Адміністративно-правові засади дозвільної діяльності у сфері містобудування

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративно-правові засади дозвільної діяльності у сфері містобудування

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Резніченко Володимир Олексійович

Харків-2015



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент ШАТРАВА Сергій Олександрович, Харківський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри адміністративної діяльності ОВС.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент МИРОНЮК Роман Вікторович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності ОВС;

кандидат юридичних наук, доцент Сергєєв Анатолій Вікторович, Сумський національний аграрний університет, доцент кафедри правового .забезпечення агропромислового комплексу.

Захист відбудеться 23 квітня 2015 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 21 березня 2015 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. В. Могілевський



АНОТАЦІЯ

Резніченко В. О. Адміністративно-правові засади дозвільної діяльності у сфері містобудування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2015. містобудування адміністративний правовий

Дисертацію присвячено аналізу дозвільної діяльності у сфері містобудування як об'єкта адміністративно-правового регулювання. У дослідженні викладено сучасний погляд на розуміння дозвільної діяльності у сфері містобудування. Розглянуто правове регулювання дозвільної діяльності у сфері містобудування; досліджено зміст та специфіку діяльності суб'єктів дозвільної діяльності у сфері містобудування; з'ясовано розуміння правових форм здійснення дозвільної діяльності з позицій державно-управлінської діяльності.

Охарактеризовано порядок здійснення окремих дозвільних процедур у сфері містобудування. Детально проаналізовано процедури ліцензування, стандартизації, сертифікації та процедури отримання інших документів дозвільного характеру у сфері містобудування.

Обґрунтовано науково-теоретичні висновки та практичні пропозиції, спрямовані на удосконалення законодавства, норми якого регулюють засади дозвільної діяльності у сфері містобудування, та сформовано авторське бачення шляхів уніфікації дозвільних процедур у сфері містобудування.

Ключові слова: дозвільна діяльність, містобудування, містобудівна діяльність, публічна адміністрація, інспекційна діяльність, адміністративний акт, ліцензування, стандартизація, сертифікація, документ дозвільного характеру.



АННОТАЦИЯ

Резниченко В. А. Административно-правовые основы разрешительной деятельности в сфере градостроительства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2015.

Диссертация посвящена анализу разрешительной деятельности в сфере градостроительства как объект административно-правового регулирования. В исследовании представлен современный взгляд на понимание разрешительной деятельности в сфере градостроительства как совокупности юридически значимых процедур, сущность которых заключается в разработке и внедрении в жизнь комплекса мер, направленных на недопущение вреда, который может быть причинён общественным и государственным интересам, собственности, личной безопасности граждан вследствие бесконтрольного изготовления и реализации строительной продукции, которая может представлять опасность для человека. Рассмотрено правовое регулирование разрешительной деятельности в сфере градостроительства; исследовано содержание и специфику деятельности субъектов разрешительной деятельности в сфере градостроительства; выяснено понимание правовых форм осуществления разрешительной деятельности с позиций государственно-управленческой деятельности.

Правовые формы разрешительной деятельности органов публичной администрации в сфере градостроительства классифицированы на: разрешения как официальные акты, которые определены действующим законодательством - разрешениями; документы разрешительного характера как официальные акты, которые определены действующим законодательством.

Лицензирование рассматривается как одна из мер государственного регулирования хозяйственных отношений в Украине, которое является своеобразной превентивной мерой и служит для предупреждения негативных последствий деятельности монопольных организаций, защиты важнейших сфер жизни, внутреннего рынка и национальных интересов. Выделены и исследованы стадии процедуры осуществления лицензирования в сфере градостроительства.

Процедуру стандартизации в сфере градостроительства рассмотрено с позиции разрешительной деятельности, то есть такой, которая устанавливает правила, общие принципы и характеристики общего и многоразового применения с целью устранения угроз жизни и здоровью людей, материальных ценностей и окружающей среды для обеспечения осуществления экономического суверенитета, экономических интересов физических и юридических лиц и государства. Выделены и исследованы основные стадии и этапы процедуры стандартизации в сфере градостроительства.

Рассмотрен административно-процессуальный аспект сертификации в сфере градостроительства.

Сделаны научно-теоретические выводы и практические предложения, направленные на совершенствование законодательства, нормы которого регулируют основы разрешительной деятельности в сфере градостроительства, и сформировано авторское видение путей унификации разрешительных процедур в сфере градостроительства.

Ключевые слова: разрешительная деятельность, градостроительство, градостроительная деятельность, публичная администрация, инспекционная деятельность, административный акт, лицензирование, стандартизация, сертификация, документ разрешительного характера.



