Адміністративно-правовий захист прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 347.73

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

Адміністративно-правовий захист прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

кандидата юридичних наук

Кобрусєва Євгенія Анатоліївна

Запоріжжя - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті, м. Запоріжжя.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор СОКОЛЕНКО Ольга Леонідівна, Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, декан юридичного факультету.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор КУЗЬМЕНКО Оксана Володимирівна, Національна академія внутрішніх справ України, завідувач кафедри адміністративного права і процесу;

кандидат юридичних наук КИСІЛЬ Людмила Євгеніївна, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, м. Київ, старший науковий співробітник відділу проблем державного управління та адміністративного права.

Захист відбудеться «10» червня 2015 р. о 12⁰⁰ годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 17.127.09 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70б, ауд. 114.

Автореферат розісланий «08» травня 2015 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.О. Армаш

адміністративний правовий мирний зібрання

Анотація

Кобрусєва Є. А. Адміністративно-правовий захист прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Класичний приватний університет, Запоріжжя, 2015.

У дисертаційній роботі визначено сутність і механізм адміністративно-правового захисту прав людини та громадянина на мирне зібрання. Сформульовано поняття адміністративно-правового захисту прав громадян на мирні зібрання як комплексну систему заходів, що застосовують для забезпечення права громадян на проведення в місцях із необмеженим публічним доступом будь-яких не заборонених Конституцією та законами України заходів та дій, спрямованих на висловлення й оприлюднення власної колективної позиції щодо визначеного питання, запобігання, припинення порушення прав у сфері волевиявлення громадян на зібрання, а саме: організацію та проведення запобіжних дій щодо охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів людини й громадянина під час різноманітних заходів; забезпечення умов для нормального функціонування органів державної влади, діяльності громадських об'єднань, підприємств, установ та організацій; притягнення до відповідальності осіб, що вчинили перешкоду проведення мирних зібрань.

Досліджено юридичні гарантії прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання, форм та порядку реалізації зазначеного права, у тому числі судового захисту, а також сутність, етапи реалізації й доктринальні вимоги з обмеження кола суб'єктів щодо контролю та нагляду з боку державних органів на проведення громадянами мирного зібрання, зокрема в контексті завчасного повідомлення про зібрання.

Сформульовано пропозиції до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України та проекту Закону України «Про мирні зібрання».

Ключові слова: мирні зібрання, адміністративно-правовий захист, адміністративний контроль і нагляд, відповідальність за порушення права на мирне зібрання.

Аннотация

Кобрусева Е. А. Административно-правовая защита прав и свобод человека и гражданина на мирные собрания. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Классический приватный университет, Запорожье, 2015.

В диссертационной работе определены сущность и механизм административно-правовой защиты прав человека и гражданина на мирные собрания. Сформулировано понятие административно-правовой защиты прав гражданина на мирные собрания как комплексной системы мер, применяемых для обеспечения прав граждан на проведение в местах с неограниченным публичным доступом каких-либо не запрещенных Конституцией и законами Украины мер и действий, направленных на выражение и оглашение собственной позиции по поводу определенного вопроса, предупреждения и пресечения нарушения прав в сфере волеизъявления граждан на собрания, а именно: организацию и проведение предупредительных мер по охране и защите прав, свобод и законных интересов гражданина во время различных мероприятий; обеспечение условий для нормального функционирования органов государственной власти, деятельности гражданских объединений, предприятий, учреждений и организаций, а также привлечение к ответственности лиц, препятствующих проведению мирных собраний.

Исследованы юридические гарантии прав и свобод человека и гражданина на мирные собрания, форм и порядка реализации указанного права, в том числе судебной защиты, а также сущность, этапы реализации и доктринальные требования по ограничению круга субъектов контроля и надзора со стороны государственных органов (субъектов властных полномочий) на проведение гражданами мирного собрания, в частности в контексте заблаговременного уведомления о нем.

Проанализировано содержание нормативно-правового обеспечения административно-правовой защиты прав и свобод человека на мирные собрания в Украине, в том числе отечественная судебная административная практика по обеспечению и ограничению прав на мирные собрания, на основании чего сформулированы предложения по изменению и дополнению ряда норм Кодекса Украины об административных правонарушениях, Кодекса административного судопроизводства Украины, в том числе сделан вывод о целесообразности принятия специального Закона Украины «О мирных собраниях».

В рамках изучения отдельных элементов административно-правовых способов защиты прав граждан на мирные собрания административный контроль и надзор определены как административно-правовые гарантии прав и свобод граждан, дано их определение и разграничение по сущности и этапам реализации.

Исследованы судебная практика, генезис законотворческого процесса относительно регулирования мирных собраний, которые критически проанализированы на предмет их соответствия европейским стандартам и прогрессивному зарубежному опыту.

Доказано, что необходимыми чертами правового механизма реализации права на мирные собрания являются краткий срок сообщения о мирных собраниях; возможность проведения определенных собраний без предварительного разрешения; отсутствие ведомственных или локальных актов, которые бы ограничивали право на мирные собрания; закрепление юридической ответственности за незаконное ограничение этого права.

Ключевые слова: мирные собрания, административно-правовая защита, административный контроль и надзор, ответственность за нарушение права на мирное собрание.

