Адміністративно-правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Бірюкова Надія Миколаївна

ХЕРСОН - 2014

АНОТАЦІЇ

Бірюкова Н.М. Адміністративно-правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 ? адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Міжнародний університет бізнесу і права. ? Херсон, 2014.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації. В роботі запропоновано поняття режиму, що досліджується, визначено його місце серед інших адміністративно-правових режимів.

Розкрито адміністративно-правовий механізм забезпечення режиму зони надзвичайної екологічної ситуації через аспекти його реалізації, повноваження органів публічної адміністрації, а також їх взаємодію.

Проаналізовано стан процесу гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу.

На підставі проведеного аналізу сформульовано пропозиції щодо змін і доповнень чинного законодавства України з питань адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

Ключові слова: адміністративно-правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації, зона надзвичайної екологічної ситуації, публічна адміністрація, взаємодія органів публічної адміністрації, гармонізація.

Бирюкова Н.Н. Административно-правовой режим зоны чрезвычайной экологической ситуации. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Международный университет бизнеса и права. ? Херсон, 2014.

Диссертация посвящена исследованию административно-правового режима зоны чрезвычайной экологической ситуации. В работе изучены основные доктринальные взгляды ученых различных отраслей права, которые положены в основу развития административно-правового режима зоны чрезвычайной экологической ситуации.

На основе анализа, как действующего законодательства Украины, так и научной литературы установлены составляющие термина «административно-правовой режим зоны чрезвычайной экологической ситуации», с помощью которых дано авторское определение термина «административно-правовой режим зоны чрезвычайной экологической ситуации». Раскрытие содержания термина позволило внести предложение по изменению используемой терминологии в действующем законодательстве Украины.

С помощью сравнительно-правового анализа раскрыта сущность административно-правового режима зоны чрезвычайной экологической ситуации, определены особенности его реализации, а также его место среди других административно-правовых режимов.

В диссертации комплексно раскрыта система органов, к ведению которых относится реализация административно-правового режима зоны чрезвычайной экологической ситуации, с учетом разделения их на органы общей и специальной компетенции. Автором были проанализированы полномочия органов и предложены соответствующие изменения в действующее законодательство относительно Верховной Рады Украины, Государственной комиссии по вопросам техногенно-екологической безопасности и чрезвычайных ситуаций, а также Уполномоченного Верховной Радой Украины по правам человека. Исследован такой термин, как «публичная администрация», советское содержание котрого не отвечает сегодняшним требованиям, а его украинская трактовка приближена к положениям законодательства Европейского Союза. Обоснована позиция автора об определении объекта административно-правовых режимов, а предмет административно-правового режима зоны чрезвычайной экологической ситуации предложено разделить на первичный и вторичный.

Рассмотрены организационно-управленческие аспекты реализации исследуемого режима. С учетом проведеного анализа автор выделил две наиболее важные составляющие: правовую и организационно-управленческую. Внесены предложения по совершенствованию вопросов информационного и финансового обеспечения режима. Относительно последнего, автором предложено за основу деятельности органов публичной администрации использовать «превентивную действенность, как принцип экономии ресурсов».

Автором исследуется термин «взаимодействие» на основании разработок ученых различных отраслей науки: философии, психологии, права. В результате такого анализа сформулирован термин «взаимодействие органов публичной администрации при установлении административно-правового режима зоны чрезвычайной экологической ситуации», а также обосновано предложение по созданию межведомственной комиссии по чрезвычайным экологическим ситуациям.

Исследован международный опыт реализации административно-правового режима зоны чрезвычайной экологической ситуации. Автором сделан вывод о необходимости учета международного опыта по созданию «зеленого» и «коричневого» коридоров в зависимости от степени сложности экологических проблем, который позитивно бы содействовал регулированию отношений на территориях с возможным экологическим риском.

Проведен сравнительно-правовой анализ законодательства Украины и Европейского Союза в сфере административно-правового регулирования в зоне чрезвычайной экологической ситуации. Особое внимание уделяется таким вопросам, как: принципы, которые являются основой для защиты населения и территорий от чрезвычайных ситуаций техногенного и природного характера; система предупреждения и реагирования на чрезвычайные экологические ситуации; техническое и информационное оснащение стран; предупреждение трансграничных последствий промышленных аварий и др. В работе автор акцентирует внимание на проблеме качества предупреждения чрезвычайных экологических ситуаций. На основе проведенного анализа внесены предложения по совершенствованию норм действующего украинского законодательства в рассматриваемой сфере.