SUMMARY

Reznichenko V.O. Administrative and Legal Principles of Licensing Activities in the Sphere of Urban Planning. - Manuscript.

Thesis for a candidates degree by specialty 12.00.07 - administrative law and process, financial law, informational law. - Kharkiv National University of Internal Affairs. - Kharkiv, 2015.

The thesis is devoted to the analysis of licensing activities in the sphere of urban planning as an object of administrative law. The current view of the understanding of licensing activities in the sphere of urban planning is provided in the research as a set of legally significant procedures, which essence is in the development and implementation of a set of measures aimed at preventing damage that may be caused to the public and state interest, property, personal security of citizens due to the uncontrolled production and sale of building products that may be dangerous to the person. Legal regulation of licensing activities in the sphere of urban planning is considered; the content and the specifics of the subjects of licensing activities in the sphere of urban planning are studied; understanding of legal forms of realizing licensing activities from the standpoint of public and management activity are elucidated.

The procedure of realizing some licensing procedures in the sphere of urban planning is characterized. Licensing, standardization, certification and other procedures for obtaining permits in the sphere of urban planning are analyzed in details. Scientific and theoretical conclusions and practical propositions aimed at improving the legislation, which norms regulate the principles of licensing activities in the sphere of urban planning, are grounded; the author's point of view on the ways of unification of licensing procedures in this sphere is formed.

Key words: licensing activities, urban planning, urban planning activities, public administration, inspection activities, administrative act, licensing, standardization, certification, permits.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток Української держави в напрямку євроінтеграції вимагає адаптації національного законодавства до світових стандартів дотримання прав і свобод людини і громадянина, а головне - його належного виконання. Практика правозастосування в нашій державі довела, щоб зміни дійсно були ефективними, необхідно на науковому рівні чітко визначити засади діяльності органів влади з переконанням, що держава існує для забезпечення потреб людини, а не навпаки. Особливої уваги в цьому аспекті вимагає дозвільна діяльність у сфері містобудування, адже саме при правозастосуванні тут виникає безліч питань. Слід зауважити, що однією зі сфер соціально-економічного та адміністративно-політичного розвитку, що підлягає адміністративно-правовому регулюванню, є містобудування як єдиний комплекс різноманітних правовідносин щодо створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, що охоплює усі сфери функціонування та розвитку сучасного суспільства.

З огляду на проблемні питання, пов'язані з правозастосуванням у дозвільній діяльності у сфері містобудування, які нині існують у чинному українському законодавстві, дослідження окресленої проблематики є вкрай необхідним та своєчасним. Особливо гостро постають питання удосконалення адміністративно-процедурних відносин щодо видачі дозвільних документів у сфері містобудування.

Загальним питанням адміністративно-правового забезпечення дозвільної діяльності у різних сферах присвячено праці багатьох вітчизняних учених, зокрема В. Б. Авер'янова, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, Ю. П. Битяка, О. П. Гетманець, С. М. Гусарова, С. Ф. Денисюка, О. В. Джафарової, С. В. Ківалова, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, О. В. Кузьменко, К. Б. Левченко, О. І. Миколенка, Р. В. Миронюка, О. М. Музичука, О. П. Рябченко, О. Ю. Синявської, А. В. Сергєєва, М. М. Тищенка, С. О. Шатрави та ін. Окремі проблеми адміністративно-правового регулювання містобудівельної діяльності вивчали такі науковці, як: О. М. Бутаєва, С. О. Кузнєцова, І. О. Ізарова, А. В. Матвійчук, І. М. Миронець, С. А. Помещікова, В. О. Ромасько, Б. М. Семенко, А. П. Хряпинський. Проте адміністративно-правові засади дозвільної діяльності у сфері містобудування залишаються малодослідженими.

Таким чином, необхідність системного оновлення розуміння сутності дозвільної діяльності у сфері містобудування, вироблення оптимальної процедури здійснення останньої та удосконалення правового регулювання здійснення окремих напрямків дозвільної діяльності з одного боку, та відсутність комплексних наукових досліджень цієї проблематики - з іншого, обумовлюють актуальність і вказують на необхідність комплексного дослідження адміністративно-правових засад дозвільної діяльності у сфері містобудування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження відповідає Концепції Державної цільової програми створення та функціонування інформаційної системи надання адміністративних послуг на період до 2017 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 р. № 614-р; Концепції розвитку державно-приватного партнерства в Україні на 2013-2018 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 р. № 739-р; Концепції Загальнодержавної програми розвитку малого і середнього підприємництва на 2014-2024 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 р. № 641-р; Концепції реалізації державної політики з нормативного забезпечення будівництва в Україні на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.07.2010 р. № 1436-р. Тема передбачена планом науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Харківського національного університету внутрішніх справ, зареєстрованих в Українському інституті науково-технічної і економічної інформації, на 2014-2018 роки, а також комплексним науковим проектом «Реалізація та удосконалення адміністративного законодавства України» (номер державної реєстрації 0113U008197).

