Адміністративно-правове регулювання кадрового забезпеченння органів прокуратури україни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ україни

Харківський національний університет внутрішніх справ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Адміністративно-правове регулювання кадрового забезпеченння органів прокуратури україни

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

кандидата юридичних наук

Данильченко Юрій Броніславович

Харків, 2015

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, заслужений юрист України Бандурка Олександр Маркович, Харківський національний університет внутрішніх справ, радник ректора.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Рибалка Наталія Олегівна, Національна академія прокуратури України, проректор з навчальної роботи;

кандидат юридичних наук, доцент Лученко Дмитро Валентинович, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри адміністративного права.

Захист відбудеться 23 червня 2015 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 22 травня 2015 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Могілевський

Анотація

Данильченко Ю. Б. Адміністративно-правове регулювання кадрового забезпечення органів прокуратури України. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2015.

У дисертації розглянуті теоретико-правові та практичні засади адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів прокуратури. Досліджені поняття, сутність та завдання кадрового забезпечення, розглянуті принципи роботи з кадрами прокуратури, її адміністративно-правове регулювання.

Особливу увагу приділено сутності та основним характеристикам кадрового ресурсу органів прокуратури, повноваженням суб'єктів формування та реалізації кадрової політики в органах прокуратури, визначенню кадрових потреб та кадровому плануванню і удосконаленню системи професійної підготовки кадрів для органів прокуратури. Детально проаналізовано правові основи управління мотивацією працівників прокуратури, її теоретичні засади та системи правових засобів забезпечення службової дисципліни працівників прокуратури, форми і методи виховної роботи та соціально-правового захисту працівників прокуратури.

Ключові слова: кадрове забезпечення, органи прокуратури, адміністративно-правове регулювання, суб'єкти, кадровий ресурс, кадри, кадрова робота, якість, ефективність.

Аннотация

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Україна перебуває в складному багатоаспектному процесі реформування, яке охопило всі сфери суспільного життя. Особливої важливості набуває реформування системи та діяльності органів державної влади з метою надійного захисту прав і свобод людини і громадянина, протидії злочинності. Забезпечення законності в діяльності державних органів, зміцнення правопорядку, утвердження верховенства права є невід'ємним атрибутом будь-якої суверенної, незалежної, демократичної, правової, соціальної держави. Завдання щодо здійснення нагляду за додержанням верховенства закону, зміцнення правопорядку, захисту державної незалежності, суспільного та конституційного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод людини й громадянина, основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад та органів самоорганізації населення, згідно із Законом України «Про прокуратуру», покладаються на органи прокуратури.

В той же час сучасна система органів прокуратури, організація забезпечення її функціонування, насамперед, кадрового, не відповідають очікуванням і вимогам українського суспільства. В органах прокуратури, які зобов'язані створювати належні умови для забезпечення законності в державі, мають місце зловживання окремими працівниками службовим становищем, недбале ставлення до виконання службових обов'язків, хабарництво і корупція.

Необхідність удосконалення правового регулювання діяльності прокуратури назріла давно, але через різні політичні, економічні і соціальні причини прийняття необхідних змін і доповнень до чинного законодавства неодноразово відкладалося у зв'язку з тим, що вищі владні структури неодноразово використовували прокуратуру як інструмент політичної боротьби зі своїми опонентами. Проекти законів України «Про прокуратуру» у новій редакції декілька разів вносилися на розгляд Верховної Ради України, але їх прийняття закінчувалось на стадії реєстрації. Протягом останнього року спостерігається активізація зусиль керівництва нашої держави у напрямі налагодження європейського співробітництва. Одним із результатів цього є розробка та прийняття нового Закону «Про прокуратуру», який набирає чинності 15 липня 2015 року.

Відповідно до зазначеного закону пріоритетним напрямом діяльності прокуратури є удосконалення організаційно-штатної структури, впровадження нового механізму формування кадрового забезпечення органів прокуратури, удосконалення системи професійної підготовки та правових засобів управління мотивацією працівників прокуратури, що обумовлює необхідність теоретичного осмислення системи та особливостей адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів прокуратури.

Питання кадрового забезпечення органів державної влади в цілому та органів прокуратури зокрема, в різний час досліджували такі вчені як: О. М. Бандурка, В. С. Бобкова, С. М. Гусаров, Л. М. Давиденко, С. Ф. Денисюк, В. В. Долежан, П. М. Каркач, А. Т. Комзюк, І. М. Козьяков, Т. В. Карнякова, М. В. Косюта, О. М. Литвак, Д. В. Лученко, М. І. Мичко, О. І. Миколенко, О. М. Музичук, Є. М. Попович, Н. О. Рибалка, Г. П. Середа, О. Ю. Синявська, В. В. Сухонос, В. Л. Синчук, М. К. Якимчук та інші. Ці та інші вчені зробили вагомий внесок у розробку науково-теоретичної бази функціонування органів прокуратури та підвищення ефективності кадрової роботи в них. Однак їх наукові дослідження виконані на базі Закону України «Про прокуратуру» 1991 року та низки підзаконних актів, прийнятих на його виконання, дія яких припиняється в липні 2015 року.

