Адміністративно-правове регулювання благодійної діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ України

Національна академія внутрішніх справ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правове регулювання благодійної діяльності в Україні

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Марченко Оксана Володимирівна

Київ - 2014

АНОТАЦІЯ

Марченко О.В. Адміністративно-правове регулювання благодійної діяльності в Україні. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2014.

У дисертації здійснено комплексне та системне дослідження адміністративно-правового регулювання в сфері благодійної діяльності. Розкрито природу благодійної діяльності. З'ясовано цілі, завдання, предмет та сфери благодійної діяльності. Детально охарактеризовано зміст видів благодійної діяльності.

Особливу увагу приділено висвітленню поняття та елементів механізму засобів адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності.

Здійснено аналіз засобів механізму адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності, а саме: ліцензування в сфері благодійної діяльності; сертифікація в сфері благодійної діяльності; стандартизація в сфері благодійної діяльності; контроль за діяльністю благодійних організацій; нагляд за діяльністю благодійних організацій; адміністративна відповідальність за порушення законодавства України, яким урегульовано сферу благодійної діяльності.

Зроблено висновки та сформульовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового регулювання в сфері благодійної діяльності в Україні.

Ключові слова: благодійність, благодійна діяльність, бенефіціар, благодійник, благодійна допомога, благодійне товариство, благодійна установа, благодійний фонд, благоотримувач, правове регулювання благодійної діяльності.

АННОТАЦИЯ

Марченко О. В. Административно-правовое регулирование благотворительной деятельности в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс, финансовое право, информационное право. - Национальная академия внутренних дел, Киев, 2014.

Определено, что благотворительная деятельность - это бескорыстная, добровольная, систематическая, личная и / или имущественный деятельность благотворителя и / или благотворительной организации, осуществляется согласно благотворительных программ в пользу одного или нескольких бенефициаров без цели получения какой-либо выгоды или прибыли. В то же время признаками благотворительной деятельности являются: 1) добровольность - это осуществление благотворительной деятельности благодетелем на основании собственного волеизъявления без какого-либо принуждения со стороны других лиц; 2) систематичность - предполагает постоянное активное участие благодетеля или благотворительной организации в предоставлении благотворительной помощи; 3) бесплатность - это осуществление благотворительной деятельности без встречной действия имущественного характера со стороны получателя благотворительной помощи; 4) осуществляется через личную или имущественную помощь благодетеля или благотворительной организации; 5) имеет целевой характер, то есть осуществление благотворительной деятельности только в четко предусмотренных соответствующим законом целях и сфера; 6) субъекты: а) благодетель дееспособное физическое лицо или юридическое лицо частного права, добровольно осуществляет один или несколько видов благотворительной деятельности и б) бенефициар приобретатель благотворительной помощи физическое лицо, некоммерческая организация или территориальная община, получает помощь от друга или нескольких благотворителей для достижения целей, определенных Законом.

Автором приведена классификация благотворительной деятельности в зависимости от: а) формы благотворительной деятельности; б) типа благотворительной деятельности; в) количества участников; г) возраста субъектов; д) способа реализации благотворительной деятельности; е) сферы благотворительной деятельности.

Установлено, что целью благотворительной деятельности является осуществление благодетелем (благотворительной организацией) комплекса благотворительных мероприятий в интересах и в пользу приобретателя благотворительной помощи. В то же время целью благотворительной деятельности является предоставление благотворительной помощи для защиты прав и интересов благо держателя, развития, восстановления или улучшения его состояния в зависимости от сферы и объекта благотворительной деятельности.

Аргументировано, что механизм административно-правового регулирования благотворительной деятельности - это совокупность административно-правовых средств, с помощью которых осуществляется регулирование общественных отношений в сфере благотворительной деятельности субъектами, наделенными государственно-властными полномочиями в целях осуществления комплекса благотворительных мероприятий в интересах и в пользу субъектов объектов благотворительной помощи (благодетеля, благотворительной организации, бенефициара). Элементами механизма административно-правового регулирования благотворительной деятельности являются: 1) система нормативно-правовых актов, регулирующих отношения в сфере благотворительной деятельности; 2) организационно-структурные формирования; 3) организационно-правовые средства, которые обеспечивают функционирование данного механизма.

Определено, что благополучатель это физическое и/или юридическое лицо, территориальные общины, животные, объекты окружающей среды и достопримечательности, представляющие историческую, культурную, научную ценность в отношении которых осуществляется благотворительная деятельность в определенных Законом целях. Вместе автором предложено определение понятия «благотворительная помощь», под которым понимается предоставление средств, иного имущества, имущественных прав, доходов от имущества и имущественных прав и/или выполнения работ, оказания услуг, добровольно и безвозмездно предоставляются благодетелем и/или благотворительной организацией в пользу получателя благотворительной помощи.