Ключевые слова: административно-правовой режим зоны чрезвычайной экологической ситуации, зона чрезвычайной экологической ситуации, публичная администрация, взаимодействие органов публичной администрации, гармонизация.

Biryukova, N.N. Administrative Legal Regime of Environmental Emergency Zone. - On the right of manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Science (Law), speciality 12.00.07 - Administrative Law and Procedure; Financial Law; Informational Law. - International University of Business and Law. ? Kherson, 2014.

This dissertation presents an integrated study of the administrative legal regime of the environmental emergency zone. The study embraces the formulation of concept of the regime studied and determines its place among other administrative legal regimes.

It shows the administrative legal mechanism of provision of the environmental emergency zone regime through different aspects of its implementation, the powers of public administration bodies and how public administration bodies interact. It analyses the current status of process of harmonisation of the Ukrainian legislation with that of the European Union. On the basis of the analysis carried out, suggestions were formulated as to modifications of and amendments to the effective Ukrainian legislation on administrative legal regime of the environmental emergency zone.

Key words: administrative legal regime of the environmental emergency zone, environmental emergency zone, public administration, interaction of public administration bodies, harmonisation.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, Дубко Юрій Валентинович, Кримський факультет Одеського державного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри соціально-економічних та гуманітарних дисциплін.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент, Ігонін Руслан Владиславович, Національна академія прокуратури України, професор кафедри адміністративного та фінансового права;

кандидат юридичних наук, Романенко Марина Володимирівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, старший викладач кафедри адміністративної діяльності в ОВС.

Захист відбудеться «27» вересня 2014 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.135.03 у Міжнародному університеті бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 37-А).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Міжнародного університету бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 37-А).

Автореферат розісланий «26» серпня 2014 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Маліков.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За Конституцією України держава бере на себе зобов'язання щодо забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на її території, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу. Тому основним завданням органів влади на всіх рівнях є створення дієвого механізму щодо організаційних, законодавчих і інших умов, направлених на попередження, своєчасне реагування та ліквідацію негативних наслідків надзвичайних екологічних ситуації в Україні.

Враховуючи те, що сучасний стан екологічної безпеки в Україні знаходиться у незадовільному стані згідно чинних стандартів, а також спостерігається недосконалість функціонування органів влади, до компетенції яких входить охорона навколишнього природного середовища, життя та здоров'я людей від надзвичайних екологічних ситуацій, особливого значення набувають питання щодо вдосконалення інституту адміністративно-правового режиму, зокрема, адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

У чинному адміністративному, екологічному та іншому законодавстві України не знаходить належного відображення і закріплення механізм забезпечення адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, а існуючі на даний час наукові дослідження з питань регулювання адміністративно-правових режимів лише фрагментарно були зорієнтовані на загальні проблеми режиму надзвичайної екологічної ситуації. Крім того, на сьогоднішній день законодавство України лише в деяких випадках відображає положення норм Європейського Союзу у сфері, що досліджується. Процес гармонізації повинен тривати і надалі та стати одним з першочергових завдань для органів державної влади, що приведе до розбудови ефективної системи адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

Науково-теоретичною основою для проведення дослідження стали праці таких українських вчених у галузі адміністративного, екологічного права, як: В. Б. Авер'янов, О. М. Бандурка, А. В. Басов, Ю. П. Битяк, Ю. В. Дубко, М. Н. Ведєнін, А. П. Гетьман, Р. В. Ігонін, Т. О. Коломоєць, В. М. Комарницький, В. В. Конопльов, В. В. Костицький, С. О. Кузніченко, С. О. Магда, Т. П. Мінка та інші.