Summary

Kobryseva E. А. Administrative and legal protection of the rights and freedoms of man and citizen to peaceful Assembly. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of legal sciences on speciality 12.00.07 - Administrative Law and Procedure; Financial Law; Informational Law. - Classic Private University, Ukraine, Zaporizhzhia, 2015.

In the thesis defined the concept of the essence and the mechanism of administrative and legal protection of the rights of man and citizen to peaceful Assembly. Researched legal guarantees of the rights and freedoms of man and citizen to peaceful Assembly, forms and procedure for the implementation of this law, as well as the nature, stages of implementation and doctrinal requirements for limiting the range of subjects of control and supervision by public authorities (the authorities) are in place for citizens to peaceful Assembly, in particular, in the context of notice of the meeting.

Analyzed the Genesis and content of the legal provision of administrative and legal protection of the rights and freedoms of peaceful Assembly in Ukraine, including domestic judicial and administrative practice in the provision or limitation of the rights to peaceful Assembly, which are critically analyzed in terms of their compliance with the European standards and advanced foreign experience and on the basis of which proposals on changes and amendments of some provisions of the Code of Ukraine on administrative offences Code of administrative procedure of Ukraine, including the conclusion about the feasibility of the adoption of the special Law of Ukraine «On peaceful assemblies».

It is proved that the necessary features of a legal mechanism for implementing the right to peaceful Assembly is a short term message on peaceful Assembly; the ability to conduct certain meetings without prior permission; no departmental or local regulations that would restrict the right to peaceful Assembly; securing legal liability for illegal restriction of this right.

The study of the individual elements of the administrative and legal ways to protect the rights of citizens to peaceful Assembly the administrative control and supervision is defined as administrative and legal guarantees of the rights and freedoms of citizens, given their definition and distinction of essence and stages of implementation.

Key words: peaceful Assembly, legal and administrative protection, administrative supervision, control, responsibility for the violation of the right to peaceful Assembly.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розбудова в Україні громадянського суспільства та розвиток демократичних інституцій ставлять перед наукою адміністративного права нові завдання щодо феномена мирних зібрань (зборів), права на зібрання та механізмів його реалізації. Це вимагає детального дослідження й удосконалення правового забезпечення реалізації права на мирні зібрання в Україні.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, протягом 2010-2014 рр. нараховано 1652 адміністративні справи зі спорів з приводу забезпечення прав на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, які розглянуті в адміністративних судах щодо обмеження в реалізації права на мирні зібрання, з яких у 907 випадках позовні заяви органів влади було задоволено, а мирні зібрання обмежено. Найбільша кількість справ щодо обмеження мирних зібрань була розглянута судами у 2014 р. (362), найменша - у 2011 р. (203). Відсоток заборон у кожному році залишався стабільно високим, від 83% у 2013 р. до 89% у 2011 р. Реальна ж кількість подібних справ значно більша, адже до вказаного реєстру включають не всі судові рішення.

Сьогодні наука адміністративного права зіткнулася з необхідністю комплексного аналізу системи українських нормативних актів у сфері мирних зібрань. Очевидна недосконалість національних механізмів правового забезпечення реалізації права на зібрання ставить перед теорією завдання щодо моделювання ефективних правових конструкцій у цій сфері та пошуку негайних шляхів виходу з тієї складної ситуації, що зараз існує. Достатньо вказати, що більшість чинних сьогодні підзаконних актів у сфері мирних зборів не відповідає вимогам ст. 39 та 92 Конституції України, а законотворчий процес у сфері забезпечення мирних зборів зайшов у безвихідь. Водночас не можна не вказати, що питання правового забезпечення мирних зібрань останнім часом привертають до себе увагу вчених.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертації становлять загальнотеоретичні наукові праці, розробки фахівців у галузі теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права: В. Б. Авер'янова, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурки, Ю. П. Битяка, Ю. Ю. Басової, С. Г. Брателя, Д. М. Бахраха, А. С. Васильєва, І. О. Васильєва, В. А. Гуменюка, В. М. Гаращука, І. П. Голосніченка, Л.Є. Кисіль, С. В. Ківалова, Л. В. Коваля, В. К. Колпакова, О.В. Кузьменко, Д. М. Лук'янця, Р. С. Мельника, В. Я. Настюка, В. В. Новікова, В. В. Пахомова, О.Л. Соколенко, Ю. О. Тихомирова, В. С. Шестака, О. О. Яковенка та ін.

Втім, дослідження вказаних вітчизняних авторів, присвячені захисту прав та свобод громадян, не можна вважати достатніми для належного обґрунтування розвитку національного законодавства у сфері зборів та вдосконалення чинних правових механізмів.

Крім того, сьогодні відсутні наукові дослідження поточної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) й Організації з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ) щодо мирних зборів, аналіз української судової практики та відповідних нормативних актів місцевого самоврядування в цій сфері, критики законопроектів, що висувалися останніми роками для вирішення відповідної проблеми. Усе вищезазначене зумовило вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 14-10 (зі змінами, внесеними постановою Загальних зборів від 05.03.2012 р. № 4-12), та у межах загальноуніверситетської наукової теми «Актуальні проблеми державотворення, правотворення та правозастосування» (державний реєстраційний номер 0112U003550), затвердженої 28.05.2012 р., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 рр.» від 28.11.2011 р. № 1240, завдань державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та шляхів їх реалізації, затверджених Указом Президента «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації», а також Керівних принципів стосовно свободи мирних зібрань, підготовлених Радою експертів Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ.

