Размещено на http://www.allbest.ru/

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЮРИДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ (СУДДІВ, АДВОКАТІВ, ПРОКУРОРІВ ТА НОТАРІУСІВ)

Орловська Ірина Григорівна

Київ 2014

АНОТАЦІЯ

Адміністративно-правові засади легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, адвокатів, прокурорів та нотаріусів)

Орловська І.Г. - На правах рукопису

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Київ, 2014.

Дисертацію присвячено адміністративно-правовим засадам легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів). Розглянуто ґенезу легалізації основних юридичних спеціальностей та сформовано визначення поняття легалізації основних юридичних спеціальностей, класифіковано принципи легалізації основних юридичних спеціальностей, а також розкрито адміністративно-правовий статус суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні адміністративно-правових засад легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів).

Розкрито зміст адміністративних процедур призначення суддів вперше, добору та призначення суддів безстроково, призначення прокурорів, легалізації адвокатів та нотаріусів.

Значна увага приділяється міжнародному досвіду визначення адміністративно-правових засад легалізації основних юридичних спеціальностей у Франції, Сполучених Штатах Америки, Польщі та інших.

Обґрунтовано і запропоновано удосконалення законодавства щодо адміністративно-правових засад легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів) шляхом використання соціальних ліфтів для талановитої молоді.

Ключові слова: адвокат, адміністративно-правовий статус, адміністративні процедури, ґенеза, добір, кандидатський іспит, легалізація, нотаріус, основні юридичні спеціальності, соціальний ліфт, спеціалізація, суддя, стажування, повноваження, прокурор, призначення, принципи.

АННОТАЦИЯ

Административно-правовые основы легализации основных юридических специальностей (судей, адвокатов, прокуроров и нотариусов)

Орловская И.Г. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право; финансовое право; информационное право. - Открытый международный университет развития человека «Украина», Киев, 2014.

Диссертация посвящена административно-правовым основам легализации основных юридических специальностей (судей, прокуроров, адвокатов и нотариусов). Рассмотрены генезис легализации основных юридических специальностей и сформулировано определение понятия легализации основных юридических специальностей, классифицированы принципы легализации основных юридических специальностей, а также раскрыт административно-правовой статус судей, прокуроров, адвокатов и нотариусов. В диссертации приведены теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая заключается в определении административно-правовых основ легализации основных юридических специальностей (судей, прокуроров, адвокатов и нотариусов).

Указывается, что органы публичного администрирования с помощью дополнительных процедур осуществляют легализацию занятия юриста определенным видом юридической деятельности, а также проводит контроль в их деятельности.

Принципы легализации основных юридических специальностей по своей природе носят административный характер - это система основополагающих принципов, идей, основ, которые являются исходными положениями, регулирующими реализацию гражданами их прав на узкую сферу профессионально-трудовой деятельности юриста с четко определенными полномочиями и нормальное функционирование гражданского общества и государства.

Раскрыто содержание административных процедур назначения судей впервые, отбора и назначения судей бессрочно, назначение прокуроров, легализации адвокатов и нотариусов.

Отбор в органы прокуратуры определяется как совокупность процедур по установлению пригодности кандидатов-юристов на должность прокурора, следователя прокуратуры и выбора среди кандидатов тех, которые являются подходящими для выполнения задач и функций, возложенных на прокуратуру государством. Выделяется два этапа отбора в органы прокуратуры: подбор кандидатов на должность и отбор.

Значительное внимание уделяется международному опыту определения административно-правовых основ легализации основных юридических специальностей во Франции, Соединенных Штатах Америки, Польши и других. Установлено, что по законодательству Эстонии, нотариус - это носитель публично-правовых функций, независимая должностное лицо, которому государством делегированы задачи по обеспечению безопасности правоотношений и предотвращения правовых споров. В Швейцарии судьи избираются населением или кантональных советом на различные сроки (от 3 до 8 лет), а в некоторых кантонах судьи низших судов назначаются вышестоящими судебными инстанциями.

Аргументировано, что основными приоритетами является разграничение политических и административных должностей и профессионализация всех юридических специальностей.

Обоснованно и предложено усовершенствование законодательства касательно административно-правовых основ легализации основных юридических специальностей (судей, прокуроров, адвокатов и нотариусов) путем использования социальных лифтов для талантливой молодежи.

Сделан вывод, что замещение должностей помощников прокуроров должно осуществляться по открытому конкурсу из числа гражданских юристов с высшим образованием, которые по своим профессиональным, деловым, патриотическим и моральным качествам отвечают высокому званию работника прокуратуры. Должности прокуроров комплектуются из числа помощников прокуроров по открытому конкурсу;

Предлагается, что адвокатом и нотариусом может стать любой юрист с высшим образованием, который отвечает квалификационным условиях данных специальностей, и формально сдал тесты. Любое квотирование количества нотариусов и адвокатов не допускается, также должно быть отменено обязательное стажировка как основное квалификационное требование.

