Інформаційно-правові аспекти взаємодії суб’єктів боротьби з тероризмом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 316.28

Інформаційно-правові аспекти взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом

Форноляк Валентина Миколаївна



Аннотация

правовий боротьба тероризм комунікативний

В статье исследованы направления совершенствования информационно-правовых механизмов взаимодействия субъектов борьбы с терроризмом, охарактеризована роль и значение использования инновационных методов коммуникативной деятельности при построении взаимоотношений указанных субъектов, повышения эффективности их функционирования.

Автор акцентирует внимание на том, что взаимодействие субъектов борьбы с терроризмом целесообразно рассматривать как последовательную реализацию комплекса правовых и организационных действий, основанных на основополагающих принципах, целевой ориентации и использовании соответствующих методов управления, направленных на удовлетворение информационно-коммуникативных потребностей соответствующих участников антитеррористических мероприятий.

Ключевые слова: субъекты борьбы с терроризмом, взаимодействие, информация, информационное обеспечение, информационно-коммуникативная система.



Abstract

The directions of information and legal mechanisms of anti-terrorism effort subjects' interaction improvement were investigated in the article. The role and significance of innovative methods of communicative activity usage in the process of relationship construction between these subjects and their functioning efficiency improvement were characterized.

The author emphasized that the anti-terrorism effort subjects' interaction should be regarded as a consistent implementation of legal and organizational actions complex based on fundamental principles, target orientation and usage the appropriate management methods aimed at satisfying the information and communication needs of the antiterrorist measures participants.

Key words: anti-terrorism effort subjects, interaction, information, information supply, information and communication system.



Постановка проблеми. У сучасних умовах досить гостро постають питання забезпечення національної безпеки України від внутрішніх і зовнішніх загроз, відповідного функціонування єдиної державної системи цивільного захисту, а також адміністративно-правових засад діяльності правоохоронних та державних органів, що вимагають належного розв'язання і нормативного врегулювання.

Одним із ключових елементів такого забезпечення є закріплення організаційно-правових основ інформаційного забезпечення суб'єктів боротьби з тероризмом. Зазначене питання тісно пов'язане із практичними завданнями боротьби з тероризмом, профілактикою правопорушень в Україні, налагодженням тісного зв'язку громадян, громадськості з правоохоронними органами тощо. Визначення і закріплення у законодавстві основ правового регулювання інформаційного забезпечення суб'єктів боротьби з тероризмом сприятиме не лише ефективному виконанню покладених на кожен із суб'єктів завдань, а й реалізації комплексної системи запобігання, реагування і припинення терористичних актів та мінімізації їх наслідків [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальне осмислення технологій взаємодії в професійній діяльності стало відбуватися лише у ХХ ст. і було пов'язано насамперед з розвитком демократичних інститутів та зростанням ролі професійної комунікації та інформаційного обміну в усіх сферах фахової діяльності.

Питання щодо використання інформації в професійній діяльності розглядалися у працях науковців І. Арістової, В. Бебика, Т. Безверх- нюк, О. Берегової, М. Головатого, Н. Дніпренко, Н. Драгомирецької, В. Дрешпака, А. Єрмоленка, О. Зер- нецької, С. Кащавцевої, В. Козбанен- ка, В. Конецької, В. Королька, В. Ко- маровського, В. Малиновського,

A. Мельник, В. Лісничого, Т. Ляпіної,

H. Нижник, Г. Почепцова, Т. Прити- ченко, Є. Ромата, В. Рубцова, І. Слі- саренка, С. Серьогіна, М. Томенка, Є. Тихомирової, Ю. Шемшученка.