У дослідженні використані праці закордонних та радянських вчених: С. С. Алексєєва, Д. М. Бахраха, С. А. Боголюбова, М. М. Бринчука, Ж. Веделя, Б. В. Єрофеєва, О. С. Колбасова, А. В. Малька, В. Л. Мунтяна, В. В. Петрова, С. В. Пчелінцева, Б. Г. Розовського, В. Б. Рушайла, О. Ф. Скакун та інших науковців.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до пункту 48 і 70 Додатку 13 до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на 2010-2014 р.р., затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 № 347, комплексної теми кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки «Проблеми захисту прав і свобод людини та громадянина в правоохоронній діяльності» (0109U005527).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному аналізі теоретичних та практичних питань правового регулювання суспільних відносин у сфері адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, вироблено пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення його адміністративно-правового забезпечення. .

Мета дослідження детермінує вирішення таких задач:

- охарактеризувати розвиток наукових поглядів щодо адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації;

- розробити поняття «адміністративно-правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації» за допомогою аналізу його складових;

- визначити місце адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації серед адміністративно-правових режимів;

- розглянути суб'єктний склад і визначити об'єкт режиму, що досліджується;

- визначити організаційно-правові аспекти реалізації адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації органами публічної адміністрації;

- надати пропозиції та рекомендації з питань взаємодії органів публічної адміністрації при встановленні режиму зони надзвичайної екологічної ситуації;

- визначити особливості законодавства зарубіжних країн щодо питань вирішення проблем з ліквідації наслідків надзвичайної екологічної ситуації;

- охарактеризувати стан гармонізації національного законодавства до міжнародних норм у сфері адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації склали дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (метод системного аналізу, діалектичний, формально-логічний, комплексний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, компаративний, метод тлумачення правових норм та інші).

За допомогою методу системного аналізу було встановлено місце адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації серед інших адміністративно-правових режимів (підрозділ 1.3). Застосування діалектичного методу наукового пізнання дало змогу дослідити організаційно-правове забезпечення адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації (підрозділ 2.2). За допомогою формально-логічного методу здійснювалось уточнення змісту використаних в законодавстві та науці понять, формулювання власних наукових конструкцій, зокрема, застосування даного методу дозволило розробити визначення поняття «адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації» (підрозділ 1.2, 1.3, 2.3, 3.2). Метод комплексного підходу був застосований для формулювання наукових понять та висновків, а також підготування пропозицій з вдосконалення чинного законодавства України (підрозділ 1.1, 2.1, 3.1). Порівняльно-правовий метод використовувався для встановлення загальних рис та специфіки організаційно-правового забезпечення адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації в Україні та в інших державах (підрозділ 3.1, 3.2). Компаративний метод дозволив розглянути інститути адміністративного права з точки зору їх відповідності міжнародним стандартам щодо реалізації механізму режиму, який досліджується (підрозділ 3.1, 3.2). Для розуміння суті положень нормативно-правових актів України та їх взаємозв'язків в сфері, яка досліджується, використовувався метод тлумачення правових норм (підрозділ 1.3, 2.1, 2.2, 2.3).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у науці вітчизняного адміністративного права комплексним дослідженням питань адміністративно-правового регулювання режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, в результаті якого сформульовані нові науково обґрунтовані висновки, положення та розроблені практичні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства з питань обраної теми.

В результаті проведеного наукового аналізу в дисертаційній роботі:

вперше:

- розроблено авторське визначення терміну «адміністративно-правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації», під яким слід розуміти спеціальний комплекс оперативних державних управлінських рішень та адміністративно-правових заходів імперативного характеру, направлених на запобігання людських і матеріальних втрат, забезпечення стабілізації суспільних відносин в зоні надзвичайної екологічної ситуації та ліквідації негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації;

- обґрунтовано, що адміністративно-правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації займає особливе місце, як структурний елемент інституту адміністративно-правових режимів та характеризується власним, специфічним механізмом, який включає комплекс обов'язкових елементів, що взаємопов'язані і взаємодіють один з одним і які відрізняють його від інших адміністративно-правових режимів;

- запропоновано в основу діяльності органів публічної адміністрації при реалізації адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації покласти «превентивну дієвість як принцип заощадження ресурсів»;

удосконалено:

- позицію про доцільність доповнення ст. 6 Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» положенням щодо введення в дію адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації без попередження у зв'язку з тим, що у багатьох випадках цей режим потребує невідкладних заходів для зменшення ризику загибелі людей;

