Адміністративно-правове забезпечення діяльності господарських судів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональна Академії управління персоналом

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Адміністративно-правове забезпечення діяльності господарських судів в Україні

Остапенко Олег Миколайович

Київ - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі права Сумського державного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент

Бондар Сергій Олександрович,

Сумський державний університет,

доцент кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент

Миронюк Роман Вікторович,

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС;

кандидат юридичних наук

Короєд Сергій Олександрович,

Відкритий міжнародний університет

розвитку людини «Україна»,

доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права.

Захист відбудеться «29» січня 2015 року о «10» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 Міжрегіональної Академії управління персоналом за адресою: 403039, м Київ, вул. Фрометівська 2.

З дисертацією можна ознайомитись у Міжнародному бібліотечно-інформаційному центрі ім. Ярослава Мудрого Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2).

Автореферат розіслано «23» грудня 2014 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.П. Христинченко

Анотація

Остапенко О.М. Адміністративно-правове забезпечення діяльності господарських судів в Україні. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Міжрегіональна Академія управління персоналом. - Київ, 2014.

У дисертації на підставі аналізу становлення та розвитку судової влади в Україні досліджуються принципи організації та функціонування господарських судів, визначається місце, роль та компетенція господарських судів як у судовій системі України в цілому, так і значення господарського правосуддя у розвитку держави зокрема. Окрема увага приділена досвіду організації діяльності господарських судів в зарубіжних країнах та можливості його використання в чинному законодавстві.

Визначено поняття та ознаки принципів організації та функціонування господарських судів. Надано авторське визначення принципам організації та функціонування господарських судів та з'ясовано їх особливості. Виокремлено особливості організаційно-правових та управлінських аспектів діяльності та функціонування господарських судів. Досліджено управлінські структури господарських судів та з'ясовано їх завдання та функції з урегулювання діяльності. Досліджено державно-службові правовідносини, які складаються в господарських судах, надано авторське визначення цьому юридичному явищу та з'ясовано фактори, які впливають на розвиток державно-службових правовідносин у сфері господарського судочинства. Здійснено класифікацію суб'єктів контролю за діяльністю господарських судів, надано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів в Україні.

Ключові слова: судова влада, господарське судочинство, господарські суди, адміністративно-правове забезпечення, управлінські структури, контроль.

Аннотация

Остапенко О.Н. Административно-правовое обеспечение деятельности хозяйственных судов в Украине. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Межрегиональная Академия управления персоналом. - Киев, 2014.

Диссертация является одной из первых попыток комплексно, с использованием современных методов познания, с учетом новейших достижений науки административного права исследовать проблемные вопросы административно-правового обеспечения деятельности хозяйственных судов в Украине и сформулировать авторское видение путей их решения. В результате проведенного исследования получены результаты, которые существенно обогащают науку административного права в сфере правового регулирования и обеспечения деятельности хозяйственных судов в Украине, сформулирован ряд новых научных положений и выводов, предложенных лично соискателем.

В диссертации осуществляется анализ становления и развития судебной власти в Украине как одной из конституционно закрепленных ветвей власти, уточняется значение хозяйственного судопроизводства, выясняются принципы организации и функционирования хозяйственных судов, определяется их место, роль и компетенция в судебной системе Украины, исследуется административно-правовой опыт организации деятельности хозяйственных судов в зарубежных странах и возможности его использования в действующем законодательстве. Формулируется понятие и определяются признаки судебной власти. Определяются принципы организации и функционирования хозяйственных судов. Под принципами организации деятельности и функционирования системы хозяйственных судов, как составляющей всей судебной власти в Украине, следует понимать доминирующие в обществе идеи, которые закреплены как в действующем законодательстве, так и основанные на передовом опыте международного сообщества относительно осуществления организации деятельности хозяйственных судов. Выясняются особенности организационно-правовых и управленческих аспектов деятельности и функционирования хозяйственных судов. Выделяются управленческие структуры хозяйственных судов, выяснено особенности их задач и функций по урегулированию деятельности. Исследуются государственно-служебные правоотношения, которые складываются в хозяйственных судах, предоставляется авторское определение этому юридическому явлению и выделяются факторы, которые влияют на развитие государственно-служебных правоотношений в сфере хозяйственного судопроизводства. Государственно-служебные правоотношения в хозяйственных судах - это урегулированные нормами публичного права взаимодействия между их субъектами, непосредственно связанные с организационно-распорядительной деятельностью судей хозяйственных судов и государственных служащих этих органов по поводу обеспечения нормального процесса осуществления хозяйственного судопроизводства. Предоставляется классификация субъектов контроля за хозяйственными судами, характеризуется правовое регулирование контроля за деятельностью арбитражных судов. Внесено ряд предложений и рекомендаций по совершенствованию административно-правового обеспечения деятельности хозяйственных судов в Украине.

Ключевые слова: судебная власть, хозяйственное судопроизводство, хозяйственные суды, административно-правовое обеспечение, управленческие структуры, контроль.