Ключевые слова: адвокат, административно-правовой статус, административные процедуры, добор, кандидатский экзамен, легализация, нотариус, основные юридические специальности, социальный лифт, судья, стажировки, прокурор, назначения.

Annotation

Administrative and legal principles legalization basic legal professions (judges, advocates, prosecutors and notaries)

Orlovska I. - The manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Sciences in specialty 12.00.07 - administrative law and procedure; finance law; information law. - Open International University of Human Development "Ukraine" Kyiv, 2014.

The thesis is devoted to administrative and legal bases legalization basic legal professions (judges, prosecutors, advocates and notaries). Considered genesis legalization basic legal professions and formed the definition of legalization basic legal professions classified legalization basic principles of legal professions, and disclosed administrative and legal status of judges, prosecutors, advocates and notaries. The thesis presented theoretical generalization and new solution of a scientific problem that appears in the definition of administrative law principles legalization basic legal professions (judges, prosecutors, advocates and notaries).

The content of administrative procedures for the appointment of judges for the first time, the selection and appointment of judges for permanent appointment of prosecutors, advocates and notaries legalization.

Much attention is given to international experience definition of administrative law principles legalization main legal professions in France, the United States, Poland and others.

Proved and proposed improvement of administrative and legal framework legalization basic legal professions (judges, prosecutors, lawyers and notaries) by using social elevators for talented youth.

Keywords: attorney, administrative and legal status, administrative procedures, recruitment, candidate exam, legalization, notary, basic legal profession, social elevator, judge, internships, prosecutor, the appointment.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна»

Науковий керівник кандидат юридичних наук Сенченко Людмила Василівна, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права

Офіційні опоненти

доктор юридичних наук, доцент Мосьондз Сергій Олександрович, Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань», проректор з навчальної та наукової роботи;

кандидат юридичних наук Дрозд Олексій Юрійович, Національна академія внутрішніх справ, доцент кафедри адміністративної діяльності

Захист відбудеться на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.139.01 у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна» за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

Учений секретар спеціалізованої вченої ради С.О. Короєд

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

легалізація адвокат нотаріус адміністративний

Актуальність теми. Україна знаходься на порозі значних змін, які випливають із необхідності впровадження стандартів Європейського Союзу. В цьому напрямку первинним завданням є створення сприятливого правового поля для супроводу реформ у різних сферах суспільного життя (політичних, економічних, соціальних, екологічних тощо), що неможливо здійснити без повноцінного демократичного правового режиму. Такий режим забезпечується не в якісь безособовій формі, а через еліту вітчизняної юриспруденції - суддів, прокурорів, адвокатів, нотаріусів та ін. Саме їх високий професійний, патріотичний, діловий та моральний рівень є запорукою усіх інших вихідних умов забезпечення Європейських стандартів громадянам України. І навпаки, прорахунки у цій сфері можуть стати провалом зусиль Єврореформаторів в інших галузях суспільного життя.

Актуальність дослідження ще більше посилюється тим, що в Україні не працює соціальний ліфт. Молоді, освідченні, патріотично налаштовані фахівці-юристи рівно мають можливість стати елітою юриспруденції. Кумівство, хабарництво, «хороші посади тільки для своїх» стали практичною основою формування кадрової політики заміщення суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів. Зрозуміло, що з таким станом речей миритися в країні-учасниці ЄС ніхто не буде.

Зазначена вище інформація підтверджується результатами власного соціологічного опитування громадян: так 82 % опитаних осіб переконані, що зазначені юридичні спеціальності перетворюються у закриту професійну групу, до якої неможливо потрапити без грошей та зв'язків (Додаток А до дисертації). Такий стан речей є не припустимим.

Представлені тут державні інституції споріднені за специфікою своєї організації та діяльності, функціонально доповнюють одна одну, взаємодіють у єдиному, визначеному законом процесуальному просторі. Серед спільних завдань, зрозуміло в межах компетенції, є забезпечення прав і свобод людини та громадянина, протидія злочинності.

Всі види соціально-правових явищ отримують нормативно-визначену форму, межі офіційного здійснення та функціонування завдяки їх правовому врегулюванню нормами чинного національного законодавства. Не є виключенням і здійснення судочинства, прокурорська, адвокатська та нотаріальна діяльності.

У цій системі вагоме місце належить адміністративно-правовому регулюванню, оскільки в нормах адміністративного права розкриваються і деталізуються основоположні засади Конституції України й інших джерел конституційного права щодо легалізації основних юридичних професій.

Адміністративно-правове регулювання організації діяльності суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів вимагає подальшого розвитку та вдосконалення щодо забезпечення сприяння охороні прав і законних інтересів усіх фізичних і юридичних осіб, сприяння здійснення правосуддя, дотримання і зміцнення законності, виховання громадян у дусі точного і неухильного виконання законів, поваги до прав, свобод, честі та гідності особи.