- обґрунтування необхідності бiльш детального законодавчого регулювання питань дiяльностi Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в умовах режиму воєнного, надзвичайного стану. Також доцільно закріпити на законодавчому рівні його повноваження під час дії адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації;

- чинне законодавство в сфері надзвичайних екологічних ситуацій шляхом прийняття Закону України «Про адміністративно-правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації», в якому, насамперед, необхідно закріпити перелік інформаційних заходів, конкретизувати строки оповіщення населення при надзвичайних екологічних ситуаціях, визначити строк адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації імперативно регламентованим, який складається з трьох етапів;

- правовий механізм взаємодії органів публічної адміністрації шляхом створення міжвідомчої комісії з надзвичайних екологічних ситуацій, яка є постійно діючою державною комісією, що забезпечує взаємодію і виконання вимог чинного законодавства щодо попередження та ліквідації негативних змін в навколишньому природному середовищі, викликаних надзвичайною екологічною ситуацією, підготовку стратегій в цьому напрямку;

- засоби забезпечення належного стану фонду захисних споруд в Україні (технічні, фінансові та адміністративно-управлінські) з врахуванням досвіду європейських держав, а також створення Державного реєстру захисних споруд цивільного захисту, які знаходяться на балансі юридичних осіб всіх форм власності.

- дістало подальшого розвитку:

- позиція щодо необхідності виокремлення особливого предмету адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації. При цьому запропоновано предмет режиму, що досліджується, диференціювати на первинний і вторинний;

- положення про необхідність приділити окрему увагу питанням фінансування з проблем радіаційного забруднення, підвищення рівня кваліфікації спеціалістів і рівня ефективності інформаційних заходів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх застосування:

- у науково-дослідній сфері - при подальших наукових дослідженнях питань адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації;

- у правотворчій діяльності - для обґрунтування прийняття нових нормативно-правових актів, внесення змін та перегляду актів чинного законодавства;

- у сфері правозастосування - для підвищення ефективності органів публічної адміністрації, вирішення проблем з дублюванням повноважень, усунення прогалин у нормативно-правових актах, що регулюють питання забезпечення адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

- у навчальному процесі матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі викладання у вищих навчальних закладах України курсів «Адміністративне право України» та «Екологічне право України»; науково-дослідницькій роботі студентів; при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників та методичних матеріалів.

Апробація результатів дослідження. Результати і висновки дисертаційного дослідження були обговорені на засіданні кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Одеського державного університету внутрішніх справ.

Основні теоретичні положення та висновки дисертації були оприлюднені на наукових та науково-практичних конференціях, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми адміністративного права та процесу» (м. Миколаїв, 10-11 грудня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання сучасної юридичної науки» (м. Київ, 05-06 жовтня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції розвитку правової системи України» (м. Харків 23-24 квітня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання теорії та практики застосування сучасного вітчизняного та міжнародного права» (м. Запоріжжя 30 квітня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми правотворчості очима науковців» (м. Одеса, 1-2 листопада 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правові проблеми зміцнення української державності» (м. Одеса, 29-30 листопада 2011 р.)

Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у п'яти наукових статтях у фахових виданнях України та двох статтях у виданнях іноземних держав або у виданнях України, які включені до міжнародних наукометричних баз, а також шести тезах наукових повідомлень на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначається змістом наукової проблеми та спрямована на досягнення поставлених завдань. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 211 сторінки, з них список використаних джерел становить 221 найменування та займає 21 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розробки та зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання дослідження, його предмет та об'єкт, характеристику методологічної бази дослідження, сформульовано наукову новизну одержаних результатів, практичне значення, викладено дані про апробацію одержаних результатів дослідження.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади режиму зони надзвичайної екологічної ситуації» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Розвиток наукових поглядів щодо адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації» аналізуються роботи, у яких досліджувалися аспекти режиму зони надзвичайної екологічної ситуації. Проведений аналіз досліджень дозволяє виокремити дві групи досліджень в залежності від галузі права: адміністративну і екологічну. Як свідчать дослідження, на сучасному етапі розвитку суспільства виникає необхідність з врахування адміністративного і екологічного підходів для ефективності реалізації адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

На підставі проведеного аналізу зроблено висновок про те, що питання розробки адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації не одержали достатнього відображення у правовій науці, що призводить до незадовільного розв'язання адміністративних питань в зоні надзвичайної екологічної ситуації.