Отмечено, что субъекты благотворительной деятельности подразделяются на три категории. Первая категория - субъекты, реализующие государственную политику в сфере благотворительной деятельности, а именно: Верховная Рада Украины, Президент Украины, Кабинет Министров Украины, органы исполнительной власти, органы местного самоуправления. Рассмотрены их полномочия и компетенцию по исследуемой сферы деятельности. Ко второй категории субъектов благотворительной деятельности отнесены благодетеля и благотворительные организации. К третьей категории субъектов благотворительной деятельности относятся субъекты благотворительной деятельности, в пользу которых и осуществляется непосредственно благотворительная деятельность и которым предоставляется благотворительная помощь - благополучатель.

В то же время автором предложены авторские определения следующих понятий: «благотворительность», «благотворительная деятельность», «меценатская деятельность», «донорство», «миротворческая благотворительная практика», «благотворительная организация», «контроль над деятельностью благотворительных организаций», «административная ответственность за нарушение норм, которыми урегулированы сферу благотворительной деятельности», «надзор за деятельностью благотворительной организации».

Ключевые слова: благотворительность, благотворительная деятельность, бенефициар, благотворитель, благотворительная помощь, благотворительное общество, благотворительное учреждение, благотворительный фонд, благополучатель, правовое регулирование благотворительной деятельности.

SUMMARY

Marchenko O. Administrative-legal regulation of charitable activity in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for Science Degree of Candidate of Juridical Sciences with a specialization in 12.00.07 - administrative law and procedure; financial law; information law. - National Academy of Internal Affairs, Kyiv, 2014.

The thesis is a comprehensive and system research of administrative-legal regulation in the area of charitable activities. The nature of charitable activity has been disclosed. The goals, objectives, subject and areas of charitable activity have been defined. The content of types of charitable activity has been characterized in detail.

A special attention has been drawn to presenting a notion and elements of the mechanism of measures for administrative-legal regulation of charitable activity.

An analysis has been conducted regarding measures of the mechanism of administrative-legal regulation of charitable activity, in particular: licensing in the area of charitable activity; certification procedure in the area of charitable activity; standardization in the area of charitable activity; control over activities of charitable organizations; supervision of charitable organizations activity; administrative responsibility for violation of law of Ukraine which regulates the area of charitable activity.

Conclusions have been drawn and proposals have been defined aimed at improvement of administrative-legal regulation in the area of charitable activity in Ukraine.

Keywords: charity, charitable activity, beneficiary, benefactor, charitable assistance, charitable society, charitable institution, charitable fund, charity recipient, regulation of charitable activities.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Лупало Олександр Анатолійович, Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права і процесу

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Миколенко Олександр Іванович, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, професор кафедри адміністративного та господарського права

кандидат юридичних наук Куца Алла Миколаївна, Міністерство соціальної політики України, завідувач сектору з питань опіки та піклування повнолітніх недієздатних осіб

Захист відбудеться «20» листопада 2014 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий «18» жовтня 2014 р.

В.о. ученого секретаря спеціалізованої вченої ради С.Ф. Константінов.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розвинуте громадянське суспільство є невід'ємною складовою всіх демократичних правових держав світу. Благодійна діяльність є однією з форм громадської активності та громадянської культури. Сьогодні дана діяльність в Україні має низький рівень розвитку. Так, станом на 2012 рік Україна посідала лише 150 місце у світовому рейтингу благодійності серед 153 держав світу і, відповідно, останнє місце з 26 держав у регіоні Центральної та Східної Європи . Статистика світового рейтингу благодійності, яке проводила британська благодійна організація Charities Aid Foundation на підставі даних всесвітнього опитування компанії Gallup World View // [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Світовий_рейтинг_благодійності. В той же час за даними Всесвітньої служби Геллапа, в 2012 році лише 5,0% українців надавали благодійні пожертви - менше надавали лише мешканці Литви та Грузії; 19,0% українців допомагали незнайомим людям - менше допомагали лише мешканці Мадагаскару і Камбоджі. Це досить тривожна статистика, оскільки під час проведеного нами опитування, принаймні, 18,0% громадян зазначали, що потребують благодійної допомоги, переважно для оплати ліків та медичних послуг. Це пов'язано з тим, що негативно впливає на розвиток благодійності поширеність, так званих, «добровільно примусових» благодійних внесків та пожертв, які стягують окремі бюджетні установи, особливо лікарні, школи та дитячі садки, а також благодійні фонди, утворені при органах місцевого самоврядування. При цьому публічна звітність таких установ мінімальна, а цільове використання внесків та пожертв, по суті, не гарантовано. Подібна практика викликає недовіру громадськості до благодійної діяльності як такої.

Треба наголосити, що сучасна інституційна структура благодійної діяльності залишається досить слабкою. На початку 2013 року в Україні було зареєстровано 15 тисяч благодійних організацій. Це чимала цифра, однак кількість аж ніяк не означає якість, при чому чимало з них фактично не здійснювали благодійну діяльність взагалі. Водночас, державна підтримка благодійної діяльності в Україні залишається дуже обмеженою і не містить, наприклад, пільгових умов для благодійних організацій щодо користування комунальними чи державними приміщеннями. По суті, єдиною реальною формою державної підтримки благодійності в Україні на сьогодні є податкові стимули для благодійників. Але на практичному рівні державні органи переважно сприймають приватні внески на благодійну діяльність як ознаку недоплати податків або навіть «відмивання грошей».