Таким чином, прийняття нового Закону України «Про прокуратуру» та видання Генеральною Прокуратурою України низки наказів та інструкцій на його виконання обумовлюють актуальність комплексного монографічного дослідження адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів прокуратури.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до розділу 4 «Правові засоби боротьби зі злочинністю» Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 роки, затверджених Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 року № 14-10, Пріоритетних тематичних наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2015 року, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 року № 942, наказу Генеральної прокуратури України «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури» від 15 вересня 2014 року № 2-гн та Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2015 роки, затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 28 грудня 2010 р. (протокол № 10), а також в межах тем науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Харківського національного університету внутрішніх справ на 2014-2018 рр., зареєстрованих в Українському інституті науково-технічної і економічної інформації (номер державної реєстрації 0113U008189 «Законотворча та законодавча діяльність в Україні», 0113U008197 «Реалізація та удосконалення адміністративного законодавства України»).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу існуючих наукових підходів, а також чинного законодавства України і практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів прокуратури за новим законодавством, а також навести шляхи його подальшого вдосконалення.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації були поставлені такі основні задачі:

- охарактеризувати кадрове забезпечення органів прокуратури як об'єкт наукового дослідження;

- надати структурно-компонентну характеристику кадрового забезпечення органів прокуратури;

- визначити мету, завдання та принципи кадрового забезпечення органів прокуратури;

- встановити нормативні основи адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів прокуратури України;

- сформулювати сутність та основні ознаки механізму формування кадрового забезпечення органів прокуратури;

- з'ясувати адміністративні повноваження суб'єктів формування та реалізації кадрової політики в органах прокуратури;

- показати особливості організації кадрової роботи в органах прокуратури за новим Законом України «Про прокуратуру»;

- охарактеризувати правові засоби управління мотивацією працівників прокуратури;

- узагальнити зміст та сутність системи адміністративно-правових засобів забезпечення службової дисципліни в органах прокуратури;

- розробити пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів прокуратури України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі кадрового забезпечення органів прокуратури України.

Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання кадрового забезпечення органів прокуратури України.

Методи дослідження. Дослідження адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення в органах прокуратури здійснено на основі використання сукупності методів і прийомів наукового пізнання. В основу дисертаційного дослідження покладено метод системного аналізу кадрової роботи в органах прокуратури за чинними законодавством, завдань і принципів кадрового забезпечення органів прокуратури, які витікають із нового Закону України «Про прокуратуру» (розділ 2). В дисертаційному дослідженні широко використаний порівняльно-правовий метод, за допомогою якого здійснена характеристика становлення та функціонування системи кадрової роботи в органах прокуратури України порівняно з особливостями кадрового забезпечення прокуратури в окремих зарубіжних органах та з урахуванням вимог до кадрового забезпечення органів прокуратури за новим законодавством (розділ 3). Метод документального аналізу використовувався при визначенні основних характеристик кадрового ресурсу органів прокуратури, а на основі статистичного методу здійснювався аналіз окремих показників діяльності органів прокуратури. Структурно-компонентна характеристика кадрового забезпечення органів прокуратури розроблена за допомогою методу структурно-функціонального аналізу (підрозділ 1.3), системно-структурний метод використаний при розгляді дисциплінарної відповідальності та системи правових засобів забезпечення службової дисципліни працівників прокуратури (підрозділ 3.2, 3.3). Формально-логічний метод забезпечив характеристику правових основ кадрового забезпечення органів прокуратури (підрозділ 1.4). Застосування аналітичного методу сприяло розробленню пропозицій щодо удосконалення системи професійної підготовки кадрів для органів прокуратури та критичної оцінки окремих положень діючої нині системи кадрової роботи в органах прокуратури.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять наукові праці фахівців у галузі філософії, теорії управління, загальної теорії держави і права, адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних дослідників. Нормативною основою дослідження є Конституція України, чинні законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, що визначають правові засади кадрового забезпечення органів прокуратури України в умовах їх реформування. У ході дисертаційного дослідження було використано також проекти нормативних актів та законодавство низки зарубіжних країн, досвід яких щодо правового регулювання кадрового забезпечення органів прокуратури може бути впроваджено в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дисертації становлять узагальнення практики діяльності органів прокуратури, довідкові видання, статистичні матеріали. Використано також особистий багатолітній досвід роботи здобувача на керівних посадах в органах прокуратури.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити сутність та особливості адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів прокуратури за новим законодавством та сформулювати авторське бачення шляхів його подальшого вдосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- кадрове забезпечення органів прокуратури охарактеризовано як об'єкт наукового дослідження;

