Правовий статус органів, що контролюють сплату податків та зборів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Контроль є обов'язковим елементом будь-якої галузі державного управління. У статті 1 Лімської декларації керівних принципів контролю зазначається, що „організація контролю є обов'язковим елементом управління суспільними фінансовими коштами, оскільки таке управління тягне за собою відповідальність перед суспільством”. Саме об'єктивні потреби держави та органів місцевого самоврядування у грошових коштах вимагають забезпечення повного і своєчасного надходження податків і зборів, а також інших обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Для дієвого й ефективного контролю за виконанням фізичними та юридичними особами обов'язку щодо сплати податків і зборів, інших платежів держава повинна створити спеціальну систему уповноважених державних органів, завданням яких є контроль за дотриманням податкового, митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного соціального внеску. У той же час правовий статус органів, що входять до контролюючих, залишається вкрай дискусійним, а численні проблеми у цій сфері потребують ґрунтовного наукового аналізу. Тому невипадково останніми роками вчені замислюються над створенням ефективної системи контролюючих органів у сфері мобілізації коштів до публічних фондів, окресленням шляхів оптимізації їхніх функцій, форм і методів діяльності.

Інституціональні форми державного фінансового контролю потребують не лише принципових змін в його розумінні та науковому уявленні, але і засобів упорядкування дій осіб, які здійснюють контроль, та осіб, яких контролюють. Особливого значення цей процес набуває в трансформаційний період, коли відбувається удосконалення традиційних інститутів через коригування їхніх функцій та характеру діяльності. Процес інституціоналізації стимулює розвиток системи фінансового контролю, оскільки в демократичному суспільстві з'являються нові суб'єкти відносин, які беруть участь у здійсненні контролю за сплатою податків, зборів та інших платежів. При цьому упорядкування системи органів такого контролю, удосконалення співвідношення їхніх статусів значною мірою забезпечує ефективність контролю.

Теоретичну основу роботи склали дослідження С. С. Алєксєєва, Д. М. Бахраха, С. Н. Братуся, В. Н. Горшеньова, М. М. Марченка, В. Д. Сорокіна, П. М. Рабіновича, Ю. О. Тихомирова, Р. Й. Халфіної та інших учених. Значний внесок у розвиток теорії і практики оподаткування зробили вчені в радянський період: В. В. Безчеревних, І. В. Мартьянов, М. І. Піскотін, Ю. А. Ровинський, С. Д. Ципкін. Поряд із тим, їхні дослідження переважно пов'язані із теорією фінансового права загалом, до того ж датуються 1950-ми - 1970-ми роками.

Безперечний вплив на формування тенденцій і напрямів дисертаційної роботи мали публікації зарубіжних учених: Д. В. Винницького, О. Н. Горбунової, В. І. Гуреєва, Л. М. Древаль, М. В. Карасьової, І. І. Кучерова, С. Г. Пепеляєва, Ю. М. Старилова, Г. П. Толстоп'ятенка, Н. І. Хімічевої, О. І. Худякова та ін. Українські фахівці в галузі адміністративного та фінансового права здебільшого аналізували структуру органів, які контролюють сплату податків, зборів, інших платежів в Україні, та проблеми, пов'язані з ними. Серед них необхідно виокремити праці юристів, економістів, працівників-практиків, а саме: В. Б. Авер'янова, О. О. Бандурки, В. Т. Білоуса, О. М. Бригинець, О. М. Василика, Л. К. Воронової, Ю. В. Гаруста, М. В. Жернакова, Д. В. Приймаченка, Р. В. Оніщика, Л. М. Касьяненко, В. Т. Комзюка, Т. О. Коломоєць, І. Є. Криницького, М. П. Кучерявенка, Н. А. Маринів, В. Б. Марченка, М. О. Перепелиці, Д. М. Реви, О. П. Рябченко, Л. А. Савченко, Ю. О. Соловйової, Є. А. Усенко, О. В. Щербатюк та інших.

Однак проблеми правового статусу органів, що контролюють сплату податків і зборів, аналізувалися фрагментарно, в аспекті вирішення інших завдань дослідження. Низка важливих питань залишилася поза увагою. За окремими напрямами сформувалися суперечливі судження. Саме це й зумовлює актуальність обраної для дисертації теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації обрана з урахуванням Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1209-р. Дисертаційна робота виконана відповідно до комплексного плану науково-дослідних робіт Національного університету державної податкової служби України на тему „Правове регулювання управлінської та правоохоронної діяльності у сфері оподаткування” (номер державної реєстрації 0112U001826).

Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Національного університету державної податкової служби України (протокол № 3 від 25 листопада 2010 р.), була розглянута координаційним бюро Національної академії правових наук України й отримала позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання і доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.

Мета і завдання дисертації. Метою дисертації є визначення правого статусу органів, що контролюють сплату податків і зборів, інших платежів та розробка пропозицій щодо його удосконалення.