Сучасний стан розвитку благодійної діяльності в Україні характеризується багатьма недоліками. Головними з яких є: недостатня визначеність адміністративно-правового статусу благодійника та благодійної організації як суб'єктів надання благодійної допомоги; стан законодавчого регулювання благодійної діяльності в Україні не забезпечує доступу осіб до отримання благодійної допомоги в тих випадках та обсягах, які забезпечували б гарантовані Конституцією та законами України права, зокрема, на соціальний захист і забезпечення, охорону здоров'я, безпечне для життя і здоров'я довкілля, достатній життєвий рівень; недостатня ефективність засобів механізму адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності; відсутність визначеного центрального органу виконавчої влади в сфері благодійної діяльності, який би направляв власну діяльність у цій сфері як на координацію, так і на контроль, що мав на меті захист публічно-правових інтересів громадян. При цьому, існуюча нормативно-правова база, якою врегульовано сферу благодійної діяльності, містить норми, зміст яких має очевидні суперечності, що зумовлює нестабільність національного законодавства, і йде не на користь розвитку досліджуваної сфери.

За таких умов виникає потреба в дослідженні природи, цілей, системи сфер, видів та принципів благодійної діяльності, засобів механізму її адміністративно-правового регулювання, упорядкування суб'єктів адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності, а також розроблення на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення національної нормативно-правової бази, яка врегульовує сферу благодійної діяльності.

При підготовці дисертаційного дослідження було використано праці наступних дослідників адміністративного права і процесу: В. Б. Авер'янова, С. С. Алексєєва, Д. М. Бахраха, Л. В. Коваля, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, О. В. Кузьменко, В. І. Курила, Д. М. Лук'янця, Р. С. Мельник, О. І. Миколенко, С. В. Тихомирова, В. К. Шкарупи та ін.

До аналізу проблем благодійної діяльності зверталися такі відомі західні філософи та мислителі як: Сенека, Б. Мандевіль, Г. В. Ф. Гегель, К. Маркс, Ф. Енгельс, П. Лафарг, Дж. Мілль, А. Карнегі, Г. Форд, В. Франклін. Вони аналізували різні аспекти благодійності, проблеми пов'язані з її реалізацією та соціальними впливами.

Водночас сьогодні адміністративно-правовому регулюванню благодійної діяльності присвячено недостатньо уваги в монографічних дослідженнях, в існуючих наукових працях ці питання досліджено лише фрагментарно. У науці адміністративного права комплексний аналіз адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності залишився поза увагою.

Таким чином, недостатня розробленість на теоретичному рівні цієї проблематики, наявність на законодавчому рівні правових прогалин та колізій, а також необхідність проведення комплексного правового дослідження адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими прогарами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до указу Президента України «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації» від 24 березня 2012 р. № 212/2012; наказу МВС України «Про Пріоритетні напрямки дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 роки» від 29 липня 2010 р. № 347; плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2013-2014 роки.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ 30 квітня 2013 року, протокол № 8.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу національного та міжнародного законодавства і практики його реалізації визначити сутність, зміст й особливості адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності в Україні, а також виробити на цій основі пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення зазначеної сфери регулювання і підвищення ефективності її практичної реалізації.

Для досягнення мети роботи були поставлені такі задачі:

_ з'ясувати природу благодійної діяльності;

_ визначити цілі та сфери благодійної діяльності;

_ розкрити види благодійної діяльності;

_ виділити та розкрити сутність принципів благодійної діяльності;

_ проаналізувати поняття механізму адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності, запропонувати визначення цієї категорії;

_ визначити правовий статус суб'єктів благодійної діяльності;

_ з'ясувати особливості засобів механізму адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності;

_ розкрити сутність державного контролю в сфері благодійної діяльності;

_ розглянути особливості відповідальності за порушення норм, якими урегульовано сферу благодійної діяльності;

_ виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання сфери благодійної діяльності.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері благодійної діяльності.

Предмет дослідження - адміністративно-правове регулювання благодійної діяльності в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є різні наукові методи, що використовувалися одночасно з метою забезпечення достовірності знань, вирішення поставлених цілей та задач й обґрунтованості зроблених висновків та рекомендацій, зокрема: діалектичний - задля дослідження теоретичних і нормативних положень щодо адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності в Україні (розділ 1-3); класифікації та групування - для виокремлення класифікації видів благодійної діяльності (підрозділи 1.1), принципів благодійної діяльності (підрозділ 1.4); історико-правовий - з метою дослідження природи благодійної діяльності (підрозділ 1.1); структурно-функціональний - для дослідження особливостей діяльності публічної адміністрації у сфері благодійної діяльності (підрозділ 2.3); порівняльно-правовий - задля порівняння видів благодійної діяльності в Україні та в іноземних державах (підрозділ 1.3); структурно-логічний, статистичний та документального аналізу - для аналізу змісту засобів механізму адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності (підрозділ 3.1, 3.2); моделювання - задля вироблення пропозицій стосовно вдосконалення національної законодавчої бази, яка є основою адміністративно-правового регулювання сфери благодійної діяльності в Україні (розділ 1-3); соціологічний - при здійсненні анкетування громадян і, відповідно, аналізі його результатів (підрозділи 1.3, 3.2, 3.3); статистичний - з метою аналізу та узагальнення емпіричної інформації, яка стосується теми дисертаційного дослідження (підрозділи 1.1, 1.3).