Проблеми інформаційного обміну в антитерористичній діяльності досліджували В. Антипенко, П. Білен- чук, С. Буткевич, О. Долженков,

B. Ємельянов, І. Кириченко, О. Копан, М. Корнієнко, В. Крутов, В. Ку- бальський, С. Кузніченко, В. Канцер, В. Ліпкан, В. Майоров, Л. Новікова, В. Настюк, В. Олефір, М. Рибачук,

I. Рижов, С. Соколюк, О. Соколовський, І. Смазнова та інші вчені.

Праці зазначених дослідників без сумніву мають науково-практичну значущість, а їхні пропозиції та висновки є вагомим додатком у зміни до чинних нормативно-правових актів. Проте в цій сфері залишається іще чимало спірних питань. Зокрема, недостатньо уваги приділяється питанням інформаційного забезпечення взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом, що і визначає актуальність цього дослідження.

Метою статті є науково-теоретичне обґрунтування напрямів удосконалення інформаційного-правового забезпечення взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом.

Виклад основного матеріалу. Суб'єкти боротьби з тероризмом, як і всі інші державні органи, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України [10, ст. 19]. Положення законів України «Про Службу безпеки України», «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про контр- розвідувальну діяльність», а також Закону України «Про інформацію» визначають основоположні засади інформаційно-правового забезпечення взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом. Тому формування організаційно-правових основ інформаційного забезпечення суб'єктів боротьби з тероризмом насамперед відбувається на законодавчому рівні. Зокрема, у Законі України «Про Службу безпеки України» вказано, що СБ України взаємодіє з правоохоронними та митними органами України у порядку і на засадах, визначених законами, указами Президента України та прийнятими на їх основі актами Служби безпеки України і відповідного відомства [11, ст. 17], взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань [11, ст. 8]. Також згідно із Законом України «Про Національну поліцію» цей орган у процесі своєї діяльності відповідно до закону та інших нормативно- правових актів взаємодіє з органами правопорядку, іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування [12, ст. 5].

Важливим для формування системи організаційно-правових основ інформаційного забезпечення суб'єктів боротьби з тероризмом є положення Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», у яких зазначається, що підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації; отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави; створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи тощо [13].

Інформаційне забезпечення діяльності суб'єктів боротьби з тероризмом - це насамперед цілеспрямована діяльність, яка спирається на правові, організаційні, технічні і методичні передумови щодо збирання, опрацювання, зберігання і створення умов для використання інформації, необхідної для ефективного функціонування цієї системи.

Успішне здійснення антитерористичної діяльності неможливе без добре налагодженої співпраці суб'єктів, які залучаються до її проведення. Визначальними засадами для організації та здійснення взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом є чітке розуміння задуму, змісту завдань анти- терористичних заходів і шляхів їх виконання; спільне розроблення основоположних документів і своєчасний контроль за виконанням їх вимог.

Загалом така взаємодія полягає передусім у тому, що вона дає змогу комплексно, оперативно та ефективно використовувати наявні сили, засоби й можливості різних відомств, органів, служб і підрозділів з урахуванням їх специфіки та компетенції. Належна її організація забезпечує успішне виконання завдань, визначених чинним законодавством, певним колом відповідних суб'єктів. Реалізація зазначених завдань, у свою чергу, потребує належного інформаційного забезпечення. Саме інформація і чітка взаємодія виступають основою забезпечення ефективності проведення антитерористичних заходів.

Поняття «управління» і «взаємодія» досить часто поєднуються з поняттям «інформація». Зокрема, А. Б. Зверинцев зазначає, «як організація, чи будь-яка сфера людської діяльності, не можуть існувати без взаємодії, взаємодія не існує без інформації. Якщо взаємодія розглядається як процес, то інформація - це те, що передається в ході цього процесу» [2]. Тому зміст взаємодії не можна осягнути без визначення поняття «інформація».

Разом з тим з позицій управління найбільш прийнятним є розгляд інформації як засобу організації управління соціальними системами. Інформація в управлінні такими системами - це відповідним чином документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому середовищі, і які використовуються в управлінській діяльності (управлінському процесі, управлінських відносинах) [3].