Мета й задачі дослідження. Метою дослідження є формування цілісної концепції правового забезпечення реалізації права на мирні зібрання на основі комплексного та системного науково-теоретичного дослідження права на мирні зібрання.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

- охарактеризувати сучасний стан наукових досліджень у системі юридичних гарантій дотримання прав людини та громадянина на мирні зібрання;

- сформулювати науково обґрунтоване визначення адміністративно-правового захисту права на мирні зібрання;

- проаналізувати зміст нормативно-правового забезпечення адміністративно-правового захисту прав та свобод людини на мирні зібрання в Україні й зробити висновки про доцільність ухвалення спеціального закону України про зібрання;

- визначити окремі елементи адміністративно-правових способів захисту прав громадян на мирні зібрання;

- дослідити адміністративний контроль і нагляд як адміністративно-правові гарантії прав та свобод громадян;

- проаналізувати українську судову практику щодо забезпечення та обмеження права на мирні збори в межах різних форм процесу (адміністративного, цивільного, про адміністративні порушення тощо); практику законотворчого процесу щодо регулювання мирних зібрань, зміст положень відповідних законопроектів та аргументів їх критики, відповідність їх європейським стандартам і прогресивному зарубіжному досвіду.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у сфері адміністративно-правового захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання.

Предмет дослідження - адміністративно-правовий захист прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність сучасних загальних та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування зумовлено системним підходом, що надає можливість досліджувати порушені питання в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Зокрема, у ході дослідження використано такі методи: логіко-семантичний - для аналізу й поглиблення понятійного апарату (розділи 1, 2); системно-структурний - для з'ясування особливостей адміністративно-правового захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання (підрозділ 1.2); формально-логічний - для дослідження чинного законодавства України, яке регламентує адміністративно-правовий захист прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання (підрозділ 1.3); класифікації, групування, системно-функціональний - для визначення способів захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання (підрозділ 2.1); статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний - для з'ясування сутності й аналізу адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок проведення мирних зібрань, особливостей провадження в справах про ці правопорушення (підрозділ 3.1); визначення напрямів удосконалення адміністративно-правового захисту прав та свобод громадян на мирні зібрання (підрозділ 3.2).

Теоретичне підґрунтя дослідження становлять наукові праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління, конституційного та адміністративного права, інших галузевих правових наук.

Нормативною основою дослідження є Конституція України, міжнародно-правові акти, інші закони, підзаконні нормативно-правові акти, а також положення зарубіжного законодавства, що визначають правові та організаційні засади діяльності органів державного управління у сфері адміністративно-правового захисту прав громадян на мирні зібрання.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні й аналітичні матеріали: результати соціологічного опитування громадян з вивчення громадської думки щодо оцінювання діяльності органів виконавчої влади України (опитано 232 особи); результатів соціологічного опитування практики діяльності працівників органів виконавчої влади щодо ефективності роботи та визначення оптимальних шляхів реформування (опитано 307 осіб), а також інформація на офіційних сайтах органів публічної адміністрації.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є вагомим комплексним дослідженням адміністративно-правового захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання в Україні. Основні положення, що мають елементи новизни, полягають у такому:

вперше:

- сформульовано поняття адміністративно-правового захисту прав громадян на мирні зібрання як комплексної системи заходів, що застосовують для забезпечення права громадян на проведення в місцях із необмеженим публічним доступом будь-яких не заборонених Конституцією та законами України заходів і дій, спрямованих на висловлення та оприлюднення власної колективної позиції щодо визначеного питання, запобігання, припинення порушення прав у сфері волевиявлення громадян на зібрання, а саме: організацію й проведення запобіжних дій щодо охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина під час різноманітних заходів; забезпечення умов для нормального функціонування органів державної влади, діяльності громадських об'єднань, підприємств, установ та організацій; притягнення до відповідальності осіб, що вчинили перешкоду проведенню мирних зібрань;

- доведено, що необхідними ознаками правового механізму реалізації права на мирні зібрання є короткий термін повідомлення про мирні зібрання; можливість проведення певних зібрань без попереднього дозволу; відсутність відомчих чи локальних актів, які б обмежували право на мирні зібрання; закріплення юридичної відповідальності за незаконне обмеження цього права;

- аргументовано необхідність упорядкування законодавчого регулювання права громадян на мирні зібрання шляхом закріплення в базовому Законі України «Про мирні зібрання» виключного переліку органів, які мають контрольні повноваження щодо процедури надання та спостереження за проведенням мирного зібрання, з визначенням відповідних сфер їх діяльності й вичерпного переліку вимог до організатора мирного зібрання;

удосконалено:

- доктринальні вимоги до обмеження кола суб'єктів щодо контролю з боку органів виконавчої влади на проведення громадянами мирного зібрання, форм та порядку реалізації зазначеного права, зокрема в контексті завчасного повідомлення про зібрання;