Емпіричну базу дослідження становить: 1) статистичні дані Міністерства соціальної політики України в період 2010-2013 рр.; 2) узагальнення практичної діяльності десяти благодійних організацій (благодійні фонди, благодійні товариства); 3) результати анкетування 300 громадян щодо здійснення благодійної діяльності та надання благодійної допомоги; 4) правова публіцистика, довідкові видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за своїм характером і змістом дисертація є однією з перших в Україні праць, яка присвячена комплексному та системному дослідженню питання адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності в Україні. Конкретний внесок дисертанта в наукову розробку положень адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності в Україні полягає в обґрунтуванні пропозицій та рекомендацій, що містять елементи наукової новизни й мають теоретичне та практичне застосування, зокрема:

вперше:

_ сформульовано авторські дефініції наступних понять: «благоотримувач», «благодійна допомога», «нагляд за діяльністю благодійних організацій», «адміністративна відповідальність за порушення норм, якими урегульовано сферу благодійної діяльності»;

_ запропоновано класифікацію благодійної діяльності в залежності від: а) форми благодійної діяльності; б) типу благодійної діяльності; в) кількості учасників; г) віку суб'єктів; д) способу реалізації благодійної діяльності; е) сфери благодійної діяльності;

_ сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до деяких національних нормативно-правових актів, зокрема до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»;

удосконалено:

_ дефініції наступних понять: «благодійність», «благодійна діяльність», «меценатська діяльність», «донорство», «миротворча благодійна практика», «благодійна установа», «контроль за діяльністю благодійних організацій»;

_ положення про систему суб'єктів адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності та їх правовий статус;

_ систему правових санкцій за вчинення правопорушень в сфері благодійної діяльності;

дістали подальшого розвитку:

_ аргументи, що благодійні організації як неурядові органи здійснюють громадський контролю за діяльністю публічної адміністрації щодо реалізації ними їхніх повноважень в сфері благодійної діяльності, результати якого носять рекомендаційний, інформаційний, дорадчий характер;

_ пропозиції щодо прав та обов'язків благодійника та благоотримувача;

_ система засобів механізму адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності;

- теоретичні положення щодо адміністративної відповідальності в сфері благодійної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції використовуються у:

_ законотворчій діяльності Господарського суду міста Києва, зокрема під час підготовки проектів змін та доповнень до законодавчих актів України, а саме: Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (акт впровадження Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 р.);

_ практичній роботі Вищого адміністративного суду України під час підготовки відповідних матеріалів для проведення конференцій, круглих столів, семінарів (акт впровадження Вищого адміністративного суду України від 3.06.2014 р.);

_ навчальному процесі - використано для підготовки навчально-методичних матеріалів і викладання таких навчально-юридичних дисциплін, як «Адміністративний процес», «Адміністративне право» у Національній академії внутрішніх справ (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 03.06.2014 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом у формі доповідей на науково-практичних конференціях та круглий столах: «Державний контроль: нові погляди на його сутність та призначення» (Київ, 2011 р.); «Адміністративна відповідальність: проблеми та шляхи подолання» (Київ, 2012 р.), ««Правове життя : сучасний стан та перспективи розвитку» (Запоріжжя, 2013 р.), «Дотримання прав людини в пріоритетах держави і суспільства» (Київ, 2013 р.), «Перспективные направления развития современной юридической науки» (Симферополь, 2014 г.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в п'яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у п'яти тезах доповідей науково-практичних конференцій та круглих столах.

Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, що об'єднують десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (223 найменувань) та трьох додатків. Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок, із них загальний обсяг тексту - 185 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, задачі, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про їх апробацію та впровадження, а також щодо кількості публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади благодійної діяльності в Україні» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Природа благодійної діяльності» зазначено, що такі правові категорії як «благодійність» та «благодійна діяльність» мають різне змістовне навантаження та не є тотожними поняттями. Аргументовано, що благодійність - це добровільна, безкорислива, несистематична, особиста та/або майнова допомога або пожертва фізичних чи юридичних осіб (благодійника, благодійної організації) суб'єкту, який її потребує (бенефіціару) без одержання для себе будь-якої матеріальної та/чи особистої вигоди. У той час поняття «благодійна діяльність» визначається як безкорислива, добровільна, систематична, особиста та/або майнова діяльності благодійника та/або благодійної організації відповідно до благодійних програм на користь одного чи декількох бенефіціарів без мети одержання будь-якої вигоди чи прибутку.

Визначено, що ознаками благодійної діяльності є: 1) добровільність; 2) систематичність; 3) безоплатність; 4) здійснюється через особисту чи майнову допомогу благодійника чи благодійної організації; 5) має цільовий характер; 6) суб'єкти: а) благодійник (благодійна організація) та б) бенефіціар - набувач благодійної допомоги.

