Національна гвардія України як об’єкт нападів в інформаційній війні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна гвардія України як об'єкт нападів в інформаційній війні

Пелепеиченко Людмила

Постановка проблеми. Терміни інформаційна війна, гібридна війна не тільки ввійшли до наукового обігу в конфліктології, політології, соціології, психології, теорії мовної комунікації - вони поширились у друкованих виданнях мас-медіа, на телебаченні і радіо, в повсякденній мові українців. Причина цього явища зрозуміла і не потребує коментарів - в суспільстві обговорюють ті проблеми, що найбільше хвилюють громадськість, що є болісними, злободенними. У численних наукових працях, присвячених проблемам інформаційної війни, намагаються виявити її причини, визначити форми, методи і засоби її ведення, відшукати способи протидії інформаційній агресії. Вирішення наведених завдань можливе за умови ретельного аналізу конкретних нападів на владу, соціальні інститути, народ загалом. На тлі сьогоднішнього соціального контексту виникла потреба в узагальненні арсеналу засобів інформаційної війни, використаних проти конкретних організацій, установ, інститутів. Таке узагальнення необхідне для вибору й обґрунтування засобів протидії інформаційному агресору, організації адекватної реакції з метою гарантування національної безпеки України. Викладене свідчить про актуальність теми, якій присвячена ця стаття.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ознайомлення з літературою, в якій висвітлюються питання інформаційної війни [1; 3; 7], засвідчило, що теоретичні засади для організації протидії викликам інформаційної війни створені, проте вони не зорієнтовані на діяльність конкретних соціальних інститутів, одним із яких є Національна гвардія України (НГУ).

З огляду на викладене спостереження сформульована мета цієї статті: виявити типи нападів на НГУ в інформаційній війні та обґрунтувати способи протидії їм і шляхи нейтралізації негативного впливу на громадськість.

Виклад основного матеріалу.

Досягнення мети можливе за умови вирішення таких конкретних завдань: уточнення термінів інформаційної агресії та нападу в інформаційній війні; встановлення жанрів і типів месед- жів, що являють собою атаку на НГУ; виявлення когнітивного механізму їх дії на громадськість; обґрунтування стратегій захисту та протидії.

Із численних визначень поняття інформаційної війни ми орієнтуємось на те, що тлумачить її як негативний інформаційний вплив однієї країни на громадян іншої, мета якого - досягнення переваги в різних сферах суспільного життя й діяльності. Інформаційна агресія - ознака, що реалізується в процесі інформаційної війни і проявляється в конкретних інформаційних нападах, атаках. Інформаційну атаку (напад) розуміємо як конкретний захід: виступ в мас-медіа чи Інтернеті з меседжем (найчастіше фальшивим), фейком чи підтасовкою фактів, що має на меті формування в громадськості антиіміджу обраної структури або інституту.

Політичні оглядачі і Президент України відзначали, що Національну гвардію України найчастіше згадують на російському телебаченні, використовуючи всі можливі форми і методи маніпулятивного впливу на свідомість громадян. Проведений нами аналіз текстів (у широкому значенні цього терміна), що подаються в телеефір та мережу Інтернету інформаційними агресорами, повністю підтвердив наведене твердження і дозволив виявити специфіку маніпулятивного впливу.

У інформаційних атаках використано весь арсенал методів: навішування ярликів, фейки, розпускання чуток, підтасовка фактів, висміювання і т. ін. Вибір методів, як виявилось, був різним у різні часові відрізки. Так, до 2015 року найбільш поширеним було приклеювання ярликів, мета якого очевидна: дегуманізація противника. Автори ідей будували свої стратегії, спираючись на когні- тивні механізми сприйняття інформації адресатами: як ярлики обирались такі слова, що збуджували у свідомості громадян негативні уявлення: карателі, мародери, вбивці. Іноді поширювались чутки, націлені на створення негативного іміджу не тільки НГУ, а й самої країни: стверджувалось, що в Україні немає Національної гвардії, там під її назвою діє іноземний легіон. Величезна кількість телеглядачів та користувачів Інтер- нету, які не могли отримати інформацію про справжній хід подій, вірили в небувальщини, якими їх годували. Повною мірою почав реалізовуватись відомий ще за часів Гебельса принцип: чим жахливіша брехня, тим швидше в неї повірять. І в ефір та кіберпростір понісся потік фейків про хлопчика, якого нацгвардійці зробили мішенню для стрільб; про маленьку дівчинку, яку покинули на тілі вбитої матері; про рабів та наділи землі, що нібито обіцяють нац- гвардійцям, про синиць, снігурів і безліч інших жахів. Так реалізовувалась мета демонізації НГУ.