- критерії класифікації юридичних гарантій прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання: 1) за практичним спрямуванням: загальні (сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів, спрямованих на забезпечення реалізації прав та свобод людини, їх захист і поновлення в разі порушення) та спеціальні (система юридичних засобів, що сприяє процесу реалізації, захисту й поновлення прав і свобод громадян, їх змістом є надання загальнообов'язковості як правам особи, так і їх захисту); 2) за характером: норми та принципи матеріального й процесуального права, що в процесі реалізації забезпечують реальність прав та свобод людини; судовий захист порушених прав; контроль і відповідальність за порушення прав та свобод людини; 3) за ступенем поширеності: національні (закріплюються нормами національного законодавства), міжнародні (встановлюються міжнародними актами з прав людини й забезпечують можливість кожному звертатися за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ); 4) за суб'єктами; 5) за особливостями правового статусу;

набуло подальшого розвитку:

- положення про те, що адміністративний нагляд у сфері реалізації прав людини на мирні зібрання можна розглядати за критеріями часових меж його реалізації: 1) нагляд під час організації чи обмеження в організації мирного зібрання - прокурорський, основний критерій якого - систематичність щодо відповідності нормам законодавства рішень і дій суб'єктів владних повноважень (місцевих адміністрацій, виконкомів та органів місцевого самоврядування); 2) нагляд під час проведення мирного зібрання - міліцейський, ознакою якого є постійність;

- критерії класифікації адміністративного контролю як адміністративно-правової гарантії прав та свобод громадян: а) залежно від належності суб'єкта до державних або громадських структур; б) залежно від адміністративно-правової компетенції суб'єкта, що здійснює контроль за відповідністю правомірності проведення мирних зібрань; в) залежно від управлінської стадії, на якій здійснюється контроль за дотриманням прав громадян на мирні зібрання; г) залежно від спрямованості контролю; д) залежно від призначення контролю;

- етапи реалізації адміністративного нагляду міліції з метою захисту прав громадян у сфері реалізації права на мирні зібрання: 1) підготовчий - виставлення нарядів патрульно-постової служби, обмеження доступу на ділянку проведення зібрання, перевірка на наявність вибухонебезпечних предметів і вогнепальної зброї; 2) забезпечувальний - спостереження за громадським порядком, безпекою учасників масових заходів, у тому числі й організатора під час реалізації права на мирні зібрання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:

- правозастосовній діяльності - для підвищення ефективності діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування щодо контролю та застосування заходів адміністративно-правового захисту прав громадян на мирні зібрання (акт впровадження в діяльність Управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області від 15.01.2015 р. № 234);

- науково-дослідній роботі - для подальшого розроблення й вирішення проблем захисту прав громадян на мирні зібрання в контексті європейської інтеграції;

- навчальному процесі - для підготовки навчальних програм та методичних посібників для студентів і слухачів у навчальних закладах відповідного профілю, методичних матеріалів з дисциплін: «Адміністративне право», «Адміністративний процес» (акт впровадження Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара від 21.10.2014 р. № 1).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях: «Сучасні проблеми науки та освіти» (м. Харків, Ялта, 2011 р.), «Сучасний стан і перспективи розвитку держави і права» (м. Дніпропетровськ, 2011 р.), «Правоосвітницька діяльність юридичних клінік на базі вищих навчальних закладів» (м. Дніпропетровськ, 2011 р.), «Актуальні питання протидії корупції: стан, проблеми та перспективи на майбутнє» (м. Дніпропетровськ, 2014 р.), «Актуальні проблеми охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки» (м. Дніпропетровськ, 2014 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено в 12 наукових працях, з них: 4 - статті в наукових фахових виданнях України, 1 - стаття в зарубіжному виданні, 7 - матеріали конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 239 сторінок, з яких: основний текст - 179 сторінок, список використаних джерел (211 найменувань) - 22 сторінки, додатки - 38 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми; вказано зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження; викладено наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; подано відомості про особистий внесок, апробацію, публікації.

Розділ 1 «Адміністративно-правовий захист у системі правових гарантій дотримання прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Юридичні гарантії дотримання прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання» проаналізовано наукові погляди стосовно сутності юридичних гарантій дотримання прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання.

Сформульовано визначення юридичних гарантій прав та свобод особи як сукупності конкретних засобів, що мають юридичний, загальнообов'язковий характер, завдяки яким можливе всебічне забезпечення ефективного здійснення, охорони й захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання; забезпечення повного, неухильного й безперешкодного здійснення кожним громадянином своїх прав та свобод, охорони прав та свобод від можливих протиправних посягань і їх захисту від будь-яких незаконних порушень.

Підкреслено, що гарантії є засобом, що забезпечує перехід від передбачених конституцією можливостей до реальної дійсності. Ефективність гарантій залежить від рівня розвитку загальноправових принципів, стану економіки, рівня розвитку демократичних інститутів, реальності політичної системи суспільства, наявності системи досконалих законів у державі, ефективності механізмів реалізації законоположень, ступеня правової свідомості, правової культури населення, узгодженості інтересів населення та суспільства в цілому й наявності високоефективного органу конституційного контролю.

Проведено класифікацію юридичних гарантій за такими критеріями: 1) за практичним спрямуванням: а) загальні; б) спеціальні; 2) за ступенем поширеності: а) національні, які закріплюються нормами національного законодавства та гарантуються державою; б) міжнародні, що встановлюються міжнародними актами з прав людини, й забезпечують можливість кожному після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ; 3) за суб'єктами, що реалізують гарантії; 4) за особливостями правового статусу, що гарантується; 5) за змістом.

