Адміністративно-правове регулювання реєстраційних процедур в умовах реформування органів виконавчої влади

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

Спеціальність 12.00.07 - Адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правове регулювання реєстраційних процедур в умовах реформування органів виконавчої влади

Дробот Олег Ігорович

Херсон - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Захист відбудеться 24 квітня 2015 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.135.03 у Міжнародному університеті бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 37-А).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Міжнародного університету бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 37-А).

Автореферат розісланий 23 березня 2015 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.М. Рачинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із ключових принципів забезпечення нормального функціонування та розвитку як держави і суспільства в цілому, так і їх окремих інститутів та інституцій, є принцип законності, повноцінна реалізація якого є важливою гарантією прав, свобод і законних інтересів індивідуальних та колективних учасників суспільних відносин. Ступінь практичного втілення основних вимог принципу законності виступає важливим критерієм (показником) оцінки рівня зрілості держави і суспільства. В Україні на сьогодні стан законності у багатьох сферах суспільного життя, м`яко кажучи, залишає бажати кращого. Зокрема це стосується і державної реєстраційної системи, хабарництво та корупція у якій, а також безвідповідальне ставлення працівників до виконання своїх посадових обов`язків, стали чи не найголовнішими причинами запровадження відповідних заходів щодо її реформування. За таких умов гостро постають питання визначення особливостей здійснення реєстраційних процедур особливо в умовах реформування органів виконавчої влади.

Проблемні аспекти діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування були предметом наукових пошуків таких вчених-правознавців як: В. Б. Авер'янов, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, І. П. Голосніченко, Р. А. Калюжний, І. Б. Коліушко, А. Т. Комзюк, О. М. Музичук, В. І. Олефір, І. М. Пахомов, С. В. Пєтков, О. Ф. Скакун, О. О. Сосновик, В. П. Тимощук, М. М. Тищенко, Л. В. Ткаченко, А. В. Юрмач та інші. Запропоновані зазначеними вченими висновки та рекомендації, без сумніву мають важливе значення як для вдосконалення законодавчої бази, так і для підвищення ефективності правозастосовчої практики. Разом із тим, сутність такого виду адміністративних послуг як послуги реєстраційні, зокрема їх поняття та зміст, залишилась майже поза увагою вчених, що безумовно свідчить про актуальність тематики обраного дослідження.

Таким чином, необхідність адміністративно-правового забезпечення реалізації реєстраційних процедур в умовах реформування органів виконавчої влади та відсутність наукових досліджень з цієї проблематики обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження адміністративно-правового регулювання реєстраційних процедур, вироблення чітких рекомендацій щодо їх розвитку та удосконалення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр., затверджених Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 14-10 із змінами, внесеними згідно з Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 05.03.2012 р. № 4-12, та у межах загальноуніверситетської наукової теми “Актуальні проблеми державотворення, правотворення та правозастосування” (державний реєстраційний номер 0112U003550), затвердженої 28.05.2012 р. Крім того, робота виконана в контексті заходів з реалізації положень Концепції адміністративної реформи в Україні, схваленої Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810/ 98.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність та особливості реєстраційних процедур в умовах реформування органів виконавчої влади, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації до нормативно-правових актів із зазначених питань.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

- розкрити поняття та зміст реєстраційних процедур, як виду адміністративних послуг;

- охарактеризувати правові засади здійснення реєстраційних процедур;

- з'ясувати основні принципи діяльності органів виконавчої влади, щодо здійснення реєстраційних процедур;

- систематизувати суб'єктів здійснення реєстраційних процедур в умовах реформування органів виконавчої влади;

- охарактеризувати види реєстраційних процедур що здійснюються органами виконавчої влади;

- визначити підстави та умови здійснення реєстраційних процедур;

- охарактеризувати адміністративну відповідальність суб'єктів реалізації реєстраційних процедур;

_ уточнити порядок здійснення державного контролю за здійсненням органами виконавчої влади реєстраційних процедур;

_ з'ясувати проблеми здійснення органами виконавчої влади реєстраційних процедур та шляхи їх вирішення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративної-правової регламентації реєстраційних процедур.

Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання реєстраційних процедур в умовах реформування органів державної влади.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Так за допомогою логіко-семантичного методу розкрито поняття реєстраційних процедур, запропоновано визначення поняття принципи здійснення реєстраційних процедур, визначено поняття “адміністративна відповідальність суб'єктів реалізації реєстраційних процедур”, тощо (підрозділи 1.1, 1.3, 2.3). Порівняльно-правовий метод використано для з'ясування правових засад здійснення реєстраційних процедур, уточнення системи суб'єктів здійснення реєстраційних процедур в умовах реформування органів виконавчої влади, з'ясування видів реєстраційних процедур що здійснюються органами виконавчої влади, окреслення підстав та умов здійснення реєстраційних процедур (підрозділи 1.2, 1.4, 2.1, 2.2). Системно-структурний метод використано для уточнення системи суб'єктів здійснення реєстраційних процедур в умовах реформування органів виконавчої влади, характеристики державного контролю за здійсненням органами виконавчої влади реєстраційних процедур, визначення проблем здійснення органами виконавчої влади реєстраційних процедур та шляхів їх вирішення (підрозділи 1.4, 2.4, 2.5). Статистичний метод, документальний аналіз застосовувались для визначення недоліків правового та організаційного забезпечення реєстраційних процедур (розділи 1, 2).