Відповідно до зазначеної вище мети в роботі поставлені такі завдання:

- дати характеристику суб'єктам податкових правовідносин;

- здійснити систематизацію наукових поглядів щодо визначення правового статусу органів, що контролюють сплату податків і зборів;

- охарактеризувати нормативно-правові акти, норми яких регулюють діяльність органів, що контролюють сплату податків і зборів, та здійснити їх класифікацію;

- визначити систему органів, що контролюють сплату податків та зборів в Україні, виокремити її ознаки;

- розкрити функції і повноваження органів, що контролюють сплату податків та зборів в Україні;

- визначити форми та методи діяльності органів, що контролюють сплату податків та зборів;

- розкрити особливості юридичної відповідальності органів, що контролюють сплату податків та зборів в Україні, їхніх посадових осіб;

- проаналізувати зарубіжний досвід правового регулювання діяльності органів, що контролюють сплату податків і зборів;

- сформулювати рекомендації щодо удосконалення окремих елементів правового статусу органів, що контролюють сплату податків та зборів в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері формування та реалізації правового статусу органів, які контролюють сплату податків і зборів.

Предметом дослідження є правовий статус органів, що контролюють сплату податків і зборів в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання постає основним у цій системі. На базі цього проблеми, що вирішуються в дисертації, розглядаються в єдності їх соціального змісту і юридичної форми (Р. 1-3). Невід'ємним доповненням до цього методу є системний аналіз як окремих елементів системи контролюючих органів, так і їх сукупності (пп. 1.1, 2.1).

У роботі використовуються також спеціальні методи. Порівняльно-правовий метод застосовується при аналізі підходів до побудови системи контролюючих органів зарубіжних країн (п. 3.2). За допомогою логіко-семантичного аналізу побудовано, поглиблено й конкретизовано категоріальний апарат (пп. 1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 3.3). Історико-правовий метод дозволяє розглянути органи, що здійснюють контроль за сплатою податків і зборів, у розвитку, динаміці становлення найбільш раціональних форм їхнього існування (пп. 1.3, 2.2, 2.3, 3.1, 3.3). На підставі системно-функціонального методу в дисертації здійснена спроба диференціювати компетенцію органів, що здійснюють контроль за сплатою податків і зборів, та визначити особливості їхніх функцій (пп. 1.3, 2.1, 3.3).

У дисертації поряд з працями із фінансового права використані публікації з філософії, загальної теорії права, економічної теорії, галузевих правових наук, нормативно-правова та емпірична база дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є монографічним дослідженням правового статусу органів, які контролюють сплату податків та зборів, із метою його удосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків. Новизна дисертації полягає у такому:

уперше:

- на основі системного підходу сформульовано авторське тлумачення поняття „система органів, що контролюють сплату податків і зборів та єдиного соціального внеску” як чітко впорядкованої структури органів загальної і спеціальної компетенції, які взаємопов'язані між собою, утворюють цілісну єдність та спрямовують свою діяльність на мобілізацію коштів до публічних фондів і забезпечують контроль за їх своєчасною сплатою;

удосконалено:

- ознаки органів, що контролюють сплату податків і зборів і єдиного соціального внеску, з урахуванням системності. До них віднесено: наявність загальної мети діяльності; підпорядкування завдань кожного органу системи цій меті; виконання ними власних функцій, що випливають із визначених спільних завдань; конкретні відносини між органами, що контролюють сплату податків і зборів, та їхніми посадовими особами; наявність органу координування, а також обов'язковий зворотній зв'язок між ними тощо;

- класифікацію органів, що контролюють сплату податків і зборів та єдиного соціального внеску, з виділенням: органів загальної компетенції, наділених неподатковим законодавством окремими контрольними повноваженнями, та органів спеціальної компетенції зі спеціальними повноваженнями у сфері оподаткування; визначено критерії такої класифікації;

набули подальшого розвитку:

- наукові погляди щодо систематизації суб'єктів податкових правовідносин та структури органів, що контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску;

- уточнення з урахуванням предметної спрямованості змісту понять: „правовий статус органів, що контролюють сплату податків і зборів і єдиного соціального внеску” як складної юридичної конструкції, що включає в себе такі елементи: цілі, завдання, функції, організаційну структуру, порядок діяльності, юридичну відповідальність;

- визначення форм діяльності органів, що контролюють сплату податків, зборів і єдиного внеску із виокремленням правових (нормотворчої, установчої, правозастосовної, контрольної та інтерпретаційної) та неправових форм (організаційної, допоміжної, матеріально-технічної);

- функції та повноваження органів, що контролюють сплату податків і зборів та єдиного соціального внеску, з виокремленням загальних (нормотворчої, контрольної, планування, прогнозування, організаційної, регулювання, координаційної); спеціальних (адміністрування, обліку та реєстрації, контролю за сплатою податків та інших платежів до публічних фондів, превентивної, правоохоронної) та допоміжних (сервісної, інформаційної, роз'яснювальної, консультаційної, моніторингу та оцінки);

- класифікація нормативно-правових актів, що регламентують діяльність органів, які контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску. До них віднесено: зовнішні та внутрішньоорганізаційні;

- пропозиції щодо удосконалення законодавства з питань правового статусу органів, що контролюють сплату податків і зборів, з урахуванням зарубіжного досвіду.