- надано структурно-компонентну характеристику кадрового забезпечення органів прокуратури;

- розглянуто правові засоби управління мотивацією працівників прокуратури;

удосконалено:

- визначення поняття та основні характеристики кадрового ресурсу органів прокуратури України;

- розуміння повноважень суб'єктів формування та реалізації кадрової політики в органах прокуратури;

- визначення кадрових потреб та здійснення кадрового планування в органах прокуратури;

- аналіз основних вимог до організації діяльності з кадрового забезпечення в органах прокуратури;

- оцінку професійних та морально-психологічних якостей осіб, що призначаються на роботу в органах прокуратури;

дістали подальшого розвитку:

- шляхи удосконалення системи професійної підготовки кадрів для органів прокуратури;

- пропозиції щодо системи адміністративно-правових засобів забезпечення службової дисципліни в органах прокуратури;

- методи і засоби виховної роботи в органах прокуратури;

- обґрунтування соціально-правового захисту працівників прокуратури як мотиваційного фактору професійної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані

- у науково-дослідній сфері - для подальшої розробки шляхів оптимізації адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення в органах прокуратури та в органах виконавчої влади (акт впровадження у діяльність Кримінологічної асоціації України від 20.05.2015 р.);

- у правотворчості - для розробки нормативно-правових актів з питань забезпечення діяльності суб'єктів правоохоронної системи;

- у правозастосовній діяльності - при організації виконання завдань і функцій місцевими та регіональними прокуратурами, а також при розробці комплексних та регіональних програм з протидії злочинності, охороні громадського порядку та з правового виховання населення (акт впровадження у практичну діяльність Харківської обласної прокуратури від 19.05.2015 р., акт впровадження у практичну діяльність постійної комісії з правових питань, регуляторної політики, законності, громадського порядку, боротьби з корупцією та злочинністю Харківської обласної рада від 18.05.2015 р.);

- у навчальному процесі - при підготовці підручників та навчальних посібників, проведення занять з дисциплін «Адміністративне право» та «Судові та правоохоронні органи України» (акт впровадження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 20.05.2015 р.);

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема: «Актуальні питання досудового розслідування та сучасні тенденції розвитку криміналістики» (Харків, 2014); «Актуальні проблеми правового забезпечення господарської діяльності в Україні» (Харків, 2015); «Круглий стіл з обговорення законодавчих ініціатив щодо реформування органів внутрішніх справ України» (Харків, 2015); «Військово-патріотичне виховання молоді і досвід та перспективи» (Харків, 2015).

Публікації. Основні положення й висновки наукового дослідження викладено в одноособовій монографії, у п'яти наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України та науковому періодичному виданні іншої держави, а також у чотирьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять тринадцять підрозділів, висновків до кожного розділу та загального висновку, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 225 сторінок, список використаних джерел місить 193 найменування і займає 20 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок із науковими планами та програмами, окреслюються об'єкт, предмет, мета і задачі, методи дослідження, вказується на наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації результатів дослідження та публікації.

У розділі 1 «Кадрове забезпечення органів прокуратури як об'єкт наукового дослідження» розкрито теоретико-методологічні засади дослідження особливостей кадрового забезпечення органів прокуратури.

У підрозділі 1.1 «Теоретико-методологічні засади дослідження кадрового забезпечення органів прокуратури» розглянуто сутність понять «управління персоналом», «управління кадрами», «кадрове забезпечення», «робота з кадрами», також надано характеристику таких понять як: «трудові ресурси», «людські ресурси», «кадри», «персонал», «особовий склад» тощо. Обґрунтовано, що для дослідження специфіки адміністративно-правового регулювання кадрової роботи в органах прокуратури найбільш доцільно використовувати термін «кадрове забезпечення».

Визначено функцію кадрового забезпечення органів прокуратури як один з основних напрямів їх діяльності, що знаходить своє відображення у заходах, нормативно урегульованих та безперервно здійснюваних уповноваженими суб'єктами в певних організаційно-правових формах (вивчення, облік, оптимальний добір, розстановка, оцінка, навчання і виховання кадрів відповідно до їх кваліфікації та досвіду).