Теоретичною та науковою основою дисертаційного дослідження стали праці вчених у різних галузях наукових знань, зокрема, загальної теорії держави і права, конституційного права, адміністративного права, теорії управління та ін. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності суб'єктів надання реєстраційних процедур, політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень адміністративно-правового регулювання здійснення реєстраційних процедур в умовах реформування органів виконавчої влади. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

_ запропоновано власне визначення поняття реєстраційних процедур у вузькому розумінні, під ними запропоновано розуміти передбачений на нормативно-правовому рівні порядок дій уповноважених суб'єктів, що вчиняється з метою фіксації відомостей про об'єкти реєстрації;

_ запропоновано власну систему критеріїв класифікації видів реєстраційних процедур, серед таких критеріїв виокремлено: а) галузева приналежність суб`єкту, який здійснює реєстраційні процедури; б) особливості суб`єкту (суб`єктів), щодо якого здійснюється реєстраційна процедура; в) об`єкти, щодо яких спрямовуються реєстраційні дії органів виконавчої влади; г) характер реєстраційних процедур; ґ) обов`язковість реєстрації; д) за строком, на який реєструється об`єкт; є) за їх змістом;

у новому аспекті визначено державний контроль за здійсненням органами виконавчої влади реєстраційних процедур, під ним запропоновано розуміти здійснюваний компетентними державно-владними суб`єктами комплекс заходів зі спостереження та перевірки роботи відповідних органів виконавчої влади та їх посадових осіб щодо реалізації реєстраційних процедур, з метою отримання інформації про якісний стан цієї роботи, виявлення у ній порушень та відхилень від вимог діючого законодавства, вжиття заходів спрямованих на їх усунення, притягнення винних осіб до відповідальності та встановлення і ліквідацію причин і факторів, що сприяли цим порушенням;

доведено необхідність передбачити право контролюючих органів проводити планові перевірки суб'єктів здійснення реєстраційних процедур, що є важливою гарантією системності та безперервності контролю;

удосконалено:

_ визначення поняття та сутності принципу законності, принципу юридичної визначеності, принципу стабільності в діяльності органів виконавчої влади, принципу рівності, принципів відкритості та прозорості, принципів оперативності і своєчасності, неупередженості і справедливості в діяльності органів виконавчої влади щодо здійснення реєстраційних процедур;

_ на підставі аналізу лексичного змісту термінів «підстава» та «умова», а також розуміння сутності цих понять у філософії та юриспруденції, визначення підстав та умов здійснення компетентними органами виконавчої влади тих чи інших реєстраційних процедур, які являють собою сукупність (комплекс) вимог, обставин та фактів, за наявності яких зазначені органи зобов`язані на оформлене належним чином прохання осіб реалізувати відповідну реєстраційну процедуру;

_ розуміння ключових аспектів юридичної відповідальності, як різновиду соціальної відповідальності: а) вона виступає засобом регулювання суспільних відносин та узгодження індивідуальних інтересів із суспільними (особистої свободи із колективними потребами та вимогами); б) має загальний та нормативний характер; передбачає настання для особи, що порушила встановлені норми певних негативних наслідків;

_ характеристику специфічних ознак юридичної відповідальності, до таких віднесено: по-перше, встановлюється нормами права, які визначають її вид та міру; по-друге, має загальнообов`язковий характер; по-третє, забезпечується силою державного впливу, аж до примусу; по-четверте, застосовується у чітко визначеному законодавством порядку; по-п`яте, застосовується тільки відповідними суб`єктами, до компетенції яких це віднесено діючим законодавством; по-шосте, має широке коло різних за характером та тяжкістю для порушника наслідків.;

дістали подальшого розвитку:

розуміння того, що верховенство права, законність та юридична визначеність, хоча й пов'язані між собою й тісно взаємодіють, але є трьома самостійними правовими принципами, на підставі яких, ґрунтується діяльність із здійснення реєстраційних процедур уповноваженими органами виконавчої влади; реєстраційний процедура виконавчий

обґрунтування, що розподіл реєстраційних процедур, що здійснюються органами виконавчої влади, на види, дозволяє виокремити та звернути увагу на їх особливості. Зауважено, що запропонована класифікація досліджуваних процедур не претендує на виключність і цілком може бути розширена та доповнена іншими їх різновидами, втім саме вище приведені види, з нашої очки зору, найбільш повно відображають специфіку окремих груп реєстраційних процедур в Україні;

висновок, що юридичні та фактичні підстави здійснення реєстраційних процедур являють собою обов`язкові передумови реалізації останніх. Тобто реєстраційні процедури є логічним наслідком зазначених підстав. При цьому юридичні та фактичні підстави є нерозривно пов`язані одна з одною, як форма та зміст - наслідки у вигляді здійснення органами виконавчої влади відповідних реєстраційних процедур можливі тільки тоді, коли є і юридична (нормативна) і фактична підстави;