Практичне значення одержаних результатів зумовлюється актуальністю й новизною відображених у дисертації проблем, а також пропозиціями щодо їх вирішення. Результати роботи зумовлені положеннями наукової новизни. зокрема:

- у науково-дослідницькій сфері матеріали дисертації можуть бути підґрунтям для подальшого опрацювання питань, пов'язаних з оптимізацією правового статусу органів, що контролюють сплату податків, зборів, єдиного соціального внеску (довідка про впровадження від 28 жовтня 2014 р. № 216/01-26);

- у правотворчому аспекті значення одержаних результатів полягає в можливості використання висновків і пропозицій, що містяться в дисертації, при зміні чи доповненні до чинних актів податкового, митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного соціального внеску;

- правоохоронна сфера передбачає можливість удосконалення діяльності суб'єктів податкових правовідносин завдяки використанню запропонованих у дисертації висновків і рекомендацій (довідка про впровадження від 16 вересня 2014 р. № 839-к; довідка про впровадження від 3 липня 2014 р. № 7677/1/26-70-05);

- у навчальному процесі основні положення і висновки можуть бути використані в процесі викладання навчальних курсів фінансового і податкового права, науково-дослідницькій роботі студентів, а також у процесі підготовки навчальних та навчально-методичних матеріалів з фінансового та податкового права України (довідка про впровадження від 1 липня 2014 р. № 1871/01-12).

Особистий внесок здобувача. Дослідження виконано дисертантом самостійно, з використанням новітніх здобутків вітчизняної та зарубіжної науки адміністративного й фінансового права. Усі викладені в ньому положення й висновки обґрунтовано на основі власних досліджень автора.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена на міжкафедральному семінарі 2 квітня 2014 р., протокол № 9. Основні наукові положення й висновки дисертації, а також практичні рекомендації щодо вдосконалення фінансового законодавства України оприлюднено дисертантом у доповідях на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: „Особливості розгляду податкових спорів в контексті прийняття Податкового кодексу України” (м. Харків, 2011 р.); „Фінансове право у ХХІ сторіччі: здобутки та перспективи” (м. Ірпінь, 2011 р.); „Принципы финансового права” (м. Харків, 2012 р.); „Актуальні питання публічного та приватного права” (м. Запоріжжя, 2012 р.).

Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертації відображено в 10 публікаціях (5 статтях, опублікованих у фахових виданнях, 1 статті в іноземному виданні та 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях).

1. Теоретичні аспекти правового статусу органів, що контролюють сплату податків і зборів

У підрозділі 1.1 „ Органи, що контролюють сплату податків і зборів, як суб'єкти податкових правовідносин” досліджено погляди вітчизняних та зарубіжних вчених з цього питання та виявлено відсутність єдиного підходу щодо участі держави як самостійного суб'єкта фінансових відносин. Група вчених (М. О. Перепелиця, М. П. Кучерявенко, С. Т. Кадькаленко, Л. А. Савченко, Л. К. Воронова та інші) розглядають державу як самостійний суб'єкт податкових правовідносин. Інший науковий підхід, представлений вченими О. О. Семчиком, М. В. Карасевою, А. І. Худяковим, заперечує визначення держави як суб'єкта податкових відносин (яким виступають лише державні органи, наділені спеціальною компетенцією). Є. О. Алісов та Т. Є. Кушнарьова розглядають державу як суб'єкт податкового права, який є одночасно суб'єктом податкових відносин.

Досліджено ієрархічну вертикаль органів влади трьох організаційно-правових рівнів, які не тільки є учасниками податкових правовідносин, а й, відповідно до покладених на них державою повноважень, контролюють надходження коштів від податків, зборів і внесків до публічних фондів. Здійснено класифікацію органів, що контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску, зроблено висновок про те, що структура органів, які контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску, складається із органів загальної компетенції, наділених неподатковим законодавством окремими контрольними повноваженнями, та органів спеціальної компетенції, наділених спеціальними повноваженнями у сфері оподаткування. Визначено критерії такої класифікації.