Мета та задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, міжнародних актів, відповідних підзаконних нормативно-правових актів, критичного опрацювання сучасних наукових теорій визначити адміністративно-правові засади дозвільної діяльності у сфері містобудування, а також шляхи їх удосконалення.

Для реалізації зазначеної мети у дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- визначити сутність дозвільної діяльності у сфері містобудування як об'єкта адміністративно-правового регулювання;

- охарактеризувати правове регулювання дозвільних відносин у сфері містобудування та виокремити особливості останнього;

- встановити коло суб'єктів дозвільної діяльності у сфері містобудування;

- виокремити форми дозвільної діяльності у сфері містобудування та виділити їх особливості;

- розкрити зміст адміністративно-правового регулювання окремих видів дозвільної діяльності у сфері містобудування та відповідних процедур;

- окреслити процедуру здійснення ліцензування у сфері містобудування, згрупувати її за етапами і стадіями, визначити особливості;

- виділити процедури стандартизації та сертифікації у сфері містобудування й охарактеризувати останні як один із напрямків дозвільної діяльності;

- систематизувати інші дозвільні процедури у сфері містобудування та виділити їх особливості;

- сформулювати рекомендації щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, спрямовані на уніфікацію дозвільних процедур у сфері містобудування.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у процесі здійснення дозвільної діяльності у сфері містобудування.

Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади дозвільної діяльності у сфері містобудування.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, застосування яких обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їхнього соціального змісту та юридичної форми. Використання структурно-логічного методу дозволило визначити адміністративно-правові відносини у сфері містобудування та місце в них дозвільних (підрозділ 1.1). Логіко-семантичний метод уможливив вивчення понятійного апарату (підрозділи 1.1, 1.2). Методи класифікації‚ групування застосовувалися для виділення форм дозвільної діяльності в сфері містобудування (підрозділ 1.4), системно-структурний для визначення системи суб'єктів дозвільної діяльності у сфері містобудування (підрозділ 1.3). Порівняльно-правовий метод використовувався для розгляду організаційної структури, правових засад діяльності Держархбудінспекції України як провідного суб'єкта дозвільної діяльності у сфері містобудування (підрозділ 1.3). Структурно-логічний метод допоміг у систематизації напрямів та процедур дозвільної діяльності у досліджуваній сфері (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). За допомогою компаративного, статистичного методу і документального аналізу встановлено недоліки правового регулювання дозвільної діяльності у сфері містобудування та можливі шляхи вдосконалення зазначеної діяльності (Розділ 3).

Науково-теоретичне підґрунтя дисертації склали праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії адміністративного права та процесу, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних дослідників. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих і підзаконних нормативно-правових актах, які регламентують діяльність суб'єктів дозвільної діяльності у сфері містобудування. Інформаційну базу дослідження становлять політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали. Емпіричною базою стали узагальнення практичної діяльності Держархбудінспекції України з питань надання документів дозвільного характеру.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання та врахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права, вивчити особливості адміністративно-правових засад дозвільної діяльності у сфері містобудування і сформулювати авторське бачення шляхів уніфікації дозвільних процедур у зазначеній сфері. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

уперше:

- визначено поняття дозвільної діяльності у сфері містобудування як сукупність юридично значущих процедур, сутність яких полягає у розробленні та втіленні в життя комплексу заходів, спрямованих на недопущення можливої шкоди суспільним та державним інтересам, власності, особистій безпеці громадян внаслідок безконтрольного виготовлення, реалізації та використання будівельної продукції, котра може становити небезпеку для особи;

- сформульовано основні характеристики дозвільної діяльності у сфері містобудування: 1) головною її метою є забезпечення безпеки особи, економічної та екологічної безпеки держави; 2) процедура отримання документів дозвільного характеру повинна встановлюватися виключно законодавчими актами і забезпечуватися примусовою силою держави; 3) загальнообов'язкова для осіб, які виявляють бажання займатися будівельною діяльністю; 4) вона є особливим порядком правового регулювання діяльності, що становить потенційну небезпеку та складається з сукупності юридичних процедур і характеризується складовими, які надають особливу направленість правовому регулюванню - імперативну; 5) обов'язкова участь органів публічної влади, які мають дозвільні повноваження у сфері містобудування; 6) наявність правового механізму отримання та оскарження дозвільного документа у сфері містобудування; 7) за допомогою дозвільної діяльності реалізуються права та законні інтереси певної групи фізичних та юридичних осіб, що закріплені в Конституції України, з одного боку, з іншого - не порушуються та перебувають під захистом держави права та законні інтереси іншої групи фізичних та юридичних осіб.