теза, що послаблення монопольної ролі держави у наданні реєстраційних послуг, не передбачає перекладання її регулятивних функцій стосовно цього процесу на інших суб`єктів. Тобто право визначати ключові організаційно-правові моменти, правила, стандарти здійснення реєстраційних процедур має належати виключно державі - це забезпечить їх уніфікованість та однаковість реалізації по всій державі, всіма суб`єктами, незалежно від особливостей їх правового статусу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань діяльності Міністерства юстиції України та інших органів виконавчої влади;

- у правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів з питань здійснення органами виконавчої влади реєстраційних процедур;

- у правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність здійснення реєстраційних процедур;

- у навчальному процесі - матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративна діяльність», вони уже використовуються під час проведення занять із зазначених дисциплін

Структура дисертації обумовлена метою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 207 сторінки, із них список використаних джерел - 23 сторінок, список використаних джерел налічує 220 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі дисертант обґрунтовує актуальність обраної для дослідження теми, встановлює її зв'язок із науковими програмами та планами, формулює мету та завдання дослідження, його об'єкт та предмет, визначає методологічну та науково-теоретичну основи проведеного дослідження, наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення, наводить відомості про апробацію результатів дисертації та свої наукові публікації.

Розділ 1. «Загальна характеристика реєстраційних процедур як одного з важливих напрямків діяльності органів виконавчої влади» складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Поняття та зміст реєстраційних процедур, як виду адміністративних послуг» перш ніж визначити поняття реєстраційних процедур досліджено юридичну природу адміністративних послуг. Проаналізовано визначення поняття “адміністративна послуга”, як у юридичній літературі так і у чинному законодавстві. Під адміністративними послугами запропоновано розуміти отриманий за заявою зацікавленої особи результат діяльності з реалізації уповноваженими чинним національним законодавством органом владних повноважень, що отримує форму відповідного адміністративного акта та спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону

На підставі аналізу системи адміністративних послуг з'ясовано місце реєстраційних процедур у зазначені системі. Наголошено, що в рамках нашого дослідження реєстраційні процедури розглядаються саме як вид адміністративних послуг, тобто таких, що ініціюються за волевиявленням зацікавлених в їх отриманні фізичних або юридичних осіб задля підтвердження відповідного юридичного факту. Охарактеризовано такі складові поняття “реєстраційна процедура”, як “процедура” та “реєстрація” на підставі аналізу зазначених понять, а також загально-теоретичного поняття “адміністративна процедура”, запропоновано власне визначення поняття “реєстраційна процедура” у широкому та вузькому значенні. Охарактеризовано окремі види реєстраційних процедур.

У підрозділі 1.2. «Правові засади здійснення реєстраційних процедур» наголошено, що правові засади діяльності будь-якого державного органу, в тому числі що здійснюють реєстраційні процедури, набуває одного з першорядних значень. Доведено, що в рамках загальної характеристики реєстраційних процедур як виду адміністративних послуг, які вчиняються уповноваженими чинним національним законодавством суб'єктами, необхідно з'ясувати й проаналізувати правові засади такої діяльності.

Розкрито загальні засади правового регулювання реєстраційних процедур, підвалини якого закладено у Конституції України. Наголошено, що наступним рівнем нормативно-правового регулювання реєстраційних процедур є міжнародні нормативно-правові акти. Наведено основні міжнародно-правові акти у досліджуваній царині та проаналізовано зазначені такі нормативно-правові акти.

Окрему увагу у підрозділі присвячено характеристиці законів та підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують здійснення реєстраційних процедур. На підставі визначення понять “закон” та “підзаконні нормативно-правові акти” запропоновано визначення поняття законодавче забезпечення реєстраційних процедур. Акцентовано увагу, що за допомогою таких підзаконних нормативно-правових актів як укази Президента України вирішується чимало питань, у тому числі тих, що стосуються здійснення реєстраційних процедур. Окремо проаналізовано нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади у сфері правового регулювання здійснення реєстраційних процедур.

У підрозділі 1.3. «Принципи діяльності органів виконавчої влади, щодо здійснення реєстраційних процедур» акцентовано увагу на тому, що як і будь-яка діяльність, діяльність органів виконавчої влади, пов'язана із здійсненням реєстраційних процедур, повинна ґрунтуватись на закріплених в законодавстві керівних началах - принципах. Про першорядне значення принципів будь-якої легітимної діяльності свідчить те, що їх регламентації відводяться одні з перших статей у більшості нормативно-правових актах. Більш того, поняття “принцип” використовуються з давніх часів у багатьох галузях суспільного життя.

Проаналізовано науково теоретичні підходи до характеристики понять “принципи” та “принципи надання адміністративних послуг”. Доведено, що першим і основним принципом здійснення реєстраційних процедур є принцип верховенства права. Наголошено, що принцип верховенства права включає в себе принцип законності та юридичної визначеності. Охарактеризовано зазначені принципи. Запропоновано визначення поняття “принципу верховенство права”, “принципу законності” та “принципу юридичної визначеності” як принципів діяльності органів виконавчої влади із вчинення реєстраційних процедур.

