [6].

У Законі України «Про комерційну таємницю» потрібно передбачити статтю про порядок розкриття комерційної таємниці контролюючим органам та відповідальність цих органів за заподіяння збитків підприємству чи організації, як це перебачено в Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Тепер розглянемо правоохоронний орган спеціального призначення, а саме Службу безпеки України (далі - СБУ).

Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Відповідно до пункту 7 статті 24 Закону України «Про Службу безпеки України» СБУ повинна брати участь у розробці і здійсненні відповідно до Закону України «Про державну таємницю» та інших актів законодавства заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та здійснення контролю за додержанням порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, сприяти у порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам, організаціям та підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України [7].

Згідно із статтею 25 Закону України «Про Службу безпеки України» СБУ її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надається право:

- одержувати на письмовий запит керівника відповідного органу Служби безпеки України від міністерств, державних комітетів, інших відомств, підприємств, установ, організацій, військових частин, громадян та їх об'єднань дані і відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користуватись з цією метою службовою документацією і звітністю. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Отримання від Центрального депозитарію цінних паперів, Національного банку України та депозитарних установ інформації, що міститься у системі депозитарного обліку цінних паперів, здійснюється в порядку та обсязі, встановленими Законом України «Про депозитарну систему України»;

- входити у порядку, погодженому з адміністрацією підприємств, установ та організацій і командуванням військових частин, на їх територію і в службові приміщення [7].

Як бачимо, відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України» (стаття 24 пункт 7) Служба безпеки України повинна сприяти в порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам, організаціям та підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України. Але немає дієвого механізму, яким саме чином повинна це робити Служба безпеки України [7].

Оскільки СБУ і НАБУ мають доступ до комерційної таємниці суб'єктів господарювання, то потрібно передбачити відповідальність цих правоохоронних органів за витік комерційної таємниці, як це визначено в Законі України «Про банки і банківську діяльність», а саме - у разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами [6].

На думку В. Пашкова, для гарантування соціальної безпеки держава повинна постійно утримувати баланс між сферами публічного та приватного права [8, с. 86]. Захист інформації, що містить комерційну таємницю, від несанкціонованого використання має важливе правове значення: з моменту втрати конфіденційності майнові права особи на секрет виробництва припиняються.

Висновки

Здійснений аналіз свідчить, що в Україні вирішенням проблеми, пов'язаної з комерційною таємницею, повинно стати прийняття Закону України «Про комерційну таємницю» та приведення українського законодавства у відповідність із законодавством розвинутих країн з ринковою економікою.

Отже, в Закон України «Про комерційну таємницю» потрібно ввести статтю про порядок розкриття комерційної таємниці СБУ, НАБУ та іншим контролюючим органам і передбачити відповідальність цих органів за заподіяння збитків підприємству чи організації, як це визначено в Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Список використаних джерел

1. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС, TRIPS) : редакція від 06.12.2005. Документ 981 018 // База даних «Законодавство України» [Електронний ресурсі. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/981_018.

2. Андрощук Г. А. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны / Г. А. Андрощук, П. П. Крайнев. - К. : Изд. дом «Ин Юре», 2000. - 400 с.

3. Задихайло Д. В. Стратегія держави в системі законодавчого регулювання економічних відносин / Д. В. Задихайло // Вісник Академії правових наук України. - 2006. - № 1(44). - С. 129-138.

4. Марущак А. І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом : курс лекцій / А. І. Марущак. - К. : КНТ, 2007. - 208 с.

5. Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 47. - Ст. 2051.

6. Закон України «Про банки і банківську діяльність» // (Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. 30.

7. Закон України «Про Службу безпеки України» № 2229-XII від 25 березня 1992 року [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main. cgi ?nreg=2229-12

8. Пашков В. М. Правовий господарський порядок і урядова фармацевтична політика, її наслідки та уроки / В. М. Пашков // Вісник Національної академії правових наук України. - 2009. - № 2 (57). - С. 84-95.

Размещено на Allbest.ru