Приблизно в цей же час намітилась ще одна лінія атак з метою створення уявлення про негативний моральний облік військовослужбовців НГУ: вони малювались як представники угруповання, в якому немає справжніх професіоналів, яке займається лише пияцтвом та гульбищами.

Отже, до 2016 року основними цілями інформаційних атак були такі: дегуманізація військовослужбовців НГУ, демонізація їх образів, створення уявлення про їх аморальність та відсутність професіоналізму.

Практично із цього ж часу змінюються технології інформаційних атак. Якщо раніше ворожа пропаганда була розрахована на людей, що не звикли до критичного осмислення подій, легко вірять у небувальщини, причому тим легше, чим більше в них негативу, то тепер виступи в мас-медіа спрямовані на людей, які здатні до аналітичної діяльності. Можна сказати, що ера фільмів жаху змінюється на еру фільмів критичного жанру. Тепер основою фейків і чуток стають аргументи від фактів - реальних або вигаданих. На тлі боротьби України з корупцією у ворожому таборі з'являються меседжі, присвячені саме названій проблемі. Тут уже важко заперечувати, оскільки факти корупції є, про них повідомляють і в українських мас-медійних джерелах, а часто повідомлення йдуть від самих представників влади. З огляду на це фейки і чутки ворожої пропаганди про корупцію в НГУ важче відрізнити від правди, вигадані факти нелегко або і зовсім неможливо перевірити, а інформаційні атаки виконують водночас дві функції: з одного боку, вони створюють образ військового угруповання, в якому попирають Закон і Право, а з іншого - відволікають увагу адресатів від аналогічних проблем у самій країні-агресорі.

Останнім часом російські ЗМІ все більш активно використовують «удавано нейтральний» засіб інформаційних атак. Ніяких коментарів або роз'яснень не пропонується. Тільки факти. Але те, які факти обираються, і в якій послідовності розташовуються, має такий самий вплив на отримувача інформації, як і пряма інформаційна атака.

Наведемо приклад впливу на громадськість сюжету під назвою «На Украине выясняют, как убийца Вороненкова попал в Нацгвардию», розміщеного на одному із сайтів в Ін- тернеті [2]. В самому сюжеті подано тільки фото й відповідний перелік фактів: «Правоохранители выяс

няют, как убийца экс-депутата Госдумы Дениса Вороненкова Павел Паршов попал в ряды национальной гвардии, заявил в эфире телеканала «112 Украина» советник главы МВД Зорян Шкиряк. По его словам, назначена служебная проверка, чтобы «проанализировать» прием Паршова в Нацгвардию. Шкиряк добавил, что тот оказался «никаким бойцом». Ранее в пресс-службе Нацгвардии подтвердили, что Паршов служил в ее рядах, но был уволен из-за невыполнения условий контракта... Как сообщили украинские СМИ, Паршов находился в розыске по обвинению в фиктивной предпринимательской деятельности и легализации полученных преступным путем доходов». І ось один із коментарів, поданих в Інтер- неті, який красномовно свідчить про те, що необхідний вплив відбувся: «Клоуны. Бред какой-то. Да у вас в нац.гвардии одно жулье, которое может только грабить и убивать, беззащитных людей».

Напади на НГУ здійснюються в суперечливих соціальних умовах, що майстерно використовують автори цих нападів. Українці добре обізнані з болісними проблемами в усіх сферах життя, значна частина людей розуміє, що це проблеми розвитку і поступового руху країни вперед, проте в інформаційній війні проблеми стають об'єктом всебічного аналізу, проведеного агресорами з використанням маніпулятивних технологій. На озброєння беруться комунікативні стратегії перебільшення та применшення. Перебільшуються недоліки, а применшуються або зовсім замовчуються позитивні зрушення. Так, про корупцію в НГУ та випадки крадіжок ворожі ЗМІ розповідають більше, ніж це можливо, а про те, що радник посольства США Харгус дав високу оцінку бійцям НГУ в російських повідомленнях навіть не згадали.