Підрозділ 1.2. «Поняття «адміністративно-правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації» в науці і законодавстві» присвячено розкриттю сутності поняття «адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації» через аналіз його складових.

В законодавстві України такі складові, як «зона» і «територія», ототожнюються, що є підміною понять. В результаті проведеного аналізу зазначених термінів в науці та законодавстві виокремлено ознаки цих складових, що дає підставу констатувати про їх співвідношення, як частини і цілого. На підставі порівняльного аналізу зроблено висновок щодо використання саме терміну «зона», а не «територія» у визначенні змісту адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

На підставі проведеного у роботі аналізу термінів «режим», «правовий режим», «надзвичайна ситуація», «зона», «територія» розроблено визначення поняття «адміністративно-правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації», під яким слід розуміти спеціальний комплекс оперативних державних управлінських рішень та адміністративно-правових заходів імперативного характеру, направлених на запобігання людських і матеріальних втрат, забезпечення стабілізації суспільних відносин в зоні надзвичайної екологічної ситуації та ліквідації негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації.

Підрозділ 1.3. «Місце адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації серед адміністративно-правових режимів» присвячений аналізу специфічних ознак режиму надзвичайного стану, режиму воєнного стану, режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, який дозволив виділити спільні риси та відмінності, що виокремлюють режим зони надзвичайної екологічної ситуації від інших адміністративно-правових режимів.

Відзначено, що підстави для введення в дію режиму надзвичайного стану, які охоплюють і оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації поєднані двома однаковими суб'єктами. У спеціальному законі не виокремлено підстави для ініціювання оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації Кабінетом міністрів України і Радою національної безпеки і оборони України. На підставі проведеного дослідження дисертант надає рекомендації щодо необхідності розмежування між вказаними органами підстав для ініціювання такого оголошення.

У зв'язку з недопущенням загибелі людей та зменшенням матеріальних втрат обґрунтовано необхідність введення режиму зони надзвичайної екологічної ситуації без попередження.

На законодавчому рівні ототожнюється час оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації і введення в дію у цій зоні правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, що не є логічним, оскільки окреслення зони надзвичайної екологічної ситуації не дає підстав для здійснення специфічних адміністративно-правових заходів. У зв'язку з цим, пропонуємо в Указі Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації закріпити положення щодо введення в дію адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

При введенні режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, на відміну від інших режимів, не зазначається перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з його введенням. Для ефективного забезпечення режиму вважаємо доцільним доповнити ним ч. 2 ст. 64 Конституції України. Крім того, пропонуємо доповнити переліком обмежувальних заходів Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації. Проте Конституційні положення не закріплюють режим зони надзвичайної екологічної ситуації, як такий, при якому вводяться обмежувальні заходи. Для ефективного забезпечення режиму вважаємо доцільним доповнити ч. 2 ст. 64 Конституції України режимом, що досліджується.

В чинному законодавстві не конкретизовано час і строк дії режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, що є однією з необхідних складових для визначення його місця серед інших адміністративно-правових режимів. Пропонуємо строк дії адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації вважати імперативним і поділити його на три етапи. Такий підхід до строку дії режиму дозволить визначити необхідність переходу до правового режиму надзвичайного стану.

За результатами дослідження зроблено висновок про те, що адміністративно-правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації повинен зайняти окреме місце серед інших адміністративно-правових режимів та знайти своє закріплення і регламентацію в окремому нормативно-правовому акті.

Розділ 2 «Адміністративно-правовий механізм забезпечення режиму зони надзвичайної екологічної ситуації» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Суб'єкти і об'єкти адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації» автор розглядає систему суб'єктів, поділивши їх на органи загальної і спеціальної компетенції, та проводить розмежування щодо предмету і об'єкту режиму, що досліджується.