Окремо приділено увагу змісту податкового представництва. Виявлено, що поза увагою законодавця залишається проблема представництва владної сторони у податкових правовідносинах. Підтримана пропозиція вчених щодо доцільності внесення змін у ст. 19 Податкового кодексу України з метою врахування всіх прав і обов'язків податкового представника: податкового представництва, переданого особою, інтереси якої представляють (обов'язки щодо сплати податку, ведення податкового обліку тощо); власних прав та обов'язків податкового представника щодо особи, яку представляють; власних податкових прав та обов'язків представника, не пов'язаних з особою, яку представляють. Обґрунтовано доцільність розширення переліку органів стягнення та внесення змін у п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України.

У підрозділі 1.2 „Теоретичні проблеми визначення правового статусу органів, що контролюють сплату податків і зборів” досліджено зміст категорії „правовий статус”. З'ясовано, що у юридичній літературі існує декілька підходів до її визначення. Зазначено, що категорія „правовий статус” - це самостійна юридична конструкція, яка характеризується такими ознаками: має універсальний характер; відображає особливості суб'єкта, його місце у системі суспільних відносин; права та свободи, що складають основу статусу, не можуть реалізуватись без інших його компонентів - обов'язків та відповідальності; забезпечує системність прав, свобод та обов'язків. Виявлено, що центральне місце у понятійному апараті при характеристиці правового статусу суб'єктів, які представляють владну сторону в податкових правовідносинах, займає поняття „компетенція”. Визначено зміст поняття „податкова компетенція”, яка передбачає наділення владних суб'єктів правовідносин повноваженнями в сфері публічно-правового регулювання відносин оподаткування, та „компетенція органів, що контролюють сплату податків і зборів”, під яким розуміється предмет відання; система функцій і повноважень цих органів; форми й методи їхньої діяльності та юридична відповідальність.

Доведено, що законодавство, яким встановлювався правовий статус контролюючих органів в сфері справляння податків і зборів, у 2010-2014 роках зазнало суттєвих змін. У законодавчих та інших нормативно-правових актах у сфері оподаткування існує проблема у використанні й співвідношенні таких термінів, як: „податкові органи”, „територіальні органи Міністерства доходів і зборів”, „митні органи”, „митниці”, „органи державної фіскальної служби” тощо. Зазначено, що такий підхід законодавця до їх тлумачення лише ускладнює окреслення як системи органів, які мають контролювати надходження коштів від податків, зборів й інших обов'язкових платежів до публічних фондів, так і правового статусу таких органів. Запропоновано внести зміни у Податковий кодекс України та інші похідні нормативно-правові акти, замінивши номінації „орган стягнення”, „контролюючий орган”, „органи доходів і зборів” на „органи, що контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску”. Сформульовано авторське визначення поняття „правовий статус органів, що контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску”. Зважаючи на часту реорганізацію органів, що мають контролювати надходження до бюджету країни, така пропозиція є більш доречною.

У підрозділі 1.3 „Стан нормативно-правового регулювання діяльності органів, що контролюють сплату податків і зборів в Україні” здійснено аналіз законодавчих та інших-нормативно-правових актів, що унормовували формування, становлення та розвиток системи органів, які забезпечують мобілізацію коштів до бюджету країни. Звернена увага на порушення основних вимог, які мають застосовуватися до нормативно-правових актів, що призвело до виникнення колізій і незручностей при застосуванні їх у практичній діяльності державних органів. Нормативно-правові акти, які регламентують діяльність органів, що контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску, поділено на зовнішні та внутрішньоорганізаційні.

Дослідження генезису формування структури органів, що контролюють сплату податків і зборів, дозволило зробити такий висновок: часта реорганізація контролюючих органів негативно впливає на формування структури цих органів та призводить до зміни функцій і повноважень органів, що контролюють сплату податків і зборів. Причиною цього значною мірою є відсутність єдиного концептуального підходу до формування системи органів, що контролюють сплату податків і зборів. У роботі здійснено класифікацію органів, що контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску, та визначено критерії їх класифікації. Запропоновано внести корективи у п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України щодо здійснення податкового контролю органами Державної фіскальної служби України (далі - ДФСУ). Обґрунтовано доцільність формування системи органів, що контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску в Україні.

2. Елементи правового статусу органів, що контролюють сплату податків і зборів в Україні

У підрозділі 2.1 „Системний підхід до формування органів, що контролюють сплату податків і зборів в Україні” констатовано неоднозначність поглядів вчених на структуру та ознаки системи органів, що контролюють сплату податків і зборів. Здійснено аналіз понять „система контролюючих органів у сфері оподаткування” та „система контролюючих органів у сфері мобілізації коштів”, виявлено, що і раніше діюче, і чинне законодавство мають колізії щодо їх окреслення. Доведено, що складові таких систем до недавнього часу були визначені різними за юридичною силою нормативно-правовими актами. Крім того, встановлено, що у зазначених нормативних актах не з'ясованим залишалося місце і роль у цій системі центрального апарату, окружних (на два і більше регіони) органів і податкової міліції; використовувалися різні терміни (наприклад, центральний апарат, окружні податкові органи тощо).