Встановлено, що важливим напрямом розвитку й удосконалення юридичних гарантій прав громадянина на мирні зібрання є збалансованість правових засобів у забезпеченні правомірної реалізації прав та свобод, а також посилення їх зв'язків із засобами охорони прав, їх поступовий розвиток.

У підрозділі 1.2 «Поняття й зміст адміністративно-правового захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання» досліджено зміст адміністративно-правового захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання.

Визначено зміст понять «захист», «адміністративно-правовий захист прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання» й розкрито сутність і зміст реалізації права на мирні зібрання.

Сформульовано визначення адміністративно-правового захисту прав громадян на мирні зібрання як комплексної системи заходів, що застосовують для забезпечення права громадян на проведення в місцях із необмеженим публічним доступом будь-яких не заборонених Конституцією та законами України заходів і дій, спрямованих на висловлення та оприлюднення власної колективної позиції щодо визначеного питання, запобігання, припинення порушення прав у сфері волевиявлення громадян на зібрання, а саме: організацію та проведення попереджувальних дій щодо охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина під час різноманітних заходів; забезпечення умов для нормального функціонування органів державної влади, діяльності громадських об'єднань, підприємств, установ та організацій, а також притягнення до відповідальності осіб, що чинили перешкоди проведенню мирних зібрань.

У підрозділі 1.3 «Нормативно-правове регулювання адміністративно-правового захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання» досліджено стан нормативно-правового регулювання адміністративно-правового захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання.

Зокрема, виявлено, що нормативно-правове регулювання захисту прав та свобод людини і громадянина здійснюється на різному рівні, різними засобами та методами. У зв'язку із цим в аспекті нормативно-правового забезпечення захисту прав громадян варто першочергово виділяти його міжнародно-правові, конституційні й адміністративні засади. Нормативно-правове регулювання безпосередньо визначає конкретні механізми забезпечення прав та свобод людини і громадянина, встановлює форми й способи захисту прав громадян на мирні зібрання.

Сформулювало авторське визначення нормативно-правового регулювання прав громадян на мирні зібрання як здійснення державою з метою забезпечення реальності прав громадян за допомогою юридичних норм та індивідуальних приписів упорядкування, закріплення, охорони й розвитку суспільних відносин організаційно-розпорядчого та реординаційного характеру, які складаються у сфері організації та практичної реалізації захисту прав громадян на мирні зібрання в Україні.

Наголошено на необхідності впорядкування законодавчого врегулювання права громадян на мирні зібрання шляхом закріплення в базовому Законі України «Про мирні зібрання» місцевого Порядку організації та проведення мирних зібрань з урахуванням виключного переліку органів і підстав, які мають право обмежувати права громадян на мирні зібрання.

Розділ 2 «Способи адміністративно-правового захисту прав та свобод громадян на мирні зібрання» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Поняття адміністративно-правових способів захисту прав громадянина під час мирних зібрань» на основі аналізу наукових підходів і практики застосування в дослідженні питання адміністративно-правових способів захисту прав громадянина під час мирних зібрань з різних тематичних та методологічних точок зору визначено дефініцію способів захисту прав громадян.

Сформульовано авторське визначення адміністративно-правових способів захисту прав громадян як системи заходів щодо запобігання порушенням прав громадян, контролю та нагляду за їх дотриманням, підтвердження чи відновлення оскаржуваних чи порушених прав, забезпечення юридичної відповідальності до правопорушників й усунення інших негативних соціальних наслідків порушень прав громадян, що реалізуються організаційними та правовими засобами відповідно до засад верховенства права органами публічної влади, громадськими формуваннями й громадянами з метою забезпечення реальності прав громадян на мирні зібрання.

Встановлено, що адміністративно-правові способи є одним із ключових елементів правозахисного механізму й забезпечують організацію та реалізацію захисту прав громадян, сприяючи використанню й застосуванню форм і засобів такого захисту.

Значну увагу приділено уточненню перелічених ознак, які становлять зміст системи адміністративно-правових засобів, що складається з різних за своєю сутністю та призначенням правових інструментів, заходів, діянь, здійснюваних різними суб'єктами й на різних стадіях правозахисної діяльності, які спільно вирішують завдання запобігання та припинення порушень, а також відновлення прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина.

Доведено, що одним з найбільш важливих напрямів застосування адміністративно-правових засобів захисту прав громадян є діяльність правоохоронних органів, що, з одного боку, покликана забезпечувати охорону й захист, а з іншого - сама потребує дотримання в ній прав громадян, цілям чого слугують такі адміністративно-правові засоби, як контрольно-наглядова діяльність та право на оскарження.

На основі порівняльного аналізу, запропонованого різними вченими, зроблено висновок, що способи забезпечення та захист прав громадян спрямовуються на: 1) гарантування саме судової форми захисту прав громадян (судовий захист є одним із найбільш широких механізмів захисту прав та свобод людини і громадянина, що може здійснюватися в межах кримінального, цивільного, господарського та адміністративного судочинства); 2) захист прав громадян Уповноваженим Верховною Радою України з прав людини; 3) реалізацію права громадян на звернення до органів публічної влади та їх посадових і службових осіб, що не тільки є одним із засобів участі громадян в управлінні суспільними та державними справами, але також становить в основу адміністративно-правового захисту прав громадян за їхніми заявами, клопотаннями й скаргами.