Суперечливість умов, у яких здійснюються інформаційні атаки ворожої сторони, пояснюється ще одним важливим фактом. НГУ часто стає об'єктом критики і українських ЗМІ. Факти, оприлюднені в українських мас-медіа, використовують ворожі політтехнологи, проте спосіб їх подавання і аналізу значно відрізняється. В українських повідомленнях дається нещадна критика всіх негативних фактів, помічених журналістами, проте вони не містять фейків, підтасовок, не розпускають чуток. Пересічний український громадянин критику сприймає як звичну річ, а ось для інформаційного агресора це справжня знахідка. Йому не треба витрачати інтелектуальні зусилля, не треба вигадувати, громадськість його не звинуватить у брехні, а вже використати інформацію у своїх цілях він зуміє. До того ж позитивних фактів про діяльність НГУ в українських мас-ме- дійних джерелах подано набагато менше. Неважко уявити фрагмент картини світу, яку створює в своїй уяві пересічний громадянин: негативна інформація про НГУ надходить з усіх джерел - українських і ворожих, натомість позитивна - тільки з українських, причому вкрай скупо. Наведемо думки із цього приводу офіцера НГУ із позивним «Селянин», які він висловив в інтерв'ю ЛІГАБізнесІн- форм.

Что касается нападок на Нац- гвардию, особенно от так называемых «своих»... Я читал интервью Саши «Сафрона» и не считаю, что человек, который позволяет себе так говорить, свой. Я ни на секунду не забываю, ни днем, ни ночью о том, что не только у меня, но и у моих побра- тимов-гвардейцев, есть семьи - жены и дети, которые находятся на пока еще не освобожденных нами территориях.

Понимаю, откуда растут ноги наездов на Нацгвардию. Любая грязь, которая льется, идет из Кремля. А люди, которые, как им кажется, хотят чем-то помочь своей критикой, не понимают, что, говоря что-то против нас, становятся, возможно, неосознанно, бесплатными агентами Москвы [4].

Більш витонченими і старанніше прихованими стали технології впливу. Людина, здатна до критичного осмислення подій, не повірить ні у випадки канібалізму серед українських бійців НГУ, ні в їхню демонічну сутність загалом, проте вона може повірити в байки про функції НГУ та її призначення. національна гвардія інформаційна війна

У такий спосіб агресори намагаються сформувати неповагу громадян до цього військового угруповання.

У такому складному соціальному контексті НГУ доводиться захищати громадський спокій та правопорядок в Україні. Очевидною стає потреба у створенні протидії нападам агресора. Ясно, що необхідно спростовувати фальшиві меседжі ворожої пропаганди, проте цього мало. Безкінечні спростування можуть нагадувати спробу виправдатися, тому вони не є ефективним способом захисту та протидії. На нашу думку, необхідно створити систему заходів у різних напрямах, розглядаючи протидію інформаційним атакам ворожої пропаганди як одну із ключових цілей стратегічних комунікацій [5; 6; 8; 9]. НГУ має зміцнити зв'язки з різними ЗМІ України. По-перше, необхідно більш широко висвітлювати позитивні факти в діяльності НГУ. Саме українські ЗМІ мають переконати громадськість, що НГУ створена для захисту громадського порядку, для підтримання верховенства Закону і Права. НГУ захищає не окремих осіб чи представників влади - вона стоїть на сторожі громадського спокою, стежить за тим, щоб не було протиправних дій ні з якої сторони.

Бажано, щоб на телебаченні створили програми, присвячені діяльності НГУ. У таких програмах доцільно було б показати специфіку функцій НГУ, порівняти їх із функціями аналогічних структур інших країн.

Особливу увагу слід приділити створенню художніх кінофільмів та серіалів про НГУ. Вони мають бути різноманітними, розрахованими на різні цільові аудиторії, проте в будь- якому разі цікавими, захоплюючими. Фільми й серіали, про які йдеться, могли б стати своєрідним підручником життя для молодого покоління; герої таких кінематографічних творів могли б слугувати ідеалом для підлітків і з успіхом заповнили б прогалину, що створилася в Україні, - відсутність ідеальних героїв, на яких хотіла б рівнятися молодь.