Запропоновано систематизувати положення законів України: «Про благодійну діяльність та благодійні організації», «Про волонтерську діяльність», «Про Товариство Червоного Христа в Україні», «Про донорство крові та її компонентів», «Про гуманітарну допомогу», що стосуються форм благодійної діяльності до яких віднести: а) меценатську діяльність; б) волонтерську діяльність; в) гуманітарну допомогу; г) донорство; д) миротворчу благодійну практику.

Автором наведено класифікацію благодійної діяльності в залежності від: 1) форми благодійної діяльності: а) волонтерство; б) меценатство; в) гуманітарна допомога; г) донорство; д) миротворча благодійна практика; 2) типу благодійної діяльності: а) справжні; б) девіантні; 3) кількості учасників: а) одноособова; б) групова; в) колективна; 4) віку суб'єктів: а) молодь; б) особи середнього віку; в) особи похилого віку; 5) способу реалізації благодійної діяльності: а) благодійна пожертва; б) благодійна допомога; в) благодійний грант; г) благодійний внесок; 6) сфери благодійної діяльності: а) освіта; б) охорона здоров'я; в) екологія, охорона довкілля та захист тварин; г) запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їх наслідків, допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах; д) опіка і піклування, законне представництво та правова допомога; е) соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності; є) культура та мистецтво, охорона культурної спадщини; ж) наука і наукові дослідження; з) спорт і фізична культура; и) права людини і громадянина та основоположні свободи; і) розвиток територіальних громад; к) розвиток міжнародної співпраці України; л) стимулювання економічного росту і розвитку економіки України та її окремих регіонів та підвищення конкурентоспроможності України; м) сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні.

У підрозділі 1.2. «Цілі та сфери благодійної діяльності» з'ясовано, що метою благодійної діяльності є здійснення благодійником (благодійною організацією) комплексу благодійних заходів в інтересах та на користь набувача благодійної допомоги. Так, за результатами проведеного нами анкетування 75,0% опитаних зазначили, що метою зайняття благодійною діяльністю чи благодійництвом є допомога іншим, 10,0% - спосіб самореалізації, 8,0% - співчуття, 5,0% - довіра до організації, 1,0% - необхідність. Водночас, ціллю благодійної діяльності є надання благодійної допомоги для захисту прав та інтересів благоутримувача, розвитку, відновлення чи поліпшення його стану в залежності від сфери та об'єкта благодійної діяльності.

Зазначено, що об'єктом благодійної діяльності є суспільні відносини, що виникають між благодійниками, благодійними організаціями та благонабувачами щодо: а) відродження та розвитку освіти, системи охорони здоров'я, національної культури та надання матеріальної допомоги вченим, письменникам, історикам; б) надання організаційної, інформаційної, правової та фінансової підтримки задля збереження, відновлення та створення об'єктів історико-культурної спадщини; в) сприяння реалізації науково-освітніх та науково-дослідних програм; г) фінансової допомоги бенефіціарам благодійної допомоги; д) ліквідації наслідків стихійних лих; е) надання правової допомоги та захисту прав та законних інтересів бенефіціара; є) міжнародного співробітництва.

Акцентовано увагу, що в залежності від об'єкту благодійної діяльності сфери благодійної діяльності можна поділити на: 1) соціально-культурну; 2) соціально-економічну; 3) охоронно-захисну; 4) міжнародне співробітництво.

У підрозділі 1.3. «Види благодійної діяльності» розкрито зміст видів благодійної діяльності, а саме: 1) безоплатна передача у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав; 2) безоплатна передача бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права; 3) безоплатна передача бенефіціарам доходів від майна і майнових прав; 4) безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів; 5) благодійна спільна діяльність та виконання інших контрактів (договорів) про благодійну діяльність; 6) публічний збір благодійних пожертв; 7) виконання заповітів, заповідальних відказів і спадкових договорів для благодійної діяльності; 8) проведення благодійних аукціонів, негрошових лотерей, конкурсів та інших благодійних заходів, не заборонених законом.

Визначено, що безоплатна передача у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав включає в себе: а) безповоротну цільову фінансову допомогу; б) цінні папери; в) земельні ділянки; г) інше нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Аргументовано, що підвидом такого виду благодійної діяльності як безоплатна передача бенефіціарам доходів від майна і майнових прав є управління благодійними ендавментами як безпосередньої діяльності з управління активами, які безоплатно передаються бенефіціарам від майна і майнових прав благодійника чи благодійної організації. Автором доведено, що виділяти, тим самим подрібнювати та штучно роздувати види благодійної діяльності, управління ендавментами як окремий вид благодійної діяльності не потрібно. Вбачається зайвим одночасне законодавче закріплення двох видів благодійної діяльності, а саме безоплатної передачі бенефіціарам доходів від майна і майнових прав та управління благодійними ендавментами. Саме тому, дисертантом запропоновано виключити п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

У підрозділі 1.4. «Принципи благодійної діяльності» наводиться авторська дефініція принципів благодійної діяльності під якими запропоновано розуміти основні керівні ідеї та закономірності, котрі закладено в основу благодійної діяльності, що направлені на покращення становища благоотримувача, шляхом надання особистої та/або майнової допомоги в інтересах благоотримувача, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням благоотримувача.