Виокремлено наступні аспекти сутності поняття «інформація» і її ролі в будь-якій сфері професійної діяльності, зокрема:

- властивість інформації полягає в її здатності втілюватися в різні сигнали (або знаки) та відтворюватися з них;

- інформація виникає в результаті діяльності суб'єкта;

- інформація - невід'ємний елемент процесу управління;

- інформація повинна бути належним чином організована, щоб бути максимально корисною для виконання своєї ролі;

- інформація як ресурс існуватиме за умови виникнення потреби в ній;

- інформація забезпечує переведення системи в новий стан, який забезпечує її рух до визначеної мети [4].

Під час антитерористичних заходів діяльність суб'єктів боротьби з тероризмом становить собою складний конгломерат інформаційних зіткнень та стресових ситуацій. Несподіваність екстремальних подій може призвести до різних негативних соціальних наслідків. Якщо рівень такого негативу обернено пропорційно залежить від спроможності запобігти йому несиловими комунікативними діями, то застосування будь-яких силових прийомів варто мінімізувати, нейтралізуючи правовими комунікативними засобами, нормативно-правовою взаємодією. У таких випадках, якою б не була складною ситуація чи інцидент під час антитерористичних заходів, інформаційні засоби впливу на екстремальні процеси мають перевагу над усіма іншими.

Для забезпечення взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом під час антитерористичних заходів інформація повинна відповідати таким вимогам: точності, періодичності, своєчасності, повноти, корисності, доступності.

Точність означає, що повідомлення повинні мати однозначний зміст і не припускати різних тлумачень.

Періодичність вимагає своєчасного періодичного надходження інформації у відповідний структурний підрозділ чи до конкретного співробітника. При цьому інформація повинна надходити раніше, ніж зміниться ситуація, яку вона описує, інакше вона втрачає своє значення.

Повнота означає, що кількість інформації повинна бути достатньою для оцінювання ситуації і прийняття рішення на певному рівні в управлінні.

Корисність вимагає, щоб інформація не містила даних, які непотрібні для вирішення проблем управління.

Доступність полягає в тому, щоб інформація подавалася в такому вигляді, який не потребує додаткової переробки та не утруднює процес прийняття рішення [5].

Водночас необхідність прийняття обґрунтованих та виважених рішень на основі отриманої інформації під час антитерористичних заходів додає діяльності суб'єктів боротьби з тероризмом напруженого характеру і може призвести до появи негативних особистісних тенденцій. В ситуації дефіциту інформації виникає складність чіткого планування й прогнозування результатів у кожній ситуації, а це потребує адекватного оцінювання і відповідного інформаційно-комунікативного забезпечення.

Зокрема, в системі взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом можна виокремити дві інформаційно-комунікативні системи:

- внутрішні комунікації, що забезпечують взаємодію суб'єктів різних рівнів відомства, управлінь, підрозділів, керівництва, співробітників шляхом налагодження комунікаційних каналів в процесі контактів, обміну документацією, функціонування електронних засобів зв'язку тощо [6];

- зовнішні комунікації, які забезпечують взаємодію:

а)суб'єктів боротьби з тероризмом між собою (Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Управління державної охорони України);

б)з суб'єктами, які у разі необхідності залучаються до участі у здійсненні заходів, пов'язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності: Міністерство закордонних справ,

Служба зовнішньої розвідки України, Міністерство інфраструктури, Державна податкова адміністрація, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство енергетики та вугільної промисловості, Державна митна служба;

в)з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкованості і форми власності, їх посадовими особами, а також громадяни за їх згодою, які за рішенням керівництва антитерористичної операції можуть бути залучені до участі в антитерористичних операціях;

г)з антитерористичними організаціями: Антитерористичний центр держав-учасниць СНД, Антитерористичні структури ГУАМ, Антитерористичні структури Європейського Союзу, НАТО, ОБСЄ, ООН (в рамках міжнародного співробітництва).

Координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України [7].