Окрему увагу приділено характеристиці таких принципів діяльності органів виконавчої влади, щодо здійснення реєстраційних процедур, як принцип: стабільності та рівності в діяльності органів виконавчої влади щодо здійснення реєстраційних процедур; відкритості та прозорості в діяльності органів виконавчої влади щодо здійснення реєстраційних процедур; оперативності і своєчасності як принцип діяльності органів виконавчої влади щодо здійснення реєстраційних процедур, а також принципи доступності, захищеності персональних даних, неупередженості та справедливості.

У підрозділі 1.4. «Характеристика системи суб'єктів здійснення реєстраційних процедур в умовах реформування органів виконавчої влади» проаналізовано позиції науковців щодо розуміння визначення поняття “суб'єкт” та “суб'єкт права” на підставі чого запропоновано визначення поняття “суб'єкт здійснення реєстраційних процедур”.

Встановлено, що система суб'єктів здійснення реєстраційних процедур представлена:

а) органами виконавчої влади та їх посадовими особами (до основних таких суб'єктів віднесено центральні органи виконавчої влади та міністерства);

б) іншими державними органами та їх посадовими особами (до таких органів віднесено інспекції, агенства та служби);

в) центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом;

ґ) органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами.

Проаналізовано повноваження кожного із зазначених суб'єктів у сфері здійснення реєстраційних процедур.

Наголошено, що одне з центральних місць серед перерахованих вище суб'єктів посідають такі центральні органи виконавчої влади як служби. Зокрема, в назві зазначених суб'єктів досліджуваних правовідносин присутнє слово “служба”, що відповідно до Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” вказує на те, що надання адміністративних послуг є пріоритетною діяльністю даних органів влади..

Розділ 2. «Механізм здійснення реєстраційних процедур в умовах реформування органів виконавчої влади» складається з 5-ти підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Види реєстраційних процедур, що здійснюються органами виконавчої влади» акцентовано увагу на тому, що здійснення класифікації реєстраційних процедур, які здійснюються органами виконавчої влади, дозволить визначити як їх спільні, так ї специфічні властивості.

Доведено, що в теорії адміністративного права та державного управління пропонуються різні бачення класифікації реєстраційних процедур. Наведено та проаналізовано такі точки зору. Зроблено висновок, що розмірковуючи про різновиди реєстраційних процедур, що здійснюються органами виконавчої влади перш за все, слід виходити із того, що адміністративна процедура, як така, за своєю сутністю - це суворий порядок, у відповідності з яким хтось повинен будувати свою поведінку; послідовність дій, якої хтось має дотримуватися в процесі своєї діяльності. Доведено, що встановлюючи адміністративні процедури, держава таким чином визначає ті форми, в яких мають відбуватися певна адміністративно-правова діяльність або певні адміністративно-правові відносини, які, в свою чергу, являються змістом цих форм. Це у повній мірі стосується й реєстраційних процедур, які відображають спосіб зовнішнього вираження (прояву) й внутрішньої організації відповідної діяльності та правовідносин, пов`язаних із наданням органами державної влади реєстраційних послуг.

Наведено власну систему критеріїв класифікації реєстраційних процедур, серед яких виділено: а) суб'єктивний склад органів здійснюючих реєстраційні процедури; б) суб`єкт (суб`єкти), щодо якого (яких) здійснюється реєстраційна процедура; в) об`єкти, щодо яких спрямовуються реєстраційні дії зазначених органів; г) компенсації за здійснення органами влади реєстраційних процедур; ґ) від обов`язковості реєстрації; д) за строком на який реєструється об'єкт; є) за змістом реєстраційної процедури.

Наприкінці підрозділу зазначено, що розподіл реєстраційних процедур, що здійснюються органами виконавчої влади, на види, дозволяє виокремити та звернути увагу на їх особливості. Зауважено, що запропонована класифікація досліджуваних процедур не претендує на виключність і цілком може бути розширена та доповнена іншими їх різновидами, втім саме вище приведені види, є такою, що найбільш повно відображають специфіку окремих груп реєстраційних процедур в Україні.

У підрозділі 2.2. «Підстави та умови здійснення реєстраційних процедур» наголошено, що діяльність державно-владних суб`єктів, завжди повинна мати чіткі правові підстави та межі, здійснюватися у встановленому законодавством порядку та з урахуванням визначених у ньому юридичних умов.

Проаналізовано теоретичні підходи до визначення поняття “підстава”, “юридична підстава” та “умова”. Запропоновано визначення поняття підстави та умови здійснення компетентними органами реєстраційних процедур.