Наведено класифікацію принципів благодійної діяльності залежно від юридичної регламентованості: а) конституційні; б) галузеві; в) інституційні. До конституційних принципів благодійної діяльності віднесено наступні принципи: верховенство права; законність; рівності усіх людей у своїх правах; гуманізм; демократизм; пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; доступність для кожного громадянина всіх форм і типів послуг, що надаються державою; захисту прав людини; поваги до особистості забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на повагу до гідності, особисте життя.

До галузевих принципів належать: добровільність, безоплатність, безкорисливість, неприбутковість, адресність та індивідуальність підходу, доступність та відкритість, комплексність, соціальна справедливість, забезпечення конфіденційності суб'єктами, що надають благодійну допомогу.

До принципів, що визначають спрямованість сфер благодійної діяльності, тобто інституційних принципів належать: а) принцип самоврядування; б) поваги і неупередженого ставлення до осіб, які потребують благодійної допомоги; в) територіальність; г) партнерства взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства; д) солідарність з принципами та цілями благодійної організації; е) сумлінність; є) принцип спрямованості; ж) альтруїзм; з) милосердя.

Автором розкрито зміст кожного з наведених принципів благодійної діяльності.

Розділ 2 «Механізм адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Поняття механізму адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності» досліджено механізм адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності та з'ясовано, що під даним поняттям розуміється сукупність адміністративно-правових засобів за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин в сфері благодійної діяльності суб'єктами, які наділені державно-владними повноваженнями з метою здійснення комплексу благодійних заходів в інтересах та на користь суб'єктів благодійної допомоги (благодійника, благодійної організації, бенефіціара). До елементів механізму адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності належать: 1) система нормативно-правових актів, які регулюють відносини в сфері благодійної діяльності; 2) організаційно-структурні формування; 3) організаційно-правові засоби, які забезпечують функціонування даного механізму.

У підрозділі 2.2. «Нормативно-правове регулювання благодійної діяльності в Україні» здійснено детальний аналіз законів України, якими урегульовано відносини у сфері благодійної діяльності. Доведено, що законодавчо закріплене поняття «бенефіціар» не відповідає своєму змістовному навантаженню. По-перше, аналіз законодавчо закріплених визначень поняття «бенефіціар» (дане поняття з різним змістовним навантаженням зустрічається більш ніж у десяти нормативно-правових актах) звужує коло суб'єктів, яким надається благодійна допомога, так як отримувачами благодійної допомоги можуть бути не лише фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада, а й інші. По-друге, законодавче тлумачення даного поняття в більшості випадків визначає юридичну особу, яка отримує вигоду. По-третє, в даному випадку зміст поняття «бенефіціар» не відповідає тому смислу який в нього вкладається. Саме тому, пропонуємо законодавчо закріплене поняття «бенефіціар» з відповідним його визначенням замінити на поняття «благоотримувач» під яким пропонуємо розуміти фізичних та/або юридичних осіб, територіальні громади, тварини, об'єкти навколишнього природного середовища та пам'ятки, які становлять історичну, культурну, наукову цінність щодо яких здійснюється благодійна діяльність в визначених Законом цілях.

Встановлено, що на законодавчому рівні та безпосередньо в фундаментальному Законі України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» відсутнє поняття «благодійна допомога». З метою усунення даної прогалини досліджуваного нормативно-правового акту пропонуємо внести зміни до ст. 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» та доповнити її пунктом наступного змісту: «благодійна допомога - це надання коштів, іншого майна, майнових прав, доходів від майна та майнових прав та/або виконання робіт, надання послуг, що добровільно та безоплатно надаються благодійником та/або благодійною організацією на користь отримувача благодійної допомоги».

Аргументована необхідність доповнення Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» положеннями, що стосуються: 1) суб'єктів, які здійснюють державну політику в сфері благодійної діяльності; 2) прав та обов'язків благодійника; 3) прав та обов'язків отримувача благодійної допомоги.

У підрозділі 2.3. «Суб'єкти адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності» зазначено, що суб'єкти благодійної діяльності поділяються на три категорії. Перша категорія - суб'єкти, які реалізовують державну політику в сфері благодійної діяльності, а саме: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування. Розглянуто їх повноваження та компетенцію щодо досліджуваної сфери діяльності. Особливу увагу приділено повноваженням та компетенції Міністерства соціальної політики України; Міністерства молоді та спорту України; Міністерства культури України; Міністерства освіти і науки України; Міністерства охорони здоров'я України; Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України. До другої категорії суб'єктів благодійної діяльності віднесено благодійників та благодійні організації. До третьої категорії суб'єктів благодійної діяльності належать суб'єкти благодійної діяльності, на користь яких і здійснюється безпосередньо благодійна діяльність та якому надається благодійна допомога - благоотримувач.