Із зазначеного випливає, що інформаційно-комунікативну діяльність можна розглядати і як внутрішню складову управлінського процесу, і як зовнішньо й внутрішньо спрямовані зв'язки організацій та конкретних осіб, що вимагає своїх правил, методів, засобів, технологій. З огляду на вказане можемо стверджувати, що до інформаційно-комунікативної діяльності суб'єктів боротьби з тероризмом ставляться три блоки завдань:

- забезпечення інформаційного обслуговування суб'єктів боротьби з тероризмом та інших суб'єктів, які у разі необхідності залучаються до участі у здійсненні заходів, пов'язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності;

- налагодження внутрівідомчих комунікаційних каналів у процесі контактів, обміну документацією, функціонування електронних засобів зв'язку тощо;

- забезпечення взаємодії всіх суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, та тих, які у разі необхідності залучаються до участі у здійсненні заходів, пов'язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про інформацію» інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Згідно зі ст. 9 названого закону визначені і види інформаційної діяльності, де взято за основу інформаційні процеси, які здійснюються під час інформаційної діяльності, а саме: одержання, використання, поширення та зберігання [8].

Механізми взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом доцільно розглядати як послідовну реалізацію комплексу правових та організаційних дій, що базуються на основоположних принципах, цільовій орієнтації та використанні відповідних методів управління, спрямованих на задоволення інформаційно-комунікативних потреб відповідних учасників антитерористичних заходів. У структурі механізму взаємодії можна виділити чотири основних блоки: правовий, ресурсний, інформаційний, організаційний.

Правове забезпечення взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом передбачає всебічне використання засобів і форм співробітництва з метою підвищення ефективності протидії тероризму (зокрема, опрацювання нормативних актів, що регулюють функціональні і правові відносини у процесі задоволення інформаційно-комунікативних потреб співробітників, які є представниками суб'єктів боротьби з тероризмом, сукупність правових норм, втілених у внутрішні документи); державне регулювання їх діяльності.

Організаційний блок взаємодії містить упорядкування, формування організаційної структури відповідних підрозділів суб'єктів боротьби з тероризмом, безпосереднє внутріорганізаційне управління шляхом реалізації функцій прогнозування, планування, організації, мотивації, контролю, координації.

До інформаційного блоку відповідно до ст. 2 Закону України «Про інформацію» можуть бути віднесені: одержання, використання, поширення, зберігання інформації.

Ресурсне забезпечення взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом включає кадрове, технічне та науково-методичне забезпечення, форми, методи, технології, підбір, розстановку, просування кадрів, їх перепідготовку та підвищення кваліфікації, фінансування програм розвитку взаємодії.

Для підвищення успішності протидії тероризму мають бути відібрані відповідні форми, методи і технології взаємодії, зокрема [9]:

- випуск і поширення інформаційних бюлетенів, прес-релізів, оглядів, фото-відеоматеріалів, інформаційних збірників, експрес-інформації;

- проведення прес-конференцій, брифінгів, круглих столів, інтерв'ю з керівниками суб'єктів боротьби з тероризмом;

- підготовка і проведення теле- і радіопередач; забезпечення публікацій (виступів) у ЗМІ керівників або інших відповідальних представників суб'єктів боротьби з тероризмом;

- створення архівів інформації про діяльність суб'єктів боротьби з тероризмом;

- розміщення WEB-сторінок в мережі Інтернет про конкретний суб'єкт боротьби з тероризмом та його діяльність;

- інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать чинному законодавству.

Отже, важливими складовими взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом є: керівна система - суб'єкт управління, керована система - об'єкт управління, цілі, принципи, правове забезпечення (блок нормативних актів щодо взаємодії), організаційне забезпечення (організаційна структура управління, функції прогнозування, планування, мотивації, контролю); інформаційний процес (збирання, опрацювання, поширення та зберігання інформації), ресурсне забезпечення (кадри, техніка, науково-методичне забезпечення, форми, методи, технології).

На нашу думку, специфіка взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом полягає у наступному:

- у більшості випадків носить обов'язковий характер та визначається нормативними актами чи розпорядженнями;

- здійснюється оперативне реагування та будь-які випадки терористичної активності;

- реалізується оперативний контроль за дієвістю вирішення завдань боротьби з тероризмом;

- задовольняються не лише власні інформаційно-комунікативні потреби суб'єктів боротьби з тероризмом, зумовлені завданнями та необхідністю прийняття ефективних управлінських рішень, а й потреби фізичних, юридичних осіб та центральних органів державної виконавчої влади.