Проаналізовано структуру органів, які контролюють сплату податків і зборів в Україні, на підставі чого встановлено, що сучасна структура органів, які контролюють сплату податків і зборів в Україні, не має ознак системності. Запропоновано до ознак системи органів, що контролюють сплату податків і зборів в Україні, віднести: наявність загальної мети діяльності; підпорядкування завдань кожного органу системи цій меті; виконання ними власних функцій, що випливають із визначених спільних завдань; конкретні відносини між органами, що контролюють сплату податків і зборів, та їхніми посадовими особами; наявність координуючого органу, а також обов'язковий зворотній зв'язок між ними тощо. Здійснено систематизацію органів, що контролюють сплату податків і зборів в Україні. Сформульовано поняття „системи органів, що контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску” як чітко впорядкованої структури органів загальної і спеціальної компетенції, які взаємопов'язані між собою, утворюють цілісну єдність та спрямовують свою діяльність на мобілізацію коштів до публічних фондів і забезпечують контроль за їх своєчасною сплатою. податковий правовий владний

У підрозділі 2.2 „Функції та повноваження органів, що контролюють сплату податків та зборів в Україні” досліджено функції органів, що контролюють сплату податків та зборів, та їх класифікації, запропоновані як зарубіжними, так і вітчизняними вченими. Виокремлено їхні ознаки. Проаналізовано завдання та повноваження контролюючих органів стосовно сплати податків і зборів, на підставі чого визначено основні функції та здійснено їх класифікацію (загальні, спеціальні та допоміжні).

Акцентовано увагу на актуальності профілактичної (роз'яснювальної) діяльності органів, що контролюють сплату податків і зборів. Здійснено аналіз профілактичної діяльності, яку здійснюють відповідно до повноважень, визначених у положенні „Про Державну фіскальну службу України”. Встановлено, що важливе значення в профілактичній роботі органів ДФСУ мають їхні повноваження щодо здійснення заходів із запобігання корупції і контроль за їх реалізацією в апараті ДФСУ, її територіальних органах; виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень у сфері оподаткування, та розробка відповідних запобіжних заходів; видача дозволів на відкриття та експлуатацію митних складів, складів тимчасового зберігання, магазинів безмитної торгівлі, вантажних митних комплексів, вільних митних зон комерційного або сервісного типу, видача сертифікатів уповноваженого економічного оператора, видача сертифікатів про походження товарів з України; ліцензій на здійснення митної брокерської діяльності, діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та інші. Зазначено, що до повноважень стосовно попередження правопорушень належить і право органів ДФСУ на проведення різних експертиз, надання висновків. Виокремлено заходи загальної та індивідуальної профілактики.

У процесі дослідження повноважень органів ДФСУ звернено увагу на конфлікт інтересів, вирішення якого в межах правового поля впливатиме на динаміку правопорушень у сфері оподаткування. На підставі аналізу чинного законодавства та роз'яснень Міністерства юстиції України щодо визначення конфлікту інтересів зроблено висновок, що на сучасному етапі формування податкового законодавства, законодавець ще остаточно не визначився з тим, що саме вважати конфліктом інтересів в податковому праві: конфлікт правових норм чи конфлікт людських інтересів. Зроблено висновок, що фрагментарне запровадження норм щодо конфлікту інтересів у податковому законодавстві не відповідає сучасним реаліям, негативно впливає на стан профілактичної роботи зазначених органів контролю у сфері оподаткування та потребує доопрацювання.

Здійснено аналіз співвідношення понять „попередження правопорушень” і „профілактика правопорушень” та зроблено висновок, що попередження правопорушень є загальним поняттям, до якого, крім інших, входить і профілактика, а основними самостійними напрямами (видами) діяльності суб'єктів попередження є профілактика, запобігання і припинення правопорушень, які мають специфіку за характером, змістом, часом, сферою і метою застосування. Проаналізовано заходи з попередження і припинення правопорушень, що здійснюються органами ДФСУ в межах повноважень, та розроблено пропозиції з їх удосконалення.

У підрозділі 2.3 „Форми та методи контрольної діяльності органів щодо сплати податків та зборів в Україні” досліджено форми управлінської діяльності та виокремлено правові форми діяльності органів, що контролюють сплату податків і зборів. До них віднесено: нормотворчу, установчу, правозастосовну, контрольну та інтерпретаційну. Визначено зміст поняття „форма діяльності органів, що контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску”. Виокремлено та досліджено форми контрольної діяльності органів, що контролюють сплату податків і зборів. До них віднесено: податковий контроль (податкові перевірки, облік платників податків, оперативно-бухгалтерський облік податкових надходжень, контроль за відповідністю витрат фізичних осіб їхнім доходам, отримання пояснень платників податків, податкових агентів; перевірка даних обліку і звітності; огляд приміщень і територій, що використовуються з метою отримання доходу (прибутку) та митний контроль (перевірки документів та відомостей, які надаються органам ДФСУ під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; митний огляд; облік товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; усне опитування громадян та посадових осіб підприємств; огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на органи ДФСУ; перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, зокрема своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органам ДФСУ).