Українській державі з метою забезпечення сталого розвитку необхідна реформа системи адміністративно-правових режимів, основними завданнями якої повинні стати: чітке визначення предметів і об'єктів системи адміністративно-правових режимів, її принципів; перегляд системи органів, які здійснюють режимні функції, законодавче закріплення їх вичерпного переліку та правового статусу, усунення паралелізму і дублювання в роботі. Обґрунтовано, що об'єктом адміністративно-правових режимів є суспільні відносини, спрямовані на запобігання та подолання системних негативних явищ у тих сферах адміністративно-правового регулювання, де виникає висока імовірність чи безпосередня загроза життю, здоров'ю, честі, гідності громадян, державному суверенітету та територіальній цілісності України, економічній та екологічній безпеці, громадському порядку та інш.

Предмет адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації умовно можна поділити на первинний і вторинні. Первинним предметом є подія, яка викликала введення в дію адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, а вторинними - події, які відбулись під час забезпечення механізму реалізації режиму та були викликані самим режимом і існують у нерозривному процесі з режимом.

Аналіз повноважень органів, які залучені до вирішення питань щодо адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, доводить, що вони потребують деяких уточнень. Розпорошеність повноважень Верховної Ради України з питань надзвичайних ситуацій обумовила необхідність їх узагальнення в єдиному спеціалізованому законодавстві, що дозволить мати цілісне уявлення про участь Верховної Ради України у сфері вирішення питань з надзвичайних екологічних ситуацій. У зв'язку з практикою міжнародного досвіду та інтеграційного процесу України у ЄС вважаємо доцільним підпорядкувати Державну службу надзвичайних ситуацій Міністерству внутрішніх справ України. Значну роль в системі органів забезпечення режиму зони надзвичайної екологічної ситуації відіграє Міністерство внутрішніх справ України. Для більш чіткої регламентації у діях цієї структури при адміністративно-правовому режимі зони надзвичайної екологічної ситуації автором запропоновано виділити три етапи, у яких розмежуються обов'язки підрозділів Міністерства внутрішніх справ України. Аналіз нормативної бази України в галузі гарантій прав та свобод людини і громадянина дає підстави дійти висновку про необхідність бiльш детального законодавчого регулювання питань дiяльностi Уповноваженого з прав людини в умовах режиму воєнного, надзвичайного стану, а також під час дії адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

У підрозділі 2.2. «Організаційно-правові аспекти реалізації адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації органами публічної адміністрації» автор розглядає з поміж ряду складових адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації дві найважливіші: правову та організаційно-управлінську.

У випадках невизначення чіткої долі фінансування на заходи щодо запобігання надзвичайних екологічних ситуацій можлива розтрата бюджетних коштів. Вважаємо за доцільно чітко визначити перелік заходів. Це буде гарантією для виконання таких заходів і притягнення до відповідальності за їх неналежне виконання. Таким чином, за основу діяльності органів публічної адміністрації при реалізації адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації слід взяти «превентивну дієвість як принцип заощадження ресурсів».

Не знайшли належного відображення в чинному законодавстві і інформаційні заходи адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, які необхідно закріпити у спеціальному нормативно-правовому акті. Так, на думку автора, виникає потреба конкретизувати на законодавчому рівні строки оповіщення населення при надзвичайних екологічних ситуаціях та шляхом запозичення зарубіжного досвіду перейняти строки обміну інформації про надзвичайні ситуації.

Підрозділ 2.3. «Взаємодія органів публічної адміністрації при встановленні режиму зони надзвичайної екологічної ситуації» присвячений дослідженню проблеми взаємодії органів публічної адміністрації при встановленні режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

Термін «взаємодія органів публічної адміністрації при встановленні адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації» розуміється автором, як співпраця, що регламентована чинним законодавством та направлена на посилення взаємозв'язку між органами виконавчої влади різних рівнів щодо узгодження дій для ефективного та дієвого управління в зазначеній зоні, та яка зосереджена на процесі прийняття рішень і їх реалізації.

В процесі дослідження автор приходить до висновку, що основними принципами, на яких повинна базуватись взаємодія органів публічної адміністрації при адміністративно-правовому режимі зони надзвичайної екологічної ситуації, є: похідність, законність, субсидіарність, партнерство, фінансова автономія.