Annotation

Ostapenko O.M. Administrative and legal support of the commercial courts of Ukraine. - The manuscript.

Dissertation for the candidate's degree of legal sciences, specialty 12.00.07 - administrative law and procedure; financial law; information law. - Interregional Academy of Personnel Management. - Kyiv, 2014.

In the dissertation on the basis of analysis of formation and development of the judiciary in Ukraine is examined the importance of economic justice, are determined principles of organization and functioning of commercial courts, the place, role and competence of commercial courts, as in Ukraine's judicial system either a whole and the value of economic justice development. Special attention is paid to the experience of the activities of commercial courts in foreign countries and the possibility of its use in the current legislation.

The concept and features of the principles of organization and functioning of commercial courts are determined. The author's definition of the principles of organization and functioning of commercial courts is given and are clarified their features. Author determines features of the organizational, legal and administrative aspects of the work and functioning of commercial courts. Management structures of commercial courts are studied, their tasks and functions of regulating the activity of commercial courts are found out. Public-service relationship, which consists of commercial courts are studied, the author's definition of law phenomenon and found factors that influence the development of public-service relationships in economic justice is given. The classification of subjects of control over the activities of commercial courts is made. The proposals and recommendations for improving the administrative and legal support of the commercial courts of Ukraine are given.

Keywords: judiciary, economic justice, economic courts, administrative and legal support, governance, control.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Україна тримає незмінний курс на євроінтеграцію, яка вимагає проведення численних продуктивних і ефективних реформ у різних сферах державної політики України, одним із пріоритетних напрямів якої є реформування судової системи. Ліквідація господарських судів, на думку експертів та науковців, - один із аспектів реформування судової влади. Такий підхід є не випадковим, так як, за даними різноманітних статистичних досліджень, 68-84% опитаних осіб не довіряють судовій системі України і господарським судам в тому числі. Однак під час проведення реформи не можна знищувати досягнення, здобуті судовою системою за роки своєї діяльності, адже побудована система господарських судів є досить ефективною та оперативною при розгляді відповідних справ.

Щодо ідеї ліквідації господарських судів не існує одностайної думки, оскільки значна більшість юристів-практиків вважають такі реформи надто радикальними. Ліквідація господарських судів може призвести до перевантаження місцевих загальних судів, Верховного Суду України відповідними категоріями справ через некваліфіковане їх вирішення, оскільки під час розгляду господарських справ судді повинні мати відповідний досвід, таким чином відбудеться порушення стабільності функціонування всієї системи судової влади. Господарські суди також відіграють важливу роль в економіці країни, перш за все, для великого, середнього та малого бізнесу, для банківської системи України.

На сучасному етапі розвитку нашої держави господарські суди працюють як цілісна система, яка в переважній більшості випадків здійснює ефективний захист порушених прав та інтересів учасників господарських відносин. Якщо йде мова про довіру до судової влади, то її відновлення аж ніяк не вирішується ліквідацією системи господарських судів. Підвищення довіри можливе лише за умови удосконалення адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів, що включає в себе фінансове, матеріально-технічне, організаційне, кадрове забезпечення. Адже від того, яким чином здійснюється організаційно-правове та управлінське забезпечення діяльності господарських судів, залежить якість господарського судочинства.

Хоча окремі питання адміністративно-правового забезпечення діяльності судів в Україні досліджували такі вчені як В.Б. Авер'янов, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, В.Д. Бринцев, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, Є.В. Додін, Г.Г. Забарний, С.В. Ківалов, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, С.О. Короєд, Р.В. Миронюк, А.М. Подоляка, С.Г. Стеценко, С.В. Шевчук, М.К. Якимчук та інші, проте відсутність системного теоретичного дослідження адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів в Україні унеможливлює комплексне вирішення проблеми реформування всієї судової системи України. Огляд наукової літератури свідчить, що монографічні роботи, присвячені вивченню та дослідженню адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів, відсутні, що обумовлює необхідність та доцільність відповідного наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 14-10, досліджень юридичного факультету Сумського державного університету на 2011-2014 рр., зокрема науково-дослідних тем: «Правоохоронна система України: адміністративно-правові заходи організації та функціонування» (номер державної реєстрації 0110U005040), «Організація та принципи діяльності судової влади України: сутність, поняття, сучасний стан діяльності та шляхи оптимізації адміністративно-правових засад формування позитивного іміджу» (номер державної реєстрації 0113U003314).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації визначити сутність, особливості адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів в Україні та на основі цього аналізу зробити певні висновки відносно напрямів (шляхів) реформування діяльності господарських судів, а також запропонувати відповідні пропозиції та рекомендації щодо його удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- визначити перспективні шляхи становлення та розвитку судової влади в Україні;

- окреслити особливості принципів організації та функціонування господарських судів;

- з'ясувати місце, роль та компетенцію господарських судів у судовій системі України;

- надати визначення поняттю та з'ясувати сутність управлінських структур господарських судів та органів суддівського самоврядування;

- уточнити завдання і функції управлінських структур господарських судів та органів суддівського самоврядування, а також суб'єктів контролю за діяльністю господарських судів;

- дослідити адміністративно-правовий досвід організації діяльності господарських судів у зарубіжних країнах та можливості його застосування в Україні;

- сформулювати дефініцію поняття «державно-службові правовідносини в господарських судах» та виокремити їх особливості;

- виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів в Україні.