Теоретичною основою дослідження стали роботи українських вчених-адміністративістів із вивчення різних аспектів адміністративно-правових засад легалізації основних юридичних спеціальностей, зокрема В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, В.С. Балуха, Ю.П. Битяка, А.І. Берлача, В.М. Бевзенка, І.Л. Бородіна, А.М. Бірюкова, В.В. Галунька, Ю.Г.Дем'янчука, О.О. Дрозда, А.С. Ємельянова, Р.А. Калюжного, А.Т. Комзюка, В.Т. Комзюка, Т.О. Коломоєць, В.В. Комарова, В.Й. Косенка, М.Й. Курочки, Є.Б. Кубка, П.М. Каркача, Л.В. Сенченко, Л.К. Радзієвської, В.Т. Маляренка, С.О. Мосьондза, В.І. Олефіра, О.О. Онищука, Н.В. Безсмертної, С.Г. Пасечніка, В.П. Пєткова, С.В. П'яткова, Ю.С. Шемшученка, С.Я. Фурси, Є.І. Фурси та ін.

Проте дані вчені розкрили лише окремі аспекти адміністративно-правових засад легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів), тому існує необхідність здійснити комплексний аналіз в цій сфері.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на тему: «Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин» (номер державної реєстрації 0107U008696). Тема дослідження відповідає Пріоритетним напрямам розвитку правової науки на 2011-2015 роки, затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 № 14, та перспективним напрямам кандидатських та докторських дисертацій за юридичними спеціальностями, Перелік яких затверджено рішенням Президії Національної академії правових наук України від 18.10.2013 № 86/11.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і досягнень адміністративно-правової науки, узагальнення юридичної практики визначити концептуальні положення наукової проблеми легалізації основних юридичних спеціальностей, а саме: суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів.

Для досягнення цієї мети дисертантом було визначено такі задачі:

- з'ясувати ґенезу легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів);

- сформулювати адміністративно-правовий статус суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів;

- виявити принципи легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів);

- розкрити адміністративні процедури призначення суддів вперше;

- сформулювати адміністративні процедури добору та призначення суддів;

- розкрити адміністративні процедури призначення прокурорів;

- з'ясувати адміністративні процедури легалізації адвокатів;

- сформулювати адміністративні процедури легалізації нотаріусів;

- виявити передовий зарубіжний досвід адміністративно-правових засад легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів);

- сформулювати пропозиції щодо удосконалення законодавства України у сфері легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів).

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час здійснення публічною адміністрацією легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів).

Предмет дослідження - адміністративно-правові засади легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів).

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання юридичної дійсності. Зазначені методи використовувались комплексно, що дало можливість проаналізувати зазначену проблематику в єдності її соціальної сутності та юридичної форми.

У ході дослідження використовувалися загальнофілософські, загальнонаукові, логічні та спеціально-юридичні методи наукового пізнання. Діалектичний метод дозволив сформулювати поняття та принципи легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів) (підрозділи 1.1, 1.3).

Системно-структурний метод, сутність якого полягала в комплексному дослідженні принципів легалізації основних юридичних спеціальностей як єдиного цілісного комплексного утворення з узгодженням усіх його елементів і частин широко використовувався у другому розділі дисертації (підрозділи 2.1-2.5).

Функціональний метод був застосований під час дослідження адміністративно-правового статусу суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів і принципів легалізації основних юридичних спеціальностей.

Методи аналізу та синтезу дозволили розкрити принципи легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів) (підрозділ 1.3), а також за допомогою методу аналізу з'ясувати адміністративні процедури легалізації основних юридичних спеціальностей (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). На основі дедуктивного методу розроблено напрямки удосконалення законодавства у цій сфері та принципи легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів) (підрозділ 3.2). Під час дослідження ґенези та дослідження адміністративно-правового статусу основних юридичних спеціальностей, широкого використання набув метод індукції, який вирисовувався у всіх розділах дисертації, та став головним при аналізі адміністративних процедур (підрозділ 2.1-2.5) та формулюванні пропозицій щодо вдосконалення законодавства (підрозділ 3.2). За допомогою методу тлумачення чинного законодавства було з'ясовано адміністративні процедури легалізації основних юридичних спеціальностей (підрозділ 2.1-2.5)

Провідне місце серед сукупності спеціально-юридичних методів мав формально-догматичний - сутність якого полягала в дослідженні чинного законодавства у «чистому вигляді», він використовувався у всіх розділах дисертації; метод порівняльного правознавства та порівняльний метод забезпечили аналіз передового зарубіжного досвіду (підрозділ 3.1).

На основі методів правового експерименту та правового прогнозування розроблені напрямки законодавчого вдосконалення легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів) (підрозділ 3.2).