У підрозділі 2.2 «Контроль як адміністративно-правова гарантія захисту прав та свобод громадян на мирні зібрання» досліджено вимоги до контрольної діяльності: підзаконність, систематичність, своєчасність, усебічність, об'єктивність, гласність, результативність.

Здійснено класифікацію адміністративного контролю як адміністративно-правової гарантії прав та свобод громадян: а) залежно від належності суб'єкта до державних або громадських структур: державний контроль; громадський контроль; б) залежно від адміністративно-правової компетенції суб'єкта, що здійснює контроль за відповідністю правомірності проведення мирних зібрань: загальний контроль (з боку суб'єктів, що мають повноваження на місцях щодо забезпечення права на мирні зібрання, - місцеві ради); відомчий контроль (з боку ОВС, Державної служби надзвичайних ситуацій, санітарно-епідеміологічної служби); надвідомчий контроль (здійснюється стосовно об'єктів-відносин у сфері захисту прав на мирні зібрання, які організаційно не підпорядковані органу державної виконавчої влади (державні адміністрації в областях, районах областей, місті Києві)); в) залежно від управлінської стадії, на якій здійснюється контроль за дотриманням прав громадян на мирні зібрання: запобіжний контроль (шляхом реалізації системи заходів органів місцевого самоврядування щодо протидії процесам детермінації порушень прав громадян на мирні зібрання); поточний контроль (з боку ОВС - здійснюється безпосередньо в ході проведення мирного зібрання); наступний контроль (здійснюється адміністративними комісіями, судами - за результатами порушень при проведенні мирних зібрань).

Значну увагу приділено встановленню того, що адміністративний контроль як адміністративно-правова гарантія прав та свобод громадян є дієвим способом забезпечення законності.

У підрозділі 2.3 «Нагляд як спосіб захисту прав та свобод громадян на мирні зібрання» встановлено, що ОВС і прокуратура здійснюють адміністративний нагляд за законністю у сфері реалізації прав на мирні зібрання, який полягає в урегульованій нормами конституційного, адміністративного та адміністративно-процесуального права діяльності правоохоронних органів, що здійснюється в межах повноважень, визначених законодавством, зміст якої полягає в спостереженні за дотриманням законності організаційно не підпорядкованими їй фізичними та юридичними особами з метою запобігання, виявлення й припинення порушень у сфері реалізації права на мирне зібрання, а також притягнення винних до відповідальності.

Проведено класифікацію нагляду за критеріями часових меж його реалізації: 1) нагляд під час організації чи обмеження в організації мирного зібрання - прокурорський, основним критерієм якого є систематичність щодо відповідності нормам законодавства рішень і дій суб'єктів владних повноважень (місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування); 2) нагляд під час проведення мирного зібрання - міліцейський, ознакою якого є постійність.

Доведено, що до організаційних складових механізму реалізації прокурорського нагляду, що забезпечує права і свободи громадян на мирні зібрання, належать: 1) перевірка суперечливості нормативно-правових актів, які містять правила проведення мирного зібрання на вимогу об'єкта нагляду; 2) подання про усунення виявлених у нормативно-правових актах недоліків, у тому числі причин і умов, які унеможливили або обмежили реалізацію прав громадян, та встановлення конкретного строку їх усунення суб'єктом владних повноважень; 3) позовна заява до адміністративного суду щодо необґрунтованого обмеження права об'єкта нагляду. З'ясовано, що прокурор не може самостійно розглянути заяву або скаргу про порушення прав на мирне зібрання громадян або юридичних осіб, оскільки воно належить до компетенції суду, однак він здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів як представник однієї із сторін.

Встановлено, що, досліджуючи етапи реалізації адміністративного нагляду міліції з метою захисту прав громадян у сфері реалізації права на мирні зібрання, можна виокремити такі: 1) підготовчий - виставлення нарядів патрульно-постової служби, обмеження доступу на ділянку проведення зібрання, перевірка на наявність вибухонебезпечних предметів і вогнепальної зброї; 2) забезпечувальний - спостереження за громадським порядком, безпекою учасників масових заходів, у тому числі організатора під час реалізації права на мирні зібрання.

Розділ 3 «Шляхи вдосконалення адміністративно-правового захисту прав та свобод громадян на мирні зібрання» складається з двох підрозділів, у яких досліджено питання відповідальності за порушення законодавства у сфері реалізації права громадян на мирні зібрання та вдосконалення адміністративно-правового захисту цих прав шляхом аналізу адміністративно-судової практики.