Об'єктом дослідження є правовідносини, які виникають в сфері забезпечення діяльності господарських судів України.

Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення діяльності господарських судів в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів в Україні. У роботі використовуються також окремі методи наукового пізнання. Серед загальнонаукових методів використано діалектичний метод. Під час аналізу питання становлення судової влади в Україні (підрозділ 1.1), поглядів учених на окремі питання (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2), формулювання відповідних понятійних конструкцій (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3) застосовано логіко-семантичний метод. У ході дослідження проблеми становлення, розвитку адміністративно-правового забезпечення діяльності господарського суду в України (підрозділи 1.1-1.3) та за кордоном (підрозділ 1.4) застосовано порівняльно-правовий та історико-правовий методи. Досліджуючи теоретичні напрацювання науковців у сфері судового управління (підрозділ 2.1), використано системно-структурний, формально-логічний методи. У процесі дослідження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів, які здійснюють контроль за діяльністю господарських судів (підрозділ 2.3), застосовано формально-юридичний та системно-структурний методи. Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для визначення принципів організації та функціонування господарських судів (підрозділ 1.2), з'ясування завдань і функцій управлінських структур господарських судів та органів суддівського самоврядування (підрозділ 2.1), дослідження проблем контролю за діяльністю господарських судів (підрозділ 2.3), удосконалення адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів в Україні (підрозділ 2.4).

Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, кодекси та закони України, підзаконні нормативні акти, які регулюють питання адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів в Україні. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів в Україні може бути використано нашою державою.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, конституційного права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних дослідників.

Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практики застосування норм законів та підзаконних нормативно-правових актів, політико-правова публіцистика, судова практика, довідкові видання, статистичні дані, результати анкетування та інтерв'ювання 207 респондентів у різних містах України (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Суми та ін.), з яких 117 - працівники органів державної влади, в тому числі 75 - працівники судових органів; 52 - фахівці у галузі права; 90 - пересічні громадяни.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права дослідити проблемні питання адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів в Україні та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. На підставі результатів дослідження нами особисто сформульовані та обґрунтовані наукові положення, висновки та пропозиції, які характеризуються тим чи іншим ступенем новизни. Основні з них такі:

уперше:

- на підставі узагальнення завдання та функції управлінських структур господарських судів та органів суддівського самоврядування обґрунтовується позиція, згідно з якою забезпечення діяльності господарських судів як об'єкта управління нормами адміністративного права, здійснюється у двох напрямках: «зовнішнє» управління, тобто управління державними та іншими суб'єктами, які наділені державою такими повноваженнями та «внутрішнє» управління, яке здійснюється головою, заступником голови господарського суду, апаратом суду та в певній мірі органами суддівського самоврядування;

- надано визначення поняття «державно-службові правовідносин в господарських судах», під якими пропонується розуміти врегульовані нормами публічного права відносини між їх суб'єктами, які безпосередньо пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю судів (суддів) господарських судів та державних службовців цих органів з приводу забезпечення нормального процесу здійснення господарського судочинства;

- узагальнені завдання, функції та компетенція органів, які уповноважені здійснювати контроль за організаційно-правовою діяльністю господарських судів України;

удосконалено:

- поняття принципів організації та функціонування господарських судів, під якими пропонується розуміти домінуючі в суспільстві ідеї, які закріпленні як в чинному законодавстві, так і ґрунтуються на передовому досвіді міжнародної спільноти стосовно заходів відносно фінансового, матеріального, організаційного, кадрового забезпечення діяльності господарських судів, які є складовою всієї судової влади в Україні;

- класифікацію системи управлінських структур господарськими судами в Україні, підтримано позицію, згідно з якою завдання і функції управлінських структур господарських судів, відповідно до чинного законодавства, покладені на державні органи та органи суддівського самоврядування. До першої групи управлінських структур слід віднести Вищу раду юстиції, Державну судову адміністрацію, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, голову, заступника голови господарського суду та керівника апарату суду. До другої групи - органи суддівського самоврядування: а) збори суддів місцевих господарських судів, апеляційних господарських судів, Вищого господарського суду України; б) Рада суддів господарських судів України; в) конференції суддів господарських судів України; г) з'їзд суддів України;

- класифікацію суб'єктів контролю за діяльністю господарськими судами України;

дістали подальшого розвитку:

- підходи щодо становлення та історичного розвитку судової влади в Україні, внаслідок чого запропоновано виділити такі етапи: 1) пострадянський (1991-1996 рр.); 2) конституційного формування, що пов'язаний з прийняттям Конституції України та побудовою на її основі судової влади в Україні (1996-2010 рр.); 3) сучасний етап, який характеризується пошуком шляхів реформування як всієї судової влади, так і системи господарських судів (2010 р. - до сьогодні);

- твердження щодо недоцільності проведення радикальних судових реформ, які спрямовані на ліквідацію системи господарських судів в Україні;

- характеристика ознак, які обумовлюють особливості державно-службових правовідносин в господарських судах, до яких необхідно віднести специфіку виконуваних функцій, покладених на господарські суди та відповідне адміністративно-правове врегулювання державно-службових відносин;

- напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

а) у науково-дослідній сфері результати, які в сукупності становлять логічно побудовану структуру напрямів врегулювання адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів в Україні, можуть бути основою для подальшої розробки проблем регулювання діяльності господарських судів;

б) у сфері правотворчості висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для удосконалення чинних і розробки проектів законодавчих та підзаконних актів, що буде сприяти поліпшенню адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів в Україні;

в) у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб'єктів управління господарськими судами та контроль за господарськими судами в забезпеченні належного господарського судочинства;

г) у навчальному процесі матеріали дисертації знайдуть застосування при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Організація діяльності судової влади».

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться в науковій роботі, були оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: «Роль права та закону у громадянському суспільстві» (Одеса, 2012); «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2012); «Дотримання прав людини: сучасний стан правового регулювання та перспективи його вдосконалення» (Київ, 2014).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у десяти наукових працях, з яких п'ять статей опубліковані у фахових виданнях України, дві - у виданнях іноземних держав, три - тези наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 195 сторінок. Список використаних джерел складається з 248 найменувань і займає 24 сторінки.

2. Основний зміст роботи

У Вступі сформульовано та обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, стан наукової розробленості проблематики, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, мета й задачі, об'єкт та предмет дослідження, зазначається методологічна база дослідження, викладено положення, що мають наукову новизну, визначається теоретичне і практичне значення отриманих результатів, дані про їх апробацію і публікації.

Розділ 1 «Господарське судочинство в системі судової влади в Україні» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Судова влада в Україні: становлення та розвиток» сформульовано поняття «судова влада», під яким пропонується розуміти конституційно закріплену гілку влади, основним завданням якої є захист та поновлення, у випадку порушення, прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом здійснення відповідного судочинства, передбаченого чинним законодавством у встановлений законом процесуальний строк.

Наголошується на тому, що історико-правовий аналіз становлення України як незалежної, демократичної держави дає можливість відзначити, що ідея розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову поступово почала втілюватися в життя. Понад два десятиліття незалежності України - безумовно невеликий термін, з точки зору історичних процесів, але слід відзначити, що українське суспільство за цей період зробило великий крок в напрямку побудови дійсно демократичної, соціально орієнтованої держави. Дійсно, на сучасному соціально-економічному та політичному етапі розвитку України існують певні проблеми та недоліки в державному будівництві, в тому числі і в побудові дієвої та ефективної судової влади, вирішення яких потребує певного часу для теоретичного переосмислення та практичної реалізації відповідних пропозицій.

Становлення та розвиток судової влади умовно можна поділити на три етапи: 1) пострадянський (1991-1996 рр.); 2) конституційного формування, що пов'язаний з прийняттям Конституції України та побудовою на її основі судової влади в Україні (1996-2010 рр.); 3) сучасний етап, який характеризується пошуком шляхів реформування як всієї судової влади, так і системи господарських судів (2010 р. - до сьогодні).

Зроблено висновок, що на сучасному етапі побудови системи господарського судочинства в Україні склалася трирівнева система, яка включає в себе місцеві господарські суди, апеляційні господарські суди, Вищий господарський суд України. Окреме місце займає Верховний Суд України, який здійснює перегляд судових рішень господарських судів.

У підрозділі 1.2 «Принципи організації та функціонування господарських судів» наголошується на тому, що досвід демократично розвинутих країн Західної Європи та і в цілому світової спільноти, аналіз чинного національного законодавства дає можливість відзначити, що основні принципи побудови існуючих систем державної влади закріплено в конституціях певних країн.

Удосконалено поняття принципів організації та функціонування господарських судів, під якими слід розуміти домінуючі в суспільстві ідеї, закріплені як в чинному законодавстві, так і ті, що ґрунтуються на передовому досвіді міжнародної спільноти стосовно заходів фінансового, матеріального, організаційного кадрового забезпечення діяльності господарських судів, які є складовою всієї судової влади в Україні.

Доведено, що при побудові судової влади ці принципи необхідно використовувати в комплексі, адже порушення навіть одного із організаційно-правових принципів організації та функціонування господарських судів у більшості випадків тягне за собою певні правові наслідки, які посягають на права, свободи та законні інтереси як суб'єктів господарювання, так й інших учасників господарського судочинства.