Емпіричну базу дослідження склали положення Конституції України, міжнародних договорів, законів і постанов Верховної Ради України, Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, розпоряджень центральних органів державної влади, нормативних актів самоврядних органів та інших центральних органів виконавчої влади, а також вивчення й узагальнення правозастосовної практики. У формулюванні висновків і пропозицій дисертант ґрунтувалася на загальнотеоретичних наукових працях, розробках фахівців в галузі адміністративного права, а також загальної теорії держави і права, конституційного, цивільного та інших галузей права.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є вагомим в Україні дослідженням, яке присвячене аналізу адміністративно-правових засад легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів). Наукову новизну дослідження характеризує ряд положень та висновків, запропонованих особисто дисертантом:

_ уперше в результаті аналізу ґенези основних юридичних спеціальностей виявлено, що легалізація суддів, прокурорів, адвокатів, нотаріусів - це сукупність форм, засобів та адміністративних процедур діяльності суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюються на основі спеціальних принципів адміністративного права і публічного управління з метою забезпечення вітчизняного суспільства висококваліфікованими, патріотично налаштованими та високоморальними юристами із спеціальним правовим статусом, які безпосередньо втілюють в життя правовий режим держави;

_ вперше сформовано поняття адміністративно-правового статусу основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів), як сукупності встановлених та закріплених законами та іншими нормативно-правовими актами обов'язків та необхідних для їх виконання прав вузько спеціалізованими юристами, наділеними публічними повноваженнями, що гарантують фізичним і юридичним особам справедливе і гуманне судочинство, державне обвинувачення, захист прав і законних інтересів, які здійснюють основний об'єм юридичної роботи в процесі здійснення судочинства, виконавчо-розпорядчої діяльності та надання адміністративних (адвокатських і нотаріальних) послуг;

_ удосконалено зміст принципів легалізації основних юридичних спеціальностей, як різновиду принципів адміністративного права та публічного управління, які є вихідними, основоположними засадами організації доступу до основних правничих спеціальностей щодо реалізації юристами спеціальних активних прав на призначення чи обрання суддею, прокурором, адвокатом і нотаріусом з метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян, нормального функціонування громадянського суспільства та держави;

_ отримало подальшого розвитку розуміння адміністративної процедури призначення судді вперше, як сукупності законодавчо встановлених послідовно здійснюваних публічною адміністрацією дій, що складаються із стадій та етапів щодо відбору кандидатів із фахівців з вищою юридичною освітою, прийому і перевірки у них документів, формування адміністративної справи кандидата на посаду, проведення кваліфікаційного іспиту, розгляду та вирішення адміністративної справи по суті щодо прийняття рішення Президентом України про призначення на посади суддів вперше і його звернення до виконання;

_ удосконалено адміністративну процедуру добору та призначення суддів безстроково, як сукупність адміністративних дій, етапів та стадій спеціальної публічної адміністрації (насамперед Вищої кваліфікаційної комісії суддів України), яка здійснюється шляхом добору кандидатів із складу суддів, п'ятирічний термін перебування яких на посаді вперше закінчився, в залежності від набутих ними теоретичних і практичних знань та практично показаних позитивних моральних якостей з метою рекомендації Верховній Раді України призначити суддею безстроково;

_ отримав подальшого розвитку зміст легалізації прокурорів, як визначений законодавством України прядок, дій, стадій та етапів органів публічної адміністрації, що здійснюють легалізацію прокурорів, спрямованих на задоволення прав та законних інтересів громадян України шляхом здійснення управлінського організуючого впливу на суспільні відносини;

_ отримав подальшого розвитку зміст легалізації адвокатської діяльності, як сукупності адміністративних дій, етапів та стадій органів адвокатського самоврядування щодо перевірки формальних вимог та ділових якостей юриста щодо спроможності кандидата здійснювати адвокатську діяльність з метою юридичного захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб;

_ удосконалено адміністративну процедуру легалізації нотаріусів, як врегульовану адміністративно-правовими нормами сукупність послідовних та взаємопов'язаних між собою дій, стадій та етапів щодо адміністративно-правових засад легалізації нотаріусів та виявляється у встановлених законодавством про нотаріат правових формах, необхідних для нормального функціонування громадянського суспільства та держави;

_ отримало подальшого розвитку розуміння передового досвіду зарубіжних країн щодо легалізації основних юридичних спеціальностей в аспекті того, що публічна влада поряд із законодавчим регулюванням усе більше адміністративно втручається в процес призначення (виборів) суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів, що здійснюється як позитивними, так і негативними засобами; усе це приводить до досить ретельного розроблення адміністративних процедур у цій сфері щодо відбору із осіб із вищою юридичною освітою найбільш професійно підготовлений та морально стійних фахівців;

- вперше обґрунтована принципово нова концепція легалізації основних юридичних спеціальностей на засадах соціального ліфту для талановитих молодих юристів, яка полягає в тому, що: по-перше, кожен, хто виконав формальні вимоги може стати адвокатом чи нотаріусом без обмеження кількості; по-друге, заміщення вакантних посад суддів і прокурорів має здійснюватися виключно на демократичних началах виборності й заміщення усіх посад через конкурс.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, отримані здобувачем, можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів);