- сформульовано пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання здійснення дозвільної діяльності у сфері містобудування шляхом внесення змін та доповнень до чинного законодавства;

удосконалено:

- визначення сфери містобудування як об'єкта адміністративно-правового регулювання - це суспільні відносини, що врегульовані нормами адміністративного права управлінського або публічно-сервісного характеру, щодо реалізації й захисту суб'єктивних прав та виконання обов'язків, спрямованих на забезпечення безпеки життя, здоров'я та майна громадян, природного навколишнього середовища, суспільства і держави в цілому, створення та підтримання повноцінного життєвого середовища;

- визначення напрямків дозвільної діяльності у сфері містобудування залежно від правового закріплення процедури здійснення останньої;

- розуміння правових форм дозвільної діяльності з позицій державно-управлінської діяльності, що дало змогу виокремити наступні правові форми: 1) адміністративні індивідуальні акти (безпосередньо рішення про надання або відмову у видачі документа дозвільного характеру); 2) адміністративні нормативні акти (якими закріплюються процедурні моменти отримання документів дозвільного характеру у сфері містобудування); 3) адміністративні договори; 4) інші юридично значущі дії;

дістали подальшого розвитку:

- перелік стадій процедури дозвільної діяльності у сфері містобудування: 1) стадія порушення дозвільної справи; 2) перевірка поданих матеріалів та прийняття рішення у дозвільній справі; 3) оформлення та видача дозвільного документа;

- характеристика адміністративних процедур окремих напрямків дозвільної діяльності у сфері містобудування, що надало змогу запропонувати положення про необхідність їх уніфікації;

- визначення сертифікації у сфері містобудування, що являє собою складовою частиною дозвільної системи у широкому розумінні як сукупність певних процедур, пов'язаних із наданням документів дозвільного характеру (сертифікатів) щодо випуску будівельної продукції за умови її відповідності нормативно встановленим вимогам;

- класифікація суб'єктів здійснення дозвільної діяльності у сфері містобудування, до яких віднесені: 1) нормотворчий суб'єкт - Кабінет Міністрів України; 2) основний суб'єкт - центральний орган виконавчої влади з питань формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду; 3) провідний суб'єкт - Держархбудінспекція України та органи з оцінки відповідності (додаткові суб'єкти - випробувальні лабораторії, аудитори з сертифікації).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес та можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - результати роботи поглиблюють існуючі уявлення про адміністративно-правові засади дозвільної діяльності у сфері містобудування й можуть бути основою для подальших наукових досліджень з відповідної проблематики;

- у правотворчій сфері - висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані для вдосконалення чинного та перспективного адміністративного законодавства щодо здійснення дозвільної діяльності у сфері містобудування;

- у правозастосовній сфері - використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність Держархбудінспекції України щодо уніфікації дозвільних процедур у сфері містобудування (акт впровадження у практичну діяльність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 18.10.14 р.);

- у навчальному процесі - положення й висновки дисертації знайшли застосування при викладанні дисциплін «Адміністративне право», а також при підготовці лекцій і навчальних посібників з даної тематики (акт впровадження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 11.09.14 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2014), «Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративного права та процесу» (Одеса, 2014), «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 2014).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у п'яти наукових статтях, з яких чотири опубліковано у наукових фахових виданнях України, одна - у іноземному науковому виданні, а також у тезах трьох доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 198 сторінок, з них основного тексту - 176 сторінок, список використаних джерел складається з 210 найменувань, та займає 22 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими програмами, планами та темами, окреслюються мета і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, вказується на наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості щодо апробації та публікації результатів дослідження.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади дозвільної діяльності у сфері містобудування» має чотири підрозділи, в яких розкрито сферу містобудування як предмет дозвільної діяльності та об'єкт адміністративно-правового регулювання, межі правового регулювання дозвільної діяльності та систему суб'єктів такої діяльності у сфері містобудування, охарактеризовано основні її форми.