Юридичні підстави здійснення реєстраційних процедур, запропоновано поділити на такі, що містяться у законах та підзаконних нормативно-правових актах. Проаналізовано відповідні нормативно-правові акти. Доведено, що законодавчі норми як юридичні підстави реєстраційних процедур, як правило, орієнтовані на визначення найбільш загальних та суттєвих організаційно-правових аспектів реєстрації, зокрема таких як: коло об`єкті реєстрації (тобто що чи хто підлягає реєстрації), хто здійснює цю реєстрацію, на яких принципах вона відбувається тощо. В свою чергу специфіка підзаконних нормативно-правових актів, як юридичних підстав реєстраційних процедур, полягає у тому, що вони спрямовані не стільки на констатацію права чи обов`язку здійснення реєстрації певних об`єктів, скільки на розкриття (роз'яснення) і конкретизацію безпосередніх умов та механізму реалізації зазначених процедур. Визначено та охарактеризовано диспозитивні та імперативні юридичні підстави здійснення реєстраційних процедур.

Окрему увагу приділено характеристиці фактичних обставин здійснення реєстраційних процедур. Наведено та проаналізовано умови здійснення реєстраційних процедур. Обстоюється позиція, що чіткість і конкретність визначення підстав та умов здійснення реєстраційних процедур прямим чином впливає на якість та ефективність їх реалізації органами виконавчої влади. Загалом стан законодавчого врегулювання даного питання, охарактеризовано як задовільний: як правило, підстави та умови здійснення реєстраційних процедур визначені більш-менш змістовно та зрозуміло, значна частина із них, навіть, знайшла своє відображення на рівні відповідних законів

У підрозділі 2.3. «Адміністративна відповідальність суб'єктів реалізації реєстраційних процедур» увагу звернено передусім на те, що адміністративна відповідальність, є один із важливих засобів забезпечення належного рівня законності під час реалізації органами влади реєстраційних процедур.

Розпочато підрозділ із аналізу сутності такого явища як відповідальність. Наголошено, що за своєю природою відповідальність є виключно соціальним явищем, зародки якого були сформовані ще на зорі людського суспільства в результаті появи соціальної необхідності узгодження поведінки людини із системою суспільних відносин. Окрему увагу приділено характеристиці соціальної відповідальності. Наведено та охарактеризовано ознаки соціальної відповідальності.

Обґрунтовано, що відповідальність виступає гарантією (запорукою) безпечного і стабільного існування та розвитку суспільства в цілому. Проаналізовано співвідношення соціальної та юридичної відповідальності. Запропоновано визначення поняття адміністративна відповідальність суб`єктів реалізації реєстраційних процедур. Окреслено функції адміністративної відповідальності суб'єктів реалізації реєстраційних процедур. Наголошено, що встановлюючи адміністративну відповідальність суб`єктів реалізації реєстраційних процедур, держава таким чином, перш за все, спонукає їх (цих суб`єктів) до чіткого виконання приписів законодавчих положень, що регулюють питання здійснення зазначених процедур.

Доведено, що державний реєстратор - це посадова особа, яка виконує завдання і функції держави та наділена, у зв`язку із цим, відповідним обсягом владних повноважень, а отже спеціальним суб'єктом адміністративної відповідальності. Обґрунтовано, що адміністративна відповідальність є дуже важливим юридичним інструментом забезпечення законності діяльності компетентних суб`єктів під час здійснення реєстраційних процедур.

У підрозділі 2.4. «Державний контроль за здійсненням органами виконавчої влади реєстраційних процедур» окреслено загально-теоретичні підходи до визначення поняття “контроль”. Акцентовано увагу, що контроль, за своєю природою, є соціальним явищем. Охарактеризовано соціальну природу контролю. Доведено, що соціальний контроль є одним із основних інструментів соціального управління. Сутність даного засобу полягає у здійсненні спостереження за соціальними відносинами та процесами, що відбуваються у суспільстві, з метою виявлення в них та усунення чинників і факторів, що негативним, руйнівним чином впливають на цілісність та стабільність останнього (суспільства). Соціальний контроль не передбачає встановлення правил поведінки чи покарань за їх порушення, його головною метою є спостереження за дотриманням цих правил членами суспільства, а також виявлення скоєних ними протиправних дій, з метою подальшого застосування до правопорушників заходів відповідальності.

Узагальнено теоретичні підходи до характеристику такого виду соціального контролю, як державний контроль. Запропоновано визначення поняття “державний контроль за здійсненням органами виконавчої влади реєстраційних процедур”. Проаналізовано порядок здійснення досліджуваного контролю. Окреслено недоліки контролю за здійсненням органами виконавчої влади реєстраційних процедур, запропоновано шляхи їх усунення.

У підрозділі 2.5. «Деякі проблеми здійснення органами виконавчої влади реєстраційних процедур та шляхи їх вирішення» відзначено, що попре всі намагання влади, механізм здійснення реєстраційних процедур, який існував в Україні протягом останніх років, є дуже далекий від ідеального. Наведено недоліки здійснення реєстраційних процедур, серед яких виділено: а) недосконале нормативно-правове підґрунтя; б) нераціональна та неефективна система відповідних органів і служб, які надають реєстраційні послуги, що сприяло процвітанню хабарництва та корупції в реєстраційній службі; в) систематичне порушення посадовими особами строків реалізації реєстраційних процедур; г) необґрунтовані відмови у прийнятті документів від осіб, постійні черги біля кабінетів державних реєстраторів, тощо.