Зроблено висновок про те, що до принципів організації та функціонування господарських судів слід віднести наступні: 1) принцип розмежування функції між персоналом, який здійснює господарське судочинство (на суддівські, адміністративні, допоміжні); 2) принцип добору, підготовки та перепідготовки висококваліфікованих кадрів суддівського корпусу як на стадії призначення на посаду, так і під час здійснення своєї професійної діяльності суддівським корпусом; 3) принцип вікового цензу при призначенні певних категорій суддів на відповідні посади в системі господарського судочинства; 4) принцип диференційованої оплати праці працівників суддівського корпусу, який здійснює господарське судочинство, в залежності від стажу роботи, професійних навичок та вмінь, наукового ступеня та інших критеріїв; 5) принцип матеріального забезпечення з Державного бюджету потреб, які необхідні для ефективного здійснення суддями своїх функціональних обов'язків; 6) принцип суддівського самоврядування для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні; 7) принцип контролю за діяльністю суддівського корпусу; 8) принцип відповідальності суддів у випадку порушень чинного законодавства.

У підрозділі 1.3 «Місце, роль та компетенція господарських судів у судовій системі України» наголошено на тому, що однією з необхідних умов успішного функціонування всіх елементів створюваного в Україні ринкового механізму є законність і дисципліна в діяльності суб'єктів господарювання, адже чинним законодавством передбачено добровільне та сумлінне виконання суб'єктами господарювання своїх договірних зобов'язань. В процесі здійснення господарської діяльності між суб'єктами підприємницької діяльності виникають, функціонують та припиняються численні господарські правовідносини.

Доведено, що ринковий механізм, як і будь-яке інше соціальне, економічне та правове явище, не може розвиватися без спорів та певних конфліктів, що призводять до суперечностей між суб'єктами господарської діяльності. Такі протиріччя та суперечності між підприємствами, організаціями, державними та іншими органами стосовно їхніх прав, свобод та законних інтересів та обов'язків у господарських правовідносинах називаються господарськими спорами. Саме ці господарські спори і є предметом розгляду та вирішення господарських судів, як складової всієї судової системи України.

Господарські суди є важливою складовою судової влади. Згідно з положеннями чинного законодавства, це спеціалізовані суди, на які законом покладено здійснення судочинства у господарських відносинах. Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство.

Автором акцентовано увагу на недоцільності ліквідації господарських судів в Україні, адже вони відіграють важливу роль в ефективному захисті прав суб'єктів господарювання та виконують в суспільстві стабілізаційну функцію, здійснюють правовий вплив на господарський обіг, спрямовують підприємницьку активність у правильне русло.

У підрозділі 1.4 «Адміністративно-правовий досвід організації діяльності господарських судів в зарубіжних країнах» основну увагу приділено дослідженню практики побудови діяльності комерційних судів в зарубіжних країнах та можливості використання позитивного досвіду з адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів в Україні. Зазначається, що окремі політичні, економічні та соціальні чинники, глобалізація та інтеграція світової економіки певним чином впливають на господарські правовідносини, які складаються між суб'єктами підприємницької діяльності як на зовнішній арені, так і на внутрішньому ринку кожної з держав світової спільноти. Прийнятий Україною курс на інтеграцію до Європейського Союзу має важливе значення для подальшого розвитку напрямів державотворення, в тому числі створення ефективної системи судової влади, на яку покладається обов'язок здійснення правосуддя з метою захисту прав, свобод та законних інтересів, та поновлення цих прав у випадку їх порушення, в тому числі і тих, які випливають з правовідносин у сфері здійснення господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

Досвід зарубіжних країн з адміністративно-правової організації діяльності господарських судів ґрунтується на міжнародних нормативно-правових актах, які визначають основоположні засади організації судової влади, на європейських правових стандартах та на нормах рівня національного законодавства кожної з країн світової спільноти.

Розділ 2 «Організаційно-правові та управлінські аспекти діяльності і функціонування господарських судів» містить чотири підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Завдання і функції управлінських структур господарських судів та органів суддівського самоврядування» наголошується на тому, що, здійснюючи дослідження організаційно-правових та управлінських аспектів діяльності і функціонування господарських судів в Україні в напрямку тих завдань і функцій управлінських структур господарських судів та органів суддівського самоврядування, необхідно відзначити, що забезпечення діяльності господарських судів, як об'єктів управління нормами адміністративного права, здійснюється у двох напрямках. Перший напрямок - це «зовнішнє» управління, тобто управління державними та іншими суб'єктами, які наділені державою такими повноваженнями, та другий напрямок - «внутрішнє» управління, яке здійснюється головою, заступником голови господарського суду, апаратом суду та, в певній мірі, органами суддівського самоврядування. Незважаючи на різноманітні завдання та функції зазначених суб'єктів управління господарськими судами, їх об'єднує те, що це управління ні в якому разі не стосується процесуальної (судової) діяльності суддів господарських судів.