Акцентовано увагу, що діяльність органів прокуратури поки що не повною мірою відповідає вимогам сучасного етапу державно-правової реформи. Окремі складові організації та функціонування органів прокуратури, безумовно, потребують змін і вдосконалення шляхом перегляду чинних правових норм, меж компетенції, структури, оптимізації штатної чисельності й кадрової роботи з добору, розстановки, навчання і виховання прокурорських працівників. Зважаючи на це, у роботі запропоновано низку заходів щодо удосконалення кадрового забезпечення органів прокуратури.

Обґрунтовано доцільність розробки Концепції кадрової роботи в органах прокуратури, яка б визначала пріоритетні напрями роботи з відбору кадрів, кар'єрного зростання, атестації прокурорських працівників. Наголошено, що кадрова політика в органах прокуратури повинна бути прозорою, виваженою та системною.

У підрозділі 1.2 «Мета, завдання та принципи кадрового забезпечення органів прокуратури» у результаті аналізу законодавчо закріплених мети, завдань, покладених на органи прокуратури, та їх функцій зроблено висновок, що їх успішна реалізація, ефективна діяльність залежить від якісного складу та кваліфікації кадрів, належної реалізації кадрової функції.

Акцентовано увагу на необхідності одночасного вирішення відповідними кадровими службами органів прокуратури двоєдиного завдання: забезпечення максимальної ефективності діяльності органів прокуратури з виконання покладених на неї завдань та забезпечення максимального розвитку потенціалу, професіоналізму та компетентності кожного працівника, що сприятиме формуванню високопрофесійного та компетентного кадрового корпусу органів прокуратури.

Встановлено, що принципи кадрової роботи в органах прокуратури реалізуються через призму принципів організації та діяльності прокуратури. Запропоновано принципи кадрової роботи в органах прокуратури класифікувати на:

1) загальні (конституційні), до яких віднесено такі: суворої відповідності кадрової роботи вимогам чинної Конституції та законів та пріоритет останніх над підзаконними нормативно-правовими актами; пріоритету прав і свобод людини й громадянина; рівного доступу громадян України до служби в органах прокуратури; гласності (прозорості); позапартійності;

2) організаційно-функціональні (стосуються певних кадрових процедур), які складаються з таких принципів: динамізму у поєднанні зі стабільністю і мобільністю кадрів; визначення оптимальних термінів перебування на посадах прокурорів і слідчих; поєднання демократизму, гласності та конфіденційності при доборі, розстановці, вихованні кадрів органів прокуратури; довіри до кадрів; стабільності і ротації в поєднанні з правом на просування по службі; відповідальності керівників органів прокуратури будь-якого рівня за добір, розстановку і виховання прокурорських кадрів; наступності і відновлення кадрів, оптимального співвідношення досвідчених і молодих співробітників; загальних і рівних вимог щодо проходження служби в органах прокуратури;

3) спеціальні (є провідними саме для формування кадрового складу): професіоналізму і компетентності; перспективності просування по службі; бездоганної репутації; відповідальності працівників за рішення, які вони готують і приймають, за виконання своїх посадових обов'язків, закріплених у законодавстві.

У підрозділі 1.3 «Структурно-компонентна характеристика кадрового забезпечення органів прокуратури» визначено об'єкти та суб'єктів кадрової роботи в органах прокуратури, надано загальну характеристику структури кадрової роботи, виокремлено проблемні питання у цій сфері та перспективні шляхи їх вирішення.

Встановлено, що структуру кадрової роботи утворюють такі компоненти: аналіз стану кадрового забезпечення; добір, розстановка, закріплення і виховання кадрів; атестація працівників органів прокуратури; робота із внутрішнім та міжрегіональним кадровим резервом; професійна підготовка і підвищення кваліфікації кадрів органів прокуратури; облік кадрів і звітність про роботу з кадрами; діловодство з кадрової роботи. Розкрито зміст кожного із наведених компонентів. Проведений аналіз дозволив дійти висновку, що в сучасних умовах важливого значення набуває питання про компетентне психологічно грамотне управління персоналом (кадрами) органів прокуратури.

У підрозділі 1.4 «Правові основи кадрової роботи в органах прокуратури України зроблено висновок, що під правовою основою кадрової роботи в органах прокуратури слід розуміти систему правових норм, які регламентують організацію і безпосереднє здійснення цієї роботи.

Встановлено, що правові засади кадрової роботи в органах прокуратури України визначено у таких актах: а) Конституція України; б) міжнародні нормативно-правові акти; в) закони України, підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим; г) відомчі правові акти (накази, рішення колегії, розпорядження тощо); д) акти морально-правового характеру; е) нормативно-методичні документи.