При розкритті правового статусу благодійника деталізовано його права та обов'язки в сфері благодійної діяльності. Визначено, що благодійник має право: 1) отримувати повну та достовірну інформацію про порядок та умови надання благодійної допомоги; 2) отримувати повну та достовірну інформацію про благоотримувача; 3) безоплатно передавати у власність благоотримувача кошти, інше майно, а також безоплатно відступати благоотримувачу майнові права; 4) безоплатно передавати благооримувачу право користування та інші речові права на майно і майнові права; 5) безоплатно передавати благоотримувачу доходи від майна і майнових прав та інші. Водночас благодійник зобов'язаний: 1) здійснювати благодійну діяльність безкорисливо та безоплатно; 2) у випадках, визначених законодавством, проходити медичний огляд та надавати довідку про стан здоров'я; 3) у разі необхідності проходити підготовку (перепідготовку); 4) не допускати дій і вчинків, які можуть негативно вплинути або завдати шкоди благооримувачу; 5) дотримуватися правового режиму інформації з обмеженим доступом; 6) відшкодовувати моральну та майнову шкоду, заподіяну внаслідок здійснення ним благодійної діяльності, відповідно до закону.

Виокремлено права та обов'язки благоотримувача. З'ясовано, що благотримувач має право на: 1) звернення та отримання благодійної допомоги; 2) важливе і гуманне ставлення з боку благодійників та благодійних організацій; 3) вибір благодійної організації та форми надання благодійної допомоги; 4) отримання інформації про свої права, обов'язки та умови надання благодійної допомоги та інші. Разом з тим, благотримувач зобов'язаний: 1) надавати благодійникам та благодійним організаціям повну та достовірну інформацію, пов'язану з наданням благодійної допомоги; 2) не створювати додаткових ризиків для життя та здоров'я благодійника під час надання благодійної допомоги.

Доведена необхідність доповнення положення Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» ст. «Права благодійника»; ст. «Обов'язки благодійника»; ст. «Права благоотримувача»; ст. «Обов'язки благоотримувача».

Розділ 3 «Засоби механізму адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Види засобів адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності» визначено, що дослідження змісту системи засобів механізму адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності дало можливість визначити їх як сукупність взаємопов'язаних регуляторів (способів та прийомів), за допомогою яких публічна адміністрація впливає на суспільні відносини, що виникають в сфері благодійної діяльності з метою додержання законності, забезпечення розвитку благодійності та доступності отримання благодійної допомоги, реалізації прав та обов'язків суб'єктів благодійної діяльності. Ознаками засобів механізму адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності є: 1) це складна багатоступенева система регуляторів, тобто способів та прийомів впливу; 2) вони є нормативно визначені та процесуально регламентовані; 3) застосовуються системою публічних органів управління (державні органи та органи місцевого самоврядування) та їх посадовими особами в межах компетенції, визначеної нормативно-правовими актами; 4) метою їх застосування та використання є: по-перше, забезпечення розвитку благодійності та доступності отримання благодійної допомоги;
по-друге, реалізація прав та обов'язків суб'єктів благодійної діяльності;
по-третє, здійснення контрольної функції щодо реалізації благодійними організаціями та благодійниками благодійної діяльності.

Серед засобів механізму адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності можна виокремити: реєстрацію в сфері благодійної діяльності; ліцензування в сфері благодійної діяльності; сертифікацію в сфері благодійної діяльності; стандартизацію в сфері благодійної діяльності; державний контроль та нагляд за діяльністю благодійних організацій; адміністративна відповідальність в сфері благодійної діяльності.

Здійснено аналіз кожного засобу механізму адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності.

Дослідження змісту кожного з перерахованих засобів дало можливість стверджувати, що на законодавчому рівні не знайшло свого закріплення положення, що стосуються обов'язку благодійних організацій, в залежності від сфери їх діяльності, надавати послуги (виконувати роботи) лише за наявності на те ліцензії чи сертифікату, якщо такі послуги (роботи) підлягають обов'язковій сертифікації чи ліцензуванню, хоча, на сьогоднішній день, є благодійні організації, які надають послуги та здійснюють певні види робіт, котрі підлягають обов'язковому ліцензуванню чи сертифікації. Саме тому, запропоновано доповнити Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» ст. «Ліцензування та сертифікація в сфері благодійної діяльності».

У підрозділі 3.2. «Державний контроль у сфері благодійної діяльності» встановлено, що контроль за діяльністю благодійних організацій ?
це об'єктивно зумовлена діяльність уповноважених публічних органів та їх посадових осіб, що здійснюється на постійній основі з використанням специфічних форм та методів, передбачає можливість оперативного втручання уповноважених публічних органів у діяльність благодійних організацій, полягає у спостереженні за їх функціонуванням, в отриманні об'єктивної та достовірної інформації про стан законності та дисципліни в них, застосуванні заходів примусу, виявленні причин та умов, що сприяли порушенню правових норм, застосуванні заходів відповідальності до осіб, винних у порушенні діючого законодавства, наданні необ'єктивної інформації про стан діяльності благодійних організацій та вчиненні інших незаконних дій зі сторони благодійної організації. До основних ознак контролю як засобу адміністративно-правового регулювання діяльності благодійних організацій належать: 1) здійснюється на законних підставах лише уповноваженими державними органами та/або посадовими особами; 2) здійснюється з використанням специфічних форм; 3) має державно-владну природу, активний характер, що передбачає оперативне втручання уповноважених державних органів у діяльність благодійних організацій, можливість застосування заходів примусу в разі виявлення порушень чинного законодавства.