Для ефективної реалізації адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації виникає потреба у встановлені налагодженого зв'язку між органами виконавчої влади, що, на думку дисертанта, повинно знайти своє відображення у діяльності новоствореної міжвідомчої комісії з надзвичайних екологічних ситуацій. Під нею слід розуміти постійно діючу державну комісію, яка забезпечує взаємодію та виконання державних вимог щодо попередження та ліквідації негативних змін в навколишньому природному середовищі, викликаних надзвичайною екологічною ситуацією, підготовку стратегій в цьому напрямку. Особливістю комісії є залучення до співпраці і представників органів місцевої влади, що дозволить всебічно розглядати надзвичайні екологічні ситуації та приймати ефективні управлінські рішення.

Розділ 3 «Вдосконалення регулювання адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації» складається з двох підрозділів.

Підрозділ 3.1. «Правовий аналіз законодавства зарубіжних країн щодо питань вирішення проблем з ліквідації наслідків надзвичайної екологічної ситуації» присвячений дослідженню питань щодо ліквідації наслідків надзвичайної екологічної ситуації за кордоном.

Право закордонних країн не містить норми щодо зони надзвичайної екологічної ситуації, на відміну від законодавства України та Російської Федерації.

В залежності від ступеня гостроти екологічних проблем позитивною рисою екологічної політики багатьох зарубіжних країн є формування «коричневого» та «зеленого» списків. Запозичення досвіду позитивно вплинуло б на ефективність регулювання відносин на територіях підвищеного екологічного ризику в Україні.

У дисертації відзначається, що одним з основних заходів захисту населення при настанні надзвичайних екологічних ситуацій є захисні споруди, вдосконаленню функціонування яких не приділяється належна увага на науковому і практичному рівнях. Виходом з ситуації може стати впровадження наступних заходів: використання існуючих природних можливостей, наприклад, бомбосховищ, шахт, печер, що також заощадить частину бюджетних коштів; розробка спеціальних регіональних програм і залучення приватних інвестицій в сферу побудови системи захисних споруд; формування Державного реєстру захисних споруд цивільного захисту, які знаходяться на балансі юридичних осіб всіх форм власності і включення до вказаного реєстру захисних споруд, які стали непридатними для експлуатації; розробка конкретних планів щодо покращення стану утримання захисних споруд із передбаченими фінансовими витратами.

У підрозділі 3.2. «Гармонізація національного законодавства до міжнародних норм у сфері адміністративно-правового регулювання режиму зони надзвичайної екологічної ситуації» досліджуються особливості процесу гармонізації національного законодавства до міжнародних норм у сфері адміністративно-правового регулювання режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

Інтеграційні процеси, які відбуваються останнім часом на європейському просторі, вимагають аналізу вирішення питань подолання наслідків надзвичайних екологічних ситуацій з метою гармонізації національного законодавства з європейським. Подальше вдосконалення системи цивільного захисту необхідно реалізувати за такими напрямками, як всебічне вдосконалення нормативно-правової бази; створення методології оцінки ризику; здійснення заходів з попередження надзвичайних ситуацій природного характеру або максимального зниження їх наслідків.

Ефективною формою забезпечення адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації є закріплення заходів зі складання звітів щодо інформування та моніторингу на підставі аналізу практики Європейського Союзу.

Для досягнення позитивних змін в сфері, що досліджується, окрему увагу, на думку автора, слід приділити питанням кадрового забезпечення, а також виділення коштів для попередження та ліквідації наслідків радіаційного забруднення.

Дослідження з питань інституційного механізму регулювання відносин у сфері управління різноманітними екологічними ситуаціями набуває актуальності в Україні з декількох причин. По-перше, дослідження такого механізму в ЄС та відповідне порівняння дозволяє виявити потенціал нашої країни для побудови громадянського суспільства, рівень здатності реалізувати та захистити свої соціальні інтереси, одним із різновидів яких виступають екологічні. По-друге, вдосконалення такого механізму регулювання відносин у сфері довкілля в Україні дозволить підвищити ефективність застосування еколого-правових норм, підвищити якість життя, оскільки йдеться про екологічну безпеку існування та екологічну складову здоров'я громадян України, а відповідно і рівень забезпечення та захисту права громадян України на безпечне для життя та здоров'я навколишнє природне середовище.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання - комплексного аналізу теоретичних та практичних питань правового регулювання суспільних відносин у сфері адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, вироблено пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення його адміністративно-правового забезпечення.