У розділі 2 «Механізм формування кадрового забезпечення органів прокуратури» розглянуто сутність кадрового ресурсу органів прокуратури України та проблеми забезпечення його якості.

У підрозділі 2.1 «Сутність та основні характеристики кадрового ресурсу органів прокуратури України» запропоновано під кадровим ресурсом органів прокуратури розуміти сукупність спеціальних знань, навичок, вмінь працівників органів прокуратури та їх фактичну наявність, за допомогою яких реалізується діяльність органів прокуратури, спрямована на утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і захист від неправомірних посягань на незалежність держави, права і свободи людини і громадянина, основ демократичного устрою державної влади тощо. Наголошено, що носієм кадрового ресурсу органів прокуратури є працівники прокуратури, які у встановленому законом порядку були прийняті на службу до того чи іншого органу прокуратури.

Зроблено висновок, що процес формування та удосконалення кадрового ресурсу органів прокуратури відбувається з початку відбору кандидатів на навчання у вищих навчальних закладах та здійснюється постійно під час діяльності того чи іншого органу прокуратури шляхом проведення атестацій, підвищення кваліфікацій, ротацій тощо, які проводяться у встановленому законодавством та відомчими нормативними актами порядку. адміністративний правовий кадровий прокуратура

У підрозділі 2.2 «Суб'єкти формування та реалізації кадрової політики в органах прокуратури» обґрунтовано доцільність виокремлення двох рівнів у системі суб'єктів кадрової політики в органах прокуратури: зовнішнього та внутрішнього.

Встановлено, що до числа суб'єктів кадрової політики зовнішнього рівня належать ті, які не входять до структури прокуратури України та впливають на кадрову політику ззовні, за допомогою свого особливого правового статусу та наданих законом повноважень. З'ясовано, що серед таких суб'єктів провідне місце належить Верховній Раді України, Президенту України та Кабінету Міністрів України. Саме зазначені суб'єкти уповноважені визначати пріоритетні напрямки, основні засади державної кадрової політики, встановлювати основні вимоги, яким повинні відповідати кадрові процеси, що мають місце в органах прокуратури України.

Структурні ж підрозділи органів прокуратури, які беруть участь у формуванні та реалізації кадрової політики в них, та окремих посадових осіб, пропонується розглядати як суб'єктів формування та реалізації кадрової політики внутрішнього рівня.

Підрозділ 2.3 «Визначення кадрових потреб та здійснення кадрового планування в органах прокуратури» присвячено розгляду питань, пов'язаних з безпосередньою реалізацією кадрової політики в органах прокуратури на початковому етапі: визначення кадрових потреб та здійснення кадрового планування.

Акцентовано увагу, що визначення потреби в кадрах в органах прокуратури є важливою складовою процесу кадрового забезпечення, за допомогою якого досягається дві мети: задоволення потреб державного органу (в даному випадку - прокуратури) в висококваліфікованих кадрах, кількісний та якісний склад яких дозволить ефективно та своєчасно виконувати функції прокуратури та покладені на неї завдання. Своєчасне та обґрунтоване визначення потреби в кадрах зменшує ймовірність безсистемного та необґрунтованого розширення кадрового складу органів прокуратури, що сприяє раціональному використанню матеріальних та інших ресурсів державного органу.

Під кадровим плануванням в органах прокуратури запропоновано розуміти сукупність дій та процесів, спрямованих на забезпечення організації на певному етапі діяльності такою кількістю працівників відповідної кваліфікації, яка є необхідною та достатньою для досягнення мети діяльності, виконання завдань і функцій системи органів прокуратури.

У підрозділі 2.4 «Удосконалення системи професійної підготовки кадрів для органів прокуратури України» розглянуто діяльність щодо підготовки та виховання кадрів для органів прокуратури. Підкреслено, що рівень професійної підготовки працівників свідчить про якість кадрового ресурсу прокуратури.

Зазначено, що організація безперервного навчання в органах прокуратури є важливим чинником поліпшення якості кадрового складу органів прокуратури та обов'язком кожного працівника. Навчання кадрів має бути постійним процесом, відповідальність за організацію якого повинен нести кожен керівник органів прокуратури. Саме керівники органів прокуратури мають забезпечувати ефективну підготовку і підвищення кваліфікації прокурорських працівників, систематично організовувати заняття з підвищення кваліфікації підпорядкованих працівників, практикувати залучення до проведення навчальних заходів науково-педагогічний склад вищих навчальних закладів, представників судових, правоохоронних та інших державних органів.