Досліджено методи контролю, їх класифікації, запропоновані вченими. Встановлено, що методи контролю поділяються на два види: загальнонаукові та спеціальні. Досліджено методи фінансового контролю й методи податкового контролю. Зазначено, що до них учені відносять перевірки, ревізії, обстеження, інспекції та спостереження, ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів ДФСУ.

Підрозділ 2.4 „Правові гарантії та юридична відповідальність органів, що контролюють сплату податків та зборів в Україні, їхніх посадових осіб” присвячений дослідженню правових гарантій працівників органів ДФСУ. Здійснено аналіз понять „соціальний захист”, „правовий захист”, „соціально-правовий захист”. Доведено, що захист не зводиться тільки до системи юридичних засобів та гарантій чи до діяльності державних органів та їхніх посадових осіб. Він є складною системою елементів, які у взаємодії забезпечують реальний характер правового захисту працівників органів ДФСУ. Проаналізовано правові гарантії, що містяться у законодавчих і нормативно-правових актах працівників органів ДФСУ. Зроблено висновок, що вони мають переважно декларативний характер, оскільки обов'язковість їхнього виконання нічим не підкріплюється, що в результаті зводить нанівець зусилля законодавця в цьому напрямі. Обґрунтовано доцільність розробки нового механізму реалізації правових гарантій посадових осіб органів ДФСУ із використанням економічних і юридичних засобів. Запропоновано конкретні заходи з його реалізації.

Досліджено юридичну відповідальність працівників органів ДФСУ та встановлено, що вона характеризується специфічним порядком застосування й зумовлюється особливим правовим статусом працівників ДФСУ. Зосереджено увагу на адміністративній та дисциплінарній відповідальності працівників органів ДФСУ. Досліджено адміністративні корупційні правопорушення. Визначено найбільш характерні для посадових осіб органів ДФСУ проступки.

3. Удосконалення правового статусу органів, що контролюють сплату податків і зборів в Україні

У підрозділі 3.1 „Шляхи удосконалення правового статусу органів, що контролюють сплату податків та зборів в Україні” зазначено, що органи ДФСУ належать до органів фінансового контролю, і тому однією з основних їхніх функцій є контрольна. Здійснено аналіз контрольної функції органів ДФСУ. Виявлено, що контрольні повноваження органів ДФСУ є ширшими, ніж повноваження щодо провадження податкового контролю. Проаналізовано погляди на визначення понять „податковий контроль” та „митний контроль” і з`ясовано, що податковий та митний контроль, на думку більшості вчених, спрямований на дотримання законодавства у сфері оподаткування, а головним завданням цього контролю має бути встановлення причиново-наслідкових зв'язків порушень, розробка пропозицій і заходів щодо удосконалення податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного соціального внеску, переходу від примусового стягнення податків і зборів до добровільного виконання податкових та інших зобов'язань перед державою. Обґрунтовано доцільність розмежування податкового контролю і контролю, що здійснюють органи ДФСУ, і, відповідно контрольних повноважень органів ДФСУ і повноважень щодо провадження податкового і митного контролю.

Запропоновано контроль за дотриманням законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства не включати до змісту податкового контролю. У зв'язку з цим обґрунтовано доцільність внесення відповідних змін до ч. 1 ст. 61 Податкового кодексу України. Виявлено суперечності у змісті статей 62 та 63 Податкового кодексу України щодо тлумачення податкового обліку і податкового контролю. Доведено, що облік не може бути однією із стадій контролю, оскільки він передує здійсненню контрольних дій.

Обґрунтовано доцільність удосконалення положень Податкового кодексу України, що стосуються реалізації контролюючими органами функції роз'яснення чинного податкового законодавства. Підтримано думку вчених щодо доцільності закріплення інституту податкових роз'яснень Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, дія якого була скасована у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України. Незважаючи на те, що вказаний закон мав певні суперечності щодо визначення правової природи таких роз'яснень, у період його дії такі важливі аспекти, як процедура надання, пріоритетність та інші були доволі чітко визначені. Крім того, доцільним є використання положень цього закону стосовно упорядкування реалізації роз'яснювальної функції контролюючих органів.