Ще один напрямок роботи в системі протидії описаним вище загрозам - створення спеціальних сайтів в соціальних мережах Інтернету. Такі сайти мають бути спрямованими на різні цільові аудиторії, і залежно від специфіки аудиторії моделювати тексти, які б були добре сприйняті адресатами. Жанри таких текстів можуть бути різними: запитання і відповіді, цікаві історії, смішинки, оповідання, кліпи с піснями чи ще щось інше. Головне - вони мають бути у формі, не тільки доступній, а й бажаній для відповідної аудиторії, повідомляти факти про НГУ, висміювати пропаганду ворожих ЗМІ, викривати їхню мані- пулятивну сутність.

Не менш ефективними є й зв'язки НГУ з громадськістю. У цьому напрямі вже сьогодні підрозділами НГУ проводиться активна робота, і завдання полягає в тому, щоб зміцнити ці зв'язки, урізноманітнити форми, спрямувати на різні цільові аудиторії.

Висновки

Аналіз текстів, представлених в Інтернеті, та ворожих ЗМІ засвідчив, що типи нападів на НГУ в інформаційній війні є різноманітними і змінювались із плином часу з 2014 року до сьогодні. Спочатку це були переважно фейки, підтасовки фактів, поширення чуток, цілі яких зводились до дегуманізації та демоні- зації НГУ, створення уявлення про її військовослужбовців як про аморальних осіб. Пізніше більш поширеним засобом маніпулятивного впливу стала підтасовка фактів, поданих в українських ЗМІ, викладення їх у вигідній для агресора послідовності та відповідній інтерпретації. Мета нападів - формування у громадськості неповаги до воїнів НГУ.

Способом протидії викликам інформаційної війни та нейтралізації негативного впливу на свідомість громадян є висвітлення в ЗМІ позитивних фактів у діяльності НГУ, підготовка спеціальних телепередач та програм, а також створення кінофільмів та серіалів, розрахованих на різні цільові аудиторії впливу.

Список використаних джерел

1. Мовна комунікація в діяльності сил охорони правопорядку: Теоретичні засади галузевої комунікації : монографія / за ред. докт. філ. наук, проф. Л. М. Пеле- пейченко. - Харків : АВВ МВС України, 2009. - 272 с.

2. На Украине выясняют, как убийца Вороненкова попал в Нацгвардию [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://ria.ru/world/20170324/1490786330. html.

3. Пелепейченко Л. М. Комунікативна особистість військовослужбовця Національної гвардії України в сучасному соціальному контексті : моногр. / Л. М. Пелепейченко, І. О. Лисичкіна, О. О. Лисич- кіна, О. Г. Михайлова, О. О. Павлова, В. В. Посмітна, С. М. Ревуцька ; за ред. Л. М. Пелепейченко. - Харків : Національна академія НГУ, 2014. - 221 с.

4. «Почему ты еще не на фронте?». Интервью с добровольцем Нацгвардии. 22.01.2015. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://news.liga.net/ interview/politics/4811633- pochemu_ty_eshche_ne_na_fronte_intervyu _s_dobrovoltsem_natsgvardii.htm.

5. Харченко А. «Стратегические коммуникации» или просто «коммуникации»? [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://olekskharchenko.com/2013/ 05/07/strategicheskie-kommunikatsii-ili- prosto-kommunikatsii/.

6. Харченко А. План стратегических коммуникаций [Електронний ресурс] / А. Харченко. - Режим доступу : http://olekskharchenko.com/2013/04Z3 0/pla n-strategicheskih-kommunikatsii/.

7. Arquilla J., Borer D. A. Information Strategy and Warfare / A Guide to Theory and Practice. - New York - London : Rout- letge, 2007. - 48 p.

8. Commander's Handbook for Strategic Communication and Communication Strategy. - Version 3.0. - US Joint Forces Command Joint. Warfighting Center, 2010.232 р.

9. Derina Holtzhausen, Ansgar Zerfass. The Routledge Handbook of Strategic Communication. - New York and London, 2015.

Размещено на Allbest.ru