- у правотворчості - в результаті проведеного дослідження сформульовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в сфері легалізації основних юридичних спеціальностей, зокрема призначення суддів безстроково (Додаток Б до дисертації);

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить при застосуванні легалізації основних юридичних спеціальностей покращити ефективність практичної діяльності органів публічної адміністрації і місцевого самоврядування, а також окремих громадян з метою доступу до відповідних спеціальностей (Акт впровадження Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві від 01.04.2014);

- у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять з дисциплін «Адміністративне право», «Державна служба», «Організація судових та правоохоронних органів», «Адвокатура України», «Нотаріат України», при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників, курсів лекцій (Акт впровадження у навчальний процес Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» від 22.09.2014).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», де була виконана дисертація, та висвітлювалися у ході роботи двох міжнародних науково-практичних конференцій: «Актуальні проблеми правознавства: збірник наукових праць» (Київ, 2013), «Актуальні проблеми правознавства: збірник наукових праць» (Херсон, 2013).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у восьми публікаціях, серед яких: п'ять наукових статей опубліковано у наукових фахових виданнях України, одна стаття - в іноземному виданні, три тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, 3 розділів, що містять 10 підрозділів і висновків. Повний обсяг дисертації складає 181 сторінок. Робота містить також список використаних джерел із 195 найменувань і додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими планами, визначається мета і завдання роботи, основні методи дослідження, його об'єкт і предмет, викладається наукова новизна одержаних результатів, визначається практичне значення результатів роботи та їх апробація, особистий внесок автора роботи та її публікації.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів)» містить три підрозділи, в яких досліджено ґенезу поняття легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів), встановлено адміністративно-правовий статус суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів та виявлені принципи легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів).

У підрозділі 1.1 «Ґенеза поняття легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів)» на основі аналізу історичних подій та фактів було визначено, як легалізовувалися суддя, прокурор, адвокат та нотаріус (або їх попередники) в Стародавній Греції і Римі, Київській Русі та Литовській державі, Середньовіччі та в XVIII-XIX століттях в Європі, Російській імперії та при входженні українських земель до складу радянського союзу.

Виявлені історичні дані свідчать, що виникнення інституту прокурорів в Україні сягає XVI століття, коли у складі Луцького трибуналу депутати щорічно обирали прокурора. В період козацької доби (XVII століття) в трибуналі разом із гетьманом, генеральним писарем, генеральним возним, генеральними суддями та іншими вищими чинами засідав і прокурор. Далі XVIIІ століття царський режим заснував державний орган для здійснення нагляду за дотриманням законної діяльності центральних і місцевих органів державної влади, модель якого була запозичена з Франції, хоча вона була втілена в життя із елементами східного деспотизму. В УНР функціонували суди і органи прокурорського нагляду «прокураторія». За часів радянського режиму інститут прокуратури був започаткований при наркоматі юстиції, потім функціонував у складі верховного суду, однак найбільший свій репресивний характер радянська прокуратура показала в статусі відособленої від інших органів влади системи, яка була підпорядкована виключно інтересам партійної верхівки.

Підрозділ 1.2 «Адміністративно-правовий статус суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів» присвячений визначенню статусу кожної окремо юридичної спеціальності та їх адміністративно-правового статусу загалом.

Визначено, що адміністративно-правовий статус адвоката - це сукупність законодавчо встановлених прав та обов'язків юристів, що мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю з метою захисту прав і свобод людини і громадянина та законного інтересу юридичних осіб шляхом представлення інтересів перед державою. Адміністративно-правовий статус нотаріуса - це сукупність законодавчо визначених прав та обов'язків з відповідним обсягом та характером правосуб'єктності та з метою сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Таким чином, здобувач доводить, що характерними рисами адміністративно-правового статусу суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів: є складова загального юридичного статусу; відображає його публічне становище у суспільстві; адміністративно-правовий статус визначається в межах: правосуб'єктність, права, свободи, обов'язки, відповідальність; правовий статус суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів регулюється спеціальними законами; наявність спеціальних завдань та повноважень закріплених за суддями, прокурорами, адвокатами та нотаріусами; особливий порядок надання адміністративно-правового статусу закріплений в базовому законодавстві.

Підрозділ 1.3 «Принципи легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів)» присвячений розкриттю принципів легалізації основних юридичних спеціальностей.

Виявлено, що характерними рисами принципів легалізації основних юридичних спеціальностей є: 1) вони формуються з метою забезпечення прав і свобод громадянина на доступ до основних юридичних спеціальностей; 2) установлюють керівні засади-настанови, що визначають найважливіші правила, за якими здійснюється та організується добір кандидатів на посади судді, прокурора, адвоката чи нотаріуса; 3) характеризуються прогресивністю, засвідчують ідеальні для умов сучасності основоположні засади легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів), проте є реально досяжними для громадян України.