Акцентується увага на тому, що завдання і функції управлінських структур господарських судів, відповідно до чинного законодавства, покладені на державні органи та органи суддівського самоврядування. До першої групи управлінських структур слід віднести Вищу раду юстиції, Державну судову адміністрацію, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, голову, заступника голови господарського суду та керівника апарату суду. До другої групи - органи суддівського самоврядування: а) збори суддів місцевих господарських судів, апеляційних господарських судів, Вищого господарського суду України; б) Раду суддів господарських судів України; в) конференції суддів господарських судів України; г) з'їзд суддів України. Проаналізовано та виділено в окремі групи завдання та функції кожного із суб'єктів, які в тій чи іншій мірі здійснюють управління з організації діяльності господарськими судами.

У підрозділі 2.2 «Державно-службові правовідносини в господарських судах» зазначається, що однією з складових адміністративно-правового забезпечення діяльності судів в Україні є вдосконалення нормативно-правового регулювання державно-службових відносин, адже вони носять досить специфічний характер у зв'язку з виконанням функцій правосуддя.

На основі аналізу співвідношення понять «трудові правовідносини», «державно-службові правовідносини» детально розглянуто питання правової природи державно-службових відносин, що виникають взагалі в судах, в тому числі і господарських, які є складовою всієї судової системи України і на які покладено обов'язок захисту прав, свобод та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності. Виділено фактори, що впливають на специфіку державно-службових правовідносин в господарських судах.

Надається авторське визначення поняття «державно-службові правовідносини в господарських судах», під якими пропонується розуміти врегульовані нормами публічного права відносини між їх суб'єктами, які безпосередньо пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю судів (суддів) господарських судів та державних службовців цих органів з приводу забезпечення нормального процесу здійснення господарського судочинства.

Державно-службові відносини в господарських судах України, враховуючи загальну теорію управління, умовно можна поділити на «зовнішні» та «внутрішні» правовідносини. До «зовнішніх» правовідносин необхідно віднести ті, що складаються у процесі підготовки осіб на посади суддів, процес призначення кандидатів на посади суддів та обрання суддів, переведення суддів до інших місцевих судів, обрання на посаду судді безстроково, порядок звільнення та відставки з посади судді, призначення на посаду голови та заступника голови господарського суду, які, відповідно до чинного законодавства, належать до адміністративних посад. До «внутрішніх» - відносини, які складаються в конкретних господарських судах з приводу забезпечення діяльності цих органів судової влади в матеріальному, технічному, організаційному аспектах.

У підрозділі 2.3 «Контроль за діяльністю господарських судів» наголошується на важливості забезпечення належного контролю як за органами судової влади взагалі, так і за діяльністю господарських судів зокрема, як одного із напрямів проведення судової та адміністративної реформи в Україні.

Обґрунтовується позиція, згідно з якою за діяльністю господарських судів в Україні існує наступний контроль: парламентський, президентський, а також контроль з боку державних органів, які не входять до судової системи України, мається на увазі Міністерство юстиції, Вища рада юстиції, з боку органів, які входять до судової системи: Державна судова адміністрація, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, контроль, який здійснює голова господарського суду, контроль з боку органів суддівського самоврядування (Рада суддів), до одного із видів контролю за діяльністю господарських судів можна віднести і громадський контроль.

Відповідно до загальноприйнятої класифікації, яка передбачає зовнішній і внутрішній контроль, обґрунтовано положення про те, що зовнішнім контролем за діяльністю господарських судів є той, який здійснюється державними органами, котрі перебувають поза межами системи господарських судів (парламентський, президентський контроль, контроль з боку інших державних органів, які уповноважені на таку діяльність). Слід відзначити, що зовнішній контроль за діяльністю господарських судів, не торкаючись питань здійснення господарськими судами судочинства, охоплює лише певні її аспекти (кадрові, дисциплінарні, фінансові тощо).

Кожен з державних або громадських органів, який наділено функцією контролю за певною сферою діяльності господарських судів, має законодавчо закріплені повноваження та компетенцію по відношенню до контролю за означеними судами, і цей контроль ні в якій мірі не стосується здійснення судочинства господарськими судами.

У підрозділі 2.4 «Удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів в Україні» доведено, що політичні та соціально-економічні зміни, які відбулися з набуттям незалежності Україною, вплинули і на побудову всієї системи державної влади України, в тому числі і такої гілки влади як судова. З моменту проголошення незалежності та на сучасному етапі розвитку країни відбуваються певні законотворчі процеси, спрямовані на створення ефективної системи державного управління, яка б відповідала проголошеним Конституцією України цінностям, де людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, тоді як права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Не винятком з цієї тенденції є побудова дієвої, ефективної судової влади, складовою якої є система господарських судів України.