У підрозділі 2.5 «Форми підвищення якості кадрового забезпечення органів прокуратури України» показано, що якість кадрового забезпечення визначає не лише належний рівень роботи, яку виконує кожен працівник органу прокуратури та орган в цілому, а й формує імідж прокуратури як державного органу у суспільстві та державі.

Доведено, що процес оцінювання персоналу в органах прокуратури триває постійно - з моменту відбору кандидатів на службу в органах прокуратури до моменту звільнення. Обґрунтовано, що на законодавчому рівні закріплено лише такий вид оцінювання якості персоналу як атестація прокурорських працівників. Про інші види оцінювання мова ведеться опосередковано.

Розглянуто критерії, за якими проводиться оцінка працівників прокуратури (укомплектування колективів прокуратур, їх структурних підрозділів кваліфікованими, сумлінними працівниками; прозорість і справедливість в доборі, розстановці та переміщенні кадрів; стабільність кадрового складу; забезпечення раціонального співвідношення молодих і досвідчених працівників, належного рівня службової та трудової дисципліни).

У розділі 3 «Правові засоби управління мотивацією працівників прокуратури» розглянуто теоретичні засади мотивації працівників прокуратури та її основні форми.

У підрозділі 3.1 «Теоретичні засади мотивації працівників прокуратури» наголошено, що вивчення трудового потенціалу та забезпечення його максимального використання є суттю мотивації. Встановлено необхідність розробки ефективної системи мотивації працівників прокуратури, яка б визначала обов'язки та функції учасників процесу мотивації, мала набір загальних та індивідуальних заходів впливу.

Обґрунтовано, що для того, щоб заходи мотивації працівників прокуратури привели до очікуваних результатів, необхідно управляти процесом мотивації праці, що неможливо без реалізації основних чотирьох функцій менеджменту: планування, організації, мотивації та контролю.

Акцентовано увагу, що зазначені механізми реалізуються переважно на загальнодержавному рівні. Зважаючи на те, що мотивація є здебільшого психологічним явищем, а її методи мають враховувати індивідуальний підхід до кожної окремої особистості, то логічним є покладання здійснення функції мотивації саме на керівників і кадрову службу конкретного органу чи підрозділу прокуратури.

У підрозділі 3.2 «Система правових засобів забезпечення службової дисципліни в органах прокуратури та їх характеристика» розкрито зміст службової дисципліни в органах прокуратури, яка полягає у правильному, своєчасному, доцільному й законному виконанні всіма прокурорськими працівниками своїх посадових обов'язків, покладених на них законами, іншими нормативно-правовими актами, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, наказами, розпорядженнями тощо.

Проаналізовано комплекс заходів, засобів та прийомів забезпечення належної службової дисципліни працівників органів прокуратури, які передбачені відповідними нормативно-правовими актами.

Зазначено, що у Дисциплінарному статуті прокуратури України, Кримінальному кодексі України, Законі України «Про прокуратуру» та в інших нормативно-правових актах встановлено професійні стандарти прокурорської діяльності та поведінки, деталізовані у службових обов'язках і вимогах, що висуваються до прокурорів. Підкреслено, що порушення таких правил і обов`язків в конкретних випадках є підставою для настання юридичної відповідальності: дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та цивільно-правової.

У підрозділі 3.3 «Виховна робота як форма мотивації працівників прокуратури» під виховною роботою в органах прокуратури розуміється комплекс взаємозалежних правових, організаційних, економічних, психолого-педагогічних заходів щодо виховання працівників системи органів прокуратури України в дусі неухильного дотримання та захисту прав і свобод людини і громадянина, служіння інтересам суспільства та держави, виконання вимог закону і професійної етики працівників прокуратури. Сформульовано основні завдання здійснення виховної роботи в органах прокуратури.

Аргументовано, що основні напрямки виховної роботи з працівниками органів прокуратури реалізуються відповідними методами і засобами, першочергове місце серед яких належить переконанню та покаранню. Зазначено, що до методів виховного впливу, що застосовуються в органах прокуратури, необхідно віднести також методи коригування поведінки працівників, основними формами якого є переконання, переучування, критика і самокритика та довіра. Доведено, що лише вміле використання та поєднання методів та заходів виховної роботи сприятиме ефективності її проведення.

У підрозділі 3.4 «Соціально-правовий захист працівників прокуратури як мотиваційний фактор професійної діяльності» акцентовано увагу на тому, що напружений характер діяльності працівників прокуратури та підвищена небезпека під час здійснення ними своїх професійних обов'язків обумовлюють вжиття державою відповідних заходів для підвищення рівня їх соціально-правового захисту.