Проаналізовано пілотні проекти Міністерства юстиції України щодо удосконалення реєстраційних процедур. Наведено їх недоліки та запропоновано шляхи їх усунення.

Зроблено та обґрунтовано висновок, що послаблення монопольної ролі держави у наданні реєстраційних послуг, не передбачає перекладання її регулятивних функцій стосовно цього процесу на інших суб`єктів. Тобто право визначати ключові організаційно-правові моменти, правила, стандарти здійснення реєстраційних процедур має належати виключно державі - це забезпечить їх уніфікованість та однаковість реалізації по всій державі, всіма суб`єктами, незалежно від особливостей їх правового статусу.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладено науково-теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання з'ясування порядку адміністративно-правового регулювання реєстраційних процедур в умовах реформування органів державної влади, крізь призму новітніх поглядів та методів наукового пізнання. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків. Основні з них такі.

Охарактеризовано поняття та сутність реєстраційних процедур як вид адміністративних послуг, під такими запропоновано розуміти отриманий за заявою зацікавленої особи результат діяльності з реалізації владних повноважень визначених на нормативно-правовому рівні реєстраційних органів, що отримує форму відповідного адміністративного акта (видача свідоцтва або дубліката свідоцтва про державну реєстрацію) та спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону, а також підтвердження відповідних юридичних фактів.

Під правовими засадами діяльності із вчинення реєстраційних процедур запропоновано розуміти сукупність законів та інших підзаконних нормативно-правових актів, на яких ґрунтується діяльність уповноважених національним законодавством суб'єктів з реалізації владних повноважень, внаслідок чого зацікавлені особи отримують відповідну адміністративну послугу реєстраційного характеру. Доведено, що правовими засадами здійснення реєстраційних процедур є: Конституція України, міжнародні договори України, закони України та підзаконні нормативно-правові акти, серед яких особливе місце посідають акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також центральних органів виконавчої влади, зокрема накази Міністерства юстиції України.

Під принципами діяльності органів виконавчої влади щодо здійснення реєстраційних процедур запропоновано розуміти закріпленні на нормативно-правовому рівні визначальні, керівні засади, на яких ґрунтується вищенаведена діяльність, і за порушення яких у встановлених законодавством випадках наступає юридична відповідальність. При цьому серед таких принципів названо: верховенство права, законність, юридичну визначеність, стабільність, відкритість і прозорість, оперативність і своєчасність, доступність, захищеність персональних даних, неупередженість і справедливість, захист персональних даних заходів юридичної відповідальності.

З урахуванням наведених науково-правових позицій і законодавчих положень зроблено висновок, що система суб'єктів правовідносин, пов'язаних із здійсненням реєстраційних процедур представлена органами виконавчої влади зі спеціальним статусом, центральними органами виконавчої влади (інспекціями, агентствами, службами), іншими державними органами (державними колегіальними органами), органами влади Автономної Республіки Крим (республіканськими комітетами Автономної Республіки Крим), органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, які відповідно до чинного законодавства України набувають правового статусу учасника таких правовідносин у зв'язку із реалізацією повноважень із здійснення реєстраційних процедур як виду адміністративних послуг або ж вчиняють діяльність направлену на забезпечення реалізації таких процедур.

Запропоновано власну систему критеріїв класифікації видів реєстраційних процедур, серед таких критеріїв виокремлено: а) галузева приналежність суб`єкту, який здійснює реєстраційні процедури. За таким критерієм виокремлено загальні, галузеві та спеціальні реєстраційні процедури. Перші, ще донедавна, надавалися Укрдержреєстром, однак сьогодні даний центральний орган виконавчої влади, перебуває на стадії ліквідації, а його правонаступником є Мін`юст України. Галузеві ж процедури здійснюються органами та службами, які належать до інших відомств (наприклад, реєстрація транспортних засобів підрозділами Державтоінспекції). Спеціальні реєстраційні процедури, які здійснюватимуться нотаріусами, яким також планується передати частину реєстраційних функцій та повноважень Укрдержреєстру; б) суб`єкт (суб`єкти), щодо якого здійснюється реєстраційна процедура. На підставі цього критерію виокремлено такі види реєстраційних процедур: з реєстрації фізичних осіб, зокрема реєстрація: місця проживання фізичних осіб, біженців та інших, визначених законодавством мігрантів; безробітних; осіб, що перебувають під адміністративним наглядом; фізичних осіб - платників податків та ін.; з реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; з реєстрації громадських об`єднань; політичних партій та (або) релігійних організацій; в) об`єкти, щодо яких спрямовуються реєстраційні дії органів виконавчої влади. За таким критерієм виокремлено реєстраційні процедури: з реєстрації матеріальних об`єктів, до яких належить низка рухомого та нерухомого майна; з реєстрації нематеріальних об`єктів, тобто таких об`єктів, які самі по собі не мають матеріальної форми, втім знаходять свій вияв (прояв) у певних явищах, обставинах, станах матеріального світу, можливостях та обов`язках для осіб, які вступають у відносини з приводу цих об`єктів; з реєстрації юридичних фактів (з реєстрації станів, укладання шлюбу, зміна прізвища тощо; з реєстрації подій (народження, смерть людини); з реєстрації дій (укладання угод, випуск цінних паперів та ін.); з реєстрації прав); г) характер реєстраційних процедур. Залежно від компенсації за здійснення органами влади реєстраційних процедур, їх можна поділити на: безоплатні (наприклад, реєстрація громадських об`єднань, статутів (положень) релігійних організацій); платні (наприклад, реєстрація політичної партії, транспортного засобу); ґ) від обов`язковості реєстрації, реєстраційні процедури запропоновано класифікувати на: обов`язкові (наприклад, реєстрація транспортних засобів, вогнепальної зброї, боєприпасів до неї тощо); необов`язкові (наприклад, реєстрація авторського права та твір); д) за строком, на який реєструється об`єкт, процедури поділяються на такі, що передбачають видання: тимчасового (строкового) реєстраційного документу; безстрокового реєстраційного документа; є) за їх змістом реєстраційні процедури запропоновано поділити на: посвідчувальні; дозвільні.