У підрозділі 1.1 «Сфера містобудування як предмет дозвільної діяльності та об'єкт адміністративно-правового регулювання» на підставі аналізу чинного законодавства, норми якого регулюють правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні, доведено, що містобудування - це цілеспрямована діяльність органів публічної адміністрації, з одного боку, та діяльність підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян, з іншого, щодо створення і підтримання повноцінного середовища життєдіяльності людини, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних місць при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

В основу дослідження сфери містобудування як предмета дозвільної діяльності покладено вузьке розуміння сутності і змісту категорії «дозвільна діяльність». Доведено, що дозвільна діяльність у сфері містобудування становить собою сукупність юридично значимих процедур, сутність яких полягає у розробленні та втіленні в життя комплексу заходів, спрямованих на недопущення можливої шкоди суспільним та державним інтересам, власності, особистій безпеці громадян внаслідок безконтрольного виготовлення, реалізації та використання будівельної продукції, котра може становити небезпеку для особи.

Доведено, що держава, запроваджуючи дозвільну діяльність у сфері містобудування, бере на себе відповідальність за безпечність останнього для держави, природного середовища та громадян.

У підрозділі 1.2 «Правове регулювання дозвільної діяльності у сфері містобудування» наголошено, що правове регулювання здійснюється шляхом запровадження і реалізації загальнообов'язкових правил, тобто приписів правових та техніко-юридичних норм, які встановлюються і охороняються державою для закріплення і регулювання відносин, що виникають і розвиваються в процесі провадження дозвільної діяльності суб'єктами публічної адміністрації. Така діяльність є особливим порядком правового регулювання діяльності, що становить потенційну небезпеку, та складається з сукупності юридичних процедур і характеризується складовими, які надають особливу спрямованість правовому регулюванню - імперативну.

Виділено та проаналізовано напрями правового регулювання дозвільної діяльності у сфері містобудування. Перший напрям утворюють нормативно-правові акти, що регламентують процедури здійснення ліцензування у сфері містобудування. Другий напрям складають нормативно-правові акти, що регламентують дії з отримання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності. Третій напрям включає нормативно-правові акти, що регламентують процедури стандартизації та сертифікації будівельної продукції.

Підтримано позицію І. О. Ізарової, І. М. Миронець та А. П. Хряпинського про доцільність формування в рамках Особливої частини адміністративного права окремої підгалузі - будівельного права, інститутом якого є містобудівельне право.

У підрозділі 1.3 «Суб'єкти дозвільної діяльності у сфері містобудування» наголошено, що розвиток суспільних відносин у сфері містобудування, шалені темпи виробництва нових товарів, а також надання різного роду господарських послуг потребує відповідного правового регулювання і контролю з боку органів публічної адміністрації через реалізацію дозвільних повноважень.

Дослідження суб'єктів дозвільної діяльності у сфері містобудування уможливило висновок про необхідність переосмислення ролі держави в реалізації та забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, що потребує створення нових органів публічної влади, а в деяких випадках ? оптимізації вже існуючих або перерозподілу функцій між деякими органами влади з метою усунення дублювання останніх.

Проведено класифікацію суб'єктів здійснення дозвільної діяльності у сфері містобудування, що ними є: 1) нормотворчий суб'єкт - Кабінет Міністрів України; 2) основний суб'єкт - центральний орган виконавчої влади з питань формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду; 3) провідний суб'єкт - Держархбудінспекція України та органи з оцінки відповідності (додаткові суб'єкти - випробувальні лабораторії, аудитори з сертифікації).

Проаналізовано адміністративно-правовий статус Держархбудінспекції України як провідного суб'єкта надання дозвільних послуг у сфері містобудування. Доведено, що адміністративно-правовий статус Держархбудінспекції України - це правова категорія, що характеризує її місце в системі органів публічної адміністрації, визначає межі діяльності її посадових осіб щодо інших суб'єктів дозвільних правовідносин у сфері містобудування.

У підрозділі 1.4 «Форми дозвільної діяльності у сфері містобудування» охарактеризовано дозвільну діяльність як різновид публічно-сервісної діяльності, що реалізується у певних формах. Щоб провадити певний вид господарської діяльності у сфері містобудування, суб'єкт господарювання має здійснити реєстрацію, а також набути ліцензію, отримати сертифікат, патент чи висновок або інший дозвільний документ. Указані документи (крім реєстраційних) запропоновано віднести до правових форм дозвільної діяльності у сфері містобудування.

Розуміння дозвільної діяльності як публічно-сервісної дало змогу виокремити наступні правові форми: 1) адміністративні індивідуальні акти (безпосередньо рішення про надання або відмову у видачі документа дозвільного характеру); 2) адміністративні нормативні акти (якими закріплюються процедурні моменти отримання документів дозвільного характеру у сфері містобудування); 3) адміністративні договори; 4) інші юридично значимі дії. Особливу увагу приділено визначенню сутності та правової природи документів дозвільного характеру.