Встановлено, що соціальне забезпечення працівників прокуратури реалізується через заробітну плату, надбавок за класні чини, вислугу років, пільговим забезпеченням житлом, обов'язкове соціальне страхування, пенсійне забезпечення, грошові виплати як матеріальну допомогу та у випадках смерті, каліцтва, хвороби та через інші заходи соціально-правового характеру, передбачені законодавством. Розкрито особливості кожного із наведених вище видів соціального забезпечення.

Запропоновано з метою врегулювання відносин, пов'язаних з охороною та захистом прав, свобод, обов'язків і законних інтересів працівників прокуратури України, створення умов для подальшого розвитку та вдосконалення системи соціально-правового захисту персоналу та підвищення ефективності функціонування органів і підрозділів прокуратури розробити та прийняти Концепцію соціально-правового захисту працівників прокуратури України.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання - визначення сутності та особливостей адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення органів прокуратури за новим законодавством, а також шляхів його подальшого вдосконалення. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основні з них такі.

1. Дослідження кадрової роботи в органах прокуратури як об'єкта загальнотеоретичного аналізу дозволило дійти висновку, що ефективно побудована кадрова робота є однією із принципово важливих складових успішного функціонування системи органів прокуратури. До перспективних напрямів вдосконалення кадрової роботи в органах прокуратури віднесено такі: запровадження сучасних управлінських технологій; вдосконалення організаційної побудови кадрових служб; чітке визначення їх компетенції та надання відповідних повноважень; формування в прокуратурі нового типу управлінця-менеджера з управління людськими ресурсами; розробка та запровадження в органах прокуратури систем якості управління людськими ресурсами тощо.

2. Запропоновано мету кадрової роботи в органах прокуратури розуміти як забезпечення максимальної ефективності діяльності органів прокуратури з виконання покладених на неї завдань та забезпечення максимального розвитку потенціалу, професіоналізму та компетентності кожного працівника, що сприятиме формуванню високопрофесійного та компетентного кадрового корпусу органів прокуратури.

3. Зроблено висновок, що до числа головних завдань кадрової роботи в органах прокуратури доцільно віднести такі: систематичне вивчення та облік кадрів прокуратури; планування трудових ресурсів; добір прокурорсько-слідчих кадрів; оцінка трудової діяльності прокурорсько-слідчих кадрів; їх розстановка та переміщення; професійне навчання згідно з характером, профілем служби в органах прокуратури; виховна, соціальна робота та психологічне забезпечення; розвиток міжнародного співробітництва у вказаній сфері.

4. Аргументовано, що принципи кадрової роботи в органах прокуратури варто розглядати у взаємозв'язку із загальними принципами управлінської діяльності, а також принципами, властивими конституційному та адміністративному праву. Під принципами кадрової роботи в органах прокуратури запропоновано розуміти основні ідеї, керівні настанови, закріплені у нормах права, що виражають об'єктивні закономірності та визначають науково обґрунтовані напрями реалізації кадрової функції органами прокуратури.

5. У результаті аналізу структурно-компонентної характеристики кадрового забезпечення органів прокуратури зроблено висновок, що підвищення ефективності роботи з кадрами в органах прокуратури можна досягти шляхом: посилення вимог та підвищення персональної відповідальності керівників всіх рівнів за якісний добір кадрів до органів прокуратури; створення надійної системи захисту від проникнення в органи осіб, пов'язаних з кримінальними структурами, осіб, яким не можна довіряти роботу в органах прокуратури; активного впровадження Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та розробки комплексу заходів щодо ефективного контролю за його дотриманням; впровадження в практичну діяльність органів прокуратури комплексної програми реалізації антикорупційних заходів; прийняття комплексу заходів щодо належного матеріального та соціально-побутового забезпечення працівників органів прокуратури.

6. Встановлено, що законодавство, яке забезпечує функціонування як системи органів прокуратури, так і визначає специфіку здійснення кадрової роботи, має комплексний характер, оскільки містить норми низки галузей права: конституційного, адміністративного, цивільного, кримінального, кримінального процесуального тощо. У результаті аналізу правових засад кадрової роботи в органах прокуратури України сформульовано перспективні напрями удосконалення національного законодавства, норми якого регулюють особливості кадрової роботи в органах прокуратури.

7. Зроблено висновок, що кадрові ресурси органів прокуратури мають безпосереднє відношення до якості виконання органами прокуратури покладених на них обов'язків та підвищення ефективності їх функціонування. Наголошено, що процес формування та удосконалення кадрового ресурсу органів прокуратури відбувається з початку відбору кандидатів на навчання у вищих навчальних закладах, з якими у Генеральної Прокуратури України укладено договори про цільову підготовку фахівців для органів прокуратури, та здійснюється постійно під час діяльності того чи іншого органу прокуратури шляхом проведення атестацій, підвищення кваліфікацій, ротацій тощо, які проводяться у встановленому законодавством та відомчими нормативними актами порядку.