Розвиток наукових поглядів, щодо становлення адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, показав їх розділення на дві галузі права: адміністративну і екологічну. Проведене дослідження визначило обставини, що обумовлюють необхідність становлення та розвитку адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

Досліджено складові терміну «адміністративно-правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації». Провівши аналіз у різних джерелах таких термінів, як «територія» і «зона», приходимо до висновку, що вони є різними за своїм смисловим навантаженням. Цей висновок обґрунтований виділенням ознак «території» і «зони», які відображають їх різний зміст.

Розроблено визначення «адміністративно-правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації», під яким слід розуміти спеціальний комплекс оперативних державних управлінських рішень та адміністративно-правових заходів імперативного характеру, направлених на запобігання людських і матеріальних втрат, забезпечення стабілізації суспільних відносин в зоні надзвичайної екологічної ситуації та ліквідації негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації.

На підставі аналізу положень Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» і Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», зазначено, що вирізняють ці два режими завдяки етапу розвитку негативних наслідків. Так, відрізняються ці два режими різним початковим ступенем введення: при надзвичайних ситуаціях - виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій, при зоні надзвичайної екологічної ситуації - виникнення реальної загрози.

Аргументовано необхідність у введенні адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації без попередження у зв'язку з тим, що режим у багатьох випадках потребує невідкладних заходів для зменшення ризику загибелі людей.

Перспективним планом щодо вдосконалення адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації є внесення доповнень в законодавство з питання щодо обмеження прав і свобод людини, часу та строку дії режиму.

Доведено, що для забезпечення сталого розвитку країни необхідна реформа системи адміністративно-правових режимів.

Об'єктом режиму, що досліджується, є суспільні відносини, спрямовані на запобігання та подолання системних негативних явищ у тих сферах адміністративно-правового регулювання, де виникає висока імовірність чи безпосередня загроза життю, здоров'ю, честі гідності громадян, державному суверенітету та територіальній цілісності України; економічній та екологічній безпеці, громадському порядку та інш.

Предмет адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації умовно можна поділити на первинний і вторинний.

Органи, які задіяні при реалізації режиму, поділяються на органи загальної і спеціальної компетенції. Проведена адміністративна реформа суттєво змінила структурні, організаційні положення органів виконавчої влади, що суттєво вплинуло на діяльність та взаємодію між органами, залученими до реалізації режиму.

З поміж ряду складових адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації було виділено дві найважливіші: правова та організаційно-управлінська складова. Правова складова адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації на сьогоднішній день не відповідає сучасним умовам. Існуючий правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації не зайняв остаточно своє місце серед інших адміністративно-правових режимів, а існує як частина цілого. Обгрунтовано, що організаційно-управлінська складова адміністративно-правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, у випадку можливості уникнення негативних наслідків, займає більш вагоме місце, ніж фінансова.

Обгрунтовано пропозицію, що за основу діяльності органів публічної адміністрації слід взяти «превентивну дієвість як принцип заощадження ресурсів».

Доведена необхідність реформування і сфери інформаційного забезпечення, в якій лише побіжно згадуються інформаційні заходи. Для злагодженої системи дій необхідно визначити на законодавчому рівні питання строків інформування про надзвичайні екологічні ситуації: по-перше, строки оповіщення про загрозу або виникнення між компетентними органами і населенням; по-друге, строк повідомлення про негативні зміни від органу до органу.

Зазначено, що в Законі України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» перелік заходів режиму є вичерпним. Проте, ми вважаємо доцільним не обмежувати цей перелік та надати можливість органам публічної адміністрації в кожному конкретному випадку застосовувати інші заходи.

Аналізуючи положення, де зустрічаються терміни «взаємодія» і «координація», приходимо до висновку, що перший має більш широке визначення, ніж другий. Координація є складовою терміну «взаємодія» і виступає як організаційний аспект. Під взаємодією органів публічної адміністрації при встановленні режиму зони надзвичайної екологічної ситуації ми розуміємо співпрацю, яка регламентована чинним законодавством та направлена на посилення взаємозв'язку між органами виконавчої влади різних рівнів щодо узгодження дій для ефективного та дієвого управління в зазначеній зоні, та яка зосереджена на процесі прийняття рішень і їх реалізації.