Розділ 2 «Порядок здійснення окремих дозвільних процедур у сфері містобудування» складається із трьох підрозділів, у яких охарактеризовано процедури здійснення ліцензування, стандартизації та сертифікації у сфері містобудування, а також отримання інших документів дозвільного характеру.

У підрозділі 2.1 «Процедури здійснення ліцензування у сфері містобудування» наголошено, що суттєвим важелем державного впливу на процес здійснення господарської діяльності у сфері містобудування є її ліцензування, що врегульовує гарантоване Конституцією України право на здійснення підприємницької діяльності, однак за умови отримання відповідної ліцензії. Ліцензування розглядається як один із заходів державного регулювання господарських відносин в Україні, що є своєрідним превентивним заходом і служить для попередження негативних наслідків діяльності монопольних організацій, захисту найважливіших сфер життя, внутрішнього ринку та національних інтересів.

Виокремлено та досліджено стадії процедури здійснення ліцензування у сфері містобудування: 1) стадія подання суб'єктом господарювання заяви до органу публічної адміністрації, який має відповідні дозвільні повноваження (прийом і реєстрація документів, необхідних для видачі ліцензії); 2) стадія перевірки, вивчення, розгляду матеріалів справи з метою підготовки та прийняття рішення (розгляд документів у встановлений термін; проведення перевірок і експертизи, ухвалення рішення про видачу ліцензії); 3) видання дозвільного документа (оформлення ліцензії, її реєстрація).

Враховуючи вказані стадії процедури ліцензування у сфері містобудування, окреслено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством: 1) вишукувальні роботи для будівництва; 2) розроблення містобудівної документації; 3) проектування об'єктів архітектури; 4) будівельні та монтажні роботи; 5) монтаж інженерних мереж; 6) будівництво транспортних споруд; 7) інжинірингова діяльність у сфері будівництва.

Наголошено на необхідності створення правових засад єдиного режиму державного регулювання господарської діяльності шляхом конвергенції ліцензування та дозвільної системи у сфері містобудування.

У підрозділі 2.2 «Процедури стандартизації та сертифікації у сфері містобудування» виокремлено основні стадії процедури стандартизації у сфері містобудування, зокрема: 1) стадія надання зацікавленими сторонами пропозицій щодо проведення робіт зі стандартизації до Мінрегіону; 2) стадія проведення робіт зі стандартизації (розроблення проекту національного стандарту, перегляду національного стандарту, внесення змін до національного стандарту); 3) стадія легалізації робіт із стандартизації; 4) стадія перевірки національних стандартів на відповідність законодавству України, потребам виробників та споживачів, рівню розвитку науки і техніки, інтересам держави, вимогам міжнародних та регіональних стандартів.

Розглянуто адміністративно-процедурний аспект сертифікації у сфері містобудування, який представлений адміністративно-процесуальними нормами, що забезпечують реалізацію матеріально-правових норм, які визначають: 1) стадії і етапи процедури сертифікації (порушення процедури, підготовка документів до розгляду, відбір, ідентифікація зразків і їх випробування, оцінка виробництва, аналіз отриманих результатів, прийняття рішення з видачі або відмови у видачі сертифіката); 2) правовий статус учасників сертифікації (суб'єкти процедур сертифікації, права та обов'язки сторін, інших учасників процедури та ін.); 3) порядок реалізації відповідальності за порушення норм, що складають сертифікацію.

У підрозділі 2.3 «Процедури отримання інших документів дозвільного характеру у сфері містобудування» підкреслено, що в умовах сьогодення залишається проблемою одночасне застосування декількох засобів державного регулювання при провадженні певного виду господарської діяльності суб'єктом господарювання у сфері містобудування. Зокрема, потребують урегулювання на законодавчому рівні питання, пов'язані із необхідністю одночасного отримання суб'єктами ринку ліцензії, яка засвідчує право на провадження певного виду господарської діяльності, та документів дозвільного характеру, які надають право на провадження певних дій щодо здійснення цього виду господарської діяльності, а також отримання фізичними особами дозвільних документів на професійну діяльність.

Проведено класифікацію документів дозвільного характеру залежно від об'єкта регулювання (здійснення господарської діяльності; професійна діяльність фізичних осіб; використання обмежених ресурсів; рухомі та нерухомі індивідуальні об'єкти; разові дії (в тому числі: експорт/імпорт); продукція).

Залежно від правової форми дозвільної діяльності органів публічної адміністрації у сфері містобудування (види дозвільних документів) виокремлено: дозволи як офіційні акти, що визначені чинним законодавством дозволами; документи дозвільного характеру як офіційні акти, що визначені чинним законодавством як декларації, повідомлення, свідоцтва тощо.