Наголошується на тому, що важливе значення має визначення змісту адміністративно-правових засад реформування судової системи України. Варто зазначити, що вони являють собою сукупність адміністративно-правових норм, які визначають основні цінності, принципи, завдання, форми та методи розвитку нормотворчої і розпорядчої діяльності органів виконавчої влади з метою вдосконалення їхнього владно-організуючого впливу на відповідні суспільні відносини і процеси, а також оптимізації внутрішньоорганізаційної діяльності судових органів щодо забезпечення належного виконання покладених на них завдань, функцій і повноважень. У даному випадку йдеться не просто про сукупність інституційних, кадрових, функціональних або ж структурних змін у судовій системі. Порушення питання про адміністративно-правові засади реформування судової системи має важливе значення як для держави, так і для людини. Виходячи з цього, судова реформа має сприяти, перш за все, захисту прав і свобод людини, які гарантуються Конституцією України, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства.

Зроблено висновок про те, що удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів здійснюється у двох площинах: перша - це вертикальна (зовнішня), яка включає в себе нормотворче врегулювання відповідними державними органами діяльності господарських судів; друга - це горизонтальна або внутрішня діяльність конкретного господарського суду, яка полягає в забезпеченні належних умов для здійснення правосуддя. Причому і в першому, і в другому випадках суб'єктам адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів законодавством заборонено втручання в процес здійснення судочинства.

Основними напрямами удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів в Україні є: а) організаційна оптимізація системи господарських судів з метою забезпечення доступності суб'єктів господарювання до правосуддя; б) кадрова політика, яка включає в себе процес підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації як осіб, які претендують на призначення або обрання на посаду судді, так і самих суддів, процедуру прийняття суддею присяги, а також призначення осіб на адміністративні посади, ефективне управління людськими ресурсами; в) матеріально-технічне забезпечення діяльності господарських судів, під яким слід розуміти створення відповідних умов для здійснення господарськими судами судочинства (виділення коштів на придбання та необхідний ремонт будівель, створення відповідної інфраструктури, обладнання, організаційної техніки тощо); г) забезпечення організаційних ресурсів, яке включає в себе раціоналізацію та оптимізацію використання робочого часу та зусиль, матеріально-технічних ресурсів для ефективного забезпечення судочинства; ґ) оптимізація діловодства та архівної справи з використанням новітніх технологій, які сприяють оперативності, надійності діяльності суддів та апарату судів; д) матеріальне та соціальне забезпечення діяльності суддів, яке включає в себе надання житла, відпусток, медичне обслуговування, санітарно-оздоровчі заходи, пенсійне забезпечення.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі - удосконалення адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основні з них наступні.

1. Принципи організації діяльності та функціонування системи господарських судів, як складової всієї судової влади в Україні, - це домінуючі в суспільстві ідеї, що закріплені як в чинному законодавстві, так і ґрунтуються на передовому досвіді міжнародної спільноти стосовно заходів фінансового, матеріального, організаційного, кадрового забезпечення діяльності господарських судів, які є складовою всієї судової влади в Україні. При побудові судової влади принципи необхідно використовувати в комплексі, адже порушення одного із організаційно-правових принципів організації та функціонування господарських судів у більшості випадків тягне за собою певні правові наслідки, які посягають на права, свободи та законні інтереси як суб'єктів господарювання, так і інших учасників господарського судочинства.

2. До принципів організації та функціонування господарських судів, які ґрунтуються на методі наукової організації праці, слід віднести наступні: 1) принцип розмежування функції між персоналом, який здійснює господарське судочинство (на суддівські, адміністративні, допоміжні); 2) принцип добору, підготовки та перепідготовки висококваліфікованих кадрів суддівського корпусу як на стадії призначення на посаду, так і під час здійснення своєї професійної діяльності суддівським корпусом; 3) принцип вікового цензу при призначенні певних категорій суддів на відповідні посади в системі господарського судочинства; 4) принцип диференційованої оплати праці працівників суддівського корпусу, який здійснює господарське судочинство, в залежності від стажу роботи, професійних навичок та вмінь, наукового ступеня та інших критеріїв; 5) принцип матеріального забезпечення з Державного бюджету потреб, які необхідні для ефективного здійснення суддями своїх функціональних обов'язків; 6) принцип суддівського самоврядування для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні; 7) принцип контролю за діяльністю суддівського корпусу; 8) принцип відповідальності суддів у випадку порушень чинного законодавства.

3. Обґрунтовано, що ліквідація системи господарських судів в Україні негативним чином вплине на: ефективність та професійність розгляду господарських справ; завантаженість місцевих загальних судів, Верховний суд України відповідними категоріями справ; умови ведення бізнесу в Україні; на функціонування економічного базису нашої держави в цілому; тощо. право суд юстиція законний

Досвід зарубіжних країн щодо адміністративно-правового забезпечення діяльності господарських судів ґрунтується на міжнародно-визнаних нормативно-правових актах, які мають принципові положення стосовно організації судової влади, на окремих нормах Європейського Співтовариства (для країн ЄС) та на нормах рівня національного законодавства кожної з країн світової спільноти. При цьому адміністративно-правове регулювання організації діяльності господарських судів в зарубіжних країнах являє собою досить складне утворення, яке поєднує у собі історичний, конституційний, структурно-функціональний, культурологічний аспекти.