Автором визначено, що державний контроль за діяльністю благодійних організацій в залежності від суб'єкта, який його здійснює поділяється на: 1) президентський; 2) парламентський; 3) адміністративний; 4) контроль з боку органів місцевого самоврядування за дотриманням прав людини благодійними організаціями; 5) громадський контроль за діяльністю благодійних організацій; 6) контроль зі сторони засновників благодійної організації.

Доведено, що благодійні організації як неурядові органи можуть здійснювати громадський контролю за діяльністю публічної адміністрації щодо реалізації ними їхніх повноважень в сфері благодійної діяльності. Його результати носять рекомендаційний, інформаційний, дорадчий характер. Так, наприклад, Всеукраїнський благодійний фонд «Крона» спільно з Опікунською радою Центру дитячої онкогематології і трансплантації кісткового мозку НДСЛ «ОХМАТДИТ» здійснюють громадський контроль у сфері державних закупівель лікарських засобів для дітей з онкогематологічними захворюваннями. Метою даного контролю є забезпечення прозорості витрачання державних коштів у сфері медицини, зокрема в медикаментозному забезпеченні онкохворих дітей. Адже ліки для лікування онкогематологічних захворювань одні з найдорожчих, але без цих ліків дитина може померти. Держава витрачає мільйони гривень на закупівлю ліків для дитячої онкології, а реально потреби в ліках за бюджетні кошти покриваються не більше, ніж на 38,0%.

У підрозділі 3.3. «Відповідальність у сфері благодійної діяльності» визначено, що адміністративна відповідальність за правопорушення норм, якими урегульовано сферу благодійної діяльності ? це застосування до осіб‚ які вчинили порушення загальнообов'язкових адміністративно-правових норм, якими урегульована діяльність благодійних організацій, адміністративних санкцій, що тягнуть для винних осіб обтяжливі наслідки майнового та організаційного (правообмежувального) характеру і застосовуються спеціально уповноваженими публічними органами та їх посадовими особами, які регулюють адміністративну діяльність в сфері благодійної діяльності, на підставах і у порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Автором зазначається, що проступки в сфері благодійної діяльності можуть мати загальний характер і вчинятися у різних сферах. Наприклад, відносини в сфері культурної спадщини (ст. 92 КУпАП), порушення законодавства з фінансових питань (ст. 164-2 КУпАП), порушення порядку припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи підприємця (ст. 166-6 КУпАП). Автором здійснено юридичний аналіз зазначених складів адміністративних правопорушень. В той же час положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не визначено переліку протиправних діянь, які стосуються безпосередньо сфери благодійної діяльності.

Доведена необхідність внесення доповнень до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», а саме: ч.ч. 3, 4 ст. 27 «Відповідальність в сфері благодійної діяльності» та ст. *** «Підтримка благодійної діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування».

ВИСНОВКИ

правовий адміністративний благодійний регулювання

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової задачі, що полягало в комплексному та правовому аналізі адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності в Україні та формулюванні на цій основі відповідних теоретичних новел і практичних рекомендацій щодо вдосконалення низки положень нормативно-правових актів. Найбільш важливими є такі висновки:

1. Визначено, що благодійна діяльність - це безкорислива, добровільна, систематична, особиста та/або майнова діяльність благодійника та/або благодійної організації, яка здіснюється відповідно до благодійних програм на користь одного чи декількох бенефіціарів без мети одержання будь-якої вигоди чи прибутку.

2. Наведено класифікацію благодійної діяльності в залежності від: а) форми благодійної діяльності; б) типу благодійної діяльності; в) кількості учасників; г) віку суб'єктів; д) способу реалізації благодійної діяльності; е) сфери благодійної діяльності.

3. Встановлено, що метою благодійної діяльності є здійснення благодійником (благодійною організацією) комплексу благодійних заходів в інтересах та на користь набувача благодійної допомоги. Водночас, ціллю благодійної діяльності є надання благодійної допомоги для захисту прав та інтересів благо утримувача, розвитку, відновлення чи поліпшення його стану в залежності від сфери та об'єкта благодійної діяльності.

4. Визначено, що принципи благодійної діяльності - це основні керівні ідеї та закономірності, котрі закладено в основу благодійної діяльності, що направлені на покращення становища благоотримувача, шляхом надання особистої та/або майнової допомоги в інтересах благо отримувача, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням благоотримувача.

5. Аргументовано, що механізм адміністративно-правового регулювання благодійної діяльності ? це сукупність адміністративно-правових засобів за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин в сфері благодійної діяльності суб'єктами, які наділені державно-владними повноваженнями з метою здійснення комплексу благодійних заходів в інтересах та на користь суб'єктів благодійної допомоги (благодійника, благодійної організації, бенефіціара).

6. Визначено, що благоотримувач _ це фізична та/або юридична особа, територіальні громади, тварини, об'єкти навколишнього природного середовища та пам'ятки, які становлять історичну, культурну, наукову цінність щодо яких здійснюється благодійна діяльність в визначених Законом цілях.