Поряд з цим ще однією обов'язковою вимогою до взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом є врахування специфіки регіону, зокрема, його галузевої структури, пріоритетних напрямів розвитку, наявності ресурсів, інфраструктури економіки та забезпечення її розвитку, демографічних, міграційних особливостей регіону тощо.



Висновки

Узагальнюючи викладене можна зробити такі висновки. Взаємодію суб'єктів боротьби з тероризмом у загальному вигляді можна визначити як процес обміну інформацією, що об'єднує в єдине ціле представників різних відомств; зміцнює необхідний зворотний зв'язок між ними. Взаємодія є складним багатогранним процесом, що передбачає: забезпечення інформаційного обслуговування діяльності системи боротьби з тероризмом; налагодження тісних як внутрівідомчих, так і міжвідомчих зв'язків; використання інноваційних комунікативних форм і технологій налагодження взаємодії, розвиток зв'язків з урахуванням загальної антитерористичної політики.

У процесі взаємодії здійснюється сукупність дій щодо формування й реалізації управлінських завдань і відомчих функцій, задоволення інформаційно-комунікативних потреб представників відповідних відомств на основі соціально-комунікативних технологій. Лише впорядкована, добре налагоджена взаємодія дозволяє виконувати весь спектр завдань щодо протидії тероризму.

Успішному функціонуванню системи протидії тероризму сприятиме створення відповідних економічних, технічних, організаційних, правових та інших умов для забезпечення обміну інформацією між відомствами, що залучаються до участі в антитерористичних заходах.



Список використаних джерел

1. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про єдину державну систему запобігання, реагування і припинення терористичних актів та мінімізації їх наслідків» від 18 лютого 2016 р. № 92.

2. Зверинцев А. Б. Коммуникационный менеджмент: рабочая книга менеджера PR / А. Б. Зверинцев. - 2-е изд., испр.

- СПб. : Союз, 1997. - 288 с.

3. Виконавча влада в Україні : навч. посіб. / за заг. ред. Н. Р. Нижник. - К. : Вид-во УАДУ, 2002. - 128 с.

4. Інформаційно-аналітичне забезпечення органів місцевої влади : навч. посіб. / [В. М. Дрешпак, Т. М. Брус, О. В. Тин- кован та ін.] ; за заг. ред. В. М. Дрешпака.

- Д. : ДРІДУ НАДУ, 2007. - 160 с.

5. Цуруль О. А. Менеджмент у державних організаціях : навч. посіб. - К. : КНЕУ, 2002. - 142 с.

6. Мельник А. Ф. Менеджмент державних установ і організацій : навч. посіб. / [А. Ф. Мельник, А. Ю. Васіна, Н. М. Кри- вокульська] ; за ред. А. Ф. Мельник. - Київ : ВД «Професіонал», 2006. - 464 с.

7. Положення про Антитерористич- ний центр та його координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України від 14 квітня 1999 року № 379/99. - Верховна Рада України. - Офіційний веб-сайт. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/ 379/99.

8. Закон України «Про інформацію» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 48. - Ст. 650.

9. Малиновський В. Я. Державне управління : навч. посіб / В. Я. Малиновський. - Луцьк : Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки, 2000. - 558 с.

10. Конституція України : Закон України «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-IV від 8 грудня 2004 р. : прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. - Київ : Велес, 2005. - 48 с. - (Серія видань «Офіційний документ»).

11. Закон України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-ХІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-

12.

12. Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-

VIII. - Верховна Рада України. - Офіційний веб-сайт. - Режим доступу : http:// zakon5.rada.gov.ua/laws/show/580-19.

Закон України «Про оперативно- розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року № 2135-XII. - Верховна Рада України. - Офіційний веб-сайт. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 2135-12.

Рецензенти:

доктор педагогічних наук, професор Г. Артюшин,

кандидат юридичних наук, доцент О. Звонарьов

Размещено на Allbest.ru