Досліджено дискреційні повноваження органів ДФСУ. Встановлено, що повноваження органів ДФСУ не повинні сприйматися як безмежний простір для зловживань. Причому така позиція повинна мати дуалістичну спрямованість. Це означає, що органи ДФСУ мають діяти в межах чинного законодавства України, а у випадках, коли таким законодавством передбачається можливість обрання не одного варіанта поведінки, а декількох, обрати варіант, який є найбільш сприятливим саме для платника податків. У інших випадках через законодавчо закріплену презумпцію правомірності рішень платника податків можуть бути правові наслідки для органу ДФСУ за рішення, яке містило елемент зловживання.

У підрозділі 3.2 „Зарубіжний досвід правового регулювання діяльності органів, що контролюють сплату податків і зборів та напрями адаптації його в Україні” досліджено правове регулювання діяльності органів, які контролюють сплату податків і зборів, у зарубіжних країнах. На підставі вивчення досвіду зарубіжних країн виявлено ознаки системи контролю за дотриманням податкового, митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та встановлено, що для переважної більшості розвинених держав світу характерним є покладання функції податкового контролю на спеціальні органи - податкові (контролюючі) служби. Останні, у свою чергу, найчастіше входять до складу Міністерства фінансів відповідної держави. Така побудова системи контролюючих органів повною мірою відображає їхні завдання - контроль за належним функціонуванням публічних грошових фондів. Виявлено, що в деяких країнах системи контролюючих органів функціонують за відсутності відомства із суто податковою компетенцією (Фінляндія, Швеція, Німеччина та інші).

Досліджено структуру контролюючих органів у сфері оподаткування США, Російської Федерації, Німеччини, Великобританії, Данії, Іспанії, Нідерландів та інших країн. Виявлено, що вони переважно складаються з трьох рівнів контролю (центральний, регіональний, місцевий). Встановлено, що в основу побудови структури центральних органів покладено функціональний принцип. Зроблено висновок, що справляння платежів та контрольні повноваження податкових органів не є першочерговими в реформуванні податкових систем таких країн, як США, Великобританія, Німеччина, Швеція, Данія та інших. Діяльність контролюючих органів цих країн, насамперед, спрямована на підвищення рівня обслуговування платників податків. Виявлено, що з метою забезпечення балансу між публічними та приватними інтересами в податковій сфері у США було прийнято „Білль про права платників податків”. Запропоновано використати позитивний досвід США і застосувати його щодо української податкової системи, яка, безперечно, також потребує більш чіткого окреслення компетенції владного суб'єкта податкових правовідносин та прав і обов'язків платників податків. Встановлено, що, незважаючи на побудовані системи контролюючих органів у сфері оподаткування, у зарубіжних країнах має місце так званий „конфлікт інтересів”. Досліджено зарубіжний досвід із урегулювання податкових спорів за участі посередника (процедури медіації). Звернено увагу на відсутність в Україні чинного нормативно-правового акта, який би регулював питання щодо альтернативного вирішення суперечливих правовідносин між контролюючим органом та зобов'язаною стороною в податковій сфері. Запропоновано використати позитивний досвід із урегулювання податкових спорів за допомогою застосування процедури медіації та розробити відповідний проект закону.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в поглибленні наукових знань і комплексній розробці положень стосовно правового статусу органів, які контролюють сплату податків і зборів, підготовці науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного податкового законодавства. Вирішення поставленого наукового завдання дозволило зробити такі висновки:

1. На основі аналізу наукових підходів учених щодо участі держави у фінансових правовідносинах з'ясовано, що діяльність держави, яка формує ці відносини, - це владна діяльність, яка позначається на особливостях цих відносин та їх правовому регулюванні.

2. Поняття «правовий статус органів, що контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску» визначено як складну юридичну конструкцію, яка охоплює такі елементи: цілі, завдання, функції, повноваження, організаційну структуру, порядок діяльності, юридичну відповідальність.

3. Доведено, що сучасна структура органів, які контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску в Україні, неефективна. Встановлено, що причиною цього є відсутність єдиного концептуального підходу до формування системи органів, які контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску, часта їх реорганізація, зміна функцій та повноважень тощо. На основі системного підходу сформульовано авторське трактування поняття системи органів, що контролюють сплату податків і зборів та єдиного соціального внеску, як чітко впорядкованої структури органів загальної і спеціальної компетенції, які взаємопов'язані між собою і утворюють цілісну єдність, та спрямовують свою діяльність на мобілізацію коштів до публічних фондів, забезпечують контроль за своєчасною їх сплатою

4. Обґрунтовано доцільність систематизації органів, що безпосередньо контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску (спеціальної компетенції), та органів, які опосередковано контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску (загальної компетенції).

5. Виділено загальні, спеціальні та допоміжні функції органів, що контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску. До загальних функцій віднесено нормотворчу, контрольну, планування, прогнозування, організаційну, регулювання, координаційну; до спеціальних -адміністрування, обліку та реєстрації, контроль за сплатою податків та інших платежів до публічних фондів, превентивну, правоохоронну; до допоміжних - сервісну, інформаційну, роз'яснювальну, консультаційну, моніторингу та оцінки.