Дисертант виявив, що спеціальні принципи окремих інститутів адміністративного права, таких, як судочинство, прокуратура, адвокатура та нотаріат у своїй сукупності дають можливість сформулювати узагальнюючі спеціальні принципи легалізації основних юридичних спеціальностей, а саме: 1) принцип служіння народові України; 2) принцип відкритості і гласності у проведенні органами публічного адміністрування доступу до основних юридичних спеціальностей; 3) принцип професіоналізму та компетентності у здійсненні професійної юридичної діяльності; 4) принцип об'єктивності та неупередженості під час здійснення процедур легалізації основних юридичних спеціальностей органами державної влади; 5) принцип змагальності серед однорідних суб'єктів права на легалізацію основних юридичних спеціальностей; 6) принцип ефективності та неформальності проведених процедур легалізації основних юридичних спеціальностей органами державної влади; 7) принцип конкурсного відбору; 8) принцип оперативності.

Розділ 2 «Адміністративні процедури легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів)» складається з п'яти підрозділів і присвячений розкриттю його складових елементів.

Підрозділ 2.1 «Адміністративна процедура призначення суддів вперше» присвячений дослідженню змісту та розуміння поняття адміністративної процедури призначення суддів вперше.

До визначальних ознак, які характеризують зміст адміністративної процедури призначення судді вперше, здобувачем віднесено: 1) публічний характер та особливий суб'єктний склад; 2) нормативний характер; 3) індивідуальний характер; 4) безспірний характер; 5) стадійний характер; 6) особлива спрямованість; 7) адміністративна процедура призначення суддею вперше завершується прийняттям рішення Президента України про призначення суддею вперше, що є обов'язковим для виконання.

Спеціальна підготовка під час складання кваліфікаційного іспиту покликана забезпечити належний рівень знань, умінь та практичних навичок кандидатів на посаду судді для належного виконання ними своїх посадових обов'язків судді. Адже лише фаховий і належним чином підготовлений суддя здатний виконувати складні та різноманітні обов'язки судді, забезпечуючи принцип професіоналізму суддів. Тому Програма зазначеного іспиту складається із анонімного тестування та вирішення модельних судових справ.

У підрозділі 2.2 «Адміністративні процедури добору та призначення суддів безстроково» зазначено, що адміністративні процедури добору та призначення суддів безстроково характеризуються такими рисами:

1) призначення суддів безстроково є складовою механізму легалізації суддів;

2) адміністративна процедура - це сукупність етапів, стадій і дій органів публічної адміністрації щодо легалізації суддів;

3) адміністративна процедура має бути чітко прописана в законах та нормативно-правових актах;

4) адміністративно-процедурні норми використовуються як норми матеріального права, необхідні для кваліфікованого та об'єктивного відбору кандидатів на посади суддів безстроково;

5) адміністративні норми у сфері призначення суддів безстроково та легалізації суддів загалом приймаються синхронно (в єдиних нормативно-правових актах): перші мають матеріальний характер, а другі передбачають зовнішній процес їх впровадження.

Здобувачем зазначено, що адміністративна процедура добору та призначення суддів безстроково - це свого роду переатестація на відповідність кандидатів, що здійснюється шляхом їх добору в залежності від отриманих теоретичних і практичних якостей, набутих протягом першого строку призначення суддею для реального забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

Підрозділ 2.3 «Адміністративна процедура призначення прокурорів» присвячено дослідженню адміністративних процедур призначення прокурорів, що формується в період отримання відповідної спеціальності та розвивається в процесі проходження ним служби завдяки заходам, передбаченим в законодавстві України: стажуванню, підготовці, перепідготовці, атестації тощо.

Визначено, що важливим критерієм відбору працівників в органи прокуратури є психологічний відбір, що характеризується наявністю у кандидата відповідного рівня розвитку професійних якостей, придатного для ефективного здійснення професійної діяльності в органах прокуратури України.

Дисертантом доведено, що для забезпечення кваліфікованого підбору працівників органів прокуратури необхідний індивідуальний підхід до кожного кандидата, який має відповідати не лише встановленим законодавством вимогам, але й наявними відповідними особистісними характеристиками.

У підрозділі 2.4 «Адміністративні процедури легалізації адвокатів» обґрунтовано, що у процесі легалізації адвокатів можна виділити такі стадії: 1) перевірка кандидатського мінімуму особи, що бажає отримати посвідчення адвоката; 2) перевірка теоретичних знань і навичок кандидата; 3) перевірка практичного досвіду кандидата; 4) складання присяги адвоката України.

На стадії перевірки теоретичних знань і навичок кандидата особа, яку допустили до кваліфікаційного іспиту, яка виявила бажання стати адвокатом, здійснюється виявлення теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також виявлення рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону. Таким чином, особа проходить атестування, що відбувається у два етапи: етап здачі кваліфікаційного письмового іспиту; етап здачі кваліфікаційного усного іспиту.