Підстави здійснення реєстраційних процедур запропоновано об'єднати у дві групи: юридичні (нормативні) та фактичні. Перші, тобто юридичні (або нормативні) підстави, являють собою сукупність правових норм в яких передбачено можливість (право) або прямий обов`язок громадян та (або) колективних осіб зареєструвати певні матеріальні, чи нематеріальні об`єкти, а також обов`язок відповідних органів виконавчої влади розпочати конкретну процедуру з реєстрації цих об`єктів, в разі звернення до них вищезазначених осіб. В якості фактичних обставин процедур можуть виступати як дії, так і події. Критерієм такого розподілу виступає наявність вольового аспекту у юридичних фактах, з настанням яких норми права пов`язують здійснення реєстраційних процедур. Перші, тобто дії являють собою вольові акти людської активності (прикладом, таких фактичних обставин є, укладання угоди, яка передбачає перехід права власності на нерухоме майно до іншої особи; прибуття особою на нове місце проживання; створення твору, вступ до шлюбу) тощо). У свою чергу другі - події - відбуваються поза волею людини (наприклад, народження, смерть людини).

Охарактеризовано функції адміністративної відповідальності: каральну, превентивну, профілактичну, виховну, правовідновлюючу.

Наголошено, що у діючих нормативно-правових актах, зокрема законах, встановлюється лише можливість притягнення суб`єктів реалізації реєстраційних процедур до адміністративної відповідальності у випадку порушення ними законодавчих вимог щодо їх здійснення. Втім ані підстав, ані характеру даної відповідальності у зазначених правових документах чітко не визначено. Більш того, у деяких нормативно-правових актах, що регулюють здійснення реєстраційних процедур, немає навіть і вказівки на настання адміністративної відповідальності за порушення законодавчих вимог щодо їх реалізації.

Доведено, що будучи посадовими особами, суб`єкти реалізації реєстраційних процедур, несуть адміністративну відповідальність відповідно до: законодавства про державну службу та антикорупційного законодавства. Якщо реєстратор не має статусу державного службовця, то він несе відповідальність згідно із тим законодавством який регламентує специфіку його правового становища, та антикорупційним законодавством. Адміністративна відповідальність за останнім (антикорупційним законодавством) застосовується до всіх суб`єктів державної реєстраційної системи, незалежно від того є вони державними службовцями чи ні, оскільки надання реєстраційних послуг є публічною діяльністю, а відповідно Закону «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, його дія поширюється і на осіб, які хоча і не є державними службовцями чи посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги. Зауважено, що особи, які виконують реєстраційні процедури несуть адміністративну відповідальність як посадові особи тільки в тому випадку, якщо вчинені ними правопорушення прямим чином пов`язані з їх професійною діяльністю. Скоєні зазначеними суб`єктами адміністративні проступки не під час виконання ними своїх службових обов`язків, не можуть бути кваліфіковані як такі, що вчинені посадовою особою

Обстоюється позиція, що діючим законодавством не передбачено якихось особливостей відповідальності досліджуваних суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами, які здійснюють надання адміністративних послуг. Однак на наше переконання, враховуючи кількість випадків порушення законності з боку посадових осіб, що працюють у державній реєстраційній системі, було б корисним приділити більше уваги питанням їх адміністративної відповідальності, зокрема у кожному законі, що регулює питання здійснення тих чи інших реєстраційних процедур, передбачити можливість застосування до посадових осіб адміністративної відповідальності за порушення ними встановлених правил реалізації зазначених процедур. Також, можливо, було б доцільним передбачити у законодавстві конкретні склади правопорушень у сфері державної реєстраційної діяльності.