6. Форма діяльності органів, що контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску, - це практичне зовнішнє вираження конкретних дій і рішень цих органів, їхніх територіальних підрозділів та посадових осіб, які здійснюються у процесі їхньої діяльності і спрямовані на реалізацію ними в межах своїх повноважень відповідної функції управління, забезпечення законності та дисципліни.

7. На підставі аналізу положень законодавчих та нормативно-правових актів про органи ДФСУ, а також вивчення їхньої практичної діяльності щодо здійснення контролю у сфері мобілізації коштів від податків, зборів і внесків зроблено висновок, що така діяльність поєднує три складові, які є єдиним цілим: а) попереджувальна (профілактична) робота; б) робота щодо своєчасного припинення правопорушень; в) робота щодо притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.

8. Встановлено, що система контролюючих органів у сфері оподаткування зарубіжних країн складається з податкових та митних органів, які переважно входять до складу Міністерства фінансів цих країн, і органів, наділених неподатковим законодавством окремими контрольними повноваженнями у сфері оподаткування. В основу поділу контролюючих органів покладено територіальний та функціональний принципи.

На підставі вивчення досвіду зарубіжних країн в роботі визначені ознаки системи контролю за дотриманням податкового, митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску.

9. Виокремлено найбільш характерні проступки, що можуть здійснювати посадові особи органів ДФСУ, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень. До них віднесено: несвоєчасне подання декларації про доходи або неподання такої декларації; несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку або неповідомлення про відкриття такого рахунку; незаконне розголошення та використання інформації; одержання дарунка (пожертви); заняття оплачуваною або підприємницькою діяльністю; надання службовій особі неправомірної вигоди; використання службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей для одержання за це неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям пропозиції щодо вигоди для себе чи інших осіб; бездіяльність суб'єкта проступку щодо обов'язку для вжиття передбачених законом заходів у разі виявлення корупційного правопорушення.

10. Обґрунтовано доцільність внесення змін у Податковий кодекс України, зокрема: п. 41.1 статті 41 Податкового кодексу України пропонується викласти у такій редакції: "Контролюючими органами є органи виконавчої влади, які формують і реалізують державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний соціальний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску". Аргументовано необхідність внесення змін у Податковий кодекс України та інші похідні нормативно-правові акти щодо заміни номінацій "орган стягнення", "контролюючий орган", "органи доходів і зборів" на "органи виконавчої влади, що контролюють сплату податків, зборів і єдиного соціального внеску".

Література

1. Грищук В.Л. Реалізація примусу органами Державної податкової служби України при наявності податкового боргу платника податку: міжгалузевий аспект // Форум права. - 2012. - № 2. - С. 161-165.

2. Грищук В.Л. До проблеми визначення системи контролюючих органів: фінансово-правовий аспект // Право і суспільство. - 2012. - № 4. - С. 55-59.

3. Грищук В.Л. Правове регулювання повноважень органів Державної податкової служби України // Митна справа. - 2012. - № 5. - ч. 2. - кн. 2. - с. 164-170.

4. Грищук В.Л. Спеціальний податково-правовий статус митних органів як суб'єктів контролю // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія „Право”. - Випуск 22. - Частина ІІ . - Том 2. - С. 179-182.

5. Грищук В.Л. Відповідальність органів, що контролюють сплату податків і зборів в Україні: правовий аспект // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). - 2014. - № 2. - С. 132-139.

6. Грищук В.Л. Функции органов государственной налоговой службы как главного субъекта контроля за взыманием налогов и сборов // Экономика и право Казахстана. - № 20 (452). - 2013. - С. 43-48.

7. Грищук В.Л. Система органів, що контролюють справляння податків та зборів // Особливості розгляду податкових спорів в контексті прийняття Податкового кодексу України: матеріали наук.-практ. конф. - м. Харків, 11 лютого 2011 року / 2011. - С. 15-18.

8. Грищук В.Л. Процедура узгодження податкового боргу платника // Фінансове право у ХХІ сторіччі: здобутки та перспективи: збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції, м. Ірпінь, 4-7 жовтня 2011 року. - К.: Алерта, 2011. - С. 78-81.

9. Грищук В.Л. Правове забезпечення діяльності органів Державної податкової служби України // Принципы финансового права: материалы междунар. науч.-практ. конф., Харьков, 19-20 апреля. 2012 года. / - Харьков: Право, 2012. - С. 68-70.

10. Грищук В.Л. До питання про систему контролюючих органів: податково-правовий аспект // Актуальні питання публічного та приватного права: тези доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 3 жовтня 2012 року / - Запоріжжя: КПУ, 2012. - С. 179-181.

Размещено на Allbest.ru