З точки зору адміністративних процедур легалізації адвокатів, кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, що відповідає встановленим законодавством України вимогам і виявила бажання бути рекомендованою для отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Дисертантом встановлено, що список вимог для набуття статусу адвокатів в Україні є жорстким. З однієї сторони, це є додатковим стимулом для отримання професійних навичок і знань, трудового стажу, а з іншої значні фінансові затрати та свояцтво стають перешкодою в доступі до професійної адвокатської діяльності висококваліфікованим особам.

У підрозділі 2.5 «Адміністративні процедури легалізації нотаріусів» обґрунтовано, що у процесі легалізації нотаріусів кандидати, що бажають отримати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю мають скласти кваліфікаційний іспит шляхом електронного анонімного тестування із теоретичної та практичної частин, що проводиться одночасно для всіх осіб, які беруть участь у складанні кваліфікаційного іспиту; зазначене тестування є об'єктивним, адже унеможливлює суб'єктивний вплив членів кваліфікаційних комісій на осіб, що складають іспит.

Приватний нотаріус може здійснювати нотаріальну діяльність лише за наявності акта про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано незаконним акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

Дотримання вимог до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності проводяться уповноваженими працівниками управлінь юстиції: а) при реєстрації приватної нотаріальної діяльності; б) у разі зміни адреси розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

Доведено, що страхування цивільно-правової відповідальності, реєстрація приватної нотаріальної діяльності та сертифікація робочого місця - це законодавчо визначені складові легалізації нотаріуса, які за своєю юридичною природою є адміністративними.

Розділ 3 «Напрямки вдосконалення адміністративно-правових засад легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів)» складається з двох підрозділів, у яких висвітлюється зарубіжний досвід адміністративно-правових засад легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів), аналізуються можливості удосконалення законодавства щодо легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів).

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід адміністративно-правових засад легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів)» доводиться, що у більшості країн застосовується такий принцип наділення суддів повноваженнями, як їх призначення. Метод виборів застосовується в небагатьох країнах, наприклад, у Швейцарії судді обираються населенням або кантональною радою на різні строки (від 3 до 8 років), а в деяких кантонах судді нижчих судів призначаються вищестоящими судовими інстанціями.

Дисертантом наголошено, що у Сполучених Штатах прокуратура, за винятком федеральної системи, організована на місцевому рівні; прокурори обираються або призначаються часто на основі політичних уподобань.

Визначено, що прокуратором в Польщі може бути призначена особа, що: 1) має польське громадянство та користується всіма цивільними і громадянськими правами; 2) має бездоганну репутацію; 3) закінчила вищу правничу освіту в Польщі і отримала титул магістра або закордонний аналог, який визнається в Польщі; 4) здатна за станом здоров'я виконувати обов'язки прокуратора; 5) має 26 років; 6) склала прокураторський або суддівський екзамен; 7) працювала як помічник прокуратора або судді як мінімум рік або провела у військових організаційних підрозділах прокуратури період служби, передбачений у приписах про військову службу професійних військових.

Здобувачем встановлено, що в Словакії, діє виключно державний нотаріат, та нотаріус має державно-правовий статус, хоча згідно законодавства вчиняє дії від власного імені на власну відповідальність.

Дисертант серед важливих моментів у процесі легалізації адвокатів виділяє вступний іспит. Наприклад, проходження стажування у Польщі полягає у перевірці знань кандидата в аплікати в області: матеріального i процесуального кримінального права, матеріального i процесуального правопорушення, кримінального казначейського (податкового) права, матеріального і процесуального цивільного права, сімейного та опікунського права, господарського права, товариств комерційного права, трудового права i права соціальних страхувань, матеріального і процесуального адміністративного права, судово-адміністративного процесу, права Європейського Союзу, конституційного права і права про устрій судів і прокуратур, самоврядування адвокатів і самоврядування юристів та інших органів юридичного захисту, що діють в Польщі.

У підрозділі 3.2 «Удосконалення законодавства України у сфері легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів)» зазначено, що для нашого суспільства необхідним є проведення реформування у легалізації основних юридичних спеціальностей для того, щоб зупинити витік кращих «мізків» за кордон із числа патріотично налаштованих та високопрофесійних фахівців із вищою юридичною освітою.

На основі проаналізованого дисертантом міжнародного досвіду зроблено висновок, що необхідно проводити профорієнтаційну роботу із випускниками вищих навчальних закладів юридичних факультетів, спрямовану на вибір професії, яка найбільш відповідає бажанням та здібностям особи, а також потребам певної організації, що забезпечить доступ до відповідної юридичної діяльності найбільш інтелектуально і професійно підготовлених, розумних і сильних духом людей.

Крім того, здобувачем запропоновано конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства щодо відбору і призначення суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів, а саме: 1) усі кваліфікаційні іспити здавати за допомогою комп'ютерного тестування; 2) скасування квот та обов'язкового стажування для нотаріусів; 3) повне декларування доходів та витрат усіх суб'єктів добору; 4) створення дієвого кадрового резерву при усіх органах державної влади для залучення до державної служби кращих випускників ВНЗ; 5) рівна можливість працевлаштування у органи прокуратури випускників усіх ВНЗ, незалежно від форми власності.