У підрозділі 3.1 «Шляхи вдосконалення адміністративно-правового захисту прав та свобод громадян на мирні зібрання» з'ясовано, що серед адміністративно-правових гарантій права на мирне зібрання є можливість звернення до адміністративного суду за поновленням порушених прав шляхом подання позовної заяви окремої категорії адміністративних справ як спорів з приводу забезпечення прав на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Серед умов, які сприяють судовому перешкоджанню в проведенні мирних заходів, виділяють: а) відсутність у законодавстві чіткого строку повідомлення про проведення мирних зборів, яке є обов'язковим, що спричиняє неодноманітне розуміння їх розумності та достатності; б) використання аналогії рішень першої інстанції під час перегляду справ в апеляційному чи касаційному порядку; в) недостатнє використання практики Європейського суду, що є обов'язковим у справах цієї категорії; г) відсутність часу на перевірку доказів у зв'язку з процесуальною вимогою щодо скороченого терміну вирішення справи.

З'ясовано, що до найбільш типових зловживань правом органів публічної влади з метою недопущення мирного зібрання належать подання до суду таких доказів, які в жодному разі не можна вважати підставами для заборони чи обмеження мирних зібрань: а) невідповідність нормативним актам місцевої влади; б) збіг часу та місця мирних зібрань (одночасні мирні зібрання або контр демонстрації); в) неспроможність правоохоронних органів у короткі строки забезпечити громадський порядок; г) створення перешкод для руху транспорту чи пішоходів, благоустрою тощо.

Підкреслено, що практика вирішення судових спорів неоднозначна, оскільки спостерігається неодноманітне розуміння розумних і достатніх меж попереднього сповіщення про мирні зібрання, яке є обов'язковим.

У підрозділі 3.2 «Відповідальність за порушення встановленого порядку організації та проведення мирних зібрань» проаналізовано чинне законодавство стосовно підстав і змісту відповідальності за порушення права на мирне зібрання.

Доведено, що відповідальність за порушення права на реалізацію мирних зібрань, як адміністративна, так і кримінальна, потребує вдосконалення. Зокрема, у КУпАП запропоновано передбачити відповідальність за створення посадовими або службовими особами причин або умов, які унеможливлюють подальше проведення мирного зібрання (мітингів, вуличних походів, демонстрацій або інших масових заходів) у ст. 185-3 «Перешкоджання організації мирних зібрань». Поза увагою ст. 340 КК України залишаються інші види мирних зібрань, які не передбачені в диспозиції, додаткового обґрунтування потребує криміналізація перешкоджання мирним зібранням окремих видів.

Обґрунтовано, що мінімальний термін попереднього повідомлення відповідного органу виконавчої влади та місцевого самоврядування про проведення мирного зібрання повинен бути 72 години, оскільки планування проведення мирного зібрання передбачає звернення до трьох інстанцій: органу виконавчої влади чи самоврядування, суду першої інстанції та апеляційного суду (добу на кожну інстанцію за потреби). Зокрема, мають бути передбачені більш стислі строки апеляційного розгляду справ щодо мирних зібрань.

Обґрунтовано доцільність розмежування в спеціальному законі про мирні зібрання порядку здійснення різних видів масових заходів як таких, що мають політичне забарвлення й приховують у собі небезпеку для державного ладу, громадського порядку та спокою громадян, і тих, що мають інші цілі, - спортивних, культурно-видовищних масових заходів, публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній, процесій, презентацій, рекламних акцій, причому з більш ліберальним ставленням до її учасників, а виходячи із завдань, які вирішують у цьому випадку суди, адміністративні справи щодо заборони чи обмеження мирних зборів або їх оскарження запропоновано закріпити за адміністративними спеціалізованими судами.

Висновки

У дисертації вирішено наукове завдання щодо розроблення пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у сфері реалізації права на мирне зібрання в Україні. На основі систематизації отриманих результатів сформульовано низку узагальнень, які конкретизовано в таких висновках.

1. Сформульовано поняття юридичних гарантій прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання як сукупності конкретних засобів, що мають юридичний, загальнообов'язковий характер, завдяки яким можливе всебічне забезпечення ефективного здійснення, охорони й захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання; забезпечення повного, неухильного й безперешкодного здійснення кожним своїх прав та свобод, охорони прав і свобод від можливих протиправних посягань і їх захисту від будь-яких незаконних порушень.

2.Запропоновано удосконалити класифікацію юридичних гарантій прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання за наступними критеріями:

1) за змістом: загальні (сукупність об'єктивних та суб'єктивних факторів, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини, їх захист та поновлення в разі порушення) і спеціальні (система юридичних засобів, що сприяє процесу реалізації, захисту та поновлення прав і свобод громадян, їх змістом є надання державно-владної загальнообов'язковості як правам особи, так і їх захисту);

2) за засобами регулювання: матеріальні норми, процесуальні норми, принципи матеріального права, принципи процесуального права, що в процесі реалізації забезпечують реальність прав та свобод людини; судовий захист порушених прав; контроль, нагляд і відповідальність за порушення прав та свобод людини;

3) за територіальністю: міжнародні (встановлюються міжнародними актами з прав людини й забезпечують можливість кожному звертатися за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ), загальноукраїнські (закріплюються нормами вітчизняного законодавства), регіональні;

4) за суб'єктами: гарантії Верховної Ради України; гарантії Президента України; гарантії органів виконавчої влади; судові гарантії; гарантії омбудсмана тощо;

5) за характером впливу на реалізацію права на мирні зібрання: галузеві, міжгалузеві і змішані.

Це сприятиме упорядкуванню існуючої системи теоретичних і практичних підходів щодо прав людини на мирні зібрання.