4. Одним з найважливіших принципів організації діяльності господарських судів є принцип спеціалізації, адже досвід управління більшості країн дає змогу відзначити, що саме завдяки цьому принципу вдається забезпечити високий рівень гарантування прав, свобод та законних інтересів суб'єктів господарювання, які складають сферу господарської діяльності.

5. Забезпечення діяльності господарських судів як об'єкта управління здійснюється у двох напрямках. Перший напрямок - це «зовнішнє» управління, тобто управління державними та іншими суб'єктами, які наділені державою такими повноваженнями, та другий напрямок - «внутрішнє» управління, яке здійснюється головою, заступником голови господарського суду, апаратом суду та в певній мірі органами суддівського самоврядування. Незважаючи на різноманітні завдання та функції зазначених суб'єктів управління господарськими судами, їх об'єднує те, що це управління ні в якому разі не стосується процесуальної (судової) діяльності суддів господарських судів.

6. Завдання і функції управлінських структур господарських судів, відповідно до чинного законодавства, покладені на державні органи та органи суддівського самоврядування. До першої групи управлінських структур слід віднести Вищу раду юстиції, Державну судову адміністрацію, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, голову, заступника голови господарського суду та керівника апарату суду. До другої групи - органи суддівського самоврядування: а) збори суддів місцевих господарських судів, апеляційних господарських судів, Вищого господарського суду України; б) Раду суддів господарських судів України; в) конференції суддів господарських судів України; г) з'їзд суддів України.

7. Державно-службові правовідносини в господарських судах - це врегульовані нормами публічного права відносини між їх суб'єктами, які безпосередньо пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю судів (суддів) господарських судів та державних службовців цих органів з приводу забезпечення нормального процесу здійснення господарського судочинства.

8. У діяльності господарських судів в Україні виділено наступні види контролю: парламентський, президентський, контроль з боку Міністерства юстиції України, Вищої ради юстиції, Державної судової адміністрації, Вищої кваліфікаційна комісія суддів України, голови господарського суду, контроль з боку органів суддівського самоврядування і громадський контроль.

9. Удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів здійснюється у двох площинах: перша - це вертикальна (зовнішня), яка включає в себе нормотворче врегулювання відповідними державними органами діяльності господарських судів, друга - це горизонтальна або внутрішня діяльність конкретного господарського суду, яка полягає в забезпеченні належних умов для здійснення правосуддя. Суб'єктам адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів законодавством заборонено втручання в процес здійснення правосуддя.

10. Основними напрямами удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності господарських судів в Україні є: а) організаційна оптимізація системи господарських судів з метою забезпечення доступності суб'єктів підприємницької діяльності до правосуддя; б) кадрова політика, яка включає в себе процес підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації як осіб, які претендують на призначення або обрання на посаду судді, так і самих суддів, процедуру прийняття суддею присяги, а також призначення осіб на адміністративні посади, ефективне управління людськими ресурсами; в) матеріально-технічне забезпечення діяльності господарських судів, під яким слід розуміти створення відповідних умов для здійснення господарськими судами правосуддя (виділення коштів на придбання та необхідний ремонт будівель, створення відповідної інфраструктури, обладнання, організаційної техніки тощо); г) забезпечення організаційних ресурсів, яке включає в себе раціоналізацію та оптимізацію використання робочого часу та зусиль, матеріально-технічних ресурсів для ефективного забезпечення правосуддя; ґ) оптимізація діловодства та архівної справи з використанням новітніх технологій, які сприяють оперативності, надійності діяльності суддів та апарату судів; д) матеріальне та соціальне забезпечення діяльності суддів, яке включає в себе надання житла, відпусток, медичне обслуговування, санітарно-оздоровчі заходи, пенсійне забезпечення.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Остапенко О.М. Судова влада в Україні: становлення та розвиток / О.М. Остапенко // Наука і правоохорона. - 2012. - № 4 (14). - Ч. 2. - С. 159-163.

2. Остапенко О.М. Місце, роль та компетенція господарських судів у судовій системі України / О.М. Остапенко / Публічне право. - 2012. - № 3 (7). - С. 337-342.

3. Остапенко О.М. Принципи організації та функціонування господарських судів / О.М. Остапенко // Вісник Одеського національного університету. - 2012. - Том. 17. - Випуск 7. - С. 179-185.

4. Остапенко О.М. Роль, місце та повноваження Вищої ради юстиції в управлінні господарськими судами України / О.М. Остапенко // Митна справа. - 2013. - № 2. - Спеціальний випуск. - С. 178-182.