ВИСНОВКИ

Відповідно до мети та завдань дисертаційного дослідження, на основі здійснення аналізу теорії права, теорії адміністративного права, національного, міжнародного і зарубіжного законодавства, новітніх досягнень адміністративно-правової науки й узагальнення юридичної практики, автором наведено теоретичне узагальнення й нове розв'язання наукового завдання щодо вдосконалення адміністративно-правових засад легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів та нотаріусів) та запропоновано ряд висновків і пропозицій Основні з них такі:

1. Розкрито ґенезу легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів), зокрема визначено, що зародження первинних функцій прокуратури відноситься до часів Стародавнього Риму, коли за правління імператора Августа важливого значення набула діяльність прокураторів, які ним і призначалися. Однак прокуратура у сучасному розмінні зародилася вперше у Франції, коли король серед кращих юристів вибирав собі повірених, які ділилися на королівських прокурорів і королівських адвокатів, усних захисників перед судом.

2. Визначено, що адміністративно-правовий статус судді - це сукупність визначених процесуальним законодавством обов'язків та прав з метою справедливого, гуманного та законного вирішення справ для встановлення права, відновлення порушеного права, винесення покарання для злочинців та осіб, що скоїли адміністративне правопорушення. Адміністративно-правовий статус прокурора - це сукупність встановлених та закріплених законами та іншими нормативно-правовими актами обов'язків та необхідних для їх виконання прав з метою підтримання державного обвинувачення в суді; представництва інтересів громадянина або держави в суді; нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

3. Доведено, що принципи легалізації основних юридичних спеціальностей (суддів, прокурорів, адвокатів і нотаріусів) за своєю природою носять адміністративний характер - це система основоположних засад, ідей, основ, що є вихідними положеннями, які регулюють реалізацію громадянами їх прав, на вузьку сферу професійно-трудової діяльності юриста з чітко визначеними повноваженнями та нормальне функціонування громадянського суспільства і держави.

4. Зроблено висновок, що адміністративна процедура призначення судді вперше носить публічний, нормативний, індивідуальний, стадійний характер характеризується особливим суб'єктним складом, мета якого полягає в оновленні та заміщенні кадрового складу суддівського корпусу шляхом забезпечення реалізації прав або обов'язків певного суб'єкту правовідносин у сфері публічного управління.

5. Доведено, що адміністративна процедура добору та призначення суддів безстроково характеризуються визначеними рисами: є складовою механізму легалізації суддів безстроково із числа суддів, п'ятирічний термін перебування яких на посаді вперше закінчився; складається із послідовних дій, стадій та етапів, які чітко прописаною законодавчо, тим самим, визначається специфічними адміністративно-процедурними нормами.

6. Доведено, що адміністративні процедури призначення прокурорів - це визначений законодавством України прядок дій, стадій та етапів органів публічної адміністрації, що здійснюють легалізацію прокурорів, спрямованих на задоволення прав та законних інтересів громадян України шляхом здійснення управлінського організуючого впливу на суспільні відносини.

7. Доведено, що адміністративна процедура легалізації адвокатів - це встановлений законодавством України правила, порядок та умови здійснення процесуальних стадій, етапів та дій щодо розгляду, розв'язання та вирішення адміністративної справи щодо отримання свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, яка здійснюється через 4 стадії, які включають в себе 6 етапів.

8. Зроблено висновок, що адміністративно-правовий статус нотаріуса є складовою загального юридичного статусу юриста, відображає його публічне становище у суспільстві; складається з встановлених законодавством України обов'язків та прав. Виявлено, що основними публічними обов'язками нотаріуса є вимоги: здійснювати свої професійні обов'язки у суворій відповідності до законодавства та присяги; сприяти фізичним і юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству; надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу контролюючих органів.

9. Виявлено, що передовий досвід у сфері легалізації основних юридичних спеціальностей характеризується наступними особливостями: в Романо-Германській правовій сім'ї судді, в основному, призначаються у відповідності до певної визначеної законодавством процедури органами суддівського самоврядування; в Англосаксонській - обираються населенням, при цьому незалежно від країни кандидати мають мати належну репутацію, диплом про повну юридичну освіту, пройти певну перепідготовку (стажування) та скласти кваліфікаційний іспит; в залежності від правового статусу різняться адміністративні процедури призначення прокурорів в країнах, в яких прокуратура входить до складу суддів, шлях до посади лежить через обов'язкову службу у суді на нижчих посадах, а в тих країнах, де прокуратура є незалежним органом, призначення прокурорів здійснюється із числа помічників прокурорів; у більшості розвинених країн легалізація адвокатів і нотаріусів здійснюється органами професійного самоврядування без втручання державної адміністрації.