У розділі 3 «Шляхи удосконалення дозвільної діяльності у сфері містобудування» сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення та уніфікації дозвільних процедур у сфері містобудування, які продиктовані прагненням України інтегруватися у світову економіку, що вимагає гармонізації сучасної системи технічного регулювання та споживчої політики України відповідно до норм і правил Європейського Союзу. Зокрема, запропоновано вжити низку заходів, які будуть спрямовані на усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, а саме: 1) прийняти Містобудівний кодекс України, що створить сприятливі умови для подальшого розвитку містобудівної діяльності, залучення інвесторів та населення до процесу розвитку населених пунктів, упорядкування розвитку територій відповідно до рішень містобудівної документації, встановлення провідного значення містобудівної документації та місцевих правил у врегулюванні розвитку населених пунктів і територій, підвищення рівня гарантій для інвестицій у будівництво шляхом прийняття принципових рішень на початкових етапах розміщення будівництва об'єктів; 2) зменшити термін розгляду дозвільної документації у разі її повторного подання суб'єктом господарювання для отримання дозвільного документа після усунення ним недоліків, виявлених дозвільними органами; 3) запровадити спрощену процедуру отримання дозвільних документів у сфері будівництва за принципом організаційної єдності; 4) визначити об'єкти будівництва і реконструкції з низьким (мінімальним) рівнем ризиків для життя і здоров'я громадян, безпеки навколишнього природного середовища та запровадити щодо таких об'єктів спрощену процедуру отримання дозволів, у тому числі за принципами декларування і мовчазної згоди; 5) розмежувати й розподілити дозвільні функції між різними органами публічної влади тощо.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове розв'язання наукового завдання - визначення особливостей адміністративно-правових засад дозвільної діяльності у сфері містобудування, у результаті чого отримано такі результати.

Визначено дозвільну діяльність у сфері містобудування як сукупність юридично значущих процедур, сутність яких полягає у розробленні та втіленні в життя комплексу заходів, спрямованих на недопущення можливої шкоди суспільним та державним інтересам, власності, особистій безпеці громадян внаслідок безконтрольного виготовлення, реалізації та використання будівельної продукції, котра може становити небезпеку для особи.

Виокремлено та охарактеризовано напрями правового регулювання дозвільної діяльності у сфері містобудування: 1) перший напрям утворюють нормативно-правові акти, що регламентують процедури здійснення ліцензування у сфері містобудування; 2) другий напрям складають нормативно-правові акти, що регламентують дії з отримання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності; 3) третій напрям включає нормативно-правові акти, що регламентують процедури стандартизації та сертифікації будівельної продукції.

Визначено категорію суб'єкт дозвільної діяльності у сфері містобудування як орган публічної адміністрації, створений для здійснення конкретного виду державної діяльності у сфері містобудування, яка супроводжується видачею документів дозвільного характеру з метою забезпечення національної безпеки шляхом провадження формально визначених процедур дозвільної діяльності відповідно до компетенції та у встановленій законодавством формі. Визначені особливі ознаки суб'єкта дозвільної діяльності у сфері містобудування, а саме: наявність чітко окресленого обсягу повноважень щодо видачі документів дозвільного характеру; належність до системи органів публічної адміністрації; наявність структурних підрозділів, посади у яких обіймають державні службовці; певний територіальний масштаб діяльності.

Доведено, що правовими формами дозвільної діяльності органів публічної адміністрації у сфері містобудування є: дозволи як офіційні акти, що визначені чинним законодавством дозволами; документи дозвільного характеру як офіційні акти, що визначені чинним законодавством.

Визначено процедуру ліцензування як один із напрямків дозвільної діяльності у сфері містобудування, що полягає у офіційному визнанні державою за певними суб'єктами прав на провадження окремих, передбачених законодавством України видів господарської діяльності у сфері містобудування, які вимагають дотримання ліцензійних умов (певних технічних вимог, вимог безпеки здійснення господарської діяльності), а також здійснення контролю за фактично здійснюваними діями в інтересах особи, держави і суспільства.

Обґрунтовано, що сертифікація є напрямком дозвільної діяльності у сфері містобудування та становить сукупністю певних процедур, пов'язаних із наданням документів дозвільного характеру (сертифікатів) щодо випуску будівельної продукції за умови її відповідності нормативно-встановленим вимогам, а також контролем за дотриманням відповідних правил отримувачами останніх.