Доведено, що оскільки контроль пов`язаний із певним втручанням контролюючого суб`єкта у діяльність підконтрольного суб`єкта, дуже важливим моментом є чітка правова регламентація його здійснення, для того щоб уникнути під час проведення контролю випадків свавілля, зловживання владою з боку перевіряючих та здійснення ними незаконного тиску на підконтрольних. Крім того детальна регламентація забезпечує не лише законність контролю, але й його ефективність, адже визначаючи коло суб`єктів державного контролю, принципи, завдання, форми та порядок його здійснення, держава, в особі її компетентних органів і посадових осіб, таким чином, встановлює чіткі межі та напрямки в яких мають відбуватися контрольні заходи, визначає їх вигляд та зміст, сприяючи, таким чином, цілеспрямованості, доцільності та змістовності контролю.

Акцентовано увагу, що можливості контролюючого суб`єкта щодо втручання у роботу реєстраторів обмежуються тільки правом вимагати від останніх надати для огляду та вивчення відповідної документації, на предмет виявлення у ній недоліків та порушень, а також правом вимагати від реєстраторів пояснень щодо тих чи інших обставин, які виявляються в ході перевірки. Слід зауважити, суб`єкт контролю, може вимагати від державного реєстратора припинення дій, які порушують вимоги діючого законодавства. У той же він, контролюючий суб`єкт, не має права змушувати реєстраторів до вчинення тих чи інших реєстраційних дій, навіть, якщо з його точки зору такі дії цілком відповідають вимогам законодавства.

Обґрунтовано необхідність більш чітко визначити перелік підстав для здійснення перевірок державних реєстраторів, адже існуючий перелік є суперечливим, тому що з одного боку він забезпечує мінімум втручання у їх роботу з боку сторонніх суб`єктів, що звісно зменшує вірогідність вчинення тиску на них і гарантує необхідний рівень їх незалежність під час здійснення своїх функціональних обов`язків. Однак з іншого боку, означений перелік підстав дещо обмежує ефективність контролю як засобу забезпечення законності у сфері реєстраційної діяльності.

З метою вдосконалення здійснення реєстраційних процедур додатково обґрунтовано здійснення таких заходів, відповідно до яких необхідним є: по-перше, наділення повноваженнями щодо прийняття документів для здійснення реєстраційних процедур центрів надання адміністративних послуг, органів місцевого самоврядування та нотаріусів, а також, можливо, у перспективі, банкам, що у майбутньому забезпечить відхід від державної монополії на виконання цієї функції та сприятиме розвитку здорової конкуренції між різними суб`єктами надання адміністративних послуг зі здійснення реєстраційних дій; по-друге, звільнити громадян від необхідності власноруч заповнювати бланки заяв та інші форми, які потрібні для здійснення органами виконавчої влади реєстраційних процедур, що значно зменшить кількість відмов у прийнятті документів через наявність у них технічних помилок, допущених громадянами в ході їх заповнення; по-третє, перейти до електронного документообігу, що забезпечить суттєве спрощення прискорення здійснення реєстраційних процедур; по-четверте, застосовувати у організації роботи державних реєстраторів принципу її розподілу на фронт-офіси та бек-офіси, що стане дуже важливим та суттєвим кроком на шляху до подолання хабарництва і корупції у державній реєстраційній системі; по-п'яте, у подальшому передати на місця функцій не лише фронт-офісів, але й бек-офісів, крім того, слід більш детально розглянути можливість делегування, у майбутньому, повноважень фронт-офісів деяким приватним суб`єктам, наприклад, банкам.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дробот О.І., Правові засади діяльності державної реєстраційної служби України /О.І Дробот// Науковий вісник академії муніципального управління. Серія «Право», Випуск №2, 2014, С.

2. Дробот О.І., Принципи діяльності державної реєстраційної служби Україні /О.І Дробот// Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право», №29. Ч2. 2014, С.

3. Дробот О.І., Види реєстраційних послуг які надає державна реєстраційна служба Україні /О.І Дробот// Науковий вісник «Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юрисприденція» №12, 2014 р. С.

4. Дробот О.І., Деякі проблеми здійснення органами виконавчої влади реєстраційних процедур та шляхи їх вирішення /О.І Дробот// Науковий вісник «Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки»» №5. Ч.2, 2014 р. С.

5. Drobot O.I., Аdministrative liability of the implementation of registration procedures / O.I.Drobot // Международный научно-практический журнал (Кыргызской Республики ) «Право и Закон» №1 (3), 2014, С.

6. Дробот О.І., Класифікація видів реєстраційних процедур /О.І Дробот// Дотримання прав людини: сучасний стан правового регулювання та перспективи його вдосконалення // Матеріали Міжнародної наукво-практичної конференції. Збірник наукових праць / 5 березня 2014 р. - К.: Нац. акад. внутр.справ - 2014. С.

7. Дробот О.І., Окремі аспекти державного контролю за здійсненням органами виконавчої влади реєстраційних процедур /О.І Дробот// Публічне адміністрування в сфері внутрішніх справ. Матеріали круглого столу. Збірник наукових праць / 14 травня 2014 р. - К.: Нац. акад. внутр. справ - 2014. С

Размещено на Allbest.ru