8. Обґрунтовано доцільність виокремлення двох рівнів у системі суб'єктів кадрової політики в органах прокуратури: зовнішнього та внутрішнього. Зроблено висновок, що саме суб'єкти кадрової політики на зовнішньому рівні формують кадрову політику в органах прокуратури, визначаючи основні умови, загальні засади, форми та способи її формування та реалізації. З'ясовано, що суб'єктів, які формують та реалізовують кадрову політику в межах органів прокуратури на внутрішньому рівні, варто поділяти на дві групи: структурні підрозділи, метою створення та основним призначенням яких є робота з кадрами; керівники, які реалізовують кадрові функції в процесі керівництва основною діяльністю підлеглого, структурного підрозділу чи організації в цілому.

9. Підкреслено, що визначення потреб у кадрах та кадрове планування в органах прокуратури має ґрунтуватись на закріплених у законодавстві функціях та завданнях, покладених на прокуратуру в цілому та на окремі її підрозділи. Такий напрямок кадрової роботи як визначення потреби в кадрах та кадрове планування в органах прокуратури повинен мати на меті укомплектованість органів прокуратури такою кількістю персоналу та такого рівня кваліфікації, які забезпечать виконання завдань органів прокуратури, визначених законом.

10. Наголошено, що професійна підготовка кадрів для органів прокуратури становить процес отримання кадровим складом органів прокуратури спеціальних знань, вмінь, досвіду та навичок, необхідних для якісного виконання завдань та функцій, покладених на прокуратуру України. Практична спрямованість та наближеність до потреб практики діяльності органів прокуратури є одним із найважливіших аспектів підготовки майбутніх фахівців для органів прокуратури у вищих навчальних закладах.

11. Обґрунтовано, що пріоритетним напрямком формування і реалізації кадрової політики в органах прокуратури повинна бути діяльність щодо постійного контролю за якістю кадрового ресурсу органів прокуратури та діяльність щодо удосконалення якісної складової прокурорських кадрів, підвищення рівня якості кадрового забезпечення прокуратури України. Запропоновано шляхи підвищення якості кадрового складу прокуратури, зокрема: поетапне просування службовими щаблями, робота в прокуратурах різного рівня, формування кадрового резерву для заміщення конкретних посад, планова і послідовна ротація тощо.

12. Визначено, що планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення мотивації праці працівників в органах та підрозділах прокуратури України, відбувається відповідно до законодавчо визначених заходів щодо стимулювання сумлінної та високоефективної праці працівників прокуратури. Підкреслено, що планування системи мотиваційних заходів вимагає розробки дієвої організаційної структури управління, тобто визначення суб'єктів та об'єкта управління, їх завдань та взаємозв'язків у процесі управління мотивацією. З'ясовано, що головними суб'єктами управління мотивацією праці працівників прокуратури на загальнодержавному рівні є Головне управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України, кадрові служби територіальних прокуратур, безпосередні керівники. Розкрито зміст діяльності зазначених суб'єктів, проблемні моменти, які виникають у ході реалізації ними покладених на них обов'язків у цій сфері та шляхи їх усунення.

13. Встановлено, що під службовою дисципліною в органах прокуратури варто розуміти правильне, своєчасне, доцільне й законне виконання всіма прокурорськими працівниками своїх посадових обов'язків, покладених на них законами, іншими нормативно-правовими актами, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, наказами, розпорядженнями тощо.

14. Мета виховної роботи в органах прокуратури розуміється як формування правосвідомості працівників прокуратури України, системи цінностей і професійно значущих властивостей особистості, необхідних для бездоганного виконання службових обов'язків. З метою підвищення ефективності функціонування органів і підрозділів прокуратури запропоновано розробити та прийняти Концепцію виховної роботи в системі органів прокуратури України.

15. Соціальне забезпечення працівників прокуратури пропонується розуміти як систему соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб та компенсують певні обмеження, встановлені законодавством щодо цієї категорії осіб. Під правовим забезпеченням працівників прокуратури розглядається система юридичних засобів, за допомогою яких уповноважені на те державні органи, їх посадові особи та інші суб'єкти здійснюють охорону, захист та забезпечують реалізацію законодавчо встановлених правових гарантій цієї категорії працівників. Встановлено, що до основних елементів системи соціально-правового забезпечення працівників прокуратури належать: матеріальне і соціальне забезпечення; державне обов'язкове особисте страхування працівників прокуратури; пенсійне забезпечення.