Процедура здійснення сертифікації у сфері містобудування має наступні стадії: 1) стадія подання суб'єктом господарювання заяви до органу публічної адміністрації, який має відповідні дозвільні повноваження; 2) стадія перевірки, вивчення, розгляду матеріалів справи з метою підготовки та прийняття рішення; 3) видання сертифікату (дозвільного документа).

Процедуру стандартизації у сфері містобудування розглянуто з позиції дозвільної діяльності, тобто такою, що встановлює правила, загальні принципи та характеристики загального і багаторазового застосування з метою усунення загроз життю і здоров'ю людей, матеріальних цінностей і навколишнього природного середовища для забезпечення здійснення економічного суверенітету, економічних інтересів фізичних і юридичних осіб та держави.

Виокремлено основні стадії та етапи процедури стандартизації у сфері містобудування: 1) стадія надання зацікавленими сторонами пропозицій щодо проведення робіт зі стандартизації до Мінрегіону; 2) стадія проведення робіт зі стандартизації (розроблення проекту національного стандарту, перегляду національного стандарту, внесення змін до національного стандарту). Ця стадія включає наступні етапи: прийняття технічним комітетом рішення про розроблення проекту національного стандарту (перегляду, внесення змін до національного стандарту); розроблення і повідомлення про проекти стандартів (змін до стандартів); проведення запитів щодо коментарів до стандарту (змін до стандарту) та включення (відхилення) коментарів в остаточний проект стандарту; схвалення остаточного проекту національного стандарту технічним комітетом; проведення експертизи проекту національного стандарту науково-дослідною організацією Мінрегіону; 3) стадія легалізації робіт із стандартизації. Включає такі етапи: прийняття національних стандартів, внесення змін до національних стандартів, скасування національних стандартів; державна реєстрація національного стандарту; оприлюднення національного стандарту в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації; 4) стадія перевірки національних стандартів на відповідність законодавству України, потребам виробників та споживачів, рівню розвитку науки і техніки, інтересам держави, вимогам міжнародних та регіональних стандартів.

Визначено напрямки удосконалення дозвільної діяльності у сфері містобудування шляхом унесення змін та доповнень до законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про основи містобудування», «По стандартизацію». Наголошено на доцільності внесення змін до Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» та постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», в яких чітко закріпити положення, що дії органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо видачі сертифікату або реєстрації декларації оформлюються відповідним наказом, що в подальшому є підставою для оскарження до адміністративного суду, оскільки зазначені правовідносини є публічно-правовими, а справи зі спорів, що виникають між суб'єктами цих відносин, є адміністративними.

Доведено необхідність розробки та прийняття Містобудівного кодексу України, що дасть змогу систематизувати та уніфікувати існуючі норми, які регулюють дозвільні відносини у сфері містобудування.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Резніченко В. О. Форми дозвільної діяльності у сфері містобудування : поняття та сутність / В. О. Резніченко // Право і суспільство. - № 6-1. - 2014. - С. 202-207.

2. Резніченко В. О. Процедури здійснення ліцензування у сфері містобудування : питання сьогодення / В. О. Резніченко // Порівняльно-аналітичне право. - 2014. - № 3. - С. 131-134.

3. Резніченко В. О. Процедури сертифікації у сфері містобудування : питання теорії та практики / В. О. Резніченко // Науковий вісник Херсонського державного університету. - Серія «Юридичні науки». - 2014. - Вип. 3. - Т. 1. - С. 241-245.

4. Резніченко В. О. Правове регулювання дозвільної діяльності у сфері містобудування / В. О. Резніченко // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». - 2014. - Вип. 28. - Т. 2. - С. 153-158.

5. Резниченко В. А. Унификация процедур разрешительной деятельности в сфере градостроительства : вопрос современности / В. А. Резниченко // Закон и жизнь (Legea si Viata).- № 1/3(277). - 2015. - С. 88-91.

6. Резніченко В. О. Ліцензування як один із напрямків дозвільної процедури у сфері містобудування : правові засади та шляхи удосконалення / В. О. Резніченко // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених : матер. наук.-практ. конф. (м. Харків, 19 травня 2014 р.). - Х. : ХНУВС, 2014. - С. 228 -231.

7. Резніченко В. О. Дозвільна діяльність у сфері містобудування : питання правового регулювання / В. О. Резніченко // Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративного права та процесу : міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 10-11 жовтня 2014 р.). - О. : ОДУВС, 2014. - С. 86-88.

8. Резніченко В. О. Сфера містобудування як предмет дозвільної діяльності : питання сьогодення / В. О. Резніченко // Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави : матер. ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 12 грудня 2014 р.). - Х. : ХНУВС, 2014. - С. 166-169.

Размещено на Allbest.ru