3.Розкрито зміст контрольної та наглядової діяльності з боку органів виконавчої влади, у тому числі міліції й прокуратури щодо реалізації права громадян на мирні зібрання, який підтвердив, що адміністративні контроль і нагляд за проведенням мирних зібрань є адміністративно-правовими гарантіями законності їх проведення, змістом яких є систематичне спостереження за діяльністю суб'єктів владних повноважень на предмет відповідності їх рішень нормам законодавства та учасників мирних зібрань з метою перевірки відповідності їх діяльності встановленому в законодавстві порядку з метою виявлення й запобігання правопорушенням у цій сфері.

Доведено, що призначенням адміністративного нагляду у сфері реалізації прав людини на мирні зібрання є виявлення та запобігання правопорушенням шляхом спостереження залежно від мети та суб'єктів його здійснення, який можна розглядати за критеріями часових меж його реалізації: 1) нагляд під час організації чи обмеженні в організації мирного зібрання - прокурорський, основним критерієм якого є систематичність щодо відповідності нормам законодавства рішень і дій суб'єктів владних повноважень (місцевих адміністрацій, виконкомів та органів місцевого самоврядування); 2) нагляд під час проведення мирного зібрання - міліцейський, ознакою якого є постійність.

4.Проведено класифікацію адміністративного контролю як адміністративно-правової гарантії прав та свобод громадян:

а) залежно від належності суб'єкта до державних або громадських структур: державний контроль; громадський контроль;

б) залежно від адміністративно-правової компетенції суб'єкта, що здійснює контроль за відповідністю правомірності проведення мирних зібрань: загальний контроль (з боку суб'єктів, що мають повноваження на місцях щодо забезпечення права на мирні зібрання, - місцеві ради); відомчий контроль (з боку ОВС, Державної служби надзвичайних ситуацій, санітарно-епідеміологічної служби); надвідомчий контроль (здійснюється стосовно об'єктів-відносин у сфері захисту прав на мирні зібрання, які організаційно не підпорядковані органу державної виконавчої влади (державні адміністрації в областях, районах областей, місті Києві));

в) залежно від управлінської стадії, на якій здійснюється контроль за дотриманням прав громадян на мирні зібрання: запобіжний контроль (шляхом реалізації системи заходів органів місцевого самоврядування щодо протидії процесам детермінації порушень прав громадян на мирні зібрання); поточний контроль (з боку ОВС - здійснюється безпосередньо в ході проведення мирного зібрання); наступний контроль (здійснюється адміністративними комісіями, судами - за результатами порушень при проведенні мирних зібрань);

г) залежно від спрямованості контролю: зовнішній контроль (здійснюється всіма суб'єктами, наділеними владними повноваженнями); внутрішній контроль (здійснюється організатором мирного зібрання);

д) залежно від призначення контролю: загальний, що охоплює всі сторони діяльності контрольованого суб'єкта; цільовий контроль за окремим напрямом (зібрання з вимогами виплати заробітної плати; зібрання з вимогами надання медичного забезпечення учасникам бойових дій в зоні АТО; зібрання з вимогами відставки уряду).

5.Визначено форми прокурорської участі в адміністративному судочинстві, яка полягає у: а) поданні в адміністративний суд позовної заяви чи участі як представника; б) участі в розгляді такої справи на будь-якому етапі розгляду з метою забезпечення законності рішень; в) ініціації перегляду судових рішень. Серед підстав представництва прокурору в суді слід визначити необхідність захисту: 1) інтересів громадянина - через його неспроможність самостійно захистити права або реалізувати процесуальні повноваження через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність; 2) інтересів держави - наявність або загроза порушень інтересів держави в разі, якщо зібрання може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей, зокрема, щодо її цілісності та існуючої форми правління.

6.Визначено етапи реалізації адміністративного нагляду міліції з метою захисту прав громадян у сфері реалізації права на мирні зібрання: 1) підготовчий - виставлення нарядів патрульно-постової служби, обмеження доступу на ділянку проведення зібрання, перевірка на наявність вибухонебезпечних предметів і вогнепальної зброї; 2) забезпечувальний - спостереження за громадським порядком, безпекою учасників масових заходів, у тому числі й організатора під час реалізації права на мирні зібрання; реагування на порушення законодавства з боку учасників і сторонніх осіб, у тому числі посадових, які вчиняють правопорушення стосовно учасників зібрання; забезпечення адміністративного або кримінального провадження (вилучення в учасників зібрання заборонених в обігу речей, приладів).

7.З'ясовано, що найвагомішою адміністративно-правовою гарантією права на мирне зібрання є можливість звернення до адміністративного суду за поновленням порушених прав шляхом подання позовної заяви окремої категорії адміністративних справ зі спорів з приводу забезпечення прав на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Водночас спостерігається нечіткість у визначенні компетенції судів різних рівнів з приводу підвідомчості справ стосовно спорів про право на мирні зібрання, існування судів для «суб'єктів владних повноважень» і «організаторів мирного зібрання», що може негативно вплинути на принцип змагальності сторін. Виходячи із завдань, які вирішують у цьому випадку суди, адміністративні справи щодо заборони чи обмеження мирних зборів або їх оскарження запропоновано закріпити за адміністративними спеціалізованими судами у зв'язку з тим, що один з учасників цього процесу